Комплекс моделей енергоспоживання регіонами України
Баланси МЕА зберігають, в принципі, першу складову — первинні ресурси палива і енергії. Друга частина відображає трансформацію частини первинних видів енергії (вугілля, нафти, газу, ядерної сировини і гідроресурсів) в продукти угле- і нафтопереробки і виробництво електричної і теплової енергії.
Третя частина характеризує кінцеве використання п'яти видів енергії (вугілля, продуктів нафтопереробки, газу, електро- і теплоенергії) основними групами кінцевих споживачів — промисловістю, транспортом, сільським, житлово-комунальним господарством, іншими галузями економіки.
Сумарно первинні енергоресурси України в 2008 році складали в нафтовому еквіваленті 140,3 млн. тонн, з них близько половини — 46,9% доводилося на газ, 23,6 — на вугілля, 18,5 — на нафту, 16,2% — на ядерне паливо. Скромна роль гідроенергії — 0,72% і особливо поновлюваних видів енергії — лише 0,19%.
З невідповідно високої енергоємності виробництва в Україні та низької ефективності використання енергоносіїв слідує необхідність виділити і в розгорненому вигляді відобразити енерговитрати в спільних витратах на виробництво по галузях економіки, рівень споживання представлений в табл. 1.5. На жаль, в Україні ці витрати в спільній структурі матеріальних витрат не виділяють.
Таблиця 1.5
Рівень споживання та енергетична ефективність України у порівнянні із країнами світу
| Країни | Рівень енергоспоживання | Енергетична ефективність |
| ОЕСР | 1,093 | 1,256 |
| США | 1,013 | 1,333 |
| Канада | 1,01 | 1,19 |
| Китай | 1,487 | 2,667 |
| Польща | 0,776 | 1,75 |
| Угорщина | 0,924 | 1,187 |
| Болгарія | 0,766 | 1,25 |
| Румунія | 0,671 | 1,166 |
| Росія | 0,731 | 0,857 |
| Україна | 1,513 | 0,428 |
За радянських часів, коли економіка не зазнавала особливих труднощів із забезпеченням енергоресурсами, а нафта і газ були досить дешевими, в структурі витрат на виробництво в промисловості, сільському господарстві, транспорті окремо виділялися витрати на паливо і енергію. Так, в 1985 році, коли нафта (у місцях видобутку) коштувала 12 крб., до того ж не за баррель, а за тонну, та при собівартості видобутку 13,82 крб., а природного газу за 1000 кубометрів — відповідно 7,81.
1.3 Огляд публікацій за напрямком роботи
Прогнозування енергоспоживання є основою для розробки розвитку електро- та теплоенергетики регіону. Цій проблемі присвячено роботи Енергетичного Інституту ім. Г.М. Крижановського, ВГПІ та НДІ «Енергосітьпроект» і ряд інших досліджень.
Сьогодні енергетична промисловість України - це розгалужений потужний промисловий комплекс, який об'єднує понад 500 підприємств і організацій різних форм власності. Його складають 14 теплових електростанцій (ТЕС); 27 теплоелектроцентралей (ТЕЦ) загального користування, які входять до складу систем централізованого теплопостачання міст, та 243 промислових ТЕЦ; 4 атомні електростанції (АЕС); 8 великих гідроелектростанцій (ГЕС); майже 36 тис. км газопроводів; 4000 км магістральних нафтопроводів; 6 нафтопереробних заводів; понад 180 шахт та інше. В енергетичному комплексі України працює понад 800 тис. чоловік, ці дані приводить Закіров Д.Г. в книзі «Концептуальні основи енергозбереження в промисловості України» .
Методи моделювання являють собою досить широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису — спробу побудувати моделі об’єктів реальної дійсності, особливо (в межах можливості) їхньої динаміки, щоб на їх основі створити підвалини для відпрацюванняоптимальних управлінськихрішень [22].
Найважливішими функціями в системі стратегічного планування енергоспоживання, які виділяються у статті Малишева Е.А. «Методологія формування механізму ефективного енергоспоживання в регіональному енергетичному комплексі» є:
визначення можливих цілей і напрямків розвитку об’єкта прогнозування;
оцінка соціальних, економічних, наукових, технічних та екологічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об’єктів прогнозу;
визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих подій;
оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо обмежень у системі «час — гроші».
Коган Ю.М. у своїй роботі «Сучасні проблеми прогнозування потреби в електроенергії» відзначає, що у стратегічному плануванні регіонального енергоспоживання прогнози використовуються в різних варіантах:
побудова системи прогнозів для різних співвідношень «продукт — ринок»;
оцінка впливу різних факторів на розвиток ситуації, в тому числі по окремих ринках (наприклад, вплив нових технологій виробництва, зміни в потребах окремих груп споживачів тощо);
виявлення ймовірності «точок зростання» у макро- та мегасистемах і вплив на них окремих факторів (наприклад, зростання попиту на певний вид товару внаслідок зростання доходів споживачів);
зміни у співвідношеннях «можливості — загрози» (наприклад, нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає у повному обсязі конкурент);
розробка цілей та альтернативних стратегій їхнього досягнення.
Однак деякі підприємства для прийняття рішень про майбутнє організації або зовсім не застосовують прогнози, або застосовують їх незначною мірою описують Бурий О. В., Калинина А.А. та Кукреш Л.Я. в своїй праці «Енергоекономічне прогнозування розвитку регіонів». Як правило, такі фірми функціонують недовго, тому що навіть ті зміни у середовищі, які можна передбачити, стають несподіванкою: підприємство неготове для повної реалізації можливостей, що надаються зовнішнім середовищем, або терпить крах під впливом будь-якої, навіть незначної загрози.
Досвід процвітаючих підприємств свідчить про обмеженість екстраполяційних та інтуїтивних прогнозів. Тенденції, виявлені на основі аналізу інформації про події, що відбулися в недалекому минулому, можуть бути ненадійними індикаторами майбутніх тенденцій [21].
Більша частина галузей української економіки (такі як видобувна та хімічна промисловість) є енергоємними описує в своїй статті «Проблеми прогнозування електроспоживання по підприємствах і енергосистемах» Вокін Е.В., що негативно вливає на загальний показник енергоємності. Незважаючи на істотний спад промислового виробництва та відповідне скорочення енергоспоживання в середині 90-х років минулого століття, використання енергії в найбільш енергоємних секторах скоротилось значно менше, ніж в економіці в цілому, оскільки робився основний вклад у ВВП та державну казну. В певних виробничих галузях енергоємність збільшилась під час економічного спаду через великі обсяги фіксованого енергоспоживання.
Прогнозування енергоспоживання є основою для розробки розвитку електро- і теплоенергетики регіону на перспективу. Цій проблемі присвячені роботи Енергетичного Інституту ім. Г.М. Крижановського, ВГПІ і НАН «Енергосітьпроект» і ряд інших досліджень . На протязі багатьох років в Київському науковому центрі УРО АН проводилися методичні розробки і розрахунки перспективних рівнів і режимів електроспоживання регіонів. Останніми роками ці дослідження ускладнилися, що пов'язане як з необхідністю вирішення нових методичних і інформаційних проблем, так і з підвищенням невизначеності соціально-економічного розвитку регіону.
Відома безліч всіляких підходів, методів і моделей прогнозування енергоспоживання на віддалену перспективу, але всі вони не позбавлені недоліків стверджує у своїй статті Успенська І.Г. «Прогнозування режимів електроспоживання». Основний недолік статистичних методів полягає в недостатній деталізації прогнозованих показників і низькому рівні довіри до отримуваних результатів. Це обумовлено тим, що в рамках останіх тенденцій приховані конкретні причини змін рівня енергоспоживання, що відбуваються, відсутні взаємозв'язки і із змінами в соціально-економічному розвитку регіону, і із співвідношенням споживання електроенергії, тепла і палива.
Методи екстраполяції, базуються на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку. Інакше кажучи, гіпотеза економічного передбачення базується на схожості та спадковості глобальних умов існування підприємств у минулому, теперішньому та майбутньому. В цьому й полягає обмеженість даного підходу, оскільки чим тривалішим є період прогнозування, тим більш імовірним є змінність тенденцій розвитку під впливом різних факторів.
Експертні методи базуються на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації.
В основу експертних методів покладено п’ять основних умов групового вибору рішень:
універсальність, тобто наявність достатньої різноманітності можливостей вибору експертів та можливостей визначення для них індивідуальних профілів переваг;
наявність позитивного зв’язку колективних та індивідуальних переваг, при якому відмова (або доповнення) від однієї альтернативи в індивідуальних перевагах окремого експерта не повинна змінити направленості переваги відносно колективної;
незалежність непов’язаних альтернатив (якщо переваги кожного експерта однакові в кількох профілях, то й відповідні по альтернативах ступені переваг суспільства мають бути однакові для цих профілів);
наявність суверенності експертів, тобто відсутність «нав’язаного» товариством ступеня переваг;
відсутність диктаторства (як правило, з боку одного експерта, переваги якого визначають переваги товариства, а інші члени впливають на вибір альтернатив лише в тому разі, якщо ці альтернативи не мають ніякого значення для названого індивідуума).
У зв'язку з цим виникає необхідність розробки нової методики (методологічних підходів) прогнозування рівнів енергоспоживання регіону для вирішення проблеми забезпечення перспектив розвитку як власне підприємств здобичі палива і електроенергетики, так і регіону в цілому. Така методика передбачає використання залежності динаміки зміни укрупнених питомих показників споживання енергії і палива від обсягу виробництва (натурального або товарного випуску) продукції.
Метод кінцевих приростів економічного факторного аналізу застосовувався для дослідження процесів споживання електричної енергії та природного газу - двох основних видів енергоресурсів, які використовуються у виробничому циклі підприємств.
Для планування обсягу потреби в електричній енергії на підприємствах, як правило, використовується класична мультиплікативно-адитивна модель, яка може бути представлена у вигляді:
W=Σni=1Ni * Qi + Σmj=1Lj * tj,
де W - загальний обсяг потреби в електроенергії (кВтг); Ni - питома витрата (норма) енергії на одиницю продукції (кВтг / од.); Qi - обсяг кінцевої продукції або напівфабрикату, випущений i-им цехом (агрегатом) за аналізований період (од.); Lj - добовий ліміт витрат електроенергії (кВтг); tj - кількість календарних днів у звітному періоді.
Перша частина правій частині виразу описаного вище дозволяє розрахувати пореби в електроенергії для тих видів продукції (напівфабрикатів), для яких є можливість і доцільність існує розвивати норму витрати електроенергії по переділах (технологічним операціям), що беруть участь у випуску товарного продукту, що відпускається на сторону (чавун, сляби, прокат тощо) або промислового продукту, викорисристовуються для подальшого виробництва кінцевої продукції.
При цьому слід зазначити, що встановлення норм витрати електроенергії, диференційованих за видами й типорозміру продукції, оправдано тільки стосовно найбільш енергоємним кінцевим продуктам . Для решти доцільно розраховувати укрупнені норми або ліміти, які стосуються груп продукції різної номенклатури або групам агрегатів різної продуктивності та енергоємності.
У цьому випадку в розрахунках використовується друга частина формули згаданої вище, яка застосовується для визначення планового обсягу електроенергії з тим агрегата, для яких відсутні власні норми витрати, але в ході статистичних спостережень обчислена величина, що характеризує середовищне добове споживання енергії (ліміт). Множенням ліміту на кількість дисть календарних днів звітного періоду розраховується сумарна потреби цеху (агрегату) в електроенергії. Слід зазначити, що лімітва схема розрахунку як правило використовується для невеликих цехів (груп агрегатів) з низькою енергоємністю і значним асортиментом проізводімой продукції.
Для розрахунку потреби в природному газі використовується модель, практично ідентична, але враховує специфіку споживання газоподібного палива в металургійному виробництві.
Комплексний підхід до аналізу господарської діяльності підприства, що спирається на застосування алгоритмів економічного факторного аналізу та передбачає надання у повному обсязі достоної інформації особі, що приймає рішення, дозволяє не тільки получіть об'єктивну оцінку причинно-наслідкових зв'язків у системі, Але і спрогнозувати ймовірні наслідки керуючого впливу.
В результаті проведення дослідження була проаналізована структура енергетичного комплексу України і виявлені найбільш енергоспоживаючі регіони. Також були виявлені недоліки існуючих технологій та обладнання , що застосовуються на підприємствах та житлово – комунальних господарствах, котрі є одними з найбільших споживачів усіх видів енергоресурсів. Особливу увагу необхідно приділити таким регіонам як Донецький, Запорізький, Дніпропетровський, АР Крим та містам мільйонерам Київу, Севастополю, Одессі, споживання яких дорівнює сумарному в деяких областях.
Проведений аналіз публікацій, що стосуються погіршення стану енергоспоживання та енергозбереження, виявив, що зараз в Україні існує велика проблема із нестачею ресурсів, а отже вимушеними додатковими витратами на закупівлю та транспортування. Необхідно також зауважити, що родовища ресурсів, як указано в пункті 1.2., розташовані нерівномірно по території держави, що також викликає небажані збитки та втрати часу.
Погіршення стосунків з Росією відобразилося на постачанні дешевого газу в Україну, основного ресурсу діяльності підприємств, а отже і на ціни на продукцію.
Розділ 2. Методи та моделі енергоспоживання регіонами України
2.1 Постановка задачі побудови комплексу моделей енергоспоживання регіонів
Енергетичні ресурси є чинниками економічного зростання, тому, оцінка їх використання повинна здійснюватися з врахуванням темпів зростання, об'ємів реалізації продукції та цін на енергоресурси. Дані ресурси відносяться до невідтворних, що зумовлює необхідність особливо економного їх вживання у виробничому процесі. Основоположним принципом їх використання в умовах розширеного відтворення має бути випереджаюче зростання обсягів виробництва продукції, в порівнянні із зростанням енергетичних витрат. Використання енергетичних ресурсів повинне здійснюватися у взаємозв'язку з темпами їх відтворення. Також необхідно приділити особливу увагу постачальникам та виробникам, адже вони є невід’ємною часткою самого процесу енергоспоживання .
У 2007 р. споживання енергії українською промисловістю становило 40 % загального обсягу її споживання в Україні. У житлово-комунальному секторі щорічно споживається 20 % усіх необхідних Україні паливно-енергетичних ресурсів і електроенергії і 30 % тепловій енергії. По об'ємах енергоспоживання ЖКГ займає третє місце після енергетики і чорної металургії. У виробничій сфері енергоспоживання сконцентроване в кількох енергоємних секторах, які складають лише незначну частку в загальній величині доданої вартості. Найбільш енергоємними секторами є металургія та хімічна промисловість. Нерівномірне розміщення ресурсів на території держави дуже впливає на енергоспоживання у регіонах, наприклад одними з найбільш енергоємних є Донецький та Запорізький. Як наслідок виникають проблеми з транспортуванням або купівлею із-за кордону, що призводить до збільшення цін, а отже додаткових витрат користувачів енергоресурсів. Вітчизняні підприємства та ЖКГ характеризуються високою енергоємністю та низькою енергоефективністю, причиною чого стає використання застарілого обладнання та технологій, що були прийняті ще за часів радянського союзу.
Для вирішення завдань моделювання складних систем існують добре оброблені методології і стандарти. До таких стандартів відносяться методології сімейства IDEF. З їх допомогою можна ефективно відображувати і аналізувати моделі діяльності широкого спектру складних систем в різних розрізах. При цьому широта і глибина обстеження процесів в системі визначається самим розробником, що дозволяє не перенавантажувати створювану модель зайвими даними.
Idef0 - методологія функціонального моделювання. За допомогою наочної графічної мови Idef0, система, що вивчається, з'являється перед розробниками і аналітиками у вигляді набору взаємозв'язаних функцій (функціональних блоків - в термінах Idef0).
Як правило, моделювання засобами Idef0 є першим етапом вивчення будь-якої системи. При побудові Idef0 - діаграм переважно правильно відокремлювати вхідні інтерфейсні дуги від керівників, що часто буває непросто.
В даному випадку на рис. 2.1, на вході IDEF0 повинні бути присутні постачальники, ціни та обсяг енергоресурсів, а на виході те, що повинні отримати у результаті проведення моделювання: структуру та обсяг енергоспоживання регіонів.
Існує ряд чинників, що можуть впливати на моделювання енергоспоживання регіонів України, а саме: кон’юктура ринку, науково-технічний прогрес як постачальники необхідних даних, а також слід виділити діяльність галузевих(регіональних) міністерств та науково-дослідницьких організацій, адже саме вони приймають рішення відносно енергоспоживання та розробляють відповідні програми, керуючись якими регіони можуть зназити свое енергоспоживання. Необхідно загострити додаткову увагу саме на цих чинниках, бо саме вони формують сьогоденний стан української регіональної енергетики.

Рис. 2.1. IDEF модель аналізу енергоспоживання регіонами України
Кон’юктура виступає як динамічний прогрес економічних змін, що характеризується напрямом і мірою варіативної певної сукупності елементів народного господарства. Вона є постійно змінюючимся динамічним процесом. Її роль є дуже значною, бо саме вона впливає на роботу підприємств, що характеризують регіон.
Варто зауважити, що зараз існує проблема енергозбереження, яка робить науково –технічний прогрес рушійною ланкою для її вирішення. Нові розробки та дослідження дають змогу підприємствам оптимізувати затрати.
Для забезпечення використання потенціалу енергозбереження, перш за все, необхідні удосконалення нормативно-правової бази і державної політики у сфері енергозбереження, яка б спонукала енергоспоживачів до належного обліку ощадного використання. Галузеві міністерства та науково-дослідницькі центри, зазначені на рис. 2.2., сприяють впровадженню інноваційних технологій, допомагають створити необхідну базу для поліпшення умов праці.
Важливість подібних установ проявляється в працях, розроблених працівниками, та співробітництві з підприємствами не тільки в місцевій сфері діяльності інших регіонів.

Рис. 2.2. Декомпозиція комплексу моделей енергоспоживання регіонами України
Проведення аналізу є вкрай необхідним, адже для економіки сучасної України характерна дуже низька ефективність використання енергетичних ресурсів. Таке положення справ є наслідком ряду причин, зокрема, структури промислового виробництва з переважанням енергоємних галузей чорної металургії і хімічної промисловості, а також що збереглася, в основному, ще з радянських часів виробничо-технічної бази, орієнтованої на тодішні низькі внутрішні ціни на нафту і газ. До недавнього часу Україна могла отримувати недорогий природний газ, що не стимулювало його економне використання. У нас також великі втрати енергоресурсів при транспортуванні чи розподілі і саме для того щоб дослідити загальне становище України шляхом використання методів поділу регіонів на групи, забражених на рис.2.3.

Рис.2.3. Декомпозиція моделі аналізу енергоспоживання регіонами України
В результаті проведення моделювання можна отримати необхідне для виявлення особливо енергозатратних регіонів, що потребують втручання держави у разі не спроможності самостійно подолати зайві витрати ресурсів, або власноруч, через заміну обладнання та впровадження інновацій.
В результаті виникнення необхідності розробляти оптимальний баланс підприємства або енергосистеми, тобто планувати витрати кожного виду палива в певний проміжок часу з метою здобуття необхідного навантаження з мінімальними витратами в умовах швидких змін технологічної, економічної і інших ситуацій. полягає в тому, що теоретичні узагальнення, основні положення і виводи дисертаційного дослідження можуть бути використані в діяльності органів законодавчої і виконавчої влади України, а саме: при розробці концепції розвитку паливно-енергетичного комплексу країни, розвитку її нафто- та газотранспортної системи і проведенні зовнішньоекономічної політики України, спрямованої на посилення її енергетичної безпеки.
аргументовано вести політику відносно вибору і реалізації оптимального плану з метою забезпечення зниження додаткових витрат, що виникли від вжитку додаткових одиниць енергоресурсів;
понизити витрати на виробництво продукції і як наслідок зменшити ціну собівартості і продажу, тобто стати привабливішим для потенційних замовників.
Побудова моделей для отримання у висновку аналітичних значень, дає можливість дізнатися про роботу підприємств та ЖКГ, що представляють основні енергоємні регіони України.
В даному випадку оптимізація є завершальною об’єднуючою ланкою, яка включає в себе як структуру так і отримані дані кластеризації.
В результаті проведення моделювання отримані дані можна використовувати для оперативного і тактичного управління споживання енергоресурсів, що дозволяють підвищити ефективність їх виробництва і розподілу і, як наслідок, стримувати зростання цін, добиватися відносного зниження тарифів.
В результаті проведення моделювання шляхом дискримінантного аналізу та кластерного розбиття на групи, можно проаналізувати стан регіонів вцілому та кожного окремо.Кластерізація дозволить будучому користувачу моделей(інвестору або державному службовцю) визначити доцільність співпраці з регіональніми представниками та масштаб виконання необхідних дій. А налізуючи на прикладі Харківської області енергоспоживання на душу населення можно розробити комплекс заходів відносно його оптимізації, тоб то більш ефективного використання таких енергоресурсів як вугілля, газ, нафта та електроенергія.
Дані оцінки дозволяють, хоча і в першому наближенні, виявити ступінь гостроти економічних та екологічних проблем територій регіону і виділити їх у типологічні групи.
2.2 Застосування методів багатовимірного статистичного аналізу в моделюванні енергоспоживання
Одним з найбільш дієвих інструментів аналізу є кластерний аналіз. Його основне достоїнство полягає в тому, що він дозволяє об'єднувати об'єкти в однорідні за кількома показниками групи (кластери). Алгоритм його застосування складається з наступних кроків:
формування матриці «об'єкт - ознака», де в якості об'єктів можуть виступати регіони, міста і т.д., а ознаками є значимі характеристики пов'язані з енергоспоживанню;
вибір заходи схожості або міри відстані, на основі якої буде будуватися класифікація;
визначення зв'язку між об'єктами на основі побудови матриці схожості або відстаней, симетричної вихідної матриці;
виявлення груп та інтерпретація отриманих результатів.
При визначенні пріоритетних напрямків комплексного енергоспоживання регіону кластерний аналіз може використовуватися в кількох аспектах. Перша область застосування - це виявлення проблем, формування переліку регіонів з високими показниками споживання ресурсів, наявності великих родовищ, заводів, які визначають загальні витрати енергоресурсів. Другим аспектом аналізу є оцінка потенціалу та відбір регіонів, які можуть стати «локомотивами» споживання, на основі вивчення розподілу ресурсів, виробничих потужностей і т.д.
Для таких об'єктів в подальшому можуть створюватися інвестиційні проекти розвитку, що фінансуються повністю або частково за рахунок бюджетних коштів. Крім того, проведення кластерного аналізу за одним і тим же об'єктам і показниками за даними різних часових зрізів дає уявлення про динаміку розвитку регіонів, їх рух щодо сформованих груп, що надає вихідну інформацію для прогнозування.
Використання кластерного аналізу не вичерпується узагальненням великих масивів кількісних даних. Він також застосовується для зіставлення об'єктів за якісними характеристиками. У стратегічному управлінні методики багатовимірних угруповань можуть використовуватися для агрегування експертних оцінок поточного або прогнозованого рівня розвитку об'єктів та їх підсистем.
Об'єднання або метод деревовидної кластеризації використовується при формуванні кластерів несхожості або відстані між об'єктами. Ці відстані можуть визначатися в одновимірному або багатовимірному просторі. Наприклад, якщо ви повинні кластеризувати типи їжі в кафе, то можете взяти до уваги кількість калорій, що містяться в ній, ціну, суб'єктивну оцінку смаку і так далі. Найбільш прямий шлях обчислення відстаней між об'єктами в багатовимірному просторі полягає в обчисленні відстаней Евкліда.
На першому кроці, коли кожен об'єкт є окремим кластером, відстані між цими об'єктами визначаються вибраною мірою. Проте коли зв'язуються разом декілька об'єктів слід визначити відстані між кластерами.
Іншими словами, потрібне правило об'єднання або зв'язку для двох кластерів. Тут є різні можливості: наприклад, ви можете зв'язати два кластери разом, коли будь-які два об'єкти в двох кластерах ближче один до одного, ніж відповідна відстань зв'язку. Іншими словами, ви використовуєте "правило найближчого сусіда" для визначення відстані між кластерами; цей метод називається методом поодинокого зв'язку. Це правило будує "волокнисті" кластери, тобто кластери, "зчеплені разом" тільки окремими елементами, що випадково виявилися ближче за інших один до одного. Як альтернативу ви можете використовувати сусідів в кластерах, які знаходяться далі за усі інші пари об'єктів один від одного. Цей метод називається метод повного зв'язку. Існує також безліч інших методів об'єднання кластерів, подібних тим, що були досліджені.
Метод кластеризації к –середніх істотно відрізняється від таких агломеративных методів, як об'єднання (деревовидна кластеризація) і двувходове об'єднання. Припустимо, ви вже маєте гіпотези відносно числа кластерів (за спостереженнями або по змінних). Ви можете вказати системі утворити рівно три кластери так, щоб вони були настільки різні, наскільки це можливо. Це саме той тип завдань, які вирішує алгоритм методу K середніх. У загальному випадку метод K середніх будує рівно K різних кластерів, розташованих на можливо великих відстанях один від іншого.
З обчислювальної точки зору ви можете розглядати цей метод, як дисперсійний аналіз "навпаки". Програма починає з K випадково вибраних кластерів, а потім змінює приналежність об'єктів до них, щоб мінімізувати мінливість усередині кластерів, і максимізувати мінливість між кластерами. Цей спосіб аналогічний методу "дисперсійний аналіз (ANOVA) навпаки" в тому сенсі, що критерій значущості в дисперсійному аналізі порівнює міжгрупову мінливість з внутрішньогрупової при перевірці гіпотези про те, що середні в групах відрізняються один від одного. У кластеризації методом K середніх програма переміщає об'єкти (тобто спостереження) з одних груп (кластерів) в інші для того, щоб отримати найбільш значущий результат при проведенні дисперсійного аналізу.
Зазвичай, коли результати кластерного аналізу методом K середніх отримані, можна розрахувати середні для кожного кластера по кожному виміру, щоб оцінити, наскільки кластери розрізняються один від одного. У ідеалі ви повинні отримати середні, що сильно розрізняються, для більшості, якщо не для усіх вимірів, використовуваних в аналізі. Значення F -статистики, отримані для кожного виміру, є іншим індикатором того, наскільки добре відповідний вимір дискримінує кластери.
Функціонування енергетики в Україні відбувається у специфічних умовах ринкової моделі розвитку економіки. Тому застосування сучасного математичного апарату, що дозволяє визначати стан енергетичного комплексу за ступенем кризи, є необхідною ланкою в досягненні сталого розвитку як регіону, так і держави в цілому. Фактори, що впливають на стан енергетіческогот комплексу, достатньо тісно пов'язані між собою. Дослідження показують, що підхід до визначення факторів, що впливають передбачає поетапне перетворення матриці вихідних даних з результатом стиснення інформації. Це дозволяє виявити найбільш значимі властивості, що впливають на стан енергетичного комплексу в умовах використання мінімуму вихідної інформації. Надмірно великий обсяг інформації може призвести до того, що ступінь показності вибірки виявиться обернено пропорційній розмірності простору факторів, що, в кінцевому рахунку, може не тільки не поліпшити, а й навіть погіршити якість бажаного результату. Основною метою побудови моделі є підвищення адекватності оцінки стану енергетичного комплексу, що дозволяє встановити ступінь кризи в регіоні.
Для оцінки стану енергетичного комплексу регіону в якості основного методу застосований дискримінантний аналіз.
Спочатку за допомогою експертизи визначається ряд регіонів-зразків, що характеризують нормальний рівень функціонування енергетичного комплексу. До регіонів - зразків відносимо ті регіони, у яких найбільша узгодженість думок експертів (узгодженість думок оцінюємо за допомогою коефіцієнта конкордації). За даними регіонів, у яких найбільша узгодженість думок експертів, здійснюється формування двох матриць. За допомогою дискримінантного аналізу виробляємо класифікацію залишилися районів на дві групи: нормальну і анормальну. Регіони, які потрапили в анормальну групу, знову даємо на експертизу, за результатами якої поділяємо їх на дві групи: регіони з кризовою і з передкризової ситуацією.
За допомогою дискримінантного аналізу виробляємо класифікацію залишилися регіонів на дві групи з передкризової і кризовою ситуацією.
Перш ніж приступити до розгляду алгоритму аналізу дискримінанта, звернемося до його геометричної інтерпретації. На рис. 2.1. зображені об'єкти, що належать двом різній множини М1 і М2.

Рис. 2.1. Геометрична інтерпретація дискримінантних функцій та дискримінантних змінних
Адаптований алгоритм розрахунку коефіцієнтів дискримінантної функції представленої у третьому розділі дозволить поетапно стежити за виконанням розрахунків.
Кожен об'єкт характеризується в даному випадку двома змінними і . Якщо розглядати проекції об'єктів (точок) на кожну вісь, то ці множини перетинаються, тобто по кожній змінній окремо деякі об'єкти обох великих кількостей мають схожі характеристики. Щоб якнайкраще розділити дві дані множини, треба побудувати відповідну лінійну комбінацію змінних і . Для двовимірного простору це завдання зводиться до визначення нової системи координат. Причому нові осі L і З мають бути розташовані так, щоб проекції об'єктів, що належать різним множинам на вісь L, були максимально розділені. Вісь С перпендикулярна осі L і розділяє дві "хмари" точок якнайкраще, Тобто щоб множини виявилися по різні сторони від цієї прямої. При цьому вірогідність помилки класифікації має бути мінімальною. Сформульовані умови мають бути враховані при визначенні коефіцієнтів і наступною:
F(x)
=
+![]()
Функція F(x) називається канонічною функцією дискримінанта, а величини і - змінними дискримінантів.
Позначимо - середнє значення j -ої ознаки у об'єктів i -ої великої кількості (класу). Тоді для множини М1 середнє значення функції буде рівне:
(x)
=
+
;
Для множини М2 середнє значення функції рівне:
(x)
=
+
;
Геометрична інтерпретація цих функцій - дві паралельні прямі, що проходять через центри класів як на рис.2.2.

Рис. 2.2. Центри великих кількостей, що розділяються, і константа дискримінації
Функція дискримінанта може бути як лінійною, так і нелінійною. Вибір її виду залежить від геометричного розташування класів, що розділяються, в просторі змінних дискримінантів. Для спрощення викладень надалі розглядається лінійна функція дискримінанта. Коефіцієнти функції дискримінанта визначаються так, щоб значення функцій якомога більше розрізнялися між