Оцінка та аналіз проблеми розвитку торгово-економічних відносин України з промислово розвинутими країнами
Міністерство Освіти України
Український Державний Хіміко-Технологічний Університет
Курсова робота
по "Організації та техниці зовнішньоекономічних операцій"
на тему: Оцінка та аналіз проблеми розвитку торгово-економічних відносин України з промислово розвинутими країнами.
Каф. Менеджмента
Керівник Чернишова О.М
Ст. заочного факультета
Гр. МЕН-6
Шифр 99450
Бубнової Вікторії Вікторівни
м. Дніпропетровськ
2001р.
План роботи.
Вступ
1.Теорітична частина
1.1.Міжнародний поділ праці та формування світового господарства
1.2. Зовнішнє економічне оточення України
1.3.Проблеми та перспективи входження України в світове
співтовариство
2.Аналітично-дослідницька частина
2.1.Моніторінг економічних показників
2.2.Аналітичні записки щодо ВВП
2.3.Підсумки розвитку економіки України в 2000 році й основні напрямки проведення економічної реформи.
3.Пропозиції
3.1.Шляхи покращення зовнішньоекономічної діяльності в Україні
Висновки
Список літератури
Вступ
Зовнішні зв'язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян.
Різні функції виконують світові зв'язки України. Вони потрібні для органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особстих потреб громадян.
Аналіз зовнішніх зв'язів потрібен всім або навіть всім. Наприклад, для того,щоб дилери та дистрибютори могли оцінювати частку "сірих" поставок у відповідному секторі ринку, а це означає правильно визначати стратегію. Банкирам зовнішньоторгова статистика дозволяє прогнозувати направлення та інтенсивність фінансових потоків. Фондовики зможуть прикинути привабливість тих або інших галузей в перспективі, бо здатність експортувати для більшості українських виробників є здатність вижити.
Зовнішньоекономічні зв'язки складаються з імпорту та експорту країни.
Експорт - продаж або передача на інших законних підставах товарів, що контролюються, іноземним суб'єктам господарської діяльності та їх вивезення за митний кордон України або без нього, включаючи реекспорт товарів з митної території України.
Імпорт - закупівля або одержання на інших законних підставах від іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів, що контролюються, та їх вивезеня на територію України, включаючи одержання їх представником будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцем чи особою без громадянства на території України.
Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів, кадрів які, могли б проводити самостійну науково обгрунтовану зовнішньо-економічну політику.
Світові економічні зв’язки необхідні Україні для того щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Наприклад, та країна яка не незаймається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскі звязки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.
Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяе створення певної правової бази, прийняття відповідних законів.
Процес утворення світового господарства ще не завершився, оскільки це тривалий період. Проте всі країни світу тією чи іншою мірою втягнуті у міжнародні економічні зв’язки (насамперед торгівельні) з іншими країнами. Тому світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях.
Я вважаю, що для Украіни сьогоді, в рамках світового господарства, важливі такі питання, як організація експортно-імпортних операцій, практика валютного регулювання, стимулювання і захист іноземних інвестицій, проблеми і перспективи розвитку вільних економічних зон, організація діяльності міжнародних товарних ринків та багато інших питань, які роблять недосконалою систему управління зовнішньоекономічною діяльністю нашої країни .
У своїй праці я намагатимусь як можна повніше розглянути зовнішньоекономічні зв'язки України. По-перше розглянути міжнародний поділ праці, які фактори та чинники мають на це вплив; по-друге дослідити сучасний стан зовнішньоекономічних зв'язків України; по-третє розглянути які проблеми та перспективи входження України в міжнародне співтовариство. Та виходячи
з розглянутих питань я зроблю відповідні висновки.
При висвітленні поставлених питань, в своїй роботі я використала табличний та систематичний методи, які допомагають більш детельніше розібратися в даній темі.
Я намагалась повністю, детально, розкрити питання, зробити належні висновки і ширше удосконалити свої знання по даній темі.
1.Теорітична частина
1.1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства
Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на видобутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціалізація даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення,наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географічних (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура господарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.
Географічний розподіл праці буває двох видів: міжрайонний (у межах держави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяльності розвивається в одній країні і зв’язує між собою окремі її регіони.
Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.
Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує принаймні шість соціально-економічних угруповань:
розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада);
малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються переважно на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроніці розробці нових технологій тощо;
соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба);
країни східної Європи та СНД (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що
знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.
Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного розвитку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опинилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сировину (нафту, електроенергію та вугілля - Польща, Росія, Україна), сільськогосподарську продукцію (овочі, фрукти - Угорщина, Болгарія, Румунія), продукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні автомобілі (Росія), автокари (Болгарія);
країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша група. Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає «сировинну» нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки, Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Але головною стратегіч-
ною продукцією, яку постачає ця група країн (країни Перської затоки і Близького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) і яка забезпечує їм левову частку інвалютних надходжень, є нафта;
найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у яких найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених соціально-економічних проблем і переважає сировинна або сільськогосподарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гондурас, Бутан, країни Океанії).
У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство в залжність від коливань кон'юнктури світового ринку, а також збіднює галузву структуру господарства. Окермі держави обирають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні
значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці і слабко пов'язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промисловості, в тому числі машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими галузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві і є потужним фактором розвитку всього господарства.
Чи зуміє Україна інтегруватися в європейську і світову економіку? Це питання непросте. Економісти "Дойче-Банку зробили своє дослідження і дійшли позитивного висновку. Це деякою мірою можуть підтвердити і дані табл 1.1
Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР, балів [4,361]

Україна має значні виробничі , природні й трудові ресурси, до того ж надзвичайно вигідне економіко-географічне і геополітичне розміщення у центрі Європи з прямим виходом до головних сухопутних і морських шляхів сполучення.
1.2.Зовнішнє економічне оточення України
Однією з головних характеристик сучасного світового господарства є прогресуюча глобалізація господарського життя. Ядром і головним генератором цього процесу виступають розвинені країни світу – лідери в світовому господарстві. В рамках клубу розвинених країни, єдність господарської діяльності досягла високого ступеню, що має відображення в міцному сплетінні їх ринків на всіх рівнях. За останні десятиліття виникли потужні торгові й економічні угруповання.
Економічна взаємодія цих угруповань суттєво змінює вигляд господарського розвитку сучасного світу. Зміцнюється феномен глобалізації господарського життя, коли внаслідок зростаючих інтеграційних зв’язків життя окремих країн міцно вплітається в світову економіку і не лише здійснює на неї вплив в міру могутності конкретної країни, але й відчуває з її боку потужний вплив, примушуючи кожну країну узгоджувати свою економічну політику з загальними світовими тенденціями та інтересами партнерів.
Україна на сучасному етапі знаходиться під значним впливом цих процесів.
Серед зовнішніх факторів, що мали досить сильний вплив можна зазначити наступні.
Темпи зростання розвитку світової економіки в 1999 р. дещо уповільнилися. За попередніми даними Світового Банку у країнах Західної Європи зростання реального ВВП становить 3,6 % ( проти 4,8 у 1998 р.), у країнах Центральної і Східної Європи – 4,0 % (рівень 1998 р.), світовий рівень зростання – 2,3 % (проти 2,5 у 1998 р.), країни що розвиваються 3,1 відст. (проти 3,3 у 1998 р.), країни з перехідною економікою – 0,9% (проти –0,2 у 1998 р.)
Серед головних причин спаду економічного росту виділяються: зниження темпів економічного розвитку в Росії, зростання цін на нафту, наслідки регіональної кризи в Азії.
Фінансово-економічна криза в свою чергу стала причиною кризи на товарних ринках. Значно знизилися ціни на більшість сировинних товарів, що не могло не позначитись на експортно-орієнтовану українську промисловість.
Реальною стала ситуація суттєвого погіршення кон’юнктури на світових ринках традиційної експортної продукції України. Свідченням цього є, зокрема, антидемпінгові процеси, викликані поставками українських металургійних підприємств в США, Канаду, Латинську Америку, Західну Європу і в більшості вирішені не на користь української сторони. Така ж ситуація складається і на зовнішніх ринках високотехнологічних експортних товарів, які тривалий час позбавлені належних інвестицій та стимулюючого впливу внутрішнього попиту.
Слід відмітити, що у 2000 р. в зовнішній торгівлі товарами та послугами України продовжувалась тенденція збереження позитивного сальдо. Так, в січні-лютому 2000 р. сальдо зовнішньоторговельного обороту товарами і послугами склалося позитивним в сумі 165,3 млн.дол. із поліпшенням по відношенню до січня-лютого 1999 р. на 125,7 млн.дол., або в 4,2 рази.
На початку 2000 р. спостерігається покращання кон’юнктури на основних ринках збуту вітчизняної металопродукції (Росії, Туреччини, країн Близького Сходу), підвищення попиту і, відповідно, цінового рівня стали основними факторами, що вплинули на вітчизняний експорт. Разом з тим, зменшення поставок арматури пов’язано з низьким попитом на цей товар на ринках країн Південно-Східної Азії, зокрема, Китаю – найбільшого імпортера українського довгомірного прокату.
Продовжується нарощування експорту металопродукції до країн Африки – на нетрадиційний ринок для експортерів з України. В січні 2000 р. було поставлено близько 112,4 тис. тонн металопродукції на суму 18458,6 тис. USD. Це перевищує показники минулого року відповідно на 15% і 17%.
Аналізуючи статистичні дані, можна припустити, що в 2000 р. основними ринками, як і раніше, залишаться країни Близького Сходу та країни Південно-східної Азії. Будуть збільшуватися і в подальшому поставки українського прокату до країн Східної Європи та СНД. Ринки країн Південної Америки, ЄС та США, скоріш за все, будуть закриті та жорстко обмежені для експортерів з України.
З метою досягнення повномасштабної інтеграції в європейскі ринки Україна прагне стати повноправним членом такого могутнього політичного та економічного угруповання як Європейський Союз, що надасть ряд економічних переваг, серед яких: покращання інвестиційної привабливості країни, розширення ринків збуту та інше. Створено систему взаємодії та співпраці, яка знайшла своє відображення в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС.
Проте, на сьогодні зазначена система спрацьовує ще не в повній мірі. Певне, але незначне збільшення квот і тільки по окремих групах товарів – підтверджує протекціоністські засади зовнішньоторговельної політики ЄС по відношенню до України.
Завданням принципової ваги у цьому відношенні є відпрацювання спільних заходів щодо синхронізації та забезпечення взаємності у відкритті ринків ЄС та України.
Лібералізація доступу на український ринок товарів ЄС, включаючи введення західних стандартів в сфері конкуренції та державної підтримки, може здійснюватись тільки паралельно із визначенням часу відміни Союзом квот на імпорт української текстильної продукції, кардинальних змін у доступі інших товарів “чутливої групи” українського походження та на основі асиметрії .
В контексті пом’якшення торговельного дисбалансу та недопущення антидемпінгових заходів необхідно вивчити можливості надання індивідуального режиму по відношенню до окремих виробників.
Одним із спільних пріоритетів є підтримка ЄС вступу України до СОТ. Конструктивний підхід до вирішення цієї проблеми міг би більшою мірою сприяти реформам в Україні і її інтеграції в світову економіку, ніж сьогодняшній підхід ЄС, який в принципі підтримує вступ України до СОТ, але обумовлює його значною кількістю законодавчих передумов.
Активізуючи зусилля на розвиток відносин з ЄС, Україна більш зважено ставиться до даного питання, розглядаючи відповідність тих чи інших кроків у напрямку ЄС національним інтересам держави та її реальним довгостроковим перспективам як основний чинник розвитку стосунків.
Разом з тим, країни Європейського Союзу є найбільшими, після Росії, торговельними партнерами України і цей факт не можна не брати до уваги.
Іншим важливим зовнішнім фактором, що має значний вплив на економіку України є відсутність значних зрушень на краще у торговельно-економічних відносинах з головним торговельним партнером – Російською Федерацією.
На початку 2000 р. політика Російської Федерації щодо України поки що суттєво не змінилася. Серед найважливіших негативних зовнішніх факторів, що впливають на економіку України, може бути зменшення поставок енергоносіїв з Російської Федерації і початок експлуатації нею нових трубопроводів, що обминають Україну. Оскільки Україна переважну частину російських енергоносіїв отримує як плату за транзит, це загрожує як втратою значної частини плати за транзит, так і суттєвим зменшенням надходження російських енергоносіїв. Одним із заходів, який дозволив би уникнути загрозливого дефіциту енергоносіїв у 2000 р., має бути забезпечення диверсифікації джерел постачання енергоносіїв (укладання відповідних договорів з Казахстаном, Туркменистаном, Азербайджаном).
Разом з тим, саме у торгівлі з Російською Федерацією, за попередніми даними, за два місяці поточного року маємо збільшення товарообігу на 30 відсотків, причому за рахунок значного підвищення обсягів експорту продукції хімічної (на 23%) та металургійної промисловості (в 1,9 рази), відбувається процес відновлення обсягів продукції традиційного українського експорту до Російської Федерації.
Позитивним також є той факт, що у першому кварталі 2000 р. зберігається тенденція, яка намітилися у минулому році у поставках нафтопродуктів з Республіки Білорусь, які протягом 1999 р. збільшилися, за даними Держмитслужби, майже у 4 рази.
В той же час, для кардинального вирішення питання диверсифікації поставок енергоносіїв, необхідно, насамперед, прискорити добудову нафтотерміналу та нафтопроводу Одеса-Броди.
Як і раніше, значний вплив на економіку України має запровадження Росією цілої низки протекціоністських заходів: сезонне ввізне мито на цукор білий, патоку крохмальну, експортне мито на нафту та сирі нафтопродукти та обмеження на експорт дизпалива і мазуту.
Економіки держав-учасниць СНД на сьогодні є і в найближчій перспективі будуть взаємно доповнювати одна одну, а продукція і послуги, які виробляються ними, як правило, не тільки не конкурували між собою, а були просто необхідними для нормального функціонування економік інших держав СНД.
Разом з тим, необхідно розуміти, що існуюча до теперішнього часу взаємозалежність не є сталою назавжди.
Так протягом останніх років геополітична структура зовнішньої торгівлі товарами та послугами зазнає суттєвих змін. Відбулося збільшення частки зовнішньоторговельного обороту з іншими країнами світу.
Але високий рівень взаємозалежності країн-учасниць СНД в експортно-імпортних операціях існуватиме ще протягом досить тривалого часу, експорт товарів до країн СНД в січні-лютому 2000 р. збільшився на 28,8%, а до інших країн світу на 24,2%.
Збільшення експортних поставок до країн СНД свідчить про подолання у більшості країн Співдружності наслідків серпневої 1998 р. фінансової кризи, поліпшення показників розвитку їх економік та зусиллями виконавчої влади по відновленню традиційних торговельних зв’язків з цими країнами.
Імпорт з країн СНД збільшився лише на 1,2%.
Взаємна зацікавленість зберігати присутність на ринках партнерів по СНД є важливою передумовою розвитку економічної складової Співдружності Незалежних Держав, поступового переходу до зони вільної торгівлі в рамках СНД.
1.3. Проблеми та перспективи входження України в світове співтовариство
Формування зовнішньоекономічних зв'язків потягло за собою виникненню,
пов'язаних з цим процесом, багаточисельних проблем, преодоління яких потрібно для подальшого успішного функціонування зовнішніх зв'язків.
В даному розрізі можна виділити слідуючі ключеві проблеми розвитку українськи зовнішніх зв'язків, які потребують першочергового рішення.
Преодління негативно вліяючих зовнішніх факторів, тобто господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності.
Поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів
наращування обсягів та перехід в категорію класифіцируючих товарів
пресічення обігу сурогатів та незаконної діяльності
Підвищення ролі держави, для чого потрібно:
створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі
відновлення зовнішніх зв'язків та його регулювання, фрмування согласованої системи державного регулювання, прискорене создання регулятивної інфраструктури та правової бази.
Підвищення якості продукції та надання товарного виду
Зниження рівня інфляції в українській економіці
Знаходження нових ринків збуту для українських товарів
В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу. В
цьому напрямку дуже важливим є підписання договору про партнерство та
мир, співдружність України з Європейським Союзом та його країнами
членами. Таким чином Україна перша зробила важливий крок в становленні
договірно-правової основи співпраці з ЄС. Україна широким фронтом вихо-
дить на західноєвропейський соціально-економічний простір.
Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляції на міжнародній арені.
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Глобальні проблеми людства - це проблеми зберігання миру, екологічна, енергії та сировини, рівноправних економічних відносин, освіти та охорони здоров'я. Всі вони між собою пов'язані. Та рішення іднієї з них приводе до успішного рішення інших.
Таким чином раніше і зараз перед Україною постають питання:
Який має вигляд Україна на фоні деяких глобальних проблем, який її
вклад в їх рішення та виникнення ?
2.Аналітично-дослідницька частина
2.1.Моніторинг економічних показників
Основні показники економічного та соціального розвитку України
млн.грн.
|
Показники |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
||||
|
9 місяців |
жовтень |
||||||||
|
1 квартал |
1 піврічя |
||||||||
|
ВВП |
|||||||||
| Номінальний |
81519 |
93 365 |
102 593 |
127 126 |
32 549 |
71 337 |
87441 |
104 005 |
|
Реальний обсяг(темп зміни,%) |
90 |
97 |
98,1 |
99,6 |
105,5 |
105 |
105 |
105,1 |
|
|
Промислова продукція |
|||||||||
| Номінальний обсяг виробництва |
73 321 |
73 481 |
82 862 |
107 080 |
32 022 |
65 547 |
102 865,30 |
117 128,80 |
|
| Реальний обсяг(темп зміни,%) |
94,1 |
98,2 |
98,5 |
104,3 |
109,7 |
110,8 |
111,6 |
111,9 |
|
Товари народного споживання |
|||||||||
| Номінальний обсяг виробництва |
22 939 |
22 669 |
17 538 |
21 057 |
5 250 |
11 719 |
19 086,80 |
22 632,90 |
|
| Реальний обсяг(темп зміни,%) |
82,2 |
88,1 |
100 |
107,2 |
127,3 |
128 |
124,8 |
123,4 |
|
|
Валова продукція сільского господарства (по всіх категоріях господарств) |
|||||||||
| Номінальний обсяг виробництва |
26,7 |
30 |
32,7 |
37,2 |
3,4 |
10 |
36 |
40 |
|
| Реальний обсяг(темп зміни,%) |
90,5 |
98,1 |
90,2 |
93,1 |
95,1 |
95,4 |
101,3 |
102,1 |
|
|
Будівництво |
|||||||||
| Фактична вартість будівельно-монтажних робіт(темп зміни,%) |
7,5 |
6,9 |
7,1 |
8,1 |
1,6 |
4,2 |
7,4 |
8,4 |
|
| Обсяг інвестицій в основний капітал(капітальних вкладень) у фактичних цінах |
12 557 |
12 401 |
13 958 |
17 552 |
2 659 |
6 678 |
11 749,60 |
- |
|
| Реальний обсяг кап.вкладень (темп зміни,%) |
78 |
91,2 |
106,1 |
100,4 |
126,2 |
121,2 |
114,1 |
- |
|
|
Транспорт |
|||||||||
| Вантажооборот(млрд.ткм.) |
450 |
402 |
392 |
388 |
89 |
180 |
274,4 |
306,7 |
|
| Реальний обсяг вантажообороту (темп зміни,%) |
82,8 |
89,4 |
97,3 |
96,2 |
107 |
103 |
102,4 |
101,3 |
|
| Пасажирооборот (млрд.пас.-км.) |
116,1 |
111,3 |
78,2 |
73,5 |
16,16 |
35,41 |
57,95 |
64 |
|
| Реальній обсяг пасажирообороту (темп зміни,%) |
96,6 |
95,9 |
92,8 |
93,7 |
98,8 |
100,4 |
102,6 |
102,7 |
|
|
Торгівля і послуги |
|||||||||
| Обсяг роздрібного товарообороту в фактичних цінах |
17 344 |
18 933 |
19 317 |
22 151 |
5 929 |
12 631 |
20 196 |
22 957 |
|
| Реальний обсяг роздрібного товарообороту(темп зміни,%) |
94,9 |
100,2 |
93,4 |
92,9 |
110,9 |
108,3 |
108,3 |
107,7 |
|
| Оплачено платних послуг у фактичних цінах** |
7 635 |
9 279 |
9 845 |
12 585 |
3 234 |
6 781 |
11 285 |
12 911 |
|
| Обсяг оплати послуг (темп зміни,%) |
85,8 |
94,9 |
96,2 |
93,8 |
97,3 |
100,5 |
105,3 |
106,1 |
|
|
Торгівельний баланс товарів та послуг (млн.доларів США) |
|||||||||
| Експорт |
19 147 |
18 970 |
16 457 |
15 195 |
3 892 |
8 025,50 |
12 899,70 |
- |
|
| Імпорт |
18 808 |
18 546 |
16 107 |
12 959 |
4 013 |
7 345,60 |
10 882,60 |
- |
|
| Сальдо(+,-) |
339 |
424 |
350 |
2 236 |
-121 |
679,9 |
2 017,10 |
- |
|
Приватизація,кількість обєктів) |
|||||||||
| Державна власність,одиниць |
4 526 |
1 895 |
1 697 |
1 514 |
381 |
785 |
1228*** |
1374*** |
|
| Комунальна власність,одиниць |
14 950 |
6 640 |
3 699 |
3 718 |
776 |
1 560 |
2426*** |
2954*** |
|
|
Ціни |
|||||||||
|
Індекс споживчих цін,% |
|||||||||
| До грудня попереднього року |
139,7 |
110,1 |
120 |
119,2 |
110,2 |
118,7 |
121,6 |
123,3 |
|
| Середньомісячний за період |
102,8 |
100,8 |
101,6 |
101,5 |
103,3 |
102,9 |
102,2 |
102,1 |
|
|
Індекс цін виробників промислової продукції,% |
|||||||||
| До грудня попереднього року |
117,3 |
105 |
135,3 |
115,7 |
107,9 |
111,8 |
115,6 |
117,1 |
|
| Середньомісячний за період |
101,3 |
100,4 |
102,6 |
101,2 |
102,6 |
101,9 |
101,6 |
101,6 |
|
|
Бюджет ,млн.грн,за данними Держказначейства |
|||||||||
| Доходи |
30 218,70 |
28 112,00 |
28 915,00 |
32 876,50 |
9 027,00 |
20 307,60 |
33 146,70 |
38 356,20 |
|
| % до ВВП |
37 |
30,1 |
28,2 |
25,9 |
27,7 |
28,3 |
27,2 |
27,9 |
|
| Видатки |
34 182,80 |
34 313,00 |
31 196,00 |
34 820,90 |
8 027,10 |
19 637,20 |
31 458,50 |
36 150,80 |
|
| % до ВВП |
41,9 |
36,8 |
30,4 |
27,4 |
24,7 |
27,3 |
25,8 |
26,3 |
|
|
Дефіцит (-),профіцит(+) |
-3 964,10 |
-6 201,00 |
-2 280,20 |
-1 944,50 |
999,8 |
670,4 |
1 688,10 |
2 205,30 |
|
| % до ВВП |
-4,9 |
-6,6 |
-2,2 |
-1,5 |
3,1 |
0,9 |
1,4 |
1,6 |
|
| За методологією МВФ | |||||||||
| Доходи |
29942 |
27020 |
27970 |
32054,6 |
8536 |
19 174,40 |
31 755,20 |
36 854,00 |
|
| Видатки |
32427 |
32076 |
31196 |
34 820,90 |
8 027,10 |
19 637,20 |
31 458,50 |
36 150,80 |
|
| Фінансування дефіциту |
2 607 |
5 189 |
2 766 |
3 101 |
-742 |
426 |
-653,3 |
-733,7 |
|
|
Неплатежі,млн.грн |
|||||||||
| Заборгованність,на кінець періоду | |||||||||
| З виплати заробітної плати |
4 908,00 |
6 518,00 |
6 462,00 |
6 516,70 |
6 325,20 |
5 964,50 |
5 826,50 |
||
| З виплати пенсії |
1 280,00 |
1 974,00 |
1 263,00 |
1 310,20 |
858 |
0 |
0 |
||
| Дебіторська заборгованність між підприємствами України |
48 018,10 |
74 085,70 |
102 976,10 |
163 450,60 |
177 240,50 |
189165,4 |
184 115,10 |
186 206,20 |
|
Кредиторська заборгованність між підприємствами України |
73168,1 |
102506,6 |
137613,6 |
196364,1 |
219069,1 |
230279,2 |
230 277,40 |
232 555,00 |
|
*- 1995 - 1999 рр. з урахуванням автоперевезень підприємствами всіх галузей економіки; з 2000 року з урахуванням автоперевезень підприємствами автомобільного транспорту
** - з урахуванням фізичних осіб
*** - оперативні дані фонду Державного майна
Основні індикатори соціального розвитку України у 1998 — 2000 рр.
|
Показники |
1998 |
1999 |
|||||
|
липень |
серпень |
вересень |
жовтень |
||||
|
Населення (на кінець періоду) |
|||||||
| Чисельність наявного населення, млн.чол. | 49,4 | 49,4 | … | ||||
|
Споживчий ринок (кумулятивно з початку року) |
|||||||
| Роздрібний товарооборот, млн. грн. | 17571 | 20196,2 | 22957 | ||||
| Приріст, зниження (-) до відповідного періоду попереднього року, порівняні ціни, % | 8,9 | 8,3 | 7,7 | ||||
| Виробництво товарів народного споживання | |||||||
| Приріст, зниження (-) до відповідного періоду попереднього року, порівняні ціни, % | 29,6 | 24,8 | 23,4 | ||||
|
Грошові доходи населення, на кінець періоду (згідно з даними балансу грошових доходів та витрат населення України) |
|||||||
| номінальні, в середньому на душу населення, грн. | 170,3 | 148,8 | 155,9 | ||||
| Питома вага доходів у ВВП | 51,8 | 50,2 | 50,2 | ||||
| Індекс реальних грошових доходів населення | 109,4 | 107,1 | 105,7 | ||||
| (кумулятивно, | |||||||
| до відповідного періоду минулого року)* | |||||||
|
Середньомісячна заробітна плата в державному секторі (на кінець періоду) |
|||||||
| номінальна, грн | 247,44 | 249,04 | 254,11 | ||||
| реальна (кінець періоду до грудня, %)** | 93,8 | 91,6 | 92,1 | ||||
|
Пенсії, на кінець періоду |
|||||||
| Середній розмір, грн*** | 71,2 | 72,5 | 73,3 | ||||
|
Безробіття (на кінець періоду) |
|||||||
| офіційно зареєстроване, (у % до працездатного населення працездатного віку) | 4,2 | 4,2 | 4,2 | ||||
| коефіцієнт навантаження на 1 вакантну посаду | 15 | 15 | 15 | ||||
* Реальні доходи обчислені за виключенням податків та витрат від знецінення грошей внаслідок інфляції.
**За методологією Держкомстату (без прибуткового податку і відрахувань у Пенсійний фонд та витрат від знецінення грошей внаслідок інфляції).
***Пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту
Джерело: Держкомстат України.
Основні макpопоказники економічного і соціального розвитку України на 2000 pік
|
Показники |
1998 |
1999 |
2000 |
| Валовий внутрішній продукт номінальний, млрд. гривень | 103,9 | 127,1 | 150,8 |
| Темп зниження (зростання) валового внутрішнього продукту (реального) у відсотках | 98,1 | 99,6 | 101 |
| Індекс споживчих цін, відсотків: | |||
| В середньому до попереднього року | 110,6 | 122,7 | 119 |
| Грудень до грудня попереднього року | 120 | 119,2 | 115,9 |
| Індекс цін виробників, відсотків: | |||
| В середньому до попереднього року | 113 | 131,1 | 114,4 |
| Грудень до грудня попереднього року | 135,3 | 115,7 | 112,1 |
| Обсяг продукції промисловості: у діючих оптових цінах,млрд. гривень | 82,9 | 107,1 | 122,9 |
| У відсотках до попереднього року | 98,5 | 104,3 | 103,2 |
| Валова продукція сільського господар., у відсотках до попереднього року | 90,2 | 94,3 | 101,6 |
| Балансовий прибуток, млрд.гривень | 3,4 | 7,3 | 8,6 |
| Амортизаційні відрахування, млрд.гривень | 13,5 | 17,6 | 22,4 |