Xreferat.com » Рефераты по экономике » Основи економічної теорії

Основи економічної теорії

забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання.

Основні риси сучасної РЕ: автономність дій учасників ринку, поінформованість суб’єктів господарювання, соціалізація та глобалізація економічних взаємозв’язків, економічна свобода, конкренція, мобільність ресурсів, соціалізація.

Принципи функціонування РЕ: принцип безмежності людських потреб, принцип обмеженості ресурсів, альтернативність вибору, принцип раціональності поведінки суб’єктів господарювання, що полягає в прагненні максимізувати корисність, принцип егоїстичного індивідуалізму.

Ринок – система ек-х відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. Є два сектори ек-ки: ринковий і неринковий (бюджетний). Структура ринку за різними критеріями: а) за об’єктами обміну:

ринок ресурсів, який набуває форм: ринку праці; ринку капіталу; ринку землі та нерухомості; товарний ринок, який набуває форм: ринку споживчих товарів; ринку послуг; ринку науково-технічних розробок та інформації; фінансовий ринок, що набуває форм: грошового ринку; ринку цінних паперів; валютного ринку; б) залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання: вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний; інформація доступна); 10 монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений); монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід); регульований (держава законодавче обмежує економічну, свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище); в) за територіальною ознакою: місцевий; регіональний; національний; світовий; г) стосовно відповідності чинному законодавству: легальний (дозволений законом і відкритий для оподаф кування); тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

д) стосовно способу формування: стихійний; організований.

Функції ринку: Ф. регулювання. Ринок регулює всі ек-і процеси – вир-во, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу ек-их ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Ф. стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП. Розподільча ф. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами. Ф санації. Ринок через конкуренцію очищає ек-не середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації ек-го довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим. Алокаційна ф. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами. Інформативна ф. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що –ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.Ф інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової ек-ки.

Етапи формування ринку:класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи "нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища;

соціальна орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.


11. Становлення ринкових відносин в Україні. Методи конкурентної боротьби


Як складова єдиного народногосподарського комплексу СРСР на кінець 80-х років XX ст. укр ек-ка відрізнялась такими ознаками: тотальним директивним плануванням та адміністративним контролем над усіма сферами суспільного життя; переважною орієнтацією на задоволення потреб союзної кооперації; гіпертрофованим розвитком військово-промислового комплексу; прихованою інфляцією, масштабним дефіцитом товарів та послуг; нераціональною зайнятістю, зрівнялівкою, низькою оплатою праці тощо. Трансформаційний х-р ек-ки Укр пов'язаний з такими перехідними процесами: суверенізацією національного господарського комплексу; лібералізацією та демократизацією економічного життя; плюралізацією форм власності та господарювання; структурною постіндустріальною перебудовою; започаткуванням інноваційного типу суспільного відтворення; гуманізацією та соціалізацією економічних процесів; радикальною зміною функцій та ролі держави; становленням громадянського суспільства з розвиненими Демократичними інститутами; гармонійним включенням до глобального соціально-економічного середовища. Загальний стратегічний вектор розвитку України – розбудова змішаної соціально орієнтованої ек-ки постіндустріального типу.

Перехідний період, у який вступила економіка України на прикінці XX ст. пов'язаний з Міжсистемною трансформаційною кризою – криза, пов'язана з переходом економічної системи до нового якісного стану, радикальною зміною економічних основ та інституційної структури суспільства.

Трансформаційний спад економіки України (1990-2000 pp.) був викликаний низкою об'єктивних та суб'єктивних чинників (таких як залишкові чинники адміністративно-командної економіки, негативні чинники періоду реформування командно-адміністративної системи, об’єктивні чинники ринкової трансформації національної економіки).

З 2000 р. в Україні розпочалося поступове відродження ек-ки, що знаходить вияв у стабільному щорічному прирості ВВП. Водночас уповільнення ек-ої динаміки в 2004-2006 рр. стало наслідком впливу таких чинників: вичерпання інерції відновлювального зростання екстенсивного х-ру, набутої у попередні роки, коли відбувалося підвищення ек-ої активності після глибокого та тривалого трансформаційного спаду; погіршення зовнішньої кон'юнктури та втрати укрекспортерами частини зовнішніх ринків; різкої номінальної ревальвації гривні, її перманентної реальної ревальвації та надмірно різкого зниження рівнів тарифного захисту, які спричинили послаблення позицій укртоваровиробників на зовнішніх ринках і витіснення їх із частини внутрішніх ринків через суттєве збільшення приросту імпорту; значного підвищення фіскального тиску на суб'єктів господарювання у яке відбулося внаслідок перегляду дохідної частини державного бюджету та скасування переважної частини податкових пільг; негативного впливу фіскалізації ек-ки на інвестиційні процеси, різкого сповільнення інвестиційної активності та відпливу інвестиційних ресурсів з інноваційне орієнтованих галузей промисловості, що привело до утвердження традиційно сировинної моделі вітчизняного виробництва та експорту.

Стратегічним пріоритетом розвитку вітчизняної ек-ки на сучасному етапі є перехід до людиноцентричної моделі суспільного прогресу та перетворення людського ресурсу в його інтелектуальній, інноваційній та інформаційній складових на пріоритетний напрям капіталовкладень.

На конкурентному ринку суперники використовують різні методи боротьби: цінові, нецінові, нечесні (недобросовісні) та чесні (добросовісні).

Цінові методи конкуренції – конкуренція, в якій головним засобом боротьби є ціна. За цінової конкуренції перемагає той, хто домагається нижчої ціни продукції, ніж конкуренти.

Залежно від форм і цілей конкуренції формуються такі види : монопольно високі, монопольно низькі, демпінгові, дискримінаційні.

Монополько висока ціна - це різновид ринкової ціни речового товару або послуги, яка встановлюється монополіями вище від вартості товару і забезпечує їм прибуток. Монопольна низькі ціни встановлюються на товари та послуги, які закуповують великі компанії, на комплектуючі деталі у драних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки. Демпінгові ціни - звичайно занижені ціни на товари при продажу їх на внутрішніх і зовнішніх ринках з метою розорення та усунення конкурентів з уже освоєних ринків.

Дискримінаційні ціни - це різні ціни на один і той самий товар для різних покупців.

В умовах сучасної конкуренції переважають нецінові методи конкуренції.

Нецінова конкуренція — це стратегія конкурентної боротьби, яка спрямована не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.

Нецінові методи конкуренції поділяються на два види: конкуренцію за продуктами і конкуренцію за умовами продажу.

Конкуренція за продуктами передбачає поширення таких нецінових характеристик товарів як покращання їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, влення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо.

Конкуренція за умовами продажу передбачає поширення і вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів.

Нечесна конкуренція – нецивілізовані форми конкурентної боротьби, які проявляються в порушенні суб'єктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції.


12. Перетворення грошей на капітал. Особливості нагромадження капіталу в Україні


Термін “капітал” вживають у різних аспектах: “майно” і “володіння”, “само зростаюча вартість” і “само зростаючі гроші” або взагалі нагромаджена праця в різних уречевлених формах. Так, основоположники класичної політекономії А. Сміт та Д. Рікардо ототожнювали капітал із нагромадженою уречевленою працею (засобами виробництва). Однак Сміт до капіталу відносив лише ту частку запасів, яка використовується для подальшого функціонування у виробництві та іншій економічній діяльності й приносить доход. Сучасні західні економісти аналогічно трактують сутність даної категорії. Починаючи з Сміта буржуазна політекономія (Міль, Маршалл, Самуельсон) розглядає капітал як сукупність факторів виробництва, що приносять доход. За Марксом, капітал – це вартість, авансована у той чи інший вид економічної діяльності (перш за все у виробництво) з метою одержання додаткової вартості, яка є результатом експлуатації і приносить додаткову вартість. К – це не просто гроші, а авансовані вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість від первісно нагромадженої. З точки зору політ економічного розуміння сутності і змісту категорії “капітал” важливо враховувати, що перетворення грошових знаків на капітал передбачає наявність ряду як техніко-організаційних, так і соціально-економічних умов. 1з них – це можливість і необхідність власника потенційного капіталу вступати у відносини з іншими виробниками з приводу купівлі факторів виробництва. 2 – це те, що за умов недостатньої наявності хоча б одного зі згаданих факторів для організації ефективного виробництва, він може звернутись до відповідних ринкових інституцій (банків, інвестиційних фондів, трастів, лізингових компаній тощо). Перетворюючи свої кошти на капітал, його власник вступає в економічні відносини з різними господарюючими суб’єктами, які постачають через ринок необхідні йому товари (послуги), а також з індивідами, які отримують засоби для існування не від власної підприємницької діяльності, а від найманої праці за гроші.

Гроші виступають не тільки як заг. еквівалент, а і як найбільш абстрактна форма сус-ного багатства, як абсолютний ліквідний засіб. Гроші дають капітал лише тоді, коли пускаються в обіг для наживи (для одержання суми більшої, ніж первісна). Цей рух перетворює гроші в капітал. Першими формами руху капіталу є торгівельні і лихварські (діяли лише в сфері обігу). Грошовий капітал стає продуктивним в процесі первісного нагромадження капіталу і встановлює капітал підприємства. Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичне відношення, це процес, що перетворює з однієї сторони засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з другої безпосередніх робітників у найманих.

Капітал розглядають як певну ціність, благо, що приносить його власнику впродовж тривалого часу дохід.


13. Заробітна плата: сутність, форми. Теорії заробітної плати


Однією із основних характеристик розвинутого товарного виробництва є загальна праця товаровиробників і купівля-продаж їх робочої сили. Отже, має місце плата за використання фізичної і розумової праці. Проблема з’ясування сутності заробітної плати здавна привертала увагу економістів різних шкіл і напрямів. Очевидно, що працівник при наймі на роботу продає працю і заробітна плати виступає в якості плати за працю, тобто ціною праці. Таке трактування склалося давно і залишилося й дотепер. На цій позиції перебувають і багато вітчизняних економістів.

Поряд з цим деякі російські економісти роблять спробу заперечити таке розуміння сутності заробітної плати. Логіка їх заперечення така: праця є функція самого працівника, тому невіддільна від людини як такої. Вона є формою життєдіяльності особистості і не може бути об’єктом купівлі-продажу в політично і економічно вільному суспільстві. Тому на ринку праці продається і купується не сама праця, а послуги праці, кількість і якість яких залежить від багатьох факторів: рівня професійної підготовки працівника, його кваліфікації, досвіду. Купівля-продаж послуг праці виступає у формі найму вільного працівника на відповідних умовах: тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, посадові обов’язки. З їхньої точки зору під заробітною платою в широкому розумінні слід розуміти дохід від фактора від назвою “праця”. У вузькому розумінні вона може розглядатися як ставка заробітної плати, тобто ціна, яка виплачується за виконання одиниці праці протягом відповідного часу. Як бачимо, в даному трактуванні автори сутність зарплати знову ж зводять до ціни праці.

Одночасно багато теоретиків-економістів вважає, що вихідним положенням при з’ясуванні сутності зарплати є грошовий вираз життєвих благ, які забезпечують нормальні умови для відтворення робочої сили, тобто дають змогу підтримувати стан постійної працездатності працівника та утримувати членів сім’ї.

Розуміння сутності заробітної плати та закону, який її відображає, не охоплює всього різноманіття її змісту. Для розуміння сутності важливим є один із аспектів праці — ставка заробітної плати, яка є ціною, що її сплачує роботодавець найманому працівникові за функціональне використання його праці.

Окрім ставки, заробітна плата формується на підставі багатьох різних за своїм функціональним призначенням складових. Співвідношення цих елементів утворює структуру заробітної плати, яка охоплює: основну та додаткову зарплату, а також види винагород, що входять до кожної зі складових.

Заробітна плата має дві основні форми: відрядну та погодинну. Кожна із форм виявляється у відповідних системах.

Відрядна заробітна плата — це форма, що заохочує збільшення обсягів виробництва продукту. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва. Відрядна форма зарплати передбачає систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці, за ризик і т. ін.

Погодинна форма заробітної плати застосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того вимагає технологія. Надлишок виробленої продукції є порушенням технології та не стимулюється.

Погодинна форма функціонує як погодинно-нормативна та погодинно-преміальна.

Перша передбачає оплату за відпрацьований час та за виконання нормативів робіт, які (нормативи) періодично переглядають.

Друга (погодинно-преміальна) передбачає оплату за відпрацьований час та додаткову виплату премій за економію вит досконаліші форми організації праці тощо.

Між найманим працівником і власником капіталу існує постійна суперечність. У системі оплати праці ця суперечність оявляється в тому, що найманий працівник, який отримує свою частку, незалежно від фінансового стану підприємства, на якому працює, залишається байдужим до його (підприємства) частки. Для того, щоб зацікавити найманого працівника у результативній діяльності підприємства, застосовують систему пайової участі у розподілі доходів підприємства.

Частка участі найманого працівника в доходах фірми визначається двояко: визначенням частки кожного працівника в чистому доході підприємства;у формі акціонування та отриманні дивідендів на певний обсяг акціонерного капіталу.

В Україні діє тарифна система, яка включає: тарифні ставки; тарифні сітки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики.

За допомогою тарифної системи заробітної плати здійснюють диференціацію робіт залежно від їх складності, а робітників залежно від їхньої кваліфікації та рівня відповідальності за розрядами тарифних сіток. Вони є основою диференціації заробітної плати.

Якщо розглядати заробітну плату як окреме економічне явище, то можна виявити, що у формах і системах заробітної плати проявляється дія двох принципів (законів) ЇЇ формування: усереднений рівень оплати праці в країні визначається вартістю робочої сили (встановлення мінімального гарантованого рівня всім працівникам незалежно від кінцевих результатів); диференціація заробітної плати (залежно від рівня кваліфікації, продуктивності праці, ризиковості, відповідальності й т. ін.) здійснюється на основі закону граничної корисності, що проявляється як закон граничної продуктивності, або на основі ціни трудових послуг, наданих найманими працівниками підприємцями.


14. Домогосподарства в системі економічного кругообігу. Поняття та показники диференціації доходів населення


ДГ– окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в ек-ку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності. В ДГ виникають первинні ек-ні потреби, формуються первинні ек-ні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного вир-ва. Термін ДГ об’єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в суспільному вир-ві. ДГ виконує подвійну роль в сучасній ек-ці. З одного боку, воно є активним суб’єктом ринкових відносин, а з іншого – важливою ланкою в ек-му кругообігу ресурсів, товарів (послуг), доходів. Функції сім’ї : соц-на та виховна ф. - сім’я є основним осередком формування і нагромадження людського капіталу. Для появи і розвитку людського капіталу необхідні такі фактори: члени сім’ї, та – споживчі блага (товари, послуги). Зниження дітонароджувальної ф. сім’ї зменшує не лише трудовий, а й соц-но-ек-ний потенціал сус-ства в цілому. Споживча ф - саме ДГ виступають основним споживачем товарів і послуг, які обертаються на відповідному ринку. Постачальницька ф. - кругообіг починається з ДГ як власників ресурсів. Вони постачають на ринок такі важливі вир-чі ресурси, як працю, капітал, землю та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які поєднавши їх певним чином, створюють товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються ДГ. В умовах ринку ДГ і п-ства одночасно діють як покупці і продавці. Вир-ча ф. - частина ДГ виступає безпосередніми виробниками різних товарів і послуг, які поставляються на ринок. Посередницька функція ДГ найчіткіше виявляється в сфері торгівлі.

Диференціація доходів населення – різниця в доступі до власності і влади різних класів, соціальних верств і прошарків у межах певної ек-ої с-ми, що виявляється у рівні їхніх доходів, передусім, грошових. Причиною диференціації за сучасних умов є ек-на система капіталізму, побудована на відчужені переважної більшості населення від власності на засоби вир-ва і влади. Більшість ДГ мають мало або взагалі не мають власності, а інші (меншість) володіють великою к-тю устаткування, нерухомістю, і т. д. Похідними від цієї причинами диференціації в доходах населення є відчуженість від управління влас-тю, від самого процесу праці (отже, наявність масового безробіття), наявність дискримінації (в оплаті робочої сили, расова дискримінація тощо), антидемократичний х-р ді-ті держави, відсутність справедливої соціальної політики, раціональної регіональної ек-ої політики, могутніх профспілок та ін. Деякі причини диференціації в доходах населення зумовлені біологічними чинниками (як відмінності у здібностях населення, чисельність сім'ї, частково вік та ін).


15. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств


П - господарська ланка, якій властиві такі риси: наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного ек-го процесу, що відособлює його ек-но; технологічна зумовленість факторів вир-ва; певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція); певне місце в соціумі. За формою організації П розрізняють: індивідуальне (одноосібне володіння); товариство (партнерство); корпорація.

Індивідуальні П є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. П-ць є водночас і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем. Товариства (партнерства) - форма організації П, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юрособами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством. Види: Повне товариство - не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном. ТОВ ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Змішане т-во (командитне) - воно складається із дійсних членів, які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками. Корпорація (акціонерне товариство) -форма об'єднання капіталів учасників акціонерного товариства (AT). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) - випускають акції, які вільно купують та продають.

Зокрема, за формою власності П поділяють на:

• приватні; • колективні; • державні.

За рівнем концентрації та централізації вир-ва і капіталу П поділяють на малі (дрібні), середні та великі (крупні).

Організаційна форма підприємства – це спосіб взаємозв’язку окремих елементів продуктивних сил (факторів виробництва). Економічна форма П являє собою господарські або ек-ні зв’язки і має такі конкретні форми, як бюджетне, орендне, кооперативне, акціонерне тощо. Типи підприємств: приватні (недержавні), до яких часто відносять і колективні (кооперативні), державні, змішані.

Підприємство на Заході зазвичай знане як фірма. Фірма – це, з одного боку, організація, що перетворює вихідні ресурси на кінцевий продукт, а з іншого – юридично самостійна форма існування бізнесу, відповідним чином зареєстрована підприємницька одиниця, що має комерційну самостійність.


16. Держава та її економічні функції


Головні завдання держави в умовах ринкових ек-х систем:•

правове забезпечення функціонування ринкового механізму;• організація грошового обігу;

• захист і сприяння розвитку конкуренції;• вир-во суспільних благ;• мінімізація трансакційних витрат;

• компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);

• стабілізація макроекономічних коливань;

Держава як суб’єкт ринкової економіки: • пред'являє попит на ек-ні ресурси для здійснення ек-ої ді-сті в державному секторі ек-ки. • пред'являє попит на засоби вир-ва для вир-ва сус-их та інших благ

• пропонує гроші та пред'являє попит на гроші.

• пропонує суспільні блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність під-го сектору і зменшує витрати на споживання домогосподарств.

• здійснює урядове регулювання ринкової економіки.

Держава в економічному процесі:• відтворює умови конкуренції • виступає як покупець продукції • є суб’єктом, який несе грошові витрати • усуває причини відмови ринкового механізму.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці зводяться до трьох основних – законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.

Законодавча ф передбачає, що держава розробляє систему ек-их, соц-их та організаційно-господарських законів і постанов, які створюють певні “правила гри”, тобто правові засади ринкової ек-ки, що є гарантом однакових прав і можливостей для усіх форм власності та господарювання.

Стабілізуюча ф полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні ек-го зростання. З цією метою держава: а) визначає цілі, напрями і пріоритети ек-го розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові підйоми; б) бере на себе організацію пропозиції центральних грошей; в) забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.

Розподільча ф пов’язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у сус-ві, а з іншого – з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій ек-ці. Для здійснення цієї функції:а)здійснює перерозподіл коштів груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездатних і малозабезпечених проводячи відповідну фінансову і податкову політику, політику регулювання цін; б) встановлює і контролює реалізацію законодавства про встановлення мінімального розміру зарплати; г) бере на себе функцію забезпечення сус-ми благами, у вир-ві яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені, водночас без цих благ сус-во не може досягти благополуччя. У регулюванні зовнішньоек-их відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами.

Регулюючі функції держави в ринковій ек-ці є умовою досягнення балансу ек-ки на макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соц-го захисту малозабезпечених верств населення.


17. Аграрні відносини. Особливості функціонування капіталу в сільському господарстві


АВ - складова ек-их відносин, які виникають у с/г з приводу володіння й використання землі як головного засобу с/господарського вир-ва, а також вир-ва, розподілу, обміну й споживання с/господарської продукції та послуг. Земля - перша й основна умова будь-якого вир-ва, але в с/г вона ще й головний засіб вир-ва, елемент продуктивних сил. Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом вир-ва.

Процес вир-ва, технологічні операції в аграрній сфері тісно переплітаються з природними процесами, органічно комбінуючись у процесі створення споживчої вартості. Важливе місце має ек-на оцінка землі. Вона означає визначення цінності землі й має такі показники: валовий продукт землеробства (продуктивність земель при досягнутій протягом ряду років інтенсивності землеробства) і окупність витрат (кількість продукції на одиницю витрат); диференціальний дохід від землеробства (величина додаткової частини чистого доходу, яка утворюється в результаті, більш високої продуктивності праці на відносно кращих землях порівняно з гіршими). Аграрні відносини тісно пов’язані з власністю на землю.

Х-р і особливості аграрних відносин визначаються насамперед формою власності на землю як основний засіб вир-ва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми – державна, комунальна, приватна.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу - земельна рента. Рента - передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки. Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента. Її причиною є монополія на землю як на об’єкт господарювання. Виникнення цієї ренти означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференціальної ренти. Господарства, що використовують свою працю на кращих земельних ділянках, мають більше продукції з одиниці земельної площі. Вони отримують додатковий продукт, який є матеріальною основою диференціальної ренти.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти – першу і другу. Перша являє собою додатковий чистий доход, одержуваний в результаті більш продуктивної праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях. Друга виникає в результаті підвищення продуктивності землі завдяки використанню більш ефективних засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень у землю. Взаємозв’язок першої і другої диференціальної рент полягає ів тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша пов’язана з природною, а друга – з економіню родючістю грунтів.

18. Економічні відносини в кредитно-банківській сфері. Вплив грошово-кредитної політики на рівень суспільного виробництва


Позичковий капітал - грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою отримання доходу в формі позичкового відсотка (процента). Рух позичкового капіталу називають кредитом. Кредит - система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

1. Джерелом кредитних ресурсів є грошовий капітал, що вивільняється в процесі кругообороту промислового та торговельного капіталу. Таке вивільнення зумовлене:

• характером обороту основного капіталу, який переносить свою вартість на заново створювані продукти й повертається до підприємця частинами, а використовується за цільовим призначенням (на оновлення основного капіталу) тільки після закінчення амортизаційного періоду;

• характером оборотну оборотного капіталу. Так, заробітна плата видається раз або двічі на місяць, а затрати на оплату праці повертаються підприємцю з кожною партією реалізованого товару (послуги). Крім того, між реалізацією товарів і закупівлею нових матеріалів, сировини тощо теж проходить певний проміжок часу, в який відбувається нагромадження тимчасово вільних грошових засобів;

• акумуляцією частина прибутку на розвиток та модифікацію виробництва, вирішення певних соціальних завдань. Протягом певного періоду часу ця частина прибутку має цільове призначення і використовується як тимчасово вільний грошовий фонд.

2. Наступним джерелом кредитних ресурсів є рух бюджетних засобів, цільових фондів та резервів.

3. Третім джерелом тимчасово вільних грошових засобів є грошові доходи і заощадження приватних осіб.

Для того щоб тимчасово вільні грошові засоби не переставали виконувати функцію капіталу, вони повинні рухатись, бо тільки рух забезпечує їхнє зростання. Наявність тимчасово вільних грошових засобів, з одного боку, та наявність суспільної потреби в їхньому використанні — з іншого, зумовлюють об'єктивну необхідність існування кредиту.

Принципи функціонування кредиту:

• Обов'язковість повернення кредиту.

• Платність.

• Строковість.

Форми впливу грошово-кредитної політики:

1.Девізійна політика – здійснюється в вигляді валютної інтервенції. НБ може здійснювати за її допомогою регулювання.

2.Дисконтна політика – в її рамках політика дорогих і дешевих кредитів. НБ може піднімати або знижувати облікову ставку. Нб піднімає ставку по кредитах і як насідок по депозитах і кредити стають дорогими.


19. Фінансова система і фінансова політика держави


Фінанси - цільові грошові фонди (грошові кошти) загального призначення, які формуються, створюються і перерозподіляються державою, її органами, підприємствами та іншими структурами на основі принципів нееквівалентності і безвідплатності.

Всі фінанси поділяються на два види - централізовані і децентралізовані.

Централізовані фінанси концентруються: • у Державному бюджеті; • у Пенсійному фонді України; • у Державному фонді сприяння зайнятості населення; • у Фонді для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення; • у Державному інноваційному фонді; • у Фонді захисту навколишнього природного середовища; • у Фонді соціального захисту інвалідів.

Джерелами централізованих фінансів є: 1) надходження від підприємств, організацій та різних закладів; 2) податки з юридичних та фізичних осіб; 3) надходження від державних позик.

Децентралізовані фінанси перебувають у розпорядженні підпр-в, установ та громадських орган-цій і створюються за рахунок їх прибутків і нагромаджень, а також частково за рахунок коштів громадян (н-д, власників акцій ) або позичкових коштів.

Централізовані і децентралізовані фінанси в сукупності створюють фінансову систему.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни.

Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет.

Функції державного бюджету:

Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (оперні театри, музеї).

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що льовані в державному бюджеті

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: