Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в ринкових умовах
• ціна має бути досить високою, щоб стимулювати діяльність кожного підрозділу в процесі виробництва продукції та її реалізації в межах підприємства через відповідну мережу збуту;
• ціна має бути досить низькою, щоб зовнішньоторговельний підрозділ був конкурентоспроможним на зовнішньому ринку.
Ціна на основі відчутної цінності товару встановлюється з урахуванням купівельного сприйняття ціннісної значущості продукції споживачем, а не реальних витрат підприємства на її виробництво та реалізацію. Формування такої ціни ґрунтується на основному підході до організації маркетингової діяльності на підприємстві.
Рівень дискримінаційної ціни визначається ставленням підприємства до конкретних груп споживачів. При цьому враховуються потреби споживачів, їхні вимоги до продукції та купівельна спроможність. Продаж однакової продукції відбувається за двома чи більше цінами, що встановлені безвідносно щодо різниці між ціною та рівнем витрат підприємства.
Аналізуючи види ринкових цін, притаманних вітчизняній економіці, зазначимо, що вони за характером дії переважно відповідають гнучким (еластичним) цінам. На відміну від стабільних цін вони змінюються залежно від ринкової ситуації та характерні для ринків, де домінують індивідуальні угоди. Сутність гнучких цін полягає в тому, що ще в процесі формування їх рівень свідомо відхиляється в той чи інший бік від середнього рівня ринкової ціни на аналогічні види продукції. Використання таких цін зумовлене особливостями перехідного періоду до ринкової економіки. Більш детально про деяких із них.
При переважній ціні передбачається зниження її рівня на продукцію, яка займає основну частку ринку (70-80%). Це відбувається за рахунок зменшення величини питомих витрат шляхом зростання обсягів виробництва та економії на витратах з реалізації продукції. Головна мета маркетингової діяльності підприємства при використанні такої ціни полягає у перешкоді проникненню на ринок нових конкурентів.
Пільгові, або стимулюючі ціни часто використовують у сучасних умовах під час реалізації товарів широкого вжитку. Прикладом такої практики, що має місце при продажу товарів масового попиту, є встановлення підприємством або комерційною структурою збиткових цін. При цьому, по-перше, збільшується обсяг реалізації цієї продукції, по-друге, споживачі можуть придбати й іншу, яка є поряд, але запропонована за нормальними цінами. Використання пільгових цін доцільно в короткочасному періоді, інакше споживач звикає до їх рівня і починає сприймати як нормальні.
Престижна ціна встановлюється на ексклюзивні товари дуже високої якості та відповідного іміджу підприємства (фірми). Як правило, такі види продукції характеризуються унікальними ознаками та властивостями.
Ціна для стимулювання збуту використовується в умовах жорсткої конкурентної боротьби. При цьому тимчасово встановлюється рівень даної ціни нижчий від планового значення, а іноді навіть менший від величини собівартості продукції.
Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно аналогічні види товарів і послуг, які реалізуються різним групам споживачів продукції. Залежно від купівельної спроможності кожної із груп визначаються різні рівні ціни на дані види продукції. Основна проблема при використанні таких цін полягає в установленні обґрунтованих співвідношень цін на різноманітні види аналогічної продукції.
Ціна, що формується з урахуванням рівня поточних цін, зорієнтована на конкурентне середовище. Базою при визначенні її рівня є не величина власних витрат на виробництво та реалізацію продукції, а ціни конкурентів.
Біржові ціни, як правило, застосовуються при реалізації продукції оптовими партіями на товарних біржах. По аукціонних цінах продається продукція, що характеризується унікальними властивостями та ознаками. Особливістю біржової та аукціонної цін є те, що їх рівень при продажу продукції значною мірою залежить від майстерності особи, яка проводить даний процес. [3, с.80-86; 4, с.24-26]
Як показав аналіз діяльності вітчизняних підприємств і комерційних структур у сучасних умовах, інші види ринкових цін використовуються меншою мірою. Зумовлено це тим, що вони не повною мірою враховують особливості маркетингової діяльності суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції. Крім того, такі ціни базуються переважно на використанні вже розглянутих підходів до формування ринкової ціни.
Кожне підприємство залежно від мети та особливостей маркетингової діяльності при реалізації продукції вибирає одну із ринкових цін. На процес прийняття цінового рішення впливає багато різних чинників (рис.3.4). В умовах вітчизняної економіки необхідно також ураховувати ступінь новизни продукції та її споживчі властивості, рівень попиту та його цінову еластичність, коло споживачів продукції, фінансовий стан підприємства, рівень монополізації економіки та характер інфляційних процесів у ній, інші особливості, що визначають результати маркетингової діяльності підприємства.
| Маркетингова ціль |
![]()
| Конкретні умови ринку |
|
Особливості маркетингового середовища |
| Контрольована підприємством частка ринку |
|
Термін окупності капітальних витрат |
| Швидкість упровадження нової продукції на ринок |
|
Економічне становище підприємства в галузі |
| Вимоги споживачів до продукції |
|
Стан вітчизняної економіки |
| Цінове рішення |
![]()
| Вільна ціна |
Рис.3.4 Основні чинники, що впливають на процес прийняття цінового рішення при виборі виду вільної ціни
Кожний із розглянутих чинників по-різному впливає на процес формування цінової політики підприємства. Зумовлено це характером їх дії як у процесі формування ціни, так і при реалізації продукції на ринку. В зв'язку з цим ефективність прийняття цінового рішення значною мірою визначається не тільки кількісним, але і якісним підходом до оцінки впливу даних чинників.
Відношення держави до діючої системи ціноутворення на вітчизняних підприємствах певним чином визначається особливостями перехідного періоду до ринкових умов (рис.3.5). Звичайно, в цих умовах держава повністю не усувається від процесу ціноутворення як на рівні підприємства, так і в межах усієї країни, але її сучасні функції порівняно з використанням цін при плановій економіці суттєво змінилися. Так, при зростанні концентрації та спеціалізації в окремих галузях виробництва держава повинна певним чином впливати на процес монополізації, який на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки має місце в провідних галузях промисловості.
|
|
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
| Формування основних напрямків цінової політики | Обмеження зростання цін на товари першої необхідності в умовах інфляції |
Впровадження антимонопольного законодавства |
Цінова підтримка аграрного сектора економіки |
Захист державних інтересів у процесі зовнішньоекономічної діяльності | Контроль над цінами |
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
| Ринкове ціноутворення |
Рис.3.5 Функції держави в системі ціноутворення при переході до ринкових відносин
Державна цінова політика має бути зорієнтована на встановлення партнерських економічних відносин між виробниками та споживачами продукції. Реально це проявляється в розробці та прийнятті відповідних законів, що визначають основні правила поведінки суб'єктів на ринку. Такий підхід сприяє створенню умов для здорової конкуренції в процесі реалізації продукції. При цьому держава стримує прагнення окремих підприємців нейтралізувати або послабити таку конкуренцію, в законодавчому порядку коригуючи їх комерційну діяльність на ринку, а також захищаючи інтереси споживачів продукції. [4, с.28-29]
Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми - виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки - це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів.
Встановлення знижок має цілий ряд причин:
1. Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма - продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях.
2. У покупця складається враження, що фірма - продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма - продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує об’єм продажу.
Таким чином розрізняють наступні види знижок:
За оплату товару готівкою (загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6%.
Кількісна - зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення об’єму партії, що виробляється.
Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, пов’язані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.
Спеціальна (персоніфікована), надається певній категорії покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці.
Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Величина таких знижок доходить до 50-80%.
Бонусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7-8% вартості обороту.
Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальним міжуправлінською домовленістю.
Непомітна - форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання льготних кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів. [6]
Висновок
В умовах переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин ціна як економічний елемент у системі маркетингового механізму набуває все більшого значення. Вона суттєво впливає на ефективність підприємницької діяльності підприємства, що зумовлено її роллю при формуванні його прибутку. В процесі організації маркетингової діяльності підприємства важливим є формування його цінової політики, що визначає рівень ціни, стратегічний і тактичний підходи до процесу реалізації продукції на ринку у відповідній перспективі.
Встановлення рівня ціни на продукцію є досить складним і трудомістким завданням у процесі ціноутворення на підприємстві. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки підприємства не приділяють достатньої уваги теоретичним питанням і практичному досвіду формування цінової політики на кваліфікованому рівні. Як результат, припускаються суттєвих помилок у процесі ринкового ціноутворення. Недоліки вітчизняного ціноутворення в основному зумовлені двома основними причинами. По-перше, дається взнаки спадщина планової економіки. По-друге, підприємства не мають певного досвіду у формуванні цінової політики і у використанні ринкової ціни в процесі реалізації продукції. Все це значною мірою ускладнюється недостатнім методичним забезпеченням процесу формування цінової політики підприємства з урахуванням специфіки розвитку вітчизняної економіки.
У першому розділі була розкрита сама суть процесу ціноутворення. Було встановлено що формування цін відбувається саме на ринку під дією попиту і пропозиції. Процес ціноутворення здійснюється на основі спеціальної методології - це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. Також розкриті її найважливіші елементи. Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними, іншими словами це методика ціноутворення - це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів.
Другий розділ присвячений системі цін, її суті. Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе. Система цін характеризується рівнем, структурою та динамікою. Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін. У ході аналізу було виявлено тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему. Крім цього встановлено, що система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Розкрита суть командно-адміністративної економіки встановлення цін, їй характерне функціонування централізованої системи цін. У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова система цін, де панує вільне ціноутворення. Але навіть при вільному ціноутворенні держава все одно має вплив на ціни. Також у розділі детально були описані характерні риси ринкового ціноутворення.
Третій і основний розділ роботи описує особливості вітчизняного ціноутворення в умовах ринку, де всі ціни складають єдину цілісну систему. Виявлено що кожна окрема ціна і кожна окрема група цін перебувають у постійному розвитку піл впливом ринкових факторів. Виявлено головні, вирішальні ланки системи цін, що суттєво впливають на зміну цілої системи. Рух цін на основні товари в той чи інший бік від їх вихідного рівня відповідно трансформує усю цінову систему. До цих цін відносяться, перш за все, ціни на видобувну сировину і енергетичні ресурси, тобто базових галузей промисловості. Процес функціонування цін в єдиній економічній системі характеризується не тільки прямим зв'язком, а й зворотним. Дослідження системи цін у вітчизняній економіці показали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначається трьома основними чинниками:
• єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки;
• характером взаємодії всіх елементів ринкового механізму господарювання із сектором державної економіки;
• взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції.
Детально описана класифікація системи цін. Різні автори приводять різну класифікацію, але суть їх одна і та сама. Ціни класифікуються за такими основними ознаками: з урахуванням характеру економічного обороту, залежно від особливостей процесу просування продукції, за часом дії, за територією дії, за порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів, за ступенем новизни продукції, з урахування меж держави в процесі реалізації продукції, залежно від маркетингових цілей та інші види ринкових цін які використовуються меншою мірою.
Також досліджено процес прийняття цінового рішення та виявлено, що на нього впливає багато різних чинників. Була розкрита державна цінова політика і її вплив на ринкові ціни. Повністю описана одна із складових частин системи ціноутворення - система знижок, та подана її класифікація.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 року № 507-XII
2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 17 березня 1999 р. №184/98-ВР
3. Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки: Монографія. - Тернопіль. Економічна думка, 2002. - 334 с.
4. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 257 с.
5. Пінішко Василь Степанович, Мединська Тетяна Володимирівна; Ціни і ціноутворення: Львів. комерц. акад. та ін. Львів, 2002.
6. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: навч. посібник 3-тє вид., виправлене. - К.: Кондор, 2005. - 214с.