Основні показники інвестиційної діяльності Сумської області
4) низька конкурентноздатність багатьох українських товарів, що робить невигідними вкладення в їх випуск;
5) недостатня інтегрованість у світову економіку;
6) відсутність чіткої інвестиційної політики з відповідними механізмами реалізації на державному та місцевому рівнях;
7) нестача оперативної інформації і внаслідок цього зменшення ефективності співпраці між суб'єктами ринку;
8) інертність місцевої влади при залученні інвестицій, відсутність стимулів і механізмів для залучення інвестицій.
Очевидно, що низька інвестиційна привабливість регіонів України, небажання вкладати кошти в її економіку, окрім суто економічних причин, зумовлені незацікавленістю чи байдужістю місцевої влади до проблеми залучення інвестицій. Інвестиційний рейтинг регіонів України свідчить про низький професійний рівень місцевих чиновників, які відповідають за створення інвестиційного клімату, доводить низьку ефективність зусиль місцевої влади для підвищення інвестиційної привабливості територій.
Подальше розшарування регіонів за рівнем інвестиційної активності стає перепоною на шляху формування єдиного господарського простору в країні, зміцнення господарських зв'язків, становлення регіонів як суб'єктів міжнародної інвестиційної діяльності. Слабкі інвестиційні позиції окремих регіонів не дають змогу розширювати виробництво, відповідно не розвивається соціальна сфера. Регіони стають утриманцями щодо держави і не мають економічних стимулів розвивати свій господарський комплекс.
Аналіз світового та вітчизняного досвіду залучення іноземних інвестицій в економіку регіону
Згідно з розробленою стратегією економічного і соціального розвитку Сумської області на період до 2015 року «Нова Сумщина - 2015» пріоритетними напрямками у сфері благоустрою є збільшення обсягів інвестицій, упровадження енергозберігаючих технологій (встановлення енергозберігаючих джерел освітлення, приладів диференційного обліку електричної енергії), упровадження сучасних методів та технологій у сфері поводження з твердими побутовими відходами, поліпшення рівня благоустрою населених пунктів.
Проблема прямих іноземних інвестицій є головною, оскільки саме вони істотно впливають на трансформацію економіки країн, у яких відбувається перехід до ринкових відносин. Залучення іноземних інвестицій є реальним шляхом упровадження сучасної техніки, удосконалення методів управління.
Прямі іноземні інвестиції - одне з найяскравіших явищ світової економіки. В останні десять років спостерігалося їх безпрецедентне зростання (за винятком лише незначного спаду, викликаного економічними труднощами, що мали місце у світовій економіці на початку 90-х років). Багато фірм нині активніше розширюють свою діяльність за рубежем за рахунок прямих інвестицій, і фактично всі економіки на сучасному етапі конкурують за залучення капіталу транснаціональних компаній. У результаті глобальні фінансові потоки досягли надзвичайно високого рівня (340 млрд дол. у 1996 p.).
Потреби в іноземних інвестиціях існують практично в кожній країні. Незважаючи на те, що зростає розуміння тієї ролі, яку відіграють прямі іноземні інвестиції в стимулюванні економічного розвитку, спостерігається значна диверсифікація в підходах різних країн до залучення прямих іноземних інвестицій, а також обґрунтований скептицизм щодо сфер їх використання, необхідності й універсальності вигод від них.
Багато країн обмежують доходи від інвестицій і зберігають жорсткий контроль над участю іноземного капіталу у певних секторах економіки. Досить часто при вирішенні питання про залучення іноземних інвестицій переважає підхід, пов'язаний із необхідністю і бажанням переконатися в тому, що діяльність іноземних транснаціональних корпорацій не суперечить стратегії розвитку країни.
Прямі інвестиції транснаціональних корпорацій сприяють швидкій перебудові промисловості на регіональному і глобальному рівнях і трансформації економіки країни, що залучає іноземний капітал, у значного експортера товарів і послуг на світовому ринку. Іншими словами, прямі іноземні інвестиції можуть сприяти інтеграції національних ринків у світову економіку більш ефективно, ніж це можна було б досягти самостійно через традиційні торговельні потоки.
Переваги прямих іноземних інвестицій виявляються в загальному поліпшенні інвестиційного клімату через відкриту торгівлю й сприятливий інвестиційний режим, активну конкурентну політику, макроекономічну стабільність, приватизацію і дерегулювання.
Створення сприятливого інвестиційного середовища впливає не тільки на потоки прямих іноземних капіталовкладень, а й на потенційну прибутковість таких потоків. Імпортзамінна політика, яка раніше була властива багатьом країнам, перешкоджала одержанню прямих іноземних інвестицій, особливо у сфері передання технології.
Протягом останнього десятиріччя економічних реформ країни цілком усвідомили переваги залучення інвестицій. За оцінками Секретаріату Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), у країнах, які приймають, збереглися лише 27 із більш як 600 обмежень у сфері прямих іноземних інвестицій.
Потенційно Україна є інвестиційно-привабливою країною, оскільки має чималу кількість недостатньо використовуваних фізичних і людських ресурсів, великі резерви невкладених заощаджень (на мільярди доларів), місткий внутрішній ринок споживання (близько 50 млн людей — один з найбільших у Європі), а також безперешкодний вихід до ще більших ринків Росії та колишніх республік СРСР. Крім того, Україна через свою стратегічну важливість посіла третє місце (після Ізраїлю та Єгипту) за обсягом отриманої від США допомоги.
Україна також одержує великі кошти від таких міжнародних організацій, як Світовий банк, МВФ та ЄБРР. Більша частина цього фінансування надходить у вигляді технічної допомоги для розбудови ринкової економіки та системи правових інституцій, що є основою розвиненої ринкової економіки.
Але Україна має репутацію країни, економіка якої, порівняно з іншими економіками регіону Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, є однією з найменш привабливих для іноземних інвесторів. За обсягом залучення прямих іноземних інвестицій Україна помітно відстає від інших східноєвропейських країн. У 2001 р. чистий приплив прямих іноземних інвестицій в Україну виявився нижчим за середній показник 1996-1998 pp. Цей факт можна пояснити депресивним станом національної економіки та підвищеним політичним ризиком через президентські вибори. Згідно з офіційними даними, станом на початок січня 2000 р. загальний обсяг надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну за період з 1991 р. становив 3,3 млрд дол. У 1999 p. Україна отримала лише 491 млн дол.
Причина повільного розвитку України в цьому напрямі полягає в тому, що види ведення бізнесу в Україні значно відрізняються не лише від практики більшості західних країн, а й від практики інших країн з перехідною економікою, наприклад Чехії, Угорщини, Польщі, а також певною мірою Росії. У той час, коли інші центральні та східноєвропейські країни успішно продовжують змагатися за збільшення обсягів іноземних інвестицій, в Україні, наприклад, протягом останніх місяців 2003 р. кілька іноземних компаній вирішили припинити діяльність та залишили країну або вирішили припинити подальше інвестування до покращання загальних умов діяльності. Ця тенденція поширилася завдяки негативному впливу нещодавньої фінансової та економічної кризи, що було наслідком тісних економічних зв'язків з Російською Федерацією, яка опинилася у кризовому становищі. Заходи, вжиті урядом та Національним банком України з метою стабілізації фінансового ринку, незважаючи на те, що вони широко були визнані як необхідні, ще більше погіршили ситуацію та поглинули перші прибутки, очікувані іноземними інвесторами.
Існуючі закони, що стосуються господарського товариства, значною мірою відображають політичну та правову доктрину радянського законодавства, яке ґрунтувалося на принципах абсолютного домінування публічного права над економічною сферою та призводило до зайвого втручання державних органів у діяльність комерційних підприємств. Проект Господарчого Кодексу 1992 p., який схожий на Цивільний Кодекс та передбачає обов'язкове державне планування для всіх типів підприємств, є лише одним прикладом законодавчої діяльності, яка свідчить про те, що втручання держави у приватну сферу й досі вважається нормальним явищем в Україні, а тому наш шлях до ринкової економіки можна вважати складним і тривалим. Через застосування невиразливої політики законодавча система залишається сукупністю постійно змінюваних, суперечливих актів, що дублюють один одного. Переважно це спричинено тривалою неузгодженістю між діючим Президентом України та Верховною Радою України. Розділ XV Перехідних положень Конституції 1996 p., який надавав повноваження Президентові України видавати укази з економічних питань, не врегульованих законодавством, призвів до великої кількості нових указів, більшість з яких гостро критикує Верховна Рада України та ігнорують державні виконавчі органи.
Таким чином, іноземним інвесторам майже неможливо повністю здійснювати свою діяльність відповідно до вимог українського законодавства.
Незважаючи на це, іноземні інвестори часто вважають, що законодавство має не таке вирішальне значення порівняно з іншими, більш практичними проблемами, які постають перед ними у зв'язку з інвестуванням. Бюрократія, свавільне запровадження законів, які часто змінювалися та мали зворотну дію, а також дії посадових осіб на місцях, зумовлені особистими інтересами замість професійних, створювали основні проблеми, які були гальмом у залученні інвестицій. Це призводить до великих зайвих витрат часу для розв'язання штучних проблем і значних поточних витрат, які роблять багато інвестиційних проектів нерентабельними.
Важливим кроком у цьому напрямі сприяння інвестиційному процесу був Указ Президента "Про усунення перешкод на шляху розвитку підприємницької діяльності" від 3 лютого 1998 р. № 79/98 та Указ Президента "Про деякі заходи з дерегуляції підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 р. № 817/98. Для розв'язання проблеми залучення іноземних інвесторів у 1997 р. в Україні було створено два органи.
Висновки та пропозиції
В першу чергу потрібно сказати що інвестиційний клімат в області можна характеризувати як сприятливий. Сумщина має досить розвинений потенціал і за рівнем техногенного навантаження території займає місце в першій десятці областей України. Активізувалась інноваційна діяльність. У промисловості впроваджено ряд прогресивних технологічних процесів. Сприяє формуванню сприятливого інвестиційного клімату стабільна фінансово-кредитна система.
Інвестиційна привабливість регіонів – це інтегрована характеристика окремих регіонів країни з позицій інвестиційного клімату, рівня розвитку продуктивних сил, інвестиційної інфраструктури, можливостей залучення інвестиційних ресурсів та інших факторів, які суттєво впливають на формування доходності інвестицій та інвестиційних ризиків.
Основні напрямки розвитку інвестиційної діяльності в області щодо пошуку і залученню інвестицій сконцентровані в заходах до Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки. Їх виконання з ряду показників свідчить про те, що інвестиційний клімат має стійку тенденцію до поліпшення.
Щодо подальшого залучення інвестицій слід відмітите слідуюче. В області ведеться активна робота щодо поширення інформації про інвестиційний потенціал регіону. Сумщина постійно представляє інвестиційні проекти та пропозиції підприємств області як на національних інвестиційних форумах, так і на міжнародних заходах з цих питань.
Якщо проаналізувати сьогоднішнє становище та порівняти з потенційними можливостями Сумщини, то можна зробити наступні висновки:
Надходження прямих іноземних інвестицій не відповідає потребам економічного розвитку області.
Інвестиційна інфраструктура недостатня і не в повному обсязі виконує свої функції. Особливо це стосується майже відсутнього фондового ринку, що не дає змоги розвиватись портфельним інвестиціям.
Імовірність залучення вищезгаданого зовнішнього капіталу складає 70% зважаючи на необхідність за два наступних роки підвищити фінансовий рейтинг України міжнародними агенціями, удосконалити судову систему (арбітражна практика), виконати заходи по створенню сприятливого інвестиційного клімату в області, та усунути проблеми, які зазначені нижче.
Базові проблеми, які необхідно усунути, щоб сформувати привабливий імідж області:
Відсутність інвестиційного портфеля, що відповідає міжнародним критеріям.
Недостатня поінформованість громадськості про пріоритети в розвитку економіки області та форми державної підтримки.
Розвинутий нецивілізований монополізм на майно, послуги та ресурси, що не створює конкурентне середовище і безпеку бізнесу.
Непрозорість тендерів та приватизаційних процесів в області.
Незначна кількість менеджерів, спроможних працювати з іноземними інвесторами.
В роботі з зовнішнім інвестором повинна бути врахована мотивація інвестора, що дозволяє встановити діалог взаєморозуміння і, таким чином, знайти вірні підходи до процесу інвестування.
Основною причиною експорту прямих іноземних інвестицій є прагнення зарубіжних підприємців розмістити свій капітал у тій державі, де він, на їхню думку, приноситиме найбільший зиск.
Враховуючи всю специфіку та складність прийняття іноземним інвестором рішення про вкладення капіталу за кордоном, особливо в такі ризиковані ринки, яким, на сьогодні, є український, виникає природна потреба у цілеспрямованій роботі з цими інвесторами, формуванні позитивного іміджу регіону.
Список використаної літератури
Конституція України //Відомості ВРУ. – 1996. - №30.
Про інвестиційну діяльність. Закон України від 18 вересня 1991 р. №1560-ХІІ.
Про державну Програму заохочення іноземних інвестицій. Закон України від 17 грудня 1993 р. №3744-2.
Про режим іноземного інвестування. Закон України від 19 березня 1996 р. №93/96-ВР.
Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Шостки Сумської області. Указ Президента Україні від 27 червня 1999 р.
Про захист іноземних інвестицій на Україні. Закон України 10.09.91р. N 1540а-XII.
Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р. N 384.
Перелік пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку Житомирської, Чернігівської областей, м. Шостки Сумської області, на території спеціальної економічної зони "Миколаїв", де встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2000 р. N 1175.
Про заходи щодо залучення коштів, отриманих від приватизації державного майна, на інноваційне інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Указ Президента України 15 липня 2000 року N905/2000.
Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій.Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р.N 928.
Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. N 112
Саліхова Є. Прямі іноземні інвестиції в Україну на 01.01.2005 р.// Інвестиції.–2005.-№1.
Карандакова І. Оцінка інвестиційного клімату в Україні та напрямки його покращання Економіка. Фінанси. Право. – 2007. - №1.
Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? Економіка України. – 2009. - №8.
Лукінов І. Інвестиційна політика в стабільному економічному розвитку Економіка України. – 1999. - №10.
Лукінов І. Інвестиційна активність в економічному оновленні та зростанні Економіка України. – 2008. - №7.
Размещено на