Використання трудових ресурсів Західної України
3. СТРУКТУРА ЗАЙНЯТОСТІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СУСПІЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Найактивнішим агентом виробництва є населення в працездатному віці. Тоді як населення молодше і старше працездатного віку виступає як контингенти, що зайняті навчанням чи належать до пенсіонерів, а в цілому, включаючи і дітей, формують певне економічн навантаження на працездатне населення. Таким чином, співвідношення контингентів молодше працездатного, працездатне та старше працездатного, а також довжина робочого періоду і участь в трудовій діяльності населення поза робочого віку, впливають на умови економічного розвитку та продуктивність економіки певного регіону. Враховуючи, що ці процеси на регіональному рівні в Україні мають відмінності, визначення рівня і тенденцій зайнятості в аспекті демографічних процесів має значення для розробки державної політики в розміщенні продуктивних сил і пріоритетів соціальної політики на рівні регіонального самоврядування і державної підтримки.
Динаміка рівня економічної активності населення, що розраховується як співвідношення зайнятих до всього населення, залежить від вікової структури, а також від статево-вікової зайнятості.
Населення України в 1996р. становило близько 51,3 млн. чол., трудові ресурси - понад 30,1 млн.чол, тоді як у народному господарстві було зайнято 20,2 млн.чол. Ця чисельність за регіонами розподілялась нерівномірно. Частка населення коливалась від 1,84% у Чернівецькій обл до 10,24 у Донецькій обл. Якщо згрупувати області України за часткою населення в загальній його кількості, можна характеризувати такі співвідношення. До групи областей, де ця частка нижча за 3%, належать Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Херсонська ,Черкаська та Чернівецька області. До другої групи належать області, де частка населення в загальній його кількості в Україні становить до 6%. Сюди належать Автономна Республіка Крим, Вінницька, Запорізька, Луганська, Одеська області. До наступної групи належать такі області як Дніпропетровська, Донецька, Київська, частка їх становить понад 6% у загальній чисельності населення.таким чином розподіл регіонів за часткою населення в загальній його кількості склався так. Перша група областей посідає 35,45% населення України, друга група – 28,61%, а третя – 32,53%. Водночас між областями склалася велика розбіжність за цим показником, яка характеризується співвідношенням 1:5,5. Аналіз цього показника у динаміці показує, що практично зміни у територіальних пропорціях за кількістю населення зберігаються за абсолютного скорочення населення України в цілому і в її областях. Тобто скорочення чисельності населення проходить у всіх практично областях з однаковою тенденцією. Однак це не дає підстави до висновку, що цей процес зберігає тенденцію у вікових групах. Аналіз цього явища дає змогу для розробки більш конкретних заходів у сфері формування трудового потенціалу та політики зайнятості в регіонах.
Найбільша чисельність працюючих сконцентрована в промисловості, де у жовтні 1997р. був зайнятий кожен четвертий працівник. П’ята частина зайнятих у галузях економіки осіб на цей час працювала у сільському і лісовому господарстві. Кожен десятий був зайнятий у галузях торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного постачання й збуту або заготівель і приблизно така сама частка працюючих - у сфері освіти, культури, мистецтва чи науки й наукового обслуговування. Кожен тринадцятий із числа зайнятих у галузях економіки працював на транспорті або зв’язку і стільки ж працюючих – у сфері охорони здоров’я, фізичної культури чи соціального забезпечення. Один із двадцяти зайнятих – працівник будівництва, один із двадцяти п’яти припадає на галузь житлово-комунального господарства й невиробничі види побутового обслуговування населення. Міське населення, зайняте в галузях економіки порівняно із сільським, характеризується більшою часткою зайнятих у промисловості – майже 1/3, водночас як працюючі на селі відзначаються надвисокою концентрацією в галузях сільського і лісового господарства – до них належить майже 3/5 усіх зайнятих у сільських поселеннях. Відповідно порівняно більша частка зайнятих городян працює в галузях виробничої й соціальної інфраструктури, що, звичайно, краще розвинуті у містах – на транспорті й у зв’язку, торгівлі і у громадському харчуванні, житлово-комунальному господарстві та невиробничих видах побутового обслуговування населення, у сфері охорони здоров’я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування. Диференціація галузевої структури зайнятості спостерігається і за статевою ознакою: якщо у чоловіків відносна перевага за виробничою сферою, то у жінок – за галузями соціальної інфраструктури. Певною специфікою відзначається галузева структура зайнятих, які належать до різних вікових груп. Так, основною сферою докладання праці молоді 15-19 років виступає сільське господарство, де зайнята майже третина наймолодших працівників. Ця група, а також кілька суміжних вікових груп молодих осіб (до 30 років) відзначається порівняно високою часткою зайнятих у торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні й збуті, заготівлях. З-поміж зайнятих у віці між 20-30 роками також помітно більша від середньої частка осіб, які працюють в галузях охорони здоров’я, фізкультури і соціального забезпечення, настільки ж високою вона є і у старших працівників (після 60 років). У середніх вікових групах більшою є відносна чисельність працюючих у промисловості, а зокрема – в освіті, кільтурі, мистецтві, науці. У старших групах зайнятих (після 50 років) спостерігається певний перерозподіл у галузевій структурі на користь транспорту й зв’язку, будівництва, освіти, науки та наукового обслуговування. Слід визнати неоднозначними ті зміни галузевої структури зайнятих в економіці, що відбулися останнім часом. Якщо певне збільшення частки зайнятих у галузях сфери послуг (торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, житлово-комунальне господарство та невиробничі види побутового господарства) цілком узгоджується з алгоритмом структурних зрушень в економіці в умовах ринку, то підвищення частки працюючих у трудомісткому вітчизняному сільському господарстві, а також скорочення зайнятості в сфері освіти, культури, мистецтва, науки здебільшого відбиває скрутні умови гострої соціально-економічної кризи в країні.
4. ПРИРОДНИЙ ТА МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ ТА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ
Чисельність населення України невпинно зменшується. В 1995р. становить близько 52 млн.чол., що на 0,76 і 1,1% менше, ніж у 1994 та 1993 рр. відповідно. Зменшення населення відбувалось як за рахунок природного скорочення, так і завдяки від’ємному сальдо міграції (перевищення чисельності емігрантів над іммігрантами). Скорочення населення характерне як для міських поселень, так і для сільських. Серед 229 міст країни з чисельністю населення понад 20 тис.чол. у минулому році в 177 або в 77,2% чисельність громадян зменшилася, в 26 (11,4%) збереглася і в такій самій кількості міст зросла. Серед міст – “рекордсменів” щодо людських втрат – Горлівка (2,6%), Єнакієве (1,8%), Костянтинівка (1,6%), Макіївка (1,4%), Маріуполь (1,1%)
Більшість міст, де чисельність населення збереглась або зросла, належить до Західного регіону (Дрогобич, Калуш, Гадяч, Сарни і т.д.). Серед обласних центрів України столиці країни та адміністративного центру Автономної Республіки Крим лише 6 зберегли або дещо збільшили (від 0,1 до 0,6%) чисельність населення: Рівне, Луцьк, Вінниця, Івано-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький.
Щодо чисельності населення по областях України існує тенденція виділення, на фоні загального скорочення, деяких західних областей, де вона зросла. Це стосується Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської областей.
Народжуваність в Україні в 1994р. порівняно з 1993р. знизилась до 10,0 народжених на 100 жителів, смертність збільшилась до 14,7 чол., а природне скорочення становило відповідно 4,7 чол., в тому числі в сільській місцевості – 7,2 чол. У регіональному розрізі природний приріст зберігають Волинська (0,2), Закарпатська (2,9), Івано-Франківська (1,5), Рівненська (2,1), Чернівецька (0,3) області, тобто Західний регіон України. Найвища народжуваність характерна для Рівненської області (14,5 дітей на 1000 жителів).
На соціально економічний розвиток країни великий вплив має зростання міграції. Процеси міграції стали окремим і специфічним фактором формування національного ринку праці. За даними Мінстату України обсяги стаціонарних міграцій не перевищують 1,2-1,3 млн.осіб, тобто ці величини стосуються лише незначної частки громадян України та іноземних громадян, які включені в зовнішній і внутрішній територіальний обіг населення в Україні, що видно з схеми 4.1.
Схема 4.1
Структура територіального руху населення в Україні
Територіальні переміщенні населення

Внаслідок широкомасштабного прихованого безробіття активізувалися трудові внутрішні міграції, які мають об’єктивні передумови щодо розвитку. Чисельність тільки маятникових (щоденних) мігрантів з офіційних джерел склала в 1996р. 1,3 млн.осіб або 20% сільського населення працездатного віку.
Міграційний рух населення областей Західного регіону має істотні відмінності від інших регіонів України. Це, передусім, пов’язано з прикордонним розміщенням регіону, високою густотою населення, особливо сільського, та історичними особливостями соціально-економічного розвитку областей регіону.. Вказані особливості та набагато вищий, ніж в інших областях України, рівень незайнятості населення істотно відбиваються на напряма, структурі та інтенсивності трудових міграційних потоків.Якщо в період з 1961 по 1975рр. середньорічні обсяги потоків постійної міграції. Трудової маятникової та сезонної міграцій співвідносились як 1:22:2,0, тобто на кожну 1 тис.осіб працездатного віку, котрі переселились до міст, припадало 22тис. мешканців сіл, які працювали в містах (трудових маятникових мігрантів) і 2,0 тис.чол., котрі щорічно виїжджали за межі своїх областей на сезонні роботи, то за 1976-1991 рр. середньорічні обсяги цих трьох видів трудових потоків постійної, маятникової та сезонної міграцій вже стали співвідноситися як 1:42:1,8.
Аналіз інтенсивності та географія напрямів трудової міграції в регіоні свідчить про те, що вона характеризувалася яскраво вираженої спрямованістю із села в місто. За роки екстенсивного економічного розвитку (1960-1990 рр.) із сіл до міст Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей переселилось відповідно понад 400, 220, 160 і 130 тис.чол., або 55-58% загального приросту міського населення цих областей (у середньому в Україні цей показник становив 50,2%). Міграція сільського населення в міста безпосередньо пов’язана з міжгалузевим перерозподілом трудових ресурсів із сільського господарства в промисловість, будівництво, на транспорт, у сферу обслуговування. Цей вид міграції відігравав суттєву роль у забезпеченні робочою силою промислового виробництва, в перерозподілі на роботу молодих спеціалістів і кадрів робітничих професій, а також в урбанізаційних процесах. В основному завдяки міграції по лінії “село-місто” міське населення областей Карпатського регіону зросло з 1538,7 тис.чол.у 1959р. до 3205,4 тис.чол. у 1991р., або більше ніж удвічі. За вказаний період міське населення зросло у Львівській області з 821,4 до 1660,5 тис.чол., Івано-Франківській відповідно з 249,4 до 616,8 тис.чол., Закарпатській – з 264,9 до 529,3 тис.чол., Чернівецькій – з 203,0 до 398,8 тис.чол. За цей період сільське населення в регіоні зменшилось на 155,3 тис.чол. Більше всього чисельність сільського населення зменшилась у Львівській області (186, тис.чол.). Зросло воно лише у Закарпатській області з 655, тис.чол у 1959р. до 736,6 тис.чол. у 1991р.
З огляду на існування значних резервів трудових ресурсів у Західному регіоні спостерігається сезонна міграція населеня, за якої переважна більшість працездатного населення щорічно виїздить на сезонні роботи в інші регіони України і за кордон, минаючи біржі праці й державну систему служб зайнятості Якщо за 1970-1990рр. Тут спостерігалася тенденція до зменшення, то нині, з переходом України до ринкової економіки, формуванням і розвитком ринку праці, її обсяг значно збільшився. Так, якщо в 1970 р. з Івано-Франківської області на сезоні роботи виїжджало 60 тис. чол. працездатного населення, у 1980р. – 36,3 тис.чол., у 1990р. – лише 20 тис.чол., то в 1993р. – уже 65 тис.чол., а в 1997р. – понад 10 тис.чол. Найбільша їх чисельність припадає на Рожнятівський, Надвірнянський, Косівський, Коломийський та Долинський райони. Серед тих, хто виїздить тимчасово (як правило, терміном від 6 місяців до 1 року) на сезонні роботи за кордон, переважна більшість працює на збиранні врожаю цитрусових, фруктів та овочів у Греції, Кіпрі, Польщі, Угорщині, Німеччині, на лісозаготівлях – у Литві й Росії, на виконанні будівельних і сільськогосподарських робіт – у Чехії, Угорщині, Росії й Польщі, на підприємствах нафтової та газової промисловості – в Тюменській області Російської Федерації. З-поміж областей Західного регіону України найбільше число сезонних зовнішніх трудових мігрантів припадає на Закарпатську область (понад 200 тис.чол.)
Щодо сучасного трудового міграційного руху населення та його впливу на розвиток та регулювання ринку праці в Україні, то йому притаманно значне зменшення обсягів постійної, трудової маятникової міграції населення, які реалізовувалися здебільшого в межах регіонів держави, а різке збільшення сезонної трудової міграції й еміграції населення, обсяги яких через високий рівень незайнятості населення особливо зросли в Україні за останні 5 років, значно розширилась їх географія. Якщо раніше учасниками трудових міграцій населення за кордон були в основному представники прикордонних областей, то нині за кордоном на тимчасових сезонних роботах у іноземних роботодавців за наймом і договорами підряду працюють особи, котрі репрезентують практично всі регіони України.
Найбільше офіційно зареєстрованих зовнішніх трудових мігрантів у 1998р., які тимчасово працювали за кордоном, було Закарпатській (2979 чол.), Львівській (1871 чол.), Тернопільській (618 чол.) та Івано-Франківській (327 чол.) областях.
З областей Західного регіону на тимчасові роботи за кордон щорічно виїжджають приблизно 800 тис.чол., що становить п’яту частину трудових ресурсів регіону.
5. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ
Економічна криза та спад виробництва в Україні призвели до різкого зменшення сукупного попиту на робочу силу. Тенденція до щорічного зменшення кількості вакансій на підприємствах, в організаціях та установах зберігається і донині. Це особливо непокоїть з огляду на зростання прихованого й відкритого безробіття, оскільки особи, які шукають роботу, не можуть її знайти, що в свою чергу призводить до трудової міграції населення за кордон (особливо кваліфікованої робочої сили), а також різних негативних соціальних явищ.
З-поміж регіональних ринків праці України найгірша ситуація у Західному регіоні. Якщо для України загалом на жовтень 1998р. на одне робоче місце припадало у середньому 20 зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, то для Івано-Франківської, Закарпатської, Волинської, Львівської, Рівненської, Чернівецької та Тернопільської областей показник відповідно дорівнював 148, 81, 69, 61, 52, 49, 41.
Упродовж останніх років попит на працю у країні не відповідав реальному. Спад виробництва відбувався швидшими темпами, ніж скорочення зайнятості. Різні заходи щодо протистояння масовому безробіттю, з одного боку, формально зберегли робочі місця, а з іншого – призвели до масового затримання виплати заробітної плати. Загальна сума боргу із виплати заробітної плати у січні 1998р. становила 5 148 млн.грн., що дорівнює двомісячному фонду оплати, нарахованому для виплати працівникам, зайнятим в економіці, а в грудні 1998р. досягла 6 587 млн.грн., у тому числі в бюджетній сфері – 992 млн.грн. Масовим явищем на підприємствах і в організаціях стала вимушена неповна зайнятість населення. Найбільших розмірів приховане безробіття досягло у Західному регіоні України.
За відсутності попиту на робочу силу будь-які заходи щодо поліпшення зайнятості не допоможуть кардинально зменшити чисельність безробітних у регіоні. А відтак дефіцит сукупного попиту на працю є однією з головних причин безробіття.
Створення нових і збереження наявних робочих місць неможливе без подолання економічної депресії й загального підвищення виробництва. У 1997 – першій половині 1998р. хоча і тривав спад виробництва, але його вдалося загальмувати. Так, якщо в 1995р. зниження валового внутрішнього продукту (ВВП) в Україні порівняно з попереднім роком становило 12,2%, то у 1996 – 1997рр. цей показник відповідно дорівнював 10 і 3,2%. Темпи скорочення випуску промислової продукції у 1995-1997рр. відповідно тсановили 12, 5,1, 1,8%, а продукції сільського господарства – 3,6, 9,5, 1,9%. Якщо у 1995р. збитково працювало кожне п’яте підприємство, то у 1997р. – кожне друге, при цьому сума збитків, одержаних ними, за станом на початок грудня становила 4,3 млрд.грн. Проте за перше півріччя 1998р. порівняно відповідним періодом 1997р. приріст ВВП становив 0,2%, темпи освоєння капітальних вкладень зросли на 8,5%, випуск промислової продукції було збільшено на 0,7%.
У Закарпатській області в 1997р. валовий суспільний продукт у розрахунку на одного мешканця був удвічі, а обсяг капіталовкладень – у чотири рази менший відповідно показників України загалом. Дещо кращий стан економіки у Львівській області порівняно з іншими областями Західного регіону України. Якщо в 1995р. для області капітальні вкладення на одного жителя були в 1,6 раза, то в 1997р. – лише в 1,1 раза менше від аналогічного середньодержавного показника.
У 1996р. на обліку в службах зайнятості України перебувало 982,6 тис. незайнятих громадян, що значно перевищило їх число у попередні роки. Найбільша питома вага припадала на частку працівників, звільнених з підприємств, установ та організацій з власної ініціативи. Головна причина такого звільнення зумовлена стримуванням керівниками відповідних підприємств і установ процесу вивільнення надлишкової чисельності працюючих у зв’язку з неспроможністю забезпечити їх вихідною допомогою. Досить поширеною стала практика вимушених відпусток без збереження заробітної плати та роботи в режимі неповного робочого дня.
У 1998р. соціально-економічна напруженість в сфері зайнятості посилилася і набула ознак кризи ринку праці. Кількість громадян, яким надано статус безробітних, зросла в 1,6 раза. Серед безробітних, які перебувають на обліку, жінок - 65,8%, молоді віком до 28 років – 31,6%.
Рівень зареєстрованого безробіття порівняно з 1 січня 1998р. збільшився на 0,8 процентних пункта і становив на 1 жовтня 2,1% працездатного населення працездатного віку. Найвищим він залишається у Західному регіоні України : Волинська область – 4,6%, Івано-Франківська – 4,4, Житомирська – 3,5, Львівська – 3,5.
Ситуація на регіональних ринках праці України не однозначна. Найбільше навантаження на одне вакантне робоче місце спостерігається у ряді західних областей, а найменше – в південних. Наприклад, в Івано-Франківській області на одне робоче місце претендує 84, у волинській – 78, Львівській – 33 громадян.
Складні процеси формування ринкової економіки, конверсії, роздержавлення і приватизації негативно вплинули на зайнятість та її структуру в окремих регіонах та по країні в цілому.
Перший етап формування ринкових ринкових перетворень (1992-1995 рр.) показав чітко визначені риси щодо специфіки прояву безробіття в різних регіонах України. Можна вважати доцільним умовний поділ економічних регіонів України на такі три групи: а) з незначним рівнем безробіття; б) з середнім рівнем безробіття; в) із значним рівнем безробіття. Особливої уваги в практичній діяльності служб зайнятості і місцевих адміністрацій заслуговують райони посиленого безробіття (табл. 5.1.)
Табл. 5.1
Кількість населення, не зайнятого трудовою діяльністю, та його працевлаштування в Західному регіоні у І півріччі 1998р., чол
| Область | Звернулось з питань працевлаштування | Працевлаштовано | |||||||
| всього | З них | Всього | З них | всього | З них | ||||
| жінки | Молодь віком до 28 років | жінки | Молодь віком до 28 років | жінки | Молодь віком до 28 років | ||||
| Вінницька | 11360 | 7765 | 4049 | 17555 | 9069 | 6640 | 4885 | 1984 | 2282 |
| Волинська | 17292 | 9434 | 7313 | 12870 | 6390 | 4873 | 1982 | 842 | 975 |
| Закарпатська | 15726 | 9600 | 5381 | 14328 | 7060 | 4859 | 3735 | 1748 | 1625 |
| Івано-Франківська | 27175 |
15753 |
9838 |
19399 |
9279 |
7456 |
2164 |
828 |
1007 |
| Львівська | 38500 | 23386 | 13559 | 30835 | 15643 | 10849 | 4756 | 1849 | 2197 |
| Рівненська | 14129 | 8426 | 5389 | 12006 | 6140 | 5255 | 2689 | 1322 | 1431 |
| Тернопільська | 12094 | 7449 | 4969 | 11997 | 5936 | 5064 | 2988 | 1266 | 1461 |
| Хмельницька | 13892 | 9333 | 5199 | 18032 | 9551 | 6847 | 6349 | 2645 | 3009 |
| Чернівецька | 6040 | 4077 | 2142 | 5607 | 2982 | 1849 | 661 | 327 | 277 |
Дослідження динаміки безробіття та незайнятості у регіоні в розрізі областей дозволяє констатувати наступне: а) стабільний характер незайнятості на першому та наступному етапах ринкової трансформації економіки; б) досить стійку тенденцію до зростання рівня безробіття; в) неоднакові темпи зміни рівнів безробіття та незайнятості, що може бути зумовлено неоднаковою мірою дії різнонаправлених факторів. Стійкість тенденцій у стані та динаміці рівня безробіття в регіоні може бути пояснена, головним чином, причинами кризового стану економіки, що призвело до зростання безробіття.
Аналіз якісного стану безробітних з причини звільнення з попереднього місця роботи та звернення до служби зайнятості за допомогою у працевлаштуваннї дає можливість охарактеризувати їх склад за ознаками первинного розподілу та перерозподілу робочої сили. Велика кількість безробітних на кінець 1998р. була пов’язана переважно з перерозподілом робочої сили, який був викликаний виходом робітників на офіційний ринок праці у випадках ускладнень з працевлаштуванням. Аналогічна тенденція характерна майже для всіх областей Західного регіону, хоча в одних областях вона була вище середньої – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, а в інших нижче – Вінницька, Хмельницька, Чернівецька (рис. 5.2)
Рис.5.2
Рівень зареєстрованого безробіття по Західному регіону
![]()

![]()
![]()
0 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4
відсотки
на 1 січня
1998р.;
на 1 липня
1998р.
Серед вивільнених робітників , які отримали статус безробітних, переважають громадяни, звільнені за власним бажанням (плинність кадрів), при чому частка їх перевищує середній рівень по країні, а в деяких областях значно випереджає частку вивільнених робітників (табл. 5.3)
Табл.5.3
Рух робочої сили працівників, зайнятих в галузях економіки,
по Західному регіону у І півріччі 1998р.
| Область | Прийнято, тис.чол | Вибуло, тис.чол. | Коефіцієнт, % | |||||
| всього | в тому числі з причин | обороту робочої сили | в тому числі звільнені з причин | |||||
| плинності кадрів | скорочення штатів | по прийому | по звільненю | Плин-ності кадрів |
скороч. штатів |
|||
| Вінницька | 20,4 |
34,1 |
20,9 | 8,8 | 0,05 | 0,08 | 0,05 | 0,02 |
| Волинська | 11,6 | 22,6 | 12,6 | 5,1 | 0,05 | 0,09 | 0,05 | 0,02 |
| Закарпатська | 12,2 | 20,3 | 13,7 | 3,8 | 0,04 | 0,07 | 0,05 | 0,01 |
| Івано-Франківська | 12,9 |
23,4 |
14,2 |
4,5 |
0,04 |
0,07 |
0,04 |
0,01 |
| Львівська | 29,4 | 60,0 | 35,2 | 16,1 | 0,04 | 0,08 | 0,05 | 0,02 |
| Рівненська | 13,0 | 22,1 | 14,5 | 4,4 | 0,05 | 0,08 | 0,05 | 0,02 |
| Тернопільська | 7,8 | 13,1 | 9,1 | 2,6 | 0,03 | 0,05 | 0,04 | 0,01 |
| Хмельницька | 14,2 | 27,4 | 18,1 | 6,9 | 0,04 | 0,08 | 0,05 | 0,02 |
| Чернівецька | 10,3 | 16,6 | 12,2 | 2,5 | 0,05 | 0,09 | 0,06 | 0,01 |
Особливе місце серед вивільнених займають громадяни, які отримали статус безробітних з причин їхнього звільнення з лав Збройних Сил, а також через реструктуризацію виробництва та скорочення штату. Питома вага цих груп безробітних в цілому серед вивільнених досить значна – 21,8%.
Заслуговує на увагу розгляд складу безробітних, які отримали цей статус після закінчення навчальних закладів (середніх шкіл, профтехучилищ, вузів), тобто на стадії первинного розподілу. Частка цих осіб серед безробітних, які перебувають на обліку у службі зайнятості становить в середньому 8,5% (серед випускників загальноосвітніх шкіл, ПТУ та вузів відповідно – 27,4; 38,6; 34,0%). Розглянута вище структура безробітних – за критерієм віднесення їх до первинного та вторинного розподілу робочої сили – кореспондує з їх віковими даними. Так у Західному регіоні частка безробітних віком до 22 років становить 24,7%. Таким чином, випускники шкіл та спціальних учбових закладів, які включаються в цю вікову групу, зумовлюють її превалюючий зв’язок з первинним розподілом і меншою мірою з перерозподілом робочої сили (табл. 5.4)
Табл 5.4
Безробітні за віком по Західному регіону, %
| Область | Всього, тис.чол | У тому числі за віком | ||||||||
| 15-19 | 20-24 | 25-29 | 30-34 | 35-39 | 40-49 | 50-54 | 55-59 | 60 і старші | ||
| Вінницька | 38,4 | 17,4 | 27,3 | 13,0 | 8,9 | 6,8 | 15,6 | 3,7 | 5,5 | 1,8 |
| Волинська | 28,3 | 17,7 | 21,9 | 14,5 | 8,8 | 8,5 | 15,9 | 4,9 | 2,8 | 5,0 |
| Закарпатська | 38,2 | 17,8 | 20,4 | 16,2 | 10,7 | 12,0 | 13,9 | 3,4 | 3,2 | 2,4 |
| Івано-Франківська | 51,8 | 17,8 | 23,3 | 13,9 | 12,5 | 11,0 | 14,7 | 2,9 | 2,7 | 1,2 |
| Львівська | 108,8 | 10,2 | 23,2 | 17,2 | 14,2 | 12,8 | 13,1 | 3,3 | 3,3 | 2,7 |
| Рівненська | 38,6 | 20,2 | 29,8 | 12,2 | 9,1 | 6,7 | 13,7 | 2,1 | 4,1 | 2,1 |
| Тернопільська | 22,9 | 18,8 | 23,6 | 15,7 | 10,9 | 9,2 | 15,7 | 1,7 | 3,1 | 1,3 |
| Хмельницька | 33,0 | 15,5 | 23,0 | 10,6 | 10,9 | 12,1 | 17,3 | 4,3 | 3,6 | 2,7 |
| Чернівецька | 21,4 | 12,2 | 29,5 | 14,0 | 18,2 | 11,2 | 10,3 | 2,3 | 0,9 | 1,4 |
Серед проблем ринку праці особливе місце займають питання регулювання зайнятості у сільських районах. В аграрному секторі економіки перехід до ринкових відносин призвів до появи проблем, які необхідно вирішувати. Джерела безробіття у сільській місцевості досить складні та специфічні, переважно вони пов’язані з розпадом старої системи господарювання та формуванням ринкової. З одного боку, економіка села ще діє за адміністративними формами, а з другого – з недоліками та деформаціями починають впроваджуватись нові форми та методи господарювання.
Характерною особливістю безробіття сільського населення є те, що воно поєднане з інфляцією. Це значно ускладнює вирішення проблем зайнятості. Тому що заходи боротьби з безробіттям можуть призвести до посилення інфляції і навпаки. На кінець 1997р. найвищий рівень офіційно зареєстрованого сільського безробіття був у Львівській області – 5564 чол., Івано-Франківській – 4837, Закарпатській – 2858, Волинській – 1147 чол. (табл. 5.5)
Табл. 5.5
Рівень сільського безробіття за період 1994-1997 рр. по Західному регіону
| Область | 1994р. | 1995р. | 1996р. | 1997р. | Різниця 1997-1994рр. |
| Вінницька | - | 0,1 | 0,2 | 0,3 | 0,3 |
| Волинська | 0,5 | 1,4 | 1,2 | 1,2 | 0,7 |
| Закарпатська | 0,8 | 1,9 | 2,2 | 2,9 | 2,1 |
| Івано-Франківська | 2,3 | 4,4 | 4,8 | 4,8 | 2,5 |
| Львівська | 1,1 | 3,7 | 4,1 | 5,5 | 4,4 |
| Рівненська | - | 1,3 | 1,3 | 1,6 | 1,6 |
| Тернопільська | 1,3 | 1,0 | 0,8 | 1,0 | -0,3 |
| Хмельницька | 0,7 | 0,7 | 0,6 | 0,7 | 0,0 |
| Чернівецька | 0,1 | 0,5 | 0,5 | 0,6 | 0,5 |
Динаміка показників сільського безробіття дає підставу зробити висновок про стабільне зростання чисельності сільських безробітних.
Серед першочергових заходів у запобіганні масовому безробіттю у Західному регіоні України необхідно передбачати здійснення таких заходів.
По-перше, необхідно узгоджувати державну політику зайнятості із структурною перебудовою економіки і одночасним стимулюванням підприємництва, в тому числі шляхом зниження податкового тиску на вітчизняного товаровиробника. По-друге, слід активізувати фінансову підтримку підприємств, що створюють нові робочі місця та розвивають місцеву інфраструктуру. По-третє, доцільно передбачити надання податкових пільг вітчизняним та закордонним інвесторам за умови, що інвестиції спрямовуються на розширення сфери продуктивної праці і виробництво конкурентоспроможної продукції. По-четверте, необхідно постійно удосконалювати законодавчі акти щодо підприємництва, державні програми підтримки малого та середнього бізнесу в аспекті стимулювання створення нових робочих