Особливості обліку витрат за статтями калькуляції у нафтодобувній промисловості
1 - 27
1 – 05
0 – 19
1 – 55
0 – 26
0 – 17
-
0 – 32
-
0 – 54
0 – 40
1 - 26
54,2
9,2
80,0
21,0
9,0
-
8,0
-
31,1
20,3
62,8
1 – 02
0 – 17
1 – 51
0 – 40
0 – 17
-
0 – 15
-
0 – 60
0 – 38
1 - 18
619,0
105,0
920,2
153,4
98,0
-
184,0
-
312,0
240,1
723,5
1 – 05
0 – 18
1 – 56
0 – 26
0 – 17
-
0 - 31
-
0 – 53
0 – 41
1 - 23
Всього:
Внутрішньо виробничі
Повна собівартість
14
15
16
6,03
0 – 43
6,46
5 – 42
0 – 42
5 - 84
5 – 34
0 – 42
5 - 76
275,3
22,2
297,5
5 – 20
0 – 42
5 - 62
3115,1
247,4
3362,5
5 – 29
0 – 42
5 - 71
Характер продукції являє не тільки вибір методу калькуляційних розрахунків, а і певні об’єкти обліку витрат на виробництво, об’єкти калькуляції і калькуляційні одиниці. Об’єктом калькулювання на шахтах є вугілля, а в розрізі, де добування проходить відкритим способом, крім цього відкриті роботи і відкриті запаси.
Від калькуляційного об’єкту потрібно відрізняти об’єкт обліку витратна виробництво продукції. Ці поняття співпадають в тих випадках, коли аналітичний облік витрат ведеться по тих самих об’єктах, по яких проводиться калькулювання.
Якщо аналітичний облік витрат на добування вугілля ведеться в цілому по шахті, то об’єкти калькулювання і обліку виробничих витрат співпадають. Коли витрати на виробництво враховуються по окремих структурних підрозділах, ділянках і цехах, об’єкт виробничого обліку являється більш вужчим, ніж об’єкт калькулювання. Витрати по калькуляційному об’єкту в цьому випадку визначаються на основі сумування даних по витратах на ділянки, цехах і інших структурних підрозділах.
За калькуляційну одиницю приймається одиниця виміру, в якій виражається об’єм калькуляційного об’єкту. На вугледобуваних підприємствах – це тонна видобутого вугілля, а в розрізах, крім цього, тонна викритих запасів. Калькуляційною одиницею продукції вугледобувних фабрик є 1 т концентрату, брикетних фабрик – 1 т брикету.
Для більш повної характеристики собівартості добутого вугілля необхідно мати наряд з основною додатковою калькуляційною одиницею, так як остання дає недостатньо інформації про вартість продукції. Для правильного визначення різних марок і класів вугілля переводиться в умовне паливо. У вугільній промисловості за умовну одиницю приймається тонна вугілля, яка має 7000 калорій. Для переводу в умовне паливо і складання кожний вид вугілля має свій коефіцієнт. Так, середній коефіцієнт для донецького кам’яного вугілля дорівнює 0,871, донецького антрациту – 0,9, підмосковського вугілля – 0,373.
4. Групування витрат за статтями калькуляції
Працююча система реєстрації господарських операцій дозволяє всі витрати на добування вугілля розпреділити по окремих калькуляційних статтях, економічних елементах, видах виробництва, структурних підрозділах, які виражають характер виробництва і організаційно-господарську структуру шахти, по способах добування, по процесах виробництва на шахті. На шахтах відсутнє незавершене виробництво, а комплексні статті мають невелику питому вагу у витратах на добування вугілля. В цих умовах невеликою точністю відрізняється калькулювання собівартості по економічних елементах.
У вугільній промисловості розглядається калькулювання собівартості добутого 1 т вугілля по статтях витрат, разом з цим зберігається застосована раніше калькуляція по економічним елементам. В цілях посилення контролю за ефективністю виробництва на шахтах матеріальних ресурсів фактичні затрати на добування вугілля групуються по основних процесах виробництва.
В собівартості добування вугілля відсутні такі елементи витрат, як сировина і основні матеріали, тому що у вугільній промисловості головний предмет праці знаходиться в природі.
По статті «Допоміжні матеріали на технологічні цілі» показують витрати на матеріали на ремонт гірничих виробіток, а також вартість матеріалів витрачені на підземний і поверхній транспорт, на підйом вантажу, відбір породи, погрузку вугілля у вагони. Допоміжні матеріали займають близько 12 % всіх витрат на виробництво.
У вугільній1 промисловості є також інші матеріальні витрати, а саме витрати на забезпечення гірничих виробіток і механізмів, кріплень. При відпуску зі складу матеріалів для кріплення вони списуються на фактичну собівартість або неопосередковано на рахунок виробництва, або на рахунок витрати майбутніх періодів. Амортизація на капітальний ремонт кріплення не нараховується.
Залізні і залізобетонні кріплення, призначені для очисних і підготовчих робіт відносяться на собівартість в нормальному порядку через рахунок Витрати майбутніх періодів.
Залізні і залізобетонні конструкції, призначені для поточного ремонту гірничих виробіток списуються на собівартість добутого вугілля в тому місяці, в якому кріплення використовувалось.
Вартість інших матеріалів, які використовуються протягом довгого періоду списуються безперечно на собівартість добутого вугілля. До таких матеріалів відносяться транспортні ролики, арматура та інші.
У вартість матеріалів включаються транспортно-заготівельні витрати в тій частині, в якій вони відносяться до розхідних матеріалів.
За статтею «Паливо і енергія на технологічні цілі» обліковуються всі види палива і енергії, які витрачені на виробничо-технологічні цілі. Покупне вугілля списується на собівартість за прейскурантними цінами, до якої включаються надбавки і знижки за якість і транспортно-заготівельні витрати. Вугілля власного видобутку оцінюється за виробничою собівартістю. В цій статті виражається вартість електроенергії, яка була використана на освітлення гірничих робіт, технологічного комплексу на поверхні і інших об’єктів.
Найбільш значне місце у витратах на виробництво у вугільній промисловості займає заробітна плата. На статтю «Основна заробітна плата виробничих робітників» відноситься основна заробітна плата робітників, які зайняті на очисних і підготовчих роботах, на підземному і поверхньому транспорті, на відбірках породи, на погрузці вугілля у вагони. До цієї статті відноситься відрядна оплата і погодинна, премії, доплати бригадирам за понадурочну роботу.
Частина заробітної плати робітників зайнятих на службах вентеляції, підйому, і інших службових ділянках відноситься до капітального будівництва і капітальному ремонту гірничих робіт.
Основна заробітна плата персоналу допоміжних виробництв, а також заробітна плата робітників зайнятих на утримання і експлуатацію основних засобів відноситься на відповідний рахунок і в калькуляції по статті «Основна заробітна плата виробничих робітників» не відображається.
Додаткова заробітна плата виробничих робітників включає всі виплати, передбачені законодавством про працю, в тому числі оплату передбачених і додаткових відпусток, резерви на одноразових виплат за вислугу років.
Також пі ці статті відображаються нарахування на заробітну плату за відповідними ставками.
В статті «Витрати на підготовку і освоєння виробництва» обліковуються витрати на гірничопідготовчі роботи, пусконалагоджувальні витрати, відчислення у фонд преміювання за здійснення і ведення нової техніки. Витрати на підготовку і використання природних ресурсів мають велику частку в собівартості добування вугілля. На діючих шахтах і розрізах підготовчі роботи діляться на капітальні і експлуатаційні, що викликає необхідність окремого обліку витрат на їх виробництво і включення у собівартість добування вугілля тільки експлуатаційних витрат. Гірничо капітальні роботи відносяться до капітального будівництва, а витрати на ці роботи після здавання гірничих виробіток в експлуатацію переносяться на собівартість вугілля у вигляді амортизаційних відрахувань.
Відрахування у фонд преміювання за здійснення і впровадження нової техніки враховуються у собівартість продукції централізовано в цілому по об’єднанню.
До статті «Витрати на утримання і експлуатацію обладнання» відносять витрати, пов’язані з утриманням, амортизацією і ремонтом виробничого і транспортного обладнання, вартість запасних частин для ремонту обладнання і транспорту, допоміжні матеріали, знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, вартість електроенергії, води, пари, стиснутого повітря і інших видів енергії, основна і додаткова заробітна плата з відрахуванням на соціальне страхування допоміжних робітників, які обслуговують обладнання і транспорт, витрати на монтаж і демонтаж шахтних механізмів.
Стаття калькуляції «Цехові витрати» шахтами і розрізами не заповнюється, так як вони мають без цехову структуру. Витрати на утримання персоналу дільниць включаються у «Загально шахтові витрати». На цю статтю відносяться витрати, пов’язані з управлінням і організацією виробництва в цілому.
Загально шахтові витрати діляться на наступні основні групи:
витрати на управління об’єднанням (основна і додаткова заробітна плата апарату управління, службові відрядження, відрахування на утримання вищестоящих організацій, утримання охорони);
загальногосподарські витрати (утримання персоналу дільниць, амортизація основних фондів загально шахтового характеру, утримання і ремонт конструкцій, витрати на охорону праці і навчання персоналу);
податки, сбори і обов’язкові відрахування (відчислення у фонд міністра, відчислення на фізкультурно-масову роботу);
невиробничі витрати (втрати від протестів, від псування матеріалів, недостачі матеріалів і продукції на складах шахт, оплата за простої залізничних вагонів і інші невиробничі витрати).
Витрати на обслуговування і управління шахтою обліковуються на рахунку Загально шахтові витрати. По закінченню місяця загально шахтові витрати списуються на основне виробництво, а також на послуги по капітальному ремонту непромисловим господарством і іншим організаціям. Загально шахтові витрати розподіляються пропорційно заробітній платі робітників основного виробництва і допоміжних виробництв, відносяться до послуг капітального будівництва, капітального ремонту і інших організаціях.
По місцях виникнення загально шахтових витрат розділяються на витрати, пов’язані з управлінням виробничих об’єднань в цілому, виробничих одиниць, дільниць і цехах. Значна частина загально шахтових витрат, які раніше планувались і враховувались самими підприємствами, централізуються в об’єднаннях. Централізуються і не включаються в собівартість добутого вугілля по шахтах такі статті витрат, як основна і додаткова заробітна плата апарату об’єднання виробничих одиниць, машинно-рахункових станцій, науково-курсових комбінатів і лабораторій, відчислення на утримання вищестоящих організацій. Централізуються також деякі витрати загальногосподарського характеру: утримання пожарної і збройної охорони, витрати на навчання персоналу, амортизаційні відрахування по різних конструкціях, утримання приміщення і інвентарю для професіонально-технічних училищ.
По статті «Інші виробничі витрати» відображаються відчислення і витрати на науково-дослідні і геологорозвідувальні роботи, амортизаційні відрахування основних фондів, які не включені в інші статті, вартість робіт, пов’язаних з приведенням земель поверхня яких порушена гірничими роботами в стан, придатний для господарського використання, відчислення на соціальне страхування з виплатою сум премій і винагородою робітникам із фонду матеріальної допомоги.
В останній час все більша увага приділяється охороні навколишнього середовища. Одне із самих основних заходів по збереженню природи – бережне ставлення до ґрунтів. Рекультивація земель допомагає збереженню і більш повному повторному використанню природних ґрунтів. У зв’язку з цим при добуванні вугілля збільшуються витрати на ці цілі. Але в даний час вони не компенсують всіх втрат від зниження урожайності.
В бухгалтерському обліку відображаються тільки фактичні витрати, які не покривають повний збиток від зниження урожайності ґрунтів. Держава несе значні збитки, збільшуючи по мірі розширення виробництва і росту добування вугілля. Виходячи з народногосподарських інтересів, необхідно забезпечити в обліку визначене число збитків від втрати у зв’язку з погіршенням якості земель для його відновлення.
Розмір амортизаційних відрахувань по шахті залежить від вартості і структури основних фондів. Для визначення собівартості основні фонди діляться на дві частини. В першу входять фонди, пов’язані з обробкою запасів, в другу частину – всі інші виробничі фонди.
Амортизація на повне становлення по гірничокапітальним виробіткам і спеціальними конструкціями нараховується в залежності від ставок, а по інших фондах – на основі затверджених для даного виду основних фондів норм в відсотках до їх первісної вартості. Поточна ставка вираховується кожного року як відношення остаточної вартості основних виробничих фондів першої групи до залишків промислових запасів вугілля. Для розробки яких ці основні фонди створені.
Амортизація на капітальний ремонт як по першій , так і по другій частині основних фондів розраховується за загальновстановленими нормами для даного виду основних фондів у відсотках від їх вартості.
Амортизаційні відрахування по основних і допоміжних цехах, адміністративно-господарському обслуговуванню і непромисловим господарством фіксується на певних рахунках основного виробництва, загально шахтних витрат.
У статті «Збутові витрати» відображаються витрати, пов’язані з реалізацією вугілля, транспортні витрати на перевозку вугілля від шахти до залізничної станції, відрахування на утримання вугільно-збутових організацій і інших витрат на збут.
Наряд з калькулюванням собівартості по статтях витрат дійсні положення зберігають традиційний для вугільної промисловості по елементний облік витрат. Витрати групуються за такими елементами:
Матеріальні витрати;
Витрати на заробітну плату;
Відрахування на соціальні заходи;
Амортизація;
Інші операційні витрати.
Таке групування витрат призначене для виявлення всіх витрат по видах, характерним для яких є їх економічний зміст.
Перехід на нову структуру управління, створення виробничих об’єднань викликають необхідність подальшого абсолютного обліку, скріплення господарського розрахунку і забезпечення контролю за використанням матеріальних і грошових ресурсів по всіх виробничих одиницях.
У зв’язку із створенням виробничих об’єднань представляються можливості не включати в собівартість продукції виробничі одиниці витрат, величина яких не залежить від їх діяльності. Ці витрати плануються і враховуються централізовано у виробничих об’єднаннях.
Централізація обліку в виробничих об’єднаннях значно розширяє можливості механізації обліково-рахункових робіт, забезпечує прискорене отримання інформації для своєчасного прийняття раціональних управлінських рішень.
5. Групування витрат і методи визначення собівартості
Групування витрат на виробництво здійснюються на основі даних, отриманих в результаті обробки первинних документів по нарахуванню заробітної плати, витрат матеріалів, палива і інших елементів витрат.
Методика зведеного обліку визначаються специфічними особливостями виробництва і видом випущеної продукції. Дані зведеного обліку використовуються для калькулювання собівартості продукції.
Звітна калькуляція собівартості добування вугілля складається з виробничих одиниць за місяць, квартал, рік і представляються тільки своєму виробничому об’єднанню. Шахти і розрізи нараховують виробничу собівартість, в якій виражається визначена частина загально шахтних витратах. Витрати на управління централізуються, у зв’язку з чим виробнича собівартість добутого вугілля в об’єднанні може бути розрахована в повному об’ємі тільки з рахунком тієї частини витрат. В об’єднанні складається зведена калькуляція собівартості добутого вугілля шахтним методом по сумі витрат виробничих одиниць і централізованих витрат. Повну собівартість продукції вираховують по виробничому об’єднанню шляхом сумування виробничої собівартості і виробничих витрат.
Більшість підприємств вугільної промисловості зведений облік витрат ведуть і цілому по шахті, витрати окремих цехів і ділянок в собівартості не виділяються. Суми витрат заносяться в журнал ордер № 10 і відомість розподілення матеріалів. Заробітної плати і інших групувань виробництва.
При наявності одного виду продукції і відсутності незавершеного виробництва діюча в теперішній час на шахтах система зведеного обліку витрат дозволяє в короткі строки отримати дані для калькулювання і аналізу собівартості добутого вугілля. Але ця система не в повній мірі відповідає завданням контролю за формуванням собівартості. Вона не показує результати роботи дільниць і структурних підрозділів, не утримує інформацію про їх видах. При цій системі в обліку не надходить жодного вираження економічної ефективності по новій техніці і застосування раціональних методів організації виробництва.
Запропоноване нижче групування витрат дозволяє в значній мірі зменшити недостатки діючої системи вільного обліку витрат на добування вугілля. На шахтах ведеться при цьому облікова калькуляція собівартості вугілля – звід витрат (див. табл.). По цій системі проводяться планові і облікові показники собівартості добутого вугілля за:
дільницях і цехах, що дає можливість контролювати витрати по кожному структурному підрозділу, організовувати внутрішньо шахтовий господарський розрахунок;
основним процесом виробництва, що відповідає характеру і організації виробництва;
елементам витрат, що дозволяє представити загально шахтну собівартість як суму витрат на добування вугілля по дільницях, цехах і інших структурним підрозділам.
Групування очисних дільниць по розмірах добового добування і способах механізації робіт, пов’язаних з виїмкою вугілля, дозволяє виявити вплив на собівартість способів механізації і різноманітної технології добування вугілля, зробити висновки про економічну ефективність очисних робіт.
Зведення витрат дає можливість отримати різноманітну інформацію про роботу дільниць і шахт в цілому. Перша частина зводу витрат призначена для визначення собівартості вугілля по окремих дільницях в розрізі витрат, включаючи дільничну собівартість. Очисні дільниці диференційовані по способах виїмки вугілля і рівню середньодобового добування.
Друга частина таблиці служи для визначення собівартості по інших дільницях і інших структурних підрозділах шахти і виробничих процесах. В цьому розділі групуються витрати по внутрішньо шахтному транспорту, вентиляції, осушенню, ремонтній частині, монтажу і іншим підземним дільницям шахти.
Групування витрат на виробництво вугілля
|
Назва процесу виробництва |
Спосіб виїмки | Матеріали | Паливо | Електроен. | Зарплата | Відрахування | Амортизація | Інші витрати | Всього | |
| Всього |
В тому числі дійсні |
|||||||||
|
І. Підготовчі роботи – всього В тому числі: дільниця № 1 дільниця № 2 очисні роботи в тому числі дільниця № 3 дільниця № 5 |
погрузочні машини комбайни комплекс, <1000 т струговий >1000 т |
6621 3880 2741 19319 7901 11418 |
4201 2605 1596 6397 2266 4131 |
- - - - - - |
666 440 226 1240 675 565 |
14274 10465 3809 14105 6207 7898 |
1284 941 343 1270 559 711 |
2087 1279 808 13239 7730 5509 |
- - - - - - |
24932 17005 7927 49173 23072 26101 |
|
ІІ. Інші процеси в тому числі: шахтний транспорт вентиляція осушення |
2380 7443 2465 1012 |
5527 1105 920 705 |
- - - - |
7520 1340 1441 218 |
4547 16307 3050 5200 |
4370 1468 275 468 |
1468 3652 245 71 |
- |
25812 30212 7476 6969 |
|
|
ІІІ. Витрати по дільницях загально шахтові вартість послуг |
- 216 3336 |
- - 200 |
160 - - |
120 114 260 |
45944 6930 7800 |
4134 624 702 |
28206 3200 3540 |
- - - |
78564 11084 15638 |
|
Витрати на утримання цехів і дільниць на поверхні диференційовані по наступних процесах: підйом, технологічний комплекс на поверхні, котельня, компресорна, механічний цех, електроцех, господарський цех і інші підрозділи в залежності від специфіки умов і організації структури шахти.
В третьому розділі показують загально шахтові і централізовані витрати і визначаються собівартість по шахті в розрізі всіх елементів, , а саме: матеріали, паливо, електроенергія, заробітна плата, нарахування на зарплату, амортизація і інші грошові витрати.
Собівартість по шахті в цілому визначається як всього витрат по дільницях, інших структурних підрозділах, загально шахтових і централізованих витрат.
Вартість послуг, наданих основною діяльністю шахт своєму капітальному будівництву і капітальному ремонту, відноситься на відповідні рахунки по прямому призначенню. У випадках, коли прямо віднести неможливо, вартість послуг розподіляються пропорційно сумам валових витрат на добування вугілля по елементах витрат.
Звід витрат ск4ладається за даними журналів-ордерів, відомостях нарахування заробітної плати, накопичувальних відомостей витрачання матеріалів і інших бухгалтерських документів. Після цього забезпечується достовірність показників собівартості видобутого вугілля по дільницях і інших структурних підрозділах, відділах виробничих процесів і шахті в цілому.
Важливою умовою зменшення витрат на добування вугілля є технічний процес, покращення використання гірничої техніки, застосування більш раціональної технології і організації виробництва.
Система обліку витрат на добування вугілля по дільницях і процесах дозволяє визначити економічну ефективність того іншого способу виїмки, виявити вплив на собівартість виконання різних розділів плану організаційно-технічних заходів, механізації і автоматизації виробничих процесів.
Висновки
У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення теорії та практики бухгалтерського обліку і аудиту затрат та калькулювання виробничої собівартості продукції на підприємствах вугільної промисловості. Сформульовано положення теоретичного, методичного та науково-практичного характеру, що відображують вирішення основних завдань відповідно до поставленої мети.
Отже, з даної курсової роботи можна зробити такі висновки, що:
1. Методика й організація обліку і аудиту затрат на виробництво і калькулювання собівартості вугільної продукції залежать від організаційно-технологічних особливостей процесу видобутку вугілля. З цією метою в роботі обґрунтовано основні аспекти формування методики внутрішньогосподарського обліку затрат вугледобувних підприємств.
2. Недостатня розробленість питань, пов'язаних з економічною сутністю категорій витрати (видатки) та собівартістю потребувала подальшого дослідження та узагальнення сутності затрат, їх змісту, структури, ролі та впливу на калькулювання собівартості продукції вугледобувних підприємств.
3. Критичний аналіз сучасних наукових джерел та практики обліку дав змогу визначити науковий підхід до розкриття економічної сутності затрат і на підприємствах вугледобувної промисловості. Доведено, що категорія “затрати” на підприємствах вугледобувної промисловості має ширше значення, ніж “видатки”, оскільки охоплює весь господарський процес, пов'язаний з використанням ресурсів і з функціонуванням підприємства. Обґрунтовано необхідність розрахунку та використання в діяльності підприємств показника “ефективність витрат” - комплексного показника, який визначається порівнянням величини затрат і величини отриманої вигоди, отриманої в результаті здійснення цих затрат.
У результаті вивчення методики бухгалтерського обліку затрат і калькулювання собівартості продукції вугледобувних підприємств автором розроблені методичні рекомендації з удосконалення:
- класифікації затрат вугледобувних підприємств;
- методики фінансового обліку затрат за напрямами їх поділу;
- методики внутрішньогосподарського обліку затрат за системами та прийомами їх обліку, за методами:
- повних затрат та калькуляції повної собівартості продукції;
- неповних затрат і калькулювання урізаної собівартості продукції.
Список використаної літератури
Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.
Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1996 року № 473.
Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного кабінету промислової політики України від 2 лютого 2001 року № 47.
Войтенко Т., Вороная Н. Усе про облік витрат на виробничому підприємстві. – Х.: Фактор, 2005. – 268 с.
Игумнов Ю. С. Учет и калькулирование себестоимости в промышленности. И.: Недра, 1974. – 188 с.
Калькуляция себестоимости в промышленности: Учебник / Под ред. Проф. А. Ш. Моргулиса. – М.: Финансы, 1980. – 288 с.
Калькуляция себестоимости в промышленности: Учебное пособие В. А. Белобородова, А. П. Чечета, В. Т. Слабинский. – 2-е узд., перероб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 279 с.
Ластовецький В. О. Проблеми галузевого обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - № 9. – с. 29-32.
Мареви Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 12. – с. 19-25.
Новиченко П. П. Учет и калькулирование себестоимости продукции в важливих отреслях промишленности. М.: Економика, 1970. – 191 с.