Роль і господарське значення газової галузі в економіці України
Забезпечення споживачів природним газом здійснюється газовими мережами (тиском до 12 атмосфер), довжина яких становить 347,2 тис. км. Необхідний режим газопостачання в цих мережах забезпечують 59 тис. газорегуляторних пунктів.
Рівень газифікації житла природним газом на сьогодні становить 78,1% в містах та 38,2% в сільській місцевості. Газифіковано природним газом 428 міст, 600 селищ міського типу та 12,4 тисяч сіл. Здійснюється газопостачання 147 тис. промислових та комунально-побутових споживачів, а також біля 16 млн. квартир і приватних будинків. [8]
З метою визначення фактичного технічного стану розподільних газопроводів та споруд на них запроваджено моніторинг їх технічного стану. Роботи з обстеження розподільних газопроводів проводяться у відповідності з довгостроковою Програмою обстеження і моніторингу технічного стану газорозподільних мереж по ВАТ з газопостачання та газифікації на 2008-2012 роки.
Для збільшення видобутку нафти і газу підприємства НАК «Нафтогаз України» в останні роки значно активізували обсяги геологорозвідувального буріння, взявши на себе функцію самостійного забезпечення сировинною базою. Раніше ці функції належали геологічним підприємствам.[9]
У 2007 році підприємства Компанії пробурили 174,4 тис. метрів розвідувальних свердловин. (Обсяги геологорозвідувального буріння в Україні) Забезпечено приріст запасів вуглеводнів в розмірі 26,0 млн. тонн умовного палива. (Динаміка приросту запасів вуглеводнів по Україні) Понад 90% загальної вартості геологорозвідувальних робіт фінансується за рахунок власних коштів Компанії.
Обсяги експлуатаційного буріння упродовж останніх років залишалися стабільно високими, з тенденцією до подальшого зростання. В 2007 році підприємствами НАК «Нафтогаз України» пробурено 246 тис. метрів. (Обсяги експлуатаційного буріння в Україні)
У 2006 році відкрито 5 родовищ, з них: Добрянське та Лугівське газові родовища, Трьохізбинське та Чкалівське газоконденсатні родовища, перше нафтове родовище Суботіна на Прикерченському шельфі Чорного моря. Крім того, відкрито нові поклади на Дубаневицькому, Більському, Аксютівському, Дробишівському, Копилівському, Куличихинському, Лопушнянському родовищі, Лиманському родовищі, Валюхівському, Рибальському, Східно-Решетняківському, Качалівському, Малосорочинському та Одеському родовищах.
У 2007 році було відкрито три газоконденсатні родовища: Веселогорівське (Луганська область), Ливенське (Полтавська область) та Південно – Коломацьке (Харківська область). Загальні прогнозні ресурси газу цих родовищ оцінюються в розмірі понад 14 млрд. куб.м.
Потенційні ресурси природного газу складають 5,4 трлн.куб.м, газового конденсату – понад 400 млн. тонн, нафти – 850 млн. тонн.
Видобуток газу, газового конденсату та нафти в Компанiї здійснюють ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укрнафта» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», на якi припадає 95% видобутку нафти i конденсату та 94% видобутку газу в Українi.[8]
Україна має розвинену газотранспортну систему, яка включає 38,2 тис. км газопроводів, в тому числі 14 тис. км діаметром 1020-1420 мм, 73 компресорні станції (110 компресорних цехів) загальною потужністю 5400 МВт, 13 підземних сховищ газу. Пропускна спроможність системи становить на вході 288 млрд.куб.м на рiк, а на виході – 178,5 млрд.куб.м на рік. [7]
Газотранспортна система, оператором якої є підприємство у складі НАК “Нафтогаз України” – дочірня компанія “Укртрансгаз”, забезпечує подачу газу внутрiшнiм споживачам i здійснює основний обсяг експортних поставок російського газу до інших європейських країн.
При загальному зростанні обсягів реалізації природного газу через дочірню компанію «Газ України» рівень реалізації його населенню протягом трьох останніх років лишається на одному рівні, що свідчить про економне використання дорогого енергоносія за рахунок впровадження приладного обліку та застосування газоспоживаючого обладнання з високим коефіцієнтом корисної дії. [8]
Діяльність з розподілу природного газу газопроводами низького тиску є природною монополією і складає єдиний техніко-технологічний комплекс загальнодержавного значення. Держава визнала його таким, що не підлягає приватизації. ДК «Газ України» здійснює контроль за використанням державного майна, втіленням єдиної технічної політики.
Основні проблеми і перспективи розвитку газової промисловості
Для країн із розвинутою промисловістю, до яких належить і Україна, у сучасних умовах розвиток економіки потребує випереджаючого розвитку енергетичного комплексу. Високоіндустріальне суспільство потребує все більше енергії. Від гарантованого забезпечення суспільних потреб в енергетичних ресурсах залежить функціонування всіх елементів життєзабезпечення країни. Підґрунтям енергетичної безпеки є сталий розвиток власного паливно-енергетичного комплексу, в якому значну роль грає газова промисловість.[17, с. 88]
Таким чином, одним з основних завдань газового сектора є зростання видобування газу в країні. Зокрема, зростання видобутку газу хоча б до 30 млрд.м — це ш перспективі єдиний шлях зменшення залежності України від імпорту газу. [17, с. 89]
За рахунок власного видобутку забезпечується тільки 22% потреби у природному газі, решта — імпортується з Росії та Туркменистану. Звичайно, така ситуація створює певну загрозу енергетичній безпеці країни. Тому вирішення проблеми розвитку власної ресурсної бази газової промисловості є дуже актуальним.[14, с. 92]
Проблема забезпеченості національної економіки енергоносіями особливо актуальною стала для України в останні роки. Рівень забезпеченості України власними паливними ресурсами на даний час складає 37%. Потреба народногосподарського комплексу країни за рахунок власних ресурсів газу задовольняється на 15-20%. Досвід забезпечення імпортними енергоресурсами в розвинених країнах свідчить про, те, що надходження енергоресурсів повинно здійснюватися не менше ніж із трьох-чотирьох незалежних і стабільних джерел. Росія виступає стосовно України монопольним постачальником газу й нафти (більше 70%).[14, с. 95]
У такій ситуації тільки тим фактом, що Росія, у свою чергу, залежить від України в постачанні газу і нафти в Західну Європу (біля 90%), вдається дещо нейтралізувати негативні наслідки її монополізму в забезпеченні України енергоносіями.
Україна має особливе географічне положення на європейському континенті. Вона займає проміжне місце між Західною Європою, районом найбільшого споживання природного газу, і Сходом (Російською Федерацією, країнами прикаспійського регіону і Перської затоки) – районом найбільших ресурсів газу.[16, с. 192]
Історично склалося так, що найбільші у світі транзитні потоки природного газу проходять через Україну. Це наклало особливий відбиток на розвиток газотранспортної системи (ГТС) України.
Сьогодні ГТС України представляє собою розгалужену багатофункціональну мережу газопроводів, завданнями якої є: забезпечення природним газом споживачів внутрішнього національного ринку, транзиту газу в країни Центральної та Західної Європи і Туреччину, покриття сезонної нерівномірності газоспоживання за рахунок підземних сховищ газу.
Як правило, газопроводи мають напрямок зі сходу на захід і тільки окремі газопроводи носять меридіальний характер (наприклад: Івацевичі – Долина, Ананьїв –Ізмаїл).[17, с. 90]
ГТС України є надзвичайно складним промисловим комплексом, газопроводи якого включають технологічні перемички і можуть працювати в єдиному технологічному режимі, що забезпечує достатньо високий рівень надійності та маневреності у процесі цільових постачань газу.
Необхідно враховувати, що таке сприятливе для України становище може мати місце лише за умови належного технічного стану ГТС і надійності транзиту газу.
Якщо Україна оперативно не забезпечить стабільність та надійні умови транзиту газу через свою територію, вона безумовно втратить у перспективі значну частку свого нинішнього ринку та прибутків.[17, с. 91]
У зв'язку із зменшенням обсягів газоспоживання в Україні останнім часом завантаження газопроводів, що подають газ до внутрішніх споживачів, дещо знизилося, але при цьому підвищилася нерівномірність сезонного транспорту газу, що обумовлює необхідність регулювання його за рахунок ПСГ, основні потужності яких (близько 70%) знаходяться в Західному регіоні України.
Вказане скрутне технічне становище ГТС України обумовлено явно недостатніми обсягами щорічних робіт щодо капітального ремонту та реконструкції ГТС.[14, с. 91]
Підземні сховища газу (ПСГ) являють собою невід'ємну частину газотранспортної системи України, особливо враховуючи її переважно транзитний характер. Саме ПСГ заходу України гарантують надійність газопостачання для європейських країн.
Не менш важливою є заміна застарілих двигунів на нові з високим ККД, що дасть значну економію паливного газу.
Особливу увагу слід приділити також модернізації системи осушки газу. газу мають бути переозброєні й установки осушки газу на ПСГ, що зв'язані з транзитними магістральними газопроводами.
Дуже важливою є проблема власності на газотранспортну мережу. Українська газотранспортна система (ГТС) є найбільш потужною на Європейському континенті (за винятком російської). [15, с. 38]
Газорозподільні мережі є основою загальнодержавної системи забезпечення природним газом промислових споживачів, бюджетної, комунальної сфери, а також населення країни.
Потенційно і на перспективу є можливість не втратити статус України як найбільшої у світі газотранзитної держави і наростити транзитні потоки газу за рахунок ресурсів країн СНД прикаспійського регіону і Перської затоки. Серед пріоритетних напрямків забезпечення функціонування газової промисловості України мають бути: недопущення зменшення транзитних потоків газу через Україну; забезпечення надійності надання транспортних послуг; диверсифікація джерел надходження газу.[15, с. 37]
Перспективний розвиток газотранспортної системи України лежить у площині інтеграції її в загальноєвропейську та міжконтинентальну мережу газопроводів з метою забезпечення власних потреб України і європейського співтовариства та виведення її на рівень технічно надійних, високоекономічних систем.
Таким чином, можна виділити чотири стратегічні мети політики держави в газовому секторі економіки України:
зростання видобування газу в країні;
утримання стратегічного становища України в міжнародній системі транспортування газу;
створення фінансових та правових умов для призупинення зростання заборгованості за газ та її послідовне зменшення;
інтеграція вітчизняного господарства у світову енергетичну інфраструктуру шляхом участі в міжнародних проектах.[17, с. 93]
У перспективі в Україні мають створитися сприятливі умови для нарощування власного видобутку газу, безпечного функціонування газотранспортних систем, що врешті забезпечить функціонування економіки в режимі розширеного відтворення та покращання основних показників соціального розвитку нашої держави.
ВИСНОВОК
У курсовій роботі доводиться, що газова промисловість відіграє дуже важливу роль у народногосподарському комплексі України, так як є галуззю, яка має не лише виробниче, а й соціальне значення.
Отже, газова промисловість – це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Газова промисловість України не тільки розвивається, але й має гарні перспективи на майбутнє. За оцінками спеціалістів на теренах нашої держави можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Хоча видобуток нафти зменшується, маємо гарні перспективи: великі потужності з переробки нафти близько 70 млн. т. і великі газосховища. Газотранспортна система України об'єднує 37,1 тис. км магістральних газопроводів (в тому числі 14 тис. км діаметром 1020-1420 мм), 72 компресорні станції, 13 підземних сховищ з активним об'ємом газу понад 32 млрд. куб. метрів. Пропускна здатність системи на вході дорівнює 290 млрд. куб. метрів на рік, на виході - 175 млрд. куб. метрів . Експорт газу по українській газотранспортній системі здійснюється в 19 країн, головним газовим партнером є Росія.
В Україні склалися достатньо сприятливі соціально-економічні та природні передумови для розвитку газової промисловості.
У перспективі в Україні мають створитися сприятливі умови для нарощування власного видобутку газу, безпечного функціонування газотранспортних систем, що врешті забезпечить функціонування економіки в режимі розширеного відтворення та покращання основних показників соціального розвитку нашої держави.
Структурна перебудова господарства, економне використання усіх видів палива й енергії, впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергомісткості національного продукту. Сьогодні в Україні немає механізму, який би стимулював зменшення споживання енергоносіїв. Йдеться про державну систему енергозабезпечення на тривалу перспективу, систему стандартів та норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживання.
Стан внутрішнього ринку в останні роки зумовлюється переважно заходами уряду по його регулюванню, а також загальною економічною кризою в країні. Крім екологічних існують також інші проблеми, які потребують комплексного вирішення на рівні держави: масові неплатежі, несвоєчасна та неповна виплата заробітної плати, страйки працівників галузі, а також інші проблеми, але їх вирішення залежить від перспектив зовнішньоекономічного розвитку нашої держави.
Для реалізації основної мети – надійного забезпечення України природним газом власного видобутку необхідно вирішувати комплекс задач. Зокрема, необхідно вкладати великі кошти у пошуково-розвідувальні роботи, розбурювання та облаштування нових родовищ. Продовжити роботи з розширення ресурсної бази, достатньої для стабілізації i збільшення обсягів видобутку газу. Впроваджувати методи по забезпеченню інтенсифікації видобутку газу i газового конденсату, більш повного вилучення її із пластів за рахунок сайклінг-процесу на газоконденсатних родовищах з високим вмістом конденсату, що дає можливість істотно збільшувати (майже на 30%) кінцеві коефіцієнти конденсатовіддачі. Здійснювати більш глибоку переробку газу i газового конденсату з метою одержання пропан-бутану. У майбутньому газова промисловість повинна стати однією з галузей з надзвичайно високим ступенем концентрації капіталу й виробництва. Досягнення максимального рівня забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами є принциповим завданням, без вирішення якого неможливе успішне здійснення успішного економіко-соціального розвитку України
ЛІТЕРАТУРА
Атлас. Економічна і соціальна географія України, Укргеодезкартографія, 2006 р. – 32 с.
Бурлака В. Макроэкономика газовой отрасли// ТЭК. – 2006. - №9. – С. 42-52
Голуб, Александр Александрович. Экономические методы управления природопользованием / Голуб А. А., Струкова Е. Б. - М. : Наука, 1993. - 136 с.
Державний комітет статистики України - ukrstat.gov/
Електронний журнал енергосервісної компанії «Екологічні системи»// Проект НАН України. – 2005 - №11 - esco-ecosys.narod/2005_11/art06.htm
Карп I.М. Нафтогазовий комплекс України / I. М. Карп // Вiсн. НАН України. - 2006. - №2. - С.32-41.
Міністерство палива та енергетики - mpe.kmu.gov/
Нафтогаз України - naftogaz/
Про споживання природного газу в Україні в 2007 р./ Інтерфакс-Україна від 20.03.2008 - news.finance/ua/~/1/0/all/2008/03/20/121760
Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. – К.: Вікар, 2006 – 396 с.
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/ За заг. ред. д-ра екон. наук, чл.-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. – Вид. 3-тє, без змін. – К.: КНЕУ, 2008. – 992 с.
Розміщення продуктивних сил України. Под ред. проф. Е.П. Качана – К.: «Вища школа», 1998.
Розміщення продуктивних сил: Підручник/ Під ред. В.В. Ковалевського та ін. – К.: «Знання», 2001.
Сiднєва Ж.К. Оцiнка стану та перспективи розвитку нафтогазовидобувної промисловостi / Ж. К. Сiднєва // Формування ринкових вiдносин в Українi: Зб. наук. пр. - К., 2006. - Вип. 10(65). - С. 90-96.
Соскiн О. Нова модель газопостачання України: сутнiсть i параметри / О. Соскiн // Економ. часопис. - 2006. - №7-8. - С. 37-38.
Стратегiя економiчного розвитку України : Наук. зб. / Редкол.: О. П. Степанов (вiдп. ред.) та iн. - К. : КНЕУ, 2002. - Вип. 2(9). - 2002. - 632 с.
Чукаєв І.К. Сучасний стан і перспективи розвитку газової промисловості України// Економіка промисловості. – 2002. - №3. – С. 88-93
Хрущев А.Т. География промышленности СССР : Учеб. для вузов по спец. "География". - М.: Высш. шк - 1990 – С. 222.
Додаток А

Рис. 1. Структура споживання первинної енергії в Україні [4]
Додаток Б

Додаток В
Таблиця 1
Баланс формування та розподілу ресурсів природного газу на період до 2030 року [5]
| № | Стаття балансу | 2000 | 2010 | 2015 | 2020 | 2025 | 2030 | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |
|
І сценарій (песимістичний) |
млрд куб. м |
|||||||
| А. | Прибуткова частина | |||||||
| 1 |
Ресурси – усього |
78384 | 78000 | 79700 | 84100 | 86500 | 89500 | |
| у тому числі: | ||||||||
| 1.1 | Власний видобуток | 17884 | 22000 | 23000 | 24000 | 24500 | 25000 | |
| 1.2 | Відбір природного газу із ПСГ | 1300 | 8000 | 8500 | 9000 | 10000 | 11000 | |
| 1.3 | Імпорт | 59200 | 48000 | 48200 | 51100 | 52000 | 53500 | |
| Б. | Витратна частина | |||||||
|
Розподіл ресурсів – усього |
78384 | 78000 | 79700 | 84100 | 86500 | 89500 | ||
| у тому числі: | ||||||||
| 1 |
Споживання – усього |
68404 | 69000 | 70200 | 74100 | 75500 | 77500 | |
| у тому числі: | ||||||||
| 1.1 | На перетворення в інші види палива та енергію | 29824 | 30015 | 30397 | 32085 | 32691 | 33557 | |
| 1.2 | Безпосереднє кінцеве споживання | 30919 | 31326 | 31730 | 33494 | 34127 | 35031 | |
| 1.3 | Неенергетичні потреби | 5951 | 6003 | 6318 | 6669 | 6795 | 6975 | |
| 1.4 |
Втрати при розподілі, транспортуванні та зберіганні |
1710 | 1656 | 1755 | 1852 | 1887 | 1937 | |
| 2 | Закачування природного газу в ПСГ | 7113,4 | 9000 | 9500 | 10000 | 11000 | 12000 | |
| 3 | Експорт | 2866,6 | - | - | - | - | - | |
|
ІІ сценарій (базовий) |
||||||||
| А. | Прибуткова частина | |||||||
| 1 |
Ресурси – усього |
78384 | 80700 | 86100 | 91600 | 95000 | 98700 | |
| у тому числі: | ||||||||
| 1.1 | Власний видобуток | 17884 | 24500 | 25000 | 25500 | 26000 | 26500 | |
| 1.2 | Відбір природного газу із ПСГ | 1300 | 8200 | 9000 | 10000 | 11000 | 12000 | |
| 1.3 | Імпорт | 59200 | 48000 | 52100 | 56100 | 58000 | 60200 | |
| Б. | Витратна частина | |||||||
|
Розподіл ресурсів – усього |
78384 | 80700 | 86100 | 91600 | 95000 | 98700 | ||
| у тому числі: | ||||||||
| 1 |
Споживання – усього |
68404 | 71200 | 76100 | 80600 | 83000 | 84700 | |
| у тому числі: | ||||||||
| 1.1 | На перетворення в інші види палива та енергію | 29824 | 30972 | 32951 | 34900 | 35939 | 36675 | |
| 1.2 | Безпосереднє кінцеве споживання | 30919 | 32325 | 34398 | 36431 | 37516 | 38285 | |
| 1.3 | Неенергетичні потреби | 5951 | 6194 | 6849 | 7254 | 7470 | 7623 | |
| 1.4 |
Втрати при розподілі, транспортуванні та зберіганні |
1710 | 1709 | 1902 | 2015 | 2075 | 2117 | |
| 2 | Закачування природного газу в ПСГ | 7113,4 | 9500 | 10000 | 11000 | 12000 | 14000 | |
| 3 | Експорт | 2866,6 | - | - | - | - | - | |
|
ІІІ сценарій (оптимістичний) |
||||||||
| А. | Прибуткова частина | |||||||
| 1 |
Ресурси – усього |
78384 | 85900 | 93400 | 98000 | 101700 | 106000 | |
| у тому числі: | ||||||||
| 1.1 | Власний видобуток | 17884 | 24500 | 25500 | 26000 | 27000 | 28000 | |
| 1.2 | Відбір природного газу із ПСГ | 1300 | 8500 | 9300 | 10500 | 11800 | 14000 | |
| 1.3 | Імпорт | 59200 | 52900 | 58600 | 61500 | 62900 | 64000 | |
| Б. | Витратна частина | |||||||
|
Розподіл ресурсів – усього |
78384 | 85900 | 93400 | 98000 | 101700 | 106000 | ||
| у тому числі: | ||||||||
| 1 |
Споживання – усього |
68404 | 75900 | 82400 | 86000 | 88700 | 91000 | |
| у тому числі: | ||||||||
| 1.1 | На перетворення в інші види палива та енергію | 29824 | 33016 | 35679 | 37238 | 38407 | 39403 | |
| 1.2 | Безпосереднє кінцеве споживання | 30919 | 34459 | 37245 | 38872 | 40093 | 41132 | |
| 1.3 | Неенергетичні потреби | 5951 | 6603 | 7416 | 7740 | 7983 | 8190 | |
| 1.4 |
Втрати при розподілі, транспортуванні та зберіганні |
1710 | 1822 | 2060 | 2150 | 2217 | 2275 | |
| 2 | Закачування природного газу в ПСГ | 7113,4 | 10000 | 11000 | 12000 | 13000 | 15000 | |
| 3 | Експорт | 2866,6 | - | - | - | - | - | |
Додаток Д
Рис.
2 Обсяг споживання
природного
газу України
[4]
Додаток Є

Рис. 3 Видобуток природного газу в Україні
Размещено на