Предмет економічного аналізу та його значення в умовах ринкової економіки
5. Недоліки в постачанні МР можна до певної міри компенсувати їх економним витрачанням у процесі виробництва.
Для характеристики ефективності використання МР застосовують систему показників:
матеріаловіддача (М в) - визначається відношенням вартості виготовленої продукції до вартості витрачених МР. Тобто М в показує, скільки виготовлено продукції з 1 грн МР.
матеріаломісткість (М м) - визначається як відношення кількості або вартості витрачених МР до кількості (або вартості) виробленої продукції. Тобто М м показує, скільки матеріальних витрат припадає на виробництво одиниці (або на 1 грн) продукції.
питома вага матеріальних витрат у повній собівартості продукції;
коефіцієнт співвідношення темпів змін обсягу виробництва і матеріальних витрат - визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він у відносному вираженні характеризує динаміку матеріаловіддачі.
Коефіцієнт матеріальних витрат - відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової (на той самий обсяг випуску продукції). Він показує наскільки економно використані МР в процесі виробництва, чи нема перерозходу у порівнянні з встановленими нормами. Якщо цей коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрати МР, а якщо менше 1, то МР використані більш економно.
Показники ефективності використання МР доцільно аналізувати за формою аналітичної таб.2.
Таблиця 2 - Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів у тисячах гривень
Показник |
Минулий рік |
Звітний рік | Абсолютне відхилення | |||
| План | Факт | Від плану | Від минулого року | |||
| 1 |
Товарна продукція |
94 100 | 96 000 | 100 800 | + 4 800 | + 6 700 |
| 2 | Вартість переробленої сировини | 50 600 | 51 100 | 52 900 | + 1 800 | + 1 300 |
| 3 | Вартість використаних основних і допоміжних матеріалів | 24 300 |
25 600 |
26 250 |
+ 650 |
+ 1 950 |
| 4 | Вартість використаних палива і енергії | 8 370 |
8 950 |
9 100 |
+ 150 |
+ 730 |
| 5 | Підсумок матеріальних витрат | 83 270 | 85 650 | 88 250 | + 2 600 | + 4 980 |
| 6 | Вартість зворотних відходів | 3 270 | 3 650 | 4 250 | + 600 | + 980 |
| 7 | Вартість чистих матеріальних витрат | 80 000 |
82 000 |
84 000 |
+ 2 000 |
+ 4 000 |
| 8 |
Матеріаломісткість (7: 1) |
0.850 | 0.854 | 0.833 | - 0.021 | - 0 017 |
| 9 | Матеріаловіддача (1: 7) | 1.176 | 1.171 | 1.200 | + 0.029 | + 0.024 |
Очевидно, що обсяг випуску товарної продукції природно супроводжується зростом матеріальних витрат. При цьому, якщо порівнювати план з попереднім роком, матеріаломісткість мала зрости, тобто для виготовлення одиниці (або 1 грн) продукції планувалося використовувати на 0.4 коп. більше МР, це незначне зростання на одиницю продукції, але навіть воно негативно впливає на діяльність підприємства. Фактично ж М м знизилася у порівнянні з планом на 2.1 коп. Це - непоганий показник, він свідчить про ефективне використання МР у виробництві. Одночасно зросла фактична матеріаловіддача, тобто на 2.9 коп. більше продукції було виготовлено з 1 грн. МР.
Однією з найважливіших проблем науково-технічного прогресу є зниження матеріалоємності продукції, усебічне вивчення чинників, від яких залежить поліпшення використання сировини і матеріалів, своєчасне і повне використання резервів на кожному підприємстві.
Тема 7: аналіз витрат на виробництво продукції
Показники, задачі та джерела інформації. Аналіз загальної суми витрат на виробництво.
Оцінка виконання плану собівартості. Аналіз витрат за елементами і статтями. Визначення резервів зниження собівартості продукції.
Аналіз собівартості окремих виробів.
Аналіз матеріальних витрат.
Аналіз витрат на оплату праці.
1. Важливим показником, який характеризує роботу промислового підприємства, є собівартість продукції. Від її рівня залежить фінансовий стан підприємства, тому аналіз собівартості має виключно важливе значення. Об’єктами аналізу собівартості є:
повна собівартість товарної продукції в цілому та за елементами витрат;
собівартість окремих виробів;
окремі елементи і статті витрат.
Основні задачі аналізу:
оцінка виконання плану з собівартості продукції в цілому та з окремих видів продукції;
вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за статтями, а також за окремими видами продукції;
пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка заходів по їх використанню.
Джерела інформації:
форма “ Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції ”;
планові та звітні калькуляції собівартості продукції;
дані бухгалтерського обліку витрат з основного та допоміжного виробництва підприємства тощо.
Залежно від обсягу виробництва усі витрати підприємства поділяють на постійні і змінні.
Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, погодинна оплата праці робочих, зарплата управлінського персоналу, кредити банку тощо) залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва, а змінні витрати (відрядна зарплата робочих, вартість сировини та матеріалів, технологічного палива, енергії тощо) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. При розрахунку собівартості одиниці продукції треба мати на увазі, змінні витрати можна обчислити на одиницю продукції, а постійні дуже важко. Для цього існує формула
С од = П / К + З,
де П і З - відповідно постійні та змінні витрати, грн;
К - кількість виробів, шт.
Розглянемо характер зміни собівартості продукції під впливом обсягу виробництва на конкретному прикладі.
Таблиця 1 - Динаміка змін постійних та змінних витрат залежно від обсягу випуску продукції
|
Обсяг виробництва продукції, шт |
Собівартість всього випуску, тис.грн |
Собівартість одиниці виробу, грн |
||||
| Постійні витрати | Змінні витрати | Разом |
постійні витрати |
змінні витрати | разом |
|
| 500 | 50 | 40 | 90 | 100 | 80 | 180 |
| 1 000 | 50 | 80 | 130 | 50 | 80 | 130 |
| 1 500 | 50 | 120 | 170 | 33 | 80 | 113 |
| 2 000 | 50 | 160 | 210 | 25 | 80 | 105 |
У даному прикладі загальна сума постійних витрат в розмірі 50 тис.грн є фіксованою для усіх обсягів виробництва, змінні витрати зростають пропорційно обсягам. Але собівартість одиниці продукції зменшується, при цьому змінні витрати на одиницю виробу є постійною величиною (80 грн). Отже, загальна сума витрат підприємства може змінюватися залежно від обсягу випуску продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції та суми постійних витрат.
2. План за собівартістю продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий за нього. При цьому слід розрізняти аналіз за елементами витрат та за статтями калькуляції.
Аналіз структури витрат за елементами цікавий тим, що на його основі можна вивчити зміни у структурі собівартості, а також охарактеризувати галузеві особливості підприємства (матеріало-, фондо-, трудомісткість виробництва).
За статтями витрат аналіз починають з оцінки загального виконання плану собівартості, а потім переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати, що відхилення за деякими статтями можуть залежати від одного й того ж фактору. Наприклад, закупівля новітнього устаткування, підвищення механізації та автоматизації праці призведе до зниження витрат на оплату праці. Але водночас цей фактор спричинить збільшення суми витрат на утримання та експлуатацію устаткування.
Після вивчення загальної картини відхилень за статтями собівартості треба перейти до більш ретельного аналізу витрат по окремих статтях.
Таблиця 2 - Собівартість продукції за статтями витрат у тисячах гривень
Показник |
Собівартість товарної продукції | Відхилення | ||
| За планом | Фактично | Абсолютне | Відносне | |
| 1. Сировина і матеріали | 3 301 | 3 246 | - 55 | - 1.7 |
| 2.Зворотні відходи (віднімаються) | 50 | 104 | + 54 | + 108 |
| 3. Куповані комплектуючі | 15 507 | 15 866 | + 359 | + 2.3 |
| 4. Основна зарплата виробничих робочих | 2 502 | 2 292 | - 210 | - 8.4 |
| 5. Додаткова зарплата виробничих робочих | 450 | 413 | - 37 | - 8.2 |
| 6.Відрахування на соціальне страхування | 1 086 | 995 | - 91 | - 8.3 |
| 7.Загальновиробничі витрати | 4 027 | 3 927 | - 100 | - 2.5 |
| 8. Адміністративні витрати | 1 636 | 1 600 | - 36 | - 2.2 |
|
Виробнича собівартість |
28 459 | 28 235 | - 224 | - 0.8 |
| 9. Витрати на збут | 2 846 | 2 824 | - 22 | - 0.8 |
|
Повна собівартість |
31 305 | 31 059 | - 246 | - 0.8 |
Аналіз собівартості продукції слід завершувати пошуком резервів її зниження. Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.
Важливим чинником здешевлення виробництва основної продукції може стати виготовлення побічної з відходів основного виробництва (комбінування виробництва). Цей шлях особливо ефективний у харчовій галузі, на підприємствах будівельних матеріалів тощо.
Попередні фактори будуть діяти ще результативніше, коли вони спираються на чинник упровадження досягнень науково-технічного прогресу. Цей фактор завжди потребує значних інвестицій і часу, однак він один із найвпливовіших і довготермінових.
3. Для більш глибокого вивчення причин змін собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років в цілому і по постійних та змінних витратах. Розглянемо приклад.
Таблиця 3 - Аналіз собівартості окремих виробів
| Показник | За планом | Фактично | Відхилення |
| Обсяг виробництва, шт | 57 600 | 50 400 | - 7 200 |
|
Сума постійних витрат, тис.грн |
6 912 | 7 056 | + 144 |
| Змінні витрати на одиницю, грн | 280 | 310 | + 30 |
| Собівартість одиниці виробу, грн | 400 | 450 | + 50 |
Об’єкт аналізу - збільшення собівартості на 50 грн (450 - 400).
Розрахуємо собівартість одиниці продукції способом ланцюгових підстановок за формулою:
С = Сума постійних витрат / Обсяг виробництва + сума змінних витрат
С од. пл = 6 912 000 / 57 600 + 280 = 400.00 грн
С од. ум 1 = 6 912 000 / 50 400 + 280 = 417.14 грн
С од. ум 2 = 7 056 000 / 50 400 + 280 = 420.00 грн
С од. ф = 7 056 000 / 50 400 + 310 = 450.00 грн
Загальна зміна: D С од.заг = 450 - 400 = +50 грн - у тому числі за рахунок змін: а) обсягу виробництва продукції D С од.тп = 417.14 - 400.00 = + 17.14 грн, б) суми постійних витрат D С од.пв = 420.00 - 417.14 = + 2.86 грн, в) суми змінних витрат D С од.зв = 450.00 - 420.00 = + 30.00 грн
Очевидно, що зменшення обсягу випуску продукції при одночасному збільшенні суми постійних витрат на весь обсяг продукції, а також збільшенні питомих змінних витрат, призвело до збільшення собівартості одиниці продукції.
4. При аналізі матеріальних витрат треба враховувати, до якої галузі належить підприємство. Наприклад, в обробних галузях частка цих витрат дуже велика (легка та харчова промисловість). Специфіка аналізу матеріальних витрат залежить від технічного рівня основних засобів, кваліфікації робочих, особливостей технології, а також видів сировини і матеріалів, які використовуються. Проте завжди слід виявляти вплив двох головних факторів:
Зміна питомих витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції - фактор “ норм".
Зміна собівартості заготівлі одиниці сировини і матеріалів - фактор “ цін ”.
Останній фактор у свою чергу залежить від:
Зміни купівельних цін на сировину та матеріали з урахуванням усіх доплат та знижок;
Транспортно-заготівельних витрат з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт.
Розглянемо приклад розрахунку впливу основних двох факторів на суму матеріальних витрат.
Таблиця 4 - Матеріальні витрати на виріб “ А ” (20 000 шт.)
Назва матеріалу |
За планом | Фактично | Абсолютне відхилення |
||||
| Норма витрат, кг | Ціна 1 кг, грн | Сума, грн. | Норма витрат, кг |
Ціна 1 кг, грн |
Сума, грн |
||
| 1 | 2 | 1.5 | 3.0 | 1.8 | 2.0 | 3.6 | + 0.6 |
| 2 | 10 | 2.5 | 25.0 | 11 | 2.0 | 22.0 | - 3.0 |
| 3 | 0.5 | 3.0 | 1.5 | 0.6 | 4.0 | 2.4 | + 0.9 |
| Разом | Х | х | 29.5 | Х | х | 28.0 | - 1.5 |
Очевидно, що при загальній економії матеріалів склали 1.5 грн на один виріб, перевитрати з двох видів матеріалів склали теж 1.5 грн (0.6 + 0.9). Це й є резервом зниження матеріальних витрат на одиницю виробу. Маємо двофакторну модель:
Сума витрат = Ціна 1 кг * Норма витрат
Далі способом абсолютних різниць розрахуємо вплив цих факторів.
Матеріал 1
Фактор “ цін ”: (2.0 - 1.5) * 2 = + 1.0 грн
Фактор “ норм ”: 2.0 * (1.8 - 2) = - 0.4 грн
Разом + 0.6 грн
Матеріал 2
Фактор “ цін ”: (2.0 - 2.5) * 10 = - 5.0 грн
Фактор “ норм ”: 2.0 * (11 - 10) = + 2.0 грн
Разом - 3.0 грн
Матеріал 3
Фактор “ цін ”: (4.0 - 3.0) * 0.5 = + 0.5 грн
Фактор “ норм ”: 4.0 * (0.6 - 0.5) = + 0.4 грн
Разом + 0.9 грн
Очевидно, резерв економії становить 3.9 (1.0 + 2.0 +0.5 + 0.4), тоді як спочатку був визначений резерв у 1.5 грн. Для визначення загальних сум впливу факторів і резервів слід помножити одержані результати на обсяг випуску виробу “ А ” (20 000 шт).
Аналіз матеріальних витрат завжди завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.
5. У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають значно меншу частку в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним з найважливіших джерел зниження собівартості є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно з середньою оплатою праці. Тому слід приділяти першочергову увагу аналізу витрат на оплату праці. Загальна сума зарплати залежить від:
Обсягу ТП;
Структури ТП;
Рівня витрат на окремі вироби:
трудомісткість одиниці виробу;
рівень середньогодинної оплати праці.
Для розрахунку впливу цих факторів існує 3 - факторна модель:
Сума витрат на оплату праці = ТП * Т од * ЗП г
де ТП - обсяг випуску товарної продукції, шт;
Т од - питома трудомісткість одиниці виробу, н/г;
ЗП г - рівень середньогодинної оплати праці, грн.
Для розрахунку використаємо спосіб ланцюгової підстановки. Наприклад, відомо, що загальний плановий фонд зарплати на весь випуск продукції складає 1 609.5 тис.грн, а фактичний - 1 709.5 тис.грн. Тоді об’єкт аналізу становить 100 тис.грн (1 709.5 - 1 609.5).
Таблиця 5 - Факторний аналіз зарплати з видів продукції
Виріб |
Обсяг ТП, шт. |
Трудомісткість одиниці виробу, н/г |
Рівень середньогодинної оплати праці, грн | |||
| План | Факт | План | Факт | План | Факт | |
| А | 57 600 | 50 400 | 5.5 | 5.0 | 10.50 | 11.70 |
| Б | 56 000 | 55 400 | 2.0 | 1.7 | 10.00 | 11.00 |
| В | 27 400 | 30 600 | 4.0 | 3.9 | 10.50 | 11.50 |
Використаємо ці дані для розрахунку у таблиці 6.
Таблиця 6 - Розрахунок витрат на оплату праці
Виріб |
Сума витрат на оплату праці, тис.грн | Зміна суми зарплати, тис.грн | ||||||
Разом |
У т.ч. за рахунок | |||||||
ТП пл * Тод.пл* * ЗП г.пл |
ТП ф * Тод.пл * * ЗП г.пл |
ТП ф * Тод.ф * * ЗП г.пл |
ТП ф * Тод.ф * * ЗП г.ф |
ТП |
Т од |
ЗП г |
||
| А | 3 326.4 | 2 910.6 | 2 646.0 | 2 948.4 | - 378.0 | - 415.8 | - 264.6 | + 302.4 |
| Б | 1 120.0 | 1 108.0 | 941.8 | 1 035.98 | - 84.02 | - 12.0 | - 166.2 | + 94.18 |
| В | 1 150.8 | 1 285.2 | 1 253.07 | 1 372.41 | + 221.61 | + 134.4 | - 32.13 | +119.34 |
|
S |
5 597.2 | 5 303.8 | 4 840.87 | 5 356.79 | - 240.41 | - 293.4 | -462.93 | +515.92 |
Отримані результати показують, що по виробам А та Б сталася економія суми витрат на оплату праці, а по виробу В є перевитрата зарплати. Але у остаточних висновках треба мати на увазі, що по виробу В ця перевитрата супроводжується збільшенням обсягу продукції. це не приведе до збільшення собівартості.
Тема 8: Аналіз фінансових результатів і рентабельності
Задачі аналізу фінансових результатів. Аналіз балансового прибутку.
Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції, інших видів прибутку.
Аналіз рентабельності, її види. Резерви зростання прибутку і рентабельності.
Аналіз порогу рентабельності.
1. Прибуток - один з основних показників ефективності роботи підприємства. За його допомогою визначається рівень рентабельності, тобто прибутковість діяльності.
Прибуток формується як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, то мають місце збитки від реалізації.
Загальний фінансовий результат, який відображається в фінансовій звітності підприємства (ф. № 1 “ Баланс підприємства “ та ф. № 2 “ Звіт про фінансові результати“), називається балансовим прибутком, або збитком. Цей показник складається з прибутку від реалізації ТП, прибутку (збитків) від іншої реалізації та позареалізаційних прибутків (або збитків).
Під час аналізу слід:
Оцінити виконання плану з прибутку у цілому і по окремих видах прибутків і збитків.
Вивчити динаміку фінансових результатів за кілька років.
Визначити і вирахувати вплив основних факторів на зміну суми прибутку від реалізації товарної продукції.
Оцінити рівень рентабельності продукції і підприємства.
Зробити підрахунок резервів зростання прибутку і рентабельності.
Аналіз балансового прибутку проводять на основі даних, наприклад, таблиці 1.
Таблиця 1 - Аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку у тисячах гривень
Вид прибутку |
Минулий рік | Звітний рік | Відхилення фактичних даних | ||||
План |
Факт |
від минулого року | від плану | ||||
| Сума | % | Сума | % | ||||
| Прибуток від реалізації ТП | 4 500 |
4 600 |
5 338 |
+ 838 |
+ 18.6 |
+ 738 |
+ 16.0 |
| П. (збиток) від іншої реалізації | 50 |
100 |
20 |
+ 30 |
+ 40.0 |
120 |
Х |
|
Позареалізаційні фін. результати: доходи витрати |
120 150 |
Х Х |
250 285 |
+ 130 + 135 |
+ 108.3 + 90.0 |
Х Х |
Х Х |
| Балансовий прибуток | 4 420 |
4 700 |
5 283 |
+ 863 |
+ 19.5 |
+ 583 |
+ 12.4 |
За даними таблиці 1 можна зробити такі висновки:
план з прибутку перевиконано на 12.4 %, понадплановий прибуток становив 583 тис.грн;
таке перевиконання стало можливим, бо значно зріс прибуток від реалізації ТП - на 738 тис.грн;
підприємство має позитивну динаміку зростання прибутків (+ 19.5 % у порівнянні з минулим роком);
негативним є невиконання плану з прибутку від іншої реалізації (на 120 тис.грн) та збільшення позареалізаційних витрат (на 285 тис.грн). Отже, резерви зростання прибутків складають 120 + 285 = 405 тис.грн
Звісно, керівники підприємства можуть відносно легко змінювати за власним бажанням такі види витрат, як витрати на рекламу, ремонтні роботи, науково-дослідницькі розробки і витрати на підготовку кадрів. Форсоване скорочення таких витрат приводить до одночасного зростання прибутків, проте цей процес призводить до зниження якості роботи підприємства.
2. Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції та послуг. В процесі аналізу вивчаються динаміка та виконання плану з прибутку від реалізації ТП і визначаються фактори зміни її суми.
Прибуток від реалізації ТП залежить від впливу таких факторів:
Обсяг реалізації продукції - збільшення обсягу продажу рентабельної продукції веде до зростання прибутку.
Структура ТП - збільшення питомої ваги більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі реалізації підвищує суму прибутку, а збільшення частки низькорентабельної або збиткової продукції зменшує прибуток.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться у обернено пропорційній залежності;
Рівень реалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо пропорційній залежності.
Аналіз фінансових результатів від інших видів діяльності.
До складу цих фінансових результатів належать численні суми, не пов’язані безпосередньо з реалізацією продукції. Аналіз зводять до вивчення динаміки і причин прибутків або збитків по кожному конкретному випадку. При цьому мають бути встановлені причини невиконання зобов’язань, вжиті заходи по усуненню припущених помилок.
Аналізуючи фінансові результати від надзвичайних ситуацій (збитки), потрібно чітко розрізняти, де були справжні стихійні сили, а де звичайна безвідповідальність. При цьому слід мати на увазі, що за кожним конкретним випадком стоїть не менш конкретна посадова особа. Дати оцінку її кваліфікації, сумлінності та відповідальності - дуже важлива справа аналітиків.
Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де низький рівень обліку та контролю. З цієї ж причини у поточному році виявляють прибутки (збитки) минулих років.
Особливої уваги заслуговують доходи від цінних паперів інших підприємств. Недостатньо високий рівень кваліфікації економічних кадрів, неповне володіння інформацією про закони ринку, невміння оцінити кон’юнктуру ринку збуту тощо можуть принести підприємству великі збитки.
В кінці аналізу розробляють конкретні заходи, спрямовані на запобігання і скорочення збитків і втрат від позареалізаційних операцій.
3. Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує відносний ступінь прибутковості підприємства або виготовленої продукції. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).
Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, чи балансових активів, чи власного або акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Цей показник обчислюється відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості РП. На зарубіжних підприємствах частіше розраховують рентабельність продажу, як відношення прибутку від реалізації до суми отриманої виручки від реалізації продукції.
Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за формулою
Р і = (Ц i - С і) / С і * 100 %, (1)
де Р і - рентабельність і-го виду продукції, %;
Ц і та С і - відповідно ціна і повна собівартість і-го виду продукції, грн.
На підприємствах з широким асортиментом продукції в процесі аналізу застосовують спосіб групувань. Насамперед, усі вироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, а також їх питому вагу в обсязі РП. Важливо визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що є найважливішими профільними видами продукції.
Серед рентабельної продукції слід здійснити групування за рівнем рентабельності:
вироби з низькою рентабельністю;
вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);
високорентабельні вироби.
При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі РП.
Нарешті здійснюють групування виробів за ознакою напряму зміни рентабельності:
рентабельність помітно зросла;
рентабельність суттєво не змінилась;
рентабельність знизилась.
Резерви зростання прибутку і рентабельності.
Резерви зростання суми прибутку визначаються по кожному виду продукції. Їх основними джерелами є:
збільшення обсягу реалізації продукції;
зниження її собівартості;
підвищення якості ТП;
реалізація ТП на більш вигідних ринках збуту;
раціональне підвищення реалізаційних цін тощо.
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності є:
збільшення суми прибутку від реалізації продукції;
зниження собівартості ТП.
4. Обсяг виробленої продукції, при якому виконується тотожністьвитрат та результат, відповідає точці беззбитковості, або порогу рентабельності. Іншими словами, за цим “ порогом “ (точкою) підприємство впевнене у отриманні чистого прибутку. Величину зазначеного обсягу продукції, тобто порогу рентабельності можна розрахувати з такої тотожності СД = СВ, (2), де СД - сукупний доход (виручка) від реалізації продукції, грн; СВ - сукупні витрати (повна собівартість виробництва і реалізації продукції), грн.
В свою чергу,
СД = Ц * К, (3)
де Ц - ціна одиниці продукції, грн;
К - кількість виготовленої продукції, нат показн. (наприклад, шт)
А сукупні витрати складаються з
СВ = С пост. в + С зм. в, (4)
де С пост.в - сукупні постійні витрати (амортизація, зарплата АУП, орендна плата, страхування, кредит тощо)
С зм.в - сукупні змінні витрати (вартість сировини і матеріалів, зарплата робочих, комісійні торговим агентам тощо).
В свою чергу С зм.в можна уявити собі як
С зм. в = О зм. в * К, (5)
де О зм.в - змінні витрати, що припадають на одиницю продукції.
Отже, маючи на увазі формули 3 - 5, перепишемо ще раз формулу 2
Ц * К = С пост. в + (О зм. в * К) (6)
Звідси визначимо кількість продукції (К), тобто обсяг продукції на порозі рентабельності
(Ц * К) - (О зм. в. * К) = С пост. в (7)
К * (Ц - О зм. в) = С пост. В
Отже,
С пост. в
К = - -------------------, шт (8)
Ц - О зм. в
Це і є “ поріг рентабельності", бо “ К “ виробів іде на покриття сукупних постійних витрат, а всі наступні вироби вже будуть приносити чистий прибуток. Наприклад, товар продається за ціною 110 грн за одиницю, а змінні витрати на одиницю становлять 60 грн. Якщо сукупні постійні витрати складають 250 тис.грн, то обсяг виробництва, при досягненні якого витрати підприємства окупляться результатами його діяльності, буде рівним
250 000
К = - ----------- - = 5 000 шт.
110 - 60
Кожна одиниця товару, яка буде продана понад цю кількість, приноситиме підприємству 50 грн прибутку (100 - 60).
Очевидно, що знаменник формули 8 є прибутком з одиниці виробу, тобто “ внеском на покриття витрат ”.
На його основі розраховують показники:
зона безпеки (ЗБ) - показує, скільки виробів з усього обсягу реалізації приносить прибуток
ЗБ = обсяг реалізації - реалізація на порозі рентабельності, штук (9)
коефіцієнт межі безпеки показує питому вагу виробів, що приносять чистий прибуток
зона безпеки
КМБ = - -------------------------- - (10)
обсяг реалізації
Звісно, КМБ має наближатися до 1, тобто в ідеалі ЗБ повинна бути якомога більше. Під час практичної роботи з теми студент має знайти відповідь на питання, чи може КМБ бути рівним або більшим, ніж 1.
Тема 9: Аналіз фінансового стану підприємства
Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства. Перелік активів за ступенем їх ліквідності.
Коефіцієнт покриття, коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності. Поняття фінансової стабільності підприємства.
Аналіз управління активами підприємства: коефіцієнти оборотності активів, товарно-матеріальних запасів.
Методика аналізу структури активів і пасивів балансу підприємства.
1. Нині досвідчені власники стали більше цікавитися станом справ у власній бухгалтерії. Для цього треба проводити аналіз фінансового стану підприємства, його ліквідності та платоспроможності.
Платоспроможністю підприємства називається його можливість своєчасно здійснювати платежі кредиторам. Кредиторів цікавить ступінь ризику непогашення заборгованості, якщо у підприємства виникають значні труднощі. Здатність підприємства своєчасно повертати кошти кредиторам оцінюється шляхом аналізу балансу на ліквідність.
Ліквідність підприємства означає його здатність швидко і без втрат перетворити активи в грошові кошти. Для оцінки ліквідності треба активи розподілити за ступенем ліквідності.
1. Найбільш ліквідні (ними одразу ж можна покрити борги):
грошові кошти та їх еквіваленти - у касі, на рахунках у банку;
поточні інвестиції - цінні папери, депозити.
2. Активи, які легко перетворити у гроші:
дебіторська заборгованість, платежі з якої очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.
3. Активи, які важко перетворити у гроші:
виробничі запаси;
незавершене виробництво;
готова продукція;
товари.
4. Найменш ліквідні активи:
основні засоби;
нематеріальні активи;
довгострокові фінансові інвестиції.
Аналіз ліквідності балансу зводиться до перевірки того, чи покриваються зобов'язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких у кошти дорівнює терміну погашення зобов'язань.
2. Для оцінки платоспроможності підприємства використовують такі показники:
Коефіцієнт покриття (К п).
Коефіцієнт загальної ліквідності (К л).
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К абс.л).
Коефіцієнт покриття - підприємство повинно покривати поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних, тобто оборотних активів. Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, він показує, скільки гривень оборотних активів припадає на 1 грн поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують величину поточних зобов’язань, то це означає, що підприємство працює успішно. Отже,
К п = Оборотні активи / Поточні зобов’язання
Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2, свідчить про надійний стан ліквідності активів, бо ціна активів на аукціоні складає приблизно половину їх ринкової вартості. Тобто виручки за них буде достатньо для покриття поточної заборгованості. Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансового стану підприємства, згідно з Методикою № 81 та Методикою № 22:
значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1.5 свідчить про те, що підприємство вчасно сплачує свої борги. Такі підприємства найбільшплатоспроможні, вони мають тенденцію подальшого економічного розвитку;
критичне значення коефіцієнту покриття становить 1, це означає, що підприємство живе лише одним днем, тобто використовує неекономічні методи управління і його розвиток має нестабільний характер;
при значенні коефіцієнту покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.
Положення № 323 дає орієнтовне значення К п у межах 2.0 - 2.5, до речі, це оптимальний показник за міжнародним досвідом. Розрахуємо коефіцієнт покриття у нашому прикладі.
На початок періоду: К п = 1 638/728 = 2.25
На кінець періоду: К п = 2 171/780 = 2.78
Очевидно, що оборотних активів достатньо для розрахунків по короткострокових зобов’язаннях, що свідчить про захищеність кредиторів від непогашення боргів підприємством. Але треба звернути увагу на те, що за нормальних обставин підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютним показником здатності повернути борги, бо характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.
Отже, аналізуючи фінансову звітність, доцільно використовувати коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт загальної ліквідності (або коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт “ лакмусового папірця ”). На відміну від коефіцієнту покриття цей показник враховує якість оборотних активів, бо при його розрахунку беруть найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються через те, що вони не швидко перетворюються у гроші).
Оборотні активи Запаси Витрати
(ряд.260) - (ряд.100 … + майбутніх періодів…
ряд.140) (ряд.270 *)
К з.л. = - ------------------------------------------------------------------------
Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів
(ряд.620) (ряд.630 *)
У нашому прикладі 400 + 20 + 100 + 156
На початок року: К з.л