Xreferat.com » Рефераты по экономике » Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

осмислений вибір між ними потребує знань, які далеко перевищують можливості пересічної людини. Це відноситься до широко спектру товарів, починаючи з легкових автомобілів і закінчуючи продукцією фармацевтичної промисловості. Разом із потоком товарів на споживача «лине» великий потік інформації, насамперед, у вигляді реклами. Зрозуміло, що в таких умовах споживач самостійно не спроможний вибрати товар і стає об’єктом багато численних маніпуляцій з боку продавців товарів та послуг.

У рамках концепції інформаційної асиметрії добре пояснюється провали ліберальних реформ в пострадянському просторі. Ця теорія надає нову інтерпретацію проблемі менеджменту, який формально діє за дорученням та в інтересах акціонерів. Однак існування інформаційної асиметрії дозволяє менеджерам часто діяти у своїх власних інтересах, які не зовсім співпадають з інтересами акціонерів.

Слід підкреслити, що інформаційна економіка має справу саму з асиметричною інформацією і більше того базується на ній. У 2001 році «за аналіз ринків з асиметричною інформацією» була присуджена Нобелівська премія Дж. Акерлофу, М. Спенсу і Дж. Стигліцу, після чого ця теорія стала загальновизнаною.[11] Поняття «асиметрична інформація ринків» є ключовим у концепції інформаційної економіки.

Класична теорія загальної рівноваги на ринках товарів і послуг працювала

не тільки за відсутності трансакційних витрат, але і в умовах повної і досконалої інформації. Іншими словами, в умовах, коли кожний учасник ринку мав повну і достовірну інформацію для прийняття рішення, та інформація, яку мав окремий учасник ринку, була також доступна всім іншим учасникам ринку. Це забезпечувалося тим, що вся необхідна інформація містилася у ціні товару, а ціна була однаковою для всіх і відома всім.

Введення в економічну теорію трансакційних витрат пробило діру в класичній теорії: виявилося, що не вся інформація міститься в ціні, потрібна ще інформація про трансакційні витрати. І тільки шляхом порівняння ціни товару і трансакційних витрат учасник ринку може прийняти рішення про купівлю.

Одним з результатів запропонованої Дж. Стигліцем теорії є твердження, що фактично на ринках існує не єдина врівноважена ціна, а розподіл цін, причому цей розподіл є свій для кожного конкретного ринку. Головним результатом теорії інформаційної економіки є визнання невірними всіх основних висновків класичної теорії, насамперед, положення про те, що «конкурентна економіка, нібито керована невидимою рукою, веде до розподілу ресурсів, ефективному у смислі Парето, і що кожний розподіл ресурсів, ефективний у смислі Парето, може бути досягнутий через механізм цінової конкуренції». Під оптимумом Парето розуміється така ситуація, коли ресурси розподілені оптимальним способом, тобто коли хто-небудь може поліпшити своє положення без одночасного погіршення становища когось іншого.

Тому стало зрозумілим, що при «провалах ринку» з причин інформаційної асиметрії, тобто за умови недосконалості ринку, ринкових відносин економіка не є Парето-ефективною. Такі «провали» можуть бути ліквідовані тільки завдяки державному втручанню на основі відповідної інформації.

З іншого боку, економічний критерій Парето, виходячи із моделі чистого

обміну, можна інтерпретувати наступним чином: хоча корисність кожного

блага для кожного індивідуума однакова, набір благ, який максимізує корисність, для кожного індивідуума свій. Тому рівновага Парето відіграє центральну роль у сучасній економічній теорії, оскільки досі не знайдено критерію ефективності, який так би добре погоджувався з іншими блоками цієї теорії.

Розробники концепції інформаційної асиметрії пішли далі. Три основних

положення нової економічної парадигми полягають у тому, що:

1) інформація, яка використовується для прийняття економічних рішень,

є різноманітною;

2) учасники ринку, як правило, мають різний рівень поінформованості

про стан ринку, товари, конкурентів;

3) для здійснення ринкової операції учасники повинні обмінятися сигналами, тобто інформацією, причому ці сигнали можуть передавати як істинну, так і невірну інформацію, розраховуючи на отримання односторонньої вигоди за рахунок партнера.

Можна навести деякі конкретні приклади асиметричної інформації на ринках різного виду:

- наймані працівники знають більше про свою професійну придатність,

ніж фірма, на яку вони хочуть влаштуватися;

- клієнт, що купує страховку, краще знає стан свого здоров'я, ніж страхова

компанія;

- власник автомобіля знає про нього більш, ніж потенційний покупець;

- власник фірми знає про свою фірму більше, ніж потенційний інвестор;

- позичальник краще знає про ризики, яких він зазнає, краще знає свою спроможність нести тягар ризиків, ніж кредитор. Таких прикладів можна навести сотні.

Далі Дж. Стигліц та його колеги показали, що висновки інформаційної

економіки відкидають положення трьох основних складових сучасної «теорії

фірми», а саме: фінансування корпорацій, корпоративного управління і вибору організаційних схем.

1. Теорія фінансування корпорацій. Відповідно до старої теорії, яка базувалася на існуванні досконалої інформації, було все рівно, залучає фірма капітал через позикові кошти або за допомогою збільшення власного капіталу. Але готовність зберігати у себе чи продавати акції вже передає інформацію, і тому не все рівно, яким шляхом фірма збільшує свій капітал. Тим більше, що фірми в сучасних умовах все більше схильні до дій з підвищеним ризиком, викликаним неповною інформацією.

2. Корпоративне управління. Згідно традиційної теорії, тобто в умовах досконалої інформації, фірми просто максимізують очікуваний прибуток, який дорівнює ринковій вартості. Це було суто технічним питанням. Але в умовах асиметричної інформації виникає проблема прийняття рішень за умови неспівпадіння інтересів менеджерів і акціонерів.

3. Теорія організаційних схем. У разі досконалої інформації вибір організаційної схеми або структури фірми не відіграє значної ролі. Але в сучасних умовах, в умовах асиметричної інформації – це центральна проблема для бізнесу.

Це стосується і стимулювання, і децентралізації управління.

Дж. Стигліц математично довів, що за умови неповної, неточної і асиметричної інформації стає неможливим досягнення загальної ринкової рівноваги, що асиметрія інформації є причиною «негативного відбору», забруднення оточуючого середовища, підвищеного морального ризику та інших «провалів ринку». Нова економічна парадигма слугує новим обґрунтуванням необхідності селективного державного втручання у функціонування ринкової економіки, про що наочно свідчить позитивний досвід проведення економічних реформ в Китаї та В'єтнамі, а також в Росії 20-тих років ХХ-го століття (НЕП).

Концепція інформаційної асиметрії і засновані на ній моделі підводять мікроекономічну базу під кейнсіанське положення про множинність можливих економічних рівноваг і тим самим доводиться необхідність державного втручання в економічний процес у вигляді інструмента переведення економіки зі стану менш ефективної рівноваги до стану більш ефективної.

Нова парадигма також підірвала засади конкурентно-рівноважного ринку

і фундаментальних економічних законів, а саме:

- закону попиту і пропозиції, який встановлює, що ринкова рівновага характеризується співпадінням попиту і пропозиції;

- закону єдиної ціни, відповідно до якого один і той же товар продається на всіх ринках за єдиною ціною;

- закону конкурентної ціни, який встановлює, що у стані рівноваги ціна

дорівнює граничним витратам;

- гіпотези ефективних ринків, яка полягає в тому, що курси фондових

бірж передають від інформованих учасників ринку до неінформованих усю

релевантну інформацію.

Для всіх цих законів було отримано спростування або доведено, що кожен

з них діє у набагато більш обмежених умовах.

Вирівнювання асиметричної інформації або ліквідація асиметрії є можливими лише в умовах розвитку інформаційної економіки та державному регулюванні.


3 Світовий ринок інформаційних технологій


Одним з принципів класифікації країн з економічної точки зору є їх поділ відповідно з розміром частки ІТ- галузі у створенні ВВП. При такому підході країни можна умовно поділити на аутсайдерів, поставників сировини, кваліфікованих виконувачів та на інноваційних та технологічних лідерів. [13]

Згідно звітів аналітиків об’єм інформаційно-телекомунікаційного ринку в 2006 р. склав 2,1 трлн євро, причому на частку ІТ припадає приблизно 46%, а на частку телекомунікаційного ринку – 55%. Ділення інформаційно-телекомунікаційного ринку відбувається наступним чином: приблизно 30% США та Європа, більше 10% - Японія, та менше 30% - усі інші країни, але найбільшими темпами розвиток даного ринку відбувається саме в країнах, що розвиваються. (дод. 4)[13].

Дані в абсолютних числах та темпах розвитку ІТ-ринку далеко не повністю відображають стан ІТ індустрії в конкретній країні. Важливими показниками в цьому сенсі є ступінь необхідності інформаційних технологій, рівень ринкової споживацької зрілості, а також різноманіття інформаційних технологій та складність представлених у країні ІТ-послуг. Для аналізу даних показників варто звернутися до міжнародного рейтингу країн по зрілості ринку ІТ-послуг – IT-Services Country Maturity Index (ITS-CMI). Ця таблиця (дод. 5 [13]), розроблена та розрахована російськими вченими на основі різних статистичних даних різних закордонних організацій станом на 2006 рік, представляє собою аналітичний інструмент для комплексної оцінки рівня зрілості по питанням ефективного застосування інформаційних технологій в різних країнах.

Для оцінки технологічного рівня країни в сфері ІТ використовується співвідношення загальних видатків на ІТ до обсягу ВВП. По цьому показнику в десятку лідерів входять Швейцарія, Швеція, Данія, Великобританія, Фінляндія, США, Австралія, Нідерланди, Сінгапур, Норвегія.

Рівень ринкової споживчої зрілості розраховується як співвідношення обсягу представлених на ринку ІТ-послуг до загального обсягу ІТ-ринку. Тут також лідирують Японія, Фінляндія, Іспанія, Швеція, Великобританія, Канада, США, Бельгія, Німеччина, Норвегія.

Ступінь розмаїття та складності представлених у країні ІТ-послуг є найбільш значним критерієм для оцінки зрілості вказаного ринку та визначається на основі:

відношення обсягу засобів, необхідних на підтримку та обслуговування апаратних та програмних ІТ-продуктів, до витрат на їх придбання;

відношення затрат на аутсорсинг до загальних витрат на придбання ІТ-послуг;

відношення затрат на аутсорсінг бізнес-процесів до загальних витрат на покупку ІТ-послуг.

По цьому комплексному показнику в десятку лідерів входять Японія, Фінляндія, Канада, США, Великобританія, Іспанія, Австралія, Німеччина, Нова Зеландія, Швеція. Для визначення рейтингу ITS-CMI усі више вказані показники нормуються, а потім складаються.

Таки чином були визначені основні лідери в сфері інформаційних технологій у світі. Серед них країни Західної Європи, США, Канада, Австралія та Японія. У той же час найбільші темпи росту сфери ІТ спостерігаються у країн, що розвиваються.


4 Сучасний стан та розвиток ринку інформаційних послуг в Україні


4.1 Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в Україні


Інформаційний сектор (ІС) економіки України включає в себе: сферу виробництва знань – науку та НДДКР і сферу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що в свою чергу включає виробництво засобів обробки і зберігання інформації – електронну промисловість виробництво напівпровідників, процесорів, комп’ютерів і телекомунікаційного обладнання, розробку інформаційних технологій і програмного забезпечення та інфокомунікації, які забезпечують генерацію, обробку, зберігання та передачу даних. [14]

Українська сфера ІКТ є в основному не стільки виробництвом ІКТ-продукції, скільки наданням послуг дистрибуції, інтеграцією обладнання і програмного забезпечення, інсталяцією готових програмних продуктів (ПП) і систем, будівництвом телекомунікаційних мереж та наданням послуг.

Створення та впровадження ПП. За підсумками 2006 року на встановлення і підтримку ПП і обладнання припадає 51% всього ринку ІТ-послуг в Україні, що становить 98,022 млн. дол., на системну інтеграцію програмного забезпечення – 25% (48,05 млн. дол.), розробку і доопрацювання ПП – 10%, по 5% - на аутсорсинг та ІТ-консалтинг(всього 19,2 млн. дол..), на ІТ-навчання і тренінги – всього 4% (7.68 млн. дол.).

Надання телекомунікаційних послуг.

Ринок телекомунікаційних послуг України стрімко розвивається якісно і кількісно. Темпи зростання доходів галузі досягають 20-30% щорічно, випереджаючи показники темпів зростання економіки країни практично в усіх галузях. Протягом 2006-2007 років обсяги телекомунікаційних послуг збільшилися в 3 рази.

За 2007 рік споживачам було реалізовано послуг зв’язку на суму 40 млрд. грн.., зокрема населенню – на 16,1 млрд. грн.., що порівняно з обсягами 2006 року відповідно більше на 19,4% і на 20,7%. Частка доходів від надання послуг зв’язку в загальному обсязі ВВП за цей період становила 5,8% (дод.6) [14]. Такий показник у розвинених країнах світу досягає 5,0%. Таким чином тенденції розвитку телекомунікацій в Україні відповідають світовим.

У загальному обсязі послуг реалізованих споживачам підприємствами сфери послуг в 2007 році, частка послуг різних видів зв’язку становила приблизно 30%.

Спостерігається позитивна динаміка зростання частки доходів від надання телекомунікаційних послуг в загальному обсязі доходів від надання послуг зв’язку, протягом 2002-2007 років вона зросла з 92,5% до 94,5% і становила 37,8 млрд. грн. (5,3% ВВП).


4.2 Розвиток науково-технічної сфери в Україні


Фінансування науки і НДДКР. У 2006 році загальний обсяг фінансування науки в Україні становив 5164,4 млн. грн.. і порівняно з поереднім роком практично не змінився (збільшився на 0,2%), при цьому 22,4% з загального обсягу коштів спрямовано на здійснення фундаментальних досліджень, 15,7% - на прикладні дослідження, 51,2% - на виконання науково-технічних розробок, 10,7% - припадало на виконання науково-технічних послуг. У 2006 році питома вага загального обсягу фінансування наукової діяльності становила ,96% ВВП, у той час як у 2005 вони становили у США – 2,6%, у Японії – 3,15%, а в Швейцарії - 4% ВВП.

Інноваційна діяльність в Україні. За період 2000-2006 рр. кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльність в промисловості, спрямованих на розробку і впровадження як технологічно нових, так і значно технологічно вдосконалених продуктів і процесів, зменшилась на 37,8%, і в 2006 році становила 1123 підприємства, або 11,2% їх загальної кількості, (у 2005 році – 1193 і 11,9%, в 2004 – 1359 підприємств і 13,7%, а в 200 -18 їх кількості).У 2006 році із загальної кількості інноваційно-активних підприємств 10% промислових підприємств (на 23% більше ніж у 2005 р.).

В цілому на інноваційні роботи в 2006 році підприємства витратили 6,2 млрд. грн. Понад чверть інноваційно-активних підприємств 902,9 млн. грн.. на проведення власних досліджень і розробок або придбання їх розробок у сторонніх організацій, їх частка в загальному обсязі інноваційних витрат становила 16,1%. Для здійснення інновацій підприємства придбали нові технології на суму 159,9 млн. грн. або 2,5% обсягу інноваційних витрат (у 2005 році – 243,4 млн. грн.. або 4,2%).

Наведені вище показники показали, що складові ІС економіки України знаходяться на початковому етапі розвитку. Відсутність протягом тривалого часу державного фінансування науки і НДДКР, практично повна відсутність приватних інвестицій і незатребуваність промисловістю наукових результатів призвели до значного зниження наукового потенціалу країни, втрати ряду пріоритетних напрямів, і якщо не будуть подолані ці негативні тенденції, то наука залишиться на незадовільно низькому рівні і втратить можливість стати рушійною силою розвитку. Забезпеченість населення і економіки інфокомунікаційними технологіями невисока і дуже нерівномірна у регіонах.


Висновок


Інформація на сьогодні є важливим виробничим ресурсом і товаром. Інформаційне забезпечення є необхідною умовою ефективної організації діяльності держави та підприємств. Створення величезних масивів баз даних, їх достовірність та якісні висновки є основою для прийняття рішень, забезпечення своєчасного доступу до такої інформації – мета, що лежала при створенні комп’ютерних технологій.

З розвитком суспільства відбувається глобальний процес інформатизації, і ми переходимо в епоху інформаційного суспільства, в якому більшість людей буде зайнята у сфері розробки, розподілу та споживання знань. З новим поглядом на сучасний світ, були відкинуті старі парадигми економічної науки, проте нові ще не є систематизованими та доопрацьованими. Володіння інформацією, за ними, є чинником, що лежить в основі економічної рівноваги. Тому ринок інформації повинен регулюватися державою для зменшення інформаційної асиметрії.

Процеси, що активно розвиваються в українській економіці, змушують переглянути традиційні організаційно-господарські взаємозв'язки, обдумати серйозні зміни інформаційної інфраструктури. Для прискорення розвитку інформаційної сфери України необхідна грамотна державна політика, спрямована на підтримку науки та НДДКР, а також сфери інформаційно-комунікаційних технологій. Основними інструментами такої політики повинні бути: створення технологічних парків, що об’єднуються у наково дослідні, технологічні та виробничі підприємства і забезпечують якнайшвидше впровадження результатів науково-дослідних і пошукових робіт, винаходів у промисловість і бізнес; підтримка венчурного інвестування як необхідної умови активізації інноваційної діяльності; створення і розвиток технологічних парків у сфері інформаційних технологій і програмного забезпечення; побудова ефективної системи показників інформаційної сфери України, що є необхідною умовою оцінки реалізації державних програм розвитку.


Список використаної літератури


uk./

М.Г.Чумаченко "Экономический анализ" (2003г.) ebk/Book/BookEkAnaliz/tablica.htm.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року.

glossary/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RIt%28uwsg.outt:l!zxrzjo.

Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 року.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 року.

В.В.Іванова. «Особливості формування та функціонування інформаційних ринків» / Регіональна економіка, №2, 2008, ст. 213.

Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного
суспільства в Україніна 2007-2015 роки» вiд 09.01.2007 N 537-V.

Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. К., «Логос», 2003.

Н.Апатова. «Методологические основы исследования информационной экономики»/ Экономика Украины №7, 2005, ст.58.

Н.Н.Ермошенко «Новая парадигма экономической науки в контексте развития в условиях Украины информационной экономики»/ Актуальні проблеми економікм№1, 2009, ст.14.

Е.И.Марко «Необходимость и проблемы формирования информационного рынка: глобализационное измерение»/ Актуальні проблеми економіки №12, 2009, ст.19.

Шакиров Н.Ш. «Рынок информационных технологий:тенденции и прогнозы»/ Маркетинг в России и за рубежом №4, 2007, ст.90.

Балашова А.»Розвиток інформаційного сектору України в умовах глобальної економічної трансформації»/ Економіст №11, 2008, ст.54.

Додаток 1


Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні


Додаток 2


Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

Додаток 3

Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні


Додаток 4


Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

Показник росту інформаційно-комунікаційного ринку в 2004-2006 рр. з діленням по регіонам, %


Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

Показник росту ринку інформаційних технологій

з поділом на регіони, %


Додаток 5


Рейтинг ITS-CMI

Группа зрілості Місце у рейтингу Країна Показник ITS-CMI
«Зрілі країни» 1 Японія 3,80

2 Великобританія 3,71

3 США 3,68

4 Канада 3,57

5 Фінляндія 3,33

6 Австралія 3,30

7 Нова Зеландія 3,05

8 Швеція 3,02

9 Нідерланди 2,97

10 Німеччина 2,78

11 Іспанія 2,73

12 Бельгія 2,71

13 Норвегія 2,65

14 Сінгапур 2,61

15 Швейцарія 2,61

16 Франція 2,50
«Дозріваючі країни» 17 Італія 2,41

18 Данія 2,40

19 Австрія 2,27

20 Гонконг 2,20

21 Ірландія 2,17

22 Португалія 2,04

23 Ізраїль 1,93

24 Південна Африка 1,91

25 Південна Корея 1,87

26 Тайвань 1,86

27 Угорщина 1,75

28 Малайзія 1,72

29 Чехія 1,65

30 Польща 1,55
«Країни, що розвиваються» 31 Греція 1,47

32 Туреччина 1,35

33 Таїланд 1,30

34 Індія 1,16

35 Китай 0,93

36 Індонезія 0,92

37 Росія 0,75

Додаток 6


Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

Динаміка обсягів ВВП та доходів у галузі зв’язку в 2002-2007 рр.


Роль інформації в сучасній економіці і формування ринку інформаційних послуг в Україні

Доля доходів у ВВП від надання послуг зв’язку

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: