Екологічне землеробство

якісну продукцію. Як негативну сторону можна відразу побачити екологічного вирощування, зменшення кількості продукції на 15-30%, але й це можна перемогти, тому що зменшується використання хімічних речовин і продукція буде дорожча.

А що отримує фермер, вирощуючи екологічну продукцію? Він відразу починає розвиток екологічної земельної системи; його відвідують інспектори і консультанти, які контролюють і радять як отримати екологічну якісну продукцію. Вже перші ярмарки, що відбулися, показали, що споживачі зацікавлені використовувати якіснішу і дорожчу продукцію. Найбільшою перемогою є такою, що стічні та поверхневі води менш забруднені, а люди живуть на менше ризикуючи хімізованої землі, так як на маленькій ділянці точно розрахувати дозу хімічної речовини не можливо. Екологічна статистика показує, що продукція має більше вітамінів і тварини не хворіють.


2.2 Сертифікація екологічних ферм


Сертифікація – це процедура, яка свідчить, що продукція (послуга) відповідає стандарту або іншої нормативної вимоги. Цю процедуру можна віднести:

перша сторона – виробник або поставщик;

друга сторона – покупець;

третя сторона – незалежна організація, фізична або юридична особа.

Часто сертифікує третя сторона, яка визнана незалежно від виробника та покупця. Сертифікування продукції має напрямок підтвердити, що вона відповідає стандартам або іншої нормативної вимоги, підтверджуючи її користь здоров’ю, природі та оточуючому навколишньому середовищу вцілому. Сертифікація буває добровільною або примусовою. Наприклад, у Литві для місцевого споживання та експортована продукція сертифікується примусово, для того щоб вона відповідала правовим актам Литовської республіки. Добровільно продукція сертифікується в тому випадку, коли сам виробник або постачальник виявляє бажання [46,стор80-81].

Сертифікація екологічного вирощування – це процес перевірки усіх земель та продуктів вирощування для збереження природи, обробка землі, підбір технологій для того, поки ця продукція не буде реалізованою. Сертифікація екологічного вирощування відрізняється від інших тим, що перевіряється весь процес вирощування, а не кінцева продукція.[7.стор.9]

В Європі 1999р. 14 березня з’явилася організація, яка без податків «Екоагрос» у 2000 році отримала акредитацію, яка не тільки інспектувала та сертифікувала ферми, реалізовані організації та продукцію, але й контролювала екологічне землеробство, переробку, правила реалізації, консультувала по новим питанням і дає інформацію у використання.[22.стор.6]

Якщо фермер почав займатися екологічним землеробством, то він повинен:

отримати сертифікацію «Екоагрос» та ознайомитись з правилами екологічного землеробства;

заповнити анкету-запит на сертифікацію екологічного землеробства;

усі необхідні документи необхідно здати до 1.05 наступного року;

сплатити за картку вступу вартістю 60 фунтів;

класифікувати сертифіковані роботи;

допрацювати або в той самий час необхідно сплатити 25%сертифікаційного податку;

оскільки відомий сертифікований податок, тому після перевірки його перераховують і він може змінитися, оскільки міняється об’єм праці і співробітництва. Ця різниця перераховується на наступний рік;

Той об’єкт, який сертифікується перший раз, підлягає перевірці з 1.04 -1.06. Причина перевірки : впевнитися, що якість продукції та порядок робіт відповідає сертифікації. По протоколам експертної сертифікації, вирішують статус екологічного землеробства. Цей термін залежить від насадженої культури, який складає 1 – 3 років. Після експертизи зроблено висновок:

Позитивний : видається сертифікат письмово, який ознайомлює з вирішенням та всі виявлені недоліки, коли була перевірка продукції;та пункти на які потрібно звернути увагу.

Негативний : пояснюється причина неотримання сертифіката. Між тим, сертифіковані ферми та будь – які підприємства внесені до каталогу пройдених сертифікацій на певній території. Термін Ії складає 1 рік від видачі. Якщо людину не задовольняє вирішення комітету, то він має право оскаржити або звернутись до суду.

Фермер, у якого на території знайшли неекологічну продукцію, але працюючи за вірними технологіями , маючи всю документацію разом з членами комітету можуть провести дисертифікацію, але при цьому звернувшись в «Екоагрос» та отримати позитивний результат.

Причини анулювання сертифікації :

коли порушена вимога «Екоагрос»;

невірно використана лейба «Екоагрос»;

змінений склад продукції або технології виробництва;

в продукції знайдено більша кількість токсичних речовин, ніж дозволяють містити нормативні акти.

Виробник, який втратив сертифікацію навмисно, то він не має право 5 років подавати анкету на сертифікацію.

Кожна екологічна продукція має право характеризуватися своїм екологічним знаком. У системі екологічної сертифікації присутні такі вимоги:

- повинна бути конфіденційно секретною;

довіреною;

об’єктивною;

незалежною;

нескладною;

відкритою;

фінансово–ефективною;

інформаційною;

Деякі критерії протидіють один одному, наприклад : відвертість, конфіденційність. Але так не проходить, оскільки важко вести паралельно відверту та конфіденційну документацію одночасно.

Відверта інформація – інспекторів, членів вищої організації спілки, сертифікаційні документи продукції вирощування та списки, але вся інша документація є конфіденційною і доступною тільки для вищих органів.

Що стосується власної думки, то я можу сказати, що екологічна сертифікація ферм країн Європейського Союзу, які нещодавно вступили, буде займати довгий час, для того, щоб запровадити цю систему. Оскільки вона є складною і довгою у прогресі, необхідно залучити найбільше зусиль. Тобто, перший рік, наприклад, може бути безрезультатним, тому фермерам просто необхідна допомога зі сторони держави. На прикладі даної англійської ферми «Home fruit farm», теперішній менеджер, на протязі 4 років чекав результат після впровадження екологічного землеробства як в якості продукту, так і повернення фінансових затрат (400 тис. фунтів за весь термін ).

Розділ 3. Поблеми розвитку екологічного землеробства в Європі та його перспективи


3.1 Розвиток екологічного земельного господарства


Ще в 1934 р.один з видатних Єропейських агрономів Р.Катней в журналі «земельне господарство», оголосив велику та вичерпуючу статтю, в якій широко і всебічно показав читачам біодинамічне землеробство [20,стор.19].

Сучасне європейське екологічне земельне господарство почалося 15 років тому, разом із поверненням акта незалежності. Перший імпульс загального етапу, прийшовший в Європу із Варшавського земельногосподарського університету, професор М. Гурнй, який відвідувавши наш університет прочитав лекцію про перспективі екологічного землеробства в Європі. М. Гурнй запросив двох наших викладачів нашого університету приїхати на конференцію екологічного землеробства. Після цієї конференції відкрились широкі можливості спілкування з різними організаціями екологічного землеробства європейських країн і цікавившися екологічним земельним господарством за кордоном. Познайомившися з рухом екологічного землеробства у Польші, 1999 р. восени зусиллями викладачами нашого університета була створено суспільство екологічного землеробство Європейського «Gaja», яка через рік, була прийнята членом в організацію міжнародного органічного землеробства IFOAM. Разом з цим «Gaja» зіткнулася з важливими фінансовими проблеми. Приймати участь у конференції екологічного землеробство європейських країн скрізь і IFOAM членам необхідно уплатити перший внесок, оскільки іншим країм потрібні були кошти. Наприклад, литовському екологічному господарству різними способами допомогли Голандія, Швейцарія, Данія, Германія, США, Швеція, окремі організації. Активісти «Gaja», подорожуючі по регіонам з допомогою преси розповсюдили ідеї екологічного господарства, (20,стор.19). У 1993 р. суспільство почало сертифікацію екологічного господарство. В ті роки 9 господарствам було представлено статус перехідних в екологічні. Перший сертифікат екологічного господарства отримали проживаючі в південних районах. Вперше вирішивши фермерам екологічно господарювати та вести екологічно чистий спосіб життя. Вони хотіли б ці ідеї використовувати на практиці і не вагались новинки. Хоча їм не вистачало теоретичних знань та досвіду. Після 3 років від створення «Gaja» 1993 р. англійське правління підтвердило «Tatulos», проекту підземної водоохорони регіону і початку його фінансування. Хоча «Tatulos» був створений фонд підземній водоохороні.

Аналізуючи екологічні та перехідні періоди господарств кількість в Англії, можна відмітити , що середня величина екологічного господарства у 2000 р. досягло 20 га, в той час традиційного, 12 га, хоча розділяючи господарство за величиною та інтервалом більшість господарств (44% від загальної кількості господарств) потрапило вперше, наприклад, від 0,1 до 10,0 га. Господарства, розміри яких перевищують 30 га складають 15 % від загальної кількості господаств (Рис. 7.).

Досліджуючи розвиток екологічного землеробства районів, необхіно відокремити райони Алитуса, Клапейди та Паневежиса. 2000 р. дані у порівнянні з 1999 р., потрібно примітити, що в районі Таураге, сертифікована земельна площа збільшилася 2,6 разів, а Утенос - 1,9 (рис. 4).

За сертифікованою земельною площою 2000 р.перемагає Клайпедський район, після Варенос, Молету, Диржу (6к). Інші виробники екологічної продукції розділили різні райони Литви. Тільки в 5 районах (Вилкавшикіо, Траку, Шальчининку, Рокмикіо, Пакруоє) 2000 р. не було екологічного господарства. Саму найбільшу частину сертифікованої землі 2000 р. становили зелені луки (пасовища) - 50,8% та зернові культури - 39,7% (7к). На решті площі землі, яка складає 9,5% вирощується овочі, бобові культури, картопля, фрукти, ягоди та інші. Порівнюючи посіви екологічного та хімізованого господарства можна спостерігати дуже схожу структуру сівозмін. Тільки у хімізованих овочевих господарствах, Зернових та картопляних площ частина менше на 2%, а екологічних господарств ці культури займають 7% земельних площ [36,п 1-2].

Екологічні господарства, як і хімізовані, в основному змішані, виробляють різноманітну продукцію; зерно, картопля, тваринну продукцію та ін. Тільки невелика кількість господарств спеціалізується на вирощуванні овочей, фруктів, ягід, грибів, лікарських трав. Саму велику кількість екологічної продукції складають зернові - 40%, картопля - 25%, овочі - 12% від загальної кількості екологічної продукції. Саму велику частину екологічної продукції складає молоко (90%), але нажаль, ця продукція в основному продається без знаку сертифікованої екологічної продукції [36,стор.1-2]. Крім того, необхідно додати, що в країні ще немає ні одного сертифікованого підприємства по переробці тваринної продукції. Значить, це нова ніша для розвитку підприємства у цій галузі.

Яке місце Литва займає на світовій картві екологічного землеробства можна побачити на рис.8, на якому зображено, яку частину продуктів займають в деяких Європейських країнах екологічні землеробні господаства у 2000 р., в тому числі і в Литві.

Коротко узагальнюючи, необхідно звернути увагу, що кожний рік в Литві кількість екологічних господарств збільшується на 20 - 30 %. Якщо площа сертифікованої землі і далі буде збільшуватись в такій прогресії, то до 2007 р.вона буде складати тільки 0,5% землегосподарських корисних площ і буде набагато менше, ніж зараз в іних країнах. Такий розвиток господарства В. Рутовенес, Р. Земяцко та ін. автори за оцінкою,незадовільнить попит на продукцію. Потрібно досягнути, щоб через 5 років екологічне господарство займало хоча б 1% використованої площі земельного господарства. Для цієї мети повинен бути набагато більше швидший річний приріст екологічних господарств. Екологічне земельне господарство повинне зайняти важливі позиції у розвитку земельного господарства Литви [37,стор.199].

3.2 Проблема ринку екологічних продуктів


Кожний рік екологічні продукти отримують все більшу популярність в Європі і у всьому світі. Самим великим, у сітовому масштабі, ринок екологічних продуктів спостерігається в таких країнах : ЄС, США, Японія. Пропизиції щодо екологічних продуктів на ринку за останні 10 років збільшилися до 10% [25,стор. 10]. Такий швидкий розвиток - це дуже великий о’бєм праці не тільки для фермерів, переробці продуктів, продавцям, але й дослідникам та споживачам.

Ринок екологічних продуктів в Прибалтийських країнах робить перші кроки : в основному тут торговля непереробленими харчовими продуктами : зерном, молоко, фруктами,ягодами, овочами, медом. Іноді можна зустріти перероблені продукти: сир, хліб, чай з лікарських трав. Така ситуція склалася, тому що фермери продають екологічну продукцію як просту - тільки біля 10% екологічної продукції відмічено відповідними знаками (відмітками). Більшість екологічних продуктів Балтийськихкраїн продається відкрито, наприклад на господарстві, на базарах, в містах на різних ярмарках і під час свят. Ці продукти можна знайти в невеликих магазинах і (дуже рідко) в великих торгівельних центрах. В основному кількість продуктів в магазинах недостатньо, постачаються неперіодично.

Дивлючись табл.1. (країни ЄС) можна підтвердити, що в Австрії сама велика кількістьекологічних господарств і дуже добре організований ринок місцевих екологічних продуктів. В цій країні продаж екологічних продуктів складає 5% всіх реалізованих продуктів харчування, що через найближчі 5-10 років збільшиться до 10%. В Австрію імпортується 30% екологічних продуктів. Планується, що в майбутньому ця кількість збільшиться, так як споживачі бажають все більше різноманітних продуктів.

Ринок екологічних продуктів в Європі. Таблиця 1.

Країна Населення в млн. Обіг продукції в млн.дол. Відсоток екологічної продукції на загальному ринку, % Імпорт екологічної продукції, %
Астрія 6,0 200 5 30
Бельгія 10,5 75 1 50
Данія 5,2 150 3 25
Германія 81,5 2000 1,2 50
Голландія 15,4 230 1,5 60
Швейцарія 8,8 200 3 30
Англія 58,5 445 2 70

У Бельгії ринок екологічних продуктів порівняно невеликий. В країну імпортують 50% всіх продаючих екологічних продуктів і ця кількість у майбутньому буде зростати, тому що відчувається недолік готових продуктів для споживання харчових продуктів, і зараз продажа екологічніо харчових продуктів сладає 1% від загальної кількості.

У Данії у порівнянні з іншими країнами, ринок екологічної продукції невеликий. Він складає близько 3% від загального ринку продовольчих товарів. Реалізовані в країні продукти складають близько 1,5% від загального ринку харчових товарів.

У Німеччині самий великий у ЄС ринок екологічних продуктів, з яких 50% складає імпорт.

У Голандії сформувався ринок порівняно не великий, хоча в цій країні глибокі традиції використання екологічних продуктів харчування, як і все інше, що пов’язане із охороною навколишнього середовища. Голандії ринок дуже важливий, тому що традиційно ця країна переекспортує (80% усієї продукції, імпортуючих в Голандію, експортується далі в інші країни), не виключно і екологічні харчові продукти.

У Швеції добре розвинута сітка продажу харчових продуктів. Дві торгівельних компанії займають майже 50% ринку екологічних продуктів, оскільки мешканці країни активні, як учасники охорони навколишнього середовища, планується, що ринок у Швеції сильно розшириться.

В Англії ринок екологічних продуктів оцінюється в 445млн.дол., з яких 70% складають імпортовані продукти. Як пише голова сільського та торгівельного дому Естонії відділу маркетингу П.Ліівааук [25,стор.10], починаючи пошук ринку екологічних харчових продуктів у ЄС, необхідно звернути увагу на такі речі як :кожна країна має свої особливості розвитку харчової промисловості та екологічного земельного господарства, традиції споживання і специфічні бажання споживання. Планується, що попит на екологічні продукти ще хоча б 5-10 років буде перевищувати пропозиції, хоча існує така ситуація, коли в деяких країнах є продукти, попит на які відповідає пропозиції. Автор вважає, що не дивлячись на різні згадані причини , ринок екологічних продуктів буде розширюватись, тому що покупці турбуються за якість споживаючих продуктів, все частіше звертають увагу на їх походження. Не менш важлива довіра споживачів екологічним знакам, призначені для маркеровки екологічних продуктів, гарантуючих походження продуктів.

В Литві ринок екологічно чистих продуктів практично досліджений [1,стор.204]. У 1994 р. в Литовському інституті аграрної економіки співробітники виконали дослідження на попит в регіоні виробленої екологічної продукції - пропозиції, а конкретно Вільнюсі, Паневежисі, Шяуляй, Биржяй і ін. городах в дошкільних закладах, школах, лікарнях, санаторіях, торгівельних організаціях. Вже в ті роки (див. табл.2) екологічно чистих сільськогосподарських продуктів попит був більше, ніж було виготовлено. Роблячи висновок з даних цих досліджень, в Литві необхідно не тільки збільшувати виробництво екологічно чистих харчових продуктів, але й переробку (зараз нема ні одного підприємства по переробці тваринної продукції).

Як вже згадувалоля, у попередньому розділі, екологічна продукція виробляється в багатьох районах Литви. За реалізацією екологічних продуктів по групам, майже половину екологічно торгівельно продукції складають зернові, немало вирощується і картоплі. Вище згадані продукти вирощуються екологічно фрукти та ягоди, лікарські рослини і спеції [36,стор.2].

Поки об’єм виробленої продукції невеликий, екологічні продукти в магазині роздрібної торговлі доставляють самі фермери. З такою формою доставки, фермери самі знайомляться з доставкою продуктів в магазини, їх порядком, розміщенням на вітринах, їх конкурентно здібними серед інших товарів.


Таблиця 2.

Попит екологічно чистої продукції і пропозиції в північному Литовському регіоні 1994 р.

Сорт продукції Попит Пропозиції
Молоко та молочні продукти 8374 2400
Яйця, тис.шт. 7564 586
М’ясо та м’ясопродукти 1973 208
Зерно та мучні продукти 7383 60
Картопля 4354 1450
Овочі - 1798
Фрукти та ягоди 2654 760
Фруктовий та ягідний сік 200 150

У дорослих потребах екологічних продуктів, працівники торгівельних центрів не встигають працювати з зростаючою поставкою екологічної продукції. Зараз, за словами Г. Жижо, важко прогнозувати, яку структуру моделі торговлі могли б бути більш зручними як фермерам, так і торговлі. Це може бути створення кооперативів, створення сітки торгових посередників або інші форми вже існуюючі в закордонних країнах.

Попит на екологічну продукцію в Литві зростає, але до цих пір не сформувалася торгова структура продажі екологічних продуктів. В цьому ракурсі, потрібно звернути увагу на ще одну проблему ринку еколочної продукції - пока що тільки біля 45% сертифікованої екологічної продукції продається як екологічна, за яку отримують 20-40% дотації (в порівнянні звичайної продукції).[35,стор.32].

Як вже згадувалося, у подальшому розвитку Литовського екологічного землеробства важливим етапом була сертифікація організації «Екоагрос», отримана від IFOAM акредитація, яка відкрила двері Литовської екологічної продукції в ЄС і світовий ринок. Разом з цим визнанням, на адресу «Екоагрос» почали отримувати пропозиції для доставки литовських екологічних продуктів. Різноманітні іноземні фірми захотіли отримувати тисячі тон екологічного товару: жита, пшениці, гороху, гречки, фруктів, ягід, різних овочей і навіть тютюну. Екологічні продукти у світі визнані продукцією найвищого гатунку, тому навіть Євросоюз ввіз їх не обмежує. Здавалося б, що проблема ринку як би і вирішена, однак виникають і інші причини, які фермери поодинці вирішити не можуть:

недостатньо тільки відмовитися від використання синтентичних пестицидів і мінеральних добрив, їх потрібно замінити на альтернативні, а для цього потрібні знання та розуміння;

немає структури ринку екологічним продуктам, немає організацій, які б могли бути посередниками між фермерами і тогівельними оргаціями, помогли зібрати, запакувати і доставити споживачам в Литві і за кордоном продукцію;

але сама велика проблема - мала кількість виробництва екологічної продукції. По П. Лазаускаса та В. Рутковенес даним у 1999 р.фермери екологічного та перехідного періоду планували реалізувати 340 т. жита,з яких тільки 16 т. були екологічними, інші - перехідного періоду. Схожа ситуація і з іншими продуктами, наприклад, пшенця - з 135 т.-20 т.,яблук - з 80 - 10 т. екологічних продуктів. Більшість господарств перехідного періода в ці роки стануть екологічними, і ясна річ, кількість екологічних продуктів збільшиться, однак все ще невеликі o’бєми створюють великі проблеми у переробці і торговлі [23,стор.2-3].

По оцінкам спеціалістів, система розподілу екологічних продуктів один з важливих факторів торговлі на Європейському ринку. Швидкий розвиток ринок екологічних продуктів в Австрії, Данії, Швейцарії, Швеції підтримує реалізація цих продуктів у торгівельних центрах (див.табл.3);

Нових споживачівекологічної продукції притягує великий асортимент, постійні поставки, зрозуміле маркерування та ін. В інших країнах, наприклад, в Германії, Голандії, звичайно екологічною продукцією торгують у спеціалізованих магазинах. Однак, в Германії спеціалісти стверджують, що якщо хотілося і далі збільшувати об’єм торговлі, необхідно поширювати великі сітки торгівельних центрів.[48,стор.2-3].

На Литовському внутрішньому ринку 21% екологічних продуктів продається на господарствах без переробки, 40% - на ярмарках, базарах, 14% - в магазинах, 25% - в інших місцях. Яка форма торговлі буде найпоширенішою та зручною для фермерів, покаже майбутнє. Планується з початком реалізації екопродуктів у «VP Market» виробництво збільшиться, це буде новим початком для розвитку [34,стор.32].


Таблиця 3.

Розподіл екологічної продукції у роздрібному продажі на Європейському ринку 1999 р. (%).

Ринок Торгівельні центри Спеціальні магазини Інші
Данія 70 15 15
Фпанція 40 30 30
Германія 25 45 20
Голандія 20 75 5
Швеція 90 5 5
Швейцарія 60 30 10
Англія 65 17,5 17,5

Більшості спеціалістів ( П. Лазаускас, В.Паулікус, В.Рутковене, Р. Земецкіс та ін.) оцінка, створилися всі умови - економічна та екологічна ситуації, місцевий і закордонний попит на екологічну продукцію, національної та міжнародної сертифікаційної організації «Екоагрос» визнання і ін. - прискорення збільшення виробництва екологічних продуктів, і подальшому розширенню екологічних господарств в Литві [23,29,37].


3.3 Економічні результати екологічного господарства


Хоча ріст виробництва екологічних продуктів стимулює підтримка господарств і розвиваючий ринок , однак починаючи займатися еколгічним господарством, без сумніву, необхідно знати особливості цього господарства і виробничі характеристики, які дають можливість оцінювати рентабельність екологічного господарства та його прибутки. Потреби виробничих характеристик зміни В. Рутковене та Р. Земецкіс [37,стор.195-198] пропонують аналізувати за схемами (див.рис.9) господарства переходячи з хімізованого до екологічного господарювання.

Родючість. Спираючись на досвід європейського екологічного господарювання відмічається , що в господарствах екологічного землеробства врожайність звичайно менша, ніж у хімізованих. Різниця врожайності в екологічних та хімізованих господарствах залежить від вирощуваних сільськогосподарських рослин, вони різні в різних країнах і регіонах. Врожайність зернових культур в екологічних господарствах звичайно на 30-40% менша, ніж в хімізованих. Аналізуючи врожайність картоплі в різних країнах врожайність відрізняється, тому результуючі висновки зробити складно. Врожай овочів та бобових культур звичайно навіть більший, ніж хімізований, пасовищ та луків, дещо менший ніж однаковий в залежності від використання.

Литовський університет сільського господарства провівши порівняльні аналізи землеробських систем встановив, врожайність ячменю в системі екологічного землеробства була 39% , озимої пшениці 24%, менше, ніж в інтенсивній, хімізованій землеробській системі. В середньому в екологічних господарствах Швейцарії врожайність всіх культур була лише 12%, а озимої пшениці 11-14%, менше в порівнянні з середньою інтенсивною традиційною (хімічною) системою [1,стор.211,].

Закордонні дослідження показують, що найбільше зниження відбуваються у виробництві в перехідний період з хімізованого господарства в екологічне, пізніше ці зміни не такі різькі або зовсім зникають. На початку перехідного періоду врожайність досить знижується, пізніше починає рости, а деколи і перевищувати врожайність хімізованих господарств. Залежні зміни родючості екологічних господарств від екологічного господарювання в часі відмічена в табл.6. В багатьох випадках помітне збільшення врожаю зі збільшенням періоду екологічного господарювання (особливо помітне збільшення озимих зернових та моркви). В Литві таких даних немає, оскільки лише 14% фермерів займаються екологічним господарством понад 5 років, половина фермерів 1-2 роки, тому результати систематично не досліджені.

Сноска: 1, 2, 3 – цифри відповідно відмічають періоди традиційного, перехідного, і екологічного господарств. Пунктирна лінія відмічає зміни, тому що продукція перехідного періоду не може перехідного періоду, як екологічна і за неї не платиться ціна більше ніж за просту продукцію ( іноді в окремих


Таблиця 4.

Середня врожайність культур в екологічних та хімізованих господарствах, т/га.

Культури Середня родючість Родючість екологічних господарств, звертаючи увагу на час господарювання

екологічні господарства хімізовані господарства менше 2 років 3-5 років 5-10 років більше 10 років
Озима пшениця 3,34 4,75 2,74 2,85 3,48 3,53
Леткий ячмінь 2,81 3,87 2,76 2,29 3,11 2,89
Озиме жито 3,17 3,8 2,07 2,88 33,27 3,37
Морква 40,53 42,25 13,8 23,0 40,9 43,1

Зміни врожайності частково можна пояснити перехідним біологічним ефектом, тобто агроекосистеми і особливо звикаючи грунти до нових умов виробництва. Для адаптації необхідно час, під час якого система долає збільшення кількості бур’янів, шкідників та інші фактори, які негативн6о врпливають на врожайність с/г рослин. Збільшення врожайності також можливо пояснити покращенням звикання до методів екологічного господарювання.

Трудові ресурси. Як свідчать багато авторів, використання праці в екологічних господарствах на 10-20% більше, ніж в хімізованих, дивлячись на їх спеціалізацію. Крім цього об’єм праці для різних способів виробництва по суті не однаковий. Тому зміни структур переробки виробництва господарства і наступного періоду залежить від робочої сили. Витрати на працю залежать і від рівня механізації. Збільшення витрат пояснюється також тим, що в екологічних гоасплодарствах в порівнянні з традиційними, необхідна більша кількість людей. Величина витрат на заробінтю плату залежить і від величини господарства.


Таблиця 5.

Кількість зайнятих в господарствах отримуючих основний дохід в залежності від величини господарства від сільського господарства (в розрахунку кількості людей на 100 га. землі корисної площі господарства).


Величина господарства в га

менше 10 10-20 20-30 30-50 більше 50 в середньому
Екологічні господарства 60,5 14,1 9,2 7,0 4,9 21,14
Традиційні господарства 23,3 9,8 6,9 5,0 3,4 10,86

Ціни. Дуже важливо для досягнення прибутку - це змога отримати більшу ціну за екологічні продукти в порівнянні з продуктами хімічних господарств. Однак, перехід в екологічне господарство буде вдалим лише тоді, коли страчені прибутки із -за зменшуючого врожаю буде компенсований більш високими цінами на продукти. Рівень цін залежить від типу продукту, попиту і способу торгівлі. Більшість продуктів рослинництва, які вирощуються в традиційних та екологічних господарствах, ціни на них помітно відрізняються. Наприклад, ціна екологічної пшениці в середньому в 0,5-2 рази, а картоплі 0,5-5 разів вище, ніж в хімізованих виробництвах. Ціни продуктів тваринництва відрізняються набагато менше, наприклад, ціна екологічного молока на 8-30%, яловичини - 30%, свинини - 20-70% вище, ніж в хімізованих господарствах. Різниця цін екологічного і хімізованого господарств на продукти відрізняється набагато менше. Споживачі більш за все доплачують дор основної ціни за овочі 60-70%, менше за зерно 31%, найменше за сир 20%

Як бачимо, на рис.9 ціна екологічних продуктів відрізняється від цін перехідного періоду так як лише господарство, отримавши статус екологічного і сертифікат може продавати продукти як екологічні.

Реалізовуючи окремо екологічне зерно ціни також значно відрізняються. Високими цінами реалізується продукція, яка напряму продається споживачу. Також продаючи напнряму в роздрібну торгівлю, ціни, звичайно, вищі ніж реалізуючи через гурт.

Реалізація продукції екологічного тваринництва через спеціальну відведену екологічним продуктам торгівлю, в порівнянні з рослинними продуктами дуже важка. Високі ціни продуктів тваринництва - рідкий випадок. Звичайно, за високою ціною продаж відбувається безпосередньо споживачу.

Дохід. Аналіз ситуації екологічних господарств Європи показує, що в середньому дохід екологічних господарств схожий на прибуток хімізованих, однак, прибуток господарств різних спеціалізацій різний в різних країнах. В перехідний період прибутки зменшуються, тому що врожайність зменшується, а продукція не може реалізовуватися як екологічна. Закінчивши перехідний період і господарство отримавши статус екологічного, ціни на екологічну продукцію збільшуються, стають вище ніж хімізованих та в господарствах перехідного періоду, тому дохід збільшується.

Так як, ціни екологічних продуктів вище, тому господарствам надається підтримка, господарства екологічного рослинництва працюють з більшим доходом, ніж хімізовані. В більшості країн економічна ситуація залежить від субсидій еколгічним господарствам (особливо в Австрії, Данії, Німеччині, Швейцарії), де субсидії сладають 16-24% доходу господарств. В інших країнах більш високий дохід визначає ціна екологічної продукції, наприклад, в Англії тв нІмеччині більш високі ціни на екологічні продукти становлять 40-70% доходів рослинницьких господарств і 10-40% тваринницьких. Приклад Швейцарських господарств показує, що дохід екологічних господарств значно змінився після отримання субсидій, а також після організації продажу продуктів в торгових країнах.

Прибуток. В Литві поки що немає достовірних документів про прибутковість виробництва екологічних продуктів. В табл.6 надані дані аналізів проведених у 1998 р., які лише частково висвітлюють ситуацію в традиційних і екологічних господарствах країни, тому робити висновки з цих даних не вірно.

За дослідженими даними в Литві виробництво зерна в традиційних господарствах у 1998 р. було де-не-де прибутковіше/, ніж в екологічних господарствах. В господарстві фермера Самаускаса виробництво зерна було збитковим. Виробництво молока було прибутковим лише в Батвіно традиційному господарстві. Хоча виробництво молока в екологічних господарствах було також збитковим, однак значно менше, ніж в традиційній сільськогосподарській спілці «Каместа»[1,стор.206].

В Литовському університеті сільського господарства комп’ютерною програмою QSB, безпосереднім організаційним шляхом створені різних спеціалізацій 20, 50, 100, 200, 300 га. земельних господарств корисних площ, імітаційні моделі екологічних господарств. Вони показують, що знаходячись у вигідних умовах екологічне господарство має бути прибутковим, а в менш вигідних (погані метеоумови, вирощування сортів рослин середньої врожайності, менш родюча земля) в більшості випадків були б мінімальні доходи та не були збитковими.


Таблиця 6.

Виробництво сільськогосподарської продукції, економічні результати в традиційних і екологічних господарствах Литви 1998 р.

Господарства Зернові Молоко

Витрати на га Витрати на кг. Прибуток з га Витрати на корову Витрати на 1кг Прибуток
Традиційне господарство Батвіно 1195 0,3 455 5804 1,00 1006
Екологічне господарство Самаускаса 2029 0,84 -568 5052 1,12 -422
С/г спілка Каместа 1088 0,31 586 4518 1,35 -1387
Екологічне сільське господарство спілки 2079 058 252 3410 0,95 -61

Найвищий дохід та прибуток могли б бути в спеціалізованих овочевих господарствах. В овочево - молочних та зерново - накопичувальних спеціальзованих господарствах отримуюча в 1,5-2,4 рази менша прибутку. Ще менший прибуток був би отриманий в зерново- молочних та зернових спеціалізованих господарствах. За думкою вищезгаданих авторів, у великих господарствах, 300 га. вигідно вирощувати зернові, ніж в дрібніших, так як зі збільшенням екологічного господарства росте й дохід з рослинництва. Однак, майже у всіх крупних господарствах більш високий прибуток отримується від тваринництва, ніж від рослинництва. Лише в дуже крупному господарстві рослинництво прибутковіше, ніж тваринництво.

Хоча, теоретичний розрахунок показує, що екологічне тваринництво в осносному було б прибутковішим практично в умовах слаборозвиненого ринку екологічних продуктів, інфраструктури, в Литві можливо успішно продавати екологічну продукцію рослинництва. А. Александовичус пропонує фермерам країни на землях з кращими умовами і в господарствах, 50 га і більше, більш спеціалізуватися на екологічному рослинництві, а з менш хорошими на тваринництві.

В наукових дослідженнях про екологічне сільське господарство - вінком виробництва, в різних країнах ЄС про прибуткове виробництво спостерігаються різні тенденції. Прибуток екологічних господарств був близько 20% вище, або трохи менше, нгіж в звичайних господарствах. Майже у всіх країнах рослинницькі спеціалізовані господарства досягли результатів кращих, ніж в тваринницьких господарствах.

Узагальнюючи, можливо помітити, щор перехід з традиційної системи в екологічну в більшості випадків

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: