Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Теоретичні основи обліку та аудиту

Теоретичні основи обліку та аудиту

насправді, а у виписках банку роблять відповідні зміни. Викрити такі зловживання можна, одержавши в банку справжню виписку і порівнявши її дані з оприбуткованими сумами в касовій книзі і звіті касира. Особливу увагу слід звернути на заповнення реквізитів документів.

Аудитор повинен також звіряти номери корінців грошових чеків з банківськими виписками, пам'ятаючи про те, що три останні цифри номера чека заносяться до виписки, а потім звіряти одержання і повноту оприбуткування коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек - у чековій книзі, бо нібито зіпсований (що, ймовірно, свідчить про знищення банківської виписки, отже - про можливі зловживання), то необхідно провести зустрічну перевірку цього чека в установі банку [13].

Не менш важливо пересвідчитися і про відповідність сум оборотів по дебету та кредиту. За умови, якщо бухгалтерські контировки за банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може. Кожну з виявлених розбіжностей контролер уважно розглядає, аби впевнитися в тому, чи не було зловживань при цьому з боку працівників бухгалтерії.

Трапляється також, що в бухгалтерії виправляють записи у виписці банку по дебету і кредиту або додаток до виписки може бути фіктивним (без банківського штампа). Такі операції, які викликають сумнів, слід вивчити за допомогою зустрічної перевірки з банківською установою.

У виписці банку є лише цифрові дані, тому аудитору важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. Необхідно пам'ятати, що на особових рахунках відкритих у банку, записи у дебеті означають зменшення (витрату) коштів, а у кредиті - збільшення (надходження) коштів.

Звірка оборотів і залишків, відображених у виписках банку, із записами в облікових регістрах. Для цього підраховують обороти за виписками в банку в розрізі кожного рахунку за кожен місяць і ці дані порівнюють із записами в журналі № 1, відомості 1.2 та Головної книги.

Документальна перевірка записів за рахунками в банку. її слід проводити в трьох напрямках:

а) перевірити, чи повністю виправдані ці операції документами, доданими до виписок банку;

б) чи правильно складені за ними бухгалтерські проводки. Для цього необхідно провести суцільну перевірку банківських документів за період, що вивчається, переглядаючи їх у порядку записів у журнал, відомість з одночасною відміткою записів на виписках банку. Необхідно переконатися у правильності оформлення документів і відповідності доданих до них підстав, у наявності на копіях платіжних доручень штампів банку тощо;

в) провести систематизовану перевірку документів, згрупованих за однорідністю операцій.

Документи, які викликають сумнів, уважно перевіряються як за формою, так і за змістом. При цьому як правило, необхідно провести зустрічну перевірку і взаємний контроль операцій.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності підрахунків сум оборотів, початкового і кінцевого сальдо особливо ретельно перевіряється сутність господарських операцій. А саме - чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана будь-яка сума коштів. Для цього необхідно зіставляти дані бухгалтерського обліку, товарно-транспортні документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних документах, треба пересвідчитися також у реальності тієї чи іншої операції.

Особливо ретельно повинні перевірятися оплачені лімітованими чеками залізничні накладні, рахунки та квитанції інших організацій. Трапляється, що оплачені розрахунковими чеками документи знову додаються до авансових звітів підзвітних осіб і вдруге оплачуються.

Під час перевірки розрахунків з використанням різних форм безготівкових розрахунків аудитор повинен звернути увагу на наявність всіх виправдовуючих документів, а в ряді випадків - провести зустрічну перевірку в банку або в організації, з якої були здійснені розрахунки. Особливу увагу слід приділити розрахунковим операціям, проведеним за чеками, акредитивами або з використанням векселів. Тут іноді зустрічаються помилки, порушення діючого порядку, а іноді - шахрайство.

Процес аудиту представляє собою в організаційному плані технічну сукупність, яка поділяється на три етапи [38].

Підготовчий або ознайомчий, який полягає у підготовці і плануванні аудиторського процесу. Аудитор отримує достатнє представлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки і здійснює оцінку системи обліку і контролю майбутнього клієнта. Становлює ймовірність виникнення помилок у звітності клієнта і величину аудиторського ризику. Визначає масштаби, зміст і кількість аудиторських процедур, складає план і програму аудиторської перевірки.

Основний, в середині якого іноді виділяють:

- проміжний;

- етап фізичної перевірки;

- етап перевірки бухгалтерської звітності.

На цьому етапі проводиться збір аудиторських доказів на основі проведення відповідних для кожного етапу аудиторських процедур. Отримана інформація документується і оформляється у вигляді робочих документів аудитора, також збираються інші необхідні відомості отримані від експертів чи зовнішніх консультантів.

Заключний, на якому аудитор узагальнює результати перевірки і формулює висновки стосовно достовірності звітності та її відповідності діючому законодавству у формі аудиторського висновку, чи аудиторського звіту.

Об'єктами організації аудиторської діяльності є:

Аудиторські номенклатури;

Носії аудиторської інформації;

Рух носіїв аудиторської інформації;

Інформаційне забезпечення процесу аудиту.

Аудиторські номенклатури - це склад або перелік даних, передбачених у планах, нормах, кошторисах, фактично облікованих і які характеризують об'єкти перевірки.

Вони можуть бути як натуральні так і вартісні. Також розрізняють первісні (вихідні), проміжні і кінцеві (підсумкові) аудиторські номенклатури.

Носії аудиторської інформації поділяються на декілька видів:

1).носії планових, нормативних, облікових, звітних, технічних, конструкторських та інших показників;

2).протоколи зборів керівництва ради директорів, акти перевірок контролюючих органів, то що;

3).таблиці перевірок готовності даних і показників які одержуються в результаті перевірки тотожності і взаємозв'язку звітних показників; 4).розрахункові таблиці;

5).результати аудиту, оформлені у формі висновків, експертиз, аудиторських звітів [24].

При організації процесу аудиту грошових коштів підприємства ВАТ "Херсонські комбайни" аудиторськими носіями виступають наступні документи (табл.3.3).

Номенклатурами, при організації процесу аудиту, виступають дані, які знаходяться в первинних документах з обліку грошових коштів, в облікових регістрах, Головній книзі та звітності.

Підготовчий етап процесу аудиту представляє собою комплекс робіт і процедур які забезпечує підготовку інформації до її узагальнення і обробки аудиту.

Такі процедури виконують у ході попереднього планування аудиторської перевірки щодо проведення аудиту від клієнта.

Таблиця 3.3

Аудиторські носії при організації процесу аудиту грошових коштів


Аудиторські носії Документи бухгалтерського обліку
Первинні документи з обліку грошових коштів ПКО, ВКО, чек, розрахунково-платіжна відомість, платіжне доручення, тощо.
Облікові регістри Журнал 1, відомість 1.1, 1.2, 1.3.
Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати аудиту


Головна книга


Звітність

Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про

власний капітал, Примітки до фінансової звітності.


Здійснення аудиторських процедур на цьому етапі передбачає вирішення наступних питань:

- Визначення цільової задачі за конкретними елементами робіт і умов, які можуть вплинути на результати аудиту;

- Вибір системи показників і відомостей які включаються в процес перевірки згідно відповідної цільової задачі;

- Визначення джерел інформаційного забезпечення аудиту;

- Перевірка якості показників і даних.

Правильна організація підготовчого етапу аудиту залежить від складу змісту і використання інформаційного забезпечення.

Основними джерелами інформації на даному етапі статутні документи, засновницькі документи, облікові дані.

Основний етап проведення аудиторської перевірки процесу аудиту представляє собою виконання аудиторських процедур в результаті якого проводиться збір аудиторських доказів і їх документування.

Цей етап включає фізичну перевірку активів клієнта і перевірку фінансової звітності. Фізична перевірка активів передбачає спостереження, або участь аудитора в інвентаризації. Етап перевірка фінансової звітності включає проведення аудиторської процедури з перевірки різноманітних документів і спостереження за виконанням господарських і бухгалтерських операцій.

Основними джерелами інформації на даному етапі є первинні документи з обліку грошових коштів; облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів; акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю; Головна книга; звітність.

Заключний етап процесу аудиту передбачає:

- Систематизацію результатів перевірки;

- Аналіз результатів перевірки;

- Складання аудиторського висновку чи звіту.

Систематизація результатів перевірки полягають в приведенні у визначену послідовність всіх отриманих результатів перевірки грошових коштів підприємства. При цьому виділяють найбільш істотні помилки і зауваження.

Аналіз результатів перевірки проводиться на основі отриманих даних і має декілька цілей:

- Загальний аналіз облікової політики клієнта;

- Правильність ведення обліку грошових коштів підприємства і рахунків зо, 31;

- Дотримання податкового законодавства.

3.2 Сутність грошового потоку та необхідність його аналізу


Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху коштів - їх надходження (приплив) та витрачання (відтік), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.

Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами (сплатами), що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування.

Необхідність аналізу грошового потоку полягає в тому, що він дає відповідь на такі питання:

- чи створює підприємство наявні кошти, необхідні для придбання додаткових засобів з метою подальшого розвитку?

- чи має підприємство наявні кошти для погашення боргів?

- чи достатньо у підприємства власних коштів для фінансування своєї діяльності?

Але в сучасних умовах формування інформації про фінансові результати

за методом нарахувань не дає повної картини реального стану підприємства. Інформація про потік грошових коштів будується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках банку. Наслідком використання методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку. Тому використання у фінансовому аналізі даних про прибуток дещо умовне і може призвести до фінансового ризику [19].

У країнах з розвинутою економікою суб'єкти господарювання складають звіт про рух грошових коштів. Він використовується як інструмент аналізу фінансового стану.

Звіт про рух грошових коштів - це документ фінансової звітності, в якому відображаються находження і витрачання грошових коштів у ході поточної господарської, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці зміни відображаються таким чином, що дають змогу встановити взаємозв'язок між залишками грошових коштів на початок і кінець звітного періоду.

Можна також сказати, що звіт про рух грошових коштів - це звіт пре зміни фінансового стану підприємства, що складається на основі методу руху грошових коштів. Він дає можливість оцінити майбутні надходження грошових коштів, проаналізувати здатність підприємства погасити свою короткострокову заборгованість і сплатити дивіденди, оцінити необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів. Використання такого звіту дає змогу точніше оцінювати перспективну платоспроможність і тим самим знижувати фінансовий ризик.

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує вдосконалення фінансової звітності підприємства і передбачає необхідність складання звіту про рух грошових коштів, який регламентується П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів".

Для того, щоб розкрити реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити стабільність їх надходження і витрачання, а також зв'язати величину отриманого фінансового результату із станом грошових коштів, до прийняття

П(С)БО 4 №3віт про рух грошових коштів" аналізувати чотири напрями надходження (припливу) і вибуття (відтоку) грошових коштів, які розглядалися у розрізі основної (поточної), інвестиційної, фінансової діяльності та інші операції.

Основна діяльність. Приплив грошових коштів у рамках поточної діяльності пов'язаний, в першу чергу, з отриманням виручки від реалізації продукції, виконання робіт та надходження послуг; авансів від покупців і замовників, отримання кредитів банків, процентів за надання позик, тощо. Відтік пов'язаний з оплатою рахунків постачальників, інших контрагентів, виплатою заробітної плати, виробничими відрахуваннями на соціальні заходи, розрахунками з бюджетом, сплатою короткострокових кредитів по них та інше.

Інвестиційна діяльність. Рух грошових коштів у розрізі інвестиційної діяльності пов'язаний з:

- реалізацією майна підприємства (основні засоби та нематеріальні активи), отриманням довгострокових позик, реалізацією довгострокових цінних паперів інших суб'єктів господарювання - припливом;

купівлею основних засобів і нематеріальних активів, надходження і погашення довгострокових позик, довгостроковими фінансовими вкладеннями (купівля цінних паперів інших суб'єктів господарювання) - відтоком.

Фінансова діяльність. Приплив грошових коштів відбувається в основному внаслідок отримання виручки від реалізації (продаж) короткострокових цінних паперів; відтік - в результаті придбання короткострокових цінних паперів, сплати дивідендів.

Інші операції - це цільове фінансування надходження, безповоротне отримання цінностей тощо (рис.3.2).

Рух коштів у "Звіті про рух грошових коштів" відображається в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової .

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інша діяльність, яка не є інвестиційною та фінансовою.

Інвестиційна діяльність - це сукупність з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів [11].

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які приводять до зміни величини і складу власного позикового капіталу.

Аналіз проведений за такою схемою руху, допоможе об'єктивно оцінити надходження та вибуття грошових коштів підприємства, можливості його внутрішнього самофінансування, перспективну платоспроможність та ступінь ризику укладання договорів, контрактів та угод. Здійснюється зовнішній та внутрішній аналіз грошових потоків.


3.3 Аналіз руху грошових коштів за непрямим методом


Будь-який бізнес, як відомо, починається з наявності грошей, які перетворюються в ресурси для виробництва. Потім із виробничої форми оборотний капітал перетворюється на товарну, а на стадії реалізації — на грошову. Рух оборотного капіталу пов'язаний з такими основними господарськими операціями:

- закупки, унаслідок яких збільшуються запаси сировини, матеріалів, кредиторської заборгованості;

- виробництво, яке веде до зростання дебіторської заборгованості і кількості грошей у касі та на поточному рахунку.

Усі ці операції багато разів повторюються, постійно супроводжуючись грошовими надходженнями і грошовими виплатами. Однією з умов фінансового розвитку підприємства є надходження грошових коштів. Проте надмір коштів на підприємстві свідчить про те, що реально підприємство ризикує зазнати збитків, зв'язаних з інфляцією та знеціненням грошей, а також із втраченою можливістю вигідного їх розміщення.

Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності здійснюється за даними форми 3 «Звіт про рух грошових коштів», яка розроблена на основі П(С)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Рух коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності:

- операційної, інвестиційної та фінансової.

Аналіз руху коштів у розрізі окремих видів діяльності підприємства дає можливість оцінити, з яких джерел надійшли ці кошти, які напрямки їх використання, чи вистачає власних оборотних коштів підприємства для інвестиційної діяльності. Аналізуючи рух коштів за видами діяльності, можна додатково відповісти ще й на такі запитання: чи може підприємство розрахуватись за своїми поточними зобов'язаннями? чи вистачить одержаного прибутку для обслуговування поточної діяльності підприємства?

Операційна діяльність підприємства — це основний вид діяльності, що характеризується рухом коштів від реалізації продукції (товарів, послуг), від надання права користування активами (оренда, ліцензії), сплати постачальникам, виплат працівникам тощо [10].

Згідно з П(С)Б() №4 інформація про рух коштів у результаті операційної діяльності може бути одержана із застосуванням прямого або непрямого методів.

За застосування прямого методу для визначення суми чистого надходження (чистої витрати) коштів у результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі основні статті надходжень та витрат, різниця яких показує збільшення або зменшення коштів.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (чистої витрати) в результаті операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати. Коригування здійснюється з метою врахування впливу:

- змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості;

- негрошових операцій;

- доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Складання звіту про рух коштів згідно з П(С)БО № 4 передбачає використання непрямого методу.

Отже, інформація про рух коштів внаслідок операційної діяльності може бути виконана за даними облікових регістрів або послідовним коригуванням статистичного звіту про фінансові результати.

Аналіз руху коштів передбачає розрахунок передовсім сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.

Аналіз руху коштів починається з визначення суми коштів, одержаних у результаті операційної діяльності підприємства (розділ 1 форми 3). Для цього за даними ф.1, ф.2, приміток до балансу та звіту про фінансові результати необхідно визначити прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (чистий прибуток до оподаткування і заліку результатів надзвичайних подій, який відображається в рядку 170 ф.2). Після цього провадиться його послідовне коригування на:

амортизацію необоротних активів (амортизаційні відрахування щодо матеріальних та нематеріальних необоротних активів, які нараховано протягом звітного періоду). Оскільки нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів зменшує прибуток підприємства, але не призводить до витрати його коштів, то сума амортизації додається до прибутку. Ця сума складається з нарахованої на основні засоби амортизації, суму якої можна взяти з примітки № 2 до балансу, і суми зносу нематеріальних активів, яка відображається в рядку 012 балансу за звітний період. Ця сума також є у формі 2 в рядку 260.

збільшення (зменшення) забезпечень, тобто на зміни в складі забезпечень наступних витрат і платежів, які не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю (у графі «надходження» — збільшення, у графі «видаток» — зменшення). Ця сума збільшує витрати звітного періоду, які, проте, не є витратою коштів. Тому ця сума додається до прибутку. Для її визначення за

даними 2-го розділу пасиву балансу порівнюють суми на кінець звітного періоду (гр. 4) із сумою на початок цього періоду (рядок 4зо);

прибуток від нереалізованих курсових різниць, тобто на прибуток від курсових різниць, що виникає внаслідок перерахунку статей балансу в іноземній валюті. Нереалізовані курсові різниці, які пов'язані з перерахунком сум статей в іноземній валюті, відображаються в балансі на кінець звітного періоду. На цій статті враховуються курсові різниці, пов'язані з перерахунком статей дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті, з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також із перерахунком залишку коштів у іноземній валюті. Оскільки зміну валютних курсів не пов'язано з рухом коштів, урахування таких курсових різниць дає змогу уникнути завищення або заниження коштів у процесі операційної діяльності підприємства внаслідок переоцінки неопераційної дебіторської або кредиторської заборгованості в іноземній валюті. Дані для відображення цієї суми у формі 3 беруть з приміток до звіту про фінансові результати, де зазначається, що дохід від курсових різниць, пов'язаних з перерахунком коштів у іноземній валюті, становив;

збиток (прибуток) від неопераційної діяльності, тобто на збитки і прибутки від володіння (дивіденди, відсотки) фінансовими інвестиціями та від їх реалізації— продаж основних засобів нематеріальних активів та інших довгострокових активів. Інформація за даною статтею також відображається в примітках до звіту про фінансові результати;

витрати на сплату відсотків, нарахованих протягом звітного періоду. Так, у звіті про рух коштів передбачено окрему статтю «Сплачені відсотки», що відображає витрату коштів на сплату відсотків за фінансовими зобов'язаннями. Нараховані відсотки, які зменшують прибуток, але можуть не збігатися із сумою реально сплачених відсотків, необхідно додати до операційного прибутку. Необхідна інформація до цієї статті подається в примітках до фінансового звіту (примітка № 6, стаття «Відсотки за позиками») [31].

Після розрахунків руху коштів за перерахованими статтями 1-го розділу ф.3 розраховується перший показник руху коштів у результаті операційної діяльності: прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Для аналізу цього показника складається аналітична таблиця (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Розрахунок і аналіз прибутку від операційної діяльності до зміни в чистих активах, тис. грн.


Показник За звітний період За попередній період Зміна
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування 6551 -8007 14558
Коригування на:


а) амортизацію необоротних активів 7410 9707 -2297
б) прибуток від нереалізованих курсових різниць 36 25 11
в) прибуток від неопераційної діяльності -9993 -50 -9943
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих активах 4004 1675 2329

Далі, в процесі аналізу руху коштів необхідно визначній кошти від операційної діяльності з урахуванням змін в оборотних активах підприємства. Для цього необхідно проаналізувати 2-й розділ балансу «Оборотні активи» (табл. 3.5). Отриманий результат 6897тис.грн. (4493+(-9771)+(-1619)) слід відображати в рядку 080 (ф.3).

Відраховуються з прибутку від операційної діяльності й витрати майбутніх періодів, суму яких відображено в 3 розділі активу балансу (20 -21=1). Цю інформацію заносять у звіт про рух коштів (рядок 090). У графі «надходження» відображається зменшення у складі витрат майбутніх періодів.

Далі аналізуються зміни в складі поточних операційних зобов'язань (ф.З, рядок 100). З метою аналізу змін у складі поточних активів необхідно користуватись інформацією балансу в 4-му розділі «Поточні зобов'язання», а також у примітках до балансу. У графі «надходження» відображається зменшення, а в графі «видаток» — збільшення у статтях розділу балансу «Пото­чні зобов'язання» (крім статей «Короткострокові кредити банків», «Поточні зобов'язання за рахунками з учасниками» та інших зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю). Зростання кредиторської заборгованості протягом звітного періоду означає лише нарахування заборгованості, а не фактичну витрату коштів.

Таблиця 3.5

Аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості, тис. грн.


Статті балансу На початок звітного періоду

На кінець звітного

періоду

Зміна
І. Запаси:


1. Виробничі запаси 21331 21763 432
2. Незавершене виробництво 23710 24126 416
3. Готова продукція 4879 8524 3645
4. Товари - - -
Усього 49920 54413 4493
II. Поточна дебіторська заборгованість:


1 . За товари, роботи та послуги 8693 12169 3476
2. За розрахунками з бюджетом - - -
3. За виданими авансами 13277 265 -
4. Інша 1710 1475 -235
Усього 23680 13909 -9771
III. Інші оборотні активи 5256 3637 -1619
Усього 5256 3637 -1619

Отож, суму збільшення кредиторської заборгованості слід додати до прибутку від операційної діяльності. Зменшення відраховується з операційного прибутку, бо зменшення суми кредиторської заборгованості означає, що у звітному періоді було погашено не лише кредиторську заборгованість, нараховану в цьому періоді, а також і певну частину заборгованості за попередній період.

Аналіз статей поточних зобов'язань здійснюється, як уже зазначалося, за даними балансу (розділ 4 «Поточні зобов'язання»). Для цього складають аналітичну таблицю (табл. 3.6). З результату, отриманого з аналітичної таблиці 3.6, треба виключити податок на прибуток у сумі 1317тис.грн. та отриманий результат слід відобразити у рядку 100 [19].

Таблиця 3.6

Аналіз змін поточних зобов'язань, тис. грн.


Поточні зобов'язання На початок звітного На кінець звітного Зміна
1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги 4071 6325 2254
2. Поточні зобов'язання за розрахунками:


— з одержаних авансів 20160 4286 -15874
— з бюджетом 4795 4486 -зо9
— з позабюджетних платежів - - -
— зі страхування 6592 5249 -1343
— з оплати праці 3378 5389 2011
— інші поточні зобов'язання 6031 4867 -1164
3.Векселі видані 3 813 810
Усього 450зо 31415 -13615

Розрахувавши і проаналізувавши суми на всіх названих вище статтях, можна перейти до визначення загальної суми коштів від операційної діяльності. Аналіз цих сум здійснюється за допомогою порівняння даних звітного періоду з попереднім, розраховуються зміни й вивчаються причини, які спричинилися до зменшення коштів операційної діяльності у звітному періоді (табл. 3.7).

Таблиця 3.7

Розрахунок і аналіз грошових коштів від операційної діяльності, тис. грн.


Показник За звітний період За попередній період Зміна
1. Прибуток від операційної діяльності 4004 1675 2329
2. Збільшення оборотних активів 6897 -194зо 26327
3. Збільшення витрат майбутніх періодів 1 440 -439
4. Зменшення поточних зобов'язань -12298 22525 -34823
5. Збільшення доходів майбутніх періодів - - -
Грошові кошти від операційної діяльності -1396 5210 -6606

Наступним етапом аналізу є визначення і аналіз руху коштів від інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність, як відомо, це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошей (коштів).

Приклади руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності:

- платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

- надходження коштів від продажу необоротних активів;

- надання позик іншим підприємствам;

- надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу «Необоротні активи» та в статті «Поточні фінансові інвестиції». Результати такого аналізу відображаються на відповідних статтях 2-го розділу звіту про рух коштів (ф.3).

На статті «Реалізація фінансових інвестицій» відображаються суми грошових надходжень від продажу акцій чи боргових зобов'язань інших підприємств .

Стаття «Реалізація необоротних активів» (ряд. 190) відображає суму коштів, які надійшли від продажу основних засобів (на нашому підприємстві — 1798 тис. грн.), нематеріальних активів та інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій) [10].

Стаття «Реалізація майнових комплексів» (ряд. 200) відображає надходження коштів від продажу дочірніх підприємств за відрахуванням коштів та еквівалентів, які було реалізовано у складі майнового комплексу.

На статтях «Отримані відсотки» та «Отримані дивіденди» (ряд. 210 і 220) відображаються надходження коштів у вигляді відсотків за грошові аванси, позик, наданих іншим сторонам, а також грошові надходження у вигляді дивідендів, і часток участі в спільних підприємствах.

Стаття «Інші надходження» (ряд. 2зо) відображає надходження коштів від повернення авансів та позик, наданих іншим сторонам, надходження коштів від ф'ючерсних та форвардних контрактів, опціонів, контрактів «своп».

На статті «Придбання фінансових інвестицій» (ряд. 240) відображаються виплати коштів для придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах.

Стаття «Придбання необоротних активів» (ряд. 250) реєструє виплати коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів (крім фінансових інвестицій). На нашому підприємства такі витрати становили —1907тис. грн. [19].

На статті «Придбання майнових комплексів» показують гроші, які було сплачено за придбані інші господарські підприємства.

Стаття «Інші платежі» (ряд. 270) відображає аванси та грошові позики, надані іншим сторонам. Виплати коштів реєструються за тими самими напрямками, що й за рядком 2зо.

На статті «Чистий рух коштів від надзвичайних подій» показують різницю між сумою грошових надходжень та витрат, пов'язаних із звичайною інвестиційною діяльністю.

Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» (ряд. 290) відображає надходження або витрати коштів, пов'язаних з надзвичайними подіями в процесі інвестиційної діяльності.

На статті «Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності» (ряд. зо0) показується результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій. На нашому підприємстві чистий рух коштів від інвестиційної діяльності становив 109 тис. грн.

Розрахунок і аналіз коштів від інвестиційної діяльності можна зробити з допомогою аналітичної табл. 3.8.

Наступним етапом аналізу звіту про рух коштів є визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності, тобто аналізу 3 розділу звіту. Для цього необхідно аналізувати зміни у статтях балансу розділу «Власний капітал» та статтях, пов'язаних із фінансовою діяльністю, наведених у 2 розділі балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», 3 розділі «Довгострокові зобов'язання», розділі 4 «Поточні зобов'язання». Це, зокрема, статті:

- «Короткострокові кредити банків» (рядок 500);

- «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» (рядок 510);

- «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» (рядок 590).

Розглянемо і проаналізуємо зміст окремих статей

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: