Учет в банках
Для обліку нарахованих процентів використовуються балансові рахунки другого классу.
У разі прострочення оплати нарахованих процентних доходів вони відносяться відповідно на рахунки прострочених доходів (А) 2049, 2059, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219.
Списані з балансу несплачені в строк проценти за кредитами банків та клієнтів обліковуються на позабалансових рахунках відповідно 9600 А «Не сплачені банками доходи», 9601 А «Не сплачені клієнтами доходи».
Нарахування процентів за користування кредитами відбувається наступним чином:
Д-т 2048, 2058, 2068, 2078, 2118, 2208, 2218 (рахунки за нарахованими
доходами за видами кредитів);
К-т 6024, 6025, 6027, 6030, 6031, 6042, 6043 (рахунки за процентними доходами за видами кредитів).
Віднесення нарахованих процентів до розряду прострочених:
Д-т 2049, 2059, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219 (рахунки за простроченими нарахованими відсотками);
К-т 2048, 2058, 2068, 2078, 2108, 2118, 2208, 2218 (рахунки за нарахованими доходами за видами кредитів).
У разі визнання заборгованості за нарахованими відсотками сумнівною (30 днів):
Д-т 6024, 6025, 6027, 6030, 6031, 6042, 6043 (рахунки за процентними доходами за видами кредитів);
К-т 2049, 2059, 2069, 2079, 2109, 2119, 2209, 2219. Одночасно робиться бухгалтерське проведення:
Д-т 9600 (списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість
за нарахованими доходами, за операціями з банками), 9601 (списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами, за операціями з клієнтами);
К-т 9610 (списана у збиток заборгованість за коштами на коррахунках).
Облік номіналу кредиту залежить від методу виплати процентів: за період, на період.
У разі застосування методу «за період», проценти можуть виплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного кредитною угодою, а номінальна сума кредиту і сума, що перераховується на поточний рахунок клієнта (або кореспондентський рахунок банку), збігаються.
При укладанні угоди виконується бухгалтерське проведення за позабалансом на суму, зазначену в кредитній угоді:
Д-т 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»;
К-т 9900 «Контррахунок».
При перерахуванні коштів одержувачу кредиту:
Д-т Кредитний рахунок клієнта;
К-т Поточний рахунок клієнта.
і одночасно проводиться зворотний запис за позабалансовим обліком:
Д-т 9900;
К-т 9129.
Обумовлені кредитною угодою комісійні винагороди списуються банком самостійно меморіальним ордером з поточного рахунку позичальника, що відображується проведенням:
Д-т «Поточний рахунок позичальника»;
К-т «Комісійні доходи» (рахунки класу 6).
Питання про утримання банками суми комісійної винагороди відразу із суми кредиту остаточно не вирішено. У бухгалтерському обліку зміст даної операції відображатиметься так:
Д-т «Кредитний рахунок позичальника»;
К-т «Поточний рахунок позичальника»;
К-т «Комісійні доходи».
При застосуванні методу «на період» проценти можуть сплачуватись
повністю або частково в момент видачі кредиту, тобто авансом. Оскільки сума, що перераховується на поточний рахунок позичальника, буде зменшена на суму процентів, сплачених на період, у фінансовому обліку окремо обліковується сума номіналу кредиту та сума процентів, що сплачена авансом. Протягом дії кредитної угоди сума авансових процентів має бути амортизована.
11.6. Облік формування і використання резервів
Банки зобов’язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов’язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на 1 число місяця, наступного за звітним.
Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України регулюється правилами фінансового обліку. Податковий облік регулюється Законом України «Про оподаткування
прибутку підприємств» та змінами до нього.
Списання безнадійних активів у комерційних банках може здійснюватися:
методом створення резервів, який передбачає поступове перенесення на рахунок витрат сумнівних та безнадійних активів;
методом прямого списання, коли актив відноситься на витрати у період фактичного виникнення збитків.
Комерційні банки формують резерви на покриття можливих втрат за активами у національній та іноземній валютах, у тому числі розміщені депозити, надані кредити, придбані цінні папери, дебіторську заборгованість та інші активи.
У фінансовому обліку спеціальні резерви створюються за всіма видами активів у необхідних сумах.
Кошти спеціального резерву акумулюються на балансовому рахунку 2400 КА «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам», 2401 КА «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надано клієнтам» та 1590 КА «Резерв під нестандартну заборгованість інших банків», 1591 КА «Резерв під стандартну заборгованість інших банків».
Розраховуючи розмір резерву, до сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та перуками слід відносити заборгованість за балансовими рахунками плану рахунків, на яких обліковуються суми заборгованості за кредитами та відсотками за ними, а також вартість майна, прийнятого в заставу.
Розрахунок резервів за можливими втратами за кредитними операціями комерційних банків здійснюється відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Заборгованість банків і клієнтів за активними операціями оцінюється за категоріями ризику, визначеними іншими нормативними документами. У разі відсутності нормативних документів активи оцінюються за внутрішнім
положенням комерційного банку.
Списання прострочених нарахованих доходів здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.
Формування спеціальних резервів відображається такими записами:
а) відрахування в резерв на покриття можливих втрат:
Д-т 770 «Відрахування в резерви» в кореспонденції з одним із названих рахунків за кредитом;
К-т 149 «Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України»;
К-т 159 «Резерв під заборгованість інших банків»;
К-т 189 «Резерв під дебіторську заборгованість за операціями банку»;
К-т 240 «Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам»;
К-т 289 «Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку»;
К-т 319 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж»;
К-т 329 «Резерв під знецінення ЦП у портфелі банку на інвестиції»;
К-т 359 «Резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю».
Якщо резерв формується в іноземній валюті, то бухгалтерські проведення здійснюються з урахуванням офіційного курсу на день операції. Комерційний банк формує резерви в іноземній валюті за кожною валютою окремо. Переоцінка резервів в іноземній валюті від зміни курсів відноситься на балансовий рахунок 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами»;
б) у разі зменшення розрахункового розміру спеціальних резервів порівняно з попередньою звітною датою здійснюються проведення:
Д-т «Відповідний контрактивний рахунок сформованого резерву»;
К-т 770 «Відрахування в резерви»;
в) при списанні безнадійної заборгованості за рахунок резервів здійснюються проведення:
Д-т «Відповідний контрактивний рахунок сформованого резерву»;
К-т «Відповідний рахунок сумнівної заборгованості».
Списана безнадійна заборгованість за рахунок спеціальних резервів обліковується за групою позабалансових рахунків 961 А «Списана у збиток заборгованість за активами». При цьому здійснюються проведення:
Д-т 961 «Списана у збиток заборгованість за активами»;
К-т 9910 «Контррахунки для рахунків розділів 96-98»;
г) повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості здійснюється записами:
Д-т коррахунок, рахунок клієнта;
К-т 770 «Відрахування в резерви».
Одночасно здійснюється проведення за кредитом групи позабалансових рахунків 961 «Списана у збиток заборгованість за активами».
Після закінчення строку позовної давності, якщо списаний актив не було повернено, здійснюється аналогічне проведення.
Облік резервів за наданими кредитами має такі особливості:
Формування резерву під нестандартну заборгованість здійснюється проведеннями:
а) за міжбанківськими операціями:
Д-т 7701 «Відрахування в резерв під заборгованість інших банків»;
К-т 1590 «Резерви під нестандартну заборгованість інших банків»;
б) за операціями з клієнтами:
Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам»;
К-т 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які
надані клієнтам».
Формування резерву під кредити, що належать до категорії «стандартні»:
а) за міжбанківськими операціями:
Д-т 7701 «Відрахування в резерви під заборгованість інших банків»;
К-т 1591 «Резерви під стандартну заборгованість інших банків»;
б) за операціями з клієнтами:
Д-т 7702 «Відрахування в резерв під заборгованість за наданими кредитами клієнтам»;
К-т 2401 «Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам».
Списання безнадійного кредиту з балансу за рахунок резервів здійснюється записами:
а) за міжбанківськими операціями:
Д-т 1590 «Резерви під нестандартну заборгованість інших банків»;
К-т відповідний рахунок сумнівної заборгованості;
б) за операціями з клієнтами:
Д-т 2400 «Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам»;
К-т відповідний рахунок сумнівної заборгованості.
Одночасно здійснюється проведення за дебетом групи позабалансових рахунків 961 «Списана у збиток заборгованість за активами».
11.7. Облік окремих кредитних операцій
Комерційні банки використовують таку форму взаємовідносин з клієнтом, як відкриття рахунка овердрафт. Цей рахунок допускає тимчасове перевищення суми списання коштів над їх залишком на рахунку, що свідчить про залучення в оборот кредиту.
Якщо у клієнта не вистачає коштів на поточному рахунку для проведення платежів за розрахунковими документами, нестача покривається за рахунок овердрафту цього клієнта.
За наявності залишку заборгованості за овердрафтом ця заборгованість щодня обліковується за дебетом поточного рахунка. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів (для банків – на рахунок 1529 А, для суб’єктів господарської діяльності – на рахунок 2069 А):
Д-т прострочені нараховані доходи;
К-т 1528 «Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам», 2008 «Нараховані доходи за овердрафтом» – на суму нарахованих доходів, сплата яких затримана.
Якщо прострочено погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за рахунком овердрафту переноситься на рахунок простроченої
заборгованості за наданими кредитами.
У разі визнання заборгованості за овердрафтом сумнівною, залишок за рахунком овердрафту переноситься на рахунок сумнівної заборгованості за наданими кредитами.
В умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, які можуть бути використані для забезпечення банківських кредитів.
Операція зворотного РЕПО обліковується відповідно до операції надання кредиту під заставу цінних паперів на балансовому рахунку 2010 А «Кошти, які надані суб'єктам господарської діяльності за операціями РЕПО».
Цінні папери, що придбані за операцією зворотного РЕПО, не визнаються на балансі, а обліковуються як отримана застава за позабалансовими рахунками.
У день отримання цінних паперів вони визнаються на позабалансі як отримана застава за їх ринковою вартістю:
Д-т «Контррахунок позабалансу»;
К-т 9500 П «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;
на суму ринкової вартості придбаних цінних паперів за операцією зворотного РЕПО.
Кошти за цінні папери у разі перерахування обліковуються як наданий кредит:
Д-т 1522 «Кошти, які надані іншим банкам за операціями РЕПО», 2010 «Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями РЕПО»;
К-т коррахунок, поточний рахунок клієнта – на суму перерахованих коштів.
У день зворотного продажу цінних паперів їх вартість списується з позабалансу:
Д-т 9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника»;
К-т «Контррахунок позабалансу» – на суму вартості цінних паперів, за якою вони обліковувались.
Факторингові операції.
Факторинг – кредитна операція, за якої банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості.
Після укладення угоди про факторинг банк визнає за позабалансом загальну суму платіжних документів, що будуть пред’явлені за цією угодою,
тобто суму, яку банк зобов’язаний сплатити своєму клієнтові:
Д-т «Зобов’язання з кредитування, надані»;
К-т «Контррахунок позабалансу» – на загальну суму факторингової угоди.
Якщо загальна сума заздалегідь невідома, за позабалансом визнається
ліміт, до якого банк оплачуватиме платіжні документи клієнта.
Після отримання платіжних документів клієнта банк обліковує їх на позабалансі на рахунку 9800 А «Розрахункові документи за факторинговими операціями» за сумами, вказаними на платіжних документах клієнта:
Д-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»;
К-т «Контррахунок позабалансу» – за номінальною вартістю платіжних документів.
Купуючи у клієнта права на стягнення його дебіторської заборгованості, банк здійснює проведення:
Д-т 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями»;
К-т «Поточний рахунок клієнта» або «Кореспондентський рахунок банку» – на суму, обумовлену в угоді про факторинг.
Одночасно сплачена клієнту сума відображається відповідним записом за позабалансом як зменшення зобов’язань банку перед клієнтом:
Д-т «Контррахунок позабалансу»;
К-т «Зобов’язання з кредитування, надані на суму, що сплачена клієнту».
Як правило, спочатку клієнту виплачується неповна сума його дебіторської заборгованості (аванс), що становить певний відсоток від суми, вказаної на платіжних документах. Величина цього відсотка залежить від імовірності погашення боргу, надійності дебітора, права регресу банку до клієнта та інших факторів.
У випадку конвенційного факторингу залишок дебіторської заборгованості
після вирахування свого доходу банк повертає клієнту після отримання суми боргу від дебітора клієнта.
При отриманні боргу від платника за документами при конвенційному факторингу банк здійснює проведення:
Д-т «Кореспондентський рахунок банку, поточний рахунок боржника» – на суму, оплачену боржником;
К-т 2030 «Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими
операціями» – на суму, авансовану клієнту за відповідним платіжним документом;
К-т «Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку» – на суму залишку дебіторської заборгованості банку за відповідним прийнятим платіжним документом за вирахуванням доходів банку;
К-т 2038 «Нараховані доходи за факторинговими операціями із суб’єктами господарської діяльності» – на суму раніше нарахованих доходів за цією операцією;
К-т – доходи (рахунки 6023, 6110, 6111) – на суму доходів за цією операцією, що не були нараховані.
Одночасно банк здійснює часткове або повне списання з поза-балансу документів за факторинговими операціями, що були оплачені боржником:
Д-т «Контррахунок позабалансу»;
К-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» – за вартістю платіжних документів, що були погашені боржником.
У разі часткового списання на платіжних документах робиться відповідний запис.
Якщо за угодою дебітор виплачує борг безпосередньо клієнтові (конфіденційний факторинг), тоді клієнт після отримання платежу здійснює розрахунок з банком:
Д-т поточний рахунок клієнта;
К-т 2030, 2038, 6023, 6110, 6111 – на суму заборгованості клієнта за цією операцією та доходами банку.
Оскільки особливістю факторингової операції є те, що кредит надається одній особі, а фактичним платником за нею є інша особа, слід передбачити відповідний контроль за якістю такого кредиту. Тобто необхідно враховувати фінансовий стан платника, що може не бути клієнтом банку, особливо за відсутності права регресу.
У разі прострочення оплати боргу за факторинговою операцією або визнання заборгованості сумнівною її облік, а також облік резервів під неї здійснюється аналогічно до обліку інших кредитів.
Якщо угодою про факторинг передбачено право регресу банку до клієнта за непогашеною заборгованістю, після пред’явлення регресних вимог банк здійснює облік відповідної заборгованості за кредитними рахунками або рахунком 2093 А «Сумнівна заборгованість за рахунками суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями» залежно від фінансового стану одного з боржників: свого клієнта або його дебітора. Якщо із пред’явленням регресних вимог банк втрачає право вимоги до первинного платника за операцією, то облік заборгованості ведеться лише стосовно клієнта, з яким була укладена угода про факторинг. При цьому банк повертає клієнтові непогашені платіжні документи за цією операцією:
Д-т «Контррахунок позабалансу»;
К-т 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями» – на номінальну суму платіжних документів, за якими пред’явлені регресні вимоги.
Процентні доходи та комісійні доходи, прирівняні до процентних, відображаються за рахунком 6023 П «Процентні доходи за рахунками суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями». Комісійні доходи від факторингових операцій банк розподіляє між рахунками 6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» та 6111 П «Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів» відповідно до суті отриманих доходів.
Форфетингові операції обліковуються аналогічно до обліку конвенційного факторингу без права регресу.
Наданий фінансовий лізинг обліковується як наданий довгостроковий кредит. У разі передання основних засобів лізингоодержувачу, їх вартість, яка вказана в угоді лізингу, обліковується на рахунках наданого фінансового лізингу:
Д-т «Наданий фінансовий лізинг»;
К-т «Основні засоби та нематеріальні активи» (якщо об’єкт лізингу обліковується на балансі банку) або «Кореспондентський рахунок», «Поточний рахунок постачальника» (якщо об’єкт лізингу відразу передасться лізингоодер-жувачу без оприбуткування на балансі банку) – на суму вартості об’єкта
лізингу, що вказана в угоді.
Якщо вартість об’єкта лізингу, що вказана у лізинговій угоді, є:
а) більшою за балансову (залишкову) вартість основних засобів, наданих у фінансовий лізинг, то різниця відображається за кредитом рахунка 3600 «Доходи майбутніх періодів»:
Д-т «Наданий фінансовий лізинг» – на суму вартості об’єкта лізингу, що вказана в угоді;
К-т «Основні засоби та нематеріальні активи» (якщо об’єкт лізингу обліковується на балансі банку) – на суму вартості основних засобів чи матеріальних активів;
К-т 3600 «Доходи майбутніх періодів» – на суму перевищення вартості об’єкта лізингу в угоді над його балансовою вартістю;
б) меншою за балансову (залишкову) вартість основних засобів, наданих у фінансовий лізинг, то різниця відображається за дебетом рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів»:
Д-т «Наданий фінансовий лізинг» – на суму вартості об’єкта лізингу, що вказана в угоді;
Д-т 3500 «Витрати майбутніх періодів» – на суму перевищення балансової вартості об’єкта лізингу над його вартістю в угоді;
К-т «Основні засоби та нематеріальні активи» – на суму вартості основних засобів чи матеріальних активів.
Надалі ця різниця повинна повністю амортизуватись на збільшення або зменшення доходу протягом строку договору лізингу.
Контрольні запитання за темою 11:
1) Які форми кредиту ви знаєте?
2) Назвіть види кредиту.
3) Назвіть і охарактеризуйте принципи, на яких базується облік кредитних операцій комерційних банків?
4) Які функції виконує кредит?
5) За яких умов позика обліковується як балансовий актив?
6) Поясніть структуру відображення кредитів у Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків.
7) За яких умов здійснюються записи за позабалансовими рахунками
в разі надання кредиту? Наведіть приклад.
8) В якому випадку заборгованість за кредитом обліковується за рахунком простроченої заборгованості? Які бухгалтерські записи при цьому виконуються?
9) В яких випадках заборгованість за нарахованими доходами визнається сумнівною? Як ведеться облік сумнівної заборгованості за нарахованими доходами?
10) В чому полягає особливість процентних доходів за кредитами сплачених авансом?
11) Яким чином обліковується безнадійна заборгованість за нарахованими процентними доходами після списання її з балансу?
12) Поясніть суть фіксованих і плаваючих процентних ставок.
Тема 12. Бухгалтерський облік депозитних операцій установ комерційних банків
12.1. Сутність депозитних операцій комерційних банків,
їх класифікація та загальна характеристика
Депозит (вклад – від латинського depositum – переданий на збереження) – кошти, внесені в комерційний банк клієнтами – фізичними та юридичними особами, які зберігаються на їх рахунках і використовуються
відповідно до режиму рахунку і банківського законодавства.
В Україні порядок залучення комерційними банками коштів юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки регламентується «Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів», затвердженими Постановою правління НБУ від 30.06.98. № 250.
Згідно з цими правилами депозитна операція – це операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.
Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, а також кредитори – власники коштів.
Об’єктом депозитних операцій є кошти, передані комерційному банку на умовах, визначених довгосторонньою угодою (з виплатою процентів
або на безпроцентній основі).
Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.
Активні депозити – розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку.
Пасивні депозити – це кошти, залучені банком.
Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:
вид і статус вкладника;
термін вкладу.
За першою ознакою розрізняються вклади юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів.
За строками використання коштів депозити поділяються на:
депозити до запитання;
депозити на визначений строк (строкові);
ощадні вклади.
Депозити до запитання – це кошти на поточних, бюджетних рахунках, кошти підприємств і організацій у розрахунках; кошти на кореспондентських рахунках за розрахунками з іншими банками, кредитні залишки на рахунках іноземних банків – кореспондентів і які використовуються їх власниками для здійснення розрахунків, платежів та на інші потреби. Залишки на цих рахунках постійно змінюються, мають короткостроковий характер. Умови сплати процентів за залишками коштів на цих рахунках визначаються у двосторонніх угодах щодо їх відкриття.
У більшості банків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.
Найбільш стабільними під кутом зору прогнозування рівня залишків і визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити).
Строкові вклади (депозити) – це гроші, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін із виплатою обумовлених процентів. Комерційний банк зацікавлений у залученні вкладів на визначений термін, тому що вони є стабільні й дають змогу банку використовувати кошти вкладників протягом тривалого часу.
За терміном строкові депозити класифікують:
депозити терміном до 1 місяця;
депозити терміном від 1 до 3 місяців;
депозити терміном від 3 до 6 місяців;
депозити терміном від 6 до 12 місяців;
депозити терміном більше 1 року;
депозитні сертифікати.
Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на депозитному рахунку після обумовленого терміну, він може розпоряджатися ним як поточним рахунком.
Вклади коштів юридичних і фізичних осіб на депозитний рахунок банком оформлюються шляхом:
відкриття строкового депозитного рахунку з укладанням договору
банківського вкладу (видачею ощадної книжки);
видачі ощадного (депозитного) сертифікату.
Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 2-го класу розділу 26 «Кошти клієнтів банку» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Рахунки цього розділу групуються за двома основними ознаками:
за характером клієнтів банку (суб’єкти господарської діяльності чи фізичні особи);
за терміном депозитів (кошти до запитання і строкові кошти).
Згідно з названими ознаками розділ 26 містить 6 груп рахунків.
260 «Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності»;
261 «Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності»;
262 «»Кошти до запитання фізичних осіб»;
263 «Строкові кошти фізичних осіб»;
264 «Кошти виборчих фондів»;
265 «Кошти небанківських фінансових установ».
В аналітичному обліку банки можуть вести окремі особові рахунки за видами вкладів, а також у розрізі вкладників.
Ощадні вклади населення слугують власникам для накопичення грошових заощаджень.
12.2. Правила бухгалтерського обліку депозитних операцій
Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах:
безперервності діяльності;
обережності;
поділу звітних періодів;
дати операції;
окремого відображення активів і пасивів;
переваги змісту над формою;
оцінювання активів і пасивів.
Бухгалтерський облік депозитних операцій здійснюється за правилами, викладеними в «Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України», що затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 р. № 418 (зі змінами та доповненнями).
Облік номіналу депозиту.
Депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами – за період або на період (авансом) – змінюється сума, що надходить від депонента.
У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігається.
За умовами виплати процентів за період проценти сплачуються періодично або в кінці терміну, визначеного депозитним договором. Згідно з умовами договору при сплаті процентів за період на дату залучення коштів здійснюється така проводка:
Д-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок».
К-т «Депозити».
Проценти авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на
депозит. Таким чином, номінал депозиту буде більшим, ніж сума, отримана від депонента, на суму сплачених авансом процентів. У разі сплати процентів авансом на дату залучення депозиту здійснюється така проводка:
Д-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок» – за вирахуванням сплачених авансом процентів;
К-т «Витрати майбутніх періодів» – на суму сплачених авансом процентів;
К-т «Депозити» – на суму номіналу.
Процентні витрати.
Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.
Для розрахунку нарахованих процентів комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку.
При використання номінальної процентної ставки сума процентів за депозитом розраховується шляхом множення номіналу депозиту на процентну ставку, що вказана в депозитному договорі.
За допомогою фактичної процентної ставки сума процентів визначається за певний період з урахуванням раніше сплачених процентів шляхом застосування номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.
Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення терміну дії депозитного договору не змінюється.
Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. У разі залучення депозитів за плаваючою процентною ставкою банк (згідно з умовами договору) може застосовувати середньозважену або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування процентів за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом терміну
депозитного договору.
Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки «Нарахованих витрат», на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.
Нарахування процентів за депозитами відображається проводкою:
Д-т «Процентні витрати»;
К-т «Нараховані витрати».
Якщо дати нарахування і сплати процентів збігаються, то банк, згідно з умовами договору та з урахуванням внутрішньої облікової політики може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т «Процентні витрати»;
К-т «Поточний рахунок клієнта».
Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом терміну депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т «Процентні витрати»;
К-т «Витрати майбутніх періодів».
Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує проценти, то згідно з умовами договору несплачені нараховані проценти приєднуються до депозиту або враховуються за рахунками нарахованих витрат.
Проценти за депозитом можуть сплачуватися:
в момент погашення депозиту;
періодично;
авансом.
Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проводки:
Д-т «Нараховані витрати» – на суму процентів;
Д-т «Депозит» – на суму номіналу депозиту;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок».
У разі сплати процентів періодично після дати нарахування, банк здійснює таку проводку:
Д-т «Нараховані витрати»;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок» – на суму процентів.
Якщо банк при внесенні коштів на депозит сплачує проценти авансом, то сума раніше сплачених процентів амортизується щомісячно. У разі капіталізації процентів сума нарахованих процентів періодично приєднується до депозиту і відображається такою проводкою:
Д-т «Нараховані витрати»;
К-т «Депозити».
Погашення депозиту.
При погашенні депозиту у визначений договором строк здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т «Депозити» – на суму номіналу й у разі капіталізації з урахуванням суми процентів;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок».
На дату погашення депозиту необхідно здійснити нарахування процентів за період з останньої дати нарахування до дати погашення. У строковому депозитному договорі рекомендується передбачити порядок суми перерахування депозиту та процентів за ним після закінчення встановленого терміну депозиту. Для юридичної особи вказується номер поточного рахунку; для фізичної – номер рахунку вкладу, який, у разі його відсутності, відкривається за згодою клієнта відповідно до умов депозитного договору.
Якщо умовами договору не передбачено порядку перерахування суми
депозиту після закінчення встановленого терміну, то не отримана своєчасно депонентом сума депозиту, обліковується за тим самим рахунком, що й раніше.
За вимог депонента банк повертає депозит до закінчення дії депозитного договору. У такому разі банк може застосовувати знижену процентну ставку, якщо це передбачено умовою депозитного договору. При поверненні депоненту суми депозиту банк здійснює перерахування процентів за період із дати залучення до дати довгострокового повернення депозиту і сплачує депоненту проценти за зниженою ставкою.
Різницю між нарахованими раніше процентами та процентами, що підлягають сплаті за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення своїх процентних витрат.
При цьому, якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту не сплачувалися, виконуються такі бухгалтерські проводки:
Д-т «Нараховані витрати» – на суму нарахованих процентів за депозитом;
К-т «Поточний рахунок», «Кореспондентський рахунок», «Каса», «Депозитний рахунок» – на суму процентів за депозитом за зниженою ставкою;
К-т «Процентні витрати» – на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою.
Якщо проценти сплачуються депоненту періодично протягом дії депозитного договору, то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за зниженою ставкою процентами повертається банку відповідно до умов договору, тобто сплачується депонентом або утримується банком із суми депозиту.
12.3. Облік строкових коштів суб’єктів господарської діяльності
Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 261-ї групи. Ця група містить такі балансові рахунки, що слугують для обліку номіналу депозиту.
2610 «Короткострокові депозити суб’єктів господарської діяльності»
2611 «Кошти, отримані від суб’єктів господарської діяльності за операціями репо»
2615 «Довгострокові депозити суб’єктів господарської діяльності»
За характером усі рахунки 261-ї групи є пасивними.
Установи банків відкривають вкладні (депозитні) рахунки підприємствам та їхнім відокремленим підрозділам відповідно до вимог Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. за № 492.
Працівник депозитного відділу комерційного банку заводить депозитну справу для кожного клієнта банку, якому відкрито депозитний рахунок. Маючи намір розмістити тимчасово вільні кошти на строкові депозити, керівник підприємства подає до депозитного відділу лист-клопотання на ім’я голови правління банку з проханням прийняти на депозитний рахунок гроші на певний термін.
Якщо досягнуто згоди щодо термінів та відсотків на вкладені кошти, укладається депозитний договір у двох примірниках. Депозитний договір засвідчує право банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами і