Собівартість
Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що знов вводяться в дію, і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі
ЕП = ( С1/Д1 - С0/Д0 ) * Д1, (1.2.1.2)
де ЕП - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва
С0, С1 - суми витрат базисного і звітного року
Д0, Д1 - об'єм товарної продукції базисного і звітного року.
Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:
- повна собівартість товарної продукції в цілому і по елементах витрат;
- витрати на гривну товарної продукції;
- собівартість порівнянної товарної продукції;
- собівартість окремих виробів;
- окремі елементи і статті витрат.
Джерела інформації: Ф. № 5-з «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації)», планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного і аналітичного обліку витрат по основних і допоміжних виробництвах і т.д.
Аналіз витрат на гривну товарної продукції
Важливий узагальнювальний показник собівартості продукції – витрати на гривну товарної продукції, який вигідний тим, що по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах. На його рівень роблять вплив як об'єктивні, так і суб'єктивні, як зовнішні, так і внутрішні чинники. (мал.1.2.1.1)
| Зміна витрат на гривну товарної продукції | |||||||||||
| Зміна об'єму випуску продукції | Зміна структури випуску продукції | Зміна середнього рівня відпускних цін на продукцію | |||||||||
| Зміна рівня питомих змінних витрат | Зміна суми постійних витрат | Зміна цін у зв'язку з інфляцією | |||||||||
| Зміна якості продукції | |||||||||||
| Зміна рівня ресурсоємкості продукції | Зміна вартості спожитих ресурсів | Зміна ринків збуту | |||||||||
Мал.1.2.1.1 Взаємозв'язок чинників, що визначають рівень витрат на гривну товарної продукції.
Вплив чинників першого рівня на зміну витрат на гривну товарної продукції розраховується способом ланцюгових підстановок.
Сума постійних і змінних витрат залежить від рівня ресурсоємкості і зміни вартості матеріальних ресурсів у зв'язку з інфляцією.
Щоб встановити, як чинники вплинули на зміну суми прибутку, необхідно абсолютні прирости витрат на гривну товарної продукції за рахунок кожного чинника помножити на фактичний об'єм реалізації продукції, виражений в планових цінах.
В процесі аналізу вивчається динаміка витрат на гривну товарної продукції і проводяться міжгосподарські порівняння по цьому показнику.
Аналіз собівартості порівнянної товарної продукції
До порівнянної товарної продукції відносяться всі вироби, що вироблялися на підприємстві в звітному році, випуск яких здійснювався і минулого року, якщо тоді їх виробництво не носило досвідченого характеру і не знаходилося у стадії освоєння. Знов освоювані вироби в її склад не включаються.
Для аналізу собівартості порівнянної товарної продукції необхідно мати наступні відомості:
витрати на запланований випуск товарної продукції по рівню собівартості (фактичної минулого року, планової звітного року);
витрати на фактичний об'єм товарної продукції по рівню собівартості (фактичної минулого року, планової звітного року).
Аналіз собівартості найважливіших виробів
Для глибшого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років в цілому і по статтях витрат.
Виробляється розрахунок впливу чинників методом ланцюгових підстановок. Потім детальніше вивчається собівартість товарної продукції по кожній статті витрат, для чого фактичні дані порівнюють з плановими і даними за минулі періоди.
Аналіз прямих матеріальних витрат
Найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають витрати на сировину і матеріали. Загальна сума витрат по (мал. 1.2.1.2) залежить від об'єму виробництва продукції, її структури і зміни питомих витрат на окремі вироби.
| Прямі матеріальні витрати на виробництво продукції (МЗ) | |||||||
| Об'єм виробництва товарної продукції | Структура товарної продукції | Рівень витрат на одиницю продукції | |||||
| Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції | Середня вартість одиниці сировини і матеріалів | ||||||
Мал. 1.2.1.2 Блок-схема системи чинника прямих матеріальних витрат
Питомі матеріальні витрати на окремі вироби залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції і середньої ціни одиниці матеріалів.
Розрахунок впливу даних чинників виробляється способом ланцюгових підстановок.
Витрата на одиницю продукції залежить від якості сировини і матеріалів, заміни одного виду матеріалів іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології і організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини і ін. Спочатку потрібно взнати зміну питомої витрати матеріалів за рахунок того або іншого чинника, а потім помножити на планові ціни і фактичний об'єм виробництва i-того виду продукції.
Рівень середньої ціни матеріалів залежить від ринків сировини, відпускної ціни постачальника, внутрішньо групової структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготованих витрат, якості сировини і т.д. Щоб взнати, як за рахунок кожного з них змінилася загальна сума матеріальних витрат, необхідна зміна середньої ціни i-того вигляду або групи матеріалів за рахунок i-того чинника помножити на фактичного кількість використовуваних матеріалів відповідного вигляду.
На багатьох підприємствах можуть мати місце надпланові поворотні відходи, які можна реалізувати або використати в інших цілях. Якщо зіставити їх вартість за ціною можливого використовування і за вартістю початкової сировини, то взнаємо, на яку суму збільшилися матеріальні витрати, включені в собівартість продукції.
Крім того, можна підрахувати, скільки недоотриманої продукції у зв'язку з надплановими поворотними відходами. Для цього вартість надпланових поворотних відходів за ціною початкової сировини потрібно розділити на норму їх витрати на одиницю продукції.
Наявність надпланових безповоротних відходів приводить до прямого дорожчання продукції і зменшенню його випуску. Щоб визначити, на скільки виросла сума матеріальних витрат, необхідна надпланова кількість безповоротних відходів помножити на планову ціну початкового матеріалу. Потім слід визначити, наскільки зменшився випуск продукції за рахунок цього чинника і як у зв'язку з цим змінилася собівартість одиниці продукції.
В результаті заміни одного матеріалу іншим зраджується не тільки кількість спожитих матеріалів на одиницю продукції, але і їх вартість. Щоб встановити, як змінилися у зв'язку з цим матеріальні витрати на одиницю продукції, потрібно різницю між питомою витратою замінюючого матеріалу (УР1) і питомою витратою замінюваного матеріалу (УР0) помножити на ціну замінюваного матеріалу (Ц0), а різниця між ціною замінюючого матеріалу (Ц1) і ціною замінюваного матеріалу (Ц0) – на питому витрату замінюючого матеріалу (УР1) і результати потім скласти:
![]()
УМЗ=(УР1-УР0)*Ц0;
![]()
УМЗ=(Ц1-Ц0)*УР1.
(1.2.1.3.)
Якщо на підприємстві є купувальні комплектуючі вироби і напівфабрикати, то можна визначити, наскільки вигідна для підприємства кооперація. Для цього порівнюють ціну придбання і собівартість виготовлення виробу на підприємстві. Якщо ціна придбання нижча собівартості виготовлення, то вигідніше купувати виріб або напівфабрикат.
Аналіз витрат на оплату праці
Витрати на заробітну платню виробничих робітників відображаються безпосередньо в статтях витрат. Заробітна платня допоміжних робітників в основному відображається на статтях витрат за змістом і експлуатації устаткування, заробітна платня службовців і ІТР входить до складу цехових і загальнозаводських витрат. Заробітна платня робітників, зайнятих в допоміжному виробництві, входить в собівартість пари, води, електроенергії і впливає на собівартість товарної продукції не прямо, а побічно, через ті комплексні статті, на які віднесена витрата пари, води і електроенергії.
Тому аналіз заробітної платні перш за все виробляється по загальному її фонду і фондам окремих категорій промислового-виробничого персоналу підприємства, незалежно від того, в яких статтях відображена ця заробітна платня. Після виявлення причин, які викликали зміну (відхилення) фонду заробітної платні окремих категорій працівників, можна визначити, якою мірою ці відхилення вплинули на різні статті собівартості продукції. Відхилення від плану фонду заробітної платні необхідно скоректувати на відсоток виконання плану випуску продукції, обчислити відносне відхилення від планового фонду заробітної платні. При цьому треба враховувати, що підвищення випуску продукції робить вплив на заробітну платню не всіх категорій працівників. Якщо ж враховувати і ті обставини, що фонд заробітної платні промислово-виробничого персоналу зраджується пропорційно об'єму продукції, що випускається, тільки по робітниках-відрядниках, то відносна економія не може бути обчислена по фонду заробітної платні ІТР, службовців, МОП, учнів і персоналу охорони.
Великий вплив на ефективність роботи підприємства і на витрачання фонду заробітної платні надає використовування засобів на преміювання робітників. Аналіз ефективності положень про преміювання виробляється шляхом зіставлення додатково одержаного прибутку від реалізації продукції або економії від зниження її собівартості з витратами на преміювання.
Загальна сума прямої зарплати залежить від об'єму виробництва товарної продукції, її структури і рівня витрат на окремі вироби, які, у свою чергу, залежать від трудомісткості і рівня оплати праці за 1 чіл.-ч
Зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної платні. Зростання продуктивності праці повинне випереджати зростання заробітної платні, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.
При аналізі чинників зміни зарплати можна використовувати дані «Акту упровадження науково-технічних заходів», де показується економія зарплати за рахунок упровадження кожного заходу.
Аналіз непрямих витрат
Непрямі витрати собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями: витрати на зміст і експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. Аналіз цих витрат виробляється шляхом порівняння фактичної їх величини на гривну товарної продукції в динаміці за 5-10 років, а так само з плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує, як змінилася їх частка у вартості товарної продукції в динаміці і в порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція – зростання або зниження. В процесі подальшого аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютні і відносні зміни витрат. По своєму складу це комплексні статті і полягають вони, як правило, з декількох елементів витрат.
Витрати за змістом і експлуатації машин і устаткування включають амортизацію машин і технологічного устаткування, витрати по їх змісту, витрати по експлуатації, витрати по внутрізаводському переміщенню вантажів, знос МБП і ін. Деякі види витрат (наприклад амортизація) не залежать від об'єму виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші повністю або частково залежать від його зміни і є умовно-змінними.
Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції використовується наступна формула:
Зськ = Зпл (100 ТП% * Кз) /100 (1.2.1.4.)
Де Зськ – витрати, скоректовані на фактичний випуск продукції;
Зпл – планова сума витрат по статті;
ТП%
- перевиконання
(недовиконання)
плану по випуску
товарної продукції,
%;
Кз – коефіцієнт залежності витрат від об'єму виробництва продукції.
Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, вартості і норм амортизації. Вартість устаткування може змінитися за рахунок придбання дорожчих машин і їх переоцінки у зв'язку з інфляцією. Середня норма амортизації може зміниться за рахунок структурних зрушень у складі фондів.
Чим більше за продукцію випущено на даних виробничих потужностях, тим менше за амортизацію і інші постійні витрати доводиться на одиницю продукції.
Експлуатаційні витрати залежать від кількості експлуатованих об'єктів, часу їх роботи і питомих витрат на 1 станко-годину роботи.
Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ремонт залежить від об'єму ремонтних робіт, їх складності, ступеня зношеності основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів, економного їх використовування.
Витрати на внутрішнє переміщення вантажів залежить від виду транспортних засобів, повноти їх використовування, ступеня виконання виробничої програми, економного використовування коштів на утримання і експлуатацію рухомого складу.
На суму зносу МБП впливають об'єм виробництва продукції і рівень витрат на один виріб, який в свою чергу залежить від того, наскільки раціонально і економно використовуються інструменти, малоцінний інвентар, чи налагоджений дієвий контроль за їх збереженням і справністю.
Аналіз цехових і загальногосподарських витрат має велике значення. Оскільки вони займають велику питому вагу в собівартості продукції.
Для аналізу цехових і загальнозаводських витрат по статтях витрат використовують дані аналітичного бухгалтерського обліку. По кожній статті виявляють абсолютне і відносне відхилення від плану і їх причини.
В процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати від безгосподарності і надмірностей, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції.
Непродуктивними витратами слід рахувати втрати від псування і недостачі сировини (матеріалів) і готової продукції, оплату простоїв з вини підприємства, доплати за цей час і у зв'язку з використовуванням робітників на роботі, вимагаючи менш кваліфікованої праці, вартість спожитих енергій і палива за час простоїв підприємства і ін.
Аналіз загально виробничих і загальногосподарських витрат в собівартості одиниці виробу виробляється з урахуванням результатів, одержаних при аналізі їх в цілому по підприємству. Ці витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно прямим витратам за винятком купувальних матеріалів.
Сума цих витрат, що доводиться на одиницю продукції, залежить від зміни:
- загальної суми цехових і загальнозаводських витрат;
- суми прямих витрат, які є базою розподілу накладних;
- об'єму виробництва продукції.
Для розрахунку впливу цих чинників використовується спосіб ланцюгової підстановки.
Комерційні витрати включають витрати по відвантаженню продукції покупцям (навантажувально-розвантажувальні витрати, доставка), витрати на тару і пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринків збуту і т.д.
Витрати по доставці товарів залежать від відстані перевезення, ваги перевезеного вантажу, транспортних тарифів за перевезення вантажів, виду транспортних засобів.
Витрати по вантаженню і вивантаженню можуть змінюватися у зв'язку із зміною ваги відвантаженої продукції і розцінок за вантаження і вивантаження однієї тонни продукції.
Витрати на тару і пакувальні матеріали залежать від їх кількості і вартості. Кількість в свою чергу пов'язана з об'ємом відвантаженої продукції і нормою витрати пакувальних матеріалів на одиницю продукції.
Економія на пакувальних матеріалах не завжди бажана, оскільки красива, естетична, приваблива упаковка – один з чинників підвищення попиту на продукцію і збільшення витрат по цій статті окупається збільшенням об'єму продажів. Те ж можна сказати і про витрати на рекламу, вивчення ринків збуту і інші маркетингові витрати.
На закінчення аналізу непрямих витрат підраховуються резерви можливого їх скорочення і розробляються конкретні рекомендації по їх освоєнню.
1.2.2 Шляхи зменшення витрат
Чинники, що впливають на собівартість продукції і їх класифікація
За змістом виділяють технічні і технологічні чинники.
До технічних можна віднести, наприклад, упровадження нової прогресивної техніки, механізація і автоматизація виробництва, науково-технічні досягнення, поліпшення використовування основних фондів, технічна і енергетична озброєність праці.
До технологічних - зміна асортименту продукції; тривалість виробничого циклу; поліпшення використовування і застосування нових видів сировини і матеріалів, застосування економічних замінників і повне використовування відходів у виробництві; вдосконалення технології продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості.
За часом виникнення виділяють плановані і раптові чинники. Підприємство може планувати наступні заходи - введення і освоєння нових цехів; підготовка і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів; оптимальне розміщення окремих видів продукції по підприємству. До раптових (не планованим) чинників відносяться виробничі втрати; зміна складу і якості сировини; зміна природних умов; відхилення від встановлених норм вироблення продукції і інші.
По місцю виникнення чинники діляться на зовнішні (незалежні від підприємства) і внутрішні (залежні від підприємства). На собівартість продукції незалежно від підприємства може вплинути економічна обстановка в країні, інфляція; природнокліматичні умови; технічний і технологічний прогрес; зміна податкового законодавства і інші чинники. До внутрішніх можна віднести виробничу структуру підприємства; структуру управління; рівень концентрації і спеціалізації виробництва; тривалість виробничого циклу.
За призначенням виділяють основні і другорядні чинники. Дана група чинників залежить від спеціалізації підприємства. Якщо розглядати матеріаломістке виробництво, наприклад, м’ясо переробне підприємство, то до основних можна віднести наступні чинники: ціни на матеріальні ресурси і витрату сировини і інших матеріалів; технічна озброєність праці; технологічний рівень виробництва; норма вироблення продукції; номенклатура і асортимент продукції; організація виробництва і праці. У меншій мірі на собівартість продукції вплине структура управління; природнокліматичні умови; заробітна платня виробничих робітників; структура інших витрат і інші чинники.
Резерви зниження комплексних витрат
Аналіз комплексних витрат дозволяє виявити додаткові резерви зниження витрат на виробництво продукції, підвищення ефективності виробництва. До складу собівартості товарної продукції входять комплексні витрати, які є витратами по обслуговуванню виробництва і управлінню, витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції, втрати від браку; інші виробничі витрати; позавиробничі витрати. у кожну статтю комплексних витрат включаються витрати різного економічного характеру і призначення. При обліку вони деталізують на більш дробові позиції, об'єднуючі витрати однакового цільового призначення, причому економія по одних з них не дає перевитрату по інших. При аналізі відхилення від кошторису витрат визначаються не по статті в цілому, а по окремих вхідних в неї позиціях. Потім підраховуються роздільно суми перевищення кошторису по одних статтях витрат і економії по інших. Тому при аналізі не можна проводити взаємне погашення відхилень шляхом їх підсумовування.
У витрати по обслуговуванню виробництва і управління входить три статті: витрати на зміст і експлуатацію устаткування, цехові витрати і загальнозаводські витрати.
Витрати на зміст і експлуатацію устаткування займають значну питому вагу в загальній сумі комплексних витрат. У їх склад включаються витрати, пов'язані з роботою устаткування, тобто витрати на зміст, амортизацію, поточний ремонт виробничого і підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту, обслуговування робочих місць, а також на амортизацію і відшкодування зносу інструментів і пристосувань і ін. Вони розподіляються між окремими видами виробів пропорційно кошторисним (нормативним) ставкам і зростають при перевиконанні плану за об'ємом виробництва. Проте це зростання непропорційне збільшенню об'єму виробництва, і темпи його залежать від тих чинників, які зумовили надплановий приріст виробництва.
У цехові витрати включаються витрати за змістом цехового персоналу, амортизація і витрати за змістом будівель, споруд і інвентаря, на поточний ремонт будівель і споруд, витрати по випробуваннях, дослідах і дослідженнях, по раціоналізації і винахідництву цехового характеру, на заходи щодо охорони праці і т.д. До складу фактичних цехових витрат додатково включаються непродуктивні витрати: втрати від простоїв, від псування матеріальних цінностей і технологічного оснащення при зберіганні в цехах, недостачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва (за вирахуванням надлишків), інші непродуктивні витрати і надлишки.
Загальнозаводські витрати, які пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництва всього підприємства, підрозділяються на п'ять груп: витрати за змістом апарату управління; загальногосподарські витрати; податки, збори і інші обов'язкові відрахування і витрати; непродуктивні витрати; доходи, що виключаються (не плановані доходи підприємства, одержані їм в звітний період). Цехові і загальнозаводські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно сумі основної заробітної платні виробничих робітників (без доплат по прогресивно-преміальних системах) і витратам на зміст і експлуатацію устаткування або пропорційно іншій базі.
При аналізі витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню необхідно виробити оцінку загального рівня витрат; визначити виконання кошторисів вказаних витрат в цілому, по групах і окремих статтях; виявити резерви зниження витрат.
Вирішальну роль в цехових і загальнозаводських витратах виконують витрати на зміст апарату управління, велике місце займають амортизація і поточний ремонт основних фондів, відшкодування зносу малоцінних і бистроїзнашивающихся предметів.
При розгляді іншої комплексної статі собівартості необхідно враховувати, що витрати на підготовку і освоєння виробництва, втрати від браку, інші виробничі витрати є виробничими втратами. Основна частина витрат на підготовку і освоєння виробництва пов'язана з розробкою нових видів виробів і нових технологічних процесів і підготовкою промислового виробництва цих виробів. Фактичні витрати на ці цілі спочатку враховуються у складі витрат майбутніх періодів, а потім списуються поступово на собівартість продукції, виходячи з планованого терміну їх повного відшкодування і планованого об'єму випуску продукції в цей період.
Найпоширенішими виробничими втратами є втрати від браку. Усунення цих втрат є істотним резервом зниження собівартості продукції. Для визначення втрат від браку, віднесених на собівартість продукції, до собівартості остаточно забракованих виробів додають витрати на виправлення браку і з одержаної суми віднімають вартість браку за ціною можливого їх використовування, суми утримань з винуватців браку і суми відшкодування збитків, фактично стягнуті з постачальників за поставку недоброякісних матеріалів або напівфабрикатів. При цьому визначають не тільки абсолютну зміну суми втрат від браку в порівнянні з минулим звітним періодом, але і зміну питомої ваги їх у складі собівартості продукції.
Витрати, пов'язані з реалізацією продукції, відносяться до позавиробничих витрат. У їх склад входять витрати на тару, упаковку продукції, доставку її на станцію призначення, а також вантаження в залізничні вагони і інші транспортні засоби. У складі собівартості вони показані загальними сумами без розшифровки, на основі яких визначається загальне відхилення фактичних позавиробничих витрат від планових. Слід мати на увазі, що ці витрати залежать від об'єму відвантаженої продукції і є змінними.
До комплексних статей відносяться і інші виробничі витрати, до складу яких в різних галузях промисловості включаються різні види витрат, наприклад відрахування на науково-дослідні і досвідчені роботи, на гарантійне обслуговування і ремонт продукції, а також витрати, які не можуть бути віднесені на собівартість у складі іншої статі.
Шляхи зниження собівартості продукції
Можна виділити наступні основні напрями зниження собівартості продукції промислового підприємства:
1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це упровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використовування і застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва. По даній групі також аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду.
Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і в результаті комплексного використовування сировини, застосування економічних замінників, повного використовування відходів у виробництві. Великий резерв таїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів і ін.
2. Вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використовування основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперації. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях.
Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва, наприклад, розвитку потокового виробництва, впорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт і продукції. Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, що не виконують норм вироблення. Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної платні і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.
При поліпшенні використовування основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності і довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту; централізації і упровадження індустріальних методів ремонту, зміст і експлуатації основних фондів.
Вдосконалення матеріально-технічного постачання і використовування матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення в зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготовчо-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів, на транспортування готової продукції.
Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативна витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відступ від нормальних умов праці і наднормові роботи, платежі по регресивних позовах і т. п.). Сюди ж можна віднести і такі найпоширеніші виробничі втрати, як втрати від браку. Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Усунення цих втрат є істотним резервом зниження собівартості продукції.
Наступний чинник, що впливає на собівартість продукції - це продуктивність праці. При цьому необхідно враховувати, що зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної платні. Зростання продуктивності праці повинне випереджати зростання заробітної платні, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.
Розглянемо, в яких умовах при зростанні продуктивності праці на підприємствах скорочуються витрати праці з розрахунку на одиницю продукції. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються норми вироблення і відповідно ним розцінки за виконувані роботи і за рахунок перевиконання встановлених норм вироблення без проведення організаційно-технічних заходів.
У першому випадку підприємство одержує економію на заробітній платні робітників. Пояснюється це тим, що у зв'язку із зниженням розцінок частка заробітної платні в собівартості одиниці продукції зменшується. Проте це не приводить до зниження середньої заробітної платні робітників, оскільки організаційно-технічні заходи, що проводяться, дають можливість робітникам з тими ж витратами праці виробити більше продукції.
У другому випадку величина витрат на заробітну платню робітників в собівартості одиниці продукції не зменшується. Але із зростанням продуктивності праці збільшується об'єм виробництва, що приводить до економії по інших статтях витрат, зокрема скорочуються витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню.
Також важливо скорочувати цехові і загальнозаводські витрати. Це полягають перш за все в спрощенні і здешевленні апарату управління, в економії на управлінських витратах; а також в скороченні витрат на заробітну платню допоміжних і підсобних робітників.
3. Зміна об'єму і структури продукції може привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури і асортименту продукції, підвищення її якості. Із збільшенням об'єму виробництва кількість умовно-постійних витрат на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості.
Зміна номенклатури і асортименту вироблюваної продукції є одним з важливих чинників, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення у складі продукції, пов'язані з вдосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво.
4. Поліпшення використовування природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, об'ємів підготовчих робіт при здобичі, способів здобичі природної сировини; зміна інших природних умов. Ці чинники відображають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат.
5. Галузеві і інші чинники: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка і освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші чинники.
Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів,