Xreferat.com » Рефераты по экономике » Особливості олігополістичного ринку

Особливості олігополістичного ринку

ТАВРІЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ


Кафедра економічної теорії

Керівник: Васильченко О.О.


КУ Р СО В А РОБОТА


з курсу "Мікроекономіка та макроекономіка”

на тему :”Особливості олігополістичного ринку”

студентки 21 групи 2 курсу

факультету Облік і Аудіт

спеціальності Фінанси


Єренкова Марина Олександрівна

(призвище, ім'я та по-батькові)


Курсова робота захищена

з оцінкою ______

Підписи викладачів

___________

___________

___________


Мелітополь, 2006

ТАВРІЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра економічної теорії


КАРТКА


ЗАВДАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗА ХОДОМ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ


Прізвище та ініціали студента ____________________

Факультет ____________________

Курс,група ____________________

Форма навчання ____________________

Номер та назва теми курсової роботи ____________________

_________________________________________________________

_________________________________________________________

6. Номер залікової книжки __________________________________

7. Дата узгодження теми та плану з науковим керівником

_________________________________________________________

Дата подання науковому керівнику курсової роботи для рецензії

_________________________________________________________

Дата захисту курсової роботи _______________________________

Тему і термін прийняв до виконання _________________________

(підпис студента)

11. Науковий керівник ______________________________________

(прізвище та підпис)

Тема:Особливости олігополістичного ринку

ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1 Ринок олігополії його сутність та особливості

1.1Сутність олігополії

1.2Рівновага на олігополістичному ринку

1.3Поведінка олігополістів: теорія ігор

Розділ 2 Основні моделі олігополістичного ціноутворення

2.1Ламана крива попиту

2.2 Олігополія заснована на таемній змові

2.3 Лідерство в цінах

Розділ 3 Особливості олігополіі в Україні. (На прикладі розвитку виробництва легкових автомобілів в Україні СП „АвтоЗАЗ-ДЕУ”)

3.1Вдосконалюя конструкції автомобілів, СП „АвтоЗАЗ- ДЕУ” планує організувати виробництво нового вигляду машин

3.2 Німецькі автомобілебудівники припускають упровадити мілковузлову збірку автомобілів „Опель-Астра” на площах СП „АвтоЗАЗ-ДЕУ”

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП


Головна риса олігополістичного ринку – загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначені лінії своєї економічної поведінки повинен враховувати поведінку, як споживачів продукції ,так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути неоднозначною.

На олігополістичному ринку продукція може і не бути диференційованою. Головне значення має те, що тільки декілька фірм проводять всю або майже всю продукцію. На ряду олігополістичних ринків деякі або всі фірми заробляють значний прибуток в довгостроковому періоді через наявність вхідних бар'єрів, які роблять складним або неможливим вступ до галузі нових, фірм. Олігополія є поширеною формою ринкової структури. Олігополістичними галузями в США є автомобільна промисловість, виробництво сталі, алюмінію, нафтофімікатів, електроустаткування і комп'ютерів.( 3 )

Позитивний ефект масштабу може зробити неприбутковим співіснування багатьох фірм на ринку. Патентування і ліцензування технології можуть виключити потенційних конкурентів, а необхідність витрачання засобів на рекламу фірми і її товарів і затвердження їх репутації на ринку може стати перешкодою для входу в галузь нових фірм. Такі природні вхідні бар'єри: вони лежать в основі структури окремо взятою ринку. Крім того, діючі на ринку фірми можуть робити стратегічні дії, щоб утруднити вступ до галузі, Наприклад, вони можуть загрожувати, що переповнять ринок товарами і понижують тим самим ціни у разі входу на ринок нової фірми, а щоб ця загроза була реальною, вони можуть створювати надмірні виробничі потужності.(5)

Управління фірмою на олігополістичному ринку складніше із-за стратегічних рішень про ціноутворення, об'єм виробництва, рекламу і капіталовкладення. Оскільки конкурують лише декілька фірм, кожна з них, повинна ретельно зважити свої дії їх вплив на суперників, а також реакцію суперників.

Припустимо, наприклад, що із-за застою в збуті автомобілів „Форд” розглядає можливість зниження цін на 10%, щоб стимулювати попит, "Форду" треба ретельно продумати, як відреагують на це "Дженерал моторс" (''ДМ") і "Крайслер'". Вони можуть взагалі не відреагувати або понизити свої ціни менш ніж на 10%. В цьому випадку "Форд" зможе добитися значного збільшення збуту, в основному за рахунок своїх конкурентів. Або ж вони приймуть виклик "Форда", і тоді всі три автомобільні компанії продаватимуть більше машин, але їх прибутки скоротяться із-за нижчих цін. Інша можливість полягає в тому, що "ДМ" і "Крайслер" понизять свої ціни більшою мірою, чим "Форд". Вони можуть підти на 15%-е зниження, щоб покарати "Форд" за "розгойдування човна", але це може також привести до війни цін і різкого падіння прибутків всіх трьох фірм. "Форду" треба уважно зважити всі ці можливості. Фактично майже будь-яке важливе рішення, що приймається фірмою, - встановлення ціни, розрахунок об'єму виробництва, розгортання рекламної кампанії або вкладення в нові потужності - вимагає визначення найбільш вірогідної реакції конкурентів.

РОЗДІЛ 1

РИНОК ОЛІГОПОЛІЇ ЙОГО СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ


1.1Сутність олігополії


Олігополія-ринкова структура, в якій домінує декілька фірм, які виробляють як однорідну, так і диференційовану продукцію та які дуже чутливі до політики ціноутворення одне одного.

Основні ознаки :

Малочисельність- панування відносно малого числа фірм.

Однорідні чи диференційовані продукти: в олігополістичній галузі може вироблятись стандартизована або диференційована продукція .

Ступінь концентрації виробництва у різних галузях

Причини виникнення:

Ефект масштабу - бар’єр для вступу в галузь

Патенти, контроль над сировиною, реклама

Спонукання до злиття

Загальна взаємозалежність

Олігополія існує, коли число фірм в галузі є настільки малим ,що кожна при формуванні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів.

Основні причини складності аналізу цінової поведінки олігополії:

Нема чітких меж :існує як ”жорстка„ (панування 2-3 фірм на ринку)так і „розпливчаста” (3-8 фірм) олігополія.

Таємна змова та незалежність.

Різні бар’єри.

Неможливість передбачення дій конкурентів у відповідь

Олігополія включає і диференційовану, і стандартизовану продукцію.

Взаємозалежність і малочисельніть.

Найважливіша риса, притаманна олігополії - це стратегічна поведінка продавця: фірма - олігополіст мусить розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів.

Моделі поведінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять із різних підходів щодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми способів конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагнення до максимальних прибутків у короткостроковому періоді.

Дві класичні моделі для випадку двох продавців, коли конкуренція ведеться за цінами (модель Бертрана) та за обсягами випуску (модель Курно), будуть розглянуті нижче. Поки що зупинимося на моделях, які враховують різні аспекти стратегічної поведінки учасників олігополістичного ринку.(10)

Складність дослідження олігополії полягає у непередбачуваності поведінки конкурента у відповідь на дії фірми - олігополіста. Вичерпана теорія олігополії відсутня. Проте існують окремі випадки, підпорядковані аналізу.


1.2 Рівновага на огігополістичному ринку


Коли ми вивчаємо який-небудь ринок, то зазвичай хочемо визначити рівноважні ціни і кількість товару. Наприклад, ми бачили, що у разі ринку здійсненою конкуренції рівноважна ціна урівнює об'єм попиту з об'ємом пропозиції. Потім ми бачили, що у випадки монополії рівновага встановлюється тоді, коли граничний дохід рівний граничним витратам. Нарешті коли ми вивчили монополістичну конкуренцію, ми бачили, що в довгостроковому періоді рівновага наступає у зв'язку з тим, що поява на ринку нових фірм зводить прибуток до нуля.(13)

На цих ринках кожна з фірм могла приймати ціну або ринковий попит як дане, і їй не доводилося думати про конкурентів. Проте на олігополістичному ринку фірма сама встановлює ціну або об'єм випуску, частково виходячи із стратегічних міркувань про поведінку конкурентів. В той же час рішення конкурентів залежить від рішення цієї фірми. Таким чином, конкурентний ринок знаходиться в рівновазі, коли об'єм пропозиції рівний об'єму попиту, тому що в цьому випадки кожна фірма веде себе найкращім образом-вона продає все, що проводить, и максимізував свій прибуток. Аналогічно, монополіст знаходиться в рівновазі, коли граничний дохід рівний граничним витратам, потому що в цьому випадку він поводиться найкращим чином і максимізував свій прибуток.

Ми можемо застосувати цей же принцип до олігополістичного ринку. Проте тепер кожна з фірм захоче поводитися найкращим чином при даній поведінці своїх конкурентів. Таким чином, кожна фірма приймає до уваги своїх конкурентів і припускає, що вони поступають аналогічно.

В умовах олігополії кожна фірма намагається реалізувати весь свій потенціал, враховуючи дії своїх конкурентів і допускаючи, що конкуренти чинять так само.(6)

Цей принцип дає підставу для визначення точки рівноваги на олігополістичному ринку.

Цю концепцію вперше виклав в 1951 році математик Джон Неш, а тому точка рівноваги, яку вона ілюструє, має назву рівноваги за Нешем.

Рівновага за Нешем –це стан, за якого кожен з учасників діє найкращим для себе чином, виходячи з того , що всі інші учасники діють незмінно, тобто не реагують на його дії.

Основні випадки рівноваги за Нешем

Модель Курно

Аналіз простої олігополістичної моделі – дуополії - запропонував французький економіст Август Курно в 1883 році.

Основні припущення моделі:

- фірми виробляють однорідний товар і знають криву ринкового попиту;

- кожна має вирішити ,який обсяг виробляти, і обидві фірми приймають рішення одночасно;

- приймаючи своє виробниче рішення, кожна фірма бере до уваги свого конкурента.

Суть моделі полягає в тому, що кожна фірма розглядає рівень виробництва свого конкурента як фіксований, а потім вирішує скільки потрібно виробляти (рис.1.1)


Особливості олігополістичного ринку
Рис.1.1-Рішення фірми №1 щодо обсягу виробництва


Якщо, на думку фірми № 1, фірма № 2 не вироблятиме нічого, фірма номер 1 вироблятиме 50 од., якщо фірма № 2 вироблятиме 50, фірма № 1 зароблятиме 25, якщо і фірма № 2 вироблятиме 75, фірма № 1 вироблятиме 12.5,а якщо фірма № 2 вироблятиме 100 од., то фірма № 1 не вироблятиме нічого.

Обсяг виробництва, що максимізує прибуток фірми № Є, таким чином, спадною шкалою обсягу, який, на думку фірми № 1, вироблятиме фірма № 2. Ця шкала буде кривою реакції фірми № 1 К1(Q2) (Рис. 1.2). Аналогічний аналіз можна виконати для фірми № 2 і побудувати криву її реалізації К2(Q1).

В точці рівноваги кожна фірма планує обсяг відповідно до кривої своєї реакції, так що рівні виробництва в умовах рівноваги перебувають у точці перетину двох кривих реакції.


Особливості олігополістичного ринку
Рис.1.2- Криві реакції фірм і точка рівноваги Курно.


Рівновага Курно - це ситуація на ринку, коли в умовах дуополії кожна фірма, діючи самостійно, обирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від неї друга фірма. За такої рівноваги кожна фірма реально оцінює обсяг, що вироблятиме її конкурент, і відповідно максимізує свій прибуток.(8) Якщо обидві фірми можуть укласти таємний договір, то вони можуть визначити свої обсяги виробництва таким чином, щоб максимізувати сумарний прибуток і ділити цей прибуток порівну. Сумарний прибуток максимізується вибором сумарного обсягу, щоб МR = МС.

Крива, що відображає комбінування обсягів виробництва Q1 і Q2, що максимізує сумарний прибуток має назву кривої контрактів (DЕ) (рис. 1.3).


Особливості олігополістичного ринку
Рис. 1.3 - Приклад дуополії.

А - рівновага Курно

В - рівновага Курно при таємній змові

С - точка конкурентної рівноваги, коли Р = МС, МR = 0.

S - рівновага по Штакельбергу.


Модель Штакельберга

Модель Штакельберга - це модель олігополістичної поведінки, яка, на відміну від моделі Курно, припускає неоднакову економічну силу конкурентів, що дозволяє сильнішому з них взяти на себе функцію лідера на ринку.(11)

Аутсайдер - фірма будь-якої галузі, що не входить до монополістичного об'єднання підприємців цієї галузі і займає одне з останніх місць щодо основних показників.

В моделі Штакельберга дві фірми мають різні економічні сили. Виходячи з того, що функція реакції фірми-аутсайдера відома, лідер намагається привести себе до стану, який дозволяє йому досягти найвищого прибутку; інакше кажучи, фірма-аутсайдер має залежну, а фірма-лідер - незалежну позицію. У випадку, коли фірма-аутсайдер матиме таку саму економічну силу, як і лідер, остання не зможе реалізувати незалежну позицію, оскільки друга фірма може змусити її змінити обсяги і зрештою прийти до рівноваги Курно. (рис.1.4).


Особливості олігополістичного ринку


Рис. 1.4 - Модель Штакельберга


Тому єдиною умовою досягнення рівноваги Штакельберга є наявність у лідера такого запасу міцності, який дозволяв би йому, незважаючи на спроби конкурента, утриматися на незалежній позиції. Якщо конкурентна сила другої фірми значна, вона теж може спробувати зайняти незалежну позицію (точка II). За цих умов реалізується точка конкурентної рівноваги В, за якої прибутки обох фірм будуть дорівнювати нулю і така рівновага не може бути стабільною. Це означає, що якась з фірм має вийти з ринку або вони мають домовитися про спільну політику збуту на ринку (кооперативна гра) - утворити картель .

Модель Бертрана

Модель Бертрана — це модель поведінки фірм - олігополістів, коли, на підміну від моделей Курно та Штакельберга, кожна ділова одиниця визначає не обсяг випуску, а ціну на свою продукцію за даних уявлень щодо цін, які виберуть інші. Кожен учасник ринку шукає такі ціни, які дають йому змогу отримати максимум прибутку за даної ціни конкурента.


Особливості олігополістичного ринку


Рис. 1.5 - Модель Бертрана


Якщо фірми продають однакову продукцію, то умова досягнення рівноваги Бертрана збігається з умовою конкурентної рівноваги - ціна дорівнює граничним витратам. Логічно це пояснюється тим, що, якщо ціна буде вищою за граничні витрати, один з конкурентів матиме великі стимули трохи знизити свою ціну, щоб завдяки цьому захопити більшу частку ринку.

Спрощена модель Бертрана представлена на рисунку 1.5. Кожна з рівних за економічною силою фірм має функцію реагування, що відображає всі значення ціни, які за очікуваної ціни її конкурента забезпечують отримання максимального прибутку. Якщо друга фірма встановить ціну, яка відповідає її монопольному стану, перша відреагує на це встановленням своєї ціни, це викличе реакцію пристосування другої фірми; процес взаємного пристосування триватиме доти, аж доки не встановиться рівновага в точці В.(9)


1.3 Поведінка олігополістів: теорія ігор


Особливості поведінки олігополіста на ринку визначаються двома тенденціями, що діють у протилежних напрямках:

З одного боку, фірми зацікавлені в максимізації сукупного прибутку галузі через змову та спільні дії, оскільки це дає змогу реалізувати монопольну владу.

З другого боку, кожна фірма прагне отримати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоду, а це відповідно суттєво загострює суперництво.

Суперечності між двома тенденціями ілюструє дилема олігополіста.

Ситуація, з якою стикаються олігополісти, нагадує становище учасників стратегічних ігор таких, як бридж або шахи, і необхідно вибирати варіанти поведінки відповідно до дій та реакцій супротивників. Тому в аналізі олігополістичних ситуацій застосовується теорія ігор.

Теорія ігор - це теорія, яка займається аналізом стратегічної взаємодії суб'єктів, що мають протилежні інтереси. Теорія ігор була розроблена Джоном фон Нейманом та Оскаром Моргенштерном, які в 1944 році викликали її в книзі "Теорія ігор та економічна поведінка”.

Основними поняттям теорії ігор є такі:

Гравець — це особа, що приймає рішення (наприклад, фірма), учасник гри.

Функція платежів — цільова функція гравця, яка встановлює зв'язок між варіантом дій та значенням функції — виграшем гравця, що вимірюється певною корисністю для нього (наприклад, прибутком, для фірми).

Гра — це сукупність відомих усім гравцям правил, які визначають можливі дії гравців та наслідки й виграші від кожної окремої дії.

Хід — момент гри, коли гравці повинні зробити вибір одного з можливих варіантів дій.

Партія гри — певна визначена сукупність ходів і виборів.

Стратегія — це набір правил, які формулюються до гри і визначяють вибір варіанту дій гравця в залежності від можливих дій суперників

Ігри з двома учасниками мають назву ігор двох осіб,

Якщо виграш одного учасника дорівнює програшу іншого, то не зветься граю із нульовою сумою.

Гра з ненульовою сумою є місце, коли кожен з учасників може виґрати від рішення одного з них.

Результати гри ілюструються за допомогою матриці виплат, яка показує наслідки, що матиме кожний учасник гри при певних рішеннях його та інших учасників, тобто за певної стратегії. Найчастіше чисельність учасників та варіантів стратегії обмежується двома.

Економічні ігри, в які грають фірми, можуть бути кооперативними або некооперативними. Гра є кооперативною, якщо гравці можуть обговорювати пункти контрактів, які дають їм змогу розробляти спільні стратегії. Гра некооперативна, якщо переговори та будь-які зобов'язання по контракту неможливі. Домінуюча стратегія - стратегія, оптимальна для гравця, незалежно від того, що робить конкурент.(12)

Таблиця 1.1 - Матриця виграшів для рекламної гри-1.


Фірма А рекламувати


Не рекламувати


Фірма В

Рекламувати Не рекламувати


10

5

15

0


6

8

10

2


Фірмі А потрібно рекламувати свій товар, оскільки вона, рекламуючи, повністю реалізує свої можливості, що б не робила фірма В, Реклама для фірми А є домінуючою стратегією. Те саме стосується фірми В, незалежно

від того, що чинитиме фірма А, фірма В завжди виграватиме від реклами. Наслідком гри буде рекламна діяльність обох фірм.

Якщо у фірми А немає домінуючої стратегії, то її оптимальне рішення залежить від того, що робить фірма В (табл. 1.2).

Якщо фірма В рекламує свій товар, то фірмі А також потрібно рекламувати, проте якщо фірма В нехтує рекламою, то фірмі А треба також відмовитися від реклами.

Якщо обидві фірми повинні прийняти рішення одночасно, фірмі А слід уявити себе на місці фірми В.

Домінуюча стратегія фірми В - рекламна діяльність. Це означає, що фірмі А самій слід рекламувати товар. Рішення обох фірм рекламувати сходяться в точці рівноваги.


Таблиця 1.2-Матриця виграшів для рекламної гри -2


Фірма А Рекламувати


Не рекламувати

Фірма В

Рекламувати Не рекламувати


10

5

15

0


6

8

20

2


Фірма А, знаючи рішення фірми В, вибирає найкращій варіант дій, і так само фірма В, при заданому рішенні фірми А, теж працюватиме за найкращим з можливих варіантів. Якщо домінуюча стратегія існує для всіх гравців, то тоді у грі існує рівноважний результат, тобто рівновага за Першим(табл. 1.2). У рекламній грі існує єдина точка рівноваги за Нешем - обидві фірми займаються рекламною діяльністю. У грі може існувати не лише одна точка рівноваги за Нешем. Іноді вона Іпагалі відсутня.(2)

Розглянемо задачу вибору продукту. Дві компанії - виробники крупи для каш; на сніданок - працюють на ринку, на який можна успішно вводити два різновиди крупи, за умови, що кожна з марок виводиться лише єдиною фірмою (табл. 1.3). У цій грі кожній з фірм байдуже, який товар виробляти до того моменту, поки вона не виводить на ринок товар такий самий, як і конкурент. Знаючи стратегію свого конкурента, кожна фірма реалізує свої можливості і не має причин відхилятися від обраного напрямку діяльності.


Таблиця 1.3- Задача вибору продукту


Фірма №1 хрусткі


солодкі

Фірма №2

Хрусткі солодкі


-5

-5

10

10


10

0

-5

-5


Обидві фірми мають вагомі причини для досягнення однієї з двох точок рівноваги за Нешем — якщо вони обидві вийдуть на ринок з одним сортом каші, то обидві програють від цього.

Концепція рівноваги за Нешем значною мірою ґрунтується на індивідуальному раціоналізмі. Вибір стратегії кожним гравцем залежить не лише від його власної раціональності, а й також від способу мислення його опонента, Цей факт може обмежувати простір діяльності (таб.1.4).


Таблиця 1.4- Стратегія максиміну.


Гравець №1 верх


низ

Гравець №2

„нечесна” гра „чесна” гра


1

0

1

1


-1000

0

2

1


Якщо гравець №1 діє обережно і враховує, що гравець №2 може бути не повністю проінформованою або нераціонально мислячою особою, він може вибрати варіант "верх", і в цьому разі обов'язково одержить прибуток в розмірі 1, і не ризикуватиме втратити 1000. Така стратегія називається стратегією максиміну. оскільки вона максимізує мінімальний прибуток, який можна одержати. Якби гравець №1 знав напевне, що гравець №2 користуватиметься стратегією максиміну, то перший віддав би перевагу ігровому варіанту "низ", замість того Іцоб користуватися стратегією максиміну і грати варіант "верх".

Теорія ігор математичними методами досліджує поведінку індивідів, що мають протилежні інтереси. Дилема олігополіста (відома в теорії ігор як "дилема в'язня") досліджує стратегічні питання ціноутворення, які вирішує кожна фірма: встановити співробітництво і на його основі максимізувати прибутки галузі чи навпаки - намагатися максимізувати особисті прибутки. Це стратегічна гра, принципи якої доводять, що за певних обставин індивідуальна раціональність поведінки індивідів призводить до гірших результатів порівняно з випадком колективної раціональності.

Розглядаючи "дилему ув'язнених" (табл. 1.5), можна побачити, що виграші від'ємні, оскільки вони являють собою кількість років проведених у в'язниці.(14)


Таблиця 1.5 - "Дилема ув'язнених"


Ув'язнений А


Признаватись


Не признаватись

Признаватись

Ув'язнений В

Не признаватись


-5

-5

-10

-10


-10

-10

-2

-2


Для обох ув'язнених ідеальний варіант - це не признання, і в цьому випадку строк покарання для кожного з них становитиме два роки.

Водночас міннання себе винним є домінуючою стратегією для кожного з ув'язнених він дає більшу віддачу незалежно від стратегії іншого в'язня.

Домінуючі стратегії є також стратегіями максиміну. Отже, випадок, в якому обидва ув'язнених визнають себе винними, це одночасно є точка рівноваги за Нешем, і максимінний розв'язок. Таким чином, признання є раціональним виходом для кожного з в'язнів.

Стратегії, в яких гравці роблять однозначний вибір або вдаються до однозначних дій мають назву чистих стратегій.

На відміну від них існують змітані стратегії. Приклад цьому - гра "орел і решка". В цій грі кожен з гравців вибирає для себе орла чи решку і обидва гравці одночасно відкривають свої монети. Якщо монети в обох гравців

випали однаковим боком, перемагає гравець А, якщо сторони монет не співпадають, то виграє гравець В (табл. 1.6).


Таблиця 1.6- Гра "Орел - решка"


Гравець А орел


решка

Гравець В

Орел Решка


1

-1

-1

1


-1

1

1

-1

У разі застосування чистих стратегій рівноваги за Нешем не виникає.

Доцільність рішень, які передбачають змішані стратегії, залежить від конкретної гри та гравців.

Змішана стратегія - це така, в якій гравець навмання робить вибір з-поміж двох чи більше можливих варіантів дій. При цьому для кожного з варіантів попередньо призначається ймовірність його вибору.

Стратегії, що не є оптимальними для одноразової гри, можуть виявитися такими у грі, що повторюється. Залежно від кількості повторювань для повторюваної "дилеми ув'язнених" може виявитися оптимальною стратегія „окоза око”, в якій кожен гравець дотримується принципів співробітництва, доки їх дотримується конкурент, (табл. 1.7).


Таблиця 1.7-Проблема ціноутворення ("око за око")


Фірма №1


Низька ціна


Висока ціна

Фірма№2 Низька ціна Висока ціна


10

10

100

-50



-50

100

50

50


У послідовній грі гравці роблять ходи по черзі. В деяких випадках перевагу має той, хто виявляє ініціативу першим. Тоді у гравців може виникнути стимул спробувати взяти на себе певні зобов'язання до того, як це зроблять їх конкуренти (табл. 1.8).

Таблиця 1.8-Видозмінена задача вибору продукту


Фірма №1


Хрусткий


Солодкий

Фірма №2

Хрусткий Солодкий



-5

-5

10

20



20

10

-5

-5


Якщо обидві фірми, ігноруючи наміри одна одної, змушені незалежно і одночасно оприлюднити свої рішення, тоді найімовірніше обидві вийдуть на ринок із солодким різновидом і обидві зазнають збитків.

Якщо фірма №1 може першою запропонувати на ринку свій різновид каші, тоді вона пропонує солодкий варіант, напевно знаючи, що фірма .№2 відреагує, обравши хрусткий варіант каші.(15)

Прикладом кооперативних ігор є ситуації укладання угоди. Як і у випадку некооперативних ігор, при укладанні угоди іноді можна, обмежуючи гнучкість своїх дій, одержати стратегічну перевагу (табл. 1.9).


Таблиця 1.9-Виробниче рішення.


Фірма №1


ВироблятиА


ВироблятиВ

Фірма №2

Виробляти А Виробляти В



40

5

50

50



60

45

5

45


Фірми планують вивести товари, які є взаємодоповнюючими.

Якби обидві фірми могли домовитися, котра з них вироблятиме який товар, єдиним раціональним результатом є: фірма №1 - товар А, фірма №2 -товар В. Однак основним в цьому виборі є те, що виробництво В -домінуюча стратегія для фірми №2.

Розглянувши основні випадки рівноваги за Нешем, можемо підвести підсумок: у моделі Курно кожна фірма приймає як здану величину кількісні об’єми продукції, вироблювані її суперниками; у моделі Бертрана , навпаки, кожна фірма приймає як задану величину ціни своїх суперників.

Декілька більше ускладнена форма взаємозалежності між фірмами передбачається в моделі Штакельберга , в якій одна фірма грає роль лідера, а

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: