Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”
Розглянемо штат підприємства оптової торгівлі в сфері постачання роздрібної торгівлі продуктами харчування.
Оцінити результати праці на підприємстві можна використовуючи наступні показники:
1. Обсяг продажу товарів і реалізації платних послуг
2. Обсяг товарообігу в цілому
3. Обсяг продажу окремих товарів у цілому
4. Обсяг продажу окремих видів товарів
5. Обсяг реалізації платних послуг
6. Кількість наданих покупцям платних послуг
7. Обсяг окремо виконаних допоміжних операцій
8. Обсяг окремих видів виконаних госп. операцій (закупівля товарів і т.п.)
А показники оцінки витрат праці:
1. Средньосписочна чисельність персоналу в цілому
2. Средньосписочна чисельність працівників окремих категорій
3. Число відпрацьованих людиноднів
4. Число відпрацьованих людиноднів
5. Загальна сума фонду заробітної плати
6. Загальна сума витрат на зміст персоналу
Основною метою керування продуктивністю праці є пошук і реалізація можливих резервів її росту. Принципова фомула розрахунку продуктивності праці
ПТ=Р/ЗТ
Де ПТ – продуктивність праці; Р – обсяг результат діяльності працівника (персоналу в цілому); ЗТ – витрати живої праці.
Цінова й асортиментна політика
На більшості торговельних підприємств цінову й асортиментну політику не можна назвати не тільки ефективної, але і як такою політикою. Прагнення швидке заробити на ходовому товарі і перейти на інший поступово дає дорогу якісній роботі на перспективу, що припускає формування більш менш стабільного асортименту, конкурентних цін, збереження постійних покупців і залучення нових.
На розглянутому підприємстві в цьому плані саме не найкраща ситуація. Передумови до формування механізму установки цін і асортименту є. Такими є - низький рівень прибутку, погана оборотність кошт. Підприємства, що не здійснюють на практиці продумані методи роботи, не націлені на завоевание покупців стануть перед вибором – або працювати по-новому, або перемінити рід діяльності.
Не менш важливим для реалізації цих механізмів є наявність налагодженої системи обліку. Оперативний облік має трохи інші мети, на відміну від бухгалтерського. Він повинний допомагати в керуванні роботою підприємства, видавати інформацію необхідну в рішенні таких питань, як розрахунки з постачальниками і покупцями, аналіз продажів, залишків товарів і ін. Тільки у випадку організації надійного механізму обліку підприємство може ефективно реалізувати і цінову, і асортиментну політику. На нашому підприємстві встановлена система SOUTH яка дозволяє одержати повні звіти про діяльності підприємства. Однак, споконвічно не правильна організація введення даних привела до деяких складностей в аналізу діяльності. Так оплата товару вводилася не в день її реального здійснення, а один раз у тиждень. Що привело до неможливості реального аналізу оплати товару.
Необхідність ведення визначеної політики повинні чітко розуміти керівники підприємства. Вони повинні стежити і контролювати її виконання. Від цього прямо залежить успіх фірми.
Розглянуте підприємство саме відноситься до розряду стоящих перед вибором – або працювати по-новому, або перемінити рід діяльності. Т.к. формування асортименту відбувається не в результаті систематичного пошуку й аналізу стану ринку, а скоріше случаємо. Ціна установлюється виходячи із середньої націнки на даний вид товару, рівня конкурентних цін (це в кращих випадках), досвіду менеджерів, партнерів і спроб продати по більш високій ціні.
Формування ціни, торговельна націнка вимагають постійного аналізу в розрізі асортиментних позицій, статей витрат, оборотності конкретної позиції асортименту, грошової ємності, умов і термінів збереження й ін. Для того, що б врахувати усі фактори необхідно затратити час і сили. Можливо для невеликого підприємства немає необхідності проводити такий аналіз цілком, але навіть частково це дозволить підвищити ефективність прийнятих рішень.
У результаті роботи компанії асортимент постійно мінявся і ріс. Більшість позицій не затримувалися більш одного обороту. Єдиними залишалися ударні позиції, що приносять основний прибуток.
Розглянемо зміну кількості позицій в асортименті:
| Місяць | Поч. січня | Січень | Лютий | Березень | Квітень | Травень |
| Кількість груп товарів | 26 | 40 | 42 | 47 | 53 | 51 |
| Кількість позицій товарів | 93 | 166 | 204 | 261 | 287 | 264 |
При ближчому розгляді асортименту можна виявити найбільш стабільну групу товарів: М'ясна нарізка, М'ясні п/ф, Кетчуп, Соус, Олія, Майонез, Вегитаріанське блюдо, Чай, Соки, Вода, Курча, Консерви, Буряк, Перець, Варення, Компот, Сухофрукти, Сигарети, Чіпси, Крупа, Шоколад і ін.
Хоча асортимент тільки зростав з початку року, на обсязі продажів і обсязі товарних запасів це позначилося менше. Збільшення асортименту дуже різке відбулося наприкінці січня. Більш різноманітний асортимент найбільш привабливий для покупців. Наміряючись розширюватися, підприємство проводило активний набір торговельних агентів, і їхнє число зросло від 13 до 20. Але кількість агентів мало вплинуло на обсяг замовлень від покупців.
Як би не жалюгідної здавалася дана ситуація, але підприємство виплачує регулярно зарплату співробітникам. У більшому ступені це залежало від досвіду менеджерів, їхніх зв'язків, уміння працювати з людьми.
Закупівля і збут
Закупівля і збут мають на увазі наступні функції: пошук постачальників, вибір найбільш вигідних постачальників, підтримка постійних зв'язків, транспортування, приймання товару, повернення товару, спостереження за товарними запасами на складі, пошук покупців, рекламна політика, збір замовлень, відвантаження, доставка й ін.
Пошуком постачальників і організацією закупівель займаються два менеджери. Для пошуку постачальників використовуються як внутрішні, так і зовнішні джерела інформації. Для цього використовуються друковані видання, internet, довідники й ін. Для необхідного товару визначаються ціни різних постачальників. Відповідно до якості товару, далекістю продавця й ін. умовами відбираються найбільш підходящі. Потім вивчається ринок збуту цього товару, пропозиції існуючі на ринку. У результаті визначається припустима ціна на ринку. Якщо торговельна націнка, можлива для цього товару, говорить про успіх такої угоди, то ведуться переговори з постачальниками з метою виторговування найкращих умов і укладання договору.
Наступних кроків є транспортування товару на склад. Якщо товар не можливо перевезти наявним транспортом, то менеджер замовляє машину в транспортних підприємств.
Якщо постачальник пропонує доставку товару, то наступним кроком є приймання. Після вивантаження товар перевіряється на відповідність якості і кількості товару документальним. У випадку нестачі або невідповідності якості товару покупець має право відмовитися від своїх зобов'язань і повернути товар. Якщо зіпсовано тільки частину товару, то складається акт приймання товару. Постачальник повинний у відповідний термін замінити неякісний товар або повернути гроші.
Під час обговорення умов договору має велике значення спосіб і терміни оплати товару. Тут обидві сторони мають свої інтереси. Продавцеві вигідніше передоплата за товар, що поставляється, тому що це гарантує надходження грошей. Покупець же прагне взяти товар з відстрочкою платежу або на реалізацію (консигнацію). У цьому випадку гроші сплачує продавцеві в міру реалізації товару, отже, немає необхідності в оборотних коштах, власність на товар не переходить і не платиться податок на майно, товар можна повернути.
У залежності від способу оплати ціна на товар може коливатися. У ній враховується ризик неплатежів, термін використання кредиту (товарного або грошового) і ін. Тому для торговельного підприємства іноді буває вигідніше взяти товар по передоплаті, але дешевше, ніж на консигнацію, але дорожче.
При постійних закупівлях ризик несплати знижується, з'являється імовірність збуту регулярно визначеної кількості, що може посприяти зменшенню ціни. Однак варто стежити за цінами постачальників на ринку. Прихильність до одного постачальника може коштувати дорого.
Пошук нових покупців і підтримка зв'язку з ними здійснюється агентами. В обов'язку агента входить обходити магазини, розносити бланки замовлень, приймати замовлення.
Для того, щоб агенти не перетиналися в тих самих магазинах по карті міста Москви позначені райони, у кожнім з яких працює тільки один агент. Усього районів порядку 30. Кожному агентові виділено по 2-4 району. Кількість районів залежить від насиченості магазинами.
Місяць |
Січень |
Лютий |
Березень |
Квітень |
Травень |
|
Кількість агентів |
13 | 20 | 19 | 13 | 8 |
|
Обсяг замовлень |
507941 | 545844 | 389985 | 373973 | 92340 |
|
Замовлень на 1 агента |
39 072 | 27 292 | 20 526 | 28 767 | 11 543 |
|
Зарплата агентів |
238 | 375 | 700 | 219 | 770 |
Після укладання договору магазин може робити замовлення по телефоні або безпосередньо через агента. Т.к. асортимент міняється, те агент регулярно повинний заносити бланки замовлень у магазин.
Після одержання замовлення доставка здійснюється або наступного дня, або на день, призначений покупцем. У відділі виписки підготовляють документи для експедиторів з вечора. Ранком експедитори одержують вантаж на складі і розвозять по магазинах. Увечері виторг здають у касу.
При прийманні магазин може відмовитися від частини або всього товару, якщо товар не задовольняє вимоги по кількості і якості. У цьому випадку товар заміняється наступного дня або довозиться, або покупцеві повертаються гроші.
На підприємстві не проводиться ні яких рекламних заходів, роботи з кадрами (навчання, підвищення кваліфікації). Ні практики проведення аналізу роботи персоналу, як окремо, так і по відділах.
Аналіз господарської діяльності підприємства
Аналіз товарообігу
Основу комерційної діяльності підприємства на споживчому ринку складає процес продажу товарів. Економічний зміст цього процесу відображає товарообіг підприємства.
Під товарообігом торговельного підприємства розуміється сума продажу їм споживчих товарів за визначений період часу.
Розвиткові товарообігу торговельних підприємств усіх форм власності й організаційно-правових форм діяльності надається велике значення в економічній і соціальній політиці країни. Не меншу роль товарообіг грає і діяльності конкретних торговельних підприємств. Розвиток товарообігу визначає широту і глибину проникнення підприємства на споживчий ринок і його конкурентну позицію на цьому ринку, загальні можливості і темпи економічного розвитку підприємства в стратегічній перспективі.
У системі показників розвитку торговельного підприємства товарообіг грає не однозначну роль. Будучи основним оціночним показником обсягу діяльності торговельного підприємства, він служить також показником формування його ресурсного потенціалу (обсягу і складу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів) і витрат ресурсів (суми і складу витрат). У той же час в умовах ринкової економіки товарообіг носить підлеглий характер стосовно прибутку підприємства від торговельної діяльності.
Оптовий товарообіг характеризує продаж товарів, що пройшли визначену технологічну обробку на даному підприємстві (транспортування, збереження, оптова підсортировка і т.п.), різним оптовим покупцям, що організують процес їхньої наступної реалізації кінцевим споживачам.
Показники товарообігу мають високий ступінь зв'язку з іншими найважливішими показниками діяльності торговельного підприємства. У системі цих зв'язків найбільшу роль грають наступні їхні форми: 1) внутрішній зв'язок окремих показників товарообігу; 2) зв'язок товарообігу з показниками обсягу ресурсного потенціалу й ефективності його використання; 3) зв'язок товарообігу із сумою і рівнем найважливіших фінансових показників.
Внутрішній зв'язок окремих показників товарообігу характеризується балансовим ув'язуванням обсягу реалізації товарів, суми товарних запасів і обсягу надходження товарів. Формула цього балансового зв'язку має такий вигляд:
Р+У+Зк=П+Зн,
Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;
П – обсяг надходження товарів у визначеному періоді;
Зн, Зк – сума запасів товарів на кінець і початок періоду;
В – вибуття товарів у зв'язку з природним збитком і з інших причин.
З огляду на високий ступінь зв'язку між цими показниками, керування товарообігом на торговельному підприємстві охоплює їхню систему в комплексі.
Зв'язок товарообігу з показниками обсягу ресурсного потенціалу й ефективності його використання розглядається звичайно в розрізі окремих видів використовуваних ресурсів.
Так, зв'язок товарообігу з використовуваними трудовими ресурсами виражається в такий спосіб:
Р = Пс * ПТ
Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;
Пс – средньосписочна чисельність персоналу у визначеному періоді;
ПТ – середня продуктивність праці працівників у визначеному періоді (виражена обсягом товарообігу на один працівника).
Зв'язок товарообігу з використовуваними основними фондами виражається в такий спосіб:
Р = ОФ * Фо
Гре Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;
ОФ – середня вартість основних фондів у визначеному періоді;
Фо – фондовіддача у визначеному періоді (виражена обсягом товарообігу на одиницю основних фондів).
Аналогічно можна виразити зв'язок товарообігу з іншими видами ресурсів торговельного підприємства.
Зв'язок товарообігу із сумою і рівнем найважливіших фінансових показників також розглядається звичайно в розрізі окремих з цих показників.
Так зв'язок обороту з валовим доходом виражається в такий спосіб:
Р = Вдр * УВС / 100
Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;
Вдр – сума валового доходу від реалізації товарів, отриманого у визначеному періоді;
УВС – рівень валового доходу від реалізації товарів у визначеному періоді (виражений у відсотках до товарообігу).
Зв'язок товарообігу з витратами звертання виглядає так:
Р = ИО * Уио / 100
Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;
ИО – сума витрат звертання у визначеному періоді;
Уио – рівень витрат звертання у визначеному періоді (виражений у відсотках до товарообігу).
Зв'язок товарообігу із суму податків, що сплачуються, характеризується наступною формулою:
Р = Н * 100 / НЕ
Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;
Н – сума податків, виплачених торговельним підприємством у визначеному періоді;
НЕ – податкова ємність товарообігу ( виражена відношенням суми податків до товарообігу у відсотках).
Зв'язок товарообігу з прибутком виражається в такий спосіб:
Р = Пр*Рт / 100
Де Р – обсяг реалізації товарів у визначеному періоді;
Пр – сума прибутку від реалізації товарів у визначеному періоді;
Рт – рівень рентабельності товарообігу у визначеному періоді (виражений відношенням прибутку до товарообігу у відсотках)
У таблиці представлені дані для аналізу товарообігу:
З таблиці видно, що підприємство з початок року випробує складності зі збутому, обсяги продажів падають, відповідно скорочуються закупівлі і доход. Товарні запаси на складі не тільки не зменшилися, але навіть небагато збільшилися. Зв'язано це з тим, що підприємство проводило політикові розширення асортименту і закуповувало більше товарів різного виду.
Р - обсяг реалізації у визначеному періоді
П - надходження товарів у визначеному періоді
Зн - сума запасів на початок періоду
Зк - сума запасів на кінець періоду
В - вибуття товарів у зв'язку з природним збитком
Пс - средньосписочна чисельність
ПТ - середня продуктивність праці
ОФ - середня вартість основних фондів у періоді
Фо - фондовіддача у визначеному періоді
Вдр - сума валового доходу від реалізації продукції
УВС - рівень валового доходу від реализації товарів
ИО - сума витрат звертання у визначеному періоді
Уио - рівень витрат звертання у визначеному періоді
Н - сума податків виплчена підприємством у визначеному періоді
НЕ – податкова ємність товарообігу
Пр - сума прибутку від реалізації товарів
Рт - рівень рентабельності товарообігу
До зовнішніх причин саду продажів можна віднести сезонність товару, насичення магазинів визначеним видом товару, пройшла мода на визначені види товарів. Крім зовнішніх причин спаду рівня продажів існує ряд внутрішніх факторів, у числі яких планований перехід до торгівлі горілкою, як основним товаром, тому частина оборотних коштів іде на закупівлю нового товару.
Розглянуті форми взаємозв'язку показників відіграють велику роль у системі економічного керування товарообігом на торговельному підприємстві.
Аналіз витрат
Діяльність торговельного підприємства зв'язана з моменту його створення з різноманітними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. За своїм характером ці витрати підрозділяються на два основних види – поточні і довгострокові.
Поточні витрати торговельного підприємства представлені в основному його витратами звертання. Під витратами звертання розуміються виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на здійснення торгово-виробничої діяльності підприємства.
Витрати звертання характеризуються наступними основними показниками:
1) абсолютною сумою витрат звертання;
2) рівнем витратоємкості торговельної діяльності;
3) рівнем витратовіддачі;
4) рівнем рентабельності витрат звертання;
Критерієм економічності поточних витрат торговельного підприємства виступає мінімізація рівня витратоємкості його торговельної діяльності. Низький рівень витратоємкості дозволяє торговельному підприємству одержувати визначені конкурентні переваги. Але витрати не повинні впливати на необхідну якість обслуговування. Тому основною метою керування витратами звертання на торговельному підприємстві є оптимізація їхньої суми і рівня, що забезпечує досягнення передбачених обсягів товарообігу і прибутку.
Витрати класифікують:
1) по ступені еластичності до обсягу товарообігу виділяють перемінні і постійні;
2) по ступені доцільності понесених витрат виділяють корисні і марні витрати звертання;
3) по можливості віднесення на конкретні результати торговельної діяльності виділяють прямі і непрямі витрати звертання;
4) по економічному змісті затрачуваних ресурсів виділяють: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші витрати;
5) по конкретних видах витрат виділяють окремі статті витрат звертання: витрати на перевезення; витрати на оплату праці; витрати на оренду і зміст основних фондів; амортизаційні відрахування; знос і зміст МБП; витрати на паливо, газ і електроенергію для виробничих нестатків; витрати на збереження; підсортировку, обробку, упакування; витрати на рекламу; відсотки за кредит; утрати товарів у межах норм природного збитку; витрати на тару; відрахування на соціальні заходи; витрати на обов'язкове страхування майна, інші витрати.
Процес керування витратами звертання на підприємствах торгівлі зв'язаний з вивченням факторів, що впливають на їхнє формування. Фактори прийнятий розділяти на двох груп: залежні від конкретного торговельного підприємства (внутрішні фактори), що не залежать від діяльності торговельного підприємства (зовнішні фактори).
Внутрішні фактори:
- обсяг товарообігу. При збільшенні товарообігу відбувається ріст перемінних витрат. Але постійні витрати на визначеному рівні різко зростають. Це зв'язано з залученням додаткових ресурсів для забезпечення приросту реалізації;
- склад товарообігу – різні види товарообігу (роздрібний, дрібнооптовий, оптовий) мають різний рівень витратоємкості ;
- групова структура товарообігу. Різним групам товарів властивий різний рівень витратоємкості;
- швидкість звертання товарів – чим нижче період звертання товарів, тим нижче витрати на збереження;
- рівень продуктивності праці працівників;
- стан використовуваних основних фондів;
- забезпеченість власними оборотними активами.
Зовнішні фактори:
- темпи інфляції в країні;
- рівень розвитку окремих сегментів споживчого ринку;
- зміна рівня державних орендних ставок;
- зміна видів ставок податкових платежів, що входять до складу витрат звертання.
Облік цих факторів дозволяє ефективно керувати витратами звертання торговельного підприємства.
На першій стадії аналізу витрат звертання розглядаються динаміка загальної суми і рівнів витрат звертання в предплановому періоді, визначаються темпи зміни цих показників, розраховуються показники абсолютної і відносної економії витрат звертання або їхньої перевитрати стосовно попереднього періоду.
Абсолютне відхилення витрат являє собою різницею між фактичною і плановою їхньою сумою. Відносне відхилення витрат звертання розраховується по формулі:
Эио=РФ*(Уип-Уиф)/100; Пио=РФ*(Уиф-Уип)/100
Де Эио – сума відносної економії витрат звертання на підприємстві (якщо фактичний рівень витратоємкості нижче планового);
Пио – сума відносної перевитрати витрат звертання на підприємстві (якщо якщо фактичний рівень витратоємкості вище планового);
Рф – фактичний обсяг реалізації;
Уип – плановий рівень витратоємкості;
Уиф – фактичний рівень витратоємкості в розглянутому періоді, у %.
На другій стадії аналізу розглядаються аналогічні показники, що характеризують динамікові окремих статей витрат звертання. Цей аналіз доповнюється розглядом показників динаміки питомої ваги окремих статей витрат у загальній їхній сумі.
Найбільшу вагу мають постійні витрати. Вони складають 134 т.р. Найбільша вага в постійних витратах займає заробітна плата основним робітником, більш ніж у півтора разу. Перемінні витрати мають у складі зарплату агентів, що складає менш половини перемінних витрат. Вона в більшому ступені залежить від обсягу реалізованих товарів.
На третій стадії розглядається рівень витратоємкості по окремих групах товарів. Результати цього аналізу є основою коректування асортиментної і цінової політики торговельного підприємства на майбутній період з урахуванням змінених умов господарювання. На четвертій стадії розглядається фактичне виконання встановлених планових кошторисів витрат звертання в розрізі окремих центрів витрат.На п'ятої стадії визначається вплив окремих факторів на зміну витрат і рівня витратоємкості на підприємстві в цілому й у розрізі статей витрат.
Формування прибутку
Основним видом прибутку торговельного підприємства, що характеризує сукупний ефект усі господарської діяльності, є балансовий прибуток. Вона являє собою суму прибутків торговельного підприємства від усіх видів господарської діяльності і містить у собі наступні результати цієї діяльності: 1) прибуток від реалізації товарів і платних торговельних послуг, 2) прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності, 3) прибуток від реалізації іншого майна, 4) прибуток від позареалізаційних операцій.
Різниця між балансовим прибутком і сумою податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку, являє собою чистий прибуток торговельного підприємства або прибуток, що залишається в його розпорядженні.
У процесі керування прибутком торговельного підприємства вирішуються дві основні задачі: 1) підвищення загальної суми прибутку в процесі її формування; 2) ефективний розподіл отриманого прибутку по окремих напрямках її використання.
Механізм керування формуванням суми балансового прибутку від реалізації товарів будується з урахуванням тісного взаємозв'язку цього показника з показниками обсягу товарообігу, доходів і витрат звертання торговельного підприємства. Система цього взаємозв'язку, що одержала назву «взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку», дозволяє виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку від реалізації товарів і забезпечити ефективне керування цим процесом.
У процесі керування формуванням прибутку від реалізації товарів торговельне підприємство вирішує ряд задач:3
Визначення обсягу реалізації товарів, що забезпечує беззбиткову торговельну діяльність. Графічно крапка беззбитковості діяльності торговельного підприємства представлена на мал.
Обсяг реалізації товарів у крапці беззбитковості може бути визначений по формулі:
Ртб = Иопос*100/(Учд-уипер)
Де Ртб – обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості;
Иопост – сума постійних витрат звертання;
Учд – рівень чистого доходу від реалізації товарів до товарообігу, %;
Уипер – рівень перемінних витрат звертання до товарообігу, %
Для розглянутого підприємства сума постійних витрат складає 134 т.р. Рівень чистого доходу від реалізації складає 19%, а рівень перемінних витрат складає 2,9% (дані розраховані по першим трьох місяцях). Отже Ртб = 134000*(19-2,9) = 830 000 т.р. Т.е. для роботи підприємства без збитків воно повиннео забезпечувати обсяг продажів у 830 000 тисяч карбованців.
Визначення планової суми балансового прибутку від реалізації товарів при заданих планових значеннях обсягу товарообігу, доходів і витрат звертання. Графічно взаємозв'язок між плановими значеннями суми балансового прибутку від реалізації товарів і обсягу товарообігу представлена на мал.
З приведеного графіка видно, що при запланованому обсязі реалізації товарів (Ртцп) підприємство може одержати визначену суму прибутку (ТЦП-ТБ), на розмір якої сума чистого доходу буде перевищувати суму витрат звертання як постійних, так і перемінних. Обсяг реалізації товарів Ртцп можна знайти по формулі:
Ртцп = (Иопост + ПЦ) * 100 / (Учд – Уипер).
Крапку цільового прибутку можна визначити виходячи з бажаної рентабельності оборотних коштів і передбачуваного розвитку підприємства. Якщо рівень цільового прибутку визначити при 100% рентабельності посада витрат, то ПЦ = 134 т.р. (це по максимуму). Т.о. Ртцп = (134 000 + 134 000) * (19%-2,9%) = 1660500 р.
На основі цього графіка можна також розрахувати межа безпеки або “запас фінансової міцності”, тобто розмір можливого зниження обсягу товарообігу при несприятливій кон'юнктурі споживчого ринку, що дозволяє йому здійснювати прибуткову діяльність.
Межа безпеки розраховується по наступній формулі:
ПБ = Ртцп – РТБ = 860 500 р.
Де ПБ – обем товарообігу (реалізації товарів) підприємства, що забезпечує межа його безпеки (запас фінансової міцності);
Ртцп – обсяг реалізації товарів, що забезпечує одержання планової 9цільовий0 суми балансового прибутку від торговельної діяльності.
Ртб – обсяг реалізації товарів, що забезпечує досягнення крапки беззбитковості.
Рівень безпеки (фінансової міцності0 може бути виражений і відносною величиною – коефіцієнтом безпеки (коефіцієнтом фінансової міцності). Його розрахунок здійснюється по наступній формулі:
КБ = ПБ/Ртцп = 860,5/ 1660,5 * 100 %= 51,8%
Де КБ – коефіцієнт безпеки (фінансової міцності);
Б – обсяг реалізації товарів, що забезпечує межа безпеки;
Ртцп – обсяг реалізації товарів, що забезпечує одержанні планової (цільовий) суми балансового прибутку від торговельної діяльності.
Визначення можливих результатів росту суми балансового прибутку від реалізації товарів при оптимізації співвідношення постійних і перемінних витрат звертання. Співвідношення постійних і перемінних витрат зветься операційний леверидж.
На малюнку представлені два підприємства, що при тому самому обсязі досягнутої суми реалізації товарів Рф мають однакову загальну суму витрат звертання й однакову суму чистого доходу. Однак, підприємство А має співвідношення постійних і перемінних витрат 2:1, а підприємство Б – 1:2.
З даних малюнка видно, що в силу сформованого операційного левериджа (високої частки постійних витрат звертання в загальній їхній сумі) підприємство А значне пізніше досягає крапки беззбитковості Ртб, чим підприємство Б, тобто йому необхідно для цієї крапки реалізувати набагато більший обсяг товарів.
Разом з тим, при подальшому нарощуванні обсягу реалізації товарів (після подолання крапки беззбитковості) підприємство А буде одержувати велику суму прибутку на одиницю приросту товарообігу, чим підприємство Б. Це зв'язано з тим, що за рахунок постійних витрат їхній загальний рівень до товарообігу і чистого доходу на підприємстві А буде знижуватися в більшому ступені (збільшуючи тим самим за інших рівних умов суму балансового прибутку). Ступінь цієї залежності може бути визначена по формулі:
Эол = ?Бп/?Чд
Де Эол – ефект операційного левериджа;
?Бп - приріст суми балансового прибутку;
?Чд – приріст обсягу чистого доходу.
Таким чином, механізм керування формуванням суми прибутку торговельного підприємства з використанням системи «взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку» побудований на її залежності від наступних основних показників:
- обсягу реалізації товарів
- суми і рівня чистого доходу (валового доходу, за мінусом податкових платежів, здійснюваних з нього)
- суми і рівні перемінних витрат звертання;
- суми постійних витрат звертання;
- співвідношення постійних і перемінних витрат звертання.
Ці показники можуть розглядатися як основні фактори формування суми прибутку від реалізації товарів, впливаючи на які можна одержати необхідні результати.
Фінансовий аналіз
Під оптимальним фінансовим станом розуміється збалансованість окремих структурних елементів його активів і капіталу, а також його здатність забезпечувати високий рівень ефективності їхнього використання.
Рівень фінансового стану підприємства характеризується поруч елементів, основними з яких є:
1. Рівень плетежеспособности. Він дозволяє охарактеризувати можливості торговельного підприємства вчасно розплачуватися по своїх фінансових зобов'язаннях у залежності від стану ліквідності активів. Проведення такої оцінки вимагає попереднього угруповання активів торговельного підприємства за рівнем ліквідності, а його зобов'язань – по терміновості погашення. Для оцінки платоспроможності підприємства використовують наступні основні фінансові коефіцієнти:
А) Коефіцієнт абсолютної платоспроможності. Він показує, у якому ступені невідкладні фінансові зобов'язання торговельного підприємства забезпечені наявними в нього готовими коштами платежу. Розрахунок цього коефіцієнта провадиться по формулі:
КАП = А1 / ПРО1
Де КАП – коефіцієнт абсолютної платоспроможності;
А1 – сума готових кошт платежу;
ПРО1 – сума невідкладних (з терміном погашення до 1-го місяця) фінансові зобов'язання підприємства.
Б) Коефіцієнт проміжної платоспроможності. Він показує, у якому ступені всі короткострокові фінансові зобов'язання торговельного підприємства можуть бути задоволені за рахунок його високоліквідних активів і готових кошт платежу. Розрахунок здійснюється по формулі:
КПП = А2 / ПРО2
Де КПП – коефіцієнт проміжної платоспроможності;
А2 – сума готових кошт платежу й оборотних активів у високоліквідній формі;
ПРО2 – сума невідкладних і інших короткострокових (сос долею погашення до 3-х місяців) фінансових зобов'язань підприємства.
В) Коефіцієнт поточної платоспроможності. Він показує, у якому ступені вся поточна заборгованість торговельного підприємства (сума короткострокових позикових кошт) може бути задоволена за рахунок усіх його поточних короткострокових активнов.
КТП = ОА / КЗС
Де КТП – коефіцієнт поточної платоспроможності;
ОА – сума оборотних активів підприємства;
КЗС – сума короткострокових позикових коштів, що використовуються підприємством.
2. Рівень фінансової стійкості. Він дозволяє визначити рівень господарського ризику, зв'язаного з формуванням структури джерел капіталу торговельного підприємства, а відповідно і ступінь стабільності фінансового забезпечення розвитку підприємства в майбутньому періоді. Для проведення оцінки рівня фінансової стійкості торговельного підприємства використовуються наступні основні коефіцієнти.
А) коефіцієнт автономії. Показує, у якому ступені обсяг використовуваних торговельним підприємством активів сформований за рахунок власного капіталу і на скількох воно не залежно від зовнішніх джерел фінансування.
Б) коефіцієнт фінансування. Показує, який розмір позикових кошт (довгострокову і короткострокових) приходиться на одиницю власного капталу, тобто характеризує ступінь залежності торговельного каптіала від зовнішніх джерел фінансування.
В) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності. Він показує, у якому ступені загальний обсяг використовуваних активів сформований за рахунок відповідного і довгострокового позикового капіталу торговельного підприємства, тобто характеризує його незалежність від короткострокових позикових джерел фінансування. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі.
КДН = (СК + Зкд) / А
СК – сума власного капіталу підприємства;
Зкд – сума позикового капіталу, притягнутого підприємством на довгостроковій основі.
Г) коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він показує, яку частку займає власний капітал, інвестований в оборотні активи, у загальної сума власного капіталу.
Кмск = Скоа / СК
Де Скоа – сума власного капіталу підприємства інвестованого в оборотні активи;
СК – загальна сума власного капталу підприємства.
3. Рівень оборотності активів. Він дозволяє визначити рівень комерційної активності торговельного підприємства, показуючи на скільки швидко фінансових кошт інвестовані в активи, обертаються в процесі його торговельної діяльності. Для проведення узагальнюючої оцінки рівня оборотності активів торговельного підприємства використовуються наступні коефіцієнти:
А) коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів. Він характеризує число оборотів активів торговельного підприємства в розглянутому відрізку часу. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
Коа = Р/А
Р – загальна сума реалізації товарів у розглянутому періоді;
А – середня вартість використовуваних активів у розглянутому періоді (розглянута як середньо хронологічна).
Б) період обороту усіх використовуваних активів. Він характеризує середній період часу, протягом якого сукупні активи торговельного підприємства роблять повний господарський оборот. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
Поа = А / Ро = Д / Коа
Де Ро – одноденний обсяг реалізації товарів у розглянутому періоді;
Коа – коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів.
4. Рівень рентабельності. Він дозволяє оцінити здатність торговельного підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності й охарактеризувати загальну ефективність використання активів і вкладеного капіталу. Для проведення узагальнюючої оцінки рівня рентабельності в процесі характеристики фінансового стану торговельного підприємства використовуються наступні показники.
А) коефіцієнт рентабельності усіх використовуваних активів (або коефіцієнт економічної рентабельності). Він показує рівень чистого прибутку, генерований всіма активами торговельного підприємства, що знаходяться в його використанні.
Ра = НП / А
Ра – коефіцієнт рентабельності усіх використовуваних активів;
НП – сума чистого прибутку в розглянутому періоді;
А – середня вартість використовувані активів у розглянутому періоді.
Б) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (або коефіцієнт фінансової рентабельності). Він характеризує прибутковість власного капіталу, інвестованого в торговельне підприємство.
Рск = НП/СК
Де Рск – коефіцієнт рентабельності власного капіталу;
НП – чистий прибуток підприємства в розглянутому періоді;
СК – середня вартість власного капіталу підприємства в розглянутому періоді.
В) коефіцієнт рентабельності реалізації товарів (або коефіцієнт комерційної рентабельності). Він характеризує прибутковість торговельної діяльності підприємства.
Рр = НП / Р
Де Рр – коефіцієнт рентабельності реалізації товарів;
Чп – чистий прибуток підприємства в розглянутому періоді;
Р – загальна сума товарів реалізованих у розглянутому періоді.
Вище були розглянуті найважливіші фінансові коефіцієнти, використовувані в процесі оцінки окремих аспектів фінансового стану торговельного підприємства.
Для заглибленої оцінки використовується більш велика система фінансових показників, основні з яких розглянуті вище.
Проведення інтегральної оцінки фінансового стану торговельного підприємства засновано на використанні відомої «моделі Дюпона».
Відповідно до цієї моделі коефіцієнт рентабельності усіх використовуваних активів торговельного підприємства визначається добутком коефіцієнта рентабельності реалізації товарів на коефіцієнт оборотності всіх