Xreferat.com » Рефераты по геологии » Основні характеристики клімату Закарпатської області

Основні характеристики клімату Закарпатської області

рік випало 1340 мм., в 2001р. – 1327 мм. В теплий період року (квітень - жовтень) випадає 641 мм., в холодний (листопад - березень) – 454 мм. Добовий максимум опадів був зареєстрований в травні 1970 р. і складає 131 мм.


Таблиця 1.4.1 Середньомісячна і річна сума опадів, мм.

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
91 74 75 67 103 120 103 104 71 73 96 118 1095

Гірська частина. Середня річна кількість опадів в гірських районах області складає 1187 мм. За холодний період року (листопад - березень) випадає 445 мм., а за теплий (квітень - жовтень) – 742 мм. Максимального значення кількість опадів досягає в червні – липні: 132 – 141 мм.

Максимальна кількість опадів за рік в багатоводні роки складає 1301 мм., на високогір’ї – 2363 мм. Середня кількість днів з опадами 0,1 мм. І більше – 190 днів в році.

Таблиця 1.4.2 Середньомісячна і річна сума опадів, мм.

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
77 72 80 80 115 138 139 116 75 79 104 112 1187

Таблиця 1.4.3 Сума опадів за місяць і рік, мм.

Зона області висота, м. Рік по вод-ності I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
Низинна до 150 м Серед- ній 49 40 44 45 69 86 79 72 46 43 52 62 687

Бага-товод-ний 27 11 41 117 56 190 181 52 115 67 74 38 969

маловодний 7 53 3 24 40 87 71 25 25 48 27 42 402
Перед- гірна 150 – 350 м. Серед- ній 91 74 75 67 103 120 103 104 71 73 96 118 1095

Бага-товод-ний 113 147 143 130 286 179 81 49 93 82 94 178 1574

маловодний 10 38 26 52 67 49 71 52 13 32 76 102 618

Гірсь-ка

350 –1000м

Серед- ній 71 67 77 76 111 134 137 111 89 77 96 103 1149

Бага-товод-ний 54 36 100 183 102 187 302 211 154 242 265 65 1901

маловодний 29 26 43 40 57 131 108 42 29 13 50 70 638

Висо -когір’я

>1000м.

Серед- ній 125 101 102 117 148 187 184 145 125 122 142 149 1646

Бага-товод-ний 82 94 7 44 253 391 245 158 110 507 206 266 2363

маловодний 28 75 48 85 153 91 129 106 198 128 92 147 1278

В таблиці приведені суми опадів по місяцям і за рік для років різних по водності і по території Закарпатської області.

Добре видно, що з висотою сума опадів швидко росте. Суми за рік опадів в горах в 2-3 рази більші від опадів на низинній частині області, незалежно від водності року.

В розподілі опадів по місяцям немає чіткої залежності. По середнім декадам опадів за багаторіччя, сума опадів за холодний період практично вдвічі менша від суми опадів теплого періоду. В окремі роки саме в холодний період внаслідок дуже сильних дощів 2,5 – 3,5 місячної норми формуються високі паводки.


1.4.3 Сніговий покрив

Сніговому покриву належить одна з ведучих ролей у формуванні клімату зимового сезону. Він зберігає грунт від глибокого промерзання і цим сприяє всмоктуванню талих вод на весні. Значний вплив сніжний покрив має також на температурний режим холодного періоду року. Навесні тепле повітря над сніжною поверхнею охолоджується за рахунок витрати тепла на танення снігу, внаслідок чого виникає снігова інверсія. Сніжний покров характеризується висотою, щільністю та запасом води в снігові. Важливим показником також є дата появи та сходу снігового покриву, утворення та руйнування стійкого снігового покриву, кількість днів з сніговим покривом.

Середня дата утворення снігового покриву в м. Ужгород припадає на початок грудня ( табл. 1.5). Середнє квадратичне відхилення дат появи снігового покриву складає 15 днів. Один раз в 20 років сніговий покров може встановлюватись до 10 листопада, або після 28 грудня.

Строки появи снігового покриву в М. Ужгород сильно коливаються з року в рік в залежності від характеру погоди і особливостей циркуляції перед зимового періоду. Період між випадінням першого снігу і утворенням стійкого снігового покриву називається перед зимовим, він продовжується в середньому 24 дні. В ранні зими стійкий сніговий покрив утворюється на 40 днів раніше середньої дати, в пізні зими на 40 днів пізніше. Різниця між настанням найбільш ранньої (13 листопада 1983 р.) і найбільш пізньої ( 6 лютого 1956 р.) дати стійкого снігового покриву може складати три місяці. В теплі малосніжні зими з довгими відлигами обумовленими адвекцією тепла, коли сніжний покрив практично повністю тане, потім знов утворюється, інколи спостерігаються два періоди з стійким сніговим покривом.

На низинних територіях басейну р. Уж переважають зими м’які і відносно теплі з незначним і недовгим сніговим покривом. Навіть в холодні і багатосніжні зими періоди стійкого покриву не перевищують одного місяця.

Максимальна висота снігового покриву за роки спостережень 1946 – 2008, на низині досягала 70 – 90 см., в лютому 1999 р.

За зиму сніговий покрив може утворюватись і сходити в середньому 5 – 7 разів, за зиму 1951 – 1952 рр. він сходив і утворювався 10 разів. Зима 2006 – 2008 рр. була практично безсніжною в низинній частині області.

Повністю сходить сніг, загалом, в другій декаді лютого, при сніжних зимах в кінці лютого – початок березня.


Таблиця 1.5 Дати появи і сходи снігового покриву ті імовірність появи і сходу снігового покриву

Найбільш рання дата Зима (роки) Середня дата Імовірність %



5 10 20 30 40
Поява снігового покрову
06.11 1986 - 1987 04.12 10.12 14.12 22.11 27.11 30.11
Сходження снігового покрову
23.12 1971 - 1972 09.03 08.02 18.02 26.02 01.03 04.03
Імовірність %
Найбільш пізня дата

Зима

(роки)

50 60 70 80 90 95

Поява снігового покриву
04.12 07.12 11.12 16.12 22.12 28.12 12.01 1985 - 1986
Сходження снігового покриву
10.03 15.03 18.03 23.03 27.03 02.04 28.04 1981 - 1982

Середня висота снігового покриву по району складає 15 - 20 см.

Максимальні снігові запаси формуються в основному, в лютому, коли спостерігається найбільша щільність снігу. Середні снігові навантаження в низинній частині області складають 30 кг / м. кв., максимальні – 138 кг/м. кв. (лютий 1999 р.).

Зими в передгірній частині області характеризуються більш значним сніговим покровом по висоті і по тривалості, ніж в низинних районах. В передгірній області (Перечинський р-н, в/п Зарічево, в/п Сімер) стійкість снігового покрову, в середньому, встановлюється в середині грудня, сходить в першій декаді березня. В теплі і малосніжні зими, внаслідок частих відлиг, стійкий сніговий покрив інколи не встановлюється.

В передгірній частині району, тривалість снігового покриву невелика, за зиму може бути декілька відлиг з дощами. Сніжний покрив сходить, в середньому, в кінці третьої декади лютого, при сніжних зимах в першій, в окремих випадках, в другій декаді березня.


Таблиця 1.5.1 Висота снігу для різних років.

Характеристика зими Висота снігового покриву, см. Роки

Передгірна зона гірська високогір’я
Багатосніжна 50 - 70 70 - 140 120 - 180 1998 - 1999
Середньосніжна 30 - 50 50 - 70 60 - 180 2005 - 2006
Малосніжна До 20 До 30 40 - 100 1997 - 1998

Стійкий сніговий покрив тримається, в середньому, 45 – 50 днів.

Середня висота снігового покриву за зиму складає 20 – 30 см., максимальна 70 – 95 см. ( 1999 р.).

Найбільша висота снігового покриву і найбільші запаси снігу спостерігаються в кінці січня і в лютому. Максимальні снігові навантаження відмічені в 1999 р. – 166 кг/м. кв. ( за період 1948 – 2008 рр.).

Стійкий сніговий покрив в гірських районах ( В. Березнянський р-н, в/п Жорнава) встановлюється, в основному, в другій половині лютого, в суворі зими, інколи, в першій, на високогір’ї в кінці лютого, або на початку грудня. Сходить в другій – третій декаді березня, на високогір’ї – в середині, або в кінці квітня, на північних схилах, в районі високогір’я – інколи, при суворих сніжних зимах, в першій декаді травня. В багатосніжні зими висота снігу досягає 70 – 80см., середня з максимальних – 100 см.,, максимальна 164 – 184 см. Найбільша висота снігу накопичується в горах в кінці січня – початок березня. Максимальні снігові запаси формуються в третій декаді лютого, коли спостерігається найбільша щільність снігу.

Середні снігові навантаження в гірських районах складають 73 кг/м. куб ( за період 1965 – 2005 рр.), максимальні – 218 кг/м. куб. (1999р.).

В теплі зими часті відлиги зменшують висоту снігового покриву.


1.4.4 Вітер і вологість повітря

Режим вітру безпосередньо пов’язаний з розвитком макропроцесів, що відбуваються в атмосфері, залежить від значення баричного градієнту і має сезонні коливання на протязі року. На характер вітру впливають орографія, яка приводить до деформації повітряних мас, зменшує швидкість і змінює напрямок вітру. Особливу роль в режимі вітру на гідрометеорологічній станції відіграють висота та захищеність її по відношенню до переважаючого повітряного потоку, а також шерховатість підстильної поверхні. Ужгород в основному знаходиться під дією азорського і сибірського антициклонів і переміщення циклонів з Атлантики і Середземномор’я.

Вологість повітря є однією з важливих характеристик клімату і погоди. Від неї залежить інтенсивність випаровування з поверхні ґрунту і водоймищ, транспірація вологи рослинам, виникнення заморозків, утворення туманів. Основним фактором, визначаючим режим вологості є атмосферна циркуляція. Найбільш вологе повітря поступає на територію Закарпаття у всі сезони року з Середземного моря і з Атлантики. Сухе повітря приходить із районів Арктики і центральної частини Азіатського материка. Таким чином повітряні маси в даному районі при одній і тій же температурі повітря будуть вміщувати різну кількість водяного пару, в залежності від місця формування повітряної маси.

Напрямок вітру і його швидкість в низинній частині області залежать від сезонного розподілу баричних систем і взаємодії між ними, а в приземному шарі також і від особливостей підстильної поверхні.

Кліматичні характеристики вітру приводяться за багаторічними даними вітрових характеристик авіаметеорологічної станції Ужгород для Ужгородського району.

В холодний період (листопад - березень) року переважають (27-42 %) південно – східний вітер, який пов’язаний з розповсюдженням відрогів сибірського антициклону. Захищеність Закарпатської низини, вчасності міста, визначає м’якість клімату цього району, гірська система Карпат захищає від північних і північно – східних вітрів.

В літній період, при сильних грозах, низинній частині області, при переміщенні через область дуже активних холодних з хвилями, атмосферних розподілів (фронтів), відмічаються інколи дуже сильні шквалисті вітри локального характеру (вітрові вихрі) з невеликою тривалістю (від 5 до 20 хв.) швидкість якого місцями досягає до 28 – 30 м/с., з поривами до 35 м/с., який класифікується як сильний. Такі випадки повторюються, приблизно, один раз на два – три роки.

Сильний вітер (більше 15м/с) спостерігаються в низинній частині області в середньому, 5 днів в році; частіше навесні і влітку, менше – в осінній період.


Таблиця 1.6.1 Середньомісячна і річна швидкість вітру, м/с

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
2.0 2.2 2.6 2.6 2.3 2.3 2.2 1.9 2.0 2.1 2.2 2.0 2.2

Таблиця 1.6.2 Імовірність швидкості вітру по градаціям (% від загального числа випадків)

0-1 2-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-17 >18-20
43.0 27.2 17.3 7.1 1.9 1.0 0.9 0.7 0.5 0.4*

*0,4 – 4 рази за 10 років.


Таблиця 1.6.3 Середнє число днів з середньою швидкістю вітру

Швидкість, м/с I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
≥10 2.7 3.2 4.0 6.1 4.6 4.4 3.5 2.8 2.8 2.7 2.7 2.9 42.4
≥15 0.5 0.4 0.5 0.8 0.6 0.3 0.4 0.5 0.1 0.1 0.2 0.2 4.6
≥25

0.01 0.01 0.01 0.02 0.03




0.08

Передгір’я області.

До передгірних районів області відносяться В. Березнянський, Перечинський р-н.

Напротязі року в В. Березнянському районі (долина р.Уж) переважають вітри північного, північно-західного і південного напрямку. Вони віють в основному по довжині річних долин. Вітрові характеристики, по даним метеостанції В. Березний є репрезентативними до Перечинського району.

Середня річна швидкість вітру в передгір’ї 1.3 м/с. Навесні швидкість вітру трохи більша, ніж в літній період (таблиця 1.6.4).

Найбільша швидкість вітру спостерігається вдень.

На штиль, в середньому по В. Березнянському і Перечинському районах за рік припадає 50% від всіх випадків, а також на вітри менше 5 м/с.

Вітер зі швидкістю > 25 м/с відмічається 1-2 рази на 10 років.


Таблиця 1.6.4 Середня місячна і річна швидкість вітру, м/с. (висота флюгера 15 м.).

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
1.1 1.3 1.6 1.9 1.6 1.5 1.4 1.2 1.1 1.1 1.2 1.1 1.3

Таблиця 1.6.5 Середнє число днів з різною швидкістю вітру

Швидкість, м/с I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
≥10 2.7 3.2 4.0 6.1 4.6 4.4 3.5 2.8 2.8 2.7 2.7 2.9 42.4
≥15 0.3 0.4 0.5 0.7 0.3 0.1 0.3 0.4 0.1 0.1 0.2 0.1 3.5
≥25 0.01

0.01 0.01 0.02 0.03




0.08

Таблиця 1.6.6 Повторюваність (%) напрямку вітру та штилів.

Місяць Пн Пн-Сх Сх Пд-Сх Пд Пд-Зх Зх Пн-Зх Штиль
І 1.9 7.1 11.9 38.7 10.0 3.2 4.5 12.7 33.5
ІІ 11.8 9.0 15.5 32.5 8.9 4.3 5.8 12.2 25.9
ІІІ 11.4 11.6 14.7 26.8 11.2 5.7 5.6 12.9 17.7
І V 14.6 13.3 13.9 21.7 11.0 6.4 5.9 13.1 14.6
V 12.7 17.0 14.3 19.4 11.2 6.0 7.5 11.9 16.7
VІ 14.4 17.8 14.2 15.0 9.5 6.6 7.9 14.6 20.9
VІІ 15.3 16.3 12.4 15.3 10.9 6.7 7.7 15.4 22.6
VІІІ 15.8 16.7 14.1 15.3 11.5 7.0 7.3 12.4 26.2
ІХ 12.4 13.4 14.1 24.0 13.5 5.4 5.5 11.7 27.1
Х 10.4 9.1 14.5 31.7 14.1 4.9 5.1 10.2 26.5
ХІ 7.9 7.0 13.8 42.0 14.1 3.0 3.8 8.3 23.5
ХІІ 9.7 6.0 12.1 39.6 15.2 4.0 3.5 10.0 26.8
РІК 12.4 12.2 13.9 26.4 11.8 5.4 5.9 12.1 23.5

Вологість повітря характеризується станом насичення повітря вологою в процентах, при даній температурі і є хорошим показником "сухості" клімату. Фізико – географічні умови території Закарпаття, велика кількість опадів зумовлюють високу вологість повітря. Середня річна вологість повітря складає 74%, максимальна в зимні місяці – 81 – 84%, мінімальна навесні – 65 - 68%. Дні, коли відносна вологість понижується до 30% і нижче, називаються "сухими"; в середньому році, в низинній частині області буває 13 – 17 таких днів. Практично "сухих" днів не буває в листопаді, грудні. Найбільша кількість "сухих" днів спостерігається в квітні місяці, в середньому 5-6 днів, в травні і червні.


Таблиця 1.7 Середня місячна і річна відносна вологість повітря, в %

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік
83 81 72 65 66 68 68 70 72 75 81 84 74

Утворення високої вологості на протязі року в передгір’ї області обумовлює залісеність території, більшу кількість опадів. Середня річна вологість повітря – 77 – 82%, найбільша – 86% (грудень), найменша – 69% (квітень). Сухих днів в році буває, в середньому, 10 – 12. Як і по всій області найбільше таких днів буває в квітні і травні.


1.5 Підземні води


В Закарпатті водоносним є шар гальки і пісків, перекритих з поверхні суглинками і глинами. В передгір’ї – вулканічні і туфогенні утворення. Потужність алювію збільшується в південо – західному напрямку і в центральній частині впадини (Чоп - Мукачевська) досягає 106 м. Крівлею алювіальних водоносних порід в більшості є глини потужністю 2-5 м., інколи досягають 15 м.

В основі водоносної товщі горизонту на рівнинній частині впадини залягають глини і гальки., в передгірях – вулканічні і туфогенні утворення гутинської світи, піщано – глинисті і туфогенні відкладення ільницької світи.

Глибина залягання підземних вод на рівнинній частині впадини коливається від 1.0 до 7.0 м. В передгір’ї на ділянках розвитку другої і третьої терас, глибина залягання водоносного горизонту коливається від 0.0 до 20 м. На ділянках розвитку четвертої і п’ятої терас глибина залягання виростає до 25 м. і більше.

Води безнапірні, або з незначним напором (до 2-3 м.); рідко величина напору досягає 10 – 15 м.

Живлення підземних вод відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і під руслових вод річки Уж і її протоків.

В передгірній зоні Вигорлат – Гутинського хребта джерела прісної води приурочені до верхнього шару піщано – глинистих порід і до тріщинуватих вулканічних порід. Вода, як правило, витікає на поверхні струмками. Запаси води в цій зоні незначні, так як наповнення їх відбувається в основному за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Мінералізація питної води від 0.1 до 1 г/л. Вода відноситься до гідро карбонатного класу. В її складі переважають іони НСО3ˉ і СаІ. Найбільших значень мінералізація та жорсткість досягають в період межені і рівні 203.6 мг/л., і 2.45 мг-єкв./л. В період паводків мінералізація і жорсткість найменша і складає 132.8 мг/л і 1.62 мг-єкв./л.


2. Гідрографія та гідрологічна вивченість


2.1 Характеристика гідрографічної мережі


Гідрографічна мережа р. Уж і її приток відноситься до басейну Дунаю. Протяжність р. Уж в межах Закарпатської області 113 км., загальна довжина 133 км. Площа водозбору в межах області 1582 км2 . Верхня частина басейна р. Уж розміщена на схилах Верховинського і Полонинського хребтів, нижня – на Закарпатській низині.

Основні притоки : праві – р. Уличка (довжина 27 км.), р. Убля (довжина 25 км.); ліві – р. Люта (довжина 47 км.), р. Тур’я (довжина 35 км.).

Ширина р. Уж на верхів’ї близько 1 метра, вниз по течії поступово збільшується до 15 – 30 м., біля м. Ужгород досягає 135 м.; найбільша 2,6 м. Швидкість течії 0,8 – 1,1 м/с, місцями не перевищує 0,1 м/с. Дно нерівне, крупно кам’янисте, гальково - кам’янисте, рідко скельне, нижче смт. Великий Березний часто галькове, біля м. Ужгород і нижче біля берегів замулене, біля с. Кам’яниця вдовж берегів поросле очеретом. До с. Зарічево річка має порожистий характер. Практично по всій протяжності просліджується над заплавна тераса шириною від 50 до 500 м., місцями до 1,5 км. (смт. Великий Березний, висотою 3 – 8 м., з крутим уступом і рівною розораною поверхнею, складеною суглинками.

Заплава переривиста, чередується по берегам, шириною

50 – 150 м., біля с. Зарічево до 1 км.

Русло помірно розгалужене, звивисте (довжина закрутів

0,5 – 1,5 км., ширина перешийків 0,2 – 0,5 км., радіус кривизни

0,2 – 0,5 км), на окремих ділянках пряме.

Річка Уж широкою долиною пересікає Вигорлат – Гутинський хребет, ділячи його на відрізки між м. Ужгород і смт. Перечин на окремі низькогірні масиви. Вона протікає через місто з сходу на захід на рівні 113 м., виходить на Закарпатську низину, перетинає кордон зі Словакією і впадає в р. Лаборець.

По контуру русла – річка помірно звивиста, русло нерозгалужене.

Ширина річки в межах міста в меженний період складає 30 – 60 м., в період паводка 100 – 110 м. Берега річки обривисті, висотою 2 – м., укріплені камяною кладкою, а в центрі міста гранітною набережною. Низькі діляки берегів укріплені дамбами. Дно річки не рівне, гальково – кам’янисте, містами зустрічаються валуни.

Долина річки по формі поперечного профілю в передгір’ї і при виході з нього трапеціовидна. На рівнині права частина долини – трапеціовидна, ліва – не чітко виражена. По конткру в плані долина звивиста, ширина її досягає 3.0 км.

По всій протяжності р. Уж розміщені чотири водомірні поста, на яких проводяться гідрометеорологічні спостереження: р. Уж – с. Жорнава, р. Уж – смт. Великий Березний, р. Уж – с. Зарічево, р. Уж – м. Ужгород.

Річка Уж – с. Жорнава. Пост розміщений в центрі села.

Прилегла місцевість гірська.

В межах заплави спостерігаються виходи джерел.

Пост пальовий, знаходиться на правому березі, оснащений самописцем рівня води типа "Валдай".

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1959 році.

Відмітка нуля поста 328,29 мБС. Річка Уж – смт. Великий Березний. Пост розміщений в східній частині селища, в 2 км. нижче впадіння р. Уличка.

Прилегла місцевість гірська.

Затори льоду до виділених місць не приурочені, утворюються на згинах і перекатах.

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1959 році.

Відмітка нуля поста з 01.01.1982 р. – 196.26 мБС.

Річка Уж – с. Зарічево. Пост розміщений на північній околиці в 5,0 км нижче впадіння р. Люта.

Прилегла місцевість гірська.

Пост розміщений на лівому березі і складається з рейки і самописця рівня води типа "Валдай".

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу в 1953 році Львівською геологічною експедицією.

Відмітка нуля поста 154,56 мБС.

Річка Уж – м. Ужгород. Пост розміщений в центрі міста, в 1,9 км нижче впадіння деріваціонного каналу Ужгородської ГЕС.

Навколишня місцевість рівнинна.

Вище поста в 1,9 км розміщена ГЕС, робота якої впливає на режим річки. Вище водомірного поста 400 м. дитяча залізнична дорога ( підтоплюється при рівні 140 см.; в 7,5 км. вище поста при паводках підтоплюється шосейна траса на ділянці Оноківці – Невицьке при рівні 220 см.).

Ґрунти в руслі характеризуються великим різновидами: піщані, піщано – галькові, гальково – кам’янисті (валунні). Русло деформуючеся, річка водною рослинністю не заростає, також не пересихає і не перемерзає. Затори і зажори льоду не спостерігаються, ополонки зустрічаються на перекатах вище поста 0,4 км, нижче 1,5 км. Промивини до визначених місць не приурочені.

Регулюючих озер і водосховищ на річці Уж до замикаючого створу Ужгород немає.

На посту прийнята Балтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1957 році.

Відмітка нуля поста 112,38 мБС.

Основними притоками річки Уж на яких є водомірні пости і проводяться гідрометеорологічні спостереження є: р. Люта – с. Чорноголова, р. Тур’я – с. Сімер.

Річка Люта. Довжина 47 км., середній схил 18%0. Утворюється в місці злиття багатьох струмків на північно – східному схилі гори Полонина Руна, впадає в річку Уж на 65 – му км. від гирла, біля залізничної станції Дубриничі. Притока – р. Бачава (лівий берег, довжина 10 км.); крім того в річку впадає 201 притока довжиною 10 км., протяжністю 341 км.

Басейн не правильної овальної форми, розміщений на схилах Полонинського хребта; окремі вершини якого досягають 1482 м. (гора Полонина Руна). Басейн представляє собою гірську країну, сильно розсічену вузькими і глибокими долинами річок і струмків. Складений він давніми кристалевими породами (гранітами і гнейсами), місцями оголеними, перекритими третинними (палеогеними) і четвертинними елювіальними гравіювальними утвореннями. Ґрунти піщанисто – легко суглинисті. Більшу частину басейну займають зрілі хвойні ліси з домішками бука, дерева висотою 20 – 30 м.

Режим річки вивчається на водомірному посту біля с. Чорноголова. Долина слабо звивиста, V-подібна, шириною по дну 30 – 60 м., місцями розширюється до 250 – 300 м., (селище Люта - Чорноголова). Схили випуклі круті і дуже круті, місцями підвісні, представляють собою гряду гірських хребтів, сильно розсічених короткими, але глибокими долинами приток, густо зарослих зрілими хвойними лісами (смереки) з домішками бука, рідше чагарників; місцями вони задерновані або частково розорані. Складе і схили суглинистими і каменистими ґрунтами.

Заплава переривчаста, чергується по берегам, в середньому шириною 20 – 30 м. Поверхня її не рівна, місцями (селища Люта, Чорноголова) пересічена старицями. Складена вона суглинистими, рідко гальковими ґрунтами, заросла луговою і чагарниковою рослинністю, в основному суха і лише біля витоку слабко заболочена. Навесні і влітку заплава затоплюється шаром води 0,5 – 0,8 м.

Русло звивисте, до с. Люта нерозгалужене, нижче зустрічаються невеликі острівці довжиною 20 – 150 м., шириною 10 – 40 м. Русло представляє собою ряд порожистих ділянок; найбільший з них довжиною 1,3 км., шириною 9-13 м., глибиною 0,6 – 1,1 м., швидкість течії до 1,5 м/с., падіння 0,8 м., нерівне валунне дно, розміщений в 0,4 км нижче гирла р. Бистриця.

Швидкість течії змінюється від 0,4 до 1,8 м/с (на порогу), середня 0,9 – 1,2 м/с. Дно нерівне, каменисте, або крупно каменисте, рідше галькове. Берега круті, обривисті, місцями пологі, висотою 2,5 – 5,0 м., в багатьох місцях зливаються зі схилами долин. Берега задерновані, порослі чагарниками.

Річка Тур’я. Довжина 46 км., середній схил 22‰. Бере початок з джерел на південному схилі гори "Остра Гора", впадає в р. Уж на 55 – му км. від гирла. Притоки: р. Звор (правий берег, 29 – ий км., довжина 14 км), р. Туриця (правий берег 85 – ий км., довжина 22 км.), р. Сімерки (лівий берег, 26– ий км., довжина 10 км); крім того, в річку впадає більше 100 приток довжиною менше 10 км., загальна протяжність близько 300 км.

Басейн річки має форму неправильного багатокутника довжиною 30 км., середня ширина – 16 км., найбільша (у верхній частині) 25 км. Розміщений він на відрогах Полонинського хребта. Долина слабо звивиста, V-подібна, на верхів’ї має вигляд ущелини, в середній течії ящикоподібна. Ширина її по дну змінюється від 5 – 20 м. на верхів’ї до 1 км. біля с. Раково, основна ширина 0,2 – 0,5 км. Схили увігнуті, місцями випуклі, в своїй нижній частині вони пологі і помірно круті, потім поступово зливаються зі схилами гір. Вони сильно розсічені долинами мілких приток і балками, складені суглинистими ґрунтами, не рідко оголюються кристалеві породи, що утворюють в окремих місцях підвісні схили.

Заплава, чередується по берегам – переривчаста. Переважаюча ширина її 50 – 200 м, найбільша 0,5 км (вище с. Тур’я Пасіка). Більша частина заплави суха, лугова, в прирусловій частині місцями чагарникова з невеликою кількістю дерев. Поверхня її рівна, в середній течії інколи пересічена пересохлими рукавами. Складена вона суглинистими ґрунтами з домішкою гальки і каміння. В період весняного водопілля і під час літньо – осінніх дощових паводків заплава затоплюється шаром води близько 1,5 м.

Русло слабо звивисте, місцями помірно

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: