Анализ конкуренции на рынке туризма в Украине
Отже, при формуванні цін важливим пунктом контрактної угоди з іноземними партнерами є умови розрахунків. При їх обговоренні узгоджуються всі деталі: форми і способи платежів, терміни платежів, підстави для платежів тощо.
При калькулюванні цін на тури здійснюється розрахунок прямих змінних витрат та розподіл непрямих умовно-постійних витрат на окремі види турів.
Наказом Державного комітету України по туризму № 23 від 6 червня 2004 р. затверджені «Методичні рекомендації щодо обліку витрат, які входять до собівартості туристичного продукту та порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку суб'єктів туристичної діяльності» 13.
У туристичній практиці прямі змінні витрати туру включають складові ціни «нетто»), передбачені у складі туру контрактною, агентською чи іншою туристичною угодою, а також прямі виробничі витрати турфірми на придбання прав на послуги сторонніх організацій, оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи, вартість послуг гіда, екскурсовода, перекладача та комісійну винагороду іншим посередникам — вітчизняним чи іноземним фірмам-партнерам.
Типова структура непрямих умовно-постійних адміністративних, комерційних та інших загальних витрат вітчизняних туристичних фірм на виробництво і реалізацію туристичної продукції (Вп) включає такі складові
1, с. 90:
Вп = Воп + Всз + Вр + Взб + Він (5.2)
де Воп.— витрати на оплату праці працівників адміністративного апарату тур- фірми — ЗО - 35%;
Всз. — відрахування на соціальні заходи — 12 - 15%;
Вр. — витрати на рекламу — близько 20%;
Взб. — витрати на інші заходи щодо стимулювання збуту — близько 10%;
Він. — усі інші витрати, в т. ч. оренда офісу, комунальні послуги, опалення, банківські послуги, амортизаційні відрахування та ін. — близько 20%.
Отже, понад дві третини умовно-постійних витрат турфірм — це витрати на рекламу та на оплату праці працівників адміністративного апарату з відрахуваннями на соціальні заходи.
Інколи сума умовно-постійних витрат турфірм розподіляється між різними турами рівними частками, але такий метод розподілу витрат не можна вважати виправданим, тому що асортимент турів, які реалізує підприємство, суттєво відрізняється за ціною «нетто», за інтенсивністю продажу та іншими факторами. Некоректний розподіл умовно-постійних витрат спричиняє помилки у планових розрахунках цін на тури, валового прибутку та інших показників діяльності на наступний період. Більш об'єктивним та економічно виправданим є метод розподілу умовно-постійних витрат пропорційно до маржинального доходу, що входить до ціни пропозиції туру та обумовлюється туристичними угодами й контрактами.
При розробці ціни на туристичний продукт, який реалізувався через посередників, враховують загальний розмір комісійної винагороди посередників.
Практика вітчизняного туристичного бізнесу розрізняє такі види комісійних винагород:
Комісійна винагорода туроператорів, що розробляють програми турів та реалізують їх самостійно або через посередників — 15 - 30% від ціни «нетто».
Роздрібна комісійна винагорода, що виплачується турагентам, які реалізують тури — 5 - 10% від ціни «нетто».
Комісійна винагорода інших посередників між туристом та готелем, екскурсійним бюро, розважальним закладом тощо — від 5% до 15% від ціни «нетто», з врахуванням обсягу реалізації послуг.
Залежно від умов агентських угод між туроператором та турагентами, договорів та контрактів туроператора з виробниками послуг, туристичні фірми формують свої доходи та прибутки за рахунок виплаченої їм комісійної винагороди або за рахунок надбавок до договірних цін.
У практиці іноземних туристичних фірм такі надбавки мають назву «margin» (маржа) і складають 15 - 25% від ціни «нетто», за якою туроператори розраховуються з авіакомпаніями, готелями та іншими виробниками туристичних послуг. Маржа використовується для покриття власних витрат туристичної фірми та формування її прибутку.
Розрахунок загального планового обсягу маржинального доходу туристичної фірми необхідний для того, щоб визначити, чи зможе підприємство покрити постійні витрати та чи залишаться в нього кошти для формування прибутку. Маржинальний дохід необхідно визначати окремо по кожному турпродукту, тому що тури нерівноцінні за своєю вартістю, різною є сума змінних витрат, які відносяться на собівартість туру. Складність планового розрахунку полягає в тому, що на момент розрахунку важко визначити, які саме тури користуватимуться найбільшим або найменшим попитом у плановому році, отже виникає необхідність прогнозування кон'юнктури ринку туристичних послуг. Загальний обсяг маржинального доходу туристичного підприємства визначається як різниця між виручкою від реалізації туристичної продукції й прямими змінними витратами.
Маржинальний дохід від організації туру в розрахунку на одного туриста розраховується за формулою:
Дм = Ц – С (5.3)
де Дм — Маржинальний дохід у розрахунку на одного туриста;
Ц — ціна туру («брутто»);
С — обмежена собівартість туру (ціна «нетто»).
Такий аналіз є одним із стандартних прийомів, які застосовуються у бізнес-плануванні для обґрунтування ефективності інвестиційних проектів туристичних фірм, у тому числі для визначення обсягу без збиткової діяльності, діяльності в зоні прибутковості, запасу фінансової стійкості туристичної фірми.
Розглянемо загальну схему визначення обсягу беззбиткової діяльності туристичної фірми. Критерій беззбитковості визначається мінімальним обсягом продажу послуг, необхідним для покриття всіх витрат туристичної фірми. Розрахунок здійснюється за допомогою трьох показників, а саме:
• рівень маржинального доходу, відсоток до ціни «брутто» туру;
• сума умовно-постійних витрат;
• середня ціна туру.
Змінні витрати — витрати, сума яких збільшується із зростанням обсягів продажу й знижується при їх зменшенні. Для туристичної галузі це прямі витрати, пов'язані з обслуговуванням туристів, у тому числі, змінні витрати на транспортування, розміщення, харчування та інші витрати, що включаються до ціни «нетто», а також оплата послуг працівників, що супроводжують групу туристів.
Умовно-постійні витрати — витрати, що залишаються незмінними незалежно від динаміки обсягу продажу. Це загальногосподарські та адміністративно-управлінські витрати фірми, в тому числі витрати центрального офісу, амортизаційні відрахування, витрати на придбання та використання інформаційної бази даних, витрати на рекламу та інші витрати відповідно до кошторису витрат.
Маржинальний дохід – це загальна сума комісійних винагород і надбавок (маржі), що покриває постійні витрати, прибуток та податкові платежі підприємства.
Рівень маржинального доходу — відношення величини маржинального доходу до обсягу виручки від реалізації турів, помножене на 100%.
«Обсяг беззбиткової діяльності» — показник обсягу виручки, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства. При цьому значенні обсягу продажу фірма працює без збитків і без отримання прибутку (в структурі маржинального доходу прибуток дорівнює нулю). З плином часу обсяг беззбиткової діяльності постійно змінюється, тому необхідно постійно стежити за значенням цього показника. Розрахунок обсягу беззбиткової діяльності може проводитись для різних періодів діяльності фірми (дня, тижня, місяця тощо).
Рівень маржинального доходу розраховується таким чином 1, с. 96:
Рівень маржинального маржинальний дохід
доходу в складі = ----------------------------- 100% (5.4)
ціни туру ціна туру
Виручка, що забезпечує беззбитковість реалізації турів (Вир) розраховується за такою формулою 1, с. 97:
Постійні витрати 1,2 100%
Вир = ---------------------------------------- (5.5)
Рівень маржинального доходу
Фізичний обсяг беззбиткової діяльності (Фобд) туристичної фірми розраховується так 1, с. 98:
Фобд = виручка ціна туру (5.6)
Алгоритм розрахунку обсягу беззбиткової діяльності та обсягу діяльності туристичної фірми в зоні прибутковості є досить простим. Однак його практична реалізація потребує значного досвіду та високої кваліфікації експертів-аналітиків. Проблематичним у розрахунку обсягу беззбиткової діяльності туристичних фірм, як і в багатьох інших прикладних економічних дослідженнях, є прогнозування ринкової кон'юнктури, можливого розміру маржинального доходу, визначення умовно-постійних витрат туристичної фірми, формулювання відповідних припущень щодо їх кількісної визначеності, в тому числі в розрахунку на один тур, встановлення інтервалу проведення планових розрахунків, у межах якого можна вважати за доцільні зроблені припущення.
РОЗДІЛ 2. Аналіз сучасного стана конкуренції на ринку турізма
2.1 Аналіз загального стана ринку туризма в Україні
Для глибинного розуміння тих процесів, які призводять до виникнення та існування згаданих вище проблем в галузі туризму, слід більш детально проаналізувати ситуацію, що склалася на цьому ринку послуг.
Незважаючи на широку “географію” туристів, які приїжджають до нашої країни, їх переважну частину (78%) складають туристи з колишнього СРСР, і в першу чергу – з Росії, Бєларусі та Молдови. Щодо інших країн, то найбільше Україну відвідують туристи з Угорщини, Словаччини та Польщі (табл.1). При цьому частина іноземних туристів, які подорожували в туристичних групах, є досить незначною – лише 1.2%. Більшість громадян, які, за існуючою класифікацією, розглядаються як іноземні туристи, фактично такими не є, а відвідують Україну зі службовими або приватними цілями (і в тому числі – для ведення приватного бізнесу). Це водночас є яскравим свідченням недостатності розвитку в Україні організованого туризму.
Розподіл іноземних туристів за країнами, з яких вони прибули в 2003.
Табл. 1
|
Країни |
Прибуло до |
України |
З них подорожувало |
|
всього (тис. чол.) |
2003 р. у % до 2002 р. |
у туристичних групах (тис. чол.. |
|
|
У цілому............................................... у тому числі............................... держави колишнього СРСР....... з них: Бєларусь................................................ Молдова................................................ Росія...................................................... інші............................................. з них: Болгарія................................................ Великобританія.................................... Греція.................................................... Ізраїль................................................... Іспанія................................................... Італія..................................................... Канада................................................... Кіпр....................................................... Китай..................................................... Німеччина............................................. Польща.................................................. Румунія................................................. Словаччина........................................... США...................................................... Туреччина............................................. Угорщина.............................................. Франція................................................. Чехія...................................................... |
6207,6 4838,7 1238,9 1292,8 2116,8 1368,9 29,8 24,1 9,0 28,6 5,9 17,2 11,1 1,3 8,4 62,5 256,1 38,9 149,0 46,0 22,7 440,9 20,9 75,6 |
84 90 90 109 81 74 43 113 86 137 84 77 84 37 78 94 40 55 62 83 68 87 92 96 |
75,5 36,1 2,0 0,7 32,9 39,4 0,1 2,2 0,3 4,2 0,1 1,1 1,1 0,1 0,2 7,9 2,3 0,1 0,7 6,0 2,1 0,2 0,7 1,2 |
Хоча практично вся територія нашої країни має достатній потенціал для розвитку туризму, все ж інтенсивність відвідувань іноземними туристами її окремих регіонів дуже різниться (табл. 2).
При досить значних, а часом і унікальних природно-лікувальних ресурсах України , лікувальний туризм (поряд із спеціалізованим та зеленим) ще не дістав тут достатнього розвитку. Такі види туризму приваблюють лише менш як 2% туристів (табл. 3).
Як свідчить здійснений порівняльний аналіз, в Україні туристична інфраструктура є недостатньо розвинутою і водночас раціональною, що в поєднанні з низькою якістю сервісу зумовлює її низьку привабливість, і, відповідно, прибутковість на фоні аналогічних показників по інших країнах Європи.
Розподіл регіонів України за кількістю відвідувань їх іноземними туристами в 2003 р.
Табл. 2
|
Кількість відвідувань |
Регіони |
|
До 1 тис. .......................... Від 1 тис. до 2 тис. .......... Від 2 тис. до 3 тис. .......... Від 3 тис. до 5 тис. .......... Від 5 тис. до 10 тис. ........ Від 10 тис. до 20 тис. ...... Від 20 тис. до 50 тис. ...... Понад 50 тис. .................. |
Донецька, Житомирська, Київська (без м. Києва), Луганська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Херсонська та Черкаська області Волинська і Дніпропетровська області Закарпатська (5), Запорізька (4,9), Івано-Франківська (3,3), Миколаївська (3,2) і Харківська (3,4) області Чернівецька (6) область Севастополь (18,6) Львівська (20,5) і Одеська (30,5) області Київ (60,9) і Автономна Республіка Крим (97,2) |
Розподіл іноземних туристів за метою відвідування
Табл. 3
|
Показники |
Роки |
||
|
2002 |
2003 |
2004 |
|
|
Чисельність туристів (усього) у тому числі за метою відвідування: службова, ділова, бізнес-тур, навчання............................. дозвілля, відпочинок, спортивно-оздоровчий туризм....... лікувальний туризм.............................................................. спеціалізований туризм....................................................... інші......................................................................................... |
100,0 31,3 59,2 1,8 0,2 7,5 |
100,0 31,3 63,8 1,6 1,5 1,8 |
100,0 31,5 57,6 1,8 1,3 7,8 |
Нажаль, на сьогодні можемо лише констатувати. що на фоні зростаючої конкуренції на світовому ринку туристичних послуг і внаслідок дії ряду факторів, про які, йтиметься нижче, відрив України від провідних туристичних країн збільшується, переміщуючи її на “периферію” туристичних потоків (у 2004 р. її відвідали в 20 разів менше туристів, ніж Францію – найближчу до України за розмірами території та чисельністю населення). Тому іноземний туризм і досі не відіграє належної ролі в господарському житті України. Аналіз офіційної статистичної інформації свідчить про негативні риси в розвитку іноземного туризму в нашій країні в останні роки. Потік іноземних туристів до неї зменшується. Лише за 2002-2004 рр. вдвічі скоротилася кількість організованих туристів, майже втричі - приватні відвідування України іноземцями і вчетверо – прибуття іноземного обслуговуючого персоналу. Таке скорочення відбувається на фоні збільшення (вп’ятеро) транзиту іноземних туристів українською територією (табл.4). Усе це дає підстави стверджувати про втрату Україною привабливості як місця міжнародного туризму.
Відвідування України іноземцями
Табл. 4
|
Показники |
Роки |
2004 р. у % до 2002 р. |
||
|
2002 |
2003 |
2004 |
||
|
Відвідування (всього)......................... у тому числі за метою: туризм............................................ службова поїздка................ організований туризм......... приватна поїздка................ обслуговуючий персонал............. транзит.......................................... |
14743,6 12103,7 1194,2 1414,4 9495,1 1740,4 899,5 |
12003,0 9858,7 1478,3 852,6 7527,8 845,7 1298,6 |
10656,4 6014,1 1548 712,5 3753,6 404,2 4571,4 |
74,5 49,7 129,6 50,4 39,5 23,2 508,2 |
2.2 Порівняльний аналіз діяльності туроператоров
За оцінками закордонних експертів, сумарні витрати на внутрішній і міжнародний туризм на нашій планеті становлять 15% світового валового продукту. При цьому частка туризму — 30% світової торгівлі у сфері послуг, що за прибутковістю на другому місці після видобутку та переробки нафти.
Однак для того, щоб туристична галузь в Україні стала настільки ж дохідною, необхідна низка умов. Перша і найважливіша — у нас є багатюща природа, безліч визначних пам’яток світового значення, є де поєднати відпочинок із лікуванням. Друга умова — наявність добре підготовлених, стабільних, упевнених у собі кадрів.
Сьогодні в Україні у сфері туризму працює понад чотири тисячі ліцензованих туристичних підприємств. І ось уже втретє відзначає серед них найкращих, тим самим надихаючи на здорову конкуренцію, заснована Туристичною асоціацією України щорічна всеукраїнська туристична професійна програма «Кришталевий лелека».
Підбивши підсумки, асоціація та співорганізатори — Всеукраїнський благодійний фонд сприяння розвитку фізкультури, спорту і туризму, компанія «Автоекспо» за сприяння Державної туристичної адміністрації України з участю «Укрсоюзтуру» — зібрали переможців і лауреатів програми «Кришталевий лелека-2001» в залі «Еліта» готельного комплексу «Русь».
Нагороди
вручалися в
таких номінаціях:
за реалізацію
державної
політики в
галузі туризму
— Міністерству
курортів і
туризму Автономної
Республіки
Крим, найкращий
туроператор
закордонного
туризму (Європейський
туристичний
ринок) — ПП
«Міжнародне
агентство з
культурних
обмінів і туризму
«Україна—Русь»,
найкращий
туроператор
закордонного
туризму (американський
туристичний
ринок) — ТОВ
«Тріада тревел
бюро», найкращий
туроператор
оздоровчо-лікувального
туризму —
колективному
підприємству
«Кандагар»,
за досягнення
в розвитку
туризму в Автономній
Республіці
Крим — ПП «Чорномор—Тур»,
за досягнення
в розвитку
туризму в
Карпатському
регіоні — спільному
українсько-канадському
підприємству
«МІСТ-ТУР», за
досягнення
в розвитку
туризму в
Азово-Чорноморському
регіоні — туристичній
агенції «Муніципал—Одеса»,
за досягнення
в розвитку
туризму у
Волинсько-Подільському
регіоні — ЗАТ
«Вінницятурист»,
найкращий
організатор
дитячого і
молодіжного
туризму — Донецькому
інституту
турбізнесу,
найкращий
туристсько-екскурсійний
маршрут по
Україні — ТОВ
«Супутник»
(екскурсії
«Замки і фортеці
України», «Козацькими
шляхами», «По
святих місцях
України»), найкраща
екскурсія
(«Пам’ятки
садово-паркового
мистецтва
Чернігівщини:
Тростянець
і Качанівка»)
— колективу
авторів Інституту
туризму ФПУ,
най-кращий
туроператор
закордонного
туризму (країни
Європи) — ЗАТ
«Універсальне
агентство з
продажів
авіаперевезень»,
найкращий
туроператор
закордонного
туризму
(Азіатсько-
Тихоокеанський
регіон) —
українсько-єгипетській
компанії «Синдбад
international», найкращий
туристичний
готель — готелю
«Турист», най-кращий
туристичний
комплекс — ВАТ
«Туристична
фірма «Львів-Супутник»,
найгостинніший
туристичний
ресторан —
ресторану
туристично-готельного
комплексу
«Дністер»,
найкращий
туристичний
перевізник
— ВАТ «Українське
Дунайське
пароплавство»,
найнадійніший
страховий
партнер туризму
— ЗАТ «Страхова
компанія
«Остра-Київ»,
за забезпечення
захисту і безпеки
туристів —
Верховинському
контрольно-рятувальному
загону, за пропаганду
туризму в засобах
масової інформації
— ПП «Телекомпанія
«Крила», найкраще
туристичне
видання — ТОВ
«Видавництво
«Балтія Друк»,
за особистий
внесок у розвиток
туризму — президенту
ЗАТ «Гамалія»
І.Голубасі (за
розвиток міжнародних
туристичних
зв’язків), директору
готелю «Дніпро»
Л.Лугановій
(за розвиток
готельно-ресторанного
бізнесу), директору
Міжнародного
центру дитячо-юнацького
туризму М.Лейбельман
(за розвиток
дитячого і
молодіжного
туризму).
Крім того, спеціальних нагород удостоєно колишнього заступника глави Івано-Франківської облдержадмі-ністрації М.Шкрібляка, президента американської туристичної фірми «Скоуп тревел інк» пані Марійку Гельбіг, ТОВ «Туристичне агентство «Либідь-Київ», ТОВ «Редакція журналу «Міжнародний туризм», ВАТ «Готельний комплекс «Русь», ТОВ «Смайл тревел», ЗАТ «Укрпромінвест», компанію «Автоекспо», редакційну раду книги «Німці і німецька культура в Україні» і благодійний фонд «Лелека».
2.3 Аналіз діяльності АО«САМ»
Завдяки зниженню цін на 25–30% турфірма «САМ» вдвічі збільшила число клієнтів та стала безперечним лідером ринку виїзного туризму
За десять років турфірма «САМ», персонал якої за цей час зріс майже в сто разів (від 3 до 250 співробітників) і яка змінила скромну кімнатку на 15 власних офісів. Ювілей «САМу» було ознаменовано рекордом — 256 проданих путівок за день. У секторі виїзного туризму «САМ» (6–8% ринку) впевнено тримається у лідерах серед близько 350 вітчизняних турфірм, а з в’їзного туризму перебуває у першій п`ятірці і є третьою на ринку продажу авіаквитків. Головна причина успіху — вчасна переорієнтація на внутрішній туризм та на клієнтів зі скромнішими статками.
Кількість клієнтів за рік подвоїлася
Щойно виткнувшись на ринок, одна з перших приватних турфірм «САМ» створила відчутну конкуренцію «Супутнику» та відбрунькованим від нього компаніям, які на той час завдяки налагодженим ще радянським зв’язкам панували на ринку. Як і в більшості вітчизняних турфірм, у «САМі» зробили ставку на туризм виїзний і не прогадали — це дозволило набути необхідного досвіду та налагодити зв’язки у світовому турбізнесі.
Відомо ж бо: на гуртових закупівлях авіаквитків та готельних місць туроператор отримує відчутну знижку, яка і є його основним заробітком. Однак заможних не так уже й багато, а потужніша фірма має більше можливостей щодо зниження цін. Аби залучити «скромніших» туристів, цінову політику компанії було переглянуто, і ціни за основними напрямками вдалося зменшити на 25–30%. «Завдяки перегляду тарифної політики 2000 року за незмінної якості ми надали послуги близько 47 тисячам туристів, що вдвічі більше, ніж минулого, — каже генеральний директор компанії «САМ» Сергій Дудка. — За деякими основними напрямками цей показник збільшився у 2–4 рази».
План 2001 року (77 тис. клієнтів) наразі виконується, а надалі планується щороку подвоювати кількість клієнтів та через 2 роки зайняти 25–30% українського ринку турпослуг. Цього року сталася ще одна несподіванка: переорієнтування туристичних потоків з-закордону на внутрішній туризм. «Якщо минулого року першість за кількістю проданих турів належала Іспанії, то нині досить несподівано для нас з великим відривом почали лідирувати українські курорти, насамперед Крим», — каже директор з продажів «САМу» Валентина Дудка. На початку 2001 року «САМ» придбав контрольний пакет акцій готельного комплексу «Ялта-Інтурист».
Розділ 3. Проблеми та шляхи пожвавлення сучасного національного ринку туризма
3.1 Проблеми національного ринку туризма
Проблеми, які існують на сьогодні в галузі туризму України, є наріжним каменем всієї роботи, тому до їх з’ясування слід підходити дуже уважно. Саме від того, на скільки правильною, адекватною та вчасною є затронута проблема, залежить доцільність моєї роботи. Адже її основне завдання, на мій погляд, полягає не лише в простому перерахуванні всіх негараздів галузі, а, насамперед, в об’єктивній оцінці та пошуку найефективнішого шляху виходу з кризи, розв’язання поставлених задач. Тому для виявлення проблем українського туризму буде доцільно розглянути стан цієї галузі на світовому ринку і порівняти його з ситуацією в Україні. Саме таким шляхом, але враховуючи особливості та специфічні риси нашої країни, можна розкрити всю глибинність провідних проблем галузі.
Характерною рисою кінця ХХ століття став бурхливий розвиток туризму - найбільш демократичної та інтернаціональної сфери суспільної діяльності. Потужний імпульс до цього було дано на Першій всесвітній конференції “Туризм як впливова силу збереження миру” (1988 р. Ванкувер), де вперше пролунав заклик до поширення та пропаганди туризму як гаранта миру та безпеки , який впливає на громадян різних країн, їх економіку, культурну спадщину, традиції, релігію та ремесла.
Водночас туризм є однією з найприбутковіших галузей світової економіки і по своїй економічній віддачі вийшов на її провідні позиції: на нього припадає близько 10% виробленого у світі валового продукту та близько 30% світової торгівлі послугами. Також ним закумульовано близько 7% світових капіталовкладень. Кількість міжнародних туристичних мандрівок постійно зростає (з 25 млн. у 1950 р. до 675 млн. у 2003 р.), відповідно доходи від готельно-туристичних послуг також підвищуватимуться прискореними темпами і можуть зростати від 445 млрд. дол. у 2003 р. до приблизно 2 трлн. дол. у 2020 р. (за припущеннями). За даними Всесвітньої туристичної організації, щорічно подорожує більше 800 млн. чоловік. Примітним є те, що більш ніж в 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходжень національного бюджету, а в 70 – однією з трьох статей. Наприклад, в Іспанії частка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів та послуг складає 35 %, на Кіпрі та в Панамі – понад 50 %, на Гаїті – більш як 70 %і.
На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. Слід зазначити, що об’єктивно вона має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Більш детально про її можливості йтиметься нижче. Але, нажаль, не все є таким безхмарним. На фоні світового туризму, який набирає потужностей фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. На сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн, що є одним з найболючіших питань всієї туристичної галузі. Адже туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол.
Безумовно, що причини такого становища треба шукати в складній соціально-економічній ситуації в державі, в невідрегульованості механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутності ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях. Але проблема, на мою думку, є значно ширшою. Питання стосується, мабуть, не лише туристичної галузі України, а взагалі шляхів залучення країн з перехідною економікою (до яких належить і Україна) до могутніх інтеграційних процесів та конкурентноздатності таких економік на світовому ринку.
Традиційно конкурентоспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке становище країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для України важливим є розуміння того, що ключові параметри конкурентноздатності товарів, підприємств і галузей формувалися у структурі внутрішніх і зовнішніх зв’язків СРСР – країни, яка на період розпаду перестала відповідати сучасним критеріям конкурентноздатності. Потенціал УСРС, хоча і був досить значним, проте ефективність його реалізації була вкрай незадовільною. Національна економіка України, яка успадкувала традиційно матеріально- та енергомісткі виробництва, була об’єктивно неспроможною витримати конкуренцію на світових ринках. Вкрай несприятливі внутрішні умови розвитку при порівняно слабких міжнародних позиціях економіки України примушують активно шукати нестандартні шляхи виходу з кризи, засоби формування по-справжньому міжнародно конкурентноспроможної національної економіки.
Отже,