Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Державний фінансовий контроль в Україні

Державний фінансовий контроль в Україні

може бути проведено у будь-який час.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані пред'явити документ на право проведення ревізії або перевірки керівним працівникам відповідного підприємства, установи або організації.

Службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержуватись Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організації, що охороняються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної і кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном.

При вилученні документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник державної контрольно-ревізійної служби зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про виїмку цих документів.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

Скарги на дії службових осіб в районах, містах, районах у містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дію службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління та начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються і вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління.

Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не пізніше як у місячний строк з моменту їх надходження. У разі незгоди юридичних і фізичних осіб з цими рішеннями вони можуть бути оскаржені до суду чи арбітражного суду.

Подання скарги не припиняє оскаржуваної дії службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

Органи державної контрольно-ревізійної служби проводять ревізії та перевірки суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності за постановою прокурора або слідчого, винесеною в ході розслідування кримінальної справи.

За дорученням Прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, податкових інспекцій у випадках, передбачених Законом, органи державної контрольно-ревізійної служби проводять ревізії та перевірки на підконтрольних підприємствах, організаціях та в установах всіх форм власності.

Ревізії та перевірки на прохання правоохоронних органів можуть проводитись також і в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Працівники правоохоронних органів зобов'язані сприяти службовим особам державної контрольно-ревізійної служби у виконанні їх обов'язків. У разі недопущення працівників державної контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії або перевірки та будь-якої іншої протиправної дії органи міліції на прохання цих осіб зобов'язані негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії або перевірки, охорону працівників державної контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються, а також вжити заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів що ревізуються чи перевіряються.

Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не вправі втручатися в діяльність службової особи державної контрольно-ревізійної служби.

Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами.

Службова особа державної контрольно-ревізійної служби при виконанні своїх службових обов'язків перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна службової особи державної контрольно-ревізійної служби і членів її сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Звільнення службової особи державної контрольно-ревізійної служби з посади у зв'язку з вчиненням злочину під час виконання своїх обов'язків допускається лише після винесення щодо неї обвинувачувального вироку суду, який набрав чинності.

Головне контрольно-ревізійне управління України (ГоловКРУ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого скеровується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України.

ГоловКРУ України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики в сфері державного фінансового контролю і забезпечує її реалізацію.

ГоловКРУ України в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціальним директивним наказом міністра фінансів України і цим Положенням.p

ГоловКРУ України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення цього законодавства і у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України і Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень ГоловКРУ України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями ГоловКРУ України є:

підготовка пропозицій з формування державної політики в сфері державного фінансового контролю;

забезпечення у встановленому порядку реалізації державної політики в сфері державного фінансового контролю за використанням відповідно до законодавства міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими бюджетними установами, а також підприємствами і організаціями незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності і підпорядкованості, які одержують кошти з бюджетів і державних цільових фондів, коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, веденням і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

розробка пропозицій щодо усунення виявлених нестач і порушень і попередження їх у майбутньому.

ГоловКРУ України відповідно до покладених на нього завдань:

організовує і здійснює державний фінансовий контроль:

проводить ревізії і перевірки фінансової діяльності з використання коштів, матеріальних цінностей і їх збереження, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

проводить перевірки використання бюджетних коштів, отриманих на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності щодо бюджетних позик, позичок і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів державних цільових фондів, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються в розпорядженні господарюючого суб'єкта в зв'язку з наданими пільгами щодо платежів до бюджетів;

проводить відповідно до законодавства ревізії і перевірки використання і збереження державного і комунального майна, в тому числі майна, переданого в користування;

вживає у встановленому порядку заходів до усунення виявлених під час ревізій і перевірок порушень законодавства:

передає матеріали ревізій і перевірок органам, що виконують згідно із законодавством контрольні функції, якщо за виявленими фактами порушень прийняття рішення про застосування санкцій не належить до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби;

здійснює аналіз стану дотримання фінансової дисципліни і повідомляє про його результати відповідні центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи;

готує і подає до відповідних органів пропозиції щодо усунення і попередження причин і умов, які призвели до нестач державних коштів і матеріальних цінностей, неефективного і не за призначенням витрачання державних фінансових ресурсів;

здійснює контроль за усуненням нестач і порушень, виявлених ревізіями і перевірками, і у разі необхідності вживає додаткових заходів до їх усунення;

систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями і перевірками фінансово-господарської діяльності;

інформує громадськість через засоби масової інформації про заходи щодо здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни;

бере участь в підготовці пропозицій щодо удосконалення фінансової системи України;

розглядає листи, заяви і скарги юридичних і фізичних осіб про факти порушень законодавства з фінансових питань, вживає згідно із законодавством відповідних заходів за результатами їх розгляду;p

відповідно до законодавства розробляє і затверджує нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів державної контрольно-ревізійної служби;

здійснює заходи щодо відбору, розстановки, професійної підготовки і перепідготовки кадрів органів державної контрольно-ревізійної служби;

здійснює методичне керівництво і контроль за діяльністю підлеглих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнює досвід проведення ревізій і перевірок і розповсюджує його серед контрольно-ревізійних служб, розробляє пропозиції з удосконалення такого контролю;

організовує в межах своїх повноважень роботу із забезпечення охорони державної таємниці в органах державної контрольно-ревізійної служби.

ГоловКРУ України має право:

проводити в порядку, визначеному законодавством, ревізії і перевірки фінансових і бухгалтерських документів, звітів, кошторисів, розрахунків і інших документів, що підтверджують надходження і витрачання коштів, матеріальних цінностей, у передбачених законодавством випадках - документів, які підтверджують цільове використання коштів, що залишилися в розпорядженні господарюючих суб'єктів в зв'язку з наданими пільгами з платежів до бюджетів;p

проводити відповідно до законодавства ревізії і перевірки за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України, правоохоронних органів;

безперешкодного доступу на склади, в сховища, виробничі й інші приміщення для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою;

припиняти відповідно до законодавства операції на розрахункових і інших рахунках в установах банків і інших фінансових установах;

вимагати від керівників об'єктів, що перевіряються або ревізуються, проведення, в тому числі в присутності працівників ГоловКРУ України, інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, фінансових зобов'язань, згідно із законом опечатувати каси і касові приміщення, склади, архіви, вилучати необхідні документи;

залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, інших органів виконавчої влади, державних цільових фондів, підприємств, установ і організацій до проведення контрольних обмірювань будівельних, монтажних, ремонтних і інших робіт, контрольних запусків у виробництво сировини і матеріалів, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

звертатися у разі необхідності до інших органів державного контролю з питань проведення спільних перевірок в межах повноважень, визначених законодавством;

проводити у встановленому порядку на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснювали операції і розрахунки з об'єктом, що перевіряється або ревізується, зустрічні перевірки здійснених між ними операцій і розрахунків;

отримувати від Національного банку України і його установ, комерційних банків, органів Державного казначейства України, інших фінансових установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції і залишки коштів на рахунках підприємств, установ і організацій, що перевіряються або ревізуються, а від інших підприємств, установ і організацій - довідки і копії документів про операції і розрахунки з підприємствами, установами і організаціями, що перевіряються або ревізуються;

отримувати від посадових і матеріально відповідальних осіб підприємств, установ і організацій, які перевіряються або ревізуються, письмові пояснення з питань, що виникають під час проведення ревізій і перевірок;

звертатися у встановленому порядку за наявності відповідних міжнародних договорів до контролюючих або правоохоронних органів інших держав за додатковою інформацією про порушення фінансової дисципліни підприємствами, установами і організаціями;

пред'являти в межах своєї компетенції керівникам і іншим посадовим особам об'єктів, що перевіряються або реалізовуються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень;

порушувати перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування підприємств, установ і організацій у зв'язку з виявленими фактами використання бюджетних коштів з порушенням законодавства;

порушувати перед відповідними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, стягати в дохід держави кошти, отримані за незаконними угодами, без встановлених законом підстав і з порушенням законодавства;

застосовувати відповідно до законодавства до підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання фінансові санкції;

накладати відповідно до законодавства на керівників і інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення;p

порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій питання про притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, винних в допущених порушеннях;

робити запити і отримувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в повному об'ємі інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на ГоловКРУ України завдань і повноважень.

ГоловКРУ України відповідно до покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними, контролюючими органами, громадськими організаціями, а також з відповідними органами інших держав.

ГоловКРУ України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені у встановленому порядку контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах, районах в містах, в тому числі міжрайонні контрольно-ревізійні відділи.

ГоловКРУ України в межах своїх повноважень на основі і на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

ГоловКРУ України у разі необхідності видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Нормативно-правові акти ГоловКРУ України підлягають реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У випадках, передбачених законодавством, рішення ГоловКРУ України обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і громадянами.

ГоловКРУ України очолює голова, який призначається на посаду і звільняється від посади Президентом України у встановленому законодавством порядку.

Голова ГоловКРУ України несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на ГоловКРУ України завдань і здійснення ним своїх повноважень.

Голова ГоловКРУ України має заступників, що призначаються на посаду і звільняються від посади відповідно до законодавства.

Голова ГоловКРУ України здійснює керівництво ГоловКРУ України, розподіляє обов'язки між заступниками, визначає міру відповідальності заступників голови і керівників структурних підрозділів ГоловКРУ України, у встановленому порядку призначає на посади і звільняє від посад керівників контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також керівників контрольно-ревізійних підрозділів в районах, містах, районах в містах у разі надання таким підрозділам статусу юридичної особи.

Для узгодженого розв'язання питань, що відносяться до компетенції ГоловКРУ України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в ГоловКРУ України утворюється колегія в складі голови (голова колегії), заступників голови по посаді, інших керівних працівників державної контрольно-ревізійної служби.

Члени колегії затверджуються і звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням голови ГоловКРУ України.

Рішення колегії впроваджуються в життя наказами ГоловКРУ України.

Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо напрямів і методів контрольно-ревізійної роботи, обговорення найважливіших проектів нормативно-правових актів і інших питань в ГоловКРУ України можуть утворюватися методологічна рада, інші дорадчі і консультативні органи.

Склад цих органів і положення про них затверджує голова ГоловКРУ України.

У складі ГоловКРУ України Кабінетом Міністрів України можуть бути створені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Гранична чисельність працівників ГоловКРУ України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структуру ГоловКРУ України затверджує голова.

Штатний розпис, кошторис витрат ГоловКРУ України затверджує 0голова за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Положення про структурні підрозділи ГоловКРУ України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, типове положення про контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах, районах у містах затверджує голова ГоловКРУ України. 3. Методи вдосконалення державного фінансового контролю

3.1. Методи вдосконалення проведення ревізії та перевірок органами, що здійснюють державний фінансовий контроль

За змістом ревізії поділяються на фактичні і документальні. В ході фактичної ревізії перевіряється вся сукупність сторін фінансової діяльності об'єкта перевірки. Ревізори організову­ють інвентаризацію матеріальних цінностей, перевіряють стан матеріальних і речових складів, підраховують, зважують і вимі­ряють товарно-матеріальні цінності, що перебувають на скла­дах і в процесі виробництва, перевіряють наявність грошей, цінних паперів, документи тощо. Документальні ревізії вклю­чають в себе лише перевірку різних фінансових документів, в тому числі рахунків, платіжних відомостей, ордерів, чеків, звітів, кошторисів і т.д. В ході їх здійснення з'ясовується наявність необхідних фінансових документів, якість їх оформлення, ступінь надійності їх обліку і зберігання. На підставі аналізу фінансових документів визначається законність і доцільність витрачання коштів.

За критерієм періоду діяльності, який обслідується, ревізії поділяються на вибіркові і фронтальні. Вибіркова (часткова) ре­візія є перевіркою фінансової діяльності за якийсь певний про­міжок часу. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного об'єкта за якісно цільний період часу, наприклад за період з моменту одержання до по­вного використання бюджетних коштів університетом в яко­мусь конкретному році чи за декілька років підряд.

Повні ревізії, як правило, охоплюють всі сторони фінансо­во-господарської діяльності об'єкта перевірки: стан зберігання грошових коштів і матеріальних цінностей; відповідність їх на­явності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам; своєчасність і правильність проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з підприємствами, установами, організаціями; пра­вильність використання грошових коштів і матеріальних цінно­стей; виконання фінансових і господарських планів і т.д.

За критерієм об'єкту діяльності, що перевіряється, ревізії поділяються на комплексні, за яких перевіряється фінансова діяльність обраного об'єкта в різних сферах і, як правило, в них беруть участь ревізори одночасно декількох перевіряючих органів, а також на тематичні ревізії, які зводяться до обсліду­вання будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприк­лад, правильності сплати податків та інших обов'язкових пла­тежів в бюджет та позабюджетні державні централізовані фонди).

Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена. Для її здійснення призначається склад ревізійної комісії, виробляєть­ся програма проведення ревізії, вивчається необхідне законо­давство та інші нормативні акти, члени комісії знайомляться з висновками попередньої ревізії. Про проведення ревізії інфор­мується керівник об'єкта перевірки. Строк ревізії, як правило, не повинен перевищувати ЗО днів.

Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних ус­танов здійснюються не рідше одного разу у два роки, а в сфері матеріального виробництва— не рідше разу на рік.

Результати ревізії оформляються актом ревізії — докумен­том, що має важливе юридичне значення. Цей акт підписуєть­ся керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером об'єкта перевірки. За наявності заперечень чи зау­важень по акту ревізії керівник і головний бухгалтер об'єкта перевірки додають до акту ревізії свої зауваження і заперечен­ня. В акті ревізії вказується мета ревізії, основні результати перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх вчинили, пропонуються заходи по ліквідації виявлених порушень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьо­му кожне положення повинно бути достатньо аргументованим.

Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка призначила ревізію, а також у відповідні — по лінії прямих функціональних зв'язків суб'єкта та об'єкта перевірки — фінан­сові органи.

При необхідності може бути складений проміжний акт ревізії. Він також передається керівнику, що призначив реві­зію, для безвідкладного реагування. Найчастіше це здійснюється при виявленні зловживань чи інших порушень, за які передба­чена кримінальна відповідальність винуватців, а також пору­шень, сліди яких можуть бути ліквідовані, наприклад недоста­ча грошей в касі.

Під час здійснення ревізії ревізор має право: перевіряти всі необхідні документи, а при виявленні підробок в документах або фіктивних документів вилучати їх; проводити контрольні заміри виконуваних робіт; вимагати проведення інвентаризації фондів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів; опе­чатувати каси й інші приміщення; вимагати довідки і копії до­кументів у осіб, підприємств, установ, організацій, пов'язаних з фінансово-господарськими операціями об'єктів, що перевіря­ються; проводити зустрічні перевірки, тобто встановлювати відповідність документів і даних об'єкта перевірки з докумен­тами і даними, що належать тим підприємствам, установам, організаціям, від яких одержані чи яким видані грошові кошти і матеріальні цінності; залучати спеціалістів для визначення кількості і якості продукції, послуг, виконаних робіт, перевірки фактичних затрат сировини і матеріалів.

Висновки ревізії підлягають розгляду у двохтижневий строк керівником, що призначив ревізію. На їх підставі визначаються заходи по усуненню виявлених порушень фінансової дисциплі­ни, відшкодуванню завданої матеріальної шкоди; розробляються пропозиції по попередженню в майбутньому порушень фінан­сової дисципліни; винуватці притягуються до відповідальності. Керівник установи, що призначила ревізію, зобов'язаний за­безпечити контроль за виконанням рішень, ухвалених на підставі результатів ревізії.

Посадові особи, з вини яких допущені порушення фінан­сової дисципліни, про що вказується в акті ревізії, можуть бути притягнуті до матеріальної, дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, а також до декількох видів відповідальності одночасно, наприклад, до матеріальної і дисциплінарної або до матеріальної і кримінальної.

Ревізія й контроль охоплюють не тільки окремі підприємства, але і їх об'єднання, організації, бюджетні установи, банківську систему, комунальні служби й інші суб'єкти. За допомогою ревізійного контролю різноманітні рівні управління одержують інформацію про фактичний стан виробничої, комерційно-збутової, фінансової й іншої діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом і використання бюджетних коштів по призначенню.

Держава зацікавлена в одержанні підприємствами як можна більшого прибутку, а через прибуток - великих податків і різноманітних зборів для покриття бюджетних асигнувань.

Повна і всебічна оцінка діяльності підприємства і його платоспроможності, достовірності показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності повинна базуватися на принципах достатності і переконливості ревізійних доказів.

Для одержання необхідних доказів у процесі ревізії використовуються прийоми документального і фактичного контролю.

Кожна господарська операція оформляється відповідними документами, ними ж обґрунтовуються записи в регістрах синтетичного й аналітичного обліку. На основі регістрів бухгалтерського обліку складаються бухгалтерський баланс і звітність. Тому ревізори для оцінки достовірності зроблених господарських операцій насамперед удаються до використання методичних прийомів перевірки документів і записів у регістрах бухгалтерського обліку.

Без використання методичних прийомів перевірки первинної документації, зроблених записів в облікових регістрах і бухгалтерській звітності ніяка ревізорська діяльність неможлива.

У залежності від змісту контролю і стану бухгалтерського обліку для оцінки зроблених господарських операцій використовуються різноманітні по змісту методичні прийоми перевірки документів. Серед них можна виділити формальну, арифметичну, експертну, логічну, економічну, нормативно-правову, зустрічну, контрольне звірення, обернену калькуляцію (обернений рахунок), оцінку документів за даними рахунків, що кореспондуються, аналітичну (рахункову) перевірку звітності і балансів, порівняння й ін.

Формальна перевірка документа передбачає перевірку дотримання чинних форм, послідовності, повноти і слушності заповнення реквізитів документа, дотримання порядкової нумерації і наявності відповідних підписів.

Арифметична перевірка включає перевірку правильності проставлених цін у документі, зазначених націнок, знижок, зроблених обчислень і таксувань, підрахунок результатів і інших арифметичних дій, виконуваних при оформленні й опрацюванні документа.

Експертна перевірка доповнює формальну й арифметичну і спрямована на виявлення підробок у документах. Зустрічаються різноманітні підробки: дописка тексту, букв, цифр, зачеркивание, часткове або повне видалення написаного тексту, цифрових записів, підробляння підписів і т.п. Вони можуть бути виявлені при уважному огляді документа. Звичайно доброякісний документ має однакові цвіт паперу, друкарський текст або чорнил, каліграфію почерку або шрифт букв, стійкі цифри і букви.

При підробках документи не мають стійких ознак. Там, де замінені букви і цифри, залишаються вм'ятини, місцями змінені цвіт паперу, шрифт цифр і букв, фарбування друкарського тексту або колір чорнила. Букви і цифри виглядають зайво звивистими, нерівними, є порушення в нахилі букв і цифр й інші ознаки підробки.

По каліграфії почерку жіночий почерк можна відрізнити від чоловічого. Це необхідно для виявлення підробок підписів у документах. Наприклад, досліджуючи підпис у платіжній відомості, можна розрізнити ті рядки, де за різних осіб в одержанні грошей розписалася одна особа (наприклад, касир).

Підроблені документи підлягають глибокому вивченню. Для цих цілей використовують інші прийоми їх перевірки (логічна і зустрічна), що дозволяє одержати додаткові докази про підробку документа. Такі документи доцільно спрямовувати в спеціальні лабораторії на криміналістичну експертизу. Її висновок використовується для явного доказу зроблених зловживань.

При логічній перевірці методом зіставлення господарської операції, відбитої в документі, із різноманітними взаємозалежними показниками, подіями, явищами, визначається, чи була об'єктивна можливість її виникнення

Наприклад, приведені в накладною дані про масу й обсяг вантажу співставляються з вантажопідіймальністю або обсягом автомобіля, на якому перевозився вантаж, місткістю тари, зазначеної в накладною; кількість якогось сировини або матеріалу, зафіксованого в інвентаризаційному описі, - із розміром площі, на якій він міг зберігатися, місткостями цистерн, бочок; кількість випущеної готової продукції - із виробничою потужністю устаткування, цеху, комбінату.

Логічна перевірка у взаємозв'язку з іншими методичними прийомами перевірки документів дозволяє виявити приховання розкрадань, приписок виконаного обсягу робіт й інші зловживання.

При нормативно-правовій перевірці установлюється відповідність здійсненої операції чинним правилам, вимогам статуту або установчого документа, законам, чи є відхилення від затверджених норм, кошторисів, лімітів і т.п. При їх наявності складаються розрахунки й аналітичні таблиці, з'ясовуються наслідки і винні особи, визначається збиток, заподіяний неправомірними діями робітників підприємства.

При економічній перевірці з'ясовуються економічна доцільність зробленої операції, її обґрунтованість джерелами фінансування, плановими розрахунками, вивчаються отримані результати від даної операції або її вплив на кінцевий фінансовий результат.

Сутність зустрічної перевірки полягає у вивченні достовірності операцій шляхом зіставлення документів і записів в облікових регістрах, що відносяться до тих самих взаємозалежних операцій.

Звичайно документи складаються в двох і більше примірниках, а окремі операції оформляються додатковими документами. Такі документи знаходяться при звітах (реєстрах) різних матеріально відповідальних робітників. Багаторазово можуть повторюватися і запису в облікових регістрах бухгалтерського обліку. Все це відкриває великі можливості для зустрічної перевірки досліджуваного документа й уточнення достовірності зробленої операції.

При контрольних звіреннях залишок на початок що перевіряється періоду разом із що документується приходом повинен бути дорівнює витраті, що документується разом із залишком на кінець що перевіряється періоду. Початкові і кінцеві залишки звичайно базуються на даних інвентаризаційних описувань.

Контрольні звірення застосовуються переважно там, де ведеться урахування матеріальних цінностей по найменуваннях без указівки сортів, марок, номерів й інших ознак, що мають особливу ціну, при занедбаності аналітичного обліку по окремих сортах, маркам, номерам матеріальних цінностей і у усіх випадках, коли окремі підприємства удають до сумовому урахування матеріальних цінностей.

Контрольні звірення знаходять широке застосування для перевірки правильності оприбуткування і списання у витрату окремих сортів матеріальних цінностей, достовірності аналітичного обліку і т.д.

Обернена калькуляція (обернений рахунок) використовується для перевірки розміру необґрунтованого списання сировини на виробництво при випуску визначеного виду готових виробів. Сутність цього методичного прийому складається в тому, що по фактичному випуску готових виробів обчислюється витрата сировини відповідно до встановлених норм за міжінвентаризаційний період, що співставлюється з фактично зробленими списаннями сировини по первинних документах за цей же час. У результаті цього установлюють факти незаконного списання сировини і матеріалів на виробництво.

У деяких випадках виникає необхідність перевірки слушності списання сировини, матеріалів по випуску готових виробів у зв'язку з уточненими нормами витрат по висновку спеціальної експертизи про дійсні витрати сировини і матеріалів. У цьому випадку фактично випущена кількість виробів за досліджуваний період умножається на різницю між фактично списаною сировиною на одиницю виробу і реальних норм, відповідно до висновку спеціальної експертизи.

При застосуванні перевірки документів за даними рахунків, що кореспондуються, можна виявити документи, по яких зроблені незаконні, недоцільні операції й у ряді випадків виявити зловживання. Це може виражатися в невірній кореспонденції рахунків, невідповідності записів у регістрах бухгалтерського обліку прикладеним документам, відсутності бухгалтерських проводок, згортанні сальдо по окремих рахунках, повторенні кореспонденції в однакових сумах по тому самому документі, у необґрунтованих документами сторнировочних і додаткових записах на рахунках бухгалтерського обліку.

Серед методичних прийомів перевірки документів особливе місце займає аналітична (рахункова) перевірка звітності і балансів. За допомогою цього прийому вивчається обґрунтованість показників звітності і балансів даним аналітичного і синтетичного обліку, узгодженість показників в окремих формах бухгалтерської звітності і балансу, у регістрах бухгалтерського обліку і первинних документів.

Цей методичний прийом звичайно застосовується в сполученні з іншими прийомами контролю, що дозволяє здійснити не тільки технічну (рахункову) перевірку бухгалтерської звітності і балансів, але і вивчити стан розрахункових взаємовідносин із фінансовими органами по платежах податків і зборів у бюджет, із банками по короткостроковому і довгостроковому кредитуванню, а також з іншими підприємствами й організаціями по різноманітних розрахунках.

Крім того, аналітична (рахункова) перевірка звітів і балансів дозволяє провести підготовчу роботу по добору і систематизації звітних матеріалів для виконання аналітичних розрахунків, пов'язаних з оцінкою фінансового стана підприємства.

При вивченні фінансових результатів і стану цілості майна підприємства широко використовується порівняння. З його допомогою фактичні дані, відбиті в звітності, співставляются з базисними періодами, плановими, нормативними й іншими показниками.

Для вивчення фінансових результатів, приведених у балансі і звітності, і розкриття їхньої якісної сторони використовуються відносні розміри, виражені в коефіцієнтах, індексах, відсотках.

У ряді випадків аудит і ревізія пов'язані з вивченням великого потоку документації і бухгалтерських записів. Тому перевірка документів і записів в облікових регістрах не може бути суцільний на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності. В умовах великого потоку документації і бухгалтерських записів виникає необхідність у вибірковому вивченні документів і бухгалтерських записів в облікових регістрах. У практичній роботі ревізори використовують різноманітні варіанти нескрізної (вибіркової) перевірки документів: перевірку частини документів за досліджуваний період; перевірку однорідних операцій за декілька місяців, за останній місяць кожного кварталу, за останній квартал або навіть за останні два місяці.

Найбільше прийнятним є перший варіант. При цьому ризик зводиться до мінімуму, тому що можливість помилки може виявитися незначною. Спочатку провадиться розбивка документів на однорідні групи в залежності від утримання і місця їх учинення. Потім провадиться добір документів по заданому інтервалі вибірки. Припустимо, що обсяг дослідження операцій по розрахунковому рахунку за що перевіряється період складає 600 виписок банку з прикладеними до них виправдувальними документами. Заздалегідь заплануємо інтервал вибірки 75 одиниць. Якщо на перевірку взяли першу партію виписок банку в кількості 60 одиниць, то надалі повинні бути перевірені виписки банку з усіма прикладеними документами через кожний інтервал (75 одиниць): 135, 210, 285, 360 і так до кінця всієї сукупності.

Якщо в результаті вибіркової перевірки виписок банку помилки не будуть виявлені, ревізор вирішує сам, що він почне надалі: повірить у безпомилковість відповідного обліку і лишить без перевірки інші документи по руху коштів на розрахунковому рахунку або продовжить подальшу перевірку, знизивши інтервал вибірки. При цьому варто мати на увазі, що в міру зменшення інтервалу вибірки зростає впевненість у достовірності зроблених операцій.

Якщо в результаті вибіркової перевірки документів будуть виявлені помилки, варто зажадати від адміністрації що перевіряється підприємства усі виписки банку для перевірки і внесення відповідних виправлень у регістрах бухгалтерського обліку.

До прийомів фактичного контролю можна віднести інвентаризацію, контрольний обмер, обстеження об'єктів, контрольний запуск сировини у виробництво, лабораторний аналіз, контрольні перевірки й ін.

При виконанні ревізійних і аудиторських процедур широко застосовується інвентаризація. Інвентаризація уявляє собою перевірку в натурі коштів, матеріальних цінностей, стани розрахунків й інших статей балансу на визначену дату.

Без інвентаризації неможливо дати об'єктивну оцінку цілості майна, визначити дійсні втрати сировини і матеріалів при їх збереженні і перевезеннях у межах норм природного убутку, збиток, заподіяний недостачами, розтратами й іншими зловживаннями.

Інвентаризація здійснюється відповідно до Інструкції з інвентаризації основних коштів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5 грудня 1997 р. № 268.

Інвентаризація матеріальних цінностей провадиться у визначеній послідовності і включає комплекс обов'язкових заходів: створення інвентаризаційної комісії і видання про це наказу або розпорядження по підприємству; інструктаж інвентаризаційної комісії про порядок і правила проведення інвентаризації; підготовка до інвентаризації даних обліку на дату інвентаризації по кожному матеріально відповідальне особі; витребування від матеріально відповідальних осіб матеріального звіту на дату проведення інвентаризації й одержання від матеріально відповідальних осіб розписки про включення в матеріальний звіт до моменту інвентаризації всіх прибуткових і видаткових документів, про відсутність у них на руках документів, не включених в останній звіт; зняття фактичної наявності матеріальних цінностей з упорядкуванням інвентаризаційного описування; упорядкування порівнювальної відомості, розгляд і затвердження результатів інвентаризації. При послідовному застосуванні всіх названих заходів забезпечується висока якість інвентаризації.

Інвентаризація коштів на банківських рахунках підприємства провадиться за допомогою звіряння залишків коштів у балансі з зазначеними залишками коштів у виписках банку.

При вивченні будівельних і ремонтних робіт використовуються контрольні обмірювання. Вони організовуються для визначення фактично виконаного обсягу будівельних і ремонтних робіт і застосовуються для перевірки достовірності обліку незавершеного виробництва, витрати будівельних матеріалів у порівнянні з нормами і фактично виконаним обсягом робіт, перевірки вірності нарахування заробітної плати, розрахунків із підрядчиками й іншими підприємствами за виконані обсяги робіт.

Для проведення обмірювань виконаних робіт створюється комісія з обов'язковим залученням фахівця з будівництва (інженера-будівельника, техніка-будівника, майстра). Комісія робить обмірювання об'єкта, визначає обсяг фактично виконаних робіт: кладки фундаменту (у кубічних метрах); кладки стін (у кубічних метрах); настил підлог(у квадратних метрах) і т.п. Результати обмірювання оформляються актом. Якщо контрольне обмірювання проводилося з метою перевірки правильності витрати матеріалів, то на основі акта складається порівнювальна відомість, у якій приводяться дані про найменування матеріалів, витрачених на фактичні обсяги виконаних робіт із установлених норм, фактична витрата матеріалів за даними бухгалтерського обліку і результат обмірювання (списано більше або менше).

Проте в процесі контрольних процедур не у усіх випадках припадає

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: