Xreferat.com » Рефераты по экономике » Особливості управління підприємством в умовах ринкового середовища

Особливості управління підприємством в умовах ринкового середовища

- Снаб», Запорізька область, смт. Якимівка -тканина;

ТОВ «Талкомпласт», м. Львів - ґудзики, блискавки;

ПП «Сатем Інтернешнл», м. Київ - тканина;

ТОВ «Поліпласт», м. Львів - ґудзики;

ТОВ «Поділля», м. Вінниця - послуги по вишивці.

Електроенергію постачало ВАТ «Запоріжжяобленерго». З підприємством КП «Водоканал» був укладений договір по відпуску води та приймання стоків. Природний газ поставлявся від ВАТ «Запоріжгаз». ПМП «Теремок» постачав дизпаливо та бензин. У 2006 році були укладені договори на постачання обладнання:

1. ТОВ ВКФ «Солій», м. Харків - машина швейна промислова;

2. ТОВ «Сервіс - тяжмаш», м. Київ - човники, апарат ґудзиковий, апарат для пласких ґудзиків, голки, ніж;

3. ТОВ «Ротонд - Україна» - прес кнопочний.

81,5% тканини в 2006 році було закуплено в Італії (компанії «Баланд», «Понтеторго», «Нотабене»), Болгарії (компанія «Міроліо»), Німеччині (компанії «Корнет», «Lanficio Thim SPL»).

Основними клієнтами ВАТ "ВТФ "Селена" по виготовленню одягу з давальницької сировини у 2006 році були фірми з Німеччини, Франції, Великобританії:

1. Samoon collection fashion concept Gerry Weber, Німеччина.

Договір був укладений в жовтні 2006 року. Згідно з цим договором виконавець (ВАТ "ВТФ "Селена") надає необхідне обладнання та робочу силу, а замовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками. Поставка початкових матеріал в здійснюється на умовах СРТ (Фрахт/перевозка оплачені до...) м. Запоріжжя. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко -Перевізник" (FСА) м. Запоріжжя. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в Євро та здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунок Виконавця. Оплата вартості переробки кожної відвантаженої партії здійснюється Замовником за фактично виготовлені вироби.

2. Фірма "Ленер Кордєр", Франція.

Контракт був укладений в 1996 році. Предмет контракту: виконавець бере на себе зобов'язання виконати замовлення по виготовленню одягу на виробничій базі ВАТ «ВТФ «Селена». Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу, а Замовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками. Поставка початкових матеріалів здійснюється на умовах СРТ (Фрахт/перевозка оплачені до...) м. Запоріжжя згідно з Інкотермс - 2000. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко - Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в французьких франках за виконану роботу і здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунок Виконавця, а також по бажанню.

3. Reggie designs LTD, Великобританія.

Контракт був укладений у 2006 році. Предмет контракту: виконавець бере на себе зобов'язання виконати замовлення з виготовлення одягу з давальницької сировини. Замовник забезпечує Виконавця необхідними сировиною, матеріалами та технологічними розробками. Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко-Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Замовник зобов'язується здійснити розрахунок з Виконавцем за виконану роботу у відповідності з умовами Контракту. Поставка початкових матеріал в здійснюється на умовах ДДУ (Поставлено без оплати мита в названому пункті) м. Запоріжжя згідно з Інкотермс – 2000.

4. Магсоna – Kleidung Heinz Ostermann, Німеччина.

Контракт був укладений в 2006 р. Предмет контракту: Виконавець бере на себе зобов'язання виконати замовлення по виготовленню одягу виготовленого з давальницької сировини. Замовник забезпечує Виконавця необхідними сировиною, матеріалами та технологічними розробками. Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко-Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Замовник зобов'язується здійснити розрахунок з Виконавцем за виконану роботу у відповідності з умовами Контракту. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в Євро, ціни можуть змінюватись шляхом підписання Сторонами Протоколу узгодження ціни.

5. Umlau&Klein International, Німеччина.

Контракт був укладений у 2005 р. Предмет контракту: Виконавець бере на себе зобов'язання виконати замовлення по виготовленню одягу на виробничій базі ВАТ "ВТФ "Селена". Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу, а Замовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками. Поставка початкових матеріалів здійснюється на умовах СРТ м. Запоріжжя. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється в Євро та здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунок Виконавця. Оплата вартості переробки кожної відвантаженої партії здійснюється Замовником за фактично виготовлені вироби шляхом перерахування на валютний рахунок. [16]

Ринкові ризики

1. Висока конкурентність в галузі швейної промисловості на внутрішньому ринку.

Високий ступінь конкуренції в галузі швейної промисловості на внутрішньому ринку зумовлений наявністю значної кількості підприємств-виробників, а також імпортерів продукції даної галузі, разом з низьким рівнем платоспроможного попиту на якісні швейні вироби крупних виробників. Зокрема, існує високий ступінь недобросовісної конкуренції з боку імпортерів, які здійснюють незаконний ввіз подібної продукції без сплати відповідних податків та зборів, а також з боку підпільних цехів та виробництв по пошиву одягу, які працюють на єдному податку або ухиляються від сплати податків у повному обсязі. Перелічені вище чинники, поряд з високим рівнем інфляції та загальнонизьким рівнем доходів громадян, призводять до того, що більшість споживачів віддають перевагу продукції швейної галузі, що пропонується на стихійних ринках та в інших подібних точках продажу, які не гарантують якість продукції, що пропонується, її практичність, термін використання тощо. Така тенденція призводить до недостатнього попиту на продукцію ВАТ «ВТФ Селена», позначається на обсягах виробництва, та, відповідно, прибутках акціонерного товариства.

З метою зменшення впливу даного фактору на діяльність підприємства здійснюється диверсифікація структури випуску продукції, яка, крім продукції, що виробляється на внутрішній ринок, передбачає випуск продукції за експортними замовленнями та з давальницької сировини. Разом з тим, підприємство здійснює заходи, спрямовані на розширення своєї частки на внутрішньому ринку.

2. Нерівномірне надходження давальницької сировини

За результатами 2006 року приблизно 60% виробничих потужностей підприємства було завантажено переробкою давальницької сировини, що визначає залежність підприємства від даного виду діяльності. Разом з тим, нерівномірність надходження давальницької сировини на переробку та відсутність певного плану діяльності у цьому напрямку зумовлювало нерівномірність завантаження підприємства в цілому впродовж року, спричиняючи у різні періоди або надмірне, або недостатнє завантаження виробничих цехів. Задля зменшення впливу даного фактору на діяльність підприємства заплановано поступове зменшення обсягів переробки давальницької сировини, здебільшого орієнтуючи підприємство на внутрішній ринок та на виготовлення продукції за експортними замовленнями.

3. Складність з виходом на внутрішній ринок

На поточний момент в Україні на державному рівні не здійснюються заходи з розвитку інфраструктури торгівлі, особливо оптової, вітчизняною продукцією швейної промисловості, що є необхідною умовою для просування товарів вітчизняних підприємств - крупних виробників такої продукції. Така ситуація створює певні обмеження та вимагає значних зусиль і ресурсів для виходу підприємств на внутрішній ринок, а також призводить до того, що підприємство, не маючи можливості у повній мірі завантажити свої виробничі потужності продукцією для внутрішнього ринку, повинно працювати з давальницькою сировиною, що є нерентабельним.

З метою подолання даної несприятливої ситуації ВАТ «ВТФ «Селена» має стратегічну ціль у середньостроковій перспективі (3-5 років) істотно збільшити частку продукції, що виробляється на внутрішній ринок, забезпечуючи рівномірне завантаження виробництва продукцією для внутрішнього ринку впродовж усього року. Збільшення частки виробництва продукції на внутрішній ринок здійснюватиметься за рахунок зменшення частки продукції, що виготовляється з давальницької сировини. Так, у 2005 р. 4% продукції, виготовленої ВАТ «ВТФ Селена», було направлено на внутрішній ринок, у 2006 році цей показник збільшився до 8.4%, а у 2007 році - до 12%.

Фінансово-господарські ризики

4. Сезонність продукції

Збут швейної продукції, зокрема тієї, яку виготовляє ВАТ «ВТФ "Селена», має сезонний характер, внаслідок чого в певні пори року виробництво є недостатньо завантаженим, тоді як в інші пори року (наприклад, влітку) виробничі потужності, навпаки, є надмірно завантаженими. Така ситуація призводить до нерівномірного розподілу виробничої діяльності підприємства впродовж року та негативно позначається на його фінансово-господарському стані.

Задля зменшення негативного впливу сезонності на ступінь завантаження виробничих потужностей було здійснено заходи по оснащенню швейного виробництва різним технологічним обладнанням, що дозволяє випускати як верхній, так і легкий асортимент продукції. Такі зміни дозволили диверсифікувати виробництво продукції, розширити її асортимент, врівноважити сезонні коливання у завантаженні виробничих потужностей підприємства.

5. Нестача власних коштів

Зважаючи на низьку загальну рентабельність та за деякими напрямками збитковість виробництва, а також враховуючи плани ВАТ «ВТФ «Селена» стосовно подальшого розвитку та диверсифікації виробництва, підприємство потребує залучення додаткових коштів із зовнішніх джерел, включаючи кредитні кошти комерційних банків. Так, станом на кінець 2007 року підприємство залучило довгострокових кредитів на поповнення обігових коштів на суму 9.6 млн. гривень. Повернення зазначених кредитних коштів комерційним банком, разом з відсотками, здійснюється вчасно та у повному обсязі, проте у разі збереження тенденції збитковості виробництва цей фактор може становити істотний ризик для фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства.

6. Ризик зменшення рентабельності виробництва

Аналізуючи рентабельність виробництва продукції ВАТ «ВТФ «Селена» за останні кілька років, слід відзначити тенденцію зниження рентабельності виробництва продукції з давальницької сировини, та збільшення рентабельності виробництва продукції на внутрішній ринок.

З метою зменшення впливу даного фактору ризику на діяльність підприємства ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює поступову переорієнтацію виробництва з напрямків, які є менш рентабельні, на напрямки, що приносять більший прибуток. Зокрема, однією зі стратегічних цілей підприємства на середньострокову перспективу є активний вихід на внутрішній ринок, збільшення випуску продукції для внутрішнього ринку та на експорт.

7. Недостатня завантаженість виробництва

Останніми роками виробничі потужності ВАТ «ВТФ «Селена» завантажені на 60-70%. Так, у 2007 році ступінь завантаження склав 63,2%, у 2006 році - близько 70%, у 2005 році - 66%. Недостатня завантаженість зумовлена невідповідною забезпеченістю замовленнями, нерозвинутою мережею збуту продукції акціонерного товариства на внутрішньому ринку. залежністю від контрактів по переробці давальницької сировини, загальною тенденцією зниження темпів росту легкої промисловості, в тому числі, швейної галузі, та іншими факторами, притаманними як підприємству, так і галузі в цілому.

Для зниження впливу даного фактору на діяльність підприємства здійснюються заходи, спрямовані на виходи на нові ринки, розширення клієнтської бази, пошук нових контрагентів на виставках, в тому числі міжнародних, підвищення конкурентних переваг продукції акціонерного товариства, диверсифікація виробництва, розширення асортименту продукції, що виготовляється та ін.

8. Плинність кадрів

Плинність кадрів є ще одним фактором, який негативно позначається на господарській діяльності підприємства. Аналіз плинності кадрів показує, що щорічно плинність кадрів зростає, особливо це відчутно за результатами роботи у 2007 році. За звітний період цей показник склав 35,3%, у тому числі робітників - 43,2%, тоді як у 2006 році 25,3% і 28,7%. Для зменшення показника плинності кадрів ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює поступове підвищення рівня заробітної плати. Так, в 2005 році середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника підприємства становила 836 грн., у 2006 році цей показник становив 960 грн., у 2007 році - 1257 грн. На підприємстві здійснюються заходи, спрямовані на підвищення якості охорони праці, підвищення стандартів безпеки на виробництві, здійснення санітарно-медичного обслуговування працівників підприємства тощо. Також в акціонерному товаристві реалізується соціальна політика, яка спрямована на підтримку гідних стандартів життя працівників підприємства та їхніх сімей, включаючи оплату санітарно-курортного лікування, надання матеріальної допомоги, фінансування спортивно-оздоровчих заходів, підтримку пенсіонерів тощо.

Недосконале податкове законодавство

Враховуючи той факт, що більше 90% продукції ВАТ «ВТФ «Селена» спрямовується на експорт, з застосуванням нульової ставки ПДВ, недосконале податкове законодавство має негативний вплив на діяльність підприємства, погіршуючи його фінансовий стан. Так, станом на 01.01.2008 року розмір підтвердженого але невідшкодованого податку на додану вартість, складає 1 386 млн.грн. Відповідно, підприємство змушене компенсувати нестачу цих фінансових ресурсів за рахунок залучених кредитних коштів комерційних банків, що призводить до додаткових фінансових витрат з боку підприємства та неможливості адекватного планування надходжень від відшкодування ПДВ, зважаючи на непрозорість цього механізму податкової системи. Погіршення макроекономічних показників

Погіршення загальних макроекономічних показників, включаючи збереження темпів інфляції, збільшення видаткової частини, в тому числі підвищення комунальних платежів та ін., зумовлюють зменшення купівельної спроможності населення України, таким чином, опосередковано впливаючи на обсяги реалізації продукції ВАТ «ВТФ «Селена» на внутрішньому ринку та на діяльність підприємства в цілому. [16]

У 2006 рік був для ВАТ "ВТФ "Селена" дуже складним. Реальні доходи населення збільшувались малими темпами. Купівельна спроможність майже зовсім не змінилась в порівнянні з минулим роком, одночасно зростала вартість послуг, ціна енергоносіїв.У результаті, основна кількість населення, як і в минулому році, придбавала дешевий одяг на ринку, не звертаючи увагу на його якість та практичність.

Крім того, велика кількість дешевого одягу контрабандою завозилась з-за кордону, багато дешевого одягу низької якості було виготовлено в підпільних цехах з виробництва одягу.

Ці та інші причини призвели до того, що ВАТ "ВТФ "Селена" дуже залежало від поставок на переробку давальницької сировини, оскільки приблизно 70% потужностей виробництва було завантажено цими поставками.

Результатом фінансово-господарської діяльності за 2006 рік був збиток в сумі 3 278 тис. грн., показник рентабельності склав від'ємне значення - 8,4%. При цьому рентабельність продукції, яка випускається на внутрішній ринок та експорт, збільшилась, а рентабельність продукції з давальницької сировини знизилась. У середньому оплата по контрактах з давальницької сировини є меншою ніж змінні витрати на виготовлення цієї продукції.

У зв'язку з незначними змінами на внутрішньому ринку ВАТ «ВТФ «Селена» продовжить прийняту стратегію в плануванні виробництва на 2007 рік, а саме завантаження виробництва потужностей продукцією, що виготовляється на експорт, на внутрішній ринок та з давальницької сировини.

Випуск продукції на експорт, виходячи з проведених переговорів та укладених контрактів, необхідно зберегти на рівні 70 - 75 тис. штук і використовувати всі можливості для його збільшення.

Випуск продукції на внутрішній ринок у 2007 році повинен бути збільшений до 33-34 тис. шт. в рік (в 2005 році цей показник склав 24.9 тис. шт.). при цьому планується провести організаційні заходи, а саме:

- зміни в структурі управління підприємством;

провести зміни в складі інженерно-технічних працівників;

затвердити та реалізувати програму розширення та збільшення випуску продукції на внутрішній ринок.

У зв'язку з низькою ефективністю випуску продукції з давальницької сировини та ії збитковістю, в 2007 році планується зменшити випуск даного виду продукції тільки до такої кількості, яка дозволить завантажити виробничі потужності в деякі періоди року (на рівні 100-110 тис. шт.). При цьому необхідно домогтись збалансування рівня цін зі змінними витратами на обробку давальницької сировини та отримання маржинального доходу такого рівня, який би хоча б частково покривав постійні витрати. [17]



3. УКРАЇНА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ


3.1 Світовий досвід господарювання в ринкових умовах


Світовий досвід показує, що при виборі певної моделі економіки та її реалізації потрібно враховувати загальне і специфічне, яке є змістом перехідної економіки, у стадії якої перебуває Україна. Водночас обов'язково слід мати на увазі, що загальні закономірності для перехідної економіки неоднаково виявляються в різних умовах, скажімо, в умовах східної та західної цивілізації.

Закономірністю перехідної економіки є нестабільність і нестійкість, оскільки в її основі лежать суперечності старих і нових форм господарювання, що призводить до швидких якісних змін в економічному і соціальному житті суспільства. У зв'язку з цим треба передбачати альтернативні шляхи її розвитку. Потенційно існує широкий спектр перспектив: від повернення у певній формі до авторитарно-бюрократичної системи і до постіндустріального суспільства; від корумпованої тіньової економіки до праволіберальних, заснованих на приватній власності систем. Слід ураховувати і те, що альтернативність мас певні межі, які зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Серед багатьох варіантів є оптимальний для тієї чи іншої країни. Критерієм цього вибору є як загальні тенденції розвитку світової цивілізації, так і врахування реальних ресурсів, національних особливостей, історичних традицій, географічного та геополітичного положення. Отже, формувати економічну стратегію, спрямовану на побудову певної моделі ринкової економіки, слід, спираючись на перелічені чинники.

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм: власності, централізовано-директивного прийняття рішень і технологічний монополізм.

Негативний вплив на формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економіка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиває спеціалізацію у колишньому Радянському Союзі на важкій промисловості, воєнно-промисловому виробництві та видобувних галузях. Саме це сьогодні відтворює нестачу товарів народного споживання, з одного боку, і технічну та технологічну відсталість — з іншого. Це породжує величезну потребу в придбанні нафти та газу на світовому ринку, а отже, проблеми з торговельним балансом, перекоси у цінах на внутрішньому ринку. [11]

Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами: реформуванням існуючих підприємств і створенням нових. Перший шлях передбачає: демонополізацію; роздержавлення і приватизацію; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для структурної перебудови підприємств; диверсифікацію. Другий шлях ставить за мету сприяння розвитку малого й середнього бізнесу; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для створення нових підприємств, а також реструктуризації застарілих, тих, які потребують повного оновлення.

Ураховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри, недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність і економіка регулюється тільки ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом і приводив би до часів А. Сміта та відповідних методів економічного життя, де все вирішувало вільне ціноутворення.

Модним є так званий лібералізований підхід, сутність якого полягає в тому, що якщо не заважати економіці розвиватися самій по собі за притаманними їй принципами, то Україна скоро ввійде до світового ринку.
Поширене гасло «повну свободу переміщенню капіталів, товарів, людей» — не тільки популістське, а й некоректне. Хто може сьогодні назвати таку країну, де це гасло було втілене в життя? Кожна країна, вступаючи в економічні відносини з іншими країнами, прагне якомога повніше реалізувати свої інтереси. Саме тому вона вводить квоти, ліцензії, митні бар'єри щодо іноземних товаровиробників.

Допускаючи іноземний капітал в економіку, треба також регулювати ці процеси, адже вони можуть призвести до втрат у певних галузях виробництва, подальшого спотворення економіки, яка перетвориться на технологічний придаток розвинених країн, де відбуваються екологічно шкідливі або безперспективні процеси. [9]

Досвід перехідного періоду постсоціалістичних країн, у тому числі України, свідчить: шлях до ринку в «стихійному режимі», самопливом — не тільки не ефективний, а й призводить до надзвичайно великих втрат у всіх сферах життя, відкидає суспільство назад на десятки років. Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Домінуючою при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку.

Слід також ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або ще якимось зразком. Він є невід'ємним елементом економіки. Ринкові відносини у Японії, Італії, Бразилії, Алжирі різні. Характерними рисами сучасного розвиненого ринку є висока організованість, інтелектуальне кадрове забезпечення його інституцій, науково обґрунтовані правові засади.

Побудова такого ринку зайняла багато часу і при цьому відбувалася на добре розвинених товарно-грошових відносинах. Сучасні розвинені країни на це витратили весь повоєнний період (3-4 десятиліття); Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур — приблизно два десятиліття. При цьому ринок «маленьких азіатських драконів», як називають останні чотири країни, хоч і з розвиненим, відрізняється від ринку європейських країн і американського. Він, як вважають спеціалісти, не є моделлю відкритої ринкової економіки.
Україна мас будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Для України найприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

Така стратегія має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах економічного розвитку, які сприяли б досягненню зазначених цілей.
Важливо обрати правильний шлях переходу до ринку. Еволюційний шлях ґрунтується на поетапному і поступовому введенні ринкових відносин впродовж тривалого періоду (10 — 15 років).

Прискорений шлях, або «шокова терапія», на перший погляд, виглядає як простий, тому що до ринку можна перейти за короткий термін (були пропозиції за 400 — 500 днів, 2 — 3 роки). Приваблює він тим, що мета досягається швидко. Використовувався навіть такий сюжет. Хвіст коту можна відрубати частинами, а можна зразу. У першому випадку тварина страждає кожного разу, а у другому — лише раз, а ефект той самий. Сутність такого підходу полягає в тому, що на основну масу товарів та послуг відразу вводять вільні ціни. Зростання1 їх обмежується проведенням гранично жорсткої фінансової та кредитної політики. Вона є ключовим елементом цього варіанта. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримка населення встановлюється на мінімальному рівні. [10]

Поелементний, еволюційно-радикальний шлях поєднує поступовість, поетапність і державне регулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків — з іншого. Раптово перейти до ринку не вдасться, тому що в Україні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Економіка потребує радикальної структурної перебудови. Без цього неможливо наповнити внутрішній ринок споживчими товарами, посісти чільне місце на міжнародному ринку. Для того щоб досягти цього, потрібні величезні капітальні ресурси. Сподівання на допомогу ззовні — нереальні. їх треба шукати всередині країни, в її сучасній економіці. Гострим є дефіцит на кваліфіковані підприємницькі кадри для роботи у банках, на біржах тощо. Саме тому для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові елементи.

Вирішення цього складного завдання потребує, з одного боку, прискореного переходу до ринку, а з іншого — виходу економіки з кризи. Такими є реальні обставини, з якими не можна не рахуватися, обираючи стратегію переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки. Головним чинником створення моделі ринку, про яку йдеться, має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку. Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.

Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими мають бути регулятори.

Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної злагоди. [15]



3.2 Фінансові проблеми та адаптація підприємств до ринкових умов


Розвиток економіки на сучасному етапі, неминучість і необхідність перехідного періоду від однієї системи господарювання до іншої, трансформації адміністративної системи й механізмів керування в ринкові ставлять перед підприємствами проблеми адаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать влаштованість, виживання підприємств, гнучкість їхнього реагування на зміни зовнішніх причин, на фактори нестабільності і невизначеності, що властивому нинішньому перехідному періоду.

Тому необхідно розглянути основні проблеми, що стоять перед підприємництвом в умовах переходу до ринкових відносин, і побудувати для їхнього рішення механізми адаптації, що дозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних груп і категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей і методів перебудови й розвитку систем підприємства забезпечити місце в ринковому середовищі й ефективне в ньому функціонування.

Насамперед необхідно поставити завдання створення таких перетворень, що б мали природний, органічно їм властивий характер здійснення, а по-друге – теоретично сформульований (на рівні підприємства) загальний методологічний підхід до викорінювання застійних явищ в економіці, що лежить в основі дезинтеграцї управління й виробництва, диференціації форм власності. Визначена сутність цього підходу, що враховує монополізм виробників, що існують, сформовані ще до перехідного періоду, особливості системи керування і господарювання, наявність фактично поки ще єдиної державної форми власності, і полягає в поділі дуже великих підприємств, процесів виробництва й управління й одночасному переході до змішаних форм власності. [13]

Вихідною позицією в мотивації перебудови і розвитку систем підприємства є те, що кожна група й категорія трудящих повинна мати інтерес для досягнення цілком визначених конкретних цілей, що у сукупності забезпечують ефективне функціонування підприємства в умовах переходу до ринкових відносин і на довгострокову перспективу при стабільній економічній ситуації. При цьому необхідно розглянути загальні елементи мотивації, що відносяться до всіх груп і категорій трудящих, і спеціальні, що поширюються на окремі групи й категорії.

Ефективність роботи підприємства, усіх його систем і механізмів багато в чому визначається зовнішніми факторами, що діють на мікрорівні. Необхідно розглянути два блоки питань з цієї сфери, що тісно зв'язані з механізмами адаптації підприємства (керування якістю продукції, роздержавленням і приватизацією, а також шляхи й методи їхнього удосконалення з метою створення для підприємств середовища найбільшого сприяння.

Особливо важливим стає питання використання нової функції управління для промислових підприємств – прогнозування. Заслуговує вивчення розроблена прогнозуюча система і прогнозні моделі технічно-організаційного розвитку, а також методологія й методика моделювання взаємозалежної стратегії розвитку технічно-організаційної й організаційно-економічної системи підприємства.

У ході нового етапу економічної реформи, що почався, в Україні особливо важливим стає вишукування додаткових резервів підвищення ефективності господарського механізму, уживання кардинальних заходів по створенню умов для виходу країни з кризової ситуації. Пошук же найбільш прийнятних для України методів оздоровлення економіки в першу чергу приводить до необхідності звернутися до світового досвіду рішення цих проблем.

Серед цілого ряду різноманітних факторів економічного росту найбільш значним вважають умілу реалізацію підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентоздатності і суспільного процвітання.

Для активізації зусиль у цьому напрямку і більш повного розуміння всього комплексу наявних проблем насамперед необхідно зупинитися на теоретичному аспекті проблеми підприємництва. [10]

Конкуренція – це основна умова, при якому працюють ринкові механізми, що генерують цінові сигнали, що породжують стимули, що формують ринковий достаток, розмаїтість асортименту і висока якість товарів і послуг.

Україні, як і іншим країнам з перехідною економікою, у спадщину від радянської державно-монополістичної системи дісталася сукупність відносин між підприємствами, не сумісна з конкурентним середовищем.

Звичайно, конкурентне середовище може бути створена і при цих умовах на основі лібералізації зв'язків із зовнішнім ринком, зокрема за рахунок ослаблення митних обмежень для закордонних товарів, що надходять на внутрішній ринок, з одночасним посиленням контролю за їх якістю. Але такий шлях формування конкурентного середовища при найглибшій економічній кризі надзвичайно небезпечний. Створена в такий спосіб конкурентне середовище здатне лише підсилити дію сил, що руйнують національну економіку. Не можна не враховувати, що товари, вироблені на більшій частині українських підприємств, у порівнянні з товарами світового ринку неконкурентоспроможні. Більшість українських підприємств цієї конкуренції не витримає, що може збільшити і без того їхній скрутний стан.

Існує думка, що рішення даної проблеми лежить у технологічному відновленні виробництва, що повинне зробити продукцію підприємств конкурентноздатної. Однак і це рішення представляється сумнівним насамперед через умови його виконання. Галопуюча інфляція робить інновацію малоймовірної, оскільки нормальна підприємницька діяльність не здатна дати необхідні засоби для інвестицій. Сумнівно також одержання засобів для цієї мети ззовні, оскільки умови тієї ж інфляції і нестабільності економіки України змушують інвесторів шукати такі приміщення капіталу, що здатні давати негайну віддачу, тим часом як вкладення у виробництво завжди сполучені зі значним періодом часу і ризиком.

Але навіть якщо великим підприємствам і вдається обновити технологію, у багатьох випадках вони приречені залишатися неконкурентоспроможними на світовому ринку. Це обумовлено не в останню чергу особливостями їхньої структури, що склалася в умовах командно-адміністративної системи. [9]

Підприємства (у першу чергу великі, але не тільки вони) створювалися за принципом максимально замкнутого комплексу підрозділів. Це диктувалося реальними умовами діяльності підприємств і було узаконено нормативними актами, що регулюють їхні типові структури. Склад підрозділів основного виробництва формувався таким чином, щоб звести до мінімуму залежність підприємств від постачальників. На кожнім підприємстві створювалася широка номенклатура підрозділів допоміжного й обслуговуючого виробництв. Апарат керування, як правило, уключав численні відділи, групи, бюро, лабораторії.

Такий підхід до формування структури підприємств диктувався не тільки прагненням максимально обмежити зв'язку через міжвідомчі бар'єри, але і тим, що оплата послуг сторонніх організацій, як правило, обходилася дорожче в порівнянні з витратами на зміст своїх відповідних підрозділів. Крім того, такому підходу до формування структури підприємств сприяв і прийнятий порядок оплати праці керівників у залежності від категорії підприємств.

На цю структурну особливість “традиційних” підприємств ринкова економіка відреагувала визначеними тенденціями. Протягом останнього років у країнах із сучасною ринковою економікою проглядається виразне прагнення підприємств дистанціюватися від багатьох функцій, що виконувалися раніше їхніми внутрішніми підрозділами, у першу чергу такими, котрі відрізнялися пульсуючими навантаженнями. Саме за рахунок цього фактора скорочується число промислових гігантів і , разом з тим, зростає кількість малих підприємств. Усупереч теоретичній догмі про невідворотність процесу концентрації виробництва, середні розміри підприємств виявляють явну тенденцію до зменшення.

Цей процес робить ринкову економіку більш динамічної, мобільної, сприйнятливої до інновацій, підвищує її здатність оперативно реагувати на ринковий попит і його зміни. Разом з тим зростаюча частина підприємницького ризику переноситься на малі підприємства, а робота великих підприємств, що залишаються фундаментом ринкової економіки і її експортного потенціалу, стає більш стійкою. Особливо слід зазначити, що розвиток малого підприємництва супроводжується розширенням конкурентного Середовища, вторгненням конкуренції в сфери, що раніш були представлені неконкурентними відносинами внутрішніх підрозділів підприємств.

Правильні висновки підказує досвід великих компаній у країнах з розвитий сучасною ринковою економікою. Відомо, наприклад, що підприємства такої

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: