Державна політика підтримки підприємництва як засіб ліберального регулювання економіки
Рис.1. Основні напрями державної підтримки малого підприємництва
Форми і методи підтримки малих підприємницьких структур за останні роки значно активізувалися на регіональному рівні. При цьому пошук шляхів вирішення проблем малого бізнесу здійснюється безпосередньо підприємницькими структурами при тісній взаємодії з адміністративними органами влади.
Загальну схему можливих напрямів державної підтримки підприємництва представлено на Рис.1.
З огляду на досягнення зарубіжного досвіду з питань підтримки державою малого підприємництва доцільно виділити такі чотири напрями:
форми прямої фінансово-кредитної підтримки;
форми опосередкованої підтримки;
забезпечення юридичної бази для ефективного функціонування малих підприємницьких структур;
захист державою інтересів малих підприємств.
Актуальність розвитку малого і середнього бізнесу зумовлюється, зокрема, тим, що сьогодні саме малими та середніми підприємствами створюється більша частина валового внутрішнього продукту в країнах із розвинутою ринковою економікою, на які нині орієнтується Україна. За даними ООН, у малому бізнесі зайнято понад 50% працездатного населення світу. У таких державах, як США, Японія, Німеччина частка ВВП, виробленого малими та середніми підприємствами, становить 50-60 відсотків від загального його обсягу, а чисельність їх працівників - більше половини (близько 60%) від загальної кількості працюючих.
Дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців свідчать про те, що в Україні є значні кошти в населення, тіньових підприємницьких структур, які вони бояться вкладати в розвиток національної економіки, оскільки не впевнені в тому, що вони можуть бути збереженими і примноженими в процесі їх використання. Отже, вирішення проблем, пов'язаних із фінансово-кредитним забезпеченням потреб малого бізнесу, держава повинна шукати в напрямах удосконалення юридичної бази. Насамперед, це стосується створення правової основи для ефективного використання іноземних і вітчизняних інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, включаючи надання державних гарантій тим інвесторам, які вкладають кошти і ресурси в розвиток пріоритетних для країни видів підприємницької діяльності.
Пріоритетність окремих видів підприємництва повинна стати важливим критерієм для формування механізмів фінансово-кредитної підтримки їх розвитку. Визначення пріоритетних напрямів підприємницької діяльності залежить від багатьох факторів. Перш за все це залежить від стану економіки, наявності гострих соціально-економічних проблем і можливостей їх вирішення за рахунок розвитку підприємницької діяльності.
Значну увагу питанням розвитку малого та середнього бізнесу приділяють адміністрації місцевих рівнів. Так в процесі розробки Сумською адміністрацією програми "Сумщина - 2010" наголошено, що підтримка малого підприємництва повинна інтегруватися з іншими складовими економічних реформ: приватизацією, демонополізацією, інвестиційною політикою, формуванням фондового ринку, створенням економічного механізму міжрегіональних відносин.
Відповідно до програми соціально-економічного і культурного розвитку області "Сумщина - 2010" формування нормативно-правової бази підтримки і розвитку підприємництва включає такі заходи:
створення цілісної дворівневої системи законодавчого і нормативного забезпечення підтримки розвитку малого підприємництва на рівні області;
нормативне закріплення часткової передачі функцій регулювання і контролю сфери малого бізнесу громадським об'єднанням підприємців (якість товарів і обслуговування, дотримання принципів добросовісної конкуренції, обов'язкова атестація управлінського персоналу малих підприємств, які претендують на фінансову чи технічну допомогу);
залучення підприємницьких кіл до законотворчого процесу шляхом ефективного використання правових і організаційних можливостей спілок і асоціацій малого підприємництва.
Форми фінансової підтримки пріоритетних напрямів розвитку
малих підприємницьких структур
| Пріоритетні напрями підприємницької діяльності | Форми фінансово-кредитної підтримки |
|
1. У сфері науки і наукового обслуговування: розроблення нової конкурентоспроможної продукції; розроблення проектів і впровадження в практику господарювання нових ресурсозберігаючих технологій; наукове обслуговування виробничих об'єднань, фірм, корпорацій |
державні замовлення на наукові дослідження в пріоритетних для національної економіки напрямах; фінансування науково-технічних та цільових програм, інноваційних проектів; звільнення науково-дослідних організацій від податку на прибуток, надання пільг в оподаткуванні; |
|
розроблення нових комп'ютерних технологій; розроблення нових прогресивних управлінських, маркетингових технологій |
створення Інвестиційних центрів, фондів для підтримки підприємницьких структур, що спеціалізуються у сфері науки і наукового обслуговування |
|
науково-технічна експертиза; аудит, консалтинг; формування банків науково-технічної інформації тощо |
звільнення новостворених підприємницьких організацій від податків на певний період часу; цільові субсидії; надання пільгових довгострокових кредитів; надання державних позик на виконання важливих для держави наукових досліджень; прискорена амортизація |
|
2. У галузях промисловості: упровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій; випуск конкурентоспроможної продукції; інноваційна діяльність; завоювання міжнародних ринків збуту наукомісткої продукції |
надання пільг в оподаткуванні; надання пільгових кредитів на впровадження прогресивних технологій; надання державних позик для реалізації нових прогресивних проектів, що забезпечують випуск конкурентоспроможної продукції; прискорена амортизація |
|
3. У сфері надання послуг: створення інформаційно-аналітичних центрів; розширення сфери послуг; формування ринків нових послуг; створення мережі фінансово-кредитних установ з використанням сучасних банківських технологій; зниження вартості послуг; упровадження сучасних прогресивних технологій у сфері послуг |
державні замовлення на виконання важливих послуг екологічного, соціального характеру; пільгові кредити на впровадження прогресивних технологій у сфері послуг; звільнення від податків на період становлення нових підприємницьких структур на визначений період часу |
Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка малого підприємництва на обласному рівні на період до 2010 року передбачає:
забезпечення повного переходу до універсальної "одноподат-кової" чи патентної системи оподаткування всієї сфери малого підприємництва;
створення регіональної системи лізингових послуг, франчайзингу, системи гарантування і страхування інвестиційних ризиків у малому підприємництві;
формування системи фінансово-кредитних установ для підтримки малого підприємництва, які кредитують під відповідні державні гарантії оборотний капітал та інвестиційні проекти малих підприємств, створення відповідних умов для їх діяльності;
створення системи антикримінального страхування малого підприємництва: особистого, малого тощо.
Державна політика України останніх років набула чіткого спрямування на спрощення процедур, пов'язаних з організацією підприємницьких структур, включаючи їх реєстрацію, надання послуг на безоплатній основі підприємцям-початківцям у виборі перспективних видів підприємницької діяльності, інформації стосовно іноземних фірм, ринків збуту тощо.
Продовжують зберігатись і такі негативні тенденції у сфері малого підприємництва, як:
зниження чисельності зайнятих, що припадають у середньому на одну підприємницьку структуру;
скорочення загальної чисельності зайнятих у сфері малого бізнесу;
зростання кількості підприємницьких структур, які функціонують нелегально в тіньовій економіці, а їх діяльність не фіксується в офіційній статистиці.
В умовах ненасиченого ринку та попиту на послуги і продукцію підприємницьких структур зростання чисельності безробітних свідчить про наявність суттєвих негараздів у державній системі сприяння розвиткові підприємництва. [5]
6. Проблеми, які потребують вирішення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва
Важливими проблемами, які на теперішній час потребують вирішення у сфері підтримки малого підприємництва, слід вважати такі:
Виділення сфери малого підприємництва в окремий підрозділ сектора підприємництва з визначенням основних техніко-економічних показників, що характеризують результати й ефективність їх функціонування в різних галузях економіки та дозволяють визначити їх вклад у розвиток національної економіки.
Блок малого підприємництва повинен бути представлений у всіх структурах управління національний) економікою, включаючи державний, регіональний, місцевий рівні, входити окремою підсистемою в систему оподаткування підприємницької діяльності.
Підтримка малого бізнесу повинна визначатись як один із стратегічних напрямів розвитку національної економіки.
Механізми державної підтримки підприємництва повинні тісно взаємодіяти з механізмами і системами недержавної підтримки підприємництва. Державно-адміністративні департаменти, які спеціалізуються в напрямах забезпечення ефективного функціонування малого підприємництва, повинні не тільки координувати роботу підприємницьких структур, а й формувати стратегічні та індикативні плани пріоритетних напрямів розвитку малого підприємництва, доводити їх до підприємців, пропонувати стимулюючі мотиви для їх реалізації в практиці господарювання.
У функції державного управління процесами розвитку малого підприємництва входить створення сприятливої інфраструктури, спрямованої на забезпечення умов ефективного функціонування підприємницьких структур.
Перспективними формами розвитку малого підприємництва в Україні повинні стати сучасні форми фінансування і кредитування на базі використання факторингу, лізингу, селенгу, овердрафту.
Важливим напрямом удосконалення державної політики стосовно розвитку малого підприємництва слід вважати впорядкування системи ліцензування підприємницької діяльності, включаючи питання, пов'язані з визначенням відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності та видачею державою дозволу (ліцензії) на право займатися відповідним видом підприємництва.
Удосконалення законодавчої бази в напрямах забезпечення ефективного функціонування малих підприємницьких структур. Зокрема, необхідно прийняти закон «Про мале підприємництво». Бо й досі в Україні немає законів, які визначають особливості формування малих підприємницьких структур, забезпечують умови їх ефективного функціонування, захищають права дрібних підприємців.
Удосконалення потребує система державного управління процесами розвитку і підтримки малого підприємництва. У найближчій перспективі доцільно завершити процеси реструктуризації системи державного управління процесами розвитку підприємництва, виділивши підсистему підтримки малого підприємництва, яка окремим блоком повинна виходити на найвищі щаблі владних структур і мати представництва на рівні регіонів, місцевих органів влади.
Більш ґрунтовного і чіткого висвітлення потребує функція держави в напрямах забезпечення гарантій комерційним фінансово-кредитним установам у поверненні кредитів малими підприємницькими структурами.
Продовжити і поглибити процеси, пов'язані зі спрощенням організаційно-облікових механізмів і звітності малих підприємницьких структур.
Запровадити механізми стимулювання розвитку малого підприємництва та недержавних структур, які надають послуги цим суб'єктам економіки; розширити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, торговельно-посередницькими фірмами тощо. [2]
Реалізація зазначених вище напрямів спрямована на те, щоб малі підприємницькі структури мали можливість взаємодіяти з державними органами управління економічними процесами на всіх рівнях, створюючи цілісну систему управління розвитком національної економіки.
Висновок
Працюючи над темою даної контрольної роботи, можна зробити висновки, що особливо болючою для суб'єктів малого і середнього підприємництва є проблема пошуку джерел фінансування подальшого розвитку. Як свідчить практика, для більшості вітчизняних малих підприємств основним джерелом фінансування виробництва є їхні власні кошти. Проте цілковито задовольнити потреби у фінансуванні лише за рахунок власних ресурсів ці підприємства не в змозі. Для їх розвитку необхідні значні обсяги додатково залучених коштів.
У 2000 році Верховна Рада України прийняла закони "Про державну підтримку малого підприємництва" та "Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні", якими вимагається "невідкладна побудова небанківського фінансово-кредитного сектору, спрямованого виключно на малий бізнес і самозайнятість населення".
Особлива увага з боку держави приділятиметься вдосконаленню механізму фінансової підтримки підприємництва (зокрема, наданню державних гарантій, запровадженню системи пільгового кредитування та спрощеної системи оподаткування і т. ін), що може бути ефективним за умови більш широкого використання недержавних джерел фінансування.
Однією з актуальних проблем в процесі залучення іноземних інвестицій є також відсутність скоординованої участі українських підприємств в інвестиційних форумах, семінарах, конференціях, брак розуміння особливостей технології міжнародного співробітництва, проблеми визначення регіональних і галузевих переваг в процесі використання іноземних інвестицій.
Якщо держава хоче отримати прибутки від дрібного бізнесу (податки) і дійсно зацікавлена в подоланні ганебного для початку третього тисячоліття явища бідності, вона повинна підвищувати ефективність послуг, які отримує дисциплінований платник податків, причому при збільшенні відносного прибутку вимоги до послуг держави збільшуються.
Існує також точка зору про повне звільнення дрібного та середнього бізнесу від податків. На наш погляд, цей крок, якщо він буде зроблений, тільки загальмує створення дійсно демократичного суспільства на Україні.
Людина повинна сплачувати посильні податки, мати можливість контролювати їх використання, розраховувати на підтримку і захист держави.
Список використаної літератури
Основи економ. теорії: Підручних у 2-х кн. . Кн. .2: / Ю.В. Ніколенко та ін.; - 2-ге вид. Перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. -272с.
Смовженко Т.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва: Монографія / Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001.
І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
Государственное регулирование рыночной экономики: Учебн. пособие. – 2-е изд. – М: Дело, 2002. – 280с.
Науменкова С.В., Люта О.В. Особливості фінансово-кредитної підтримки розвитку малого підприємництва в Україні // Вісник Української академії банківської справи, - 2000. - №1. - с.13-20
Помомаренко Н.Ш. Місце і роль малого та середнього бізнесу в економічних відносинах регіону // Регіональні перспективи (Полтава) (укр). - 2000. - № 2. - С.321-323
Галь В.М. Розвиток малого та середнього бізнесу в Україні // Вісник Національного банку України (укр). - 2003. - № 1. - с 13-15
В.В. Войтенко “Вплив податково-бюджетної системи на розвиток економіки” // Формування ринкових відносин в УКРАЇНІ: збірник наукових праць. Вип.2(21) /Наук. ред. І.К. Бондар. – К., 2003. – 109с.
Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.
Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. –362с.
Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. -176с.
Доповнення до контрольної роботи
Перехід до ринкової економіки тісно пов'язаний з виникненням і розвитком підприємницького сектора, з формуванням нових форм господарської діяльності. Важливою складовою трансформаційних перетворень в Україні є поява і розвиток суб'єктів малого підприємництва. Останні, відображаючи формування цілісного дрібнотоварного укладу, дозволяють поєднувати різноманітні форми власності і господарювання, забезпечувати взаємодію з великими і середніми підприємствами, заповнюючи ринкові прогалини. Особливість діяльності суб'єктів малого підприємництва полягає в тому, що для її здійснення не потрібно значного стартового капіталу, вона забезпечує прискорений обіг інвестованих коштів за низьких витрат на виробничу інфраструктуру, управління та збут.
Дослідження проблем функціонування суб'єктів малого підприємництва започаткувалося в Україні лише з початком ринкових перетворень та формування відповідної законодавчої бази.
В останні роки особливо активізувалась економічна думка вчених України з проблем підприємництва в цілому і малого підприємництва зокрема. Цьому сприяло становлення сектора малого підприємництва, зростання його ролі в розв'язанні складних соціально-економічних проблем трансформаційного характеру: створення нових робочих місць, заповнення ринкових прогалин, формування ринкового середовища на підґрунті розгортання реальної конкуренції, здатної забезпечити високу ефективність виробничих відносин. У цьому зв'язку все більш вагомою стає науково-дослідницька робота з вивчення можливостей малого підприємництва. З'явилися змістовні праці вітчизняних вчених Н. Бондаря, Д. Богині, Є. Боброва, 3. Варналія, Л. Воротіної, В. Гейця, Л. Буряка, Л. Гладкова, Ю. Єханурова, О. Квасниці, В. Колота, І. Комарницього, Є. Панченка.А. Покритана, В. Сизоненка, М. Хмелевського та інших авторів.
Цими авторами в переважній більшості розглядалися теоретичні та організаційні проблеми розвитку малого підприємництва, в той час як недостатньо розробленими є прикладні питання, які стосуються фінансування, кредитування, оподаткування та управління суб'єктів малого підприємництва.
Метою даного дослідження є узагальнення проблем розвитку малих і середніх підприємств, виявлення найбільш вагомих на сучасному етапі та розробка пропозицій, направлених на ліквідацію цих проблем та удосконалення важелів подальшого розвитку МСП.
На фоні значних позитивних зрушень розвитку малого та середнього підприємництва значним залишається рівень конкуренції між МСП у більшості галузей, зокрема в торгівлі, і жодна фірма не може отримувати прибутки, що перевищують ринковий рівень. На відміну від чорної металургії, сільського господарства та вугільної промисловості МСП не мають якихось податкових привілеїв, які б викривлювали умови конкуренції. Проте, незважаючи на це, подальшому зростанню та розвитку більшості МСП загрожують ряд проблем.
Так, нерозвиненість сектора фінансових послуг, низький рівень розвитку господарської інфраструктури [зокрема, засобів комунікації тощо), а також низький споживчий попит становлять значний бар'єр для розвитку малих підприємств. Великою проблемою для МСП є залучення фінансування, оскільки такі підприємства звичайно мають недостатньо власного капіталу, неспроможні випускати облігації і мають труднощі із забезпеченням застави для банківських кредитів. І хоча така ситуація характерна для МСП всіх країн, становище в Україні є особливо гострим, тому що ринки капіталів загалом недостатньо розвинуті, а спеціальна політика мікрофінансування, яка орієнтується на МСП, потребує удосконалення.
Водночас існують також проблеми із економічним середовищем, у якому працюють МСП в Україні, а саме з «якістю управління». Вона включає, наприклад, гарантування безпеки прав власності, формальну систему забезпечення виконання договорів, рівень корупції, наявність неконкурентної практики і поведінки, адміністративні та законодавчі бар'єри у господарській діяльності, величину податкового тягаря, а також прозорість, однозначність і стабільність регулятивних актів. За даними проведеного опитування Міжнародної фінансової корпорації (МФК) більшість українських МСП як бар'єри в плані якості управління називають проблеми, які пов'язані з: оподаткуванням, нечесною конкуренцією і різноманітними дискреційними повноваженнями та пільгами, корупцією, регулюванням господарської діяльності, неадекватною інфраструктурою, проблемами із залученням коштів, незабезпеченістю прав власності. Серед названих проблем ми вважаємо першочерговою проблему оподаткування.
Нестабільність податкового законодавства і велика кількість податків становлять значніший тягар, ніж сам рівень податкових ставок. Кількість і тривалість перевірок, що здійснюються податковими і неподатковими інспекціями, не знизилась в останні роки. Важливим є те, що основні перешкоди для економічного розвитку досліджених малих і середніх підприємств мають місце в період після-реєстраційної діяльності, тоді як процедура самої реєстрації вже більше не вважається бар'єром і вона більше підприємцями не виділяється як проблема.
Останнім часом було зроблено певні спроби знизити бар'єри на шляху розвитку МСП. Саме на реалізацію такої мети спрямована система спрощеного оподаткування, на яку перейшла значна кількість малих підприємств, що, у свою чергу, сприяло підвищенню доходів до бюджету. Проте вона не є досконалою і потребує подальшого покращення. Одним із слабких місць системи спрощеного оподаткування є множинність спрощених податків. Так, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які працюють у сфері послуг, мають право вибору між трьома видами спрощеного оподаткування («єдиний податок», «фіксований податок» або «торгівельний патент»). Малі підприємства - юридичні особи можуть вибирати між ставками у 6% (із сплатою ПДВ) або 10% (без сплати ПДВ), і вони зобов'язані вести бухгалтерський облік на підприємстві. Крім того, що така система є доволі складною для розуміння підприємцями, вона також встановлює нерівні умови в плані ставок оподаткування.
Інша важлива проблема стосується відрахувань на соціальне страхування. Згідно з Указом Президента №727/98 Державне казначейство перераховує 42% надходжень від єдиного податку до Пенсійного фонду і 15% - до Фонду соціального страхування. Але зважаючи на те, що ці внески не є персоніфікованими, працівники МП не можуть накопичувати кошти на своїх особистих пенсійних рахунках (єдиною альтернативою є приватні пенсійні фонди).
Проблемою МСП є незахищеність їх прав власності, що знаходить відображення у тривалому очікуванні винесення судових рішень, а також у суб'єктивних оцінках, як то низька довіра до судової системи. Господарські суди перевантажені позовами, і часові рамки судового розгляду часто не витримуються. Кількість позовів, направлених до арбітражних судів, зросла майже у п'ять разів протягом останнього часу. Значне зростання кількості позовів також є наслідком скасування права Державної податкової адміністрації стягувати податкову заборгованість безпосередньо з банківського рахунку підприємства. За відсутності податкових судів податкові позови повинні розглядатися господарськими судами, кадровий склад яких і фінансування не приведено у відповідність зі зростанням кількості позовів. Низьку довіру до судової системи взагалі підтверджують проведені опитування підприємців Міжнародною фінансовою корпорацією. За її даними тільки 15,4% малих підприємств та 20,6% середніх підприємств вважають українську судову систему такою, що спроможна захистити їхні права.
У праві захисту прав МСП заслуговує на увагу досвід розвинутих країн, таких як Канада, Великобританія або США, які сформували систему селекції пропонованих урядових регулятивних актів. Вона має на меті оцінити вигоди та витрати запропонованих регуляторних актів (аналіз регуляторного впливу), а також можливих альтернативних рішень і перешкодити прийняттю неоптимальних рішень. В Україні така система пропагується Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва (Держкомпідприємництва). Проте на даний момент оцінка впливу запропонованих регуляторних актів не проводиться належним чином, або не завжди враховуються її результати, а тому механізм відбору часто неспроможний перешкодити прийняттю небажаних регулятивних актів. Це особливо стосується регіональних підрозділів Держкомпідприємництва, які не мають достатнього політичного/адміністративного впливу.
З метою розширення та підвищення ефективності діяльності малих та середніх підприємств необхідною і доцільною буде розробка окремої політики, спрямованої на подолання бар'єрів подальшого розвитку МСП через покращення господарської інфраструктури, сфери фінансових послуг та якості управління з метою їх підтримки як виживання, так і зростання. Універсальним підходом має бути забезпечення рівних правил для всіх підприємств незалежно від галузі, розміру тощо та підготовка таких програм підтримки, які б базувалися на принципах вільного ринку, а не державного втручання.
Сприяння розвитку фінансового сектора, становленню фінансових інституцій для мікрокредитування (включаючи поширення технологій оцінки мікропозичальників та підготовку кадрів), розвитку гарантування кредитів та лізингу обладнання було б корисним для вирішення проблем фінансування МСП. Зусилля держави повинні більшою мірою спрямовуватися на покращення відповідного законодавства і розвиток приватної комерційної фінансової інфраструктури, а не на заснування нових фінансових інституцій державними коштами або пряму фінансову підтримку МСП.
Досі залишаються проблеми із фінансовим законодавством. Наприклад, це стосується непотрібних обмежень щодо оцінки застави при кредитуванні, що потребує додаткових витрат грошей та часу кредиторів. Комерційні банки повинні мати право самостійно оцінювати заставу при кредитуванні МСП.
На нашу думку, пряма фінансова підтримка з боку уряду має становити лише частину загального фінансування, доповнену майновими внесками співвласників МСП і/або коштами. Обмеження участі держави є необхідним з двох причин: 1) широка участь держави створює передумови корупційної поведінки чиновників, відповідальних за надання державного фінансування, а отже, призводить до неефективного розподілу фінансових ресурсів; 2) за умови поділу ризиків із урядом підприємці ініціюватимуть більш ризиковані проекти, ніж вони б дозволили собі в іншому випадку.
З метою попередження корупції та зловживань бюджетними коштами фонди підтримки МСП повинні бути відокремлені від уряду. Діяльність фондів сприяння МСП повинна бути прозорою та підзвітною тим, хто надає кошти.
Доцільним було б, щоб фінансові ресурси для МСП надавали фінансові інституції на противагу нефінансовим (бізнес-консалтинговим тощо] проектам. Необхідність такої постановки викликана тим, що: а) кредитна діяльність нефінансових організацій породжуватиме конфлікт між їх консалтинговою та контрольною функціями; б) нефінансові інституції не мають достатньої кваліфікації для забезпечення вчасного повернення кредитів; в] наявність некомерційних кредитів може зашкодити становленню молодої національної системи мікрофінансування. Вільні ресурси нефінансових організацій можуть залучатися через відкриття кредитних ліній для мікрофінансових інституцій для кредитування МСП.
Найбільш залежною ефективність господарювання МСП є від якості управління. Оцінка якості управління досліджуваних малих та середніх підприємств свідчить про те, що її відносно швидко потрібно реформувати. Якість управління в основному базується на національній та місцевій нормативній базі. І проблемою є забезпечення чіткої і послідовної реалізації національного законодавства на місцевому рівні. Це, зокрема, стосується законодавства з «дерегуляції», якого не завжди дотримується місцева влада. Належний аналіз регуляторного впливу повинен стати обов'язковим, а не формальним.
Нові податкові та регулятивні акти повинні відслідковуватися на предмет можливого корупційного ефекту, використовуючи критерії простоти, доцільності [наскільки реалістичним є його виконання] та стабільності. Після прийняття основних податкових та регулятивних норм вони повинні залишатися стабільними принаймні протягом 3-5 років. Це сприятиме зниженню невизначеності щодо урядових рішень, позитивно впливаючи на розвиток сектора МСП.
Доцільним є збереження спрощеної системи оподаткування, яка виявилася одночасно і простою для сприйняття
підприємцями, і вигідною для бюджету. Варто залишити два види спрощеного оподаткування: одного - для дрібних торгівців (торгівельних місць) (без вимоги ведення бухгалтерського обліку) і другого - для решти малих підприємств (із обов'язковим веденням обліку).
Валовий дохід має залишатися базою спрощеного оподаткування малих підприємств, що ведуть бухгалтерський облік.
Проведене дослідження дозволяє заключити, що основними напрямами підвищення ефективності функціонування діяльності МСП можуть бути:
підвищення якості управління через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років;
спрямування зусиль держави на удосконалення чинного законодавства щодо розвитку підприємництва;
зменшення рівня прямої фінансової підтримки МСП з боку уряду. Від загального фінансування МСП лише частина його має покриватися державою. З метою підвищення ефективного розподілу фінансових ресурсів фонди підтримки МСП повинні бути відокремлені від уряду, що дозволить попереджувати корупцію;
збереження спрощеної системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва та встановлення лише двох видів ставок податку для дрібних торгівців і решти малих підприємств, а також подальшого спрощення податкового обліку.
На нашу думку, вказане вище буде сприяти підвищенню ефективності діяльності малих підприємств.
Список використаної літератури
Акімова І., Верстюк С, Старіков О. Роль якості управління в розвитку малого та середнього бізнесу: регіональний аспект. ПРООН, 2002.
Бобров Е.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу. // Фінанси України. - 2004. - №1. - С. 20.
Богиня Д. Комплексное исследование проблем малого предпринимательства. // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №1. - С.10
Бондарь Н, Проблеми зффективной деятельности субьектов малого бизнеса в Украине на зтапе проведення зкономических реформ. // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №2. - С, 3.
Квасниця О.В. Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу. // Фінанси України. - 2003. - №2. - С.65.
Кузьмін О. Є., Комаринський І.М. Фінансова інфраструктура для підтримки малих підприємств. // Фінанси України. - 2003. - №2. - С.87.
Онищук Я.В. Фінансове забезпечення діяльності малого та середнього бізнесу, // Фінанси України. - 2003 - №7. - С, 51.