Xreferat.com » Рефераты по экономике » Мікроекономіка

Мікроекономіка

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ІНСТИТУТ


Кафедра «Міжнародної економіки та економічної теорії»


КОНТРОЛЬНА РАБОТА

Варіант № 5

З дисципліни

«Мікроекономіка»


Виконав: студент групи МеЗ-21

Сухомлин Роман

Станіславович

27.01.2008 року_____

Перевірив: викладач

Третяк Оксана

Михайлівна

Результат перевірки:__________________


Кременчук, 2008 рік


ЗМІСТ

Модуль 1

Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських та ординалістських позицій 3

Поняття корисності 3

Кількісний (кардиналістський) підхід до аналізу корисності і попиту 4

Якісна (ординалістська) теорія корисності 8

Стан рівноваги споживача 8

«Економічний» та «бухгалтерський» підходи до визначення витрат і прибутку підприємства 12

Задача 15

Модуль 2

Поняття, ознаки і види монополій 16

Зміни у попиті на ресурс. Еластичність попиту на ресурс та її фактори 23

Задача 25

Використана література 26


МОДУЛЬ 1

РІВНОВАГА СПОЖИВАЧА: СУТНІСТЬ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ З КАРДИНАЛІСТСЬКИХ ТА ОРДИНАЛІСТСЬКИХ ПОЗИЦІЙ


ПОНЯТТЯ КОРИСНОСТІ


Кожен з нас щодня приймає рішення: що придбати, у яку школу віддати дитину, на яку роботу влаштуватися, як розподілити сімейний бюджет, від чого відмовитись, до чого прагнути.

В основі формування ринкового попиту лежать рішення окремих споживачів конкретних благ. Благо в теорії споживання – це будь-який об‘єкт споживання, який приносить визначене (стійке, передбачене) задоволення споживачу, тобто підвищує рівень його добробуту.

Економічні рішення при виборі благ для придбання диктуються бажанням покупця досягнути найбільшої користі, або віддачі, при можливостях, які вони мають. Та користь, яка при споживанні представляє собою рівень добробуту або ступінь задоволення потреб даного економічного суб‘єкту, називається корисністю.

Для точного аналізу поведінки споживача необхідно формально описати його цільові установки, тобто залежність рівня корисності від набору споживаних благ. Така залежність представляє собою функцію корисності. Функція корисності — це співвідношення між обсягами споживаних благ і рівнем корисності, який досягається при цьому споживачем:

U=f(X1; X2; …, Xn), (1.1)

де U – рівень корисності (від англ. Utility);

X1; X2; …, Xn – кількості споживаних благ.

Корисність висвітлює принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає той чи інший набір благ: вона служить критерієм відбору, показує, наскільки необхідним є той чи інший об‘єкт вибору даному економічному суб‘єкту за певних умов, визначає, до чого прагне споживач в даній ситуації.

Скільки людей, стільки і систем цінностей. Проте є загальні типові закономірності для більшості, яких цілком достатньо для того, щоб зрозуміти їх вибір.

Існують різні рівні формалізації переваг різних груп споживачів, з яких витікають різні рівні кількісного співвідношення корисності благ. Це виражається порядковою (ординалістською) і кількісною (кардиналістською) функціями корисності.

Корисність – суб‘єктивна цінність певного товару для споживача у певний момент часу.


КІЛЬКІСНИЙ (КАРДИНАЛІСТСЬКИЙ) ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ КОРИСНОСТІ І ПОПИТУ


Кількісна (кардиналістська) функція корисності має місце в тому випадку, коли ми не тільки можемо визначити розташування і послідовність класів байдужості, а і вказуємо, як ми оцінюємо різницю в рівнях добробуту, що відповідають кожному з таких класів.

Гіпотези кількісної теорії корисності:

Споживач витрачає свій бюджет таким чином, щоб одержати максимальне задоволення від сукупного споживання благ.

Споживач може висловити своє бажання придбати деяку кількість блага за допомогою кількісної оцінки корисності цього блага. Одиниця, яка є масштабом виміру корисності – ютіль.

При цьому кожний вид блага має для споживача загальну корисність і граничну.

Загальна корисність – це сума корисностей всіх наявних у споживача одиниць цього блага:

Мікроекономіка, (1.2)

де Мікроекономіка – корисність і-тої одиниці блага в ютілях;

n – Кількість одиниць блага.

Гранична корисність ­– це зміна загальної корисності набору благ при зміні кількості даного блага на одиницю.

Мікроекономіка. (1.3)

При диференційованості функції споживання гранична корисність блага даного і-го виду є першою частковою похідною функції корисності U, яка виражає загальний рівень добробуту даного споживача в даній ситуації (по змінній Хі, що відповідає величині споживаного блага даного і-го виду) і позначається MU(Xi) або MUi:

Мікроекономіка. (1.4)

Перший закон Госсена: із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає, а гранична – зменшується внаслідок насичення благом (рис. 1.1).

Мікроекономіка

Рисунок 1.1. Загальна і гранична корисність

Другий закон Госсена: споживач при заданих цінах та бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо виконується наступна умова рівноваги:

Мікроекономіка (1.5)

або

Мікроекономіка. (1.6)

Згідно з цією умовою, споживач, який максимізує корисність, купує товари в таких обсягах, щоб їхні граничні корисності у розрахунку на одну грошову одиницю були рівними.

Бажання споживача безмежні, але доступні споживачеві ринкові кошики – це ті, які відповідають його бюджетним обмеженням.

Бюджетна лінія – геометричне місце точок, що характеризують усі такі набори товарів Х та Y, на придбання яких за цінами PX та PY споживач повністю витрачає свій доход.

Лінія бюджетного обмеження (бюджетна лінія) – це в самому простому випадку пряма:

Мікроекономіка, (1.7)

де І – доход споживача;

PX, PY – ціни відповідних товарів.

Точки цієї прямої показують набори благ, при купівлі яких виділений доход витрачається повністю (рис. 1.2).

При позитивній граничній корисності благ споживач завжди вибирає набір, який зображується однією з точок цієї лінії, інакше залишалась б невитраченою частина виділених коштів, на які можна було б купити додаткові товари, підвищивши свій добробут.

Бюджетна лінія перетинає осі координат в точках Мікроекономіка і =Мікроекономіка, які показують максимально можливі кількості благ Х та Y, що можна купити на даний доход при даних цінах. Нахил бюджетної лінії дорівнює відношенню цін відповідних товарів Мікроекономіка (відносній ціні першого блага). З формальної точки зору це – взята з протилежним знаком похідна функції бюджетного обмеження. Дана величина (на рисунку це Мікроекономіка) показує кількість товару Y, від якої споживач повинен відмовитись для придбання додаткової одиниці товару Х.

Мікроекономіка

Рисунок 1.2. Бюджетна лінія

Чим крутіша бюджетна лінія, тим більше відношення ціни товару Х до ціни товару Y, і тим більшою кількістю Y необхідно пожертвувати для одержання додаткової одиниці товару Х.

Бюджетна лінія має від’ємній нахил до горизонтальної осі Мікроекономіка, тому що збільшення купівлі одного блага можливо тільки за рахунок зменшення купівлі іншого.

При зміні цини одного товару змінюється нахил бюджетної лінії. При зміні доходу і постійних цінах бюджетна лінія зсувається паралельно вгору або вниз.

Розглянемо варіанти поведінки бюджетної лінії. Якщо доход знижується, бюджетна лінія зсунеться вниз і при незмінних цінах буде паралельною поперед-

7

ній лінії АВ (рис. 1.3 (а)). Споживач зможе купити менше товарів. Якщо доход збільшиться, при постійності цін бюджетна лінія підніметься вище за попередню бюджетну лінію АВ. Купівельна спроможність виросте (рис. 1.3 (б)). У випадку, коли доходи і ціни змінюються однаково (пропорційно), то бюджетна лінія залишається незмінною.

Мікроекономіка

Рисунок 1.3. Зсув бюджетної лінії внаслідок падіння (а)

і зростання (б) доходу споживача

За умови зменшення ціни на благо Х або благо Y при тому ж доході відповідного блага можна купити більше, тому бюджетна лінія зсувається вправо вгору, змінюючи кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін (рис. 1.4).

Мікроекономіка

Рисунок 1.4. Зсув бюджетної лінії внаслідок зниження ціни

блага Х (а) та блага Y (б)

В протилежному випадку, коли ціна на благо Х або благо Y зростає, відповідних благ при незмінному доході можна купити менше, і бюджетна лінія зсувається вліво вниз, змінюючи кут нахилу.

Таким чином, зміна доходів і цін змінює положення бюджетної лінії.


ЯКІСНА (ОРДИНАЛІСТСЬКА) ТЕОРІЯ КОРИСНОСТІ


Якісна (ординалістська) функція корисності виражає тільки визначену послідовність, порядок, в якому розташовуються класи байдужості або групи рівноцінних для даного споживача наборів благ (благ, які мають однакову корисність), наприклад, від тих, які мають меншу перевагу, до тих, які мають більшу перевагу.

Якісна (ординалістська) теорія корисності базується на наступних гіпотезах:

Не насичуваності: за інших однакових умов споживач надає перевагу тому набору благ, який містить більшу кількість благ.

Повної упорядкованості: за наявності двох різноманітних наборів, споживач завжди віддає перевагу одному з них по відношенню до іншого або приймає їх рівноцінними.

Транзитивності: якщо споживач віддає перевагу набору А по відношенню до В і В віддається перевага по відношенню до С, то набору А віддається перевага по відношенню до С.

Рефлективності: за наявності двох однакових наборів споживача вважає, що будь-який з них не гірше іншого.


СТАН РІВНОВАГИ СПОЖИВАЧА


Для розгляду даного питання нам потрібно дати визначення поняттю «крива байдужості», отже:

Крива байдужості – це лінія однакової корисності, усі точки якої характеризують набори товарів, що забезпечують один і той же рівень корисності U=U0 (рис. 1.5).

Крива байдужості показує тільки переваги споживача, бюджет і ціну не показує. Причому кожна точка на кривій байдужості відображає однаковий рівень корисності.

Мікроекономіка

Рисунок 1.5. Крива байдужості


Існують 4 правила побудови кривих байдужості:

Криві байдужості не перетинаються, тобто через одну точку простору двох благ можна провести тільки одну криву байдужості. В протилежному випадку один і той самий набір благ одночасно відповідав би декільком рівням матеріального добробуту.

Паралельно розташовані криві байдужості утворюють карту кривих байдужості, яка дає уяву про уподобання конкретного покупця за будь-якого рівня споживання благ. На карті кривих байдужості взаємопов’язані кількості двох благ та їх корисність. Кожна крива поєднує точки з однаковою корисністю. Розташовані вище криві байдужості відповідають більш високому рівню корисності. Тому процес максимізації корисності можна інтерпретувати як знаходження допустимої точки, що належить кривій байдужості, максимально віддалений від початку координат.

Криві байдужості мають від’ємний нахил, тому що для збільшення споживання одного блага необхідно скоротити споживання іншого блага, щоб корисність не змінилась.

Криві байдужості випуклі до початку координат і по мірі руху зліва направо крива байдужості стає більш пологою внаслідок насичення благом Х.

Крива байдужості стає більш пологою, тому що по мірі насичення благом Х гранична норма заміщення зменшується. Чим менше одиниць, наприклад, блага Y має споживач, тим важче йому відмовитись від ще однієї одиниці цього блага і тим більше буде потрібно блага Х, щоб компенсувати втрату блага Y.

Гранична норма заміщення благом Х благом Y (MRSXY) показує кількість блага Y, що повинна бути скорочена в обмін на збільшення блага Х на одиницю, за умови, що рівень корисності залишається незмінним.

Мікроекономіка (1.8)

абоМікроекономіка (1.9)

Графічно MRSXY є тангенсом кута нахилу дотичної, проведеної до кривої байдужості в даній точці. Дотичні до точок кривої байдужості свідчать про те, що якщо заміщується благом Y благо Х, то рух вздовж кривої байдужості відбувається зверху вниз і супроводжується зменшенням граничної норми заміщення, яка розраховується за формулою (1.8) або (1.9). крім того, можна показати, що одночасно:

Мікроекономіка (1.10)

Нехай споживач збільшує споживання блага Х на незначну величину Мікроекономіка. тоді загальна корисність набору виростає на Мікроекономіка. Одночасно споживач повинен відмовитись від споживання блага Y на якусь величину Мікроекономіка, щоб загальна корисність набору благ залишилась незмінною. Для цього необхідно Мікроекономіка поділити на Мікроекономіка. Тоді: Мікроекономіка. Загальна корисність не змінилась, а отже:

Мікроекономіка. (1.11)

Аналогічно можна довести, що Мікроекономіка.

Якщо на карту кривих байдужості нанести бюджетну лінію, то вона перетне криві в точках А, Е, В (рис. 1.6). Споживач може придбати комбінації благ, що відповідають будь-якій з цих точок. Однак, необхідно вибрати комбінацію, що відповідає т. Е, в якій за даного рівня доходу споживач максимально задовольняє свої потреби (рівень корисності U2 більше за рівень U1).

Отже, максимальна корисність досягається у точці Е, де лінія бюджетного обмеження дотична до кривої байдужості, тобто де нахил кривої байдужості (MRSXY) дорівнює нахилу бюджетного обмеження Мікроекономіка. Таким чином, у точці оптимуму споживача виконується рівність:

Мікроекономіка, або Мікроекономіка. (1.12)


Мікроекономіка

Рисунок 1.6. Рівновага споживача


Тобто, Мікроекономіка – співвідношення, в якому споживач за даних цін здатен заміщати один товар іншим, дорівнює співвідношенню MRSXY, в якому споживач

згоден заміщати один товар іншим без зміни рівня свого задоволення.

Підставимо (1.11) у (1.12), тоді:

Мікроекономіка або Мікроекономіка. (1.13)

Остання рівність співпадає з рівністю (1.5).

Графічно стан рівноваги зображено на рисунку 1.6.

У точці Е споживач досягає найбільшого рівня корисності при даному доході і цінах товарів Х і Y. Така рівновага називається внутрішньою, тобто такою, при якій споживач купує обидва блага (Х та Y).


«ЕКОНОМІЧНИЙ» ТА «БУХГАЛТЕРСЬКИЙ» ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ І ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА


Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку. Розглянемо показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.

Загальна виручка (TR) – сума грошей, яку отримає фірма після продажу своєї продукції на ринку, вона дорівнює добутку обсягу проданого товару Q і ціни Р, за якою реалізовано товар:

TR=TR (Q) =PМікроекономікаQ. (2.1)

Ціна в цьому разі є сталою, отже TR є лінійною функцією відносно обсягу Q.

Середня виручка (AR) – це виручка від реалізації одиниці продукції:

Мікроекономіка. (2.2)

Гранична виручка (MR) – це зміна загальної виручки Мікроекономіка внаслідок продажу додаткової одиниці продукції Мікроекономіка:

Мікроекономіка. (2.3)

MR можна обчислити і як похідну функції TR (Q):

Мікроекономіка. (2.4)

Бачимо, що AR=MR=P, тобто лінія попиту на рис. 2.1 є одночасно лінією ринкової ціни, середньої граничної виручки.


Мікроекономіка

Рисунок 2.1. Ринок досконалої конкуренції: попит на продукцію окремої фірми

Прибуток (П) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її вартістю для виробника:

Мікроекономіка. (2.5)

Зазначимо, що цей прибуток відрізняється від бухгалтерського прибутку, який отримає фірма. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою і бухгалтерською вартістю. Якщо ж врахуємо, що ТС – це економічна вартість, то отримаємо економічний прибуток, або просто прибуток. Цей прибуток відрізняється від бухгалтерського на величину нормального прибутку (табл.2.1).

Таблиця 2.1.

Взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат та прибутку


Показники Бухгалтерський підхід Економічний підхід
Виручка від реалізації

Обсяг продажу Мікроекономіка ціну одиниці продукції

Явні витрати (зовнішні)

сировина;

матеріали;

куповані напівфабрикати;

електроенергія;

заробітна плата;

витрати на утримання устаткування;

орендна плата;

інші зовнішні витрати

Неявні витрати (внутрішні) –

процент на власний капітал;

заробітна плата підприємця;

нормальний прибуток підприємця

Бухгалтерський прибуток Виручка – явні витрати –
Економічний прибуток – Виручка – (явні + неявні витрати)

Наприклад, результати діяльності фірми характеризуються даними, наведеними у табл. 2.2.


Таблиця 2.2.

Результати діяльності фірми (грн.)


Показники Бухгалтерський підхід Економічний підхід
Виручка від реалізації 1000 1000
Явні витрати (зовнішні) 700 700
Неявні витрати (внутрішні) – 350
Бухгалтерський прибуток (виручка – – явні витрати) 300 –
Економічний прибуток (виручка – (явні+ + неявні витрати)) – 50

Економічний прибуток у розмірі – 50 грн. свідчить про те, що підприємцю буде більш вигідно вийти з даного бізнесу і знайти інший, який буде приносити йому ті ж самі 50 грн., а також вилучити капітал і вкласти його в цінні папери.

Нормальний прибуток – це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.

Нормальний прибуток є ще однією інтерпретацією різниці між бухгалтерською та економічною вартістю.


ЗАДАЧА


За вересень 2006 року обсяг продажу автомобілів «Шкода» у Кременчуці склав 10 шт. Коефіцієнт еластичності попиту за доходом для автомобілів дорівнює 2. Які зміни відбулися у продажі автомобілів «Шкода» у жовтні, якщо відомо, що доходи збільшилися на 8 відсотків? Побудувати схематичний графік.

РІШЕННЯ

Еластичність попиту за доходом — це відношення відсотка зміни величи­ни попиту на товар до відсотка зміни величини доходу споживача: Мікроекономіка.

EI= 2.

Обсяги продажу у вересні і жовтні позначимо Q1 і Q2;

Q1 = 10.

Зміни доходів громадян дорівнюють

Мікроекономіка= 0,08.

Підставимо ці значення у рівняння:

Мікроекономіка

звідки знаходимо обсяг продажу у жовтні:

Q2 = 2Мікроекономіка8/10+10 =11,6.

Мікроекономіка

За рахунок збільшення доходів громадян обсяг продажу автомобілів "Шкода" у Кременчуці збільшиться до значення 11,6.


МОДУЛЬ 2


ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ МОНОПОЛІЙ


Вільна конкуренція, як одна з динамічних сил розвитку економіки, діяла у XVIII—XIX ст. На той час монополії були винятком, існували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес суспільного відтворення. Однак на межі XIX—XX ст. почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій.

У чому полягають причини виникнення і розвитку монополій?

Ці причини пов'язані з дією об'єктивних економічних законів, розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в технологічному способі виробництва. Конкретно цими причинами є:

По-перше, дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва — максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. Врешті-решт виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Це свідчить, що конкуренція породжує свій антипод — монополію. Конкуренція і монополія завжди існують в реальній ринковій економіці як дві протилежні і взаємообумовлюючі її характеристики.

Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.

По-друге, причиною виникнення монополії є дія закону концентрації капіталу і виробництва.

Концентрація капіталу — це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва.

Тому наслідком концентрації капіталу є концентрація виробництва. Рушійною силою цього процесу є конкурентна боротьба. В результаті конкуренції з маси дрібних і середніх підприємств виокремлюються кілька найбільших, які стають монополіями. Таким чином, створюється ланцюжок: конкуренція породжує концентрацію виробництва, а ця концентрація, на певному ступені свого розвитку, призводить до монополії.

По-третє, причиною створення монополії є процес централізації капіталу.

Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.

Отже, концентрація і централізація капіталу й виробництва створили об'єктивну необхідність і можливість виникнення монополій, стали їх економічною основою.

По-четверте, причиною виникнення монополій є трансформація індивідуальної приватної власності.

В останній третині XIX ст. організаційно-економічна структура виробництва була представлена переважно малими і середніми підприємствами індивідуальної приватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей час значні досягнення науково-технічного прогресу створили можливість будівництва залізниць, морських портів, каналів, великих за­водів, інших великих об'єктів. Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв'язати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об'єднала капітали декількох підприємств.

По-п'яте, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації виробництва і створення на цій основі монополій.

Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрутство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них насильно поглинаються великим капіталом, а інші змушені погоджуватись на об'єднання, щоб уникнути розорення. Взаємопов'язаність цих двох явищ-криз та монополій показує одну з причин прискореної монополізації економіки.

Упродовж XX ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більш розвинених країнах світу.

Монополізація — це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Конкретною формою монополізму є монополія.

Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентру є значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.

У реальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах і формах, що викликає необхідність певної їх класифікації.

За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи — підприємницький та

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: