Агрохімія
Вапнування потребують сильно кислі та кислі ґрунти. На кислих ґрунтах не бажано вносити фізіологічно кислі добрива. Найчастіше рН виміряють за допомогою приладів РН – метрів.
ПРНЦИП МЕТОДУ. Метод базується на витісненні обмінних іонів нормальним розчином КСІ/РН=5.5-6,0/ при співвідношенні ґрунту до розчину І:2,5 для торф’яних з наступним вимірюванням активності іонів водню потенціометричним методом.
ХІД РОБОТИ. Наважку ґрунту 10 г поміщають у стаканчик і приливають25 мл 1,он розчину КСІ, збовтують 3хв. Потім, не збовтуючи
розчину занурюють у нього електроди і за допомогою РН- метра визначають величину РН сольової витяжки.
Для визначення кислотності торфу із середньої проби беруть 2 г повітряно - сухого торфу або відповідну цієї наважці кількість сирого торфу, поміщають в пляшку на 200 мл, заливають 50 хв. , І,ОН КСІ, закривають пробкою і збовтують на ротаторі 30 хв. , після чого визначають кислотність на потенціометрі.
РН- метр підготовляють до роботи згідно з інструкцією . Настроюють РН- метр за допомогою буферних розчинів з рН, що дорівнюють 4,01; 6.86; 9, 18
Щоб встановити ступінь кислотності ґрунту, користуються даними табл.
10. Групування ґрунтів за ступенем кислотності
|
Група ґрунтів |
Колір забарвлення | Ґрунти мінеральні | Ґрунти торфяноболотні |
Гідролітична кислотність, мг. екв. 100 г. |
|||
|
РН КСІ |
Ступінь кислотності |
РН КСІ |
Ступінь кислотності |
||||
| 1 | рожевий | до 4,1 |
Дуже сильно кислі |
до 2,0 | |||
| 2 | оранжевий | 4,1 – 4,5 | Сильно кислі | До 4,5 |
Сильно кислі |
2,1 - 3,0 | |
| 3 | жовтий | 4,6 – 5,0 |
Середньо кислі |
4,6- 5,5 |
кислі | 3,1 – 4,0 | |
| 4 | зелений | 5,1 – 5,5 | Слабо кислі |
5,6- 6,5 |
Слабо-кислі | 4,1 – 5,0 | |
| 5 | блакитний | 5,6 – 6,0 |
Близькі до нейтраль ної |
6,6- 7,0 |
Нейтральні | 5,1 – 6,0 | |
| 6а | синій | 6,1 – 6,5 |
Нейтрал льні |
7 | Лужні | 6 | |
| 6б | сірий | 6,6 – 7,0 | -“- | ||||
| 6в | фіолетовий | 7,0 | -“- | ||||
Найбільш сприятливим середовищем для розвитку сільськогосподарських рослин є слабко кисла ,нейтральна або слабо лужна реакція / табл.. ІІ/.
П. О оптимальні значення рН Н2О для основних сільськогосподарських культур
| Рослини | Оптимальні значення РН | Рослини | Оптимальні значення РН |
| Озима пшениця | 6,3 – 7,6 | Картопля | 5,0 – 5,5 |
| Ярова пшениця | 6,0 – 7,5 | Льон-довгунець | 5,5 – 6,5 |
| Озиме жито | 5,0 – 7,7 | Цукрові буряки | 7,0 – 8,0 |
| Ячмінь | 6,8 – 7,5 | Конюшина | 6,0 – 7,0 |
| Овес | 5,5 – 7,5 | Люцерна | 7,8 – 8,0 |
| Кукурудза | 6,0 – 7,0 | Люпин | 4,5 – 6,0 |
| Гречка | 4,7 – 7,5 | Горох | 6,0 – 7,0 |
Найбільш поширений в світовій практиці сільського господарства спосіб визначення доз вапна за показником рН сольової витяжки з врахуванням механічного / складу ґрунту /тобл. І2/.
12. Приблизні дози СасО3 т/га залежно від рН КСІ /відповідають ѕ дози .що встановлено за гідролітичної кислотності
| Механічний склад ґрунту | рН сольової витяжки | |||||
| 4,5 | 4,6 | 4,8 | 5,0 | 5,2 | 5,4 - 5,5 | |
| Супіщані ґрунти і легкі суглинки | 4,0 | 3,5 | 3,0 | 2,5 | 2,0 | 2,0 |
| Середні та важкі суглинки | 6,0 | 5,5 | 5,0 | 4,5 | 4,0 | 3,5 |
При встановленні доз вапна необхідно приймати до уваги не тільки кислотність ґрунту, його механічний склад, але і відношення сільськогосподарських культур до реакції ґрунту і до високих доз вапно. При наявності в сівозмінах таких культур, як цукрові буряки або люцерна, вапнувати потрібно навіть ґрунти реакцією, близькою до нейтральної. Якщо в сівозміні є картопля, льон-довгунець, а ґрунти легкого механічного /складу, то дози вапна не повинні бути високими / більше ѕ за гідролітичною кислотністю/, тому що ці культури реагують на них від’ємно.
Групування ґрунтів за показником гідролітичної кислотності, рекомендоване хімізації, наведено в табл.. 10.
Розрахунок дози вапна за величиною гідролітичної кислотності, проводиться за формулою.
Х = (Нг*50*3000000*10) / 1000000000 , де
Х – доза 10о0 % СаСО3, т/га;
Нг – гідролітична кислотність, мг. ВКВ. 100 г;
3000000 – маса орного шару глибиною 20 см з площі І га, кг;
10 – коефіцієнт для перерахунку 100 г в І кг;
1000 000 000 – коефіцієнт переводу мг СаСО3 в І т.
Після проведення всіх арифметичних дій знаходила, що Х- доза СаСО3, т/га = Н 15: /формула вірна тільки при щільності будови ґрунту в орному шарі 1, 5 г/см3/.Наторфяно-болотних ґрунтах рекомендуєтеся слідуючи орієнтовні дози вапна т/га СаСО3:
верхові торфи з слабко розкладеним торфом –8-10;
верхові торфи середньо розкладеним торфом – 6 8 ;
низинні збіднені торфи з потужним шаром сфагнум 5 6 ;
низинні з слабко розвиненими сфагнумам І рН КСІ менше 4.8 –3-4;
Низинне болото з рн сольової витяжки менше 4,8-2-3;
Торф’яні ґрунти низинних боліт з рН сольової витяжки 4, 8 і більше вапнування не потребують.
ВИЗНАЧВЕННЯ ЛУЖНОГІДРОЛІЗОВАНОГО АЗОТУ В
ГРУНТІ ЗА МЕТОДОМ КОТНФІЛДА
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Кількість азоту, визначена за методом Корнфілда, характеризує ступінь окультуреності ґрунтів, а також ступінь забезпеченості азотом а скільки вміст його в основних типах ґрунтів має тісну кореляційну залежність між вмістом гумусу, загальним вмістом азоту та нітрифікиційною здатністю ґрунту.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод ґрунтується на лужному гідролізі органічних азотовмісних сполук ґрунту під дією на нього 1-н розчину NаОН в термостаті при 28оС в чашці Конвея з прошліфованою кришкою протягом двох діб. Це умовно імітує процес окислення і розчинення кореневою системою рослин ризосферної мікрофлори. Внаслідок цього азот обмінного амонію, вільного і ввібраного аміаку, амідів, частково моно амінокислот, аміносахарів /глюкозоаміни, галакиозоаміни/ та деяких інших сполук виділяється з ґрунту у вигляді №Н3, який завдяки дифузії потрапляє у внутрішнє відділення чашки і поглинається розчином Н 3ВО3.
З NН3 + Н3ВО3 = /NН4/3 ВО3
Після закінчення гідролізу аміак кількісно визначають титруванням 0, 1 н розчинам Н2sО4.
2 (NН4) 3ВО3 + 3Н2SО4 = 3 (NН4)2S4 + 2Н3ВО3
За кількістю сірчаної кислоти витраченої на титрування, визначають вміст азоту в розчині. Метод Корнфілда не враховує нітратів, які є в ґрунті. Тому на сильно гумусових ґрунтах, в яких може бути значна кількість нітратів , цей метод дає менш високу кореляцію з урожаєм рослин.
ХІД РОБОТИ. 2 г ґрунту вміщують в одне із зовнішніх відділень чашки Конвея, у внутрішню частину наливають 2 мл 2% розчину борної кислоти і добавляють 2 краплі індикатора Гроака. Потім у зовнішню частину чашки приливають 5 мл 1,0н розчину №аОН, не допускаючи змочування грунту. Для цтого чашку слід тримати злегка нахиленою до перегородки. Не змінюючи положення, чашку накривають кришкою. Обережними коловими рухами чашки протягом І хв.. ґрунт змішують з розчином NаОН. Потім чашку ставлять у термостат при 28оС на 48 год. Після цього ІІ виймають, знімають кришку І відтитровують аміак, який поглинувся борною кислотою. Титрують з мікро бюретки 0,02 н розчином Н2304 до переходу зеленого забарвлення у фіолетова-червоне.
Для поправки на можливе забруднення реактивів проводять контрольний дослід. Все роблять так, як описано раніше, тільки без наважки ґрунту. Величину азоту, що визначна - контрольному зразку віднімають від даних аналізу.
Вміст азоту /N/, мг/кг ґрунту, обчислюють за формулою:
N = (У*0,28*1000) / м , де
У – кількість 0,02 н розчину Н2SО4, витраченої на титрування зв’язаного аміаку, мл;
0,28 – кількість азоту, яка відповідає І мл 0, 02 н розчину Н2SО4, мг;
1000 – для перерахунку на кг ґрунту;
n – маса наважки ґрунту, г.
Після скорочення вміст азоту, мг /кг грубник = кількість мл, що пішло на титрування * 140.
Кількість лужно-гідролізованого азоту за Корнфілдом становить для більшості ґрунтів 4-6%, а інколи 8-10% загального азоту. Відносити всю цю кількість до засвоюваної рослинами не можна. Групування грантів за вмістом гідролізованого азоту, наведено в табл..13.
13.Групування ґрунтів за вмістом гідролізованого азоту, визначеного методом Корнфілда
| № групи | Ступень забезпеченості гідролізованим азотом | N, мг / кг ґрунту |
| 1 | Дуже низький | До 100 |
| 2 | Низький | 101 – 150 |
| 3 | Середній | 151 – 200 |
| 4 | Підвищений | 200 |
Рослини використовують лише частину азоту, яка вилучається, а решта становить потенціальний запас І може бути використана ними найближчим часом.
На основі зіставлення даних врожайності у польових умовах з результатами визначення легкогідроліізованого азоту за Корнфілдом запропоновано орієнтовні індекси забезпеченості рослин азотом, мг/І кг: до 80 – висока потреба в азотних добривах ; 80 –160 – середня; 160- 200 – низька; більш як 200 – потреби азотних добрив немає.
ВИЗНАЧЕННЯ НІТРАТНОГО АЗОТУ В НРУНТІ.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУЮ. В аналітичній практиці застосовують декілька методів визначення мінерального азоту в ґрунті. Найбільш поширений останнім часом метод визначення азоту в ґрунтових зразках за допомогою іоноселективного електроду. Визначення вмісту нітратів в ґрунті має значення при встановленні дози азоту в підживлення сільськогосподарських культур. Для характеристики окультуреності ґрунту.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Також. Як і при визначення вмісту нітратів в рослинних зразках, метод базується на використанні І% -го розчину алюмокалієвого галуну при співвідношення проби до екстрагенту І:2,5 і визначенні концентрації нітратів за допомогою іоноселекитивного електроду.
ХІД РОБРТИ. Наважку ґрунту масою 20о г переносять у колбу на 10оо0 мл, приливають 50 мл І% розчину алюмокалієвого галуну і перемішують протягам 3 хв. Отриману масу переливають у стаканчики і визначають концентрацію нітрат іонів. Перед зняттям показів приладу при аналізі досліджуваних зразків їх потрібно добре перемішати, потім занурити електроди і провести вимірювання після встановлення потенціалу покази приладу знімають через 30 60 с/. Після кожного вимірювання електроди промивають дистильованою водою і осушують фільтрувальним папером.
Вміст нітратного азоту у пробах знаходять за калібрувальним графіком, побудованим на міліметровому папері. На осі абсцис викладають величини ре NО3, що відповідають стандартним розчинам нітрат калію: 10-1м;10-2м;10-3;10-4; на осі ординат показники приладу мв.
За графіком знаходять величину ре NО3, аза таблицею вміст нітратів ґрунті.
ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ РУХОМІХ ФОРМ ФОСФОРУ І КАЛІЮ В ГРУНТІ ЗА МЕТОДОМ А. І. КИРСАНОВА.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. визначення вмісту рухомих форм фосфору і калію в ґрунті має важливе значення для оцінки рівня забезпеченості сільськогосподарських культур відповідними елементами живлення і визначення необхідних доз мінеральних добрив. Цей метод використовують для визначення рухомих форм фосфору і калію в дерново -підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах і вилугуваних чорноземах.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод ґрунтується на вилученні рухомих форм фосфору і калію з ґрунту 0,2 н розчином соляної кислоти при співвідношенні грунт: розчин І:5, тривалість перемішування суспензії І хв., відстоювання – 15хв.
Рухомою фосфорною кислотою називають ту частину сполук фосфору ґрунту, яка легко розчиняється у воді і інших розчинниках (в органічних та мінеральних кислотах слабкої концентрації, в розчинах вуглекислих солей та ін).Ця частина сполук фосфору є найбільш доступною для рослин. Визначають фосфорно-молібденової сині, амонію і відновлення комплексної фосфорно-молібденової сполуки хлористим оловом в фосфорно - молібденову синь. Чим більше в досліджуваному розчині міститься фосфорної кислоти, тим вища концентрація сполуки, що утворилася, а отож, і інтенсивності забарвлення. Калію в ґрунтах більше, ніж азоту і фосфору. Знаходиться він у вигляді різних мінералів і солей, ступінь розчинення яких, а отже, і засвоєння рослинами не однакова. Рослинам доступний калій. Який знаходиться в ґрунті у водорозчинному і обмінному стані. Малодоступний рослинам калій мінеральної частини ґрунту, представлений калійновмістними силікатними мінералами. А також необмінним калієм. Тому для характеристики забезпеченості ґрунту калієм, що засвоюється, прийнято визначати доступний калій, який за умовою аналізу є сумою водорозчинної та обмінної форми.
Калій вилучається з ґрунту 0,2 н розчином соляної кислоти і визначається на полум’яному фотометрі. Метод полуменевометричноговизначенні лужних і визначення лужних і лужноземельних елементів ґрунтується на тому, що при високій температурі ( полум’я газового пальника /1800-2100о/кожний елемент випускає при згоранні випромінювання певної довжини хвилі. Інтенсивність випромінювання прямо пропорційна концентрації даного елементу в розчині. За допомогою фотоелемента. Перетворюючого енергію випромінювання в електричну, можна виміряти цю концентрацію.
ХІД РОБОТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФОСФОРУ.
Зважують на технічних терезах 5 г ґрунту, пропущеного через сито з отворами І мм. Переносять ґрунт в конічну колбу на 100 мл і приливають 25 мл 0, 2 н розчину соляної кислоти. Збовтують протягом І хв., відстоюють 15 хв. , і фільтрують через без зольний фільтр. Екстрагують фосфор і калій із ґрунту при температурі 18-20оС.
Для визначення фосфору відбирають 1-2 мл фільтрату в мірну колбу на 50 мл, розбавляють дистильованою водою до об’єму 30 –40 мл, приливають із бюретки 2 мл розчину малібденовокислого амонію, доводять до риски і перемішують. Потім добавляють 3 краплі хлористого олова і знов перемішують. Через 10 – 15 хв., колориметрують.
Одночасно проводять холосте визначення, при якому виконують всі вказані вище операції про хід аналізу, окрім зважування ґрунту. Розрахунки результатів аналізу проводяться слідуючи формулою:
Х = (100*в*с) / н*а , де
Х –вміст рухомого фосфору, мг/100 г ґрунту ;
В – підрахунок мл 0, 2н НСІ, прилитої до наважки;
Н – наважки ґрунту, взята для аналізу, г;
А – кількість мл витяжки, взятої для колориметрування.
ВИЗНАЧЕННЯ КАЛІЮ. Витяжку, одержану при визначенні фосфору за методом Кірсанова, вводять в полум’я пальника і записують підрахунок. Знаходять вміст за графіком. Підрахунок за рафіком відповідає концентрації К2О в ґрунті, мг / 100г. Групування ґрунтів за показниками рухомих форм фосфору і калію.. наведені в табл.. 14- 15.
14. Групування ґрунтів за вмістом рухомого фосфору
| № групи |
Рекомендований колір забарвлення |
Ступінь забезпеченості Рухомим фосфором |
Р2О5 , мг/100 г |
|
| мінеральні ґрунти |
Торфяноболотні і торф’яники |
|||
| 1 | Рожевий | Дуже низька | до 2,5 | до 10 |
| 2 | Оранжевий | Низька | 2,6 – 5,0 | 10 – 20 |
| 3 | Жовтий | Середня | 5,1 – 10,0 | 20 – 40 |
| 4 | Зелений | Підвищена | 10,1- 15,0 | 40 – 60 |
| 5 | Блакитний | Висока | 15,1 – 25,0 | 60 – 80 |
| 6 | Синій | Дуже висока | більше 25 | 80 |
15. Групування ґрунтів за вмістом доступного калію
| № групи |
Ступінь забезпеченості Рухомим фосфором |
К2О , мг/100 г |
|
| мінеральні ґрунти |
Торфяноболотні і торф’яники |
||
| 1 | Дуже низька | до 4,0 | до 10 |
| 2 | Низька | 4,1 – 8,0 | 10 – 15 |
| 3 | Середня | 8,1 – 12,0 | 15 – 25 |
| 4 | Підвищена | 12,1- 17,0 | 25 – 35 |
| 5 | Висока | 17,1 – 25,0 | 35 – 50 |
| 6 | Дуже висока | більше 25 | 50 |
2.6 ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕЗ ПО – 137 В ГРУНТІ.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Радіоактивне забруднення природних ресурсів території України , яке визнане аварією на Чорнобильський АЕС, диктує гостру необхідність проведення комплексу робіт з оцінки і уточнення родіоаційної обстановки на землях, які використовуються під сільськогосподарське виробництво.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Аналіз проб ґрунту проводися на спектрометричному гама радіометрі /СГР / АМА – 03Ф, який призначений для кількісного визначення ізотопів 137 С3 і С = 134.
Склад радіометра:
СГР включає в себе: спектрометричний сцинтиляційний блок детектування /БД/ ,для погоджування БД АІ, джерело живлення БД.
Для зменшення впливу радіаційного фону на БД, останній встановлюється в захисному свинцевому будиночку з жорсткою фіксацією. Для регламентної перевірки збереження метрологічних параметрів СГР в його склад включені контрольні джерела 137 С3.
Кількісний та якісний склад радіонуклідів оцінюється за допомогою міні ЕВМ.
ХІД РОБРТИ. Активність зразка ґрунту, відібраного підготовленого відповідно вимогам, визначається шляхом вимірювання його зовнішнього фотонного випромінювання за допомогою СГР і наступних розрахунків з використанням характеристик радіоактивного розкладу нукліда.
А =Э( ) С погл.
А = , де
абсолютна інтенсивність реєстрованого опромінювання, нукліда;
поправка на самопоглинання реєстрованого опромінювання в зразку;
швидкість підрахунків СГР при реєстрації опромінювання;
чутливість СГР до зовнішнього фотонного опромінювання; стандартної форми для конкретної енергії опромінювання.
ВИЗНАЧЕННЯ ВМІТТУ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ГРКНТІ МЕТОДОМ РЕНГЕНОФУЛОРЕСЦЕНТНОГО АНАЛІЗУ.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. За цим методом визначають вміст марганцю, міді, цинку, свинцю, заліза, кобальту, нікелю в пробах ґрунту, що дає можливість робити висновки що до накопичення важких металів у ґрунті.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Методика використовує рентгеноспектральний флуоресцентний аналіз, який реалізується на спектрометрі рентгеноскопію чому кристалдифракціонному “спектроскоп”. Вимірювання проводиться при слідуючи умовах: температура навколишнього повітря, С0 від 10 до 30; відносна вологість повітря, % - від 40 до80; атмосферний тиск, мм. рт. ст.. – від 630 до 840.
ХІД РОБРТИ. Пробу ґрунту, яка надійшла на аналіз, висушують до повітряно - сухого стану при температурі 105о Відбирають наважку масою не менше 25 г і подрібнюють, використовуючи обладнання, яке не забруднює пробу /вихід часток 71 мкВ після подрібнення повинен бути не менше 95%. Методом трикутника відбирають пробу і засипають в тарілочку, яка входить в комплект розбірної кювети, що поставляється з спектрометром, ущільнюють за допомогою скляної пробки. Потім знов добавляють грунт, вирівнюють склом для формування плоскої поверхні, яка знаходиться на рівні з краями тарілочки. Останню накривають куском поліетилентерефталатної плівки товщиною 6 мкм розміром 30*30 см, яку натягують за допомогою алюмінієвого конічного кільця, що входить до комплекту розбірної кювети. Підготовлений зразок вставляють в кювету, кювету в спектрометр і приступають до підготовки слідую чого зразку. “Програмний комплекс” дозволяє вибрати режим вимірювання, який забезпечує проведення аналізу самих різних матеріалів.
3. АНАЛІЗ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ.
Вимоги до якості промислових мінеральних добрив встановлені нормативно - технічною документацією. Вона регламентує загальний вміст діючої речовини в добривах, доступність фосфору в фосфорвмістних туках, максимальний вміст вологи і шкідливих для рослин домішок, гранулометричний склад добрив міцність гранул.
Для організації правильного і безпечного зберігання і використання мінеральних добрив необхідно знати їх фізичні і фізико-механічні властивості / гігроскопічність, злежуваність, гранулометричний /факційний/ склад, міцність гранул, вологоємність, щільність, розсіюваність, повила змішування добрив, техніку безпеки і охорону праці при роботі з ними.
Важливими показниками якості вапняних матеріалів є вміст нейтралізуючої речовини, вологість і гранулометричний склад. Поряд з промисловими вапняними добривами для вапнування широко використовуються місцеві матеріали, які потребують попередньої оцінки.
В сільському господарстві використовують різноманітні місцеві органічні добрива. Їх удобрювальна цінність залежить від умов накопичення /добування приготування і зберігання, швидкості їх мінералізації ґрунті, зольності і вмісту зольних елементів.
Агрохімічна оцінка традиційних форм органічних дорив включає визначення вологості, валового вмісту вуглецю і азоту, зольних макрос і мікроелементів, амонійного азоту. При використанні нетрадиційних органічних матеріалів /наприклад, відходів міста або промисловості/ необхідна більш докладна характеристика їх хімічного складу і поживної цінності для сільськогосподарських культур, попереднє вивчення можливого впливу на урожай, якість продукції і властивості ґрунту в польових умовах.
ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГИ В ДОБРВАХ.
ХІД РОБОТИ :2-5г добрива переносять у понумерований і попередньо висушений до сталої маси бюкс і зважують з похибкою не більше як 0, 0002 г. Бюкс з добривом і з знятою кришкою ставлять у сушильну шафу і висушують протягом 3 год. Температура висушування повинна бути: для сечовини і складних добрив 65- 70оС, для подвійного суперфосфату і змішаних добрив 75-80оС,для суперфосфату простого, калію хлористого, калію сірчанокислого, 40% калійної солі змішаної - 100-105оС. Аміачну селітру висушують протягом 2 год. , при температурі 100-105оС. Наважку калімагнезії і калійно - магнієвого концентрату змішують з подвійною кількістю карбонату натрію, зверху покривають тонким шаром карбонату натрію і знову зважують. Висушують при температурі 200 – 205о С протягом 3 год.
Вміст води обчислюють за формулою:
Х=(а-б)*100/в, де
Х - вміст води, %;
А – маса добрива з бюксам до висушування, г;
Б – маса добрива з бюксам після висушування, г;
в – маса наважки добрива до висушування, г;
Повторність визначення трьохразова для сечовини, для інших добрив – дворазова.
3.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АЗОТУ В ДОБРИВАХ
Азотні добрива виробляють у твердому і рідкому стані. Тверді добрива мають кристалічну будову, більшість з них гранульовані.
Азотні добрива добре розчинні у воді. Залежно від сполук, в яких міститься азот, азотні добрива поділяються на: аміачні (NН3), амонійні /NН4/, нітратні /NО3-/, амонійно-нітратні /NО 4 -/ і /N О3 -/, амідні /NН2/. До аміачних добрив належать безводний і водний аміак, до амонійних – сульфат амонію і хлористий амоній, до нітратних – натрієва селітра, до аміачно – нітратних – аміачна селітра, до амідних – сечовина, ціанамід кальцію.
На основі сечовини виробляють сечовину – формальдегідні добрива. Ці добрива є повільно діючими.
До рідких азотних добрив відносять рідкий аміак, амічну воду і аміакати, плав.
При правильному застосуванню азотних добрив амонійний, аміачний амідний азот поглинається грунтом, рослинами і мікроорганізмами. Нітратний азот добре поглинається рослинами і мікроорганізмами. Під впливом мікробіологічних процесів амонійний азот може перетворитися в нітратний, газоподібні сполуки, які можуть втрачатися з грунту в значних кількостях.
Нітратний азот міститься в грунтовому розчині, що зумовлює його велику рухомість. Завдяки цьому нітрати можуть вимиватись з орного грунту.
В той же час мікроорганізми можуть перетворювати нітратний азот в газоподібні сполуки, що призводить до значних його втрат.
В міачно-нітратних добривах вміст азоту визначають формальдегідним методом і методом Едварда і титриметричним методом, в амонійних - формальдегідним і хлораміновим методами, а також потенціометричним із застосуванням іоноселективних електродів, в аміачних – титриметричним, в амідних – формальдегідним, спектрофотометричним, гіпохлоритним, у вуглеамікатах – формальдегідним, дистиляційним методом, в сечовино- формальдегідних – методом Кельдаля.
Вміст азоту в азотних добривах такий,%: в аміаку безводному – 82,3; в аміачній воді – 16,4-20,5; в сульфаті амонію – 20,5-21,0; в хлористому амонію – 25,9-26,0; в натрієвій селітрі – 15,0-16,4; в аміачній селітрі – 34,0 – 34,8, в сечовині /карбаміді/ -46,0 46,3, в ціанаміді кальцію – 19,0 –21,0, в аміак атах – 30, 50,0. У сечовино- формальдегідних добривах вміст водорозчинного азоту становить 5,4 – 7,2 загального – 31,9-37,0.
3.2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АМІАЧНОГО АЗОТУ В ДОБРИВАХ ФОРМАЛЬДЕГІДНИМ МЕТОДОМ
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Визначення азоту в добривах необхідно для розрахунку дози внесення добрива, а також для оцінки їх якості.
Метод рекомендується для визначення азоту в добривах, які містять амоній, крім фосфорних.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод ґрунтується на взаємодії амонію з формальдегідом, в наслідок чого утворюється гексаметилентетрамін і мінеральна кислота в еквівалентній кількості амонійному азоту:
2(NH4)2SO4 – 6HCOOH = (CH2)6N4 + 2H2SO4 + 6H2O
Кількість мінеральної кислоти, що утворилася, визначають титруванням лугом:
H2SO4 + 2NaOH = Na2SO4 + H2O
ХІД РОБОТИ. 2-5 г добрив (2 г для аміачної селітри, 5 г – для інших), зважених з похибкою не більше як 0,001 г на мл води, потім переливають в мірну колбу на 250 мл, доводять водою до риски і ретельно перемішують. Якщо одержали каламутний розчин, його фільтрують. 25 мл одержаного фільтрату переносять піпеткою в конічну колбу 250 мл, приливають 3 краплі фенолфталеїну і нейтралізують, добавляючи з бюретки 0,1н розчин NaOH, до зміни забарвлення індикатора з безбарвного на блідо-рожевий. В іншу колбу місткістю 250 мл вливають 25 мл формальдегіду (25% розчин). Кислий розчин формаліну нейтралізують 0,1н розчином NaOH за наявності 2-3 крапель фенолфталеїну також до появи блідо-рожевого забарвлення. Нейтралізуючи розчин добрива і формаліну, не можна допускати залишки лугу для нейтралізації їхньої кислотності.
До 25 мл нейтралізованого розчину добрива доливають нейтралізований розчин формаліну, перемішують і через 1 хв (суміш безбарвна) титрують 0,1 н розчином NaOH за наявності 2-3 крапель фенолфталеїну до появи стійкого (протягом 1 хв) блідо-рожевого забарвлення. За бюреткою відраховують об’єм NaOH, витраченого на нейтралізацію кислоти, що утворилася після промивання розчину формаліну до розчину добрива.
Вміст азоту в добриві розраховують за формулою:
Х=а*К*0,0014*100/Н, де
Х – вміст азоту, %;
А – кількість мл 0,1 NaOH, витраченого на титрування, мл;
К – поправка до титру лугу;
0,0014 – кількість азоту, яка відповідає 1 мл 0,1н NaOH, г;
Н – маса наважки добрива в 25 мл, г.
Цим методом можна визначити азот і в аміачній селітрі, в якій вміст амонійного та нітратного азоту складає по 50%. Для визначення загального вмісту азоту в аміачній селітрі вміст амонійного азоту подвоюють.
3.1.2 ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ В АМІАЧНІЙ ВОДІ.
ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Азот в аміачній воді на 60% знаходиться у вигляді газу аміаку, який легко може втрачатися при неправильному зберіганні. Тому визначення азоту в аміачній воді повинно проводитися перед кожним ІІ внесенням в грунт для розрахунку необхідної дози.
ПРИНЦИП МЕТОДУ. Вміст азоту можна визначити за густиною /ареометром або пікнометром/ або титруванням кислотою.
Стандартом передбачається метод титрування.
Визначення азоту методом титрування
В колбу ємністю 250 мл приливають із бюретки 40 мл 1, 0н Н2 SO4, добавляють 2 – 3 краплі метилового червоного і туди ж вливають 2мл аміачної води. Вміст колби титрують 1,0н NaOH до появи злотисто – жовтого забарвлення.
Вміст азоту в аміачній воді розраховують за формулою :
Х=(40* К1) - (а* К2) *0,01703*0,82*100/2, де
Х – вміст азоту, %;
А – кількість NaOH, витраченого на титрування, мл;
К1 – поправка до титру кислоти;
К2 – поправка до титру лугу;
0,01703 – кількість аміаку, яка відповідає 1 мл 1,0н Н2 SO4, г;
0,82 – коефіцієнт для перерахунку на азот.
15. Вміст азоту в аміачній воді залежно від її густини.
|
Густина при 15оС |
% аміаку | % азоту |
Поправка до густини +-10С |
|
0,970 0,968 0,966 0,964 0,962 0,960 0,958 0,956 0,954 0,952 0,950 0,948 0,946 0,944 0,942 0,940 0,938 0,936 0,934 0,932 0,930 0,928 0,926 0,924 0,922 0,920 0,918 0,916 0,914 0,912 0,910 0,908 0,906 0,904 0,902 0,900 |
7,31 7,82 8,33 8,84 9,35 9,91 10,47 11,03 11,60 12,17 12,74 13,31 13,83 14,46 15,04 15,63 16,22 16,82 17,42 18,60 18,64 19,25 19,87 20,49 21,12 21,75 22,39 23,03 23,68 24,33 24,99 25,65 26,31 26,98 27,65 28,33 |
6,02 6,43 6,84 7,27 7,70 8,16 8,61 9,08 9,55 10,01 10,50 10,96 11,41 11,90 12,39 12,77 13,36 13,85 14,33 14,85 15,33 15,85 16,35 16,90 17,34 17,89 18,40 19,00 19,55 19,80 20,50 21,10 22,43 22,10 22,68 22,30 |
0,00025 0,00026 0,00026 0,00027 0,00028 0,00029 0,00030 0,00031 0,00032 0,00033 0,00034 0,00035 0,00036 0,00037 0,00038 0,00039 0,00040 0,00041 0,00041 0,00042 0,00042 0,00043 0,00044 0,00045 0,00046 0,00047 0,00048 0,00049 0,00050 0,00051 0,00052 0,00053 0,00054 0,00055 0,00056 0,00057 |
ФОСФОРНІ ДОБРИВА.
За розчинністю фосфорні добрива поділяються на водорозчинні, розчинні у слабких кислотах і важкорозчинні. До водорозчинних добрив належить всі види суперфосфатів. Добрива, що розчиняються у слабких кислота, поділяють на лимонно розчинні і цитратно- розчинні. До цитратно-
—розчинних належать добрива, сполуки фосфору яких розчинні у розчині цитрату амонію / реактив Петермана/ . До цитратно- - розчинних добрив належить преципітат. Добрива, сполуки фосфору яких розчинні у лиманній кислоті, називаються лимонно-розчиними. До таких добрив відносять фосфатшлак і томасшлак, знефторені фосфати.
До важкорозчинних добрив, розчинних у концентрованих кислотах / соляній, азотній/