Xreferat.com » Рефераты по экономике » Передумови "Японського економічного дива"

Передумови "Японського економічного дива"

раз перевищував експорт японських технологій, то вже в 1986 році обидва ці показники значно зблизились. В якості першочергових напрямах в розвитку НІОКР японці, виходячи з результатів запиту кращими науково-дослідницькими інститутами країни, вибрали нові матеріали, електроніку і ЕОМ, біотехнологій, інформатику і сучасні засоби комунікацій, нові джерела енергії, медицину і охорону здоров’я, авіа космічну промисловість, роботи і механотроніку, безпеку оточуючого середовища. Закріпившись за японцями слава кращих імітаторів доповнюється сьогодні визнанням їхнього внеску в розвитку новітніх направлень науково-технічного прогресу. [18.92]

Розділ IV. Експорт як ключ к підйому і успіху


Японія ніколи б не вийшла на її сучасний рівень розвитку, якщо б замкнулась в особисті рамки.

Для післявоєнної Японії входження в міжнародний поділ праці був не тільки негайної умовою підйому її економіки, но і в буквальному розумінні слова, питанням існування. Єдиною реальною можливістю забезпечити імпорт необхідних для Японії засобів існування являлось розвиток експортної бази країни, тобто налагодження виробництва високо конкурентної промислової продукції, яка б користувалась попитом на світовому ринку. Треба сказати, що японці виконали це завдання – створили потужну високо конкурентоздатну експортну базу. При чому експорт став не тільки засобом оплати життєво необхідного імпорту енергоресурсів, сировини, передових технологій, та й потужним важелем підйому економіки і накопичення валютних ресурсів. В період з 1953 по 1970 рік японській експорт зріс більш ніж в 15 разів. За 70-ті роки він збільшився в 6,7 раз, а за період з 1980 по 1988 рік подвоївся і досяг 265 млрд.$. Вклад експорту в зростання ВНП Японії був досить високим (в 1980 році біля 80 % росту ВНП був за рахунок експорту). [18.95]

Провідним місцем в японському експорті займають промислові вироби, перш за все технічні споживши товари тривалого використання: автомобілі і мотоцикли, телевізори, відеомагнітофони, фотоапарати і кінокамери, холодильники, електричні калькулятори і копіювальні машини. Саме в цьому напрямі йде спеціалізація японського експорту. Достатньо сказати, що тільки виручка від продажу автомобілів (45 млрд.$ в рік) покриває весь імпорт Японією продовольства та нафти, разом узятих.

Значну статтю японського експорту становить продукція базових галузей, особливо металургію і хімію, хоча їх частка в останні роки знижується. Відносно новою важливою позицією стає експорт комплектних підприємств, особливо в розвиваючі держави, КНР та країни колишнього СРСР.

Головним ринком збуту японських товарів є США. На їх долю приходиться більше третини всього експорту Японії. Біля ј японського експорту припадає на країни Південно-Східної Азії.

З другої половини 80-х років Японія міцно займає третє місце в світі за обсягом експорту, після ФРН та США. В той же час завдяки внутрішньому ринку залежність Японії від експорту відносно не велика: біля 10 % в об’ємі ВНП.

Важливо підкреслити, що експорт став важливішим джерелом накопичення коштів, капіталотвірним фактором. Позитивне сальдо торгового балансу Японії зростало та досягнуло вражаючих розмірів (82,7 млрд.$ в 1986 році). Золотовалютні резерви Японії на кінець 1986 року піднялись до 97,7 млрд.$, і по цьому показнику вона вийшла на перше місце в світі. [19.103]

Звісно, Японія ніколи не досягла б таких визначних результатів в розвитку експорту і накопиченню великих ресурсів без комплексної системи заходів стимулювання експортного виробництва. Вагомий арсенал засобів сприяння експорту включав в собі премії і другорядні державні субсидії підприємства і фірмам, які працювали на експорт, податкові пільги, валютний курс, вигідний для експортерів, пільгове фінансування і кредитування, система „подвійних цін”, при яких експортні ціни підтримувались на більш низькому рівні, а ніж внутрішні, і, нарешті, створення для експортерів найбільш сприятливих умов для їх діяльності закордону засобам торгової політики інформаційного забезпечення.

Загальне сприяння експорту було зведено в ранг важливіших загальнодержавних завдань. Саме в цей період почала свій розвиток „економічна дипломатія” в якості головного направлення зовнішньополітичного курсу Японії. Держава взяла на себе, за Японською термінологією, „батьківське піклування” політичним, економічним, фінансовим, правовим і адміністративним забезпеченням зовнішньоекономічної експансії приватнокапіталістичних об’єднань, корпорацій, компаній і фірм Японії. Склався потужний тандем адміністрації і приватного капіталу, своєрідна система, яку можна розглядати як форму монополії зовнішньої торгівлі, здійснюваної буржуазною державою і великим приватним капіталом. Це полегшувалось тим, що в Японії зовнішня торгівля відноситься до найбільш монополістичних сфер економіки. При великому числі дрібних і середніх фірм, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, левова доля (біля 60 % зовнішньоторгового обігу Японії) припадає на 9 великих універсальних торгових домів, тісно пов’язаних з потужними фінансово-промисловими групами. [18.96]

Зовнішньоекономічна експансія Японії за звичай асоціюється з експортом товарів. Значний час Японія не грала помітної ролі як міжнародний банкір і експортер капіталів. Але на початку 80-х років в цьому відношенні помітились значні зміни.

На кінець 1987 року загальна сума закордонних активів Японії перевищила 1 трильйон $, а зобов’язання складали біля 831 млрд.$. Перевищення активів над зобов’язанням склали 240,7 млрд.$.

В зарубіжних активах Японії головне місце займають вклади в ціні папери (акції, облігації), в основному американські. Однак в останні роки значно збільшились Японські прямі зарубіжні інвестиції. На 31 березня 1989 року вони досягли майже 186 млрд.$. І хоча по об’єму прямих зарубіжних інвестицій Японія поки що займає 5-те місце в світі, по темпам і зростанням вона обганяє всіх своїх конкурентів. В основному ці інвестиції йдуть в торгові і фінансові підприємства, однак поступово збільшується вклад в переробну і добувну промисловість, та придбання нерухомості за кордоном.

Не випадково, серед 10 самих більших комерційних банків в світі – 9 японських.

Таким чином, Японія не тільки являється одним з провідних в світі експортерів товарів, але і стає найбільшим міжнародним кредитором і експортером капіталу, а Токіо – важливішим міжнародним фінансовим центром.


Список використаної літератури


Артуюнов С.А., Джарылкасинова Р.П. Япония: народ и культура. – М; 1991. – Серия «У политической карты мира» №6 – 64 стр.

Бурлацкий Ф.М. Японский феномен // Новое мышление: диалоги и суждения о технологической революции и наших реформах. – М; 1989. – С. 63-78.

Виленский А. Японские парадоксы // Вопросы экономики – 1993. - №8. – С. 126-130.

Васильев Л.С. История востока. – В 2-х т. Т. 2-й. – М. 2001, - 456 стр.

Динкевич А. К осмыслению опыта экономического развития Японии // Рос. экон. ж-л. – 1992. - №10. – С. 86-94.

Жидкова О.А. История государства и права зарубежных стран. – М; 2004. – стр. 367.

Загорский А. Куда идёт японский капитализм: социальные уроки социалистического реформизма // МЭ и МО. – 1991. - №2. – стр. 44-50.

Козицкий А. Новітня історія країн Азії і Африки 1918-1999 – Львів, 2002.

Кузнєцов Ю.Д. История Японии – М; 1988.

Казмин Ю. Колёса Японского прогресса // Международная жизнь. – 1992. - №7 – С. 36-46; №5 С.28-39.

11. Морита А. Как работают японцы // Раб. класс и совр. Мир. – 1990. - №3, - С. 168-172.

12. Мори Р. Как Японцы относятся к труду // Серия 2, Экономика. – 1993 - №2 С. – 174-176.

13. Акио Морито Сделано в Японии // М; 1991. Серия Экономика. - №5.

14. Николаева О. Перегруппировка политических сил в Японии // МЭ и МО, - 1995, - №9. – С.49-56.

15. Николаева О. Проблема политической реформы в Японии // МЭ и МО, 1993, - №1 – С. 97-105.

16. Поляк Г. Б. История мировой экономики М; - 2001.

17. Родригес А.М. Новейшая история стран Азии и Африки. – В 3-х ч.: Ч. 3 – М. 2001.

18. Спандарьян В. Как это удалось японцам? // Межд. Жизнь. – 1990. - №4. – С. 86-98.

19. Спандарьян В. Деловая Япония – М; 1991.

20. Тавровский Ю. «Японское чудо» - японский характер // Диалог. – 1990. - №14 – С. 103-112.

21. Целищев И. Экономика Японии: итоги 80-х годов // МЭ и МО. – 1990. №9 – С. 31-41.

22. Целищев И. Три очерка японского опыта управления экономикой // МЭ и МО. – 1991. - №1. – С. 131.

23. Шварц Ф. Политика консультаций в Японии // МЭ и МО. – 1995. - №3. – С. 123-128.

24. Хлинов В. Япония: становления новой модели правления трудом // МЭ и МО. – 1993. - №2. С.102-109.

25.Эйтус Х.Т. Очерки новой и новейшей истории Японии – М;1958,- С.388

26. Якимов М. Японские вертикали.- М., 1987,-С.315

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: