Визначення доцільністі інвестицій
Поступово виявлялося, що контролінг призначено не тільки для планування, обліку й аналізу витрат, але й для обліку й аналізу результатів діяльності, аналізу рентабельності й управління прибутком.
Підйом української економіки після дефолту 1998 року, збільшення прибутковості й поліпшення фінансового становища компаній та можливість, що з'явилася у зв'язку із цим, збільшення капітальних вкладень, а також ріст прямих західних інвестицій викликав хвилю інтересу до контролінгу інвестицій і контролінгу проектів.
Іншим наслідком дефолту стало посилення інтересу до питань стратегічного планування й управління.
Останнім часом багато хто виявляє, що контролінг є основним постачальником інформації для управління підприємством. Створюється відчуття, що контролінг - це все. Немає такої області в управлінні діяльністю компанії, що не була б пов'язана з контролінгом.
В даній роботі розглядався контролінг на прикладі ТОВ „Приват-Трейд”. Як висновок, можна зазначити, що особливістю контролінгу на даному підприємстві є його спрямованість на перспективу, пошук шляхів подальшого розвитку підприємства, на базі аналізу факторів, що обумовили одержання тих або інших результатів.
Призначенням і завданнями контролінгу у ТОВ „Приват-Трейд” є:
– констатація й оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства, формулювання основних висновків;
– оцінка конкретного внеску окремих функціональних підрозділів і працівників у розвиток підприємства;
– структурна оцінка ефективності окремих заходів у виробничій, комерційній і фінансовій діяльності;
– всебічна оцінка ефективності стратегічного й тактичного планування;
– формування зворотного зв'язка, з метою інформування керівництва й співробітників підприємства про результати контролю й одержання відповідної реакції.
Початком контролінгу є оцінка результатів, а закінченням - аналіз факторів, що обумовили їхнє одержання, і розкриття причин відхилень фактичних показників від запланованих (у ту або іншу сторону). Для забезпечення пошуку перспективних напрямків діяльності підприємства (що властиво контролінгу), зіставляються отримані результати зі сформованими. Для цієї мети, в рамках контролінгу передбачається проведення ситуаційного аналізу.
Контролінг – це набір методик, спрямованих на вдосконалювання облікової політики й управлінської практики підприємств, виходячи з фінансових критеріїв успішності функціонування підприємства. За допомогою його у ТОВ „Приват-Трейд” вирішуються наступні проблеми обліку й управління:
– Низька платіжна дисципліна структурних підрозділів;
– Неконтрольована дебіторська заборгованість;
– Слабке управління витратами: відсутність чіткого розуміння структури витрат і їхньої доцільності;
– Невірне визначення прибутковості філій і видів бізнесу;
– Недостача оборотних коштів;
– Сплата необґрунтовано високих податків у місцевий і державний бюджети.
Контролінг не тільки дозволяє обраховувати витрати по-новому, більш природно, але й стимулює вище керівництво ТОВ „Приват-Трейд” думати у фінансових категоріях, переміщуючи технологічне управління безпосередньо до виробничого процесу.
Основними причинами розвитку контролінгу у ТОВ „Приват-Трейд” є: нестабільність, як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх та світових ринках) так і внутрішніх (обсяги виробництва, пошук надійних партнерів) факторів, висувають додаткові вимоги до системи управління підприємством; необхідність пошуку більш нових та удосконалення вже існуючих систем управління, що забезпечують гнучкість та надійність функціонування підприємства; істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення; відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень
Успіх проекту залежить у першу чергу від того, наскільки в проект залучений топ-менеджмент компанії.
Зараз в Україні склалися ідеальні умови для розвитку контролінгу. По-перше, велика кількість підприємств одержала ефективних власників (в умовах України це, як правило, власники контрольного пакета акцій), які тепер стурбовані не питаннями придбання власності, а її ефективним використанням. Нові власники ставлять завдання підвищення прибутковості підприємств і їхньої інвестиційної привабливості (ринкової вартості).
По-друге, нові власники й топ-менеджмент часто не мають необхідного досвіду управління придбаним або вирослим бізнесом. Не секрет, що зараз багатьма промисловими підприємствами володіють і/або управляють бізнесмени, що починали свій шлях у торговельній чи фінансовій сфері. Однак їхній успіх у зазначених областях і придбаний досвід управління аж ніяк не гарантує успіху в області виробництва. Чисто фінансових інструментів для ефективного управління промисловим підприємством не вистачає. Модне останнім часом бюджетування для промислового підприємства ніяк не може служити панацеєю від всіх лих.
По-третє, соціально-економічна ситуація й умови господарювання в країні так чи інакше стабілізуються, що дає можливість виявитися повною мірою силі регулярного менеджменту, основою якого є контролінг. Українські компанії одержують час і можливість для побудови технології управління.
По-четверте, зміни в законодавстві, а саме, наближення українських стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних виводять внутрішній, управлінський облік зі сфери твердих законодавчих обмежень.
По-п'яте, менеджмент українських компаній інтенсивно поповнюється новими молодими кадрами – отримавшими гарну західну або вітчизняну освіту й загартованими в українських умовах, готовими до прийняття нових ідей і застосуванню сучасних технологій управління. Цей факт дозволяє оптимістично дивитися не тільки на майбутнє українського бізнесу, але й на майбутнє контролінгу.
Перелік посилань
Беренс В. Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. – М.: АОЗТ «Интерэксперт», «Инфра-М», 1995. – 528с.
Бланк И.А. Управление инвестиционными предприятиями. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 480с.
Кныш М.И., Перекатов Б.А., Тютиков Ю.П. Стратегическое планирование инвестиционной деятельности: Учебное пособие – Издательский дом «Бизнес-пресса», 1998. – 315с.
Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: «Издательство Либра» ООО, 1996. – 344с.
Пересада А.А. та ін. Інвестування: навчально-методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 251с.
Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – К.: МАУП, 2000. – 408с.
Янковский К.П., Мухарь И.Ф. Организация инвестиционной и инновационной деятельности. – СПб Питер, 2001. – 488с.