Облiк виробничих витрат на пiдприємствах плодоовочеконсервної промисловостi
По дебету рахунку 23 “Виробництво” відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні втрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” та субрахунків обліку витрат основного виробництво списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).
Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва продукції представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва
| № пор. | Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1 | Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві | 23 “Виробництво” | 13 “Знос необоротних активів” |
| 2 | Відпущено зі складу товарно-матеріальні цінності на потреби виробництва | 23 “Виробництво” | 20 “Виробничі запаси” |
| 3 | Відпущено у виробництво МШП | 23 “Виробництво” | 22 “МШП” |
| 4 | Відображено вартість послуг, наданих допоміжним виробництвом цеху основного виробництва (передача продукції з цеху в цех) | 23 “Виробництво” | 23 “Виробництво” |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
| 5 | Списано на витрати виробництва втрати від технічно неминучого браку | 23 “Виробництво” | 24 “Брак у виробництві” |
| 6 | Використано частину готової продукції на потреби виробництва | 23 “Виробництво” | 26 “Готова продукція” |
| 7 | Оплачено готівкою витрати виробництва | 23 “Виробництво” | 30 “Каса” |
| 8 | Оплачено з поточного або валютного рахунку, з інших рахунків в банку витрати виробництва | 23 “Виробництво” | 31 “Рахунки в банках” |
| 9 | Оплачено з підзвітних сум витрати виробництва | 23 “Виробництво” | 372 “Розрахунки з підзвітними особами” |
| 10 | Списано на собівартість продукції, робіт і послуг суми незадоволених претензій | 23 “Виробництво” | 374 “Розрахунки за претензіями” |
| 11 | Віднесено на витрати виробництва відповідну частину витрат майбутніх періодів | 23 “Виробництво” | 39 “Витрати май-бутніх періодів” |
| 12 | Проведено до оцінку незавершеного виробництва | 23 “Виробництво” | 423 “Дооцінка активів” |
| 13 | Проведені відрахування до резерву на оплату відпусток виробничим робітникам | 23 “Виробництво” | 471 “Забезпечен-ня виплат відпусток” |
| 14 | Акцептовано рахунок постачальника за послуги, надані для потреб виробництва |
23 “Виробництво” |
63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” |
| 15 | Нараховано заробітну плату виробничим працівникам та проведені відрахування на соціальне страхування від зарплати згідно з чинним законодавством | 23 “Виробництво” |
66 “Розрахунки з оплати праці”, 65 “Розрахунки за страхуванням” |
| 16 | Відображено послуги, призначені для потреб виробництва, надані дочірніми підприємствами та внутрішніми підрозділами | 23 “Виробництво” |
682 “Внутрішні розрахунки”, 683 “Внут-рішньо-господар-ські розрахунки” |
| 17 | Відображено заборгованість перед іншими підприємствами за надані ними послуги для потреб виробництва (в т.ч. по оренді, транспорту тощо) | 23 “Виробництво” | 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
| 18 | Оприбутковано лишки незавершеного виробництва, виявлені при інвентаризації в цехах допоміжних виробництв | 23 “Виробництво” | 71 “Інший операційний дохід” |
| 19 | Включено до собівартості продукції, робіт та послуг відповідну частку загально виробничих витрат | 23 “Виробництво” | 91 “Загально виробничі витрати” |
| Продовження таблиці 2.1. | |||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
| 20 | Віднесено на собівартість продукції, робіт і послуг вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає в межах норм природного убутку | 23 “Виробництво” | 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” |
| 21 | Відображено зарахування на баланс інших необоротних матеріальних активів, виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах | 11 “Інші необоротні матеріальні активи” | 23 “Виробництво” |
| 22 | Відображено вартість послуг допоміжних виробництв, наданих для капітального будівництва | 15 “Капітальні інвестиції” | 23 “Виробництво” |
| 23 | Повернено невикористані у виробництві матеріальні цінності; відображено вартість зворотних відходів | 20 “Виробничі запаси” | 23 “Виробництво” |
| 24 | Списано собівартість виготовлених у допоміж-них (підсобних) виробництвах виробів, споруд, інструменту тощо, що відповідають критеріям визнання їх малоцінними і швидкозношувани-ми предметами | 22 “Малоцінні та швидко-зношувані предмети” | 23 “Виробництво” |
| 25 | Відображено втрати від невиправного браку | 24 “Брак у виробництві” | 23 “Виробництво” |
| 26 | Оприбутковано напівфабрикати власного виробництва | 25 „Напів-фабрикати” | 23 “Виробництво” |
| 27 | Оприбутковано на склад готову продукцію | 26 “Готова продукція” | 23 “Виробництво” |
| 28 | Частину витрат допоміжних цехів включено до суми матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню винними особами | 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” | 23 “Виробництво” |
| 29 | Включено до складу витрат майбутніх періодів відповідну частину витрат виробництва (в галузях з сезонним виробництвом, при освоєнні нових виробництв тощо) | 39 “Витрати майбутніх періодів” | 23 “Виробництво” |
30 |
Списано витрати виробництв в частині наданих ними послуг (продукції) дочірнім підприємствам та внутрішнім підрозділам |
682 “Внутрішні розрахунки”, 683 “Внутрішньо-господарські розрахунки” |
23 “Виробництво” |
| 31 | Списано на результати діяльності собівартість виконаних робіт або наданих послуг підприємствам, які для обліку витрат застосовують лише рахунки класу 8 | 791 “Результат основної діяльності" | 23 “Виробництво” |
| 32 | Відображено суму уцінки незавершеного виробництва | 84 “Інші опера-ційні витрати” | 23 “Виробництво” |
| Продовження таблиці 2.1. | |||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
| 33 | Списано недостачу матеріальних цінностей, які знаходяться в незавершеному виробництві (при одночасному використанні класів 8 і 9) | 84 “Інші операційні витрати” | 23 “Виробництво” |
| 34 | Відображено (списано) недостачу матеріаль-них цінностей, які знаходяться в незавершено-му виробництві (використовують фірми, що застосовують одночасно рахунки класів 8 і 9) | 85 “Інші витрати” | 23 “Виробництво” |
| 35 | Відображено вартість послуг наданих на сторону | 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг” | 23 “Виробництво” |
| 36 | Відображено вартість робіт (основного або допоміжного виробництва), пов‘язаних з дослідженнями та розробками | 941 “Витрати на дослідження і розробки” | 23 “Виробництво” |
| 37 | Відображено собівартість реалізованої частини незавершеного виробництва | 943 “Собівартість реалізованих ви-робничих запасів” | 23 “Виробництво” |
| 38 | Проведено уцінку незавершеного виробництва | 946 “Втрати від знецінення запасів” | 23 “Виробництво” |
| 39 | Відображено виявлену при інвентаризації недостачу матеріальних цінностей в цехах допоміжних виробництв (незавершеного виробництва) | 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” | 23 “Виробництво” |
| 40 | Списано на збиток втрати незавершеного виробництва внаслідок стихійного лиха, пожеж тощо | 99 “Надзвичайні витрати” | 23 “Виробництво” |
Синтетичний облік витрат виробництва ведеться в журналі-ордері №10, форму якого подано в додатку Д.
Зазначу, що поряд з тим, що підприємство “Дрогобицький плодоконсервний завод” використовує всі вищезазначені в таблиці рахунки, зведений облік воно веде за книжково-журнальною формою обліку, передбаченою для всіх підприємств споживчої кооперації, тому замість журналу-ордеру №10 тут повинні вести книгу сумового обліку №23. Але на згаданому підприємстві застосовують ще більш спрощену систему відображення виробничих витрат в обліку – зведену калькуляцію продукції, де видно величину витрат по кожній статті. Проте, на наш погляд, такий спосіб обліку витрат виробництва не є досконалим.
Аналітичний облік по рахунку 23 “Виробництво” ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах, таких як консервне, аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.
Основними виробничими підрозділами підприємства консервної промисловості є цехи або самостійні ділянки.
Цехом називається відокремлена в адміністративно-господарському розумінні виробнича частина підприємства, яка складається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції (сиропу, вижимки тощо) або на виконанні однорідних технологічних процесів. На Дрогобицькому плодоконсервному заводі виробничими цехами є соковий, консервний і фабрикат ний. Це – основні цехи, де здійснюється основний виробничий процес з випуску продукції, що поділяється на три стадії – підготовчу, сортувально-інспекційну та контрольну.
У виробництві продукції плодоовочевого консервного виробництв можуть брати участь не лише виробничі підрозділи . Для забезпечення безперебійності виробничого процесу в основних цехах підприємство може користуватись послугами допоміжних виробництв. Допоміжними вважаються виробництва, які забезпечують інші підрозділи свого підприємства різними видами енергії (електроенергією, парою, газом), транспортними послугами, виконують ремонт основних засобів, виготовляють запасні частини, деталі, конструкції тощо).
Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться в розрізі наступних видів виробництв:
інструментальні (виготовлення інструментів, пристроїв, запасних частин);
ремонтні (ремонт технічного й електричного обладнання, транспортних засобів, будівель і споруд);
енергосилові (забезпечення різними видами електро- і теплоенергії, киснем, водою);
транспортні ( вантажний і автотранспорт).
Виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, всім підрозділам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встановлюються завдання (нормативи, замовлення) по виробництву виробів, робіт і послуг, по собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів або послуг та інші госпрозрахункові показники. Ці показники необхідні для розрахунків між підрозділами основного і допоміжного виробництв за надані послуги та оприбуткування виготовлених інструментів і матеріалів. Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв в цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи і норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництв. Витрати допоміжних виробництв розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються.
Як вже було зазначено в першому розділі, відходи плодоовочевого виробництва можуть перероблятись на даному підприємстві для виготовлення інших харчових і технічних продуктів завдяки тому, що в них міститься багато цінних харчових речовин. З цією метою на підприємствах плодоовочевої консервної галузі можуть бути створені побічні виробництва, які займатимуться переробкою відходів основного виробництва та виготовленням інших цінних харчових продуктів.
Нормальній роботі основних та допоміжних цехів сприяють обслуговуючі виробництва. Їх діяльність не пов’язана з виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг) та не відповідає меті створення даного підприємства. Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеться в розрізі наступних виробництв та господарств:
житлово-комунальні (утримання гуртожитків, житлових будинків);
науково-дослідні та конструкторські підрозділи;
майстерні побутового обслуговування;
їдальні та буфети;
будинки відпочинку, санаторії, профілакторії та інші установи оздоровчого та культурно-просвітницького призначення;
дитячі дошкільні установи.
Отже, належним чином побудований синтетичний та аналітичний облік витрат виробництва на підприємстві плодоовочевої консервної галузі дозволить відобразити реальний стан справ у господарстві, забезпечить достовірними даними процес калькулювання собівартості виробленої продукції та створить сприятливе середовище для аналітичної роботи .
2.3. Методика калькулювання собівартості виготовленої продукції
Ринкові умови господарювання зумовили реорганізацію вітчизняної облікової системи на основі впровадження принципів фінансового та управлінського обліку. Важливим моментом для підприємств України є те, що виходячи з особливостей діяльності, структури та розмірів, а також внутрішніх потреб управління, вони можуть самостійно визначати методику обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
Обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) є заключним етапом обліку витрат. Калькуляція, як вважає професор Ф.Ф. Бутинець [4,С.313], - це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт чи послуг) за встановленою номенклатурою витрат. Нагадаємо, що склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно.
З введенням в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку змінився і підхід до визначення собівартості. Однак це не означає принципової зміни загального складу витрат на виробництво.
Якщо до 01.01.2000 р. ми, можна вказати, не відрізняли поняття “витрати” від поняття “собівартість”, оскільки на кожну одиницю продукції розподіляли всі статті витрат, в тому числі й адміністративні, то відтепер на кожну одиницю продукції можуть бути розподілені лише прямі витрати і та частина накладних витрат, яка пов’язана з виробництвом цієї продукції [10,С.5].
Ті види постійних (накладних) витрат, які не пов’язані безпосередньо з виготовленням продукції, не розподіляються на кожну одиницю. До таких витрат належать витрати на збут і адміністративні витрати.
Якщо пригадати методику калькулювання собівартості, що використовувалася у нас до 01.01.2000 р. , вона передбачає розподіл на кожну одиницю продукції всіх понесених підприємством витрат. Але відтепер на кожну одиницю продукції можуть бути розподілені тільки прямі витрати і та частина накладних витрат, яка пов‘язана з виробництвом продукції. Відмінності у калькулюванні собівартості виробленої продукції відображені на рисунках 2.1. та 2.2.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()



![]()

![]()
![]()
![]()

![]()

![]()
Рис. 2.1. Методика калькулювання собівартості до введення в дію міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
![]()
![]()
![]()


![]()
![]()
![]()
![]()

![]()

![]()
Рис. 2.2. Методика калькулювання собівартості після введення в дію міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
З метою вибору для консервних підприємств оптимальної методики обліку витрат і калькулювання собівартості продукції та, враховуючи організаційно-технологічні особливості галузі, необхідно розглянути всі запропоновані методи та запровадити найбільш ефективний. Важливим моментом при цьому є врахування нагромадженого вітчизняного досвіду, а також стандартів облікової практики підприємств зарубіжних країн.
В наш час на підприємствах промислової галузі можуть використовувати один з наступних методів: простий, позамовний, попередільний або нормативний.
Суть простого, або як його ще називають – попроцесного методу, полягає в тому, що витрати на виробництво узагальнюються в реєстрі бухгалтерського обліку в цілому по процесу (закінченому технологічному циклу) і діляться на кількість продукції, наданих послуг чи виконаних робіт. При цьому користуються формулою:
Сп = ∑ В / Q, де
Сп – собівартість одиниці продукції;
В – витрати на виробництво продукції;
Q – кількість виробленої продукції.
Даний метод є досить розповсюдженим і простим у використанні, оскільки не вимагає багатоступеневих розрахунків та стосується виробництв, де технологічний процес не складний і виключає можливість випуску напівфабрикатів та незавершене виробництво.
Попередільний метод обліку витрат (від слова переділ – певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий до використання чи продажу) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі. Наприклад, виробництво фруктового соку передбачає такі переділи: очищення фруктів та відокремлення їх від кісточок, плодоніжок та листків; пресування з виходом чистого соку та вижимки; пастеризація соку.
Особливістю цього методу є те, що облік витрат і виходу продукції (напівфабрикатів) ведуть по кожній стадії виробництва на окремому аналітичному рахунку. Після закінчення процесу виробництва загальну суму витрат розподіляють за видами виробленої продукції відповідно до стадії виробництва.
Попередільний метод калькулювання забезпечує інформацію про формування собівартості продукції в розрізі структурних підрозділів підприємства, що дає можливість оцінити діяльність кожного з них та ціле направлено вести пошук резервів виробництва продукції.
Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, виготовлених протягом цього звітного періоду.
Позамовний метод застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об’єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. Наприклад, так можна визначити собівартість окремого номера газети або журналу у видавництві. При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленням.
Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.
При використанні позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі відповідних первинних документів, в яких проставляється порядковий номер замовлення. Загально виробничі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями. Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх витрат, зібраних в картці обліку витрат по конкретному замовленню від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.
Основним моментом при використанні позамовного методу є необхідність точного обліку і відокремлення витрат за яким-небудь одним замовленням від витрат за іншими замовленнями. У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю віднесені до окремого замовлення або до декількох з них, тобто облік ведеться тільки по виробництву в цілому, а не за окремими замовленнями – використовується попередільний метод або комбінація позамовного та попередільного методів.
Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.
Звернемось до зарубіжного досвіду.
У світовій обліковій практиці виділяють два основних методи обліку витрат виробництва, основним концептуальним питанням яких є трактування ролі в процесі виробництва постійних непрямих витрат. Дані методи можуть використовуватись практично для будь-якого виду діяльності і відрізнятись ступенем відображення витрат:
-метод обліку витрат і калькулювання неповної собівартості (“директ-костинг”);
-метод обліку витрат і калькулювання повної собівартості (“стандарт-кост”);
Метод “директ-костинг” має декілька характерних особливостей, що проявляються в наступному:
розподілі виробничих витрат на змінні і постійні;
калькулювання собівартості продукції за змінними витратами;
багатостадійності складання звіту про доходи.
В основі організації виробничого обліку за методом “директ-костинг” лежить класифікація витрат за їх відношенням до обсягу виробництва на постійні і змінні. Суть цього методу полягає в тому, що у витрати на виробництво включаються тільки змінні витрати, тобто собівартість обліковується і планується лише в частині змінних витрат. Щодо постійних витрат, то їх збирають на окремому рахунку, і як витрати певного періоду, відшкодовують із виручки чи валового прибутку без їх розподілу за видами вироблюваної продукції. Змінні виробничі витрати (основні матеріальні та трудові витрати, змінна частина непрямих виробничих витрат)складають собівартість виробу і списуються по мірі реалізації продукції. Щодо інших витрат, то постійна частина виробничих витрат більш тісно пов’язана із здатністю виробляти (сприяти виробництву), а не з випуском конкретних одиниць. Тому їх необхідно відносити до витрат певного періоду і відразу списувати на реалізацію без віднесення на собівартість продукції. Загальна схема обліку витрат і калькулювання собівартості за змінними витратами згідно П(С)БО №3 “Звіт про фінансові результати ” і №16 “Витрати” на підприємствах консервної промисловості показана на рисунку 2.3.
Можливість застосування “директ-костингу” в обліковій практиці національних промислових підприємств, зокрема плодоовочевих консервних підприємствах, значною мірою обумовлена розподілом витрат на постійні і змінні. Проте розробка методу точного розподілу витрат є досить складною, оскільки поділ витрат залежить від виду діяльності і тому є умовним, тобто той самий вид витрат в одному випадку може відноситись до змінних, а в іншому – до постійних. Тому, прийняті на кожному підприємстві допуски повинні бути враховані при розрахунку результатів діяльності.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()









![]()
![]()
![]()

