Сучасні проблеми та основні шляхи піднесення сільського господарства в Україні
Ключовими складовими експортного розвитку агропромислової галузі України мають стати підвищення якості продукції до рівня світових стандартів, подолання обмежень на експорт української сільськогосподарської продукції в інші країни, в тому числі у країни СНД та ЄС, залучення до аграрного сектору іноземних інвестицій, зокрема через створення спільних підприємств 22.
У країнах Центральної та Східної Європи у процесі аграрних реформ засновуються акціонерні товариства, ваучерні акціонерні товариства, державні акціонерні товариства, створюються індивідуальні фермерські господарства (засновані на праці господаря і членів його сім'ї, а також на найманій праці), кооперативи тощо.
Переважає у процесі таких перетворень колективна форма власності. Так, у Східній Німеччині новостворені селянські господарства (середня площа яких сягає 140 га) разом із особистими підсобними господарствами використовували всередині 90-х років менше 20% сільськогосподарських угідь, нові кооперативи (середній розмір — до 150 га) — менше 25% угідь. У Чехії сільські господарства мають у своєму розпорядженні менше 20% угідь, нові сільськогосподарські кооперативи — до 50%, господарські товариства — до 17%. Винятком є Польща (тут на селянські господарства припадає до 75% угідь), Албанія та Румунія.
Зі сказаного та досвіду більшості розвинених країн світу, а також аграрних перетворень у країнах Центральної та Східної Європи (але негативного досвіду Польщі, який запозичили наші "реформатори") випливає висновок про пріоритетність колективного типу власності в сільському господарстві, який водночас має оптимально поєднуватись із приватним. Лише так можна привести аграрне виробництво у відповідність до вимог законів адекватності двох сторін суспільного способу виробництва, єдності праці та власності.
З'ясування сутності та ефективності основних умов господарювання у багатьох країнах світу, в т. ч. в Україні, дозволяє перейти до аналізу земельної ренти, ціни землі та інших проблем 23.
У сучасній світовій економіці сформувалися групи галузей, які технологічно, економічно, організаційно тяжіють до сільського господарства. Процес їх зближення отримав назву агропромислової інтеграції. В результаті агропромислової інтеграції формується господарська структура — агропромисловий комплекс (АПК). Організаційною формою АПК є агробізнес, тобто великі багатопрофільні агропромислові підприємства, які охоплюють повний комплекс діяльності з вирощування, переробки й подекуди реалізації сільськогосподарської продукції 24.
Великим кроком уперед у вирішенні проблем сільського господарства може стати агропромислова інтеграція.
Агропромислова інтеграція — це форма господарювання, в якій відбувається процес зближення й об'єднання галузей сільського господарства і промисловості з метою планомірного зростання виробництва і забезпечення ефективної кооперації праці працівників міста і села. Нині склались різні форми агропромислової інтеграції. У великих регіонах формуються регіональні АПК, що забезпечують реалізацію міжгалузевих зв'язків, збалансованість діяльності сільського господарства і суміжних галузей на цій території. На рівні районів і підприємств утворюються різні агропромислові формування: агрофірми, агропромислові комбінати й об'єднання, науково-виробничі та виробничі системи. Переваги таких форм інтеграції землеробства з промисловістю та управління агропромисловим виробництвом такі:
забезпечується єдиний процес виробництва, закупівлі, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції та реалізації готових продуктів;
створюються умови для гармонійного поєднання інтересів усіхучасників агропромислового комплексу, їх відносин і належноївідповідальності за спільну роботу;
складаються сприятливіші умови для широкого впровадження увиробництво досягнень науково-технічного прогресу;
виникає можливість організації виробництва на принципах ефективної економії всіх ресурсів;
досягається скорочення управлінського апарату, він стає мобільнішим, дешевшим та ефективнішим;
забезпечується оптимальна форма поєднання територіального ігалузевого принципів управління 25.
Безумовно, на підвищення ефективності сільського господарства позитивно впливатимуть перебудова аграрних відносин на селі, перехід до різноманітності форм власності на землю та інші засоби. У разі створення всіх необхідних умов для пріоритетного розвитку аграрного сектору Україна вже найближчими роками зможе розв'язати продовольчу проблему і посісти гідне місце на світовому ринку продуктів харчування і сільськогосподарської сировини 26.
Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного збільшення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. Сьогодні екстенсивний шлях розвитку сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації 27.
Активне проведення реформ в аграрному секторі, докорінна перебудова земельних та майнових відносин створили умови для розвитку приватного бізнесу та нарощування виробництва продукції. На недержавній основі нині виробляється практично вся аграрна продукція.
У найближчі роки важливо прискорити розвиток цукрової, спиртової, масложирової, гаюдоовочеконсервної, м'ясної, молочної та інших підгалузей - для того, щоб повністю забезпечити потреби населення відповідно до науково обгрунтованих норм і створити необхідні резерви продовольства для експорту до зарубіжних країн 28.
Аграрна сфера гостро потребує фінансових ресурсів для модернізації виробничої бази. Фінансове забезпечення підтримки розвитку сільського господарства за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на 2004 рік визначено в сумі 2 млрд. грн., які передбачається спрямувати на виконання бюджетних програм, спрямованих на перспективний розвиток сільськогосподарського виробництва.
Відзначимо, що вперше запроваджується механізм державної підтримки підприємств агропромислового комплексу, які залучають для свого розвитку довгострокові кредити. За попередніми розрахунками введення такої програми дозволить залучити кредитних ресурсів у сумі від 0,8 млрд. грн. (при відшкодуванні 15% річної ставки) до 1,2 млрд. грн. (при відшкодуванні 10%). Крім цього, вперше буде запроваджено часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва. Кошти, передбачені цією програмою, дозволять зменшити ціну залежно від виду від 500 до 800 тис. т мінеральних добрив. Пропонується за рахунок коштів державного бюджету збільшити фінансове забезпечення найдієвіших програм розвитку агропромислового комплексу. Так, потрібно спрямувати кошти на вживання заходів з технічного переоснащення сільського господарства, зокрема через лізингові операції та часткову компенсацію складної сільськогосподарської техніки, що сприятиме закупівлі майже 2000 одиниць техніки, з яких 1100 - це трактори і зернозбиральні комбайни.
Оскільки врожай зернових залежить від агрокліматичних умов, то з метою забезпечення країни продовольчим зерном у потрібних обсягах пропонується здійснити заходи із стимулювання посіву сільськогосподарськими товаровиробниками ярих зернових культур на площі майже 5 млн. га.
Подальшої державної підтримки потребують підприємства, які залучають для свого розвитку короткострокові кредити. Кошти, передбачені на цю мету, дозволять у 2004 р. залучити від 0,5 млрд. грн. (при відшкодуванні 15% річних на 8 місяців) до 2 млрд. грн. (за ставкою 10% на 6 місяців).
Потрібно збільшити видатки бюджету на фінансове забезпечення вжитих заходів щодо стимулювання збільшення поголів'я худоби та покращення її генетичного потенціалу 29.
Досвід високорозвинених в економічному відношенні країн заходу показує, що до найбільш ефективних та актуальних для України напрямів державного регулювання харчового виробництва належать:
виділення державних субсидій;
формування законодавчої основи, яка б гарантувала право власності товаровиробника на створений ними продукт;
реалізація соціальних програм і програм підготовки кадрів;
валютно-фінансове регулювання і захист від інфляційних наслідків;
аграрний протекціонізм і захист вітчизняних товаровиробників на світовому ринку, стимулювання надходження на нього товарів власного виробництва і обмеження надходження до України ідентичної продукції ззовні;
підтримка цінового паритету;
формування і стимулювання діяльності установ щодо кредитування виробництва, маркетингу, сервісного обслуговування тощо;
регламентація стандартів і якості продукції;
стимулювання впровадження досягнень НТП;
контроль за раціональним природокористуванням і екологізація виробництва.
Динаміка економічного розвитку регіонів протягом останніх 14 років визначалася станом та тенденціями макроекономічних процесів у країні, зокрема тривалим періодом економічного спаду, труднощами ринкових трансформаційних процесів, кардинальною зміною відносин власності, трансформаціями системи державного управління тощо.
Вирівнювання за допомогою державного регулювання економіки окремих регіонів допоможе сформувати ефективний механізм регулювання і всього сільськогосподарського комплексу.
Висновки
Тенденціями та проблемами у функціонуванні сільського господарства в Україні є:
занепад сільського господарства;
низька інвестиційна привабливість сільської галузі в Україні та пов'язана з цим відсутність інновацій та інвестицій;
регіональна диспропорція сільського виробництва;
низькі ціни на сільськогосподарську продукцію;
тощо.
Основним шляхом вирішення проблем у сфері сільського здійснення радикальних реформ у сфері сільського господарства з боку держави.
Для цього повинна бути більш детально розроблена і, нарешті, реалізована реформа в сфері АПК.
Також, на думку автора даної роботи, необхідно пам'ятати, що сільське господарство – це невичерпний потенціал нашої держави, що потрібно не лише розвивати для внутрішнього ринку, а й використовувати для заняття серйозних позицій на зовнішньому ринку.
Однією з ключових цілей розвитку механізму міжнародної економічної діяльності України є оптимізація харчового виробництва, його максимізація інтенсивними засобами. Це завдання має для України не тільки експортне, а й загальносоціальне значення — адже значний відсоток населення держави зайнятий або безпосередньо в сільському виробництві, або в галузі перероблення продукції рослинництва та тваринництва. Ураховуючи світовий досвід господарювання на селі, доцільним є запозичення сучасних форм господарювання, але за умови їхньої адаптації до вітчизняних реалій.
Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання сільськогосподарської продукції. З цією метою в програмних документах з проведення аграрної реформи передбачається:
формування ринку землі та нерухомості, запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників;
фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні, післяприватизаційна підтримка розвитку реформованих господарств, створення спеціалізованої консалтингової інфраструктури з інформаційного забезпечення;
розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування, заготівель, оптової торгівлі;
формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу;
ефективне використання наявного земельного фонду;
реформування соціальної сфери села та розбудови її інфраструктури.
Список використаних джерел
Бабичев Ф.С. та інші „Географічна енциклопедія України”, 1 том, Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1989, 416 с.
Базилевич В.Д. „Економічна теорія.Політекономія: Підручник”, „Знання – Прес”, Київ, 2004, 615 с.
Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л., „Макроекономіка: Підручник”, „Знання”, Київ, 2004, 851 с.
Ватаманюк З.Г. та інші „Економіка”, „Либідь”, Київ, 1999, 384 с.
Гальчинський А.С. та інші „Основи економічних знань: Навчальний посібник”, „Вища школа”, Київ, 1999, 544 с.
Добринін А.І. „Економічна теорія”, „Пітер”, Санкт-Петербург”, 2003, 544 с.
Дорогунцов С.І., Заєць Ю.І., Пітюренко та ін„Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник”; За заг ред. д-ра екон. наук, проф.., чл..-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005. – 988 с.
Климко Г.Н. та інші Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища школа. – Знання, 1997. – 743 с.
Кривенко К.Т., Бєляєв О.О. та інші „Політична економія: Навчальний посібник”, КНЕУ, Київ, 2001, 508 с.
Кривенко К.Т. та інші „Політична економія: Навчально-методичний посібник”, КНЕУ, Київ, 2003, 354 с.
Крупка М.І. „Основи економічної теорії: Підручник”, „Атіка”, Київ, 2002, 344 с.
Масляк П.О. та інші Географія: Навч. посіб. – К.: Знання, КОО, 1998. – 829 с.
Мочерний С.В., „Політична економія: Навчальний посібник”, „Знання-Прес”, Кив, 2002, 687 с.
Мочерний С.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Академія, 2004. – 856 с.
Мочерний С.В. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищ. Навч. закладів. – К.: Академія, 2001. – 472 с.
Небава М.І., „Теорія макроекономіки: Навчальний посібник”, Видавничий дім „слово”, Київ, 2003, 536 с.
Новицький В.Є. „Міжнародна економічна діяльність України: Підручник”, Друкарня МВС України, Київ, 2003, 948 с.
Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб. - К.:МАУП, 2003.-520 с.
Хвесик М.А., Горбач Л.М.. Пастушенко П.П., „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 344 с.
Чистов С.М. „Державне регулювання економіки: Навчальний посібник”, КНЕУ, Київ, 2004, 440 с.
Дані Держкомстату України
Размещено на
1 Хвесик М.А., Горбач Л.М.. Пастушенко П.П., „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 213-215 с.
2 Кривенко К.Т., Бєляєв О.О. та інші „Політична економія: Навчальний посібник”, КНЕУ, Київ, 2001, 245-247 с.
3 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.-231 с.
4 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.-233-234 с.
5 Мочерний С.В., „Політична економія: Навчальний посібник”, „Знання-Прес”, Кив, 2002, 429 с.
6 Дані держкомстату України
7 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.- 234 с.
8 Дані держкомстату України
9 Дані держкомстату України
10 Бабичев Ф.С. та інші „Географічна енциклопедія України”, 1 том, Українська Радянська Енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1989, 360 с.
11 Хвесик М.А., Горбач Л.М.. Пастушенко П.П., „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 228 с.
12 Дані держкомстату України
13 Новицький В.Є. „Міжнародна економічна діяльність України: Підручник”, Друкарня МВС України, Київ, 2003, 780-781с.
14 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.- 235 с.
15 Хвесик М.А., Горбач Л.М.. Пастушенко П.П., „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 216-217 с.
16 Кривенко К.Т., Бєляєв О.О. та інші „Політична економія: Навчальний посібник”, КНЕУ, Київ, 2001, 246 с.
17 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.- 235 с.
18 Гальчинський А.С. та інші „Основи економічних знань: Навчальний посібник”, „Вища школа”, Київ, 1999, 345 с.
19 Хвесик М.А., Горбач Л.М.. Пастушенко П.П., „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 216-217 с.
20 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.-232-233 с.
21 Масляк П.О. та інші Географія: Навч. посіб. – К.: Знання, КОО, 1998. – 586 с.
22 Новицький В.Є. „Міжнародна економічна діяльність України: Підручник”, Друкарня МВС України, Київ, 2003, 777-782 с.
23 Мочерний С.В., „Політична економія: Навчальний посібник”, „Знання-Прес”, Кив, 2002, 429 с.
24 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.-231-232с.
25 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.- 238-239 с.
26 Оганян Г.А. Політична економія: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2003.- 245 с.
27 Дорогунцов С.І., Заєць Ю.І., Пітюренко та ін„Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник”; За заг ред. д-ра екон. наук, проф.., чл..-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005. – 500 с.
28 Хвесик М.А., Горбач Л.М.. Пастушенко П.П., „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 217 с.
29 Хвесик М.А., Горбач Л.М. Пастушенко П.П., „Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посібник”, „Кондор”, Київ, 2004, 226-227 с.