Облік виробничих витрат у птахівництві
Собівартість продукції птахівництва визначається шляхом ділення витрат на утримання групи птиці на кількість відповідної продукції.
За промисловим і батьківським стадом курей та дорослої птиці калькулюється собівартість 1 тис. шт. яєць. Для цього із загальної суми витрат на утримання дорослого стада птиці виключають собівартість побічної продукції (пух, перо, пташиний послід, биті яйця). Сума, що залишилася, і складає собівартість яєць.
Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності – за реалізаційними цінами.
За молодняком усіх видів птиці обчислюється собівартість живої маси. Для визначення собівартості 1 ц. приросту живої маси необхідно суму витрат на вирощування молодняку, за винятком вартості побічної продукції, поділити на кількість центнерів одержаного приросту живої маси. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами.
Собівартість 1 ц. живої маси молодняку птиці обчислюється аналогічно до собівартості 1 ц. живої маси молодняку великої рогатої худоби.
По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового молодняку птиці.
Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Його визначають так:
Н = С:Т х К х Д,
Де Н – сума незавершеного виробництва;
С – планова собівартість однієї голови добового молодняку птиці;
Т – тривалість інкубації в днях;
К – кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року;
Д – фактичний період інкубації закладених яєць в днях.
Розглянемо методику розрахунку незавершеного виробництва на прикладі інкубації яєць в СВК „Вільнянськ”. В інкубатор 26 грудня закладено 40000 штук курячих яєць. Тривалість інкубації 21 день. Планова собівартість курчат в добовому віці 0,28 грн. Фактична тривалість інкубації в грудні була 5 днів (31 – 26 = 5). За таких умов собівартість незавершеного виробництва (0,28/21*40000*5 = 2667) – 2667 грн.
Сума витрат, що відноситься на одержану продукцію, дорівнює сумі незавершеного виробництва на початок року плюс витрати за рік мінус вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму на кількість голів, визначають собівартість голови добового молодняку птиці.
Витрати на інкубацію яєць, які закладені після 10 грудня, розглядаються як затрати на незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняку птиці слід поділити на тривалість інкубації у днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації у днях. У процесі інкубації поряд з основною продукцією (добовим молодняком) одержують побічну продукцію: незапліднені яйця (визначаються після першого міражу); яйця, вилучені з інкубатора після другого міражу і використані на годівлю птиці; м’ясо забитих добових півників, призначених на корм тваринам; інша побічна продукція (шкарлупа, задохлики). Вартість побічної продукції за реалізаційними цінами чи цінами її використання віднімається від загальної суми витрат по цеху інкубації, які відносяться на продукцію звітного року.
Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.
Структура собівартості – це калькуляція собівартості.
Розглянемо калькуляцію собівартості на прикладі таблиць 1.3.1 та 1.3.2.
Таблиця 1.3.1- Калькуляція собівартості добових курчат.
| Показники | Кількість, голів |
Сума, грн.. |
| Незавершене виробництво на початок року | 5000 | 1850 |
| Закладено яйця в інкубатор у звітному році | 350000 | 50085 |
| Добові пташенята за плановою собівартістю, голів | 312000 | 193440 |
| Витрати по цеху інкубації за звітний рік | - | 135473 |
| Вартість побічної продукції | - | 3200 |
| Незавершене виробництво на кінець року | 10000 | 3248 |
| Фактична собівартість добових курчат | - | 180960 |
| Фактична собівартість одного добового курчати | - | 0,58 |
При одночасній інкубації яєць різних видів птиці обчислення собівартості добових курчат проводиться таким чином. Кількість і вартість яєць, закладених на інкубацію, є прямими витратами, тому їх необхідно прямо відносити на собівартість молодняку кожного виду птиці. Всі інші витрати по цеху інкубації розподіляються на відповідні види добового молодняку птиці за допомогою таких коефіцієнтів: яйце куряче – 1,0; качине – 2,5; гусяче – 5,0.
Таблиця 1.3.2 – Калькуляція собівартості добового молодняку курей і качок.
| Показники | Кури | Качки | Разом |
| Закладено яєць протягом року на інкубацію, шт.. | 410000 | 15000 | - |
| Коефіцієнт переведення яєць в умовні яйця | 1,0 | 2,5 | - |
| Кількість умовних яєць, шт.. | 410000 | 37500 | 447500 |
| Фактична собівартість яєць, грн.. | 58671 | 4950 | 63621 |
| Розподіляємо витрати по цеху інкубації, грн.. | 155800 | 14250 | 170050 |
| Оприбуткований добовий молодняк, голів. | 384000 | 13500 | - |
| Загальна сума витрат, грн.. | 214471 | 19200 | 233671 |
| Вартість побічної продукції, грн.. | 4200 | 925 | 5125 |
| Фактична собівартість добового молодняку, грн.. | 210271 | 18275 | 228546 |
| Фактична собівартість однієї голови добового молодняку, грн.. | 0,55 | 1,35 | - |
Таблиця 1.3.3. – Динаміка собівартості продукції птахівництва.
№ |
Види продукції | Роки | Звітний рік у % до: | ||||||
| 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | |||||||
| Собівартість 1 ц., в грн. | Всього витрат, тис. грн. | Собівартість 1 ц., в грн. | Всього витрат, тис. грн. | Собівартість 1 ц., в грн. | Всього витрат, тис. грн. | 2002 р. | 2003 р. | ||
| 1 | Яйця, тис.шт. | 90,11 | 270 | 98,78 | 346 | 131,9 | 1517 | 133,5 | 146,4 |
| 2 | Приріст курей | 6,88 | 1058 | 5,91 | 951 | 19,28 | 700 | 326 | 280 |
| 3 | Приріст качок | 7,03 | 485 | 4,96 | 581 | 5,46 | 303 | 110 | 77,6 |
| 4 | Разом | 104 | 1813 | 109,6 | 1878 | 156,6 | 2520 | - | - |
Аналізуючи дані таблиці 1.3.3 можна сказати, що у 2003 році собівартість яєць (тис. шт.) порівняно з 2001 р. та 2002 р. збільшилася відповідно на 46,4% (або на 33,12 грн.). Приріст курей: собівартість у 2003 р. також збільшилася порівняно з попередніми роками на 180%, а це майже у 2 рази.
А от приріст качок у 2003 р. порівняно з 2002 р. зменшилася на 22,4%.
Взагалі по господарству собівартість з роками збільшувалася у 2003 р. порівняно з 2001 р. на 47%. Це відбулося за рахунок того, що працівникам підвищили заробітну плату, також підвищилася ціна на корми для курей і качок.
2.4 Контроль витрат
Контроль економічної ефективності діяльності підприємства за даними обліку виробничих витрат повинен здійснюватися шляхом:
- співставлення фактичних витрат і собівартості в різних звітних періодах;
- співставлення фактичних витрат (загальних і прямих) одного періоду по різних місцях їх виникнення на підприємстві.
Контроль за формуванням собівартості продукції був завжди складною проблемою. Витрати підприємства з метою аналізу і контролю можна поділити на три великі групи.
Перша група – це прямі виробничі витрати: матеріальні витрати, витрати на оплату праці та інші витрати; їх прямо включають у собівартість продукції на підставі документів, що підтверджують їх здійснення.
До другої групи відносяться непрямі виробничі витрати, що включаються у собівартість продукції за допомогою спеціальних методів розподілу. До цих витрат відносяться загальновиробничі витрати.
Третя група витрат – це витрати, пов’язані з операційною діяльністю підприємства, але не включаються в собівартість продукції. До таких витрат відносяться адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші операційні витрати.
В умовах постійного розвитку ринку, правильність віднесення витрат на окремі види продукції повинна бути в центрі уваги бухгалтера, оскільки ця сторона фінансово-господарської діяльності є об’єктом аналізу при формуванні ціни. Основним документом, що регламентує облік і калькулювання витрат, є „Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у сільськогосподарському виробництві” № 59 від 05.07.2000 р., на основі якого розробляються галузеві інструкції з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому на кожному підприємстві є свої особливості в організації виробництва, які необхідно враховувати при організації обліку. З огляду на характер виробничого процесу на підприємстві, незавершеним виробництвом є інкубація яєць, облік яких утруднений. Приймаючи до уваги також тривалість операційного циклу, незавершене виробництво, виробляється по сумі прямих витрат (залишок по рахунку 23 „Виробництво”).
Вивчення обліку витрат на СВК „Вільнянськ” виявило, що з метою спрощення обліку на підприємстві не застосовується розподіл загальновиробничих витрат на постійні і змінні. Внутрішньогосподарським положенням встановлено, що для планування й обліку всі загальновиробничі витрати вважаються постійними.
СВК „Вільнянськ” сплачує комунальний податок.
В ході виборчої аудиторської перевірки встановлено слідуючі, моменти: порушень не виявлено, господарські операції в облікових регістрах відображені своєчасно, формування даних в аналітичному обліку здійснюється згідно первинних документів. В бухгалтерському обліку нарахування податків відображається:
На момент перевірки командировочні витрати, які відносяться на загальновиробничі витрати встановлено:
- в журналах реєстрації командировочних посвідчень листи пронумеровані та прошнуровані;
- суми командированих витрат відображаються по кредиту балансового рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами” з субрахунком 372 „Розрахунки з підзвітними особами” в журналі-ордері № 3. Доповнення до журналу-ордеру № 3 доповнює розділення підзвітних сум по кореспондованим рахункам.
В ході аудиторської перевірки встановлено:
1. Бувають випадки порушення хронології оформлення командировочних посвідчень. В книзі реєстрації не вказана дата видачі бланку командировочного посвідчення.
2. Також до авансових звітів додаються платіжні документи, дата яких не співпадає датам командировочних посвідчень та авансових звітів.
3. Встановлені випадки, коли до авансових звітів прикладаються заяви підзвітних осіб з проханням утримати недостатню суму із заробітної плати, також відсутній підпис керівника.
Інвентаризація проводиться шляхом фактичного заміру, зважування та рахування цінностей. Після перевірки складаються інвентаризаційні відомості та здаються в бухгалтерію підприємства.
В цехах основного виробництва організовано оперативний облік руху поголів’я птиці, складається баланс руху поголів’я по кожному цеху за місяць. В бухгалтерському обліку незавершене виробництво відображаються як дебетове сальдо по балансовому рахунку 23 „Виробництво”.
В фінансовій звітності сальдо балансового рахунку 23 „Виробництво” відображається в рядку 120 форми № 1 „Баланс”.
До вибіркової перевірки представлені первинні документи:
- інвентаризаційні відомості;
- відомості аналітичного обліку по балансовому рахунку 23 „Виробництво” , порушень не виявлено.
Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, отриманих в результаті обробки первинної документації. Згідно цих даних зведеного обліку витрат на виробництво складається калькуляція фактичної виробничої собівартості продукції.
Фактична виробнича собівартість готової продукції на підприємстві визначається розрахунковим шляхом, тобто ділення витрат на утримання відповідної групи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість відповідної продукції. В бухгалтерському обліку фактична собівартість товарної продукції відображається проводкою:
Дебет 26 „Готова продукція” Кредит 23 „Виробництво”
За перевіркою зведеного обліку витрат на виробництві порушень не виявлено, бухгалтерські реєстри оформлюються своєчасно.
3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ЗАТРАТ
3.1 Вдосконалення контролю витрат продукції птахівництва
Найважливішою функцією контролю є ліквідація недоліків у діяльності підприємств та Ії профілактика, сприяння підвищенню ефективності господарювання.
Порушення функцій бухгалтерського обліку у господарському механізмі всіх ланок пов’язані з незадовільною організацією бухгалтерського обліку та недодержанням його методології.
Рекомендації по поліпшенню обліку:
- дотримання методологій і нормативів;
- правильна організація бухгалтерського обліку;
- своєчасно виявити помилки та виправити їх;
- покращити автоматизацію в господарстві;
- уникати частих змін нормативних документів, великої завантаженості облікових працівників;
- встановити оптимальну чисельність облікового апарату;
- постійно підвищувати кваліфікацію спеціалістів та працівників облікового апарату та своєчасно ознайомлювати їх з новими положеннями обліку;
- посилити відповідальність за правильність та повноту відображення даних в документах обліку;
- використання досвіду обліку інших господарств, зарубіжного досвіду.
Заключним етапом організації оперативного економічного контролю за формуванням собівартості продукції являється складання проекту організації обліку виробництва і оперативного економічного контролю.
Крім того для модернізації контролю за формуванням собівартості продукції в СВК „Вільнянськ” ми пропонуємо впровадити в практику нормативний метод обліку затрат.
Таблиця 3.1.1 - Макет проекту організації обліку виробництва і оперативного контролю за формуванням собівартості продукції в СВК „Вільнянськ”.
| № п/п. | Складова частина проекту | Зміст складової частини проекту |
| 1 | Аналітичний облік виробництва | Організація аналітичного обліку основного виробництва і виробництва ремонтної майстерні |
| 2 | План облікових робіт по обліку виробництва | Складання посадових інструкцій для робітників відділу виробництва центральної бухгалтерії господарства і розробка індивідуальних графіків роботи співробітників виробничого відділу |
| 3 | Оперативний економічний контроль за формуванням собівартості продукції | Реєстрація відхилень від норм використання у виробництві праці, засобів і предметів праці. Використання даних про відхилення від норм, накопичених реєстрацією, для аналізу роботи структурних підрозділів |
| Дата | Головний бухгалтер (підпис) |
При організації нормативного метода кожному виробничому підрозділу підприємства на поточний місяць дається планове завдання по виробництву продукції, виконанню робіт. По дійсним в поточному місяці нормам затрат оборотних засобів, оплати труда і інших затрат виробництво продукції вираховують у вартісному вираженні за обліковими цінами.
На основі складеного плану виробництва продукції розраховують її нормативну собівартість. При її розрахунку нормують не тільки прямі, але і розподільчі і непрямі затрати (наприклад, амортизацію, поточний ремонт, загальногосподарські та загальновиробничі затрати).
Основними перевагами нормативного методу обліку затрат в птахівництві являються:
- фактичні затрати виробництва по кожній статті розраховують як суму або різницю між нормативною величиною та сумою відхилень від певних норм;
- фактичні затрати в журналі - ордері по обліку основного виробництва відображені загальною сумою, а наявність показників нормативної калькуляції дає змогу виявити відхилення від норми, а фактори подорожчання або здешевлення продукції виявляють уже в обліковому реєстрі;
- роздільне ведення обліку витрат підсилює аналітичні якості реєстрів бухгалтерського обліку, робить облік більш ефективним в оперативному керівництві господарством;
- фактичні затрати, передбачені нормативною калькуляцією і відхилення від встановлених норм в використаних реєстрах відображають роздільно наростаючим підсумком с начала року.
Перед СВК „Вільнянськ” постали деякі важливі проблеми. Це і велика конкуренція на ринках збуту, зростання собівартості продукції, направлення селекційної роботи, покращення раціону годівлі, зменшення витрат на утримання, повернення кредиту. Але господарство може покращити своє становище і зменшити собівартість продукції за рахунок гарного врожаю сільськогосподарських культур, підвищення збереженості поголів’я, енергозбереження і дотримання режиму годівлі виробничого скота.
3.2 Вдосконалення обліку витрат продукції птахівництва
Удосконаленням обліку витрат є розробка принципів управління витратами та шляхів їх зниження.
Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до:
- недопущення понаднормових витрат;
- системний підхід до управління витратами;
- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;
- управління витратами по всіх стадіях життєвого циклу виробу – від створення до реалізації;
- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;
- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат тощо.
Зниження витрат виробництва досягають після:
- використання технологічного обладнання;
- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників;
- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;
- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів;
- розробки оптимальної стратегії розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат.
Кожний напрям зниження витрат виробництва передбачає ряд заходів, які в сукупності складають конкретні плани.
В СВК „Вільнянськ” є резерви для збільшення виходу продукції птахівництва, це підвищення продуктивності птиці. Підвищення продуктивності птиці відбувається на основі інтенсифікації сільського господарства, яка в свою чергу є важливою умовою зниження собівартості продукції.
Важливим резервом підвищення продуктивності і ефективності продукції птахівництва є годівля птиці повноцінними комбікормами з додаванням вітамінних добавок типу „Префікс”, „Аматор”, що виготовлені відповідно до вікових груп і напряму використання поголів’я. Застосування сухого типу годівлі повноцінними комбікормами є важливою умовою зменшення витрат корму на одиницю продукції і основою впровадження індустріальної технології. Господарству необхідно збільшити рівень товарності продукції птахівництва. Для цього необхідно створити маркетингову службу, яка б займалася пошуком каналів реалізації продукції, створила б торгову марку продукції тощо.
Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств, є однією з умов їх виживання.
Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб’єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово – господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.
Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об’єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп’ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.
Комп’ютерна система бухгалтерського обліку (КСБО) забезпечує вирішення багатьох завдань через реєстрацію господарських фактів та обробки даних. КСБО на сьогодні дає можливість накопичувати, аналізувати, інтерпретувати та надавати інформацію користувачам бухгалтерського обліку.
Однак, існує проблема, пов’язана з вибором програмного забезпечення, яке б найбільш повно розкривало інформацію, сформовану за даними бухгалтерського обліку. Більшість існуючих бухгалтерських програм, які автоматизують облік, - це лише електронні таблиці, які самостійно виконують тільки рознесення проводок в регістри обліку. Крім того, як правило, бухгалтерська програма розробляється або програмістом, знайомим з усіма тонкощами системного програмування.
При комп’ютеризації обліку постають запитання: що автоматизовану систему обліку підприємство впроваджує не просто програмний продукт, але й часто несподівано для себе, нові методики управління підприємством. Якщо врахувати, що контроль змісту управлінського обліку здійснюється лише керівництвом підприємств, то за відсутності стандартів управлінського обліку в програмному забезпеченні може бути значна кількість варіантів трактування вимог керівництва.
Автоматизація обліку підвищує ефективність і прискорює процес обробки даних, надає оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не з метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.
За умови автоматизації бухгалтерського обліку інформація що генерується програмою, повинна бути зрозумілою користувачу. На рівні комп’ютерної програми повинен зникнути поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський та інші види. Якщо цей технічний крок буде зроблено і буде досягнута компактність, зручність, простота і надійність програмного забезпечення то, без сумніву, облік на підприємстві стане єдиним.
Існує думка, що застосування автоматизованої системи дозволяє ефективно вирішити проблему оперативності аналітичного обліку, так як ефективність бухгалтерського обліку та управління завдяки цьому повинна автоматично зрости.
Завдяки комп’ютеризації бухгалтерського обліку є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати декілька різних розрізів аналітики, які різносторонньо відображають первинну інформацію. В аналітичних рахунках інформація групується та узагальнюються в інтересах управління за певними ознаками. Тут значно підвищується інформаційна ємність системи рахунків та можливості більш детального і глибокого аналізу інформації.
Вважається, що впровадження КСБО на підприємстві призведе до поступової відмови від аналітичного обліку та його зміни обліком більш елементарних первинних об’єктів. Будь – яка ознака групування в рамках одного синтетичного рахунку стає основою системи аналітичних рахунків, і таких систем може бути безліч залежно від потреб управління.
Управлінський облік може бути організований по – різному:
- Без спеціального відображення операцій управлінського обліку на рахунках бухгалтерського обліку із застосуванням подвійного запису (тобто без ведення синтетичного обліку);
- З окремим відображенням операцій управлінського обліку на рахунках синтетичного обліку (в тому числі з застосуванням різних варіантів кореспонденції рахунків);
Звичайно, найпростіший варіант полягає в тому, щоб відображати операції управлінського обліку в загальний системі записів синтетичного бухгалтерського обліку без виділення окремої кореспонденції рахунків для цих операцій.
Комп’ютеризація обліку призводить до створення на підприємстві автоматизованих робочих місць (АРМ). АРМ бухгалтера призначене для автоматизованого виконання операцій на конкретній стадії облікового аналітичного процесів. Ця система є структурною одиницею автоматизованих систем управління, персональним засобом облікового працівника для планування, обробки фактичних даних і підготовки інформації для прийняття управлінських рішень.
АРМ бухгалтера за їх місцем у системі обліку підприємства можна поділити на такі рівні: АРМ у підрозділах підприємства (первинний облік); АРМ у бухгалтерії (ділянки обліку); АРМ головного бухгалтера (зведений облік); АРМ управлінців (функції обробки і аналізу даних без права зміни бухгалтерської інформації).
При широкому використанні комп’ютерної техніки постає питання про раціональне використання каналів зв’язку. В зв’язку з цим виникла необхідність в обмеженні інформації, тобто тієї її частини, яка отримала назву надлишкової, так як вона може призвести до прийняття помилкових управлінських рішень. Отже для управління необхідна тільки та інформація, на підставі якої приймаються рішення. Якщо управлінець має таку інформацію, то процес прийняття стає ефективним.
Для характеристики облікової інформації потрібно застосовувати поняття „кількість” і „якість”. При отриманні інформації її споживачі переслідують різні цілі, тому змінюється кількість і цінність інформації, що відповідає завданням організації фінансового і управлінського обліку. Отже ступінь релевантності інформації, яка використовується для прийняття рішень залежить від цілей окремої людини, тобто значна частина інформації, створена системою, використовується для декількох управлінських рішень і декількома особами, які приймають рішення.
Для того, щоб облікова інформація однозначно сприймалась тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві і тими хто її використовує, вона повинна відповідати наступним вимогам:
- достовірність – інформація повністю відображає господарські процеси на підприємстві і легко перевіряється
- значимість – інформація має бути корисною, ґрунтуватися на зворотному зв’язку і надходити до користувача в потрібний час. Зворотній зв’язок передбачає знання того, наскільки правильними виявились попередні очікування. Необхідно враховувати, що вигоди, отримані від користування облікової інформації, повинні перевищувати витрати на її утримання
- порівнянність і постійність – неможливо протягом звітного періоду використовувати різні методи бухгалтерського обліку, інакше втрачається можливість порівняння даних
- суттєвість - не потрібно втрачати час на облік незначних факторів, тобто якщо зусилля щодо обліку рівні з вартістю засобів, що обліковуються, облік необхідно спростити. Кожне підприємство вибирає свій рівень суттєвості обліку
- консервативність – необхідно вибирати оцінку, яка є менш оптимістичною, тобто необхідно враховувати можливу відсутність прибутку і можливі збитки. Це забезпечить обережність щодо оцінки активів, майна у визначенні величини прибутку
- повнота – інформація повинна містити максимум даних, необхідних користувачу.
Заключним етапом функціонування облікової інформації системи є комунікація (процес передачі і отримання) інформації особам, які приймають рішення. Таким чином, передача інформації особам , які приймають рішення, є також однією з функцій бухгалтерського обліку.
Отже, комп’ютеризація обліку на підприємстві надає ряд преваг для управлінського обліку серед яких:
1. оперативне ведення інформації, її обробка і формування вихідної інформації;
2. безпосереднє забезпечення контролю інформації;
3. збільшення швидкості обміну інформацією між управлінськими органами і керованими об’єктами;
4. скорочення ручної праці, пов’язаної з розрахунками аналітичних показників і заповненням форм внутрішньої бухгалтерської звітності;
зменшення витрат часу на підготовку інформації;
5. значне вдосконалення самого процесу організації обліку та формування показників бухгалтерської звітності..
4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
4.1 Заходи щодо забезпечення безпеки та охорони праці у
птахівництві.
Безпека процесів, пов’язаних з виробництвом продукції птахівництва, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з вимог безпеки до технологічних процесів, правилам охорони праці у сільськогосподарському виробництві.
У виробництві продукції птахівництва на працюючих можуть діяти небезпечні й шкідливі виробничі фактори такі як:
- біологічна небезпека (мікроорганізми, бактерії, віруси, гриби; і макроорганізми: тварини рослини, люди й продукти їхньої життєдіяльності, а також культури кліток і тканин);
- спільні хвороби для людей і тварин: туберкульоз, чума, аскаредіоз, сальмонельоз.
На підприємствах із виробництва продукції птахівництва повинні бути передбачені заходи щодо захисту працюючих від дії цих факторів.
Мікроклімат виробничого середовища не повинен чинити несприятливого впливу на працівників. У виробничих приміщеннях, де неможливо встановити допустимі нормативні показники мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, повинен бути забезпечений колективний або індивідуальний захист працівників. В інших виробничих та підсобних приміщеннях мікроклімат повинен відповідати ГОСТ 12.1.005 – 88
Рівень шуму на робочому місці повинен бути не більше 80 дБА відповідно до ГОСТ 12.1.003 – 83.
У разі відсутності технічної можливості зниження шуму на робочих місцях до гранично допустимих величин працівники допускаються до роботи лише при наявності засобів індивідуального захисту.
Біологічна безпека повинна забезпечуватися мінімальним часом контакту працівників із кормовими сумішами, екскрементами тварин і відходами виробництва, ефективною роботою вентиляції, систематичним проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, встановленням бактерицидних ламп та ін.
Температура поверхонь, що оточують постійне робоче місце, не повинна перевищувати 35єС.
Небезпечні місця та зони у цехах необхідно позначати попереджувальними знаками згідно з ГОСТ 12. 4. 026 – 76. Знаки безпеки повинні бути розміщені на видному місці.
Сигнальні пристрої, які попереджують про небезпеку, розміщують таким чином, щоб сигнали були помітними або добре прослуховуватись під час виконання виробничого процесу.
При проектуванні, організації і впровадженні виробничих процесів у птахівництві необхідно виконувати такі вимоги:
- утримання тварин;
- зменшення часу безпосереднього контакту працівників з птицею за рахунок заміни ручної праці на механізовану та автоматизовану;
- виключення шкідливої дії на працівників продуктів життєдіяльності птиці, а також матеріалів, які мають шкідливі властивості;
- використання засобів колективного та індивідуального захисту;
- заміни виробничих процесів і операцій, пов’язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні, а вміст шкідливих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій та рівнів;
- дотримання правил експлуатацій машин і обладнання, викладених в експлуатаційній документації;
- забезпечення заходів, направлених на запобігання проявленню небезпечних і шкідливих виробничих факторів у разі аварії;
- використання сигнальних пристроїв, кольорів і знаків безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026 – 76;
- своєчасного прибирання, знешкодження і знезараження виробничих відходів, які є джерелом шкідливих виробничих факторів.
Виробничі процеси, які супроводжуються забрудненням навколишнього середовища (повітря, ґрунту, водойм) і розповсюдженням шкідливих речовин у концентраціях, що перевищують гранично допустимі норми, встановлені відповідно до чинних стандартів та інших нормативних документів, проводити не дозволяється.
Для виробничих процесів, пов’язаних з виділенням і накопиченням шкідливих речовин та хвороботворних мікроорганізмів, потрібно передбачати устаткування для механічного очищення місць їх накопичення (виробничі приміщення, транспортні засоби тощо) з подальшим їх знешкодженням та знезараженням.
В місцях встановлення машин, механізмів, обладнання необхідно вивішувати інструкції по їх безпечному обслуговуванню і експлуатації.
Територія цехів, розміри санітарних захисних зон повинні відповідати вимогам ВНТП – СПП – 46 – 1 – 94, ДБН Б.2.4–3-95, ДНБ 360-92, Правил пожежної безпеки в Україні.
Освітлення території цехів, робочих місць виробничих приміщень, проходів, проїздів, входів, виходів і споруд повинно відповідати вимогам галузевих норм освітлення згідно зі СНиП ІІ-4-79.
При розміщенні будівель і споруд у цехах не допускається перехрещення шляхів переміщення сировини і готової продукції, відходів виробництва та харчової продукції, хворої або підозрюваної на захворювання птиці із здоровою.
Дороги, проїзди і пішохідні проходи повинні бути вільними для руху вирівняні, очищені від снігу і грязі, під час ожеледиці – посипані матеріалами, що запобігають сковзанню, а в темну пору – освітлені. Швидкість руху на території цеху має бути до 10 км/год, у виробничих приміщеннях – не більше 2 км/год.
Під′їздні шляхи до кормоцехів і майданчиків для прийому та навантаження кормів повинні мати тверде покриття.
Схема руху транспорту на території ферми з зазначенням дозволених заборонених напрямків, поворотів, стоянок, виїздів і в’їздів після затвердження і керівником підприємства доводять до відома всіх працівників і при в’їзді, а також на складних ділянках і у виробничих приміщеннях.
Для відведення виробничих стічних вод (стоків від миття обладнання ,цехів переробки продукції, пунктів утримання птиці перед забоєм, санітарного блоку тощо), а також господарсько-побутових стічних вод підприємство потрібно обладнувати каналізацією. Кількість та типи систем каналізації повинні визначатися з урахуванням забезпечення повного знезараження стоків.
Ділянка території цеху для приготування робочих рідин пестицидів, знезараження та знешкодження використаної тари, технічних засобів повинна бути заасфальтована або зацементована і мати ухил в бік бетонованого резервуара для збирання відпрацьованих рідин.
Ветеринарні служби (за винятком ветсанпропустників), котельні, гноєсховища відкритого типу розміщуються з навітряного боку відносно рози вітрів.
На території цеху потрібно влаштовувати спеціальні місця, для відпочинку і окремо - для куріння.
У виробничих приміщеннях передбачаються місця для вогнегасників, аптечок першої допомоги, плакатів із безпеки праці, пожежної безпеки і виробничої санітарії, а також плану безпечної евакуації людей і тварин під час пожежі.
Решітки зливних отворів і каналів у приміщеннях повинні бути на одному рівні з підлогою.
Двері або ворота у приміщеннях мають легко відкриватися назовні на всю ширину отвору і мати пристрої для фіксування дверних полотен у відкритому та закритому положеннях.
Віконні рами повинні мати легко керовані ручні або механізовані пристрої для відкриття й фіксації їх з підлоги у потрібному положенні.
Центральні пункти, управління технологічними процесами та устаткуванням повинні розміщуватися в окремих приміщеннях.
Технологічне проектування, будівництво приміщень і утримання птиці передбачається згідно з вимогами ОНТП 4-88, ДБН 13.2.2-1-95 та ВНТП- СГіП 64-4-95.
Пульти управління технологічними процесами повинні бути розміщенні в ізольованому приміщенні (операторській).Вхід до операторської повинен здійснюватися через тамбур-бокс, обладнаний пристроєм для стерилізації повітря(бактерицидною лампою) та рукомийниками.
Електрообладнання інкубаторів улаштовується згідно з ПУЕ.
Відкривати захисні кришки щита управління та електроприладів дозволяється тільки електромонтеру, який відповідає за дану дільницю.
Експлуатація міражного стола для огляду яєць із несправною електричною проводкою не дозволяється. Робоче місце за міражним столом необхідно укомплектовувати гумовим килимком.
Вивідні шафи та інкубатори перед миттям повинні бути відключені від електромережі. Для освітлення внутрішньої частини інкубатора під час миття необхідно використовувати переносні лампи напругою 12 В.
Приводи механізмів для видалення посліду й роздачі кормів повинні бути огороджені. Під час огляду або ремонту цих механізмів електроживлення повинно бути відключене , а на вимикачах вивішений плакат із написом „Не вмикати, працюють люди!”.
Ланцюгові і стрічкові транспортери, які використовуються для переміщення ящиків з яйцями по цеху, повинні мати через кожні 15 м аварійні кнопки „Стоп” або дистанційне вимкнення.
Якщо транспортер не видно на всій довжині від місця пуску, то пускове обладнання блокується зі світловою та звуковою сигналізаціями.
На підприємствах необхідно механізувати транспортування ящиків з яйцями до місця сортування, сортування яєць, закладку їх в лотки, установку лотків в інкубаторні шафи, укладання відбракованих яєць та транспортування їх на яйцеклад
Візки для перевезення лотків повинні бути справними й стійкими, а лотки – вільно входити в пази візка.
Ящики з яйцями та ящики із птицею укладають у