Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Економічна ефективність виробництва яловичини і шляхи її підвищення

Економічна ефективність виробництва яловичини і шляхи її підвищення

Размещено на /


Тема:

Економічна ефективність виробництва яловичини і шляхи її підвищення


План


Вступ

Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності тваринництва

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники економічної ефективності виробництва яловичини і методика їх визначення

Розділ 2. Стан і економічна ефективнісить виробництва яловичини у КСП «Україна

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Динаміка поголів’я молодняку великої рогатої худоби, його продуктивність і валове виробництво продукції

2.3 Економічна ефективність виробництва яловичини

Розділ 3. Проект підвищення економічної ефективності виробництва яловичини у КСП «Україна

3.1 Перспективи розвитку м’ясного скотарства

3.2 Зміцнення і розвиток кормової бази

3.3 Інтенсифікація виробництва яловичини

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

яловичина виробництво сільскогосподарський

Вступ


Потреби населення України у м'ясі і м'ясопродуктах не задоволені. Присутність ряду штучних причин неефективної роботи ринку м'яса, висока збитковість тваринництва в аграрних формуваннях, наявність стримуючих моментів в організації виробництва та реалізації м'яса особистими підсобними господарствами одночасно з формуванням на селі інституту приватної власності, а в найближчій перспективі - ринку землі, обумовлюють необхідність дослідження нових, більш ефективних способів організації відтворювального процесу в м'ясопродуктовому підкомплексі країни.

В період проведення аграрних реформ у специфічних умовах області не приділялося достатньої уваги обстеженню особистих підсобних господарств відносно стану та перспектив виробництва тваринницької продукції. Дослідження питань ресурсо- та енергозбереження, ефективності способів організації виробництва у скотарстві в аграрних формуваннях не мали комплексного характеру, не визначалися нормативні затрати ресурсів, витрати на них. Необхідність прийняття практичних рішень економічних проблем функціонування м'ясопродуктового підкомплексу обумовило використання даних спеціальних досліджень розвитку особистих підсобних господарств й економічної оцінки способів організації виробництва у великотоварних аграрних формуваннях.

Виробництво м'яса великої рогатої худоби (ВРХ) відповідає вимогам повноцінного харчування населення, дозволяє раціонально використовувати ресурсний потенціал і природні умови регіонів України. Тому його ефективність необхідно розглядати з загальнодержавних позицій - до якого суспільного ефекту воно призводить, і використовувати при характеристиці ринку м'яса поняття “народногосподарська ефективність”.

Гостра проблема сьогодення – недовиробництво, дефіцит м'ясної продукції, хоча через низьку купівельну спроможність населення створюється видимість її перевиробництва. Недовиробництво – явище тимчасове. Протягом тривалого періоду при врегулюванні цін та доходів споживачів крива сукупної пропозиції (що обмежується лише потребами споживачів) приймає вертикальний вигляд.

Низький попит на м'ясну продукцію призводить до адекватного рівня попиту на м'ясну сировину, пропозиція якої, через високу збитковість, постійно знижується. Передовий досвід показує можливості високої ефективності скотарства. Окрім отримання прибутку, воно має розвиватися в цілях покращення економіки агроформувань. Джерелами росту пропозиції м'яса є недовикористання виробничого потенціалу м'ясопродуктового підкомплексу, незадоволені потреби населення та тенденція росту попиту на м'ясо і м'ясопродукти. Джерела росту попиту на м'ясо і м'ясопродукти - низький рівень їх споживання (менше фізіологічного прожиткового мінімуму - 79,5% українців), тенденція підвищення реальних доходів населення.

Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних і методологічних положень, пов’язаних із розробкою напрямів розвитку й удосконалення організації виробництва м’яса великої рогатої худоби, обґрунтування шляхів підвищення його економічної ефективності в умовах ринкових відносин. У відповідності до поставленої мети вирішувалися такі завдання:

– узагальнити теоретичні, методологічні та практичні підходи щодо розробки напрямів удосконалення організації й підвищення ефективності виробництва яловичини в нових умовах господарювання;

– здійснити системний аналіз виробництва й реалізації яловичини в господарстві КСП «Україна».


Розділ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності тваринництва


1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва


Впродовж останніх років почастішали дискусії відомих вчених навколо сутності категорії ефективності, як в цілому, так і в сільськогосподарському виробництві зокрема. Всі їхні думки з приводу розкриття суті ефективності як економічної категорії мають відповідне підґрунтя, але проблема в тому, що вони досить різняться між собою. У зв'язку з цим, в Україні досі немає чіткого трактування категорії ефективності, а також визначення її показників. Через це оцінка результатів функціонування діяльності аграрних підприємств в сучасних ринкових умовах, на мій погляд, має неповний, відносний характер.

Під час визначення суті ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно розрізняти терміни «ефект» і «ефективність».

Термін ефект (від лат. еffectus - дія, результат) у буквальному розумінні означає результат будь-якого процесу. Тому нерідко категорію «ефективність» трактують як «результативність».

В першій українській економічній енциклопедії проф. Мочерний С.В також характеризує ефективність як «здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.» [1;508] Таке трактування відображає загальний підхід до визначення ефективності, яке математично відображають як в прямому, так і оберненому співвідношенні.

Однак, при такому підході поняття «ефективне виробництво» ще не означає що воно є найбільш доцільне з позицій оптимальності рівня витрат чи суспільної корисності продукту. Адже результатом може бути продукт, який не має належної якості, не відповідає суспільним потребам або його виробництво вкрай негативно впливає на навколишнє середовище, що згодом тягне додаткові витрати як для суспільства, так і для підприємства. Таке виробництво, ясна річ, ефективним назвати не можна.

Взагалі, на мій погляд, при оцінці ефективності будь-якого виробництва, насамперед слід брати до уваги кінцеву мету, з якою воно здійснюється. Це в свою чергу вимагає визначення критеріїв ефективності.

Якщо виходити з позицій приватного інтересу, для підприємця, звичайно, кінцевою метою буде максимізація його прибутку, і ефективним можна назвати виробництво, результатом якого є зростання прибутку при мінімізації витрат. Проміжними цілями при цьому буде досягнення високого значення параметрів виробничих процесів, від яких залежить прибутковість.

Однак. в сучасних умовах розвитку соціально орієнтованого суспільства приватний інтерес обов’язково повинен перебувати в гармонії з інтересом суспільним. І в своїй кінцеві меті будь-яке виробництво має спрямовуватись на краще задоволення суспільних потреб. Особливо це стосується сільського господарства. від результатів функціонування якого безпосередньо залежить продовольча безпека держави, якість харчування і, відповідно, здоров’я нації.

Тому в сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, забезпечення високої економічної ефективності повинно органічно доповнювати досягнення соціальних результатів, соціального ефекту. Із соціальної сторони критерієм ефективності на мікрорівні виступає частка прибутку підприємства, що спрямовується на покращення умов праці і відпочинку, задоволення соціальних потреб працівників, частка оплати праці у структурі собівартості; на макрорівні - підвищення рівня і якості життя населення, його здоров’я і тривалості життя, освітньо-культурного рівня тощо). Коли мова йде про соціальну ефективність тих чи інших видів продукції, мається на увазі значущість, яку ці види продукції займають у забезпеченні продовольчої безпеки держави, збалансуванні раціонів здорового харчування. Тому з огляду на це державна підтримка розвитку сільського господарства повинна бути орієнтована на підтримку виробництва не лише економічно, але й соціально ефективних видів продукції.

Як наслідок, всі зусилля виробників сільськогосподарської продукції повинні бути скерованими у двох напрямках: на ефективність і якість продукції, тобто на те, щоб отримувати максимальну кількість продукції високої якості при мінімальних затратах засобів і сировини. Наприклад, якщо сьогодні набуває поширення вирощування генетично модифікованих сільськогосподарських культур, стійких до хвороб та шкідників, то економічний ефект за рахунок мінімізації витрат на засоби захисту буде очевидним, але враховуючи негативний плив такої продукції на здоров’я людей, він буде знівельований вкрай негативним соціальним ефектом.

Виключно важливе значення має і екологічна сторона аграрного виробництва, пов’язана із ефективністю природокористування. Специфіка аграрного виробництва і, особливо, рослинницької галузі, що пов’язана із глибоким освоєнням земельних ресурсів, використанням хімічних та біологічних засобів захисту рослин, в кінцевому підсумку призводить до руйнування природних екосистем, зменшення родючості ґрунту тощо Це в свою чергу тягне за собою не лише втрати продукції за рахунок природного чинника, але й додаткові витрати на ліквідацію наслідків екологічного забруднення. Тому ефективним з позицій екології можна вважати лише таке виробництво у якого еколого-економічний ефект (економічна вигода із врахуванням вартості природоохоронних заходів, вартості природних ресурсів, втрат від нанесення шкоди довкіллю) є позитивним.

Таким чином, кінцеві результати аграрного виробництва знаходять своє відображення в кількості якісної, екологічно чистої і безпечної для здоров’я людини продукції та економічній ефективності виробництва.

На мій погляд, попри співвідношення корисного ефекту і ресурсів, при визначенні ефективності слід також враховувати критерії оптимальної і ступеня повноти залучення ресурсів і виробництво. На сьогоднішній день ми можемо спостерігати ситуацію, коли частина площ чи обладнання сільськогосподарських підприємств не використовується, працівники зайняті в режимі неповного робочого дня, а в структурі посівних площ переважають найбільш прибуткові сільськогосподарські культури. Тому навіть, якщо підприємство має високі показники рентабельності за рахунок окремих видів продукції, але в умовах неповної зайнятості ресурсів, то таке виробництво не можна вважати достатньо ефективним з позицій суспільства. А нераціональна структура виробництва, недотримання сівозмін в довготерміновій перспективі спричиняють негативний вплив на родючість ґрунту і урожайність культур.

Тому ефективність сільськогосподарського виробництва слід розглядати як максимальне співвідношення корисного ефекту і затрат виробництва за умов повного і оптимального використання наявних ресурсів

Економічна і соціальна ефективність перебувають в органічному поєднанні. Якщо вдається досягти високих соціальних результатів, то можна говорити про подальше підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Це обумовлено тим, що задоволеність умовами праці, належне фізичне і моральне здоров’я людей створює додаткові стимули та умови для підвищення продуктивності праці і підвищення на цій основі ефективності виробництва.


1.2 Показники економічної ефективності виробництва яловичини і методика їх визначення


Ефективність виробництва яловичини характеризується системою таких показників:

продуктивність тварин - середньодобовим і річним приростом живої маси молодняка,

живою масою однієї голови відгодівельного поголів'я при реалізації;

затрати праці і кормів на 1 ц приросту живої маси;

собівартістю 1 ц приросту і 1 ц живої маси молодняка;

ціною реалізації 1 ц живої маси;

прибутком з розрахунку на 1 ц живої маси; рівнем рентабельності виробництва яловичини [1;35].

Специфічними показниками економічної ефективності виробництва м’яса є вихід валової продукції з розрахунку на 100 корм. од., на 1 грн. витрат на корми та витрати кормів (у кормових одиницях) на виробництво 1 ц молока[13;102]. Перший з них визначається відношенням обсягу валового виробництва м’яса ВРХ до витрат кормів у натуральному чи вартісному виразі. Другий показник є оберненим до нього. Крім них застосовують також показник окупності кормів, тобто покриття їх вартості за рахунок отриманої продукції.

До показників продуктивності праці належать:

вихід валової продукції на середньорічного працівника;

те ж, на 1 людино-годину та 1 людино-день;

затрати праці на виробництво одиниці продукції [3;234].

Перші три з них обчислюються відношенням обсягу валового виробництва яловичини до відповідної кількості людино-годин, людино-днів витрачених на виробництво даної продукції, або середньорічної кількості працівників. Затрати праці на виробництво одиниці продукції є оберненим показником до вищезазначених.

Рівень економічної ефективності виробництва яловичини можна визначити лише з використанням системи взаємопов'язаних показників[13;11].

Основою об'єктивної оцінки господарської діяльності сільськогосподарських підприємств є прибуток від реалізації м’яса та рівень рентабельності, який визначають як процентне відношення прибутку до собівартості товарної продукції. Він залежить від собівартості одиниці продукції та реалізаційних цін.

Собівартість виробництва одиниці продукції – це виробничі витрати на одиницю продукції. З урахуванням показника собівартості здійснюється спеціалізація сільського господарства, тобто в кожній зоні, в кожному регіоні в першу чергу виробляється той вид продукції, який обходиться з найменшою собівартістю.

Рівень рентабельності здебільшого обчислюють лише для товарної продукції, використовуючи інформацію про обсяг реалізованої продукції, грошові надходження від її реалізації та про собівартість товарної продукції. У господарствах, де є збиткові галузі, крім рівня рентабельності, доцільно обчислювати показник відношення виручки від реалізації продукції (в процентах) до її собівартості. Коли виробництво продукції рентабельне, цей показник буде на 100 % більший від рівня рентабельності, а якщо збиткове, то він буде менший від 100 % на рівень збитковості [5;45].

На детальність і точність аналізу ефективності і прибутковості виробництва валової продукції молока значно впливають ціни, у яких вона обчислюється. Для визначення вартісних показників рівня продуктивності праці використовують порівнянні ціни 2005 року. Однак для обчислення окупності витрат в скотарстві такі ціни непридатні. Для розрахунку окупності витрат необхідно валову продукцію тваринництва визначити у фактичних цінах реалізації. Фактичну суму прибутку також обчислюють як різницю між виручкою від реалізації продукції тваринництва та її повною собівартістю.

Отже, вихід валової продукції на 1 грн. витрат є одним з підсумкових показників ефективності виробництва м’яса ВРХ [13;58].


Розділ 2. Стан і економічна ефективнісить виробництва яловичини у КСП «Україна»


2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання


Сільське господарство України як і інші галузі виробництва, опинилися у скрутному становищі. Вихід з нього можливий після вирішення багатьох проблем структурно-виробничого характеру в господарстві. У зв’язку із цим на перший план висувається необхідність здійснення аналізу факторів економічного зростання, виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності виробничих ресурсів.

Питання вивчення ефективного використання виробничих ресурсів завжди було актуальним. Але останніми роками йому не надається належного значення. З цією метою важливо правильно і кількісно виміряти кожний вид ресурсів і об’єктивно його оцінити.

Високопродуктивне і раціональне використання виробничих ресурсів зводиться до вирішення важливого завдання як підвищення продуктивності тварин. У скотарстві на продуктивність впливають наявність кормової бази, рівень годівлі та утримання тварин, збереження плоду.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить і від поліпшення використання матеріальних ресурсів, збільшення фондовіддачі[2;132].

Сільськогосподарське підприємство КСП «Україна» розташоване в селі Синяк, Вишгородського району, Київської області. Природно-кліматичні умови обумовлюються його місцезнаходженням в зоні Мішаних лісів.

Так середньорічна кількість опадів в даному регіоні складає 527 мм, напрямок вітру переважно південно-східний, середня швидкість вітру 4.2 м/с, середня температура січня: -6,3°С, середня температура червня: +17,8°С, середня літня вологість повітря 72%, середня зимова вологість повітря 85%. Переважними є такі типи ґрунтів: сірі лісові, підзолисті. Таким чином, такі сприятливі природно-кліматичні умови зумовлюють розвиток сільського господарства в даному регіоні.

Не менш важливими для розвитку господарства є й такі показники, як наявність ресурсів та віддаленість від пунктів реалізації певних видів продукції. Крім того, економічні умови виробництва характеризуються розмірами і організаційною структурою, спеціалізацією і галузевою структурою, інтенсивністю виробництва[3;83].

Проведемо аналіз основного засобу виробництва даного підприємства – земельних ресурсів у таблиці 2.1.:


Таблиця 2.1.

Структура земельних ресурсів КСП «Україна»

Угіддя 2007 рік 2008 рік 2009 рік

Площа, га % Площа, га % Площа, га %
Загальна земельна площа 614 100 614 100 614 100
Усього с/г угідь, в тому числі: 594,5 96,8 594 96,7 595 96,9
Рілля 508,2 82,7 508 82,7 508 82,7
Сіножаті і пасовища 86,3 14,1 86 14 87 14,2

Провівши короткий аналіз складу земельних ресурсів підприємства (табл. 2.1.) можна сказати, що розораність земель у даному підприємстві сягає у 2007 році – 96,8, у 2008 році – 96,7, у 2009 році – 96,9, трансформації за наведені роки практично не спостерігається.

Далі проведемо аналіз структури трудових ресурсів підприємства у таблиці 2.2.:


Таблиця 2.2.

Трудові ресурси КСП «Україна» та ефективність їх використання

Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року
1. Сер. облікова чис. прац., чол. - всього 27 31 29 107
у тому числі: в рослинництві 12 14 12 100
в тваринництві 15 17 17 113
2. Коефіцієнт викор. труд. ресурсів: 0,56 0,88 1 Збільшилось в 1,79 рази
нормативний запас праці, люд.-год. 48600 55800 52200 107
фактична к-ть відпрац., люд.-год. 27277 48881 52378 Збільшилось в 1,92 рази
3. Трудова активність працівників по п-ву 1010,26 1576,81 1806,14 Збільшилось в 1,79 рази
в тому числі: в рослинництві 1050,83 1696,87 2145,68 Збільшилось в 2,04 рази
в тваринництві 3892,26 2905,17 2292,39 58,9

Проаналізувавши трудові ресурси в КСП «Україна» та ефективність їх використання (табл.. 2.2.), ми спостерігаємо збільшення чисельності працюючих на 7% у 2009 році, в порівнянні з 2007 роком, у тому числі в рослинництві чисельність працюючих залишилась незмінною, а в тваринництві – відбулося збільшення на 13%. Трудова активність та коефіцієнт використання трудових ресурсів збільшились в 1,92 рази. Це пояснюється ефективним та повним використанням трудових ресурсів.

Основні фонди – це матеріально-речові цінності, які діють в незмінній натуральній формі протягом тривалого часу і втрачають свою вартість по частинам. Серед них виділяють основні виробничі фонди – засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально-речову форму і частинами переносять свою вартість на готовий продукт.

Рівень оснащеності господарства основними фондами характеризують показники:

- фондозабезпеченість – вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь

- фондоозброєність праці - вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника.

Економічна ефективність використання основних фондів характеризується показниками:

- фондовіддача – вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення

- фондомісткість – показник, зворотний фондовіддачі

- норма прибутку – процентне відношення прибутку до суми основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення та оборотних засобів[8;69].

Отже розглянемо забезпеченість підприємства виробничими фондами в таблиці 2.3.:

Провівши аналіз основних виробничих фондів в КСП «Україна» та ефективність їх використання (табл.2.3.), ми бачимо, що вартість ОВФ та фондозабезпеченість збільшились на 4%, фондоозброєність зменшилась на 3%, а фондомісткість збільшилась на 46%. Фондовіддача за аналізований період знизилася на 30%. Це викликано неефективним використанням основних виробничих фондів. Краща фондозабезпеченість і вища фондоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивності тварин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.


Таблиця 2.3.

Основні виробничі фонди КСП «Україна» та ефективність їх використання

Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року
Обсяг ОВФ сг признач., грн 7045700 7027500 7311000 104
в т.ч.: на 1 га угідь, грн 11851,47 11830,81 12287,39 104
на 1 середньоріч. прац, грн 260951,85 226693,55 252103,45 97
Фондовіддача, грн 0,10 0,09 0,07 70
Фондомісткість, грн 9,55 11,31 13,94 146
Норма прибутку, % - 0,19 - *

Оцінюючи загальну діяльність підприємства, неможливо проминути показники економічної ефективності виробництва сільськогосподарського підприємства.

Підвищення економічної ефективності аграрних підприємств передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і коштів на одиницю продукції. Розв’язання цієї проблеми нерозривно пов’язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільськогосподарське виробництво повинно розвиватися переважно на основі інтенсифікації, що є основним напрямом підвищення його економічної ефективності[9;57].

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі і підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; підвищення рівня забезпеченості господарств виробничими фондами та поліпшення їх використання; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці[8;45].

Розглянемо показники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна»:


Таблиця 2.4.

Показники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна»

Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року
1. ВВП у співставних цінах з 2005 роком, грн 737468,15 621136,19 524463,04 71
на 1 га с/г угідь 1240,48 1045,68 881,45 71
на 1 середньорічного працівника 27313,64 20036,65 18084,93 66
на 1 люд.-год. 27,04 12,71 10,01 37
на 1 грн. виробничих витарат 0,59 0,42 0,25 42
Прибуток (збиток), грн -77500 15200 -170600 *
на 1 га с/г угідь -130,36 25,59 -286,72 *
на 1 середньорічного працівника -2870,37 490,32 -5882,76 *
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % -12,27 1,84 -17,67 *

Проаналізувавши показники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна», ми бачимо, що ВВП зменшилось на 29% за рахунок зменшення виробництва с/г продукції. Характеризуючи ВВП на 1 га с/г угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год., то можна сказати, що дані показники зменшились на 29%, 34%, 63% відповідно. Це пояснюється неефективним використанням с/г угідь у господарстві та зменшенням продуктивності праці. Щодо ВВП на 1 грн виробничих витрат, то цей показник показує окупність витрат. За даними таблиці у 2007 році на 1 грн виробничих витрат припадає – 0,59 грн ВВП, а у 2009 році – 0,25 грн, тобто окупність зменшилась на 58%. Отже, річні витрати виробництва не окуплюються в господарстві. Про це також свідчить те, що підприємство отримує збиток, хоча у 2008 році підприємство отримало прибуток у розмірі 15200 грн, за рахунок прибуткового виробництва продукції рослинництва. Відповідно змінюється рівень рентабельності.

За світовою тенденцією всі підприємства мають певну спеціалізацію, тобто переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції для якого в даному місці є відносно найкращі природо-економічні умови.

Дослідимо структуру грошових надходжень від реалізації продукції в КСП «Україна»:

В структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції в КСП «Україна» у 2007 році провідне місце займає продукція тваринництва (91,72%), зокрема скотарство (29,15%). В 2008 році перше місце займає також скотарство (34,87%). І в 2009 році знову скотарство (37,61%).

В галузі рослинництва за останні 3 роки спостерігається невелике зростання: з 8,28% до 13,73%.

Отже спеціалізація – скотарство, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.


Таблиця 2.5.

Структура грошових надходжень від реалізації продукціїї в КСП «Україна»

Продукція 2007 рік 2008 рік 2009 рік

тис. грн % тис. грн % тис. грн %
Зерно 45,7 8,24 112,4 13,39 96,6 12,16
Інша продукція ро-ва 0,2 0,04 - - 12,5 1,57
Всього по ро-ву 45,9 8,28 112,4 13,39 109,1 13,73
Продукція скотарства 161,6 29,15 292,6 34,87 298,9 37,61
в т.ч. ВРХ 161,6 29,15 292,6 34,87 298,9 37,61
Продукція свинарства 16,3 2,94 49,4 5,89 30,4 3,83
Інша продукція твар. 330,5 59,63 384,8 45,85 356,3 44,83
Всього по твар. 508,4 91,72 724,8 86,61 685,6 86,27
Всього по п-ву 554,3 100 839,2 100 794,7 100

2.2 Динаміка поголів’я молодняку великої рогатої худоби, його продуктивність і валове виробництво продукції


Продуктивність тварин - це здатність їх організму забезпечувати одержання певної продукції за відповідний період часу. У різних видів тварин ця властивість виявляється по різному. Так у скотарстві її потрібно розглядати стосовно до його напрямків: у молочному - через надої на фуражну корову (добовий, річний), у м’ясному - однієї голови худоби.

Важливими фізіологічними функціями тварин, які мають велике значення для їх продуктивності є енергія росту і темпи розвитку, скороспільність, окупність кормів, вихід продукції залежно від статево-вікових особливостей.

Основними факторами підвищення продуктивності тварин є забезпечення повноцінної годівлі тварин на основі зміцнення кормової бази в господарстві, удосконаленню селекційна-племінної роботи в напрямі якісного оновлення основного стада, підвищення питомої ваги породних тварин, обгрунтування збалансованості.

Одним з важливих факторів виробництва валової продукції скотарства є рівень поголів’я тварин, їх продуктивність. Поголів’я тварин групують за видами, статево-віковими групами, від яких залежить відтворення стада[7;90].

Розглянемо динаміку поголів’я ВРХ у КСП «Україна»:


Таблиця 2.6.

Динаміка поголів’я ВРХ у КСП «Україна»

Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року
Середньорічне поголів’я, гол 390 283 284 73
Площа с/г угідь, га 594,5 594 595 100
Щільність поголів’я на 100 га с/г угідь, гол 66 48 48 73

Характеризуючи динаміку поголів’я ВРХ, можна сказати, що середньорічне поголів’я зменшилось на 27%. Площа залишилась незмінною. Щодо щільності поголів’я ВРХ, то у 2009 році на 100 га с/г угідь припадає 48 гол. Худоби, порівняно з 2007 роком, коли на 100 га с/г угідь припадає 66 гол., тобто щільність зменшилась на 27%, за рахунок того, що поголів’я худоби інтенсивніше зменшилось, порівняно із незмінністю площі с/г угідь. Це пояснює те, що підприємство достатньо забезпечує тварин відповідними земельними угіддями.

Дослідимо динаміку товарного виробництва яловичини у КСП «Україна»:


Таблиця 2.7.

Динаміка товарного виробництва яловичини у КСП «Україна»

Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року
Виробництво продукції, ц 600 524 410 68
Реалізовано продукції, ц 359 424 432 120
Рівень товарності виробництва яловичини, % 60 81 105 Збільшилось в 1,75 рази

З таблиці 2.7. ми бачимо, що виробництво продукціїї яловичини з 2007 по 2009 рік зменшилось на 32%, а реалізація продукції на 20% збільшилась. Відповідно рівень товарності з 60% у 2007 році збільшився до 105 % у 2009 році. Тобто господарство стало реалізовувати більше продукції за рахунок того, що підвищилась якість продукції.


2.3 Економічна ефективність виробництва яловичини


Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується, мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також, сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Економічна ефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність тваринництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також, якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

У сільському господарстві підвищення економічної ефективності має велике значення не тільки у вирішення продовольчої проблеми, а й у підвищенні добробуту всього населення. Особливе значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин і конкуренції, коли виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість та високу якість продукції[14;46].

Ефективність виробництва продукції скотарства характеризується системою показників, найважливішими з них є:

- надій молока від корови;

- приріст живої маси однієї голови молодняка;

- витрати кормів на виробництво 1 ц. молока; і приросту живої маси;

- собівартість 1 ц. продукції;

- прибуток та рівень рентабельності.

Інтенсифікація м’ясного скотарства,і насамперед, підвищення рівня годівлі, забезпечують досягнення відповідної здавальної маси у більш стислі строки і значне підвищення вгодованості худоби[11;78].

Проведемо огляд показників ефективності виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.8.:

Аналізуючи дані таблиці 2.8., зазначимо що виробництво яловичини для підприємства було щорічним постійним збитком. Затрати праці за даний період на 1 ц приросту ВРХ не змінилися. Витрати кормів збільшилися в 4 рази, з 8 ц.к.од. до 32 ц.к.од., при нормі 10 ц.к.од. Це свідчить про нераціональне використання кормів в господарстві та про незабезпечення потреб тварин у високоякісних кормах власного виробництва. У господарстві спостерігається збільшення виробничої і повної собівартості у 3,12 рази та 1,36 рази відповідно, за рахунок збільшення вартості паливо-мастильних матеріалів, кормів, витрат на оплату праці та інших загально-виробничих витрат. Галузь скотарства є збитковою і тому підприємство отримує збиток, хоча у 2009 році збиток порівняно з 2007 роком збільшивсь на 28 800 грн і, відповідно, рівень збитковості зменшився на 8,24%. Ціна збільшилась за рахунок інфляції, державного регулювання та збільшення якості.


Таблиця 2.8.

Показники економічної ефективності виробництва яловичини у КСП «Україна»

Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року
Затрати праці на виробництво 1 ц приросту ВРХ, люд.-год. 49,5 49,5 49,5 100
Витрати кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ, ц корм.од. 8 20 32 Збільшилось в 4 рази
Виробнича собів. 1 ц приросту ВРХ, грн 344,67 635,5 1076,83 Збільшилось в 3,12 рази
Повна собів. 1 ц приросту ВРХ, грн 733,43 830,19 993,98 136
Ціна реалізації 1 ц яловичини, грн 450,14 690,09 691,89 150
Прибуток (збиток) від реаліз. яловичини – всього, грн -101700 -59400 -130500 *

в т.ч. від реаліз.

1 ц яловичини,

грн

-283,29 -140,09 -302,08 *
Рівень рентабельності, % (-;+) -38,63 -16,88 -30,39 *

Розглянемо структуру виробничої собівартості яловичини у КСП «Україна»:


Таблиця 2.9.

Структура виробничої собіварстості яловичини у КСП «Україна»

Статті витрат 2007 рік 2008 рік 2009 рік

тис. грн % тис. грн % тис. грн %
Прямі матеріальні затрати з них: 259,3 81,69 269,6 80,96 370,1 83,83
Корми 218,6 68,87 225,6 67,75 299,3 67,79
Нафтопродукти 16,0 5,04 26,0 7,81 27,2 6,16
Оплата послуг і робіт сторонніх орг. - - - - 4,5 1,02
Решта матеріальних витрат 24,7 7,78 18,0 5,41 39,1 8,86
Прямі витрати на оплату праці 25,5 8,03 36,0 10,81 38,4 8,69
Інші прямі витрати на загальновиробничі витрати, з них: 32,6 10,27 27,4 8,23 33,0 7,47
Амортизація необ. активів 8,9 2,8 7,8 2,34 6,8 1,54
Відрахування на соц. заходи 11,2 3,53 8,2 2,46 11,4 2,58
Решта ін. прямих та загальновиробничих витрат 19,5 6,14 11,4 3,42 14,8 3,35
Всього по п-ву 317,4 100 333,0 100 441,5 100

За даними таблиці 2.9. видно, що виробнича собівартість за досліджуваний період збільшилась на 124 тис.грн. Це спричинено значним подорожанням паливно-мастильних матеріалів, кормів (особливо концентрованих) і прямі витрати на оплату праці зросли, але незначно, а інші загально-виробничі витрати – практично залишились незмінними.

В загальній системі господарства кормова база - це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.

Основними принципами раціональної організації кормової бази є:

кормова база повинна відповідати напряму і спеціалізації тваринництва в даному господарстві;

загальний обсяг кормових ресурсів повинен випереджати ріст поголів'я та його продуктивність;

ефективне використання землі на основі оптимального поєднання польового і культурного лукопасовищного кормовиробництва з природним кормодобуванням;

рівномірне і безперебійне забезпечення біологічно повноцінними і високоякісними кормами протягом року;

оптимальне задоволення потреби худоби в повноцінних кормах при мінімальних затратах праці і засобів на одиницю корму[14;36].

Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. В Україні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.

Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства.

У багатьох сільськогосподарських підприємствах раціональна організація кормозабезпечення тварин передбачає оптимальне поєднання двох основних джерел надходження кормів:

внутрішньогосподарських – польове і лукопасовищне кормовиробництво, кормодобування;

негосподарських – поставки в межах міжгосподарської кооперації, обмін, купівля мінеральних добавок, преміксів і т. д.

За будь-якої схеми організації кормових джерел мета одна – ефективне забезпечення тваринництва різноманітними кормами[2;37].

Дослідимо структуру кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»:


Таблиця 2.10.

Структура кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»

Види кормів 2007 рік 2008 рік 2009 рік

ц к.од. % ц к.од. % ц к.од. %
Концентровані 791 17,2 3339 32,38 3355 25,95
з них комбікорми 791 17,2 3339 32,38 3355 25,95
Грубі 2518 54,76 2756 26,73 4534 35,07
Соковиті 415 9,03 2530 24,54 2231 17,26
Інші 874 19,01 1686 16,35 2808 21,72
Всього кормів 4598 100 10311 100 12928 100

Розглядаючи таблицю 2.10. можна сказати, що на виробництво яловичини у 2007 році було витрачено 4598 ц.к.од., а у 2009 році – 12928 ц.к.од., тобто за досліджуваний період спостерігається тенденція до збільшення. У 2007 році найбільшу питому вагу серед всіх видів кормів займають грубі – 54,76%, концентровані – 17,2%, соковиті – 9,03%, інші – 19,01%. А у 2009 році найбільш питому вагу серед всіх видів комів займають також грубі – 35,07%, концентровані – 25,95%, інші – 21,72%, соковиті – 17,26%.

Оцінимо витрати кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»:


Таблиця 2.11.

Витрати кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»

Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року
В-ти кормів на ви-во 1 ц яловичини, всього ц к.од. 8 20 32 Збільшилось у 4 рази
у т.ч. концентрованих 1 6 8 Збільшилось у 8 разів
В-ти кормів у розрах. на 1 голову, всього ц к.од. 12 36 46 Збільшилось у 3,83 рази
у т.ч. концентрованих 2 12 12 Збільшилось у 6 разів

Дослідивши витрати кормів на виробництво яловичини, можна стверджувати про те, що у 2009 році, порівняно з 2007 роком, витрати кормів на виробництво 1 ц яловичини збільшилось в 4 рази, в тому числі концентрованих у 8 разів. Така ж тенденція спостерігається і при витратах кормів

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: