Пенсии в Украине

відповідної письмової заяви, де зазначається прізвище, ім’я, по батькові заявника, його адреса та вид пенсії, яку він просить призначити. Заява подається працівником або членом сім’ї (в разі втрати годувальника) власникові підприємства чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Непрацюючі особи подають заяву про призначення пенсії безпосередньо в районне або міське управління соціальної допомоги населення за місцем проживання.

Порядок підготовлення та оформлення документів для призначення пенсії визначено наказом міністра соціального захисту населення України від 4 березня 1992 року. Він передбачає перелік документів, необхідних для призначення пенсії. До таких документів належать:

  • заява про призначення пенсії;

  • документ, який засвідчує тривалість трудового стажу. Це трудова книжка або довідка з місця роботи;

  • довідка про заробіток за період трудової діяльності, з якого нараховується розмір пенсії;

  • копії свідоцтв про народження дітей;

  • свідоцтво органу загсу про смерть годувальника та інші необхідні документи.

Основним документом, який підтверджує наявність трудового стажу і його тривалість, є трудова книжка. В необхідних випадках стаж роботи може бути підтверджений іншими документами. Оформлення документів для призначення пенсії працівникам підприємства, здійснюване власником чи уповноваженим ним органом, звичайно завершується наданням пенсії чи мотивованим відмовленням. Районне або міське управління соціального захисту населення, яке прийняло подання або заяву та документи, складає у двох примірниках розписку. В ній перелічуються прийняті документи і зазначається дата прийняття подання чи заяви. Перший примірник розписки видається представникові власника чи уповноваженому ним органу, а другий зберігається в управлінні соціального захисту населення разом із поданими документами. Днем звернення за пенсією вважається день прийняття подання чи заяви з усіма необхідними документами. Причому день звернення за пенсією визначається не день подачі заяви за місцем роботи, а день прийняття документів районним або міським управлінням соціального захисту населення. Точне, встановлення дня звернення за пенсією важливе, оскільки з цього дня призначається пенсія, якщо особа не має права на отримання пенсії з більш раннього строку відповідно до ст.83 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Всі пенсії, передбачені цим Законом, а також пенсії військовослужбовцям строкової служби, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії за вислугу років призначається районними або міськими управліннями соціального захисту населення. Документи про призначення пенсій мають розглядати цими органами не пізніше 10 років від дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії з поясненням причин відмови і порядку оскарження рішень надсилається власникові підприємства чи заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Нормативними актами в інтересах громадян передбачено можливість перерахування призначення пенсії, переведення з одного виду на інший. Перерахування проводиться від дня подачі пенсіонером відповідної заяви з усіма необхідними документами. Переведення з однієї пенсії на іншу розглядається як призначення пенсії за новою підставою і проводиться за рішенням органу соціального захисту населення. Рішення цього органу з пенсійних питань можуть бути оскаржені в адміністративному порядку. Скарга може бути подана до районної або міської ради, райдержадміністрації чи районного або міського суду. Скарги з пенсійних питань мають розглядатися в порядку і в строки, встановлені Законом1, тобто в місячний термін. Є й скорочені соціальні строки розгляду заяв громадян, передбачені нормами пенсійного законодавства.

Трудові пенсії нараховуються з середньомісячного заробітку. Якщо з якихось причин пенсія не може бути нарахована з заробітку, вона встановлюється в мінімальному розмірі. Під середньомісячним заробітком прийнято розуміти середній розмір заробітної плати працівників, який відображає регулярні, систематичні виплати і є типовим, нормальним, характерним для даного працівника. Пенсійне законодавство встановлює два основні способи нарахування середнього заробітку для визначення розміру пенсії: за 24 останні календарні місяці роботи поспіль перед звернення за пенсією чи за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль упродовж усієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією незалежно від перерв на роботі. Середньомісячний заробіток за названі періоди визначається діленням загальної суми заробітку за 24 чи 60 місяців роботи відповідно на 24 і 60. Якщо заявник пропрацював менше 24 місяців, середньомісячний заробіток визначається діленням загальної суми заробітку за місяць на кількість цих місяців. Для призначення пенсії працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний заробіток визначається діленням за 2 чи 5 повних сезонів на 24 і 60. У склад заробітку, з якого нараховується пенсія, вносяться всі види винагород, що на них нараховуються страхові внески, крім виплат одночасного характеру2.

Для нарахування трудових пенсій приймається заробіток, який не перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, яка не перевищує 4-кратного розміру мінімальної заробітної плати, враховується для призначення пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховується для призначення в такому розмірі: в межах 5-го мінімуму заробітної плати – 85%, 6-го – 70%, 7-го – 55%, 8-го – 40%, 9-го – 25% і 10-го мінімуму заробітку – 15%. Пенсії за віком нараховуються за нормою 55% заробітку за стажу роботи в чоловіків 25 років і жінок – 20; з інвалідності І групи – 70%; ІІ – 60% і ІІІ – 40% заробітку, а в разі втрати годувальника – 30% заробітку померлого годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї. Через 2 роки пенсію можна перерахувати за умови, що за ці 2 роки середній заробіток вищий, ніж той, з якого раніше було нарахована пенсія. Якщо пенсіонер бажає повернутися на раніше отримувану пенсію, проводиться не переведення з однієї пенсії на іншу, а відновлення раніше призначеної пенсії. Нарахування пенсії працівникам деяких категорій і професій має свої особливості. Ця особливість полягає у правилах визначення заробітку для нарахування пенсій. Чинне пенсійне законодавство на цю особливість зважає, і на них поширюється загальний порядок нарахування пенсій. Під час нарахування пенсій громадянам України, які працюють в установах за кордоном чи в міжнародних організаціях, за основу береться заробітна плата, яку вони отримували перед від’їздом, або за їхнім вибором заробіток, визначений для громадян України – переселенців із інших держав. Порядок виплати пенсій викладено в статтях 84, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і відомчих нормативних актах. Після призначення пенсії всі документи надходять спеціалістові з виплати, який на їх підставі відкриває особливі рахунки пенсіонерів. Є два способи виплати пенсій за місцем проживання пенсіонерів: через відділення зв’язку та ощадні банки. Пенсії належить виплачувати щомісяця наперед1.

Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців перед виїздом за кордон. суми пенсій тим, хто виїхав до інших країн, переводяться щоквартально. Пенсійним фондом України починаючи з дати припинення їх виплати в Україні. суми пенсій, що належать пенсіонерові та неодержані через його смерть, не включаються до спадщини і виплачуються тільки непрацездатним членам сім’ї, які перебували на його утриманні та належать до загалу забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника. Виплачується, якщо за нею звернулися не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

З пенсії може бути утримано не більше 50% її розміру: на утримання членів сім’ї, на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію збитків, завданих каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю годувальника, на повернення завищених сум заробітної плати у передбачених законодавством випадках. За всіма іншими випадками стягнень може бути утримано не більше 20% пенсій. Не можна утримувати з пенсії недоїмки за податками, зборами та іншими видами заборгованості.

Перехід до ринкових відносин, висока ступінь диференціації доходів громадян потребують докорінної перебудови системи пенсійного забезпечення шляхом впровадження, поряд із системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, інституту додаткового пенсійного страхування як перспективної форми соціального самозахисту громадян похилого віку. Цей інститут передбачається в Указі Президента України від 18 жовтня 1997 року “Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки”1 як один із видів майбутньої трирівневої системи пенсій: трудова, соціальна та додаткова, яка забезпечуватиметься за допомогою недержавного пенсійного страхування. В світовій практиці його здійснюють недержавні пенсійні фонди та страхові організації.

У новій структурі відносин між державою, роботодавцем та працівником система недержавного пенсійного забезпечення буде вирішувати наступні завдання: підвищення соціальної захищеності громадян шляхом створення і функціонування ефективних соціально-фінансових інститутів, які дозволять акумулювати кошти громадян, підприємств, нарощувати їх шляхом інвестування і спрямовувати на виплату додаткових до державних пенсій; цільове використання коштів в інтересах громадян, включаючи право на успадкування; вирішення проблеми пільгових пенсій працівникам певних професійних категорій шляхом їх переведення у сферу недержавного пенсійного забезпечення і створення професійних пенсійних систем як важливої ланки соціального та економічного партнерства держави, роботодавця працівника; акумуляція в інститутах недержавного пенсійного забезпечення значних фінансових ресурсів, створення ефективних організаційно-правових форм взаємодії різних державних і недержавних інститутів з метою максимального використання інвестиційних ресурсів недержавного пенсійного забезпечення, що сприятиме покращанню інвестиційного клімату в Україні.

В країнах Південної Європи (Італія, Іспанія, Греція, Португалія) історично рівень державного пенсійного забезпечення був досить високим, тому стимулів для розвитку індивідуального або фінансового роботодавцем пенсійного забезпечення там мало. А в Нідерландах та Великобританії, де з державним пенсійним забезпеченням склалась протилежна ситуація, недержавне пенсійне страхування та підприємницькі спонсорські пенсійні програми, які підтримуються державою шляхом адміністративних і податкових пільг, набули широкого використання1.

Впровадження недержавного пенсійного страхування в Україні пов’язане з певними труднощами. У нас відсутні історичні корені застосування цього інституту, нестабільність економічних відносин, недовірливе ставлення населення до реформ в державі. Тому, на шляху до недержавного соціального страхування необхідне буде подолати значний психологічний бар’єр громадян. Також і недостатнє і наукове вивчення даного інституту, відсутня правова база.

Проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди” визначає недержавний пенсійний фонд як юридичну особу, створену роботодавцем, яка має право провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди можуть бути відкриті (доступні для усіх суб’єктів) або закриті (корпоративні), при чому, останні – як добровільні, так і обов’язкові. Професійні пенсійні системи (пенсійні системи, які формуються за ознакою належності їх суб’єктів до певної професійної групи) можуть реалізовуватись лише через корпоративні пенсійні фонди, які створюватимуться роботодавцем або групою роботодавців з метою додаткового пенсійного забезпечення громадян, які перебували у трудових відносинах з цим роботодавцем за певною професійною ознакою1.

С.Сивак вважає, що кардинальним вирішенням проблеми пільгових пенсій є їх переведення в систему недержавних пенсійних фондів, які утворюватимуться за професійною ознакою. Це, по-перше, посилить відповідальність роботодавця за створення безпечних умов праці, які б запобігали передчасній професійній непрацездатності працівників і , відповідно, виникненню у них права на пільгове пенсійне забезпечення за його рахунок, і по-друге, звільнить державний Пенсійний фонд від виплат за пільговим пенсійним забезпеченням, що позитивно вплине на рівень забезпечення всіх пенсіонерів, а також дозволить економічно обгрунтувати тарифи страхових внесків окремо для кожної професійної пенсійної системи. Правовою підставою проведення такої реформи є закріплений законодавцем принцип повної відповідальності власника за створення безпечних та нешкідливих умов праці1.

Найбільш проблемним, мабуть, буде пільгове пенсійне забезпечення в тих сферах, де шкідливі та небезпечні рівні професійних ризиків залежать від майбутнього технічного удосконалення і роботодавець об’єктивно не може повністю їх усунути. Можливо відповідальність за пільгове пенсійне забезпечення таких професійних категорій слід передбачити в межах державної пенсійної системи.

Відносини в системі недержавного пенсійного забезпечення мають бути договірними, що передбачає добровільну участь і рівність прав суб’єктів цих відносин. Водночас на корпоративні пенсійні фонди покладатиметься обов’язок виплачувати пільгові пенсії у зв’язку з особливими умовами праці, що передбачає поєднання як добровільної, так і обов’язкової участі роботодавця. Всупереч цьому проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди” не встановлює чітких критеріїв розмежування названих двох форм. Обов’язковість професійного пенсійного страхування повинна передбачатися не в рамках цілої економіки, а лише в певних галузях для працівників окремих професій.

Створення недержавних пенсійних фондів потребуватиме певних правових гарантій їх надійності, тобто спроможності відповідати за своїми зобов’язаннями перед учасниками та забезпечувати повну реалізацію пенсійних прав громадян. Першою такою гарантією має стати закріплення на законодавчому рівні правової природи фонду як некомерційної організації. Метою його інвестиційної діяльності має бути не збагачення засновників, а реалізація статутних цілей фонду, тобто фінансування пенсійного забезпечення громадян.

Певною гарантією стало б і нормативно-правове регулювання умов та порядку створення недержавних пенсійних фондів: державна реєстрація як самих фондів, так і пенсійних схем, які ними використовуватимуться, а також ліцензування цього виду діяльності. Процедура реєстрації та ліцензування забезпечить реалізацію функцій державного контролю за створенням та діяльністю фондів, що зменшить можливість правопорушень в системі. Слушні й пропозиції економістів щодо необхідності законодавчого закріплення системи економічних нормативів: розміру статутного фонду, норми страхового резервування коштів, мінімального відсотка вкладення активів у державні цінні папери1.

Однією з гарантій є законодавче закріплення відповідальності засновників недержавних пенсійних фондів перед його учасниками у випадку банкрутства чи ліквідації фонду. На думку С.Сиваша найбільш прийнятою формою б повна солідарна відповідальність засновників. При чому ліквідація недержавних пенсійних фондів можлива лише за умови повного розрахунку з учасниками або при наявності правонаступника за зобов’язаннями фонду перед майбутніми пенсіонерами. Звичайно, що роль держави в системі недержавного пенсійного забезпечення має полягати лише у законодавчому врегулюванні умов та порядку створення цих фондів та контролі за їх діяльністю. Фінансових зобов’язань в сфері недержавного пенсійного забезпечення держава покладати на себе не зобов’язана.

У зв’язку з тим, що основним видом трудових пенсій є пенсія за віком, пропоную розглянути наступні проблемні питання стасовно них.

Доцільно на законодавчому рівні закріпити вартісну величину прожиткового мінімуму і керуватись саме цим одним нормативом як при виплаті соціальних допомог, пенсій, так і при встановлені мінімальної заробітної плати. В усякому разі це внесе ясність як у соціальне законодавство, так і у практику його застосування.

Закріпити це можна, наприклад в Законі “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року.

У частині 3 приамбулі цього Закону написано, що закон гарантує соціальну захищєность пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтированому на прожитковий мінімум. Закон гарантує, але ж на практиці мінімальна пенсія значно нижче ніж прожитковий мінімум. І, що означає “орієнтированому”, треба чітко вказати: “не менш ніж прожитковий мінімум”. Далі ідеться, що пенсії підлягають регулярному переогляду, але не вказано в який строк. Наприклад, цей строк може складати один рік. Тоді це буде звучати так:

“Закон гарантує соціальну захищеность пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, не менш ніж прожитковий мінімум, а також регулярного переогляду їх розмірів раз на один рік узв’язку з підвищенням розміра мінімального прожиткового мінімуму”.

В процесі реформування пенсійної системи дискусійним виявилось питання про можливість підвищення пенсійного віку громадян.

Так, наприклад, С.Сивак вважає, що пенсійний вік повинен враховуватися з настанням старості людини, яка за медичними показниками настає у 65-річному віці, тоді як загальний пенсійний вік в Україні становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок1.

А втім, середня тривалість життя в Україні скорочується. За даними статистики, вона складає 62 роки для чоловіків і 73 роки для жінок, а частина зовсім не доживає до 60 і 55 років відповідно. Отже зростання кількості пенсіонерів за віком не відбудеться, навпаки, кількість їх зменшується. Люди пенсійного віку складають приблизно 1/5 від загальної чисельності населення України. Той факт, що населення помітно старішає є характерним для всіх розвинених держав. Це свідчить про зниження народжуваності у країні.

Тому з погляду на це, я пропоную зовсім відмінити такий юридичний факт, як настання пенсійного віку. При визначенні права особи на трудову пенсію і використовувати його як підставу, що дає право на соціальну пенсію. А як основний юридичний факт, що обумовлюватиме право особи на трудову пенсію, використовувати лише страховий стаж. Це період, протягом якого громадянин підлягає обов’язковому пенсійному страхуванню за рахунок сплати страхових внесків самих громадян, їх роботодавців або бюджету.

Держава встановлює мінімально необхідний страховий стаж для призначення трудової пенсії, наприклад він може становити 35 років, як що людина в середньому починає працювати з 18 років, то на пенсію вона може вийти в 53 роки. А набувши законодавчо встановлений та мінімально необхідний страховий стаж, громадянин самостійно вирішуватиме питання: продовжувати йому працювати, чи звертатись за пенсією. Адже вік припинення трудової діяльності є індивідуальним і не завжди пов’язаний із законодавчо встановленим пенсійним віком, як підставою виникнення права на пенсію.

Як що людина звертається за пенсією, то вона втрачає право на працю, а якщо продовжує працювати, то не має права звернутися за пенсією.

Але страховий стаж не єдиний юридичний факт, який є підставою для отримання пенсії за віком. Таким юридичним фактом може бути, наприклад, грошова сума на спеціальному рахунку працівника. Вона може бути вказана в Законі “Про пенсійне забезпечення” і складати, наприклад, не менше 15100 гривень. Поясню чому: якщо в середньому людина буде виходити на пенсію десь біля 53 років, а середня тривалість життя складає 70 років, тоді в середньому людина після виходу на пенсію живе 17 років. Якщо мінімальна пенсія складатиме наприклад 74 гривні, то їй потрібно буде 15096 гривень на сплату пенсії. Тоді кожного місяця працівник повинен класти на свій пенсійний рахунок біля 36 гривень. Ця сума може бути переглядена узв’язку з підвищенням мінімальної пенсії. Якщо пенсіонер проживе більше ніж 70 років, тоді пенсію йому буде сплачуватися за рахунок коштів бюджету.

Ще одне зауваження: платежі в Фонд соціального страхування повинні вноситися до соціального рахунку працівника, і якщо кошти на цьому рахунку не використані людиною, вони можуть бути зараховані, за заявою працівника, на його пенсійний рахунок та, навпаки, якщо працівник витрачає усі кошти з свого соціального рахунку, то на цей рахунок може бути переведена частина коштів з пенсійного рахунку.

Вся ця система повинна бути комп’ютирізирувана і складати єдину систему. Цьому покладено початок: вже зараз більшість людей отримала ідентифікаційний номер.

Персоніфікований облік – це збирання і зберігання встановлених законодавством даних про фізичних осіб, що необхідні для визначення права на виплати з Пенсійного фонду, також їх розмірів за обов’язковим державним пенсійним страхуванням.

Що до правового регулювання страхового стажу, то весь страховий період можна поділити на внесковий та невнесковий. Внесковий період – це період, під час якого стягуються страхові внески з працівників і роботодавців. За окрему категорію працівників внески сплачуватимуться з державного бюджету.

Невнесковий період буде складатися з таких періодів, коли особа не працювала з поважних причин. Тобто кошти на рахунок не відраховуються, але до страхового стажу цей період зараховується. Це час перебування жінки у відпусці по догляду за дитиною до трьох років, а при наявності медичного висновку – до шести років; час навчання у професійних вищих навчальних закладах з денною формою навчання.

Вимагає вирішення і проблема фінансової бази пенсійного забезпечення. Вона особлива гостра в сучасних перехідних умовах. Бо вже зараз на 1000 чоловік працездатного віку 409 осіб пенсійного віку і 378 дітей, тобто 787 утриманців1.

Внаслідок важного економічного становища в державі, дефіциту бюджету в цілому і порушення балансу Пенсійного фонду невчасно провадиться виплата пенсій непрацездатним.

З метою покращення цієї ситуації та стабілізації фінансової дисципліни платників внесків уряд здійснив ряд заходів. Так, Інструкція про порядок обчислиння і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду Украіни, а також обліку надходження і витрачення його коштів2 передбачає фінансову санкцію-пеню в розмірі співідношеному до річній ставці Національного банку України.

Якщо ставка Національного банку України складає 70 відсотків річних, тоді ставка для опреділиння розміру пенсії складатиме (70120)/100 = 84%. Пеня за один день складатиме – 84% / 360 = 0,233 = 0,23% суми заборгованності за кожний день прострочення сплати страхових внесків, враховуючи день сплати платниками цих внесків.

Сьогодні назріло питання проти лежного характеру: про відповідальність Пенсійного фонду за розрахунки з пенсіонерами.

Виходячи зі змісту ст.151 Цивільного кодексу України, обов’язок Пенсійного фонду виплачувати пенсію непрацездатним громадянам у разі настання соціальних ризиків є грошовим зобов’язанням. Одним із засобів забезпечення належного виконання грошових зобов’язань є неустойка або пеня. А тому, у випадку несвоєчасної виплати пенсії, тобто неналежного виконання зобов’язання, слід застосовувати неустойку. Це означає, що при проведенні розрахунку з пенсіонерами (кредиторами у даному випадку) відділення Пенсійного фонду повинна виплатити всі належні до оплати грошові суми та за кожний день прострочки виконання зобов’язання додатково оплатити фіксований процент від суми невиплаченого грошового зобов’язання, тобто в данному пенсії. За основу вартісної величини межи можна використати той же відсоток, встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів. Впровадження такого розрахунку встановить взаємовідповідальність особи та держави у сфері пенсійного забезпечення, як це і повинно бути у правовій державі.

В цій системі пенсійного забезпечення відпадає необхідність такого поняття як максимальна пенсія, тобто: яку пенсію працівник заробив, таку і отримуватиме.

СПИСОК

використаних першоджерел та літератури

  1. Конституція України – Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. — №30. – С.141.

  2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права / Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 19 грудня 1996 р. // Права людини, міжнародні договори України, декларації, документи. – К.,1992. – С.25-31.

  3. Цивільний кодекс України / Затв. Законом Української РСР від 18 июля 1963 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – №30. – С.493.

  4. Кодекс про шлюб та сім’ю України / Затв. Законом Української РСР від 20 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1996. – №26. – С.204 (зі змінами та доповненнями) // ВВР. – 1992. – №36. – С.528 і Законом України від 30.01.96 №11/96-ВР // Урядовий кур’єр. – 1996. – 22 лютого.

  5. Кодекс законів про працю України / Затв. Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – №50. – С.375 (зі змінами та доповненнями на 15.02.97).

  6. Про державні пенсії – Закон СРСР від 15 липня 1956 р. (в редакції 1975 р.) // Відомості ВР СРСР. – 1975. – №1. – С.8.

  7. Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР – Закон СРСР від 15 травня 1990 р. // Відомості з’їзду народних депутатів СРСР і ВР СРСР. – 1990. – №45. – С.416.

  8. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві – Закон України від 17 жовтня 1990 р. // ВВР. – 1990. – №45. – С.602 (зі змінами та доповненнями на 30.04.93) // ВВР. – 1993. – №26. – С.281.

  9. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи – Закон України від 28 лютого 1991 р. // ВВР. – 1991. – №16. – С.200 (в редакції Закону №2001-ХІІ від 19.12.91) // ВВР. – 1992. – №13. – С.178 (зі змінами та доповненнями на 06.06.96) // Урядовий кур’єр. – 1996. – 20 червня.

  10. Про основи соціальної захищеності інвалідів України – Закон України від 21 березня 1991 р. // ВВР. – 1991. –№21. – С.252 (зі змінами, внесеними Законами України №200/94-ВР від 13.10.94 // ВВР. – 1994. – №45. – С.404; №204/93-ВР від 14.10.94 // ВВР. – 1994. – №45. – С.406).

  11. Про правонаступництво України – Закон України від 12 вересня 1991 р. // ВВР. – 1991. – №46. – С.617.

  12. Про пенсійне забезпечення – Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР. – 1992. – №3. – С.10 (зі змінами, внесеними Законами України №2356-ХІІ від 15.05.92 // ВВР. – 1992. – №32. – С.459; №2128-ХІІ від 22.04.93 // ВВР. – 1993. – №22. – С.227; №3284-ХІІ від 17.06.93 // ВВР. – 1993. – №29. – С.303; №3948-ХІІ від 04.02.94 //ВВР. – 1994. – №24. – С.179 та Декретами КМ №7-92 від 09.12.92 // ВВР. – 1993. – №5. – С.34). Постанова ВР від 06.12.91 // ВВР. – 1992. – №3. – С.11.

  13. Про прокуратуру – Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР. – 1991. – №53. – С.793 (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України №3130-ХІІ від 22.04.93 // ВВР. – 1993. – №22. – С.229; №3662-ХІІ від 26.11.93 // ВВР. – 1993. – №50. – С.474; №103/95-ВР від 21.03.95; №358/95-ВР від 05.10.95).

  14. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей – Закон України від 20 грудня 1991 р. // ВВР. – 1992. – №15. – С.190 (зі змінами, внесеними Законом України №64/97 від 12.02.97) // Урядовий кур’єр. – 1997. 27 лютого.

  15. Про міліцію – Закон України від 20 грудня 1991 р. (зі змінами та доповненнями на 22.04.93) // ВВР УРСР. – 1991. – №4. – С.20; 1992. – №36. – С.526; 1993. – №11. – С.83; 1993. – №22. – С.234.

  16. Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ – Закон України від 9 квітня 1992 р. // ВВР. – 1992. – №29. – С.399 (зі змінами та доповненнями) // ВВР. – 1994. – №24. – С.178; 1995. – №16. – С.111; 1996. – №12. – С.17; №17. – С.73.

  17. Про статус народного депутата України – Закон України від 17 листопада 1992 р. // ВВР. – 1992. – №3. – С.17 (зі змінами, внесеними Законами України №123/94-ВР від 26.07.94 // ВВР. – 1994. – №3. – С.315; №181/94-ВР від 23.09.94 // ВВР. – 1994. – №40. – С.363; №276/95-ВР від 07.07.95; №358/95-ВР від 05.10.95).

  18. Про тимчасове припинення індексації грошових доходів населення – Декрет КМ України від 9 грудня 1992 р.

    Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
    Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

    Поможем написать работу на аналогичную тему

    Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
    Нужна помощь в написании работы?
    Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: