Бухгалтерська звітність на підприємстві недержавної форми власності
У рядку 01.3.3 додатка К2 показується дохід виконавців довгострокових договорів у звітному періоді, визначений як добуток загально договірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
У рядку 04.7 зазначаються витрати виконавця у звітному періоді, визначені на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних з виконанням довгострокового договору в звітному періоді.
У рядку 01.3.2 додатка К2 зазначається результат перерахунку сум податкових зобов'язань, попередньо визначених платником за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту).
Рядок 01.4 заповнюється на підставі даних додатка К3 “Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами і деривативами”.Відповідно до пп.7.6.1 п. 7.6 ст.7 Закону про прибуток, платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Види цінних паперів визначені ст. 3 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”.
З метою оподаткування доведеться вести облік у розрізі операцій з акціями та іншими корпоративними правами, облігаціями, векселями, деривативами та гуртом облік операцій з усіма іншими видами цінних паперів.
Від'ємний фінансовий результат від операцій з кожним з видів цінних паперів переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів без обмежень аж до повного його погашення. Перевищення доходів над витратами від операцій з кожним з видів цінних паперів вважається прибутком і входить до валових доходів.
Рядок 01.5 заповнюється на підставі даних таблиці 4 “Прибуток від продажу землі” додатка К1/1. Подібно фінансовому результату за операціями з цінними паперами, прибуток від продажу земельної ділянки відноситься до валових доходів. А от отриманий збиток (коли витрати на придбання перевищили доходи від продажу) не відносяться до валових витрат і покриваються за рахунок власних джерел.
Відповідно
до пп.8.9.2 п.8.9 ст.8
Закону про
прибуток, при
продажу землі,
отриманої у
власність у
процесі приватизації,
платник податку
включає до
складу валових
доходів додатну
різницю між
сумою доходу,
отриманого
внаслідок
такого продажу,
та сумою оціночної
вартості такої
землі, визначеної
згідно зі
встановленою
методикою
вартісної
оцінки земель
з урахуванням
коефіцієнтів
її функціонального
використання
на момент такого
продажу.
У
рядку 01.6 зазначаються
всі інші, не
згадані вище,
доходи, а саме:
доходи від
операцій,
передбачених
статтею 7 Закону
про прибуток,
доходи від
спільної
діяльності
та у вигляді
дивідендів,
отриманих
від нерезидентів,
процентів,
роялті, володіння
борговими
вимогами, а
також доходів
від здійснення
операцій лізингу
(оренди), доходи
з інших джерел.
Рядок
02 формується
шляхом арифметичного
сумування
рядків 02.1, 02.2 та
02.3 і може мати
як додатне ,
так і від'ємне
значення.
Рядок
02.1 і 05.1 формуються
відповідно
до п.5.10 Закону
про прибуток,
відповідно
до якого в разі
якщо після
продажу товарів
(робіт, послуг)
здійснюється
будь-яка зміна
суми компенсації
їх вартості,
включаючи
перерахунок
у випадках
повернення
проданих товарів
чи права власності
на такі товари
(результати
робіт, послуг)
продавцю, платник
податку –
продавець та
платник податку
– покупець
здійснюють
відповідний
перерахунок
валових доходів
або валових
витрат (балансової
вартості основних
фондів) у звітному
періоді, в якому
сталося така
зміна суми
компенсації.
Рядок
02.2 призначений
для коригування
доходів, не
врахованих
або зайво
врахованих
у попередніх
періодах. Таке
виправлення
помилки, якщо
воно призвело
до зниження
податкового
зобов'язання
минулого періоду,
повинно супроводжуватися
самостійним
нарахуванням
штрафу в розмірі
5 відсотків
від суми недоплати,
який зазначається
у рядку 22.
Рядки
02.3, 05.3 і 23 заповнюються
разом з додатком
К4 “Урегулювання
сумнівної
(безнадійної)
заборгованості”.
При заповненні
рядків слід
мати на увазі,
що новий порядок
оподаткування
безнадійної
заборгованості,
визначений
статтею 12 Закону
про прибуток
в оновленій
редакції,
застосовується
для цілей
оподаткування
щодо заборгованості,
віднесені до
складу валових
витрат продавця
або до страхового
резерву кредитора,
після 1 січня
2003 року.
Рядок
03 ”Скоригований
валовий дохід”
є арифметичною
сумою рядків
01 та 02 (останній
з яких може
бути зі знаком
“мінус”).Рядок
04”Валові витрати”
є сумою рядків
04.1-04.12 і вміщує всі
валові витрати
підприємства,
крім тих, що
належать до
категорії
коригувальних
і зазначаються
у рядку 05.
До
рядка 04.1 включаються
суми будь-яких
витрат, сплачених
(нарахованих)
протягом звітного
періоду у зв'язку
з підготовкою,
організацією,
веденням
виробництва,
продажем продукції
(робіт, послуг)
і охороною
праці, у тому
числі витрати
з придбання
електричної
енергії (включаючи
реактивну).
У
рядку 04.3 відображаються
витрати на
оплату праці
відповідно
до п. 5.6 ст. 5, а також
витрати на
виплату дивідендів
на користь
фізичних осіб
(у тому числі
нерезидентів)
за акціями
(іншими корпоративними
правами), які
мають статус
привілейованих
або інший статус,
що передбачає
виплату фіксованого
розміру дивідендів
чи суми, яка
є більшою за
суму виплат,
розраховану
на будь-яку
іншу акцію
(корпоративне
право), емітовану
таким платником
податку, відповідно
до пп.7.8.7 п.7.8 ст.7
Закону про
прибуток.
У рядку 04.4 зазначаються суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розрахувати рядок 04.5 допоможе річний додаток Р1 “Сума внесків на довгострокове страхування життя та додаткове пенсійне страхування”, який разом з квартальною декларацією подавати не обов'язково. Якщо придивитися до додатка, то помітимо, що він передбачає певні поступки порівняно з нормою пп.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону про прибуток. Так, Закон дозволяє віднести до складу валових витрат суму фактично сплачених страхових платежів (на довгострокове страхування життя та додаткове пенсійне страхування) на користь найманого працівника у розмірі не більше 15 відсотків заробітної плати, отриманої таким працівником, а додаток – у розмірі 15 відсотків від фонду оплати праці усіх працівників, на користь яких сплачуються такі внески. Різниця очевидна – при застосуванні сукупних показників на користь одного працівника можуть бути сплачені страхові внески в сумі 1 відсотка від його заробітної плати, а на користь іншого – 29 відсотків від його такої ж зарплати. У підсумку вся сума внесків відноситься до складу валових витрат, замість того, щоб віднести 1 відсоток від зарплати першого працівника і 15 – від зарплати другого працівника.
Розрахувати рядок 04.6 допоможе річний додаток Р2 “Сума нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються до складу валових витрат”. В основному до додатка ввійшли всі загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), визначені статтями 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування”. Стосовно переліку податків слід зауважити таке.
Під акцизом розуміється акцизний збір. Податок на нерухоме майно на сьогодні не запроваджений. Плата за землю складається з земельного податку і орендної плати за землю. Земельний податок в повному обсязі включається до цього рядка, а орендна плата за землю включається тільки у тій частині, що спрямовується до місцевих бюджетів, тобто за землі державної і комунальної власності.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів включає збір за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб водного транспорту, плату за користування надрами для видобування корисних копалин і в цілях, не пов'язаних з їх видобуванням, збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Ст.4
Закону України
“Про систему
оподаткування”
передбачає
також не враховані
додатком Р2
збори до Фонду
гарантування
вкладів фізичних
осіб (початковий,
регулярний,
спеціальний).
Перелік місцевих
зборів з додатка
Р2 не враховує
збір за паркування
автотранспорту,
у той час як
відповідно
до ст.3 Декрету
Кабінету Міністрів
України “Про
місцеві податки
і збори” його
платниками
можуть бути
також юридичні
особи.
Рядок
04.8 допоможе
заповнити
річний (необов'язковий
для квартальної
декларації)
додаток Р3
“Витрати на
добровільне
перерахування
коштів, передачу
товарів (робіт,
послуг)”
Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, до валових витрат входять суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, що становлять не менше двох та не більше п'яти відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року.
До цього цю норму розуміли так: якщо добровільно було перераховано коштів менше двох відсотків, то така сума до складу валових витрат не входила; якщо перераховано від двох до п'яти відсотків, то до валових витрат входить уся сума; якщо перераховано більше п'яти відсотків, то до складу валових витрат входить п'ять відсотків.
Додатком Р3 несподівано роз'яснено інакше: до складу валових витрат відноситься сума перевищення над двома відсотками, тобто у розмірі не більше трьох відсотків. Вважаємо таку позицію неправильною й такою, що потребує пояснення.
Рядок 04.10 заповнюється на підставі даних таблиці 3 “Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат” додатка К1/1 і таблиці 2 “Витрати на поліпшення нафтогазових свердловин, що включаються до складу валових витрат” додатка К1/2. При одночасному заповненні таблиць рекомендуємо скористатися поясненням до цього рядка у Порядку складання декларації.
Рядок 04.11 допоможе заповнити складання додатка Р4 “Розрахунок валових витрат при здійснення операцій з нерезидентом, що має офшорний статус”. Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону про прибуток, тільки 85 відсотків витрат на оплату товарів (робіт, послуг) на користь офшорних нерезидентів входять до валових витрат.
У рядку 04.12 зазначаються всі інші витрати, не згадані вище, з посиланням на норми Закону про прибуток, перелічені у поясненні до цього рядка у Порядку складання декларації.
Рядок 05 формується шляхом арифметичного сумування рядків 05.1-05. 3 і може мати як додатне, так і від'ємне значення.
Рядок 05.2 призначений для користування витрат, не врахованих або зайво врахованих у попередніх періодах. Таке виправлення помилки, якщо воно призвело до зниження податкового зобов'язання минулого періоду, повинно супроводжуватися самостійним нарахуванням штрафу у розмірі 5 відсотків від суми недоплати, який зазначається у рядку 22.Про рядки 05.1 і 05.3 йшлося вище.
Рядок 06 “Скориговані валові витрати” вираховується арифметично шляхом сумування рядків 04 і 05 (останній з яких може бути зі знаком “мінус”).
Рядок 07 заповнюється на підставі даних таблиці 2 “Розрахунок амортизаційних відрахувань” додатка К1/1 та таблиці 1 “Розрахунок амортизації витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин” додатка К1/2. Відповідно до п.15 Прикінцевих положень Закону №349-ІV, нові норми амортизації груп 1, 2 і 3, встановлені цим Законом, застосовуватимуться починаючи з 2004 року.
При цьому до основних фондів нової групи 4 включаються відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку), а саме електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Рядок 08 “Об'єкт оподаткування” може мати як додатне, так і від'ємне значення (або в І кварталі додатне, а за підсумками півріччя – від'ємне) і вираховується шляхом віднімання від рядка03 рядків 06 і 07.
У
рядку 09 “Балансові
збитки, не
компенсовані
прибутками”
слід згадати
всі балансові
збитки, визначені
за результатами
попередніх
кварталів,
оскільки ці
збитки не
враховуються
у складі валових
витрат.
Рядок10
заповнюється
на підставі
додатка К5
”Розрахунок
прибутку, що
звільняється
від оподаткування”.
Якщо у платника
є право на
звільнення
від оподаткування
прибутку (частини
прибутку)
підприємства,
то це право
слід відобразити
у відповідній
сумі в додатку
К5 в розрізі
норм законодавства,
які надають
право на пільгове
оподаткування.
Рядок 11 “Прибуток, що підлягає оподаткуванню” вираховується шляхом віднімання від рядка 08 рядків 09 і 10.
Рядок 11.1 показує суму, яку слід оподаткувати у 2003 році за ставкою 30 відсотків, а з 01.01.2004 р. – за ставкою 25 відсотків.
У рядку 11.2 слід зазначити розмір пільгової ставки, за якою платник має право оподаткувати чистину прибутку.
Рядок 12 “Нарахована сума податку” утворюється шляхом сумування рядків 12.1 і 12.2 і заповнюється у разі отримання позитивного значення об'єкта оподаткування.
Рядок 12.1 показує нараховану суму податку, обчислену виходячи з оподаткування прибутку за ставкою 30 відсотків (з 01.01.2003 р. – за ставкою 25 відсотків).
Рядок 12.2 показує нараховану суму податку, обчислену виходячи з оподаткування прибутку за пільговою ставкою.
Рядок 13 заповнюється на підставі даних додатка К6 “Зменшення нарахованої суми податку”. Насамперед нараховану суму податку слід зменшити відповідно до п.16.3 ст. 16 Закону про прибуток на суму вартості торгових патентів, придбаних у звітному періоді.
До рядків 13.1 – 13.3 слід заносити суму, що не перевищує значення рядка 12, оскільки від'ємне значення податкового зобов'язання за рахунок зменшення суми податку на вартість торгових патентів не допускаться. Позитивним є момент , що вартість придбаних торгових патентів, як і всі інші показники декларації, зазначається наростаючим підсумком з початку року. Тому вартість торгових патентів, придбаних у І кварталі, й не врахована у зменшення нарахованого податку за підсумками одного з наступних звітних періодів – півріччя, дев'яти місяців або року. Чи погодиться ДПА України з таким механізмом, стане відомо з обнародуваної її офіційної позиції з цього питання. У будь-якому разі надлишок вартості патентів, що не був врахований у зменшення нарахованого податку звітного року, на зменшення податку наступних років не переноситься.
На відміну від механізму зменшення суми податку на суму придбаних патентів, суми авансових внесків, сплачені до бюджету при виплаті дивідендів, враховуються у зменшення суми податку до сплати аж до повного їх перекриття. У зв'язку з цим суму авансових внесків слід ділити на дві частини (якщо, звичайно, суми податку не вистачає для перекриття всього авансового внеску одразу): перша частина у р.13.7.1 зменшує суму податку в цьому звітному періоді; друга частина у р. 13.7.2 переноситься у зменшення суми податку в наступних звітних періодах.
Заповнюючи рядок 13.7, слід звернути увагу на зміну порядку оподаткування при виплаті дивідендів. Відповідно до зміненої редакції пп. 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону про прибуток, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 30 відсотків, нараховані на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до / або одночасно із виплатою дивідендів і подальшому зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму такого авансового внеску.
Рядок 14 “Податкове зобов'язання звітного періоду” визначається розрахунково як різниця рядків 12 і 13 у разі отримання додатного значення цієї різниці.
У рядку 16 пропонується вказати суму надміру сплаченого податку (переплати), яку платник вважає можливим врахувати у рахунок погашення податкового зобов'язання звітного періоду. Якщо платник хоче повернути цю суму на поточний рахунок з бюджету (у випадку, наприклад, нульового податкового зобов'язання звітного періоду), то відповідну суму переплати пропонується зазначити у р. 18, залишивши при цьому р.16 порожнім.
Рядок 17 “Сума податку до сплати” є основним результатом складання декларації і декларує суму податкового зобов'язання минулого кварталу що підлягає погашенню протягом 50 календарних днів, наступних за звітним кварталом. Ця сума стане базовою при обчисленні штрафів відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі виявлення заниження податкового зобов'язання за наслідками документальної перевірки платника.
У рядках 19-23 відображаються суми, які підлягають внесенню до бюджету відповідно до окремих норм Закону про прибуток у спеціальному порядку. До цих рядків слід ставитися уважно, незважаючи на те, що вони значаться як довідкові. Фактичне внесення зазначених сум буде пильно контролюватися податковими органами.
У рядку 19.1 зазначаються суми 30 відсотків від отриманого виграшу (п.10.2 Закону про прибуток).
У
рядку 19.2 зазначається
податок на
репатріацію
у розмірі 15
відсотків
виплачуваних
нерезидентам
доходів (п. 13.2 і
13.6 ст.13 Закону
про прибуток).
У
рядку 19.3 зазначається
податок у розмірі
6 відсотків
вартості фрахту
(п. 13.5 Закону про
прибуток).
У рядку 20 зазначаються суми авансових внесків податку на прибуток, нарахованих (сплачених) при виплаті дивідендів (п. 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону про прибуток).
У рядку 22 зазначається частина прибутку державних не корпоратизованих, казенних і комунальних підприємств, що вилучається на користь відповідного бюджету.
Рядок 22 слід заповнювати, якщо у складеній декларації заповнювався рядок 02.2 або 05.2, а виявлена помилка призвела до виникнення недоплати, на суму якої нараховується 5 відсотків штрафу відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ.
Загальні проложення про підготовку звітності по ПДВ
Подання податкової декларації по податку на додану вартість (надалі - декларація) передбачено підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон) та пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон-1).
Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону з урахуванням норм, установлених Указом Президента України від 07.08.98 № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" (надалі - Указ).
Декларація складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).
Оригінал декларації на паперовому носії подається платником до податкового органу за місцем знаходження платника. Подання ксерокопії не допускається.
За добровільним рішенням платник податку може подати до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації податкову декларацію в електронній формі за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Декларація може бути надіслана до податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.
Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; в рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальноустановленими правилами.
Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації.
Декларація, заповнення якої не відповідає вимогам та яка не підтверджена підписом платника, якщо платник - фізична особа чи печаткою та підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб), або без передбачених цим Порядком додатків не реєструється, вважається неприйнятою і повертається платнику для доопрацювання.
Загальні положення про порядок нарахування, терміни сплати та подання розрахунку акцизного збору
29 травня Наказом ДПА України №252 було затверджено зміни до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору (далі – Положення про акцизний збір). Переважна більшість змін викликана змінами, внесеними Законом України від 20.02.2003р. №550-ІV до Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон №2181-ІІІ), і фактично пристосовують норми Закону №2181-ІІІ до порядку декларування і сплати акцизного збору.
Положенням про акцизний збір податковим органам заборонено проводити попередню перевірку показників розрахунку акцизного збору та відмовляти у прийнятті розрахунків з будь-яких причин. Так само, як і в Законі №2181-ІІІ, повторено право платника збору надсилати розрахунок поштою, якщо йому було відмовлено у прийнятті цього розрахунку. У Положенні про акцизний збір продубльовано право платника збору направляти розрахунки акцизного збору поштою за 10 днів до закінчення граничного терміну їх подання, тобто у перші 10 днів місяця, наступного за звітним.
Незалежно від факту відмови у прийнятті розрахунку акцизного збору або втрати чи зіпсуття поштового відправлення цей збір необхідно сплатити протягом строків, установлених п. 5.3 ст. 5 Закону №2181- III, тобто протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (далі — Закон про акцизний збір), українські підприємства — виробники, які реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації алкогольних напоїв і до 16 числа місяця, наступного за місяцем реалізації тютюнових виробів.
Зміни до Порядку про акцизний збір підтверджують, що зазначені терміни сплати слід розглядати як авансові внески, відповідальність за дотримання яких Законом №2181-III не встановлена.
ДПА України визнає пріоритетність Закону №2181-III над Законом про акцизний збір при визначенні граничних термінів сплати акцизного збору, а отже, і при нарахуванні пені за ст.16 та штрафних санкцій за пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-111.
Ст. 4 Закону №2181-111, податковому органу дозволяється не визнавати поданий платником податків документ розрахунком акцизного збору, якщо він не містить усіх обов'язкових реквізитів, не підписаний або не скріплений печаткою.
У п. 4.4 Положення про акцизний збір права платників збору щодо можливостей уточнення податкових зобов'язань зі збору дещо звужені порівняно з відповідною нормою п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ. Так, у Положенні про акцизний збір платника збору, який виявляє факт заниження податкового зобов'язання зі збору, зобов'язано надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та 5-відсоткового штрафу. Тим часом у п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ передбачена інша можливість уточнення податкових зобов'язань, а саме: відобразити суму виявленої недоплати та 5-відсоткового штрафу у складі розрахунку збору, що подається за наступний податковий період. При виборі останнього варіанта уточнення податкових зобов'язань, право на яке закріплено також у п. 7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (наказ ДПА України від 17.03.2001 р. №110, зареєстрований у Мінюсті 23.03.2001 р. за №268/5459), п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-III не вимагає сплатити суму недоплати до подання розрахунку, в якому вона задекларована.
Раніше підтвердженням здійснення експортних операцій відповідно до п. 7.1 Положення про акцизний збір була копія вантажної митної декларації з відміткою прикордонної митниці про перетин товаром митного кордону України, скріплена особовою номерною печаткою працівника митниці. Відтепер слід буде пред'являти оригінал п'ятого аркуша („примірник для декларанта”) вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), на якому митним органом робитиметься напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, з підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.
З розрахунку акцизного збору вилучено розділ III щодо зменшення в особовому рахунку платника акцизного збору при експорті підакцизних товарів при розрахунках за іноземну валюту, а також зменшено з 10 до 5 відсотків, відповідно до п. 17 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, суму штрафу, який нараховується у разі самостійного збільшення податкових зобов'язань минулих періодів внаслідок виявлених помилок.
Комунальний податок: методика розрахунку та порядок подання звітності
Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Порядок сплати і ставку комунального податку визначають органи місцевого самоврядування. Порядок обчислення середньоспискової чисельності працюючих регулюється Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату України від 07.07.95 р. №171 та зареєстрованою в Мін’юсті України 07.08.95 р. за №287/ 823.
Згідно з роз’ясненням Мінстату та податкових органів України, для розрахунку комунального податку необхідно визначати та використовувати показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.
До спискового складу включаються всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком на один день і більше, з дня зарахування їх на роботу. Не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті цього підприємства (в тому числі прийняті для виконання разових спеціальних робіт, прийняті на роботу за сумісництвом).
Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 до 30 або 31 (для лютого — до 28 або 29 числа), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, та ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця. Чисельність працівників облікового складу за вихідний або святковий (неробочий) день приймається на рівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день.
Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Методика підготовки Розрахунку земельного податку
Розрахунок земельного податку заповнюється на підставі Наказу ДПА України “Про затвердження форми розрахунку земельного податку” від 14.01.98р. №18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.98 р. за №46/ 2486.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Платником є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки (грошова оцінка — капіталізований рентний доход із земельної ділянки) у таких розмірах:
- для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1;
- для багаторічних насаджень – 0,03.
За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою статті 6 Закону України “Про плату за землю”.Ставки земельного податку з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Встановлені ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Від земельного податку звільняються:
1) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садовопаркового мистецтва;
2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який