Особливості обліку витрат основного виробництва
б) на малих підприємствах затрати на виробництво доцільно облічувати на калькуляційному рахунку № 20 "Основне виробництво" і збирально-розподільчому, № 26 "Загальногосподарські витрати", що не виключає використання інших рахунків (№ 23,24,25,31 тощо) [9].
Собівартість продукції основного виробництва. На дебеті рахунку № 20 Основне виробництво відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, також затрати допоміжних виробництв, непрямі затрати, пов'язані з управлінням, та обслуговуванням основного виробництва, втрати від браку, на кредиті - списування фактичної продукції. Сальдо на рахунку № 20. Основне виробництво тільки дебетове, показує фактичну собівартість незавершеного виробництва.
Собівартість напівфабрикатів власного виробництва. На дебеті рахунку № 21 “Напівфабрикати власного виробництва" відображають затрати звітного періоду пов'язані з виготовленням напівфабрикатів. На кредиті рахунку № 21 "Напівфабрикати власного виробництва” відображається вартість напівфабрикатів переданих в подальшу переробку основному виробництву (в кореспонденції з рахунком № 20 "Основне виробництво") та реалізованих іншим підприємствам (в кореспонденції з рахунком № 46 Реалізація).Собівартість продукції допоміжних виробництв. На дебеті рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт на Наданням послуг, а також непрямі затрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням допоміжних виробництв, втрати від браку. На кредиті рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" відображаються суми фактичної собівартості закінченої виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг ( в кореспонденції) з дебетом рахунку № 20 “Основне виробництво" і дебетом рахунку № 46 "Реалізація". Залишок на рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" на кінець звітного періоду показує вартість незавершеного виробництва.
Стаття калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію обладнання".На дебеті рахунку № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання" відображають витрати звітного періоду по утриманню та експлуатації обладнання. До цих витрат належать витрати по утриманню та ремонту виробничого обладнання робочих місць, а також засобів цехового транспорту; амортизація обладнання і транспортних засобів, сплачувана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (інструментів, пристосувань), витрати по їх ремонту та ін. з цього рахунку списуються на затрати. Наприклад, на ремонт при кредитуванні рахунків матеріальних цінностей (№ 05, 06, 08 та ін.), розрахунків по оплаті праці (рахунки № 70, № 69), з постачальниками та підрядчиками (рахунок № 60), витрат майбутніх періодів згідно з їх розподілом (рахунок №31).
Витрати по експлуатації машин та обладнання обліковуються у розрізі виробничих структурних підрозділів - бригад, цехів, дільниць, технологічних фаз, а іноді і агрегатів, і тому списуються з кредиту рахунку № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та Обладнання" цілеспрямовано на ці виробничі структурні підрозділи.
Обчислення величини витрат на утримання та експлуатацію устаткування, що включається до собівартості одиниці продукції (виробу), проводиться так:
1) групується устаткування (машини, верстати, молоти, преси, тощо);
2) кожному цеху підприємства з урахуванням його технічного призначення і величини витрат на утримання та експлуатацію за годину роботи визначається нормативна величина витрат за годину на утримання та експлуатацію одиниці устаткування характерної для тієї чи іншої груп;
3) на основі технологічної документації визначається необхідна для виробництва виробу кількість годин роботи кожної групи устаткування. За допомогою одержаних коефіцієнтів обчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування на один виріб.
У разі значної зміни кількості машино - годин, необхідних для встановлення окремих виробів до кошторисних (нормативних) ставок вносяться необхідні корективи. Для розрахунку кошторисних (нормативних) ставок використовуються єдині групування устаткувань і коефіцієнт приведення витрат на експлуатацію відповідної групи устаткування.
Витрати на управління розподіляють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами - загальновиробничі (бригадою, дільницею, цехом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок №25 "Загальновиробничі витрати", на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок № 26 "Загальногосподарські витрати".
Стаття калькуляції "Загальновиробничі витрати". На дебеті рахунку № 25 "Загальновиробничі витрати" відображають такі витрати звітного періоду: по утриманню апарату управління цехом (п1дрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентаря, що облічуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих на цих роботах; витрати по охороні праці; знос малоцінного та швидкозношуваного інвентаря, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах, збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі (на дебеті рахунку № 28) і лишки (на кредиті рахунку № 25) матеріальних цінностей незавершеного виробництва; інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень) [16].
Стаття калькуляції "Загальногосподарські витрати". На дебеті рахунку № 26 "Загальногосподарські витрати" відображають такі затрати звітного періоду: заробітна плата апарату управління підприємством; позавідомча пожежна охорона; норма витрат на підставі укладених договорів; інші витрати по управлінню (канцелярські, друкарські, поштово-телефонні затрати заводоуправління, цехів, основного та допоміжного виробництв; витрати по утриманню телефонних станцій тощо); амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського характеру, в т.ч. відрахування по амортизації будівель і приміщень, зайнятих управлінцями підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної, спортивної роботи серед робітників і службовців підприємства і членів їх родин: амортизаційні відрахування від вартості основних засобів; наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентаря загальногосподарського призначення.
Методика та техніка обліку усіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списування витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.Витрати на рівні бригади всередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують за простим методом, тобто тільки на види продукції.Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин та обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунку витрати в розрізі елементів витрат і статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за направленнями та відображаються на рахунках обліку виробництва № 20 "Основне виробництво", № 23 "Допоміжні виробництва" та № 31 “Витрати майбутніх періодів".Дещо складніший облік перерозподілу витрат на управління господарством.Облічені витрати на дебетів рахунку № 26 "Загальногосподарські витрати" (як на державному, так і на малому підприємствах) наприкінці місяця можна розподілити, перерозподілити, списати.
Стаття калькуляції "Витрати від неминучого і технічного браку". Брак - це продуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправити недоліки.Для побудови обліку браку його класифікують за такими ознаками: за місцем виявлення є внутрішній , тобто виявлений до відвантаження (або передачі) покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця, за характером дефектів є остаточний, який неможливо виправити, і такий, який ще можна виправити, за причинами виникнення є неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо; Винуватцями є робочий, постачальник, служба постачання тощо.Виникнення браку у виробництві документально оформляють актом на брак, повідомленням або листом на брак. У цих документах вказують дані про забраковану продукцію, винуватця причини браку, використані матеріали або працю та ін. Для обліку витрат від забракованої продукції передбачено рахунок № 28 "Брак у виробництві". На дебеті рахунку № 28 облічують витрати на остаточно відбраковану продукцію або витрати на виправлення браку. З кредиту списують (на дебет рахунку № 20, №21, №23, №05) вартість матеріалів або відходів від забракованої продукції, утримання із заробітної плати винуватців та остаточні витрати зараховують до собівартості продукції.
2.2 Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції
У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.
Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних в результаті обробки первинної документації.
На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.
Для правильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильне визначення поняття напівфабрикати.
Напівфабрикат (напівпродукт) - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз (переділів, тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.
Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, його облічують як готову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, його міжцеховий рух облічується.
Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей, вузлів враховуються в цехах і розрізі статей витрат [30].
Якщо застосовується напівфабрикатний варіант обліку ведення витрат, ведеться системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу (витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами, за комплексною статтею “Напівфабрикати власного виробництва"). Передавання напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних так і у вартісних показниках. 3 цією метою собівартість, напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При цьому собівартість готового продукту визначається послідовним нарахуванням витрат кожного цеху у ході технологічного процесу.
Застосування напівфабрикатного варіанта обліку витрат обумовлено наявністю великого асортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні й ті ж напівфабрикати споживаються одночасно кількома різними цехами, а також нормування витрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати (напівпродукти), а не на кінцеву продукцію виробництва.
У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в обліку за фактичною собівартістю. Крім обліку за фактичною собівартістю, напівфабрикати власного виробництва враховуються в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.
У звітній калькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у разі безнапівфабрикатного, так і у разі напівфабрикатного варіантів) зараховується до відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власного виробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції за встановленими статтями витрат.
Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) зараховуються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від виду оплати - попередньої (орендна плата тощо) або наступної (оплата послуг сторонніх організацій, оплата відпусток працівників тощо). Окремі види витрат (витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв тощо), щодо яких неможливо точно встановити до якого калькуляційного періоду вони належать, а також витрати в сезонних галузях промисловості зараховуються до витрат на виробництво у кошторисно-нормалізованому порядку.
У разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення. витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявлення помилок в обліку витрат, попередніх періодів до собівартості продукції звітного місяця вносяться необхідні виправлення.
На підприємствах окремих галузей промисловості, що застосовують нормативний метод обліку, зведений облік витрат на виробництво має деякі особливості. На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, на яких діючі норми істотно відрізняються від планових, у зведеному обліку витрат відповідно до типів виробів із статей витрат виділяються витрати за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм, якщо на підприємствах виготовляється ряд виробів, які близькі між собою за конструкцією і мають велику питому вагу спільних деталей та вузлів, зведений облік ведеться за групами однорідних виробів. Витрати за нормами щодо всіх розділів зведеного обліку (незавершене виробництво на початок і кінець місяця, витрати за звітний місяць, а також списання на собівартість випущеної продукції) відображаються за єдиним рівнем норм, досягнутим на початок місяця. У разі зміни форм на початок кожного місяця проводиться переоцінка нормативної собівартості незавершеного виробництва до рівня собівартості за цими зміненими нормами. У разі зміни норм протягом звітного місяця витрати за нормами за цей місяць коригуються на різницю від зміни норм, тобто доводяться до рівня норм на початок місяця [5].
Переоцінка незавершеного виробництва, викликана змінами норм, проводиться на основі даних інвентаризації незавершеного виробництва шляхом перемножування різниці між старою і новою нормою на кількість деталей, що знаходяться в незавершеному виробництві. Якщо інвентаризація не проводилася, незавершене виробництво переоцінюється за допомогою коефіцієнтів, що обчислюються за окремими статтями калькуляції. У разі наявності стабільних залишків незавершеного виробництва відхилення від норм списуються на собівартість товарної продукції і незавершеного виробництва.
Собівартість товарного випуску відображається в калькуляційних відомостях, які складаються для кожного найменування продукції або груп однорідної продукції. Фактична собівартість кожного виду продукції визначається шляхом додавання (із знаком + або -) до нормативної собівартості певного виду продукції величини виявлених у зведеному обліку відхилень і зміни норм за кожною статтею витрат, якщо відхилення і зміни норм виявляються в групі однорідної продукції, їх суми відносяться до собівартості кожного виду продукції, що входить до цієї групи, за кожною статтею витрат за допомогою індексів.
На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, де діючі норми мало відрізняються від планових, замість нормативних використовуються планові калькуляції. Основні відмінності зведеного обліку при цьому полягають у тому, що переоцінка незавершеного виробництва у зв'язку із змінами норм (внаслідок незначних розмірів незавершеного виробництва і різниць щодо зміни норм) не проводиться, а щомісяця (на основі перевірених даних інвентаризації) незавершене виробництво оцінюється за плановою собівартістю або поточними нормами. Фактична собівартість товарної продукції при цьому визначається шляхом додавання до планової собівартості виробів сум відхилень, виявлених у зведеному обліку. Якщо на підприємствах з масовим і серійним виробництвом поточні норми значно відрізняються від планових, зведений облік витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції здійснюється з використанням нормативних калькуляцій [24].
На підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, де випускаються нескладні вироби з коротким виробничим циклом, за основу обліку відхилень беруться норми, закладені до планових калькуляцій собівартості замовлення (партії, виробу) під час запуску їх у виробництво. Якщо норми витрат змінюються в процесі виконання замовлення, виявлена різниця враховується окремо як пов'язана із зміною норм, а планова собівартість замовлення залишається попередньою. Для нових замовлень на аналогічну продукцію планова калькуляція складається з урахуванням приведеного вдосконалення технологічного процесу, конструкції виробів тощо.
На таких підприємствах зведений облік витрат здійснюється за цехами, групами однорідної продукції і за статтями витрат з підрозділом на витрати за нормами і відхиленнями від них фактичної собівартості окремих видів продукції обчислюється за допомогою індексів встановлених для окремих груп продукції статей витрат. При цьому до планової собівартості додаються (вираховуються) суми відхилень від норм, що припадають на даний вид продукції за відповідними статтями витрат.
На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітні калькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції. У масових і багатосерійних виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції кожного найменування, що випускається у звітному періоді. В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції серії (замовлення).
У галузях промисловості, де звітні калькуляції складаються щомісяця, квартальні та річні калькуляції обчислюються як середньозважені на основі місячних звітних калькуляцій.
У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм відхиленнями від норм.
Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства відображається у журналі-ордері № 10 (при веденні 17 журналів-ордерів). Він ведеться по кредиту рахунків 05, 06, 08, 12, 13, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 31, 69, 70, 84, 86, 89 в частині затрат на виробництво.
Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: I - "Витрати виробництва", II - Розрахунок затрат за економічними елементами", III - "Собівартість товарної продукції".
Розділ I заповнюється за даними відомостей № 12 і 15 в розрізі кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума затрат звітного місяця.
У розділі II робиться розрахунок затрат на виробництво за економічними елементами з коригуванням внутрішньозаводського обороту (внутрішнього обороту підприємства).
У розділі III складається розрахунок собівартості товарної продукції за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість усієї товарної продукції. Відомість 15 ведеться по обліку загальногосподарських витрат, витрат майбутніх періодів, резерву наступних витрат і платежів та позавиробничих витрат.
Так, АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» для виробництва печива здійснило наступні витрати (в грн.):
Вартість витраченої сировини 8 000 Витрати на оплату праці працівників 1 000 Нарахування на зарплату:
- пенсійне страхування (32%) 32 - державне соціальне страхування (4%) 40 - соціальне страхування на випадок безробіття (1,5%) 15 Витрати на оплату праці апарату управління цеху 800 Нарахування на зарплату 300 Нараховано амортизацію виробничих основних засобів 200 Витрати на утримання виробничих приміщень 140 Нараховано амортизацію загальновиробничих основних засобів 150 Необхідно визначити собівартість печіва та відобразити цю операцію на рахунках бухгалтерського обліку.
Собівартість продукції визначають у такий спосіб:
Собівартість продукції = прямі матеріальні витрати + прямі витрати на оплату праці + інші прямі витрати + загально виробничі витрати;
Прямі матеріальні витрати: 8 000 грн.
Прямі витрати на оплату праці: 1 000 + 320 +40 + 15 = 1 375 (грн.) Інші прямі витрати: 200 грн.
Разом прямих витрат: 9 575 грн. Загальновиробничі витрати: 800 + 300 + 140 + 150 = 1 390 (грн.) Таким чином, собівартість = 9 575 + 1 390 = 10 965 (грн.)
Цю операцію в облікових регістрах відображають такими проводками:
Таблиця 1 – Бухгалтерські проводки виробництва печива на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»
| №п/п | Зміст операції | Сума, грн. | Кореспонденція рахунків | |||
| Із застосуванням рахунків класу 8 | Без застосування рахунків класу 8 | |||||
| Дебет | Кредит | Дебет | Кредит | |||
| 1. | Відпущено у виробництво сировину | 8 000 |
801 23 |
201 801 |
23 | 201 |
| 2. | Нараховано заробітну плату виробничим працівникам | 1 000 |
811 23 |
661 811 |
23 | 661 |
| 3. | Зроблено нарахування на заробітну плату: | |||||
|
а) органам пенсійного страхування; б) органам соціального страхування; в) органам соціального страхування на випадок безробіття |
320 40 15 |
821 23 822 23 823 23 |
651 821 652 822 653 823 |
23 23 23 |
651 652 653 |
|
| 4. | Нараховано заробітну плату апарату управління цеху | 800 |
811 91 |
661 811 |
91 | 661 |
| 5. | Зроблено нарахування на заробітну плату працівників апарату управління цеху | 300 |
82 91 |
65 82 |
91 | 65 |
| 6. | Нараховано амортизацію основних засобів виробничого призначення | 200 |
831 23 |
131 831 |
23 | 131 |
| 7. | Відображено витрати на утримання виробничіх приміщень | 140 |
841 91 |
631 841 |
91 | 631 |
| 8. | Нараховано амортизацію основних засобів загальновиробни-чого призначення | 150 |
831 91 |
131 831 |
91 | 131 |
| 9. | Списано на виробництво загальновиробничі (накладні)витрати | 1 390 | 23 | 91 | 23 | 91 |
| 10. | Оприбутковано на склад продукцію за собівартістю | 10 965 | 26 | 23 | 26 | 23 |
| 11. | Списано собівартість реалізованої продукції | 10 965 | 901 | 26 | 901 | 26 |
| 12. | Відображено виробничі витрати на відвантажену продукцію | 10 965 | 791 | 901 | 791 | 901 |
Підприємством АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» визначена нормальна потужність у тоннах випуску продукції за місяць – 1000 т. Заплановані загальновиробничі витрати за нормальною потужність за місяць 50 000 грн., у т.ч. 40 000 – змінні, 10 000 – постійні. У січні 2008 року виготовлено 800 т. продукції, фактичні змінні витрати – 29 000 грн., постійні 9 000 грн. Здійснити розподіл загальновиробничих витрат.
Таблиця 2 – Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на підприємстві АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»
| №нннн № | Показники | Всього | На одиницю бази розподілу (1т) | Включення загально виробничих витрат до: | |
|
Витрат на виробництво продукції (рах. 23) |
Собівар – тості реалізова –ної прод – укції (рах. 90) | ||||
| 1. |
База розподілу при нормальній потужності (тон) Витрати при нормальній потужності (тис. грн.) |
1 000 50 000 |
х х |
х х |
х х |
| З них: | |||||
| 2. | Змінні (ряд. 2 гр.3 : ряд. 1 гр.3 = ряд. 2 гр. 4) | 40 000 | 40 | х | х |
| 3. | Постійні (ряд.3 гр.3 : ряд. 1 гр.3 = ряд. 3 гр.4) | 10000 | 10 | х | х |
| 4. | База розподілу при фактичній потужності, тон | 800 | х | х | х |
| 5. | Фактичні загальновиробничі витрати, тис. т | 38 000 | х | х | х |
| З них: | |||||
| 6. | Змінні (ряд. 2 гр. 4 * ряд.4 гр. 3) | 29 000 | х | 29 000 | х |
| 7. | Постійні (ряд. 5 гр.3 – ряд.6 гр.3) | 9 000 | х | х | х |
| 8. | Постійні розподілені (ряд.4 гр.3 * ряд. 3 гр. 4) | 8 000 | х | 8 000 | х |
| 9. | Постійні нерозподілені(ряд.7 гр. 3 – ряд. 8 гр.3) | 1 000 | х | х | 1 000 |
За результатами розподілу накладних витрат видно, що на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» у січні місяці 2008 року частина постійних загальновиробничих витрат залишилась нерозподіленою. Це обумовлено тим, що потужності підприємства були завантажені на 80%, а сума постійних накладних витрат не зменшилась пропорційно зі зміною обсягу виробництва.
Постійні загальновиробничі витрати можуть залишатися нерозподіленими також за умови невідповідності розподілу статей на постійні та змінні або при наявності помилок при складанні кошторисів витрат.
На суму загальновиробничіх витрат, що включаються до собівартості виготовленої продукції, виконуються такі бухгалтерські записи, грн.:
Дт. 23 «Виробництво» Кт. 91 «Загальновиробничі витрати» 37 000
На суму загальновиробничіх витрат, що включаються до витрат періоду: Дт. 90 «Собівартість реалізації» Кт. 91 «Загальновиробничі витрати» 1 000
3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА
3.1 Удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем
Бухгалтерський облік витрат на виробництво здійснюють на рахунку 23 «Виробництво» та рахунках класу 8 «Витрати за елементами» в розрізі двох видів субконто: «Види діяльності» та «Види витрат».
Виду субконто «Види діяльності» відповідає довідник з аналогічною назвою, в якому перераховуються всі види діяльності, здійснювані підприємством. Довідник передбачено однорівневим, кожен його елемент містить 2 реквізити: Код / Код та Назва / Наименование.
Виду субконто «Види витрат» відповідає довідник «Види витрат», який має трирівневу структуру. Для кожного елемента цього довідника вводять його назву та вказують бухгалтерський рахунок, на який у кінці місяця будуть списуватися суми витрат за вказаною статею, як об’єкта аналітики рахунків класу 8. Ця інформація буде використовуватися при проведенні документа «Фінансові результати» в режимі «Закриття елементів витрат». Увімкнений прапорець «Відноситься до постійних загальновиробничих витрат» є ознакою того, що поточна стаття витрат, як об’єкт аналітики рахунку 91 «Загально виробничі витрати», є постійною загально виробничою витратою.
У типовій конфігурації «1С: Бухгалтерии 7.7» реалізовано 3 варіанти організації обліку витрат на виробництво з використанням:
1) рахунків 8 – го класу «Витрати за елементами» та 9 – го класу «Витрати діяльності»;
2) лише рахунків 8 – го класу «Витрати за елементами»;
3) лише рахунків 9 – го класу «Витрати діяльності».
Обліковий процес на підприємстві, яке використовує 1 – й варіант організації обліку витрат на виробництво складається з таких етапів:
1) упродовж звітного періоду всі прямі витрати виробництва зараховують у дебет рахунку 23 «Виробництво» і рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
2) протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати зараховують у дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» та рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових і трудових ресурсів;
3) упродовж звітного періоду всі невиробничі витрати зараховують у дебет рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інщі витрати операційної діяльності» та рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
4) у кінці звітного періоду непрямі виробничі витрати розподіляють між об’єктами аналітичного обліку згідно з вибраною базою розподілу. Розподілені витрати відображають за дебатом рахунку 23 «Виробництво» (з віднесенням на конкретний вид продукції (вид діяльності)), і кредитом рахунку 91 «Загально виробничі витрати». У результаті розподілу витрат і списання їх у дебет рахунку 23, рахунки загальновиробничіх витрат на кінець звітного періоду закриваються і залишків не мають. Підсумовування витрат за всіма видами продукції дає загальну суму витрат за рахунком 23. У кінці звітного періоду необхідно виконати оцінку незавершеного виробництва;
5) упродовж звітного періоду випуск готової продукції відображають за обліковими цінами, наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 «Готова продукція». Аналітичний облік за цим рахунком ведуть у розрізі видів продукції;
6) у кінці звітного періоду, коли визначена фактична собівартість готової продукції, розраховують відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами (планової виробничої собівартості та списують в дебет рахунку 26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Отже, за рахунком 26 готову продукцію оцінюють за фактичною виробничою собівартість [21];
7) у кінці звітного періоду в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» списують собівартість реалізованої продукції;
8) у момент реалізації продукції списують собівартість реалізованої продукції в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунку 90 «Собівартість реалізації»;
9) у кінці звітного періоду в дебат рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунків 92 – 94 списують невиробничі витрати.
У разі використання другого варіанта організації обліку витрат на виробництво етапи 1, 5, 6 залишаються тими ж, що і при першому варіанті. Існую деяка специфіка в здійсненні облікового процесу на підприємстві на таких етапах:
- 2 (відсутній рахунок 91 «Загально виробничі витрати»). Протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
- 3 (відсутні рахунки 92 – 94). Протягом звітного періоду всі невиробничі операційні витрати відносять у дебет рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
- 4 (відсутній рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»). У кінці звітного періоду непрямі виробничі витрати розподіляють між об’єктами аналітичного обліку згідно з вибраною базою розподілу. Розподілені витрати відображають у дебеті рахунку 23 «Виробництво» (з віднесенням на конкретний вид продукції (вид діяльності));
- 7 – 8 («оминаеться» рахунок 90 «Собівартість реалізації», таким чином 7 і 8 етапи об’єдніються в один). У кінці звітного періоду в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» списується собівартість реалізованої продукції;
- 9 (відсутні рахунки невиробничіх операційних витрат 92 – 94). У кінці звітного періоду в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунків 8 – го класу списують невиробничі витрати.
І, нарешті, третій виріант організації обліку витрат на виробництво базується на використанні виключно рахунків 9 класу. При ціому варіанті специфічними є лише 2 – й і 3 – й етапи, а всі решта (1, 4 – 9) залишаються без змін.
Основні операції, що становлять обліковий процес, у ціому випадку є такими:
- 2 (відсутні рахунки 8 – го класу «Витрати за елементами»). Протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
- 3 (відсутні рахунки 8 – го класу «Витрати за елементами»). Упродовж звітного періоду всі невиробничі витрати відносять у дебет рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інщі витрати операційної діяльності» з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів.
Для обліку виробничіх витрат протягом звітного періоду типовою конфігурацією передбачено документ «Калькуляція».
3.2 Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції
У зарубіжній практиці обліку повних витрат відповідає система абсорпшен – костинг. Порядок визначення фінансових результатів за системою абсорпшен – костинг здійснюється поетапно. На першому етапі визначається валова маржа, яка розраховується відніманням від виручки собівартості реалізованих підприємством продукції, робіт або