Xreferat.com » Рефераты по географии » Особливості розвитку продуктивних сил Болгарії

Особливості розвитку продуктивних сил Болгарії

Молдавської ДРЕС через Дунай і румунську територію.

Хімічна промисловість -нова галузь болгарської економіки, відрізняється високою концентрацією виробництва: десяток великих заводів випускає більш 4/5 продукції всієї галузі. Особливо виділяються два «стовпи» болгарської хімії — Девня і Бургас. Це великі сучасні промислові комплекси взаємозалежних підприємств, без яких важко собі представити дійсну і майбутню економіку країни. Девня! Ще не дуже давно вона була відома лише водяними млинами, що працювали на повноводних джерелах карстових вод, тих самих, котрі залучили ніколи римлян, що заснували тут місто Марцианаполис. Тепер у Девненської долині, що лежить на захід від порту Варни, побудовані одні із самих великих у Європі заводів по випуску соди, хлорних продуктів, комплексних штучних добрив. У той час як содовий гігант (1,2 млн. т готової продукції в рік) використовує місцева сировина — вапняк і натрієва сіль, але свою продукцію експортує, комбінат добрив використовує здебільшого імпортна сировина, а готові добрива надходять на поля самої Болгарії. Девненський промисловий комплекс — це втілена в життя політика економічної інтеграції соціалістичних країн.


Особливості розвитку продуктивних сил Болгарії

Рис 4.2 Галузева структура промисловості Болгарії


Загальна структура промислового виробництва на 2002 рік показана на Рис. 4.2.

Недалеко від іншого порту — Бургаса — височіють ажурні спорудження Бургаського нафтопереробного і нафтохімічного комбінату — самого великого по валовій продукції промислового комплексу країни. Він завжди молодий, тому що постійно добудовується всі новими і новими заводами і цехами. Бургаський комбінат став основою розвитку в країні великих хімічних заводів по випуску синтетичних волокон (Ям-бол, Видин) і пластмас. На березі Дунаю в міста Свиштов набирає силу великий промисловий комплекс штучних волокон.

Широко розвита харчосмакова промисловість. До другої світової війни на цю галузь приходилося більш половини валової промислової продукції; тепер її частка вдвічі менше, хоча вона випускає приблизно в 20 разів більше продукції, чим перед війною. Вона не тільки задовольняє внутрішні потреби країни, але і дає багато продукції на експорт. Для її галузевої структури характерна дуже велика питома вага тютюнового, і консервного виробництва, у яких зосереджено понад половину всіх зайнятих у галузі. Біля третини валового збору овочів і чверті фруктів консервується. По виробництву на один жителя консервів (головним чином плодоовочевих) Болгарія займає друге місце у світі. По експорті готових тютюнових виробів займає 2—3 місце у світі. Велике значення придбало виноробство. Болгарія вивозить понад 70% продукції цієї галузі, будучи найбільшим її експортером серед соціалістичних держав. Країна успішно розвиває цукрову промисловість. Цукрові заводи Болгарії нові або сильно розширені, у середньому більш великі, чим у більшості інших соціалістичних країн Закордонної Європи. Основна кількість цукру виробляють чотири великих заводи у ведучій області бурякосіяння -дунайській рівнині (у Русе, Горна-Оряховице, Брухті і Долна-Митрополії). Велику частину імпортованого кубинського цукру-сирцю переробляють заводи біля морських портів— у Девне і Камено (у Бургаса). Велику частину харчосмакової продукції дають підприємства, розташовані в головних сільськогосподарських районах — на Верхнефракийської низовині і Дунайській рівнині, а також у Софійській улоговині, де знаходиться такий великий споживчий центр, як столиця.


5.2 Сільське господарство Болгарії


Сільське господарство цілком забезпечує потреби населення країни в продовольстві, а харчосмакову і значною мірою шкіряно-взуттєву і текстильну промисловість — сировиною. Виробництво фруктів, овочів, винограду, соняшника в розрахунку на один жителя в Болгарії вище, ніж у більшості інших європейських країн.

За структурою земельних угідь Болгарія виділяється серед країн Балканського півострова більшою часткою оброблюваної площі (44% території держави)і меншою часткою вигонів і пасовищ. Основні масиви оброблюваних площ зосереджені на Дунайській рівнині і Верхнефракийської низовини, де ступінь розораності досягає 60—70%. У гірських же районах під ріллею зайнято менш 20% території. Сади і виноградники (7% оброблюваної площі) широко поширені в північних передгір'ях Стара-Планини і Родопських гір, у південних передгір'їв Средна-Гори, а також у Кюстсндилській улоговині, називаної «фруктовим сапом Болгарії». На Дунайській горбкуватій рівнині, а також уздовж Дунаю і Чорноморського узбережжя створений ряд невеликих районом високорозвиненого виноградарства.

У сільськогосподарському виробництві частка рослинництва трохи вище частки тваринництва. Більш 60% посівної площі займають зернові — пшениця, кукурудза і ячмінь. Болгарія виділяється високою часткою в-ножнах технічних культур (14%). Значно ширше, ніж до війни, вирощуються кормові культури (особливо люцерна і кукурудза на зелену масу), але частка їх у посівах не перевищує 20%. Посіви пшениці поступово скорочуються, що компенсується підвищенням її врожайності. Врожайність пшениці і ячменя тепер досягає 35—40, а кукурудзи 40-—45 ц/га, що дозволяє цілком задовольняти потреби країни в хлібі і фуражному зерні.

На Дунайській рівнині, основній житниці країни, зосереджена велика частина посівів соняшника і цукрового буряка, а в південних районах, насамперед на Верхнефракийскої низовини, у Східних Родопах і долині Струми — тютюну. Болгарія поряд із Грецією і Туреччиною — найважливіший у світі виробник і експортер високоякісних «східних» сортів тютюну. Збір тютюну — у середньому 130—150 тис. т у рік, з яких 60—65 тис. т експортуються у виді сушених листів і 55—60 тис. т — у виді готової продукції (сигарет). Для характерно також вирощування ефиромасличних культур (троянди, м'яти, лаванди); основний район їхнього оброблення — Карловська і Казанликська міжгірні улоговини. По вирощуванню олійної троянди, виробництву й експортові рожевої олії, що набагато дорожче золота, Болгарії належить перше місце у світі. У цілому по виробництву ефиромасличних культур і тютюну в розрахунку на душу населення Болгарія не має собі рівних.

Світову популярність придбало також майстерність болгарських городників, що одержують відмінні врожаї овочів, особливо томатів, перцю, цибулі; головні райони овочівництва — захід Верхнефракийской низовини і центр Дунайської рівнини. Болгарія —одна з європейських країн, що мають розвите садівництво (яблука, зливи, персики) і виноградарство. Виноградарство тут у більшому ступені, чим у сусідніх країнах, спеціалізовано на виробництві високоякісних столових сортів.


Таблиця 1. Виробництво сільськогосподарської продукції у Болгарії в 1980-2003рр.

№п/п Сільськогосподарська продукція Одиниці виміру 1980р. 1990р. 2003р.
1. Пшениця тис. т 2040 2532 2530
2. Цукровий буряк тис. т 12426 14240 15620
3. Виноград тис. т 2,3 3,5 3,8
4. Тютюн тис. т 1,5 1,8 1,7
5. ВРХ тис. гол 1819 2021 2018
6. Свиней тис. гол 1517 1812 1932
7. Птиці тис. гол 3542 3624 3400

Важливе значення в економіці Болгарії має тваринництво. Його частка у валовій сільськогосподарській продукції росте. У болгарському тваринництві здійснений перехід до сучасного стійлового змісту худоби, однак у гірських районах збереглося відгонно-пасовищне господарство. Поліпшення кормової бази, заміна низькопродуктивних порід тварин більш продуктивними, створення великих механізованих ферм сприяли росту продуктивності тваринництва. У Болгарії висока частка в загальному поголів'ї дрібної рогатої худоби, особливо овець. На півночі країни, де виробляється більше зерна і цукрового буряка, розводять головним чином велику рогату худобу, свиней і птахів. Північ дає основну експортну продукцію тваринництва: свинину, биту птаха і яйця. У південно-східних і південних районах республіки ширше представлене вівчарство.


5.3 Транспортний комплекс Болгарії


Зростання виробництва сільськогосподарської й особливо промислової продукції, багаторазове розширення потоків зовнішньоторговельних вантажів зажадали корінної перебудови транспорту, створення першокласних доріг, нових портів. Внутрішні перевезення здійснюються в основному залізничним і автомобільним транспортом. Водний транспорт по Чорному морю і Дунаю відіграє головну роль у перевезенні зовнішньоторговельних вантажів.

Найважливіші залізниці країни, що зв'язують столицю з Русе, Варною, Пловдивом і Бургасом, тепер електрифіковані. Електровозами і тепловозами перевозиться вже понад 95% усіх вантажів. Залізничний зв'язок Болгарії з Румунією і СНД буде розширена після завершення будівництва нової залізничної переправи через Дунай по греблі гідрокомплексу Никопол — Турну Мэгуреле. Споруджується об'єднуючі основні економічні райони країни кільце автострад довжиною більш 800 км: Софія — Пазарджик — Стара-Загора — Бургас — Варна — Плевен — Град^-град-ботев-град — Софія. Серед європейських країн виділяється розвитими міжнародними автомобільними перевезеннями (особливо для вивозу швидкопсувних вантажів).

Болгарія за короткий термін створила сучасний морський і річковий торговельний флот, що забезпечує біля 13% водних міжнародних перевезень країни. Розширено старі порти (Варну і Бургас на Чорному морі; Русе, Свиштов і Брухт на Дунаєві) і споруджені нові.

Цей високомеханізований порт виник на захід від Варни на березі озера, з'єднаного каналом з морем. Порт Варн-Захід підтримує морський поромний зв'язок з радянським портом Ільїчевск. Стабільні потоки масових вантажів з Радянського Союзу впливають на локалізацію в причорноморських і придунайських районах Болгарії ряду великих промислових і транспортних підприємств.


РОЗДІЛ VІ. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ БОЛГАРІЇ


Розбудова ринкової економіки призвела до корінних змін у характері, географічному напрямку і структурі зовнішньої торгівлі Болгарії. Болгарія широко бере участь у різноманітних формах економічних зв'язків із соціалістичними країнами і послідовно проводить курс на всебічне економічне зближення з ними, у першу чергу зі СНД.

Основу ввозу складають машини і комплектне устаткування (понад 20% імпорту), промислова сировина і паливо (близько 2/5) Глине місце до вивозі займають тепер не свіжі овочі, фрукти, столовий виноград і інші неперероблені сільськогосподарські продукти, а промислові товари. Продукція машинобудування зайняла ведуче місце в експорті країни — більш 45% у 1997 р. Вивозиться приблизно 70% підйомно-транспортного устаткування, електронно-обчислювальних машин і деталей до них, акумуляторів, судів і сільськогосподарських машин, на випуску яких країна спеціалізується в рамках співпраці з ЄЕС. По частці продукції електротехнічної й електронної промисловості у всьому експорті країни Болгарія вийшла на одне з перших місць у світі. Збільшується експорт хімічних товарів (соди, азотних добрив, медикаментів), меблів, готового одягу. Болгарія відрізняється від більшості інших європейських соціалістичних країн значною часткою експорти товарів, одержуваних при переробці сільськогосподарських продуктів (продукція виноробства, консервної, тютюнової промисловості й ін.).

Істотні зміни перетерпіла географія зовнішньоторговельного обміну. Головними партнерами стали країни Європи. На них приходиться більш 3/4 зовнішнього товарообігу, у тому числі більш половини — на СНД. Поглиблює Болгарія торговельні зв'язки і з іншими країнами.

Розширенню зовнішньоекономічних зв'язків Болгарії сприяє її участь у ряді міжнародних ярмарків і виставок. Міжнародний ярмарок, проведений регулярно в Пловдиве, має для Болгарії особливо велике значення. Країна розширює свої зовнішньоекономічні зв'язки і завдяки участі в будівництві ряду об'єктів за кордоном (на Кубі, в Алжиру, Індії й інших країнах). Відчутну частку доходу приносить Болгарії міжнародний туризм. Країну відвідують щорічно більш 4 млн. іноземних туристів.

Створено і розширюється мережа першокласних курортів на морському узбережжі (особливу популярність одержали курорти «Золоті піски», «Дружба», «Червонбена», «Сонячний берег»), у горах (Пампорово, Боровец і ін.) і в цілющих мінеральних джерел (Хисаря, Велинград, Кюстендил, Саіарева-Баня, Виршец і ряд інших). Болгари не тільки тепло приймають іноземних гостей, але і самі багато подорожують, і в першу чергу по красивих куточках батьківщини.

Мало у світі держав, де піший туризм настільки широко розповсюджений, як у Болгарії. Понад 1 млн. болгар об'єднані в суспільства активних туристів. У чималому ступені завдяки їхній ініціативі й участі створені, особливо в горах, сотні туристичних станцій (по-болгарські «хижи») і гірських притулків. У них кожному утомленому подорожанинові завжди найдеться місце для нічлігу і його неодмінно почастують ароматним «гірським» чаєм.


РОЗДІЛ VІІ. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ В РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ


7.1 Південно-західний регіон


Історично склався розподіл Болгарії на дві частини: Південну і Північну. У Південній Болгарії часто окремо розглядають Південно-Західну.

Тут найвищі гори країни і великі межгірські улоговини. У Софійську улоговину, де розташована столиця республіки, ведуть низькі перевали і річкові долини, по яких прокладені важливі міжнародні і внутрішні магістралі, що забезпечують, зокрема, найбільш зручний зв'язок між півднем і північчю країни. Зручність транспортно-географичного положення і наявність важливих природних ресурсів (вугілля, руда, ліс) сприяли розвиткові промисловості, торгівлі і транспорту столиці. Сполучення мальовничої природи і численних цілющих мінеральних джерел сприяє розвиткові розгалуженої мережі курортів. Особливо відомі гірські курорти на схилах Витоши, Ріли, Пирина і бальнеологічні курорти, розташовані уздовж рік Струми і Мести.

Південно-Західна Болгарія відіграє видну роль в економічному житті країни. Там ведеться значний видобуток вугілля і виробництво електроенергії, зосереджені вся чорна металургія і виплавка міді, значна частина підприємств машинобудування (особливо електротехніка, електроніка, приладобудування, випуск промислового устаткування, верстатобудування), а також розвиті целюлозна і бавовняна, швейна і взуттєва галузі промисловості.

У сільськогосподарському відношенні це переважно споживаючий район, що бідує в завезенні великої кількості сировини і продовольства. Загальнореспубліканське значення має лише вирощування тютюну і плодів (на півдні, особливо в долині р. Струми), а також льну і картоплі (на північному сході).

Планування Софії в основному радіально-кільцева (хоча від центра в західному напрямку відходить ряд рівнобіжних прямих вулиць). Софія — одна з найбільш багатими зеленими насадженнями столиць Європи. Багато радості доставляє жителям міста прекрасний парк Волі, що розкинувся на великому просторі до південно-сходу від першокласної транспортної артерії, у яку нині перетворений проспект Леніна. Радують око обновлений будинок театру ім. Івана Вазова, значний комплекс центрального вокзалу.

Основні промислові підприємства розміщені в північних і східних районах міста (поблизу р. Іскир). Софійські фабрики і заводи дають близько 16% промислової продукції країни. Особливо висока їхня частка у виробництві чорних металів і машин, зокрема в приладобудуванні, радіоелектроніці, верстатобудуванні, а також у легкій і харчовій промисловості. Близько 1/5 промислової продукції софійського промислового вузла дає металургія (Кремиковський комбінат чорної металургії і комбінат по прокаті кольорових металів).


7.2 Південно-Східна Болгарія


Район включає і рівнинну територію (Верхньофракійську низовину), і гори (Родопи і Средна-Гору), що пояснює нею природна і господарська розмаїтість.

У гірській частині району зосереджені такі природні багатства, як руди кольорових металів, ліс і гідроенергетичні ресурси. В роки народної влади багато гірських рік були загачені греблями й утворені водоймища. На їхній водній енергії працюють самі великі гідроелектростанції Бош арії: каскади ГЕС Белмекен-Чаїра, Батак,

У рівнинній частині району виросли головні промислові центри. У них машинобудування тепер випередило традиційну харчосмакову промисловість. Район спеціалізується на виробництві електронно-обчислювальної техніки, електромоторів і кабелю, пневматичних і гідравлічних пристроїв, деревообробних машин, шарикопідшипників, легких тракторів, мотокарів і акумуляторів..

Головний господарський центр району —Пловдив (більш 300 тис. жителів). Це місто має багатовікову історію. Вже в далекі часи тут, на трьох пагорбах, знаходилася столиця Фракії, а потім древній Филипопіль— столиця македонського царя Пилипа II, у період римського панування перейменований у Тримонциум. Поступово розширюючи, місто вийшов за границі пагорбів і розкинувся на обох берегах Мариці. На вершині Пагорба Визволителів спорудять величний пам'ятник, що вінчає фігура радянського воїна. Жителі міста ласкаво називають його Алеша.

У місті багато культурних установ, у тому числі університет, сільськогосподарський і медичний інститути, театри, музеї, бібліотеки.

У долині Мариці, на захід Пловдива, знаходиться місто Пазарджик (70 тис. жителів), важливий центр консервної, виноробної, тютюнової промисловості. Там же побудовані заводи гумових виробів і акумуляторний. В околицях міста — найбільше в Європі тепличне господарство, де овочі вирощуються цілий рік.

Стара-Загора (130 тис. жителів) — швидко зростаючий економічний і адміністративний-адміністративний-культурно-адміністративний центр. Розташований в області стику родючої Верхнефракийської низовини і південних схилів хребта Средна-Гора на перехресті важливих шляхів з Південної Болгарії в Північну (через Зміївський і Шипкинський перевали), а також із заходу — із Софії на схід — у Бургас, до моря. Навряд чи що-небудь могло прикрасити місто краще, ніж природне обрамлення у виді м'яких блакитнувато-синіх обрисів гір і зеленої рівнини, що перетворюється осінню в жовто-золотий килим.

Хасково (75 тис. жителів) і Димитровград (50 тис. жителів) розділяє всього 15 км. Хасково виконує різноманітні функції, будучи не тільки важливим господарським, але й адміністративно-культурним центром. Його промислову особу визначають заводи, що випускають устаткування для хімічної, харчової і тютюнової галузей, тютюнові підприємства, і в першу чергу одна із самим великим, оснащеним новітнім устаткуванням тютюнових фабрик у Європі (робить біля чверті тютюнових виробів Болгарії). Димитровград дітище соціалістичної індустріалізації — був заснований у 1947 р. на березі Марини, на місці перетинання важливих залізничних магістралей у покладів лігнітів. У місті розташований комбінат мінеральних добрив і завод хімічного машинобудування, цементне і шиферне виробництва, консервна фабрика. Розробка лігнітів ведеться на розташованих біля міста вугільних шахтах. Лігніти служать паливом теплоелектроцентралі, а гаряча вода ТЭЦ опалює побудовані поруч оранжереї, у яких вирощуються ранні овочі.

Бургас (150 тис. жителів) — головні морські ворота Південної Болгарії. Місто розташоване між берегами глибоко вдасться в сушу Бургаського затоки й озерами, розташованими неподалік.

Сливен (близько 100 тис. жителів), зберігаючи славу одного з головних центрів народженої тут у XIX в. фабричної текстильної промисловості Болгарії, перетворився разом з тим у важливий центр машинобудування.


7.3 Північна Болгарія


Даний регіон включає Дунайську горбкувату рівнину з її родючими ґрунтами, широку зону північних передгір'їв хребта Стара-Планина, сприятливу для розвитку садівництва і виноградарства, і положисті північні схили гір з їх найбагатшими в країні буковими лісами. Відкриття в післявоєнний період невеликих родовищ нафти і газу (у Плевена і Враци), а також кам'яного вугілля і марганцю в Добруджі не могло зробити істотного впливу на розвиток промисловості в цієї, донедавна чисто аграрної частини Болгарії. Значна частина палива, металу і деяких інших видів сировини і напівфабрикатів доставляється туди або з південних районів Болгарії, або з інших країн (насамперед зі СНД ).

Північна Болгарія займає 44% території країни, на якій живе % її населення. В економічних відносинах вона відрізняється від Південної Болгарії більш високою часткою продукції машинобудування і харчосмакової індустрії. На машинобудівних заводах роблять судна й автомобілі, транпортні механізми і сільськогосподарські знаряддя, працюють також хімічні підприємства, фабрики легкої і харчової індустрії.

Варна — найбільше місто і порт Північної Болгарії (260 тис. жителів) розташований на березі однойменної морської затоки на великої, рівної, що піднімається над морем терасі. Південна частина міста амфітеатром спускається до причалів порту і великому Варненському озеру. З приморського парку відкривається панорама темно-синього морського простору. За роки народної влади Варна стала значним промисловим центром. Найбільше його підприємство —: суднобудівний завод ім. Георгія Димитрова. Працюють тут також заводи суднової апаратури, моторів внутрішнього згоряння, електронагрівальних приладів, а також текстильний комбінат, що використовує привізна бавовна, і ряд харчових підприємств. Промисловий вузол тісно зв'язаний з морськими воротами країни — портом. Цілодобово працює Варненський порт. Тонкі шиї кранів без утоми схиляються до трюмів сухогрузів, розвантажуються трюми контейнеровозів. Контейнери відразу ж установлюються на залізничні платформи і доставляються вантажоодержувачам без розпакування — «від дверей до дверей». Велика частина вантажообігу Варненського порту здійснюється по трасі СНД — Болгарія. Ріст вантажопотоків викликав необхідність у будівництві нового великого порту Варн-Захід. Він розташований на березі прилеглого ь озера, зв'язаного з морем спеціально проритим судноплавним каналом. Гучний (85 тис. жителів) відомий унікальним у країні заводом вантажних автомобілів (працює в кооперації з автозаводами СНД і ЧССР) і заводом алюмінієвого прокату. Гучний — важливий вузол доріг між Варною і головним дунайським портом Болгарії — Русе.

Русе — найбільше місто, промисловий центр і порт Болгарії на Дунаєві (170 тис. жителів). Біля Русе розташований великий двох'ярусний міст через Дунай. Це головні сухопутні ворота для перевезення вантажів і пасажирів між Болгарією і Румунією і між Болгарією і СНД . По розвитку машинобудування (сільськогосподарське, суднобудування, електроніка і приладобудування, важке устаткування) Русе коштує нарівні з Пловдивом і уступає тільки Софії. Є підприємства хімічної, текстильної й особливо харчосмакової промисловості. Русе — центр району з розвитим виноградарством і буряківництвом.

Місто Велико-Тирново ввійшло у болгарську історію в 1185 р., коли тирновські феодали — брати-бояри Асен і Петро — очолили повстання проти Візантії, що панувала тоді на Балканах, і заснували Друге болгарське царство (1187—1393). Місто стало столицею Болгарії, центром її духовної культури і досяг великого розквіту. Древні літописи називали його «Царьградом Тирново», «Дружиною Константинополя». Феодальне місто було розташовано на пагорбах Царевец і Трапезйца. Його гарне стратегічне місце розташування і високі фортечні стіни з вежами і бійницями перетворили місто в неприступну міцність. На пагорбі Царевец піднімалися царський палац, патріарша, будинку придворних і безліч церков. Руїни їх збереглися до наших днів.


РОЗДІЛ VІII. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ БОЛГАРІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ


8.1 Проблеми та перспективи розвитку господарського комплексу, їх суть та причини виникнення


За останні роки у сільськогосподарському виробництві Болгарії значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість грунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби досягло критичної межі при значному зниженні його продуктивності.

Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Поряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.

У перспективі з метою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі Болгарії поряд із заходами щодо прискорення аграрної реформи та розвитку інфраструктури аграрного ринку передбачається посилення державного регулювання щодо фінансового стану підприємств.

Здійснення аграрної реформи в Болгарії повинно бути спрямоване на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращання зберігання сільськогосподарської продукції.

Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення Болгарії основними видами продовольства потребує значного звільнення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. На сьогодні екстенсивний шлях розвитку сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.

Потрібно визнати, що результати реформ, які здійснюються вже протягом майже 7 років, далекі від бажаних. За 1997 - 2004 рр. виробництво валової продукції господарства (у порівняльних цінах 1996 р.) зменшилося на 41%, а випуск продукції харчової промисловості скоротився відповідно на 50% і знизився до рівня 50-х років (10, с.77).

У світовому співтоваристві болгарську державу, передовсім, визнають як значного потенційного лідера з виробництва найважливіших продуктів харчування: зерна, цукру, олії, м’яса, продуктів переробки молока, овочів, плодів, ягід тощо. Співробітничати висловлює бажання значна кількість компаній усіх без винятку високорозвинених країн світу. Використати цей настрій іноземних інвесторів, створити умови, щоб економіка України змогла отримати якомога більшу вигоду,— святий обов’язок тих, хто причетний до керівництва державою, і зокрема аграрною сферою, на всіх рівнях управлінської ієрархії.

Багатство держави визначається вмінням народу повною мірою використовувати природний потенціал (і чим він різноманітніший, тим краще). В Болгарії головним ресурсним потенціалом є земля. Можна навести два приклади. У країнах Західної Європи з одного гектара посівів цукрових буряків одержують 8 - 10 тонн цукру, в нас 2003 року - лише 2,6 тонни, а в сприятливому 2000-му - 3 тонни. Хоча є всі можливості, щоб виробляти 10 - 12 млн. т цукру. За цих умов можна реалізовувати на зовнішньому ринку близько 7 - 8 млн. т, а це 4 - 5 млрд доларів США. Аналогічним резервом для зміцнення економіки є соняшник. Вихід в цій галузі на європейський рівень урожайності та переробки може додатково забезпечити 2,5 - 3 млрд. доларів.

Таким чином, лише за рахунок цукрових буряків та соняшнику ми можемо розв’язати проблему постачання газу для всього народного господарства. Болгарія є також великим виробником зерна, м’яса і молока, плодів та ягід. Але наявні резерви використовуються лише на третину.

Насамперед потрібно зорієнтувати вітчизняну промисловість (хімічну, машинобудівну) на виготовлення для галузей господарства необхідних машин, обладнання, добрив та засобів захисту рослин і тварин. За якістю та стандартами вони повинні відповідати усім вимогам технологічного процесу. Візьмемо для прикладу молочне господарство країни. Сьогодні значне поголів’я корів знаходиться не тільки в колгоспах (близько 5 млн. голів), а й в особистих господарствах населення (2,8 млн. голів).

Відповідальні завдання постають перед Міністерством промисловості щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва мінеральними добривами. Якщо сільське господарство не буде забезпечуватися добривами та іншими хімічними засобами, то з економічної точки зору підприємства хімічної промисловості стають непотрібними Болгарії.

Загрозливим є стан оплати праці на селі. Якщо в 1998 році за рівнем середньомісячної заробітної плати працівники сільськогосподарських підприємств перебували на рівні середньої оплати по народному господарству (94%), то в 2004 р. вона становила всього 49%. За рівнем оплати пра-ці сільське господарство займає 23 місце серед 25 головних галузей народного господарства. Проте тривалий час таке “самопоїдання” природних і трудових ресурсів продовжуватися не може.

Слід забезпечити товаровиробнику своєчасність виплат за реалізовану продукцію, зробити реструктуризацію його боргів, що усуне бартерні відносини. Кожному товаровиробнику варто постійно й чітко підраховувати витрати свого виробництва і знати, що в ринкових умовах доцільно виробляти тільки те, що можна вигідно продати.

Важливим є створення ринкової інфраструктури: бірж, торгових будинків, брокерських і дилерських контор, земельного банку. Ці установи повинні терміново замінити зруйновану систему збуту сільськогосподарської продукції та постачання матеріально-технічних засобів.

8.2 Шляхи подолання кризових явищ та напрями розвитку господарського комплексу Болгарії


Перехід Болгарії до ринкової економіки вимагає здійснення кардинальних змін у функціонуванні системи державного регулювання виробничих процесів у суспільстві. Його суть полягає, з одного боку, у різкому зменшенні всеохоплюючого впливу державного регулювання економічного механізму господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, значному послабленні державного втручання в їх економічні процеси, а з другого – у заміні існуючих в адміністративно-плановій економіці форм і методів державного регулювання у виробничій сфері. При цьому слід виходити з того, що роль державного регулювання економічних процесів у перехідний період до ринкових відносин залишається значно вищою, ніж в умовах діяльності розвинутої ринкової економіки. Це зумовлюється тим, що на перехідному етапі ще не сформовані до кінця умови регулювання економічних процесів широкої підприємницької діяльності. Крім того, перехідний період від однієї системи до іншої, зокрема до ринкової, вимагає певного часу, потребує активної участі держави у створенні інфраструктури ринкового середовища.

На початковому періоді концептуального формування напрямів соціально-економічної реформи в Болгарії серед певної частини економістів і політологів превалювали погляди щодо застосування моделі вільних ринкових відносин, які грунтуються на класичній конкурентній основі. Вони відносили сільське господарство до тих сфер виробництва, які вважались найбільш пристосованими до освоєння моделі ринкових відносин практично без участі державної підтримки. Проте в процесі поступово формування реальних умов переходу агропромислового виробництва до ринкової економіки ставали все більш очевидним, що в сучасній кризовій ситуації розвитку продуктивних сил великомасштабних обсягів виробництва, неминучого стрімкого розширення складних господарсько-виробничих і економічних зв’язків державне регулювання ринкових відносин стає об’єктивно необхідним.

До основних концептуальних положень формування і реалізації аграрної політики Болгарії насамперед належить забезпечення продовольчої безпеки країни, гарантування пріорітетного розвитку агропромислового комплексу з визнанням сільського господарства базовою галуззю економіки народного господарства, створення умов для стабілізації та нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Важливого значення набуває формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на основі удосконалення земельних та майнових відносин власності.

Аграрна політика повинна мати чітко виражену соціальну спрямованість, вектор якої зорієнтований на відродження і соціальний розвиток села, створення повноцінного соціального середовища в сільських поселеннях. Ці та інші положення знайшли відображення у новому варіанті проекту Концепції аграрної політики Болгарії, яка розглянута і схвалена в кінці 1998 р. Кабінетом Міністрів Болгарії.

З урахуванням концептуальних положень аграрної політики розроблений проект Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села Болгарії на 1999-2010 рр.,у якій визначені основні напрями та шляхи розвитку однієї з важливих складових економіки країни. В основу Національної програми покладений поетапний характер її реалізації. На першому етапі(1999-2000 рр.) головним завданням є зупинення спаду агропромислового виробництва в країні, створення умов для йього стабілізації шляхом організації раціонального використання наявного ресурсного потенціалу, формування економічного механізму освоєння ринкових відносин. Другий етап (2001-2005 рр.) характеризується нарощуванням виробництва сільськогосподарської продукції, активізацією формування соціальної інфраструктури села в складі комунальної власності, наповненням внутрішнього і зовнішнього ринку продовольства держави. Протягом третього етапу (2006-2010 рр.) в основному сформована багатоукладна економіка агропромислової сфери, забезпечуватиметься розвиток виробництва на основі реалізації державних, галузевих та регіональних програм, збалансованих обсягів виробництва з ресурсним потенціалом.


ВИСНОВКИ


Розвиток сучасної індустрії в Болгарії почалося після другої світової війни, в умовах соціалістичного ладу. Була створена така галузева і територіальна структура, що відповідала специфічним умовам Болгарії і можливостям, що

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: