Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Морфо-генетичні особливості сортів пшениці

Морфо-генетичні особливості сортів пшениці

забезпечує фактор Q. В залежності від селективного опрацювання форм, - носіїв цього фактору- лицева сторона колосу може бути менша від бічної, дорівнювати їй або бути більшою за неї. Число зернівок в колоску в останньому випадку досягає 5-6.Така кількість зернівок могла розміститися в одному колоску після того, як була забезпечена можливість розсунення колоскових лусок. Останнє повўязане з втратою їх сильного одеревіння через дію фактору Q.

Секція Kiharae (Морфо-генетичні особливості сортів пшениці)гомологічна до секції Triticum і включає штучно синтезовані види T.kiharae I T.miguscovae.

Kiharae (Морфо-генетичні особливості сортів пшениці)був виділений у ВІРі В. Ф.Дорофеевим і Е.Ф. Мігушовою (1977) з амфідиплоїду Т.timopeevii, Ae.tauschii синтезованого в Японії і названий на честь японського видатного генетика Х.Кіхара. Вказаний вид є гомологом Т.spelta і має в своєму генетипі всі гени імунітету, характерні для Т. timopeevii, Т..miguscovae (Морфо-генетичні особливості сортів пшениці) -перший в світі гомолог мўякої пшениці був синтезований в Краснодарським НДІСГ Є.Г.Жировим (1980) при схрещуванні Т.militinae і А е.tauschii і названий на честь тритіколога Е.Ф.Мігушової. Створення імуного гомолога мўякої пшениці відкриває нові шляхи в селекції роду Triticum[5.89]

В 1940р. болгарський генетик Д.Костов отримав гексаплоїдний амфідиплоїд від схрещування Т.monococcum I Т.timopheevii, назвав його T.timococcum Kost (геноми (Морфо-генетичні особливості сортів пшениці).

А.Р.Жебрак 1944. схрестив Т.aestivum з Т. monococcum і отримав гексаплоїдний амфідиплоїд T.edvardii Zhebrak геномним складом Морфо-генетичні особливості сортів пшениці. Відомо що рід Triticum на октоплоїдному рівні не еволюціонував: в природі немає октоплоїдних видів пшениці. Вони створені експериментально людиною. Вперше октоплоїдні види з одинаковими геномами - Морфо-генетичні особливості сортів пшениці отримали П.М.Жуковський (1944) - Т.fungicidum Zhuk. (пшениця грибкобійна) від схрещування Т.persicum і Т.timopheevii з наступною поліплоїдизацією колхіцином-А.Р.Жебрак(1944)-Т.soveticum Zhebrak від схрещування Т.aestivumз Т.timopheevii.

Згодом в1959р. Французький ботанік H.Heslot oтримав і описав разом з R.Ferrari октоплоїдний вид T.timonovum Heslot et Ferrari як автополплоїд Т.timopheevii. (геноми Морфо-генетичні особливості сортів пшениці)[17.64]

В 1981р. Співробітник ВІРа Н.Наврузбеков експериментально отримав октоплоїдну пшеницю від схрещування двох голозерних тетраплоїдних видів-Т.militinae і Т. Persicum, назвав свій амфідиплоїд в честь видатного тритіколога К.А. Фляксберга - Т. flaksbergeri Navr (геномиМорфо-генетичні особливості сортів пшениці). Ці види найбільш полігеномні- мають чотири різні геноми Морфо-генетичні особливості сортів пшениці.

Експериментально отримані види пшениці не мають практичного значення вони не пройшли адаптацію в природі і на полях, але вони можуть використовуватись як вихідний матеріал.


1.3.2 Генетика синтетичних видів м’якої та твердої пшениць

Мўяка (T.aestivum L.) і тверда (T.durum Dest) пшениці є поліплоїдними видами.

Сьогодні більшість дослідників вважають, що не менше пўяти диплоїдних видів двох родів Triticum L. i Aegilops L. брали участь в становленні мўякої пшениці: два геноми Морфо-генетичні особливості сортів пшениці i Морфо-генетичні особливості сортів пшениці–належать дикорослим диплоїдним видам пшениці – T.urartu i T.boeoticum, інші три геноми B, D i G - роду Aegilops. Останній багатший, ніж рід Triticum L, з диплоїдами, носіями геномів. Існує ряд диплоїдних видів егілопса, геноми яких не залучені до синтезу пшеничних рослин. [9.74]

В різні історичні періоди в географічно розділених регіонах від різних материнських і батьківських форм виникли види секції Dicoccoides i Timopheevii, що мають відповідні геноми Морфо-генетичні особливості сортів пшениці IМорфо-генетичні особливості сортів пшениці.

Якщо розглядати походження окремих геномів поліплоїдної пшениці на рівні сучасних знань, то донором першого геному твердої і мўякої пшениці, а також інших поліплоїдних видів, які є їм родичами, вважають предка сучасного T.urartu, ядерний геном якого позначається символом Морфо-генетичні особливості сортів пшениці, а донором геному В-предка сучасного Ae.longissima або близьку до нього форму.

Таким чином, первинний тетраплоїд секції Dicoccoides виник при схрещуванні диплоїдних видів –дикої пшениці і егілопса – шляхом зўєднання їх ядерних геномів. Донором цитоплазми твердої пшениці міг бути донор геному В - Ae.longissima або, за іншими джерелами, Ae.bicornis. Але повної генетичної відповідності цитоплазми цих егілопсів і цитоплазми твердої пшениці немає: ці відмінності могли виникнути в результаті філогенетичного розвитку цих видів пшениці і егілопса за остані десятки тисяч років в порівнянні з їх первинними формами.[6.63]

Запитання про донора компоненту Морфо-генетичні особливості сортів пшениці гексаплоїдної пшениці дискутувалося з 20-х років ХХ –ст (Культурная флора СССР.Пшеница.-Л.,1979,-Т.1). В наш час вважають, що компонент Морфо-генетичні особливості сортів пшениці отриманий гексаплоїдною пшеницею від первиного T.persicum Vav.

Донором геному D гексаплоїдної пшениці, що забезпечив її перехід з тетраплоїдного двогеномного рівня на трьох геномний, був диплоїдний вид Ae.tauchii Coss (=Ae.squarrosa L.) subsp strangulata (Eig.) Tzvel.

Первинний T.persicum спонтанно схрестився з Ae.tauchii subsp strangulata; в ареалі останього виникла перша гексаплоїдна пшениця. Геном D в поєднанні з двома іншими геномами забезпечив їй більшу внутрівидову різноманітність, розширення ареалу, завдяки підвищеній пристосованості до умов середовища, появи озимих форм пшениці під впливом діяльності людини, збільшення зимо- і морозостійкості, підвищення хлібопекарських якостей, але зниження вмісту білка в зерні, зниження стійкості до грибкових захворювань і отримання летальних генів.

Донором цитоплазми видів секції Triticum був вихідний для них тетраплоїдний вид, який в свою чергу отримав її від донора геному В.

У видів пшениць секції Timopheevii. донором першого геному (Морфо-генетичні особливості сортів пшениці) була дикоросла однозернянка T.boeoticum.Boiss, а донором геному G-Ae.speltoides.Таким чином, види секції Timopheevii виникли при гібридизаційному обўєднанні геномів T.boeoticum iAe.speltoides.[1.36]

Походження твердої і мўякої пшениці (І) і видів секції Timopheevii (ІІ) представлені в схемі 1.

Генетичний потенціал господарсько цінних ознак при внутрівидових (міжсортових) схрещуваннях має певні межі. Потрібні пошуки нових методів збагачення генотипу мўякої пшениці новими корисними ознаками. Один з таких методів – віддалена і міжвидова гібридизація.

Відомо, що багато видів пшениці не мають виробничого значення, але містять значний резерв корисних генів.

Ознайомлення з ботанічним складом пшениці (додаток. 1) показує, що більшість диких видів (T.boeoticum, T.urartu, T.araraticum, T.dicoccoides) і культурних плівчастих (T.monococcum, T.macha, T.zhukovskyi і ін.) практично не залучено до селекції. Слабко залучались до схрещення древні плівчасті види, що мали цінні для сучасної селекції ознаки (високий вміст білка в зерні і лізину в білку, скороспілість, комплексна стійкість до грибкових хвороб, посухостійкість, холодостійкість і ін.).

Схема 1

Походження твердої і мўякої пшениці (І) і видів секції Timopheevii (ІІ)


І ♂ Морфо-генетичні особливості сортів пшениці Прототрітікум (T.urartu)*♀В Протоегілопс (Ae.longissima або Ae.bicornic)


Морфо-генетичні особливості сортів пшениціМорфо-генетичні особливості сортів пшениці ♀Морфо-генетичні особливості сортів пшениці * ♂ D

тверда пшениця первиний Ae.tauchi subsp.

(T.durum) T.persicum strangulata

Морфо-генетичні особливості сортів пшениці Морфо-генетичні особливості сортів пшениці

мўяка пшениця

(T.aestivum)

Морфо-генетичні особливості сортів пшениці II ♂ Морфо-генетичні особливості сортів пшениці * ♀G

T.boeoticum Ae.speltoides


Морфо-генетичні особливості сортів пшениці

види пшениць секції

Timopheevii


Мало використовуються в схрещуваннях види T.timopheevii і його голозерний аналог – новий T.militinae, що мають високий імунітет; імунні до борошнистої роси холодостійкий вид T.persicum; стійкий до хвороб штучно створений октоплоїдний вид T. fungicidum і ін.[14.132]

При міжвидових схрещуваннях селекціонер зазвичай отримує генетично збагачену гібридну популяцію, де є лінії з новими трансгресивними ознаками, яких не має у вихідних форм.

У ВІРі проведена велика робота по міжвидовій гібридизації пшениці. Вона була розпочата ще М.І.Вавіловим. Накопичений великий матеріал по схрещуванню видів, і їх генетичної сумісності, наслідуванню корисних для селекції ознак різних видів пшениці і можливості їх селективного використання.

Найбільш широко поширеною на земній кулі і основною хлібною культурою є пшениця мўяка. Ареал поширення охоплює п’ять континентів нашої планети: від північних широт до південних берегів Африки і Америки; вирощується на землях, які розміщені нижче рівня світового океану, і піднімається до висоти чотири тисячі метрів (в горах Перу). Все це свідчить про пластичність мўякої пшениці. В нашій країні вирощується як основна зернова культура.

За способом життя ділиться на озимі і ярі форми, напівозимі і пізні ярі, а також двуручки. З морфолого-екологічними ознаками К.А.Фляксберг (1935) поділив мўяку пшеницю на два підвиди: ірано-азіатські (колос товстого типу) та індоєвропейський колос ніжного типу. [20.145]

Пшениця мўяка нараховує більше ста різновидностей (Дорофеєв і ін.). Ряд з них (Erytrospermum, lutescens, ferruginerum, graecum, albidium, milturum.). Дуже пластичні і поширені по всіх контенентах земної кулі. Найбільш багатий різновидностями мўякої ярої пшениці азіатський континент і країни СНД, що підтверджує наявність тут центрів походження цього виду; найменше різновидностей в Австралії та Північній Америці. Найбільше сортів популяції нараховується в країнах СНД та на азіатському континенті.

Мўяка пшениця – ведуча продовольча культура багатьох країн світу. В країнах СНД вона є головною хлібною культурою. Сьогодні на цьому виді зосереджена основна увага селекціонерів пшениці. Її генoтип дозволяє створювати сорти, що відповідають потребам інтенсивного землеробства.

Сорти мўякої пшениці по комплексу господарсько цінних ознак і біологічних властивостей дуже різноманітні. Мўяка пшениця генетично не сумісна з T.boeoticum I T.monococcum. Гібридизація мўякої пшениці, яка відноситься до гексаплоїдних голозерних видів, з тетраплоїдними видами з геномами Морфо-генетичні особливості сортів пшениці свідчить про їх часткову генетичну сумісність.

Гібридизація мўякої пшениці з гексаплоїдними видами з геномамиМорфо-генетичні особливості сортів пшениці. Вдається легко, так як ці види генетично сумісні.

Генетична сумісність відсутня у випадку схрещування мўякої пшениці з видами, що мають геном G.

Перед селекціонерами стоять задачі всесвітнього підвищення продуктивності і якості зерна мўякої пшениці. Прагнучи покращити господарські ознаки селекціонери все частіше звертаються до схрещування мўякої пшениці з іншими видами. Особливо яскравий приклад використання твердої пшениці для покращення мўякої (сорти Саратовська 29 та ін.).

В наш час для селекційного покращення м’якої пшениці застосовується велика кількість сортів різного походження. Часто міжвидове або внутрівидове схрещування буває безрезультатним через наслідки, які викликаються гіброїдним некрозом, або хлорозом. Списки сортів – носіїв того чи іншого гена некрозу чи хлорозу – публікуються. Виявилось, що гени гібридного некрозу мають значне поширення А.C. Zeven(1971) повідомив, що з 2513 сортів м’якої пшениці гени Морфо-генетичні особливості сортів пшениці або Морфо-генетичні особливості сортів пшениці були в 49,7 % м’якої пшениці (А.А.Мкртичан і Т.А.Минасян, 1973) підтвердили ці дані Н.С.Саркисян і ін. (1971) визначили, що типово ярі пшениці мають генМорфо-генетичні особливості сортів пшениці, а справжні озиміМорфо-генетичні особливості сортів пшениці.[3.82]

Дослідники при схрещуваннях часто зіштовхувалися з гібридною карликовістю. М.Танака (1961)вказав на існування двох домінантних генів, що викликають це явище-Морфо-генетичні особливості сортів пшениціі Морфо-генетичні особливості сортів пшениці повідомив, що гібридна карликовість обумовлена взаємодією трьох домінантних генівМорфо-генетичні особливості сортів пшениціМорфо-генетичні особливості сортів пшениці,Морфо-генетичні особливості сортів пшениці що діють комплементарно. Один домінантний ген не може дати ефекту гібридної карликовості. Наявність великої кількості таких генів повўязано з різким зниженням продуктивності гібридів і часто з їх летальністю. Ген Морфо-генетичні особливості сортів пшениці локалізований в хромосомі 2 Д, знайдений в сорті м’якої пшениці з Південної Європи, Африки, Азії генМорфо-генетичні особливості сортів пшениці, локалізований в хромосомі 2 В, зустрічається в сорті з різних континентів; ген Морфо-генетичні особливості сортів пшениці локалізований в хромосомі 4 В, визначений лише в сорті Європи (Zeven A.C, 1970).

Розглянемо результати використання міжвидової гібридизації в селекції м’якої пшениці.

Міжвидова гібридизація як метод використовується багатьма селекціонерами. На ній основані роботи по ЦМС м’якої пшениці; по переводі на озимий спосіб життя і підвищення зимостійкості твердої пшениці; по збільшені кількості білку в зерні; по імунітету до грибкових хвороб, короткостебельності і т.д.

М.І.Вавілов (1935) для покращення харчових властивостей м’якої пшениці пропонував використовувати в схрещуваннях спельту і звичайну полбу. Д.Костов (1932) рекомендував використовувати метод потрійних видових гібридів з метою подолання барўєру несхрещуваності між мўякою пшеницею і T.monococcum носієм генів стійкості до хвороб. Цей метод пропонує наступний хід схрещування (T.dicoccum *T.Monococcum) *T.aestivum.

Д.Циков (1964) виявив, що схрещування м’якої пшениці з кулезерною перспективне, так як дає гібриди з високою якістю зерна і скороспілістю. Крім цих якостей, така гібридизація дозволяє отримати рослини з міцною соломиною, посухостійкістю, морозостійкістю. Появу у таких видів гібридів ознаки морозостійкості помітив ще В.Р.Каришнєв (1950).[16.157]

Виконання програми селекції стійких до хвороб сортів повўязане з використанням в схрещуваннях T.timopheevii як генетичного джерела імунітету. Генетичний барўєр несхрещуваності між пшеницями Тимофєєва і мўякою намагалися подолати шляхом створення амфідиплоїдів (Жебрак А.Р. 1957 ; Таврин Е.В. 1963, і ін.). Отриманні амфідиплоїди розщеплюються по стійкості до бурої іржі.

Але поєднувати імунітет пшениці Тимофєєва з генотипом м’якої пшениці важко. В.О.Гулканяк (1947), А Kiss. (1956), Д.Циков (1961), і інші не досягли їх обўєднання. З іншого боку, не можна відкидати результати отриманні іншими дослідниками R.G.Shands (1941,1954),R.W.Allard (1954) отримали цитологічні стабільні лінії м’якої пшениці, що мають високу стійкість до стеблової і бурої іржі борошнистої роси, пильної головні як у проростків, так і в дорослих рослин. Ці лінії мали транслокацію сегментів хромосом від пшениці Тимофєєва. П.М.Жуковський (1957), Н.А.Скуригіна (1970) і інші вважали, що пшениця Тимофєєва може бути використана як донор генів стійкості до грибкових хвороб при селекційному покращенні м’якої пшениці. Н.А.Скуригіна (1970) помітила, що стійкі до хвороб родини мўякої пшениці появилися приблизно вМорфо-генетичні особливості сортів пшениці, імунність до грибкових захворювань помічена лише в гібриді, що мають фенотип пшениці Тимофєєва; гібридних рослин проміжного типу і типом м’якої пшениці, спельти, пшениці Вавілова помічена більша або менша схильність до хвороб. При цьому В.Л.Менабде (1946, 1948), Н.А.Скуригіна (1963), помітили в Морфо-генетичні особливості сортів пшениці майже повне зникнення ознак пшениці Тимофєєва. В наступній роботі (1970) Н.А.Скуригіна отримала згадані стійкі до грибкових захворювань лінії м’якої пшениці, які не поєднували цю якість з опушеністю листків і вузлів, характерні для пшениці Тимофєєва. В досліді Е.Ф.Мігушової по схрещуванню з видами, що мають геном G., встановлений тісний звўязок між імунітетом рослин і щетинистою опушеністю вузлів і листків, що, можливо, виражається в формі зчеплення генів.[19.148]

При міжвидовій гібридизації м’якої пшениці зазвичай використовують насичуюче схрещування, які вдаються досить легко.

Використання видів пшениці в практичній селекції повўязане з затриманням форм, які легко обмолочуються.

Культурні види пшениці мають дві різні генетичні системи, що забезпечують легку обмолочуваність зерна. Легкий вимолот на гексаплоїдному рівні повўязаний з наявністю фактору Q., який мають T. Aestivum, T.sphorococum I Tpactum (Мак Кейл; 1968), а також T.petropavlovskiy При схрещуванні цих видів з плівчастими і голозерними тетраплоїдними видами (F1- строге самозапилення) в F2 і наступних поколіннях, вищеплялась мўяка пшениця як і при схрещуванні з T.persicum (дослід Е.Ф.Мігушової).[11.176]

Селекція Triticum в Україні.

Україна з давна є найважливішою зоною вирощування озимої пшениці. Селекційна робота по пшениці в Україні вперше була розпочата на Харківській селекційній станції (сьогодні Український науково-дослідний інститут рослинництва, селекції і генетики іменні В.Я.Юр’єва). В 1910 році тут були закладенні досліди по дослідженню і оцінці місцевих сортів пшениці. Найбільш перспективними з них виявились Червона безоста і Червона остиста. Хорошою зимостійкістю характеризувалися сорти Мільтурум 120, Сандомирка, Тейська і інші. На даному етапі основним методом селекції був індивідуальний відбір. Цим методом були створенні перші селекційні сорти України:

Лютесценс 11-8 (відбір з Білої безостої), Альбідіум 0676 (або Юрўєвка із Сандомирки), Еритроспермум 917 (з Високолитовки), Еритроспермум 12-22 (з Кримки). 1923 році вказані сорти були переданні в Держсортмережу України, з них районованні Еритроспермум 917 і Альбідіум 0676.

При виведенні сортів озимої пшениці в Україні велика увага приділялася зимостійкості. В 1931 році ведучий селекціонер Харківської селекційної станції В.Я.Юрўєв запропонував використовувати штучне проморожування гібридного матеріалу. Вивчались також інші важливі проблеми:

стійкість до хвороб і шкідників;

осипання зерна до вилягання і інше.

З 1925 року Харківська селекційна станція приступила

до створення сортів методом гібридизації. Результатом цієї роботи стали сорти:

Новоюрўєвка (Українка +Юрўєвка);

Мільтурум 34-169 (Кооператорка + 01217).

Колективом станції були розробленні методи оцінення сортів

по посухостійкості, стійкості до грибкових хвороб (КоробейніковаЮ.І., ГолубМ.А., ДідусьВ.І., 1947). Найбільш зимостійкі сорти, створенні в цей період – Мільтурум 120 і Феррунгінеум 1239.

В.І.Дідусь одним з перших заснував метод внутрішньосортового покращуючого відбору, заснованого на мутаціях і природньому схрещуванні в полі, який широко поширений в селекційній практиці і дозволяє створювати нові сорти за короткий час. Подальше удосконалення отримала схема прискореного процесу селекції озимої пшениці із застосуванням міжсоротової гібридизації. Тут також розроблений оригінальний метод селекції на зимостійкість: довготривале проморожування проростків з наступним відбором, створення провокаційних фонів, метод оголення вузла кущіння в рослин, що відходять на зиму.

Високозимостійкий місцевий сорт Мільтурум 120 біля 20 років знаходився у виробництві більшості областей України.

Сорт Еритроспермум 917 також займає великі посівні площі в Україні. Він добре витримує довгі зими з глибоким сніговим покривом, дає стабільні урожаї по роках, стійкий до вилягання і осипання, має короткий період післязборового дозрівання зерна, що має суттєве значення для східних районів при посіві свіжозібраним насінням.[12.165]

Після Великої Вітчизняної війни селекціонери Українського інституту рослинництва, селекції і генетики імені В.Я.Юрўєва створили ряд перспективних сортів. Відбором з Миронівської 808 отриманий продуктивний сорт Харківська 159. В.І.Дідусь в 1949 році отримав короткостебельні лінії з гібриду від схрещування Лютесценс 17 + Гірська 721 (Дідусь В.І., Єльніков М.І., 1973). Ще одним перспективним сортом була пшениця сорту Харківська 63, виведена шляхом реципрокного схрещування сортів Безоста 1 і Миронівська 808, районована в Харківські і Чернігівські областях. Цей сорт характеризується підвищеною зимостійкістю, високими технологічними якостями зерна, стійкістю до стебельної іржі і твердої головні.

Селекція озимої пшениці на Іванівській дослідно-селекційній станції розпочата в 1909 році. В 1919 році методом відбору місцевого сорту Пахомівська банатка створений зимостійкий сорт Дюрабль, який в подальшому сприяв просуванню озимої пшениці на північ. З появою більш продуктивного сорту Українка зимостійкий сорт Дюрабль почав витіснятися. В 20 роки на цій станції шляхом відбору був виведений зимостійкий сорт під назвою Голуба дама (20/430); він був рекомендований для вирощування в Харківській, Сумській, Полтавській і Чернігівській областях.

Починаючи з 1924 року на Іванівській дослідно-селекційній станції приступили до створення сортів методом гібридизації, продуктом якої став сорт Іванівська(Еритроспермум 2119/29).

З 1961 року в роботі цієї станції переважають схрещення екологічно віддалених форм; широко вводяться в схрещування Безоста 1 і Миронівська 264. Отриманні лінії мають підвищену зимостійкість і хлібопекарські якості.

За 80 – ті роки районовані високоякісні сорти Іванівська 12 та Іванівська 60.

В наш час в Україні основні площі під озимою пшеницею займають сорти Миронівська 808, Безоста 1, Одеська 51, Миронівська 61. Значно розширюються посівні площі під новими районованими сортами:

Дніпровська 846,

Іванівська 12,

Поліська 90

Альбатрос Одеський,

Донецька 48,

Крижинка,

Циганка.

Слід підкреслити особливу роль сортів пшениці України в

розвитку вітчизняної селекції; підвищенні врожайності м’якої озимої пшениці особливо після районування сорту Миронівська 808 і Миронівська 61, а також в селекції зимостійких сортів.

Велика селекційна і методична робота по озимій пшениці проводиться в Миронівському науково-дослідному інституті селекції і насінництва пшениці імені В.М.Ремесла, організованому на базі Миронівської дослідної станції. Наукова селекція пшениці тут розпочата в 1915 році. В перші роки організації Миронівської дослідної станції у виробництві використовувались місцеві низькоурожайні сорти. Завезена з Венгрії Банатка була найбільш урожайною, вона стала родоначальником знаменитого сорту Українка (автори Єремеєв І.М., Желткевич В.Є., Ковалевський Л.І.). Цей сорт вирощувався біля 40 років і завоював світову славу. До 40-х років він був найпопулярнішим в країнах колишнього СССР, посівна площа його становила біля 7 млн. га. Українка до цього часу широко використовується в схрещеннях. З її допомогою створенні районовані в минулому сорти:

Лісостепка 75, Лютесценс 17, Еритроспермум 15, Лютесценс 266, Дніпровська 521, Орбіта, Безоста 1 і інші.

В 1949 році під керівництвом видатного селекціонера В.М.Ремесла почались роботи по створенню сортів шляхом перетворення ярих сортів в озимі. Цим методом були виведенні зимостійкі сорти озимої пшениці:

Миронівська 264;

Миронівська 808;

Київська 893.

Видатним досягненням світової селекції слід вважати створення сорту Миронівська 808. Він виведений відбором з вихідного матеріалу, отриманого шляхом осіннього посіву ярого сорту Артемівка. Завдяки добрій зимостійкості, відмінним хлібопекарським якостям, високій продуктивності Миронівська 808 отримала широке поширення. Сорт в перше районований в 1963 році, а в 1968 році займав більше 7 млн. га.

На сьогодні Миронівським інститутом пшениці імені В.М.Ремесла виведено такі сорти пшениці, як Колективна 3, Миронівчанка, Мирхард, Миронівська 66, Мирич, Миронівська 61. Миронівська 61 у реєстрі сортів рослин України з 1989 року він належить до інтенсивного типу, високопродуктивний, стабільний за врожайністю; середньостиглий, стікий до опадання і полягання. Середньостійкий проти ураження бурою іржею і борошнистою росою. Максимальна урожайність – 102,4 ц/га. Цей сорт районований для Лісостепу і Полісся України, Білорусі, ЦЧЗ Росії.

Також добре зарекомендував себе сорт Крижинка. Він створений Миронівським інститутом пшениці УААН спільно з Інститутом фізіології рослин і генетики НАН. Різновидність сорту – лютесценс. Середньорослий, висота рослин 100 – 105 см., у сприятливих умовах до 120 см. Сорт має високу зимостійкість, посухостікість. Ураження основними хворобами на рівні – стандартів. Середньостиглий, достигає на 5 – 6 днів раніше від Альбатроса одеського. Віднесений до цінних пшениць. За типом вимог до умов вирощування належить до напівінтенсивних, невибагливий до умов вирощування, може розміщуватись після кращих і посередніх попередників. У 1999 – 2000 роках урожайність перебувала на рівні стандарту, у 2001 році по пару отримано 93,4 ц/га, а після вико-вівса - 76,2 ц/га. Сорт занесено до Реєстру перспективних на 2002 рік по зоні Лісостепу і Полісся.

В Миронівському інституті пшениці УААН широко використовувася метод синтетичної селекції з використанням гібридизації короткостебельних сортів вітчизняного і закордонного походження. За материнську форму брали матеріал, отриманий шляхом зміни ярих форм на озимі, схрещування його з короткостебельними сортами вітчизняної і закордонної селекції. Широке поширення отримав також метод насичуючого схрещування, ступінчаста, міжвидова і міжродова гібридизація. Вченні інституту працюють над удосконаленням методів внутрівидової гібридизації, вивчають принципи підбору батьківських пар характер спадковості за якісними ознаками зерна, імунітетом, зимостійкістю, продуктивністю, короткостебельністю і т.д.

Шляхом відбору створенні сорти Миронівська покращена, Миронівська 11

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: