Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання
За відсутністю держзамовлень відбулося значне скорочення обсягів виробництва як продукції космічного призначення, так і продукції оборонної промисловості. Найбільш потужне підприємство галузі «Південмаш», що виробляло за рік близько ста ракет різного призначення, втратило значну кількість контрактів і нині випускає близько десяти. Зросла заборгованість підприємств, у тому числі по заробітній платі. Майже у 5 разів скоротилася кількість працівників.
Завдяки зусиллям Національного космічного агентства України (НКАУ) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, створеного для забезпечення реалізації державної політики у галузі космічної діяльності, кризу вдалось призупинити. Багато підприємств отримали державні замовлення, що в свою чергу дало змогу створити нові робочи місця.
Відповідно до поширеної світової практики, НКАУ підготовлено і затверджено Законом України Загальнодержавну (Національну) космічну програму. Вона визначає пріоритетні роботи, що плануються для виконання в космічній сфері протягом найближчих п'яти років, шляхом укладання контрактів з підприємствами галузі на проведення НДДКР, розробку і впровадження нових зразків техніки. Цим законом також передбачено фінансування Космічної програми в розмірі 0,2% ВВП. Проте через скрутне становище в країні з наповненням бюджету реальне фінансування Програми становить лише близько 20% від запланованого.
Водночас, підприємства космічної галузі мають конкурентоспроможні сучасні космічні технології. Прикладом цього є успішні підготовка і реалізація міжнародного комерційного проекту «Морський старт». У проекті використано новітні технології, розроблені всесвітньо відомими компаніями "Боїнг" (США), РКК "Енергія" (Росія), "Кварнер" (Норвегія), ВО "Південний машинобудівний завод" і ДКБ "Південне" імені М.К. Янгеля (Україна), зразком для яких стала українська ракета-носій "Зеніт". Виконання проекту зумовило міжнародне визнання досягнень України у сфері сучасних ракетних технологій, можливість виходу українських підприємств на міжнародний ринок космічних послуг, створило умови для забезпечення виробництва і десятків тисяч робочих місць на підприємствах космічної галузі. [5; 22-24]
Ще одним прикладом по отриманню державних замовлень є оборонне машинобудування України, яке за оцінками фахівців, на 70-80% залежить від
поставок комплектуючих і матеріалів з Росії. Але і там галузь на 50-60% залежить від поставок з держав СНД, насамперед з України. Зберігається взаємна залежність України та Росії у проведенні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт не лише оборонного, а й конверсійного значення.
Незважаючи на відмінності у військово-економічній та військово-технічній політиці, зазначені причини зумовлюють можливість взаємовигідного й рівноправного співробітництва обох країн для розвитку наукової і виробничої кооперації щодо розробок та виготовлення конкурентоспроможної оборонної і конверсійної цивільної продукції.
Висока ефективність інвестицій у виробництво оборонної продукції (за різними оцінками, - від 1: 5 до 1: 10) посилює економічну заінтересованість у такій кооперації для спільного виходу з цією продукцією на зовнішні ринки. Успішний експорт допоміг би розв'язати і соціальні проблеми.
Інтереси національної безпеки вимагають виходити з того, що можливості і перспективи науково-технічної та виробничої кооперації України і Росії в оборонній промисловості мають використовуватися й розглядатися з позицій не протиставлення та конкуренції, що доходять до протиборства, а взаємовигідного і рівноправного партнерства. При такому партнерстві домінує прагнення до взаємодоповнення у виконанні поточних та перспективних вимог національної безпеки.
Проте незважаючи на наявність солідної правової бази, ситуація у даній сфері не поліпшилась. Особливо це стосується експорту озброєнь та воєнної техніки, де існує жорстка конкуренція з боку розвинутих держав Заходу. Факти конкуренції між Україною та Росією також часто завдають невиправданих збитків обом державам. У зв'язку з цим треба уважно вивчити перспективи воєнно-економічного (в тому числі військово-технічного, науково-технічного і виробничого) співробітництва обох країн. Його необхідність визначається наявними можливостями, які можуть бути реалізовані у сприятливому середовищі, за умови додержання взаємних інтересів.
В умовах дуже скромного бюджетного фінансування в Україні держзамовлення на науково-технічні розробки й оборонну продукцію її експорт є важливим джерелом економічної підтримки оборонної галузі.
Державна комісія з питань оборонно-промислового комплексу України, основне завдання якої - координувати оборонно-промислову політику, була створена після виходу Указу Президента України від 14 липня 2000 р.
В Україні після розпаду СРСР зменшився обсяг фундаментальних робіт оборонного значення, тим самим зменшився обсяг державних замовлень на продукцію оборонно-промислового комплексу України. Одна з головних причин цього - різке скорочення бюджетного фінансування. Якщо до 1992 р. Національна академія наук приблизно на 1/3 фінансувалася за рахунок оборонної тематики, то нині це фінансування зведено до мізерних величин. Але незважаючи на скорочення чисельності науковців в академічних інститутах, ядро більшості творчих колективів, які раніше провадили оборонні дослідження, збереглося. [6, 25-29]
Висновок
Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок, що в теперішніх умовах складного економічного становища в Україні державне регулювання господарських зв’язків (насамперед його основні елементи – державне замовлення та державні контракти) сприяє стабілізації економіки України, Виконанню Державної програми економічного і соціального розвитку України. А підтримка за допомогою державних замовлень таких пріоритетних напрямків розвитку економіки, як розробка новітніх технологій у сфері науки, техніки, виробництва, впровадження нових земельних відносин, підготовка і перепідготовка фахівців, наукових кадрів, використання запасів корисних копалин, реформування охорони здоров’я та соціальної системи, розвиток культури, з часом дадуть змогу стати повноправним членом Європейського Союзу та мати статус розвинутої країни.
Список використаної літератури
І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
Трансформація моделі економіки України Інститут економічного прогнозування; за ред. Академіка НАН України В.М. Гейця. – К.: Логос, 1999. – 500с.
Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник – К.: МАУП, 2000. – 176с.
Джон Стігліц. Економіка державного сектору - К.: «Основи», 1998 – 854с.
С. Герасимчук, Основні економічні проблеми розвитку ракетно-космічної промисловості України. // Економіка України 2001, №5, с.22-24
В. Ольшевський. Проблеми кооперації оборонної промисловості України і Росії. // Економіка України 2001, №5, с.25-29
ПОСТАНОВА КабМина (від 29 лютого 1996 р. N 266) Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням.