Проблеми діловодства на сторінках журналу "Кадровик України"
код форми документа за ДКУД - 05;
назва організації вищого рівня - 06;
назва організації - 07;
назва структурного підрозділу - 08;
довідкові дані про організацію - 09;
назва виду документа - 10;
текст документа - 21 (використовують у разі застосування уніфікованих текстів документів - текстових шаблонів),
а також обмежувальні позначки дня реквізитів:
дата документа - 11;
реєстраційний індекс документа - 12;
посилання на реєстраційний індекс і дату документа - 13;
місце складання або видання документа - 14;
адресат - 16;
заголовок до тексту документа - 19;
відмітка про контроль - 20.
Види бланків та особливості їх оформлення. ДСТУ 4163-2003 встановлює такі види бланків:
загальний бланк для створення різних видів документів (без зазначення на бланку назви виду документа), крім листа;
бланк листа;
бланк конкретного виду документа (із зазначенням у бланку назви виду документа), крім листа.
Саме від виду бланка залежить склад його реквізитів.
Документи створюють переважно за допомогою друкувальних засобів - комп'ютерів, друкарських машинок. Основна вимога до шрифтів при створенні документів за допомогою друкувальних засобів - забезпечити можливість легкого розпізнавання і прочитання друкованих знаків. У ДСТУ 4163-2003 рекомендовано тексти документів на папері формату А4 друкувати через 1,5 міжрядкового інтервалу, а формату А5 - через 1-1,5 міжрядкового інтервалу. Під час підготовки документів у разі потреби можна застосовувати й інші міжрядкові інтервали.
2.4 Класифікація документів
Класифікація документів - це поділ документів на класи за загальними ознаками подібності та відмінності. Види документів, необхідних для роботи підприємства, відбирають на підставі сфери економічної діяльності підприємства. Первинна класифікація документів забезпечує швидкий їх пошук, підвищує оперативність роботи з документами, прискорює виконання та належний контроль за документообігом.
Відповідно до цих вимог фахівці виділяють такі групи документів.
За призначенням - організаційні (статут, положення, інструкції, правила тощо), розпорядчі (постанова, ухвала, розпорядження, наказ тощо), з кадрових питані (заява, автобіографія, характеристика, особова картка та ін), довідково-інформаційні (довідка, звіт, службова записка, запрошення, оголошення тощо), облікова-фінансові (накладна, доручення, довіреність, рахунок-фактура, квитанція та ін), господарсько-договірні (договори, контракти, угоди) та ін.
За походженням - службові (офіційні) й особового походження.
Службові документ створюють на підприємстві у процесі його діяльності.
Документи особового походження створюються фізичною особою поза службовою діяльністю або містяться в її приватному зібранні.
За місцем виникнення - внутрішні та зовнішні.
Внутрішні документи створюють на підприємстві, де вони й функціонують.
Зовнішні документи надходять з інших підприємств, установ, організацій.
За напрямком - вхідні і вихідні.
Вхідні документи надходять до підприємства ззовні для розгляду і виконання, а вихідні відправляють з установи іншій юридичній чи фізичній особі.
За формою - типові та індивідуальні.
Типові - документи, що мають однакову; форму, їх заповнюють у певній послідовності і за суворо визначеними правилами.
Індивідуальні - це документи, які складають у кожному конкретному випадку для розв'язання окремих ситуацій.
За строками виконання - звичайні і термінові (дуже термінові).
Звичайні - документи, термін розгляду яких установлено чинним законодавством або адміністрацією підприємства, і вони не містять вказівок на терміновість виконання.
Термінові (дуже термінові) - документи, які потребують негайного виконання, їх можуть передавати за допомогою телефону, телефаксу, телеграфу. Такі документи містять позначення: "Терміново", "Дуже терміново".
За ступенем гласності - загальні і конфіденційні (таємні, для службового користування).
Загальні документи призначені для вільного користування і не містять грифу обмеження доступу.
Конфіденційні (таємні, для службового користування) документи не підлягають розголошенню й доступні обмеженому колу осіб. Вони мають грифи "Для службового користування", "Таємно", "Цілком таємно", "Конфіденційно" та ін.
За стадіями створення - оригінали, копії, дублікати, витяги, відпуски.
Оригінал - примірник службового документа, що першим набуває сили.
Копія - документ, то містить точне знакове відтворення іншого документа. На копії завжди ставлять позначку "Копія" праворуч угорі. Копію документа виготовляють і видають тільки з дозволу керівника підприємства або керівника відповідного підрозділу. Підприємство може засвідчувати копії лише тих документів, які створюються на ньому (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і приватних нотаріусів). Під час виготовлення копії текст документа відтворюється повністю включно з елементами бланка, засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу, та печаткою.
Дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.
Витяг - засвідчена копія частини тексту службового документа.
Відпуск - копія вихідного документа, що залишається в адресанта.
За строками зберігання - постійного (довічне зберігання документів), тривалого (понад 10 років), тимчасового (до 10 років) зберігання.
За технікою відтворення - рукописні і надруковані.
Рукописний - документ, зміст якого особа написала власноруч чи іншим безпосереднім способом.
Надрукований - документ, зміст якого зафіксовано друкувальними пристроями.
За способом фіксації інформації - письмові, графічні, електронні, фото-, фоно-, відео-документи та ін.
Письмовий - текстовий документ, зміст якого зафіксовано друкувальними пристроями.
Графічний - зображувальний документ, зміст якого зафіксовано у вигляді малюнка або креслення лініями, штрихами, світлотінню.
Електронний - документ, який створюють та використовують тільки в мережах комп'ютерної системи.
Фото-, фоно - та відеодокументи - документи, зміст яких зафіксовано за допомогою відповідно: фотографічних зображень, будь-якою системою звукозаписування чи засобами відеозаписувания.
Розділ 3. Службові та розпорядчі документи
3.1 Оформлення заяви
Заява - це документ, що містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, який подають на ім'я посадової особи. Заяви бувають особисті та службові.
Особиста заява містить прохання особи до керівника підприємства або підрозділу, її пишуть власноруч в одному примірнику.
Службову заяву укладає посадова особа від власного імені або від імені підприємства і вона адресована посадовій особі іншого підприємства, структури тощо. Такий документ можна відтворити механічним способом у кількох примірниках. Службова заява містить додаткові реквізити (назву та адресу організацій, вихідний номер документа тощо).
Тексти заяв про прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи, про надання відпустки, матеріальної допомоги тощо мають свою специфіку. Тому з метою надання заявникам допомоги в оформленні цих документів працівникам кадрових служб доцільно оформити трафаретні зразки таких заяв, а також попереджувати авторів заяв про вимоги до їх оформлення.
Заяви найчастіше оформлюють від руки на чистому аркуші паперу формату А4 або на бланку з трафаретним текстом. У будь-якому випадку мають бути дотримані встановлені береги, а саме: ЗО мм-лівий, 10 мм - правий, по 20 мм - верхній та нижній.
Заява складається з таких реквізитів:
Адресат - назва посади, повна назва установи, прізвище та ініціали керівника в давальному відмінку.
Відомості про адресанта (заявника). У відомостях про себе зазначають: прізвище, ім'я та по батькові (у родовому відмінку), домашню адресу та номер телефону (зовнішня особиста заява), паспортні дані та номер ідентифікаційного коду (за потреби). У службових заявах працівники не вказують домашню адресу, але обов'язково назву посади.
Кожен елемент реквізиту адресата і відомостей про заявника оформлюється з окремого рядка.
Назву виду документа пишуть з великої літери посередині рядка, крапку не ставлять. Заголовок до тексту заяви не складають.
Текст є найважливішим елементом заяви. Його починають писати з абзацу з великої літери. У ньому стисло і конкретно подають необхідну інформацію, що має забезпечити позитивне вирішення питання, порушеного в заяві.
Структурно текст складається з: прохання (прошу прийняти, прошу надати, прошу звільнити, прошу перевести, прошу дозволити тощо);
і обґрунтування (у зв'язку з..., через..., з огляду на..., відповідно до..., оскільки... тощо). Додаток як підстава заяви містить перелік документів, які додаються до неї (копії дипломів, довідки-виклики з навчальних закладів, медичні довідки тощо), із точним зазначенням виду і на зви документа а також кількості сторінок.
Оформляють додатки кількома способами:
після тексту з абзацу пишуть "До заяви додаю" і подають повні назви документів у формі знахідного відмінка;
після тексту пишуть "До заяви додаються такі документи" або "Додаток" і вказують назви документів у формі називного відмінка.
Дата написання проставляється заявником власноруч під час написання заяви (ліворуч).
Підпис проставляється праворуч навпроти дати написання заяви. (Додаток 16)
Розшифрування особистого підпису заявника не вимагається, оскільки його прізвище та ініціали обов'язково зазначаються у відомостях про заявника.
У разі потреби заяву може бути завізовано посадовою особою, яка бере участь у вирішенні питання, порушеного в заяві (керівником структурного підрозділу, в якому працює заявник, керівником кадрової, фінансової чи юридичної служби тощо).
Резолюцію на заяві проставляють на вільному від тексту місці, як правило, у верхній частині першого аркуша заяви.
3.2 Вимоги до автобіографії
Автобіографія - це документ, у якому особа викладає основні факти свого життя. Вона складається працівником самостійно і є обов'язковим документом особової справи. Текст автобіографії пишуть власноруч на аркуші паперу формату А4 або на спеціальному бланку. Автобіографія складається з таких реквізитів:
назва виду документа (розміщується по середині рядка, крапка після назви не ставиться);
текст,
дата написання - (під текстом ліворуч);
підпис (під текстом праворуч).
У тексті автобіографії зазначають: своє прізвище, ім'я, по батькові;
дату народження (число, місяць, рік);
місце народження (місто, село, район, область, країна);
відомості про освіту (повна назва всіх навчальних закладів, де здобували освіту, та спеціальність, яку отримали після навчання); відомості про трудову діяльність (у хронологічному порядку вказують усі назви місць роботи й посади, які обіймали); відомості про участь у громадській роботі (всі її види); відомості про нагороди та заохочення; стислі відомості про склад сім'ї; домашня адреса та телефон (у разі потреби).
Текст автобіографії викладається від першої особи, але не потрібно зловживати займенником "я".
Інформацію слід подавати вичерпно, точно, стисло, приділяти основну увагу фактам, а не вдаватися до міркувань та опису подій. Кожне нове повідомлення слід писати з абзацу і не допускати виправлень. (Додаток 17)
3.3 Реквізити характеристики
Характеристика - це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей конкретної особи. Цей документ складають на вимогу самого працівника або на письмовий запит підприємства, установи, організації. Характеристика може бути потрібна в разі вступу до навчального закладу, висування на обрані посади, для участі в конкурсі, атестації працівника тощо.
Характеристика складається з таких реквізитів:
Назва виду документа.
Відомості про особу, якій видається характеристика: прізвище, ім'я, по батькові, посада, рік народження, національність, освіта. Анкетні відомості пишуть праворуч або посередині у стовпчик. Вони подаються у формі родового відмінка (без прийменника), а відомості про освіту - у називному відмінку.
Текст, який містить таку інформацію:
трудова діяльність особи (з якого часу працює або навчається);
ставлення до службових обов'язків (ставлення до роботи чи навчання;
рівень професійної майстерності;
які успіхи та досягнення має в роботі, навчанні, творчості;
відомості про державні нагороди та заохочення);
громадська діяльність;
моральні якості (риси характеру, рівень авторитету серед співробітників);
призначення характеристики.
На кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня.
Атестаційна характеристика має містити аналіз виконання працівником посадових обов'язків, відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо. (Додаток 18)
Характеристика-подання необхідна під час висування на виборні посади чи для підготовки документів на присвоєння звання, зокрема військового, при обранні на посаду за конкурсом, вступу до навчального закладу тощо.
Матеріалом для написання педагогічної характеристики є факти, зібрані в процесі спостереження за учнем чи студентом. У характеристиці описують усі якості особистості, які створюють цілісне уявлення про особу.
3.4 Рекомендаційний лист
Рекомендаційний лист - це службовий документ, який містить позитивний чи негативний відгук про особу. Його подають у різних випадках: клопотання про підвищення на посаді або одержання гранту, вступ до вищого навчального закладу, влаштування на нову роботу, збирання інформації про ділових партнерів тощо. Рекомендація (від лат. rесотепdаtіо - доручення) - письмовий або усний відгук про роботу, діяльність якої-небудь особи, а також вказівка або порада. Так, рекомендаційний лист часто оформлюють на бланку установи, засвідчують підписом керівника та печаткою підприємства. Обов'язкові реквізити цього документа такі: заголовок, текст, печатка або штамп (необов'язковий реквізит), дата складання. Крім того, у рекомендаційному листі можуть бути вказані контактні дані: телефон, адреса електронної пошти тощо. Після тексту вказують посаду, прізвище й ініціали особи, яка дає рекомендацію. Якщо лист не особистий, підпис засвідчують печаткою. Рекомендаційний лист має бути коротким (на одну сторінку), але змістовним, чітко характеризувати особу. (Додаток 19)
3.5 Основні вимоги до розпорядчих документів
Призначення розпорядчих документів - регулювати діяльність органу управління задля ефективної реалізації поставлених перед ним завдань. Регулятивна функція спрямовується від керівника підприємства до керівників структурних підрозділів та працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління.
До групи розпорядчих документів належать:
постанови;
рішення;
ухвали;
накази (розпорядження);
вказівки.
Постанови є адміністративними актами загального порядку, які не можуть вичерпати себе одноразовим виконанням і зберігають чинність до їх відміни.
Рішення можуть бути спільними актами, виданими кількома державними органами, громадськими організаціями чи об'єднаннями тощо.
Наказ (розпорядження) - це розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, установи, організації, який приймає одноосібне рішення (генеральний директор, директор) або діє від імені колегіального органу управління (голова правління) у межах своїх повноважень з метою вирішення основних і оперативних завдань.
Наказ оформлюється на загальному чи спеціальному бланку підприємства або на чистих аркушах паперу формату А4 за допомогою друкарських засобів переважно з поздовжнім центрованим розміщенням реквізитів. До складу останніх належать:
зображення Державного герба України (для державних установ);
зображення емблеми підприємства або товарного знака (знака обслуговування);
назва організації вищого рівня - оформлюється залежно від відомчого підпорядкування, а для внутрішніх потреб - за рішенням підприємства;
назва підприємства (повна чи скорочена) - автора документа - наводиться відповідно до установчих документів (статуту, положення, установчого договору);
назва структурного підрозділу або територіального відділення, філії - зазначається на бланку, якщо структурний підрозділ є автором документа, а його керівник має право видавати окремі види розпорядчих документів;
назва виду документа - оформлюється великими літерами без відступу від межі лівого берега при кутовому розташуванні реквізитів або центровано - при поздовжньому;
дата наказу - дата його підписання. Останнє здійснюється в процесі затвердження розпорядчого документа керівником, який робить запис від руки, заповнюючи трафаретну форму, подану від межі лівого берега на спеціально відведеному схемою розташування реквізитів місці. (Додаток 20)
реєстраційний індекс документа - складається з порядкового номера наказу з можливим відтворенням, за рішенням організації, індексу справи за номенклатурою справ.
місце складання або видання документа - проставляється центровано при поздовжньому розташуванні реквізитів, від межі лівого берега - при кутовому;
заголовок до тексту документа - стисло передає основний зміст наказу.
відмітка про контроль - проставляється в разі потреби від руки літерним позначенням "К" чи словом або за допомогою штампа на лівому березі першого аркуша документа на рівні заголовка до тексту;
текст документа;
відмітка про наявність додатків - проставляється в разі потреби. Додатки є невід'ємною частиною розпорядчого документа. Кожен додаток візується на його останньому аркуші керівником підрозділу, який готував цей додаток до проекту документа, або вищим керівником;
підпис - оформлюють згідно з ДСТУ 4163-2003 - реквізит власноручно проставляється керівником підприємства на першому примірнику документа. У разі його тривалої відсутності таким правом (за окремим наказом) наділяється особа, якій доручено тимчасове виконання обов'язків керівника.
зовнішнє погодження - здійснюється тоді, коли інформація, наведена в розпорядчому документі, стосується сфери інтересів інших підприємств. Воно може виконуватися однією особою чи колегіальне й оформлюється відповідним чином із зазначенням грифа погодження або документується на окремому аркуші погодження з позначкою в розпорядчому документі "Аркуш погодження додається", що проставляється на місці відповідного грифа;
візи документа - проставляють у разі потреби в наказах на лицьовому або зворотному (за відсутності місця на лицьовому) боці останнього аркуша. Незалежно від того, де проставляються візи, вони обов'язково мають містити повну назву посади працівника, його особистий підпис, розшифрування підпису, дату, а якщо необхідно - додаткову оцінку (як от: "Зауваження і пропозиції додаю", "Заперечую") ',
прізвище або ПІБ виконавця та номер його телефону - дані про посадову особу, що є укладачем проекту документа, їх проставляють у нижній частині робочої площі останнього аркуша наказу або ж на звороті документа. Крім того, відмітка із зазначенням прізвища або ПІБ укладача проекту документа і номера його службового телефону може містити інформацію про кількість примірників документа та їх спрямування. Відомості про адресатів розпорядчого документа можуть оформлятися і на окремому листку - "Аркуші надсилань", у якому вказують назви структурних підрозділів або прізвища керівників, яким адресується примірник наказу.
відмітка про виконання документа і направлення його до справи - проставляється від руки в лівому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша наказу для подальшого формування документів у справи;
відмітка про наявність документа в електронній формі - проставляється за допомогою нижнього колонтитулу в центрі нижньої о берега лицьового боку першого аркуша документа;
запис про державну реєстрацію-фіксується тільки на нормативних актах (наказах і постановах міністерств та інших органів державної виконавчої влади). Здійснюється це в Міністерстві юстиції України з метою внесення до державного реєстру. Для цього в нормативних актах у верхньому правому куті після номера акта чи грифа затвердження залишається вільне місце.
Текстова частина розпорядчих документів потребує максимальної чіткості у викладенні змісту, однозначність є обов'язковою вимогою до всіх комунікативних одиниць тексту. Показовим у розпорядчих документах є членування тексту, а саме: чітке виокремлення констатуючої (вступної) та розпорядчої (основної) частин. Просторово й логічно відділені, вони характеризуються певною автономністю. У вступі обґрунтовується основна ідея повідомлення із зазначенням його підстави, мети та причини. Водночас основний зміст інформації не розкривається.
Структурі вступної частини притаманні такі компоненти:
анотаційність - перерахування проблем, викладених в основному тексті;
прагматичність - опис цільової установки наказу;
концептуальність - деякі теоретико-методологічні та інші положення, що становлять основу документа;
енциклопедичність - опис робіт, що передували діям, про які йдеться в документі, - на змістовому рівні знаходить свій вияв у висвітленні трьох ключових моментів констатуючої частини.
Базою для обгрунтування дій можуть виступати:
посилання на нормативно-правовий акт організації вищого рівня або власний раніше виданий документ (організаційний, розпорядчий, плановий або ін) із зазначенням його назви, автора, дати, номера, заголовка до тексту;
формулювання мети і завдань, що мають бути вирішені підприємством;
опис фактів або подій, що стали причиною видання наказу.
Одночасна наявність у вступній частині всіх зазначених складників, а саме - підставі, мети та причини видання наказу, не обов'язкова.
Зміст констатуючої частини зазвичай передається із застосуванням усталених прийменникових конструкцій та дієприслівникових зворотів. Серед найбільш уживаних: згідно з, на виконання, відповідно до, з огляду на, з метою, у зв'язку з, на впровадження та ін.
Утім, констатуючої частини може і не бути, якщо пропоновані до виконання дії не потребують роз'яснення.
Вступна та основна частини розпорядчого документа поєднуються ключовими мовами - (своєрідним структурно-логічним сполучним елементом), які водночас виступають найбільшим виразником директивності. їх змінюють залежно від змісту розпорядчого документа. Так, тексти розпорядчих наказів (розпоряджень) підприємств, які затверджуються керівником одноосібне, подаються від першої особи у формі однини: "НАКАЗУЮ: " - у наказах, "ПРОПОНУЮ: ", "ЗОБОВ'ЯЗУЮ: ", "ДОРУЧАЮ: " - у розпорядженнях.
Машинописним способом ключові слова відокремлюються одним міжрядковим інтервалом окремим рядком від межі лівого берега, що є логічним продовженням зазначеного в констатуючій частині та початком розпорядчої частини. Жодного розділового знака на межі вступної частини та ключового слова не ставиться, за винятком потреби в узгодженні з правилами. На межі ключового слова і розпорядчої частини ставиться двокрапка, адже за змістом є потреба в додатковому поясненні (а саме?, що?).
Розпорядча частина має бути чітко структурована. Тому обов'язковою умовою розпорядчих документів виступає рубрикація тексту, за якої пункти і підпункти основної частини наказу нумеруються арабськими цифрами в такий спосіб:
1.
1.1
1.2
2.
Кожен пункт розпорядчої частини має три ключові моменти, які передбачають відповіді на запитання:
1) зміст завдання (що зробити?);
2) термін виконання (до якого часу, коли?);
3) відповідальний виконавець (хто має зробити?).
Складники розпорядчої частини можуть реалізовуватися за іншою структурно-логічною схемою:
1) назва посади, прізвище, ініціали виконавця або виконавців (хто має виконати доручення?);
2) доручення (що зробити?);
3) термін виконання доручення (коли?).
Термін виконання відтворюють такими граматичними формами: з... до, з... по. до..., на час складання звіту, постійно, у термін д. .
Вказівку про виконавця оформлюють шляхом:
використання давального відмінка для посади, прізвища й ініціалів відповідального виконавця або зазначенням структурного підрозділу та керівника відповідного рівня, прізвище якого подають у дужках: "Директору з кадрових питань Гримко С.Я." або "Службі персоналу (Самійленко А. І)";
узаконеного відступу від послідовного викладу, графічно оформленими дужками: " (відповідальний - інспектор з кадрів Романченко Р.Р.)".
Розпорядчі документи зазвичай підлягають або негайному виконанню, або виконанню в обумовлений термін. Кожен пункт або підпункт розпорядчої частини проекту наказу (розпорядження) містить тільки одне завдання з одним терміном.
Якщо виконавцем зазначено структурний підрозділ, у дужках подають прізвище його керівника, який для реалізації цього завдання окремим розпорядчим документом призначить безпосередніх виконавців, наприклад: "Юридичному управлінню (Зарудний О. Б) подати Положення про експертну раду з питань використання коштів резерву на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України".
До такого способу вдаються лише на підприємствах з великим обсягом документообігу, а також за неможливості одразу визначити відповідального виконавця.
До наказу не слід включати пункт "Наказ довести до відома... ". Підрозділи (працівники), до відома яких необхідно довести наказ, зазначають у списку розсилань, який виконавець готує разом із проектом наказу.
Логічної та структурної завершеності розпорядчій частині наказів надає її останній пункт, зміст якого може бути таким:
контроль за виконанням наказу покласти на... (посада, прізвище, ініціали відповідального виконавця наказу в цілому);
контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Склавши проект наказу (розпорядження) слід переконатися, що він написаний чітко, зрозуміло, з дотриманням усіх правил оформлення та мовних норм. Варто уникати складних підрядних речень і великої кількості прислівникових та дієприслівникових зворотів. У тексті наказу (розпорядження) не можна вживати довільні скорочення і не бажано - скорочені назви підприємств і структурних підрозділів, посад. Варто уникати застосування різних, хоча й рівнозначних, термінів для позначення одного й того ж поняття (наприклад, фактор і чинник). Недоречним є вживання будь-яких побажань і висловів на зразок: підняти рівень, звернути увагу, посилити контроль тощо.
Недотримання зазначених вимог може спричинити неадекватну інтерпретацію повідомлення, неправильне його тлумачення. Одним з наслідків може бути невиконання чи неповне або невчасне виконання наказу, зумовлене неузгодженістю дій. Тому під час складання розпорядчих документів слід особливо уважно ставитися не лише до оформлення реквізитів, а й до мовностилістичного аспекту.
Висновки
Сучасне діловодство - система життєвою важливих дій організації, пов’язаних, в першу чергу з діловою документацією, яка необхідна для функціонування сучасних закладів різних форм власності і засобів, які забезпечують її надійність в різних формах ділового спілкування, що мають документальне відображення.
Діловиробничий процес передбачає не тільки правильне оформлення та функціонування документів, а й наявність знань з організації окремих ділянок роботи, що повинні документуватися, а саме організації ділових масових заходів, що сприяють розвитку і вдосконаленню діловиробничого потенціалу установи.
Документи повинні бути оформлені належним чином з усвідомленням всієї відповідальності. Документи, в більшості випадків, є вагомим і незаперечним аргументом при вирішенні суперечок між діловими партнерам і є засобом підтвердження правомірності дій керівників з юридичної точки зору.
Моя робота полягала в ознайомленні з новим журналом "Кадровик України" та розділами, присвяченим роботі з документами.
В журналі наведено розгорнуті характеристики основних нормативних положень щодо створення документів, які мусить знати управлінський персонал для оперативної орієнтації у виборці управлінських рішень.
Велику увагу приділено підготовці та оформленню документів що виникають у процесі діяльності будь-якої установи.
Вичерпно розглянуто склад загальної документації, необхідної для реалізації її функціональної мети, а також оптимальний перелік реквізитів, які допомагають користувачам оперативно підготувати документ.
Детально описано технологію, порядок контролю за виконанням документів за строками і з суті питання, організацію роботи апарату управління з оперативного пошуку та роботі з необхідною інформацією.
Таким чином, знання основ діловедення на сучасному етапі дозволить спеціалістам працювати оперативно і це допоможе уникнути непорозумінь і конфліктів. Статті та рубрики журналу допомагають освоїти всі необхідні навички роботи з документами.
список використаних джерел та літератури
Беспянська Г. "Основні вимоги до оформлення реквізитів". "КУ" №4, №5 2008.
Беспянська Г. "Організація конфіденційного діловодства на підприємстві". "КУ" №11 2007, №1 2008.
Беспянська Г. "Особливості складання та оформлення розпорядчих документів" "КУ" №8 2008.
Беспянська Г. "Службові довідки види, порядок складання і термін зберігання" "КУ" №112007, №1 2008.
Блощинська В.А. Сучасне діловодство. Навч. посібник, Ів.-Франківськ, ЦУЛ, 2005.
Віденко А.Н. Сучасне діловодство. К., Вища школа, 1998.
Головач А.С. Зразки оформлення документів. Донецьк, Сталкер, 1997.
Губенко Л. Г., Нємцов В.Д. Ділові папери в менеджменті. Навч. посібник. К., ТОВ "УВПК ЕксОб", 2002.
Діденко А.Н. Сучасне діловодство. К., Либідь, 2000.
Комова М.І. Діловодство. Навч. посібник, Львів, Тріада, 2006.
Паланська Л. "Окремі питання діловодства на підприємстві". "КУ"№1, 2007.
Паланська Л. "Реєстрація службових документів" №5 2007.
Палеха Ю.І. Документаційне забезпечення управління. Підручник. К., МАУП, 1997.
Пашутинський Є. Діловодство кадрової служби. К., КНТ, 2004.
Стрельніков А. "Про порядок використання печаток і штампів у роботі кадрової служби". "КУ" №12, 2008.
Яковченко В. "Загальні вимоги до складання та оформлення документів" "КУ" №1,№2, №3,№4,№5 2007.
Яковченко В. "Складання та оформлення службових документів" "КУ" №6,№8 2007.
Додатки
Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ
вул. Воровського, 24, Київ 01010
тел.216-36-36, 216-36-38
Додаток 4

ДЕРЖАВНИЙ ПОЖЕЖНИЙ НАГЛЯД
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МНС УКРАЇНИ В МІСТІ КИЄВІ
вул. Володимирська, 13, м. Київ, 01025 тел.226-20-24, 272-65-12
Додаток 5
НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"
ДОЧІРНЯ КОМПАНІЯ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"
Додаток 6
МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
"УКРЗАЛІЗНИЦЯ"
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ЗАЛІЗНИЧНИХ
РЕФРИЖЕРАТОРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
Додаток 7
СПІЛЬНЕ УКАЇНСЬКО - РОСІЙСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІКАР"
СОВМЕСТНОЕ УКРАИНСКО - РОСИЙСКОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ "ИКАР"
Додаток 8
Міністерство праці Міністерство освіти і Державний комітет
та соціальної політики науки України статистики України
Додаток 9
ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
"ТОРНАДО"
Вул. Новопольова,21, Київ, 01123
Тел. (+38 044) 537-31-56, факс: (+38 044) 537-31-57
Р/р 260020238800 в АБ "Брокбізнесбанк" м. Києва, МФО 300249
E-mail: specodiag@tornado. mail
Додаток 10
ДОНЕЦЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД
АКТ
04.01.2007 №58/4
м. Донецьк
Додаток 11
ЗАТВЕРДЖУЮ
Проректор Національного
педагогічного університету
ім. М.П. Драгоманова
Підпис І.І. Дробот
8 травня 2006 р.
Додаток 12
ЗАТВЕРДЖЕНО
Протокол загальних зборів
Акціонерів ВАТ "Дніпро"
13.02.2003 №2
Додаток 13
ПОГОДЖЕНО
Директор КП "Софія"
(підпис) О.В. Дмитрук
"____"________20__р.
Додаток 14
Оголошення надруковано в № 67
До справи № 03-67
Секретар (підпис) К. Орловська
23.09.2008
Додаток 15
ЗАРЕЄСТРОВАНО
У Міністерстві юстиції України
"25" вересня 2008р.
За № 056/4568
Керівник реєструвального органу
(підпис)
Додаток 16
ФОРМА ЗАЯВИ ПРО ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ (формат А4)
Керівнику _____________________________________
(назва організації)
Прізвище, ініціали керівника
Прізвище, ім’я, по батькові
заявника (у родовому відмінку)
Домашня адреса,
номер телефону (за потреби)
Паспортні дані, ідентифікаційний код
ЗАЯВА
Прошу прийняти мене на роботу
________________________________________________
(назва посади, структурного підрозділу)
з_______________________________________________
(дата прийняття, умови)
Відмітка про наявність додатків (за потреби)
Дата Підпис заявника
Додаток 17
АВТОБІОГРАФІЯ
Я, Ярощук Андрій Васильович, народився 15 грудня 1963 року в селі Соснівка Уманського району Черкаської області. У 1970 р. пішов до школи. Закінчив школу в 1980 р. із золотою медаллю.
У1980 році вступив на фінансово-економічний факультет Київського інституту народного господарства і закінчив його у 1985 році, здобувши спеціальність економіст.
З 1991 по 1992 рік працював у Жовтневому відділенні держбанку м. Києва. З 1993 р. працюю в департаменті бухгалтерського обліку НБУ на посаді головного економіста відділу методології.
У1991 році закінчив трирічні міські курси англійської мови.
Склад сім "і:
мати - Стеценко Стефанія Василівна, пенсіонер;
дружина - Ярощук Марія Степанівна, учитель хімії середньої школи № 45 м. Києва;
дочка - Ярощук Світлана Андріївна, навчається у 7 класі середньої школи № 88 м. Києва.
22 жовтня 2000 р. Ярощук А.В.
Додаток 18
___________________________________
(назва підприємства)
___________________________________
(назва структурного підрозділу)
НОМЕНКЛАТУРА СПРАВИ №______
на 20_____р.
| Індекс справи |
Заголовок справи (тому, частини) |
Кількість справ (томів, частин) |
Строк зберігання справи (тому, частини) і номер статті за Переліком |
Примітки |
_________________________________ _______________
(посада керівника структурного підрозділу) (підпис) (ініціали, прізвище)
ПОГОДЖЕНО:
______________________________________ __________________
(посада керівника архівного підрозділу) (підпис) (ініціали, прізвище)
___________________ (дата)
Додаток 19
Шановна Ірино Петрівно!
Знаємо, що Ви шукаєте працівника на посаду______________. Дозвольте рекомендувати Вам пані Омельченко Олександру Вікторівну, з якою ми знайомі вже протягом трьох років. Ми працювали з нею в Банку "Ресурс", де вона пройшла шлях від провідного спеціаліста до начальника служби діловодства.
За час роботи пані Олександра виявила себе з найкращого боку. Вона принципова, уважна до колег, професійно підготовлена, вміє самостійно приймати рішення, любить свою роботу. Брала участь у складанні Інструкції з діловодства, посадових інструкцій працівників відділу, провела 5 семінарів з діловодства для працівників Банку та організовувала семінари