Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Предмет, метод, джерела та система фінансового права

Предмет, метод, джерела та система фінансового права

метода, дозволяють, якщо резюмують викладене, вказати на два момента загального характеру:

По - перше, всі охарактеризовані методи пов”язані між собою і кожний із них може застосовуватися в поєднані з іншими. Так, метод порівняльно - правового дослідження повинен спиратися на інші методи пізнання: формально - догматичний, історичний і т.д. В відриві від інших методів любий метод пізнання дає перекручувану картину.

По - друге, не дивлячись на багаточисельність методів дослідження, використаних наукою фінансового права, всі вони мають загальну основу, яка визначається загальною якістю того предмету (об”єкта, буття), який вивчається і пізнається. Це властивість предмета пізнання або буття заключається в тому, що дане буття - не матеріальні предмети, а людське середовище, світ живих людських особистостей, поведінка яких визначається нормами фінансового права. Наука фінансового права вивчає фінансове право, норми якого адресовані людям. Ця суспільна наука, має справу, в кінцевому рахунку, з людським середовищем. Така своєрідність предмета пізнання покладає відбиток на всі викладені методи пізнання. Кожний із них являється методом живого пізнання.

Метод живого пізнання, аналізу якого поклав початок німецький філософ Шелінг, найбільш плідно розроблявся російськими філософами Н.О.Лоським, П.А.Флоренським, С.Л.Франком. Метод живого пізнання потребує розуміння об”єкту, через переживання його суб”єкта, зобов”язує «вчуствоваться» в досліджувану категорію, зрозуміти її внутрішній зміст і призначення.

Метод живого пізнання - антитез методу діалектичного матеріалізму. Якщо останній відведе досліднику строго визначене місце, забезпечить його одним тільки інструментом, раніше визначить оцінку, то метод живого пізнання передбачає процедуру, при якій матеріал отримується засобом вільного занурення суб”єкта в пізнавальний об”єкт, об”єднання з пізнавальним об”єктом, осмислення його з тих позицій, що уявляються найбільш зручними для відтворення істини.

V. Основні категорії науки фінансового права: види і значення.


В найбільш концентрованому вигляді зміст науки фінансового права проявляється в її термінах, перш за все поняттях і категоріях. Фінансово-правова наука оперує як простими поняттями, що відображають однорідні явища фінансово-правової дійсності, так і поняттями складними, що відображають фінансово-правові явища на рівні цілих інститутів, розділів і навіть підгалузей права.

Найбільш загальні фундаментальні поняття, що відображають сутнісні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називаються фінансово-правовими категоріями.

Характерними рисами категорій науки фінансового права є:

- По-перше, те, що вони стають такими лише після закріплення їх в законі;

- По-друге, що вони, на відміну від інших по­нять, утворюють постійну частину науки фінансового права. Конкретні фінансово - правові норми можуть підлягати різним і частим метаморфозам: змінюватися, відмінятися повністю або частково. Однак, включені в фінансовий закон, категорії постійно зберігають свою силу: пізнання , інформація, яка акумулює ці категорії, як би консервуються, застивають, духовно оповіщаються і постійно належать науці фінансового права і через нього - культурному світу. Тому дослідження системи фінансово - правових категорій важливе в двох відношеннях.

По - перше, це той ряд понять, що повинні ввійти назавжди в правове мислення любого досвідченого юриста, «вырезаться в его памяти, как на меди» (Платон).

По - друге, встановлення чіткої категоріальної системи складає в науці фінансового права той фундамент, на якому можливі подальші дослідження і пошуки. На основі цього витікає методологічна цінність категорій науки фінансового права, необхідність їх застосування до дослідження фінансово - правових реалій.

Базисні категорії науки фінансового права.

В категоріях наука фінансового права досягає своєї довершеності і зрілості. Але фінансово - правові категорії не розповсюджуються на горизонтальній лінії. По ступеню субстанціальності, по ієрархії цінностей основні категорії науки фінансового права займають різне місце, що обумовлює її розділення на базисні і спеціалізовані.

Базисні категорії - це такі поняття, яким властиві атрибути субстанціонального. Вони відносяться до тієї частини науки, яка у філософів відома як онтологічна частина, або наука про сущність. Ці категорії виступають як поняття, яким присутня цілосність, глобальність і основність. Це структурні категорії. До них відносяться категорії типу: «фінансова діяльність держави», «державні грошові кошти», « фінансове право», «фінансові акти», «бюджетне право», «бюджетна система», «банківське право», «банківська система».

Категорія «фінансова діяльність держави»- порівняно нова категорія, але говорити про неї потрібно. Будучи центральною, глобальною по об’єму всіх фінансово - правових явищ, дана категорія складає початковий пункт науки фінансового права.

Серед базисних категорій науки фінансового права велике значення має категорія «державні грошові засоби». Це - одна із перших, найбільш функціональних і вищих фінансово - правових понять, з яких витікають всі інші категорії науки фінансового права, що мають публічно - правовий характер.

Категорія «державні грошові засоби» належить до стартових категорій науки фінансового права. Такі базисні категорії, як «фінансова система», «бюджетне право», «бюджет» являються утвореними від цієї категорії. Уявляється, що на новому етапі розвитку науки фінансового права в нашій країні дана категорія отримає повне висвітлення в наукових дослідженнях і учбовій роботі.

Важливе значення в системі базисних категорій науки фінансового права має категорія «бюджетне право». Потрібно підкреслити два аспекти цієї категорії:

З однієї сторони, вона входить в ряд найбільш фундаментальних фінансово - правових категорій, що являються центральними. Надарма у деяких фінансових практиків бюджетне право асоціюється з фінансовим правом, а в окремих європейських урядах замість міністра фінансів є посада міністра державного бюджету.

З іншої сторони, категорія «бюджетне право» являється початковою для ряду спеціалізованих категорій, як наприклад: «бюджетне упорядкування», «бюджетний процес», «бюджетне регулювання», «бюджетна класифікація», «бюджетно - кошторисне фінансування».

Наукові визначення.

Охарактеризовуючи вище наведені категорії, ми сказали, що категорії - це найбільш загальні поняття, в яких відображені найбільш важливі якості фінансово - правових явищ. Практика показує, що для того, щоб категорії почали працювати, їм потрібно надати визначення, тобто вказати на їх важливі риси. Звертаючись до метаформі, можна сказати, що визначення - це теж поняття, тільки «піднявшись на ноги і ставши до руху». Визначення розвиває поняття, розкриває його зміст, показує «багатства», що закладені в ньому, входить в категорію глибше і вводить в саму серцевину змісту, в її суть. Це - коротке пояснення, але що має, за словами Арістотеля, найвищу якісну цінність.

Наукові визначення мають велику роль в науці фінансового права. Вони мають не тільки теоритичне значення в процесі пізнання даної галузі, але й практичне значення в нормотворчому процесі. Правові визначення повинні коротко розкривати сутність фінансово - правових явищ.

Система категорій, як логос науки фінансового права.

Про науку фінансового права можна сказати так: фінансове право, як наука є щось незмінне, що знаходиться в постійних змінах. Незмінне - це перш за все група базисних фінансово - правових категорій і найбільш важливих спеціалізованих категорій. Фінансове право, як сукупність юридичних норм постійно розвивається, змінюється, удосконалюється, постійно прагне до ідеалу, який, в принципі, важко досяжний. Але понятійний апарат, за допомогою якого формуються норми фінансового права, являється незмінним.

Фінансово - правові категорії являються логосом науки фінансового права. Дякуючи логосу науки фінансового права при всій динамічності і навіть катастрофічності понять і явищ складного, найбільш мозаїчного фінансового світу зберігає стабільність і гармонію.

Враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вивчає економічний базис, не треба забувати про необхідність вивчення закономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, потрібно не підміняти правовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки про фінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту.

Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і відносин, що виникають у зв'язку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.

VI.Основні етапи розвитку.


1. Зародження науки фінансового права в Західній Європі.


Всі науки, як відомо, виникають із практичний потреб і проходять перед своїм кінцевим ствердженням «стажировку» в складі інших наук. Це теж можна сказати і про науку фінансового права, яка до середини XIX століття знаходилося в стані ембріонального розвитку і розроблялось в складі інших наук, а саме в складі державного і поліцейського права, а також в складі політекономії і фінансової науки.

Три останніх століття, що прийшли на чергу середньовіччю, відрізняються інтенсивним розвитком економічних відносин: зростом числа купівельних компаній, розвитком банківської справи, ростом мануфактур. Життєві відносини людей, що жили в ці століття підчиняються ідеї економічної і фінансової доцільності. Гроші починають визначати поведінку людей і державних діячів.

Характеризуючи новий час, не лишнім буде підкреслити, що XVII - XVIII ст.ст. - час виникнення блискучих за формою і внутрішній силі адміністративно - командних систем в Швеції, Франції, Росії і Прусії. Функціонування цих систем супроводжувалося ростом державних розтрат, викликаного утворенням великих постійних військ, утриманням великого бюрократичного апарату, а також розкіш”ю королівських дворів. Важлива роль фінансів в житті держави знаходить своє відображення в працях державців і поліцеістів.

Можна стверджувати, що державці першими починають розроблять в своїх працях проблему державних фінансів. Важливе місце ця проблема знайшла в творові відомого французького державця Жана Бодена «Шість книг про державу».

Питання про справедливий податковий збір з народу порушувався в праці «Левиафан» англійського державотворця Гоббса.

В праці «О духе законов» (1748р.) Монтеск’є, ворог абсолютизма, стверджував, що основні питання фінансової політики держави повинні вирішуватися в парламенті. Фінансовий ідеал Монтеск’є, як і Локка, вплив якого він мав, - прийняття фінансових законів представницькою владою і виконання цих законів - виконавчою, на чолі якої стоїть монарх.

Більш детально була відображена роль фінансів в житті держави в працях перших європейських поліцеістів - француза Деламара і німецьких вчених Юсті і Зоненфельса.

Капітальна робота Деламара з багатою по змісту, але не систематизованою інформацією, стала основою для написання робіт, в яких державні фінанси досліджувалося з юридичних позицій, а точніше поліцейського права. Одним із таких авторів являється Юсті, до головних праць якого відносяться «Державне господарство» (1752 р.), «Подробное рассуждение о налогах и податях» (1755 р.) і «Система фінансів» (1766 р.).

Другим великим поліцеістом, досліджуваним в своїх працях фінансові проблеми, був австрійський письменник і державний діяч І.Зоненфельс. Він - автор фундаментального трьохтомного твору «Основные начала полиции, коммерции и финансов» (1776 р.).

В тому же XVIII з’явились мислителі, які по іншому подивилися на роль фінансів в житті держави, розглядаючи їх більш ширше, як з точки зору інтересів держави, так і с точки зору матеріального забезпечення окремого громадянина. В цьому плані особливе значення мала капітальна робота знаменитого англійського політеконома А.Сміта «О богатстве народов» (1776 р.), книга була присв’ячена фінансовим питанням. В роботі не зустрічаються поняття «фінанси», «право», але автор ставить питання про юридичну регламентацію фінансових відносин і, в першу чергу, податкових.

А.Сміт відіграв велику роль в розроблені фінансово - правових питаннях і в формуванні науки фінансового права. Він намітив контури фінансової науки і шляхи їх поділу від політекономії, створив одночасно приписи ділення від фінансової науки науки фінансового права.

В першій половині XIX століття закінчується ембріональний розвиток науки фінансового права і, став повнолітньою, вона виходить на арену самостійного життя: наукового і учбового. саме с середини XIX століття і на протязі другої половини цього століття розпочинається викладання фінансового права на юридичних факультетах університетів, створюються кафедри фінансового права, опубліковуються перші курси лекцій і підручники, готовляться кадри викладачів і вчених в цій області наукових знань. сам факт з’явлення на науковій і учбовій арені нової самостійної науки був обумовлений характером і особливостями XIX століття.

В цілому в області фінансового права в західно - європейській літературі на протязі другої половини XIX і всього XX століття панує дві теорії: одна заперечує всяку самостійність фінансового права і не признає кордонів між фінансовим правом і фінансовою наукою, а інша, являючись норматвістською, зводила задачі науки фінансового права до вивчення позитивного законодавства. Перша лінія фактично приводила викладання фінансового права до викладання науки про фінанси. Її представляли такі вчені - професора, як Л.Штейн, Г.Еліннек, А.Вагнер, в російській літературі - І.С.Капустін, І.Х.Озеров, Г.І.Тікітін.

Важливий внесок в розробку питань фінансового права вніс німецький державотворець другої половини XIX - початку XX століття Георг Еллінек. Особливу увагу Еллінек приділяв проблемам бюджетного права і присв’ятив цьому інституту спеціальну роботу. Характерним для Еллінека являється визначення бюджета, як централізованого фінансового фонда держави, який будується на основі парламентського закона і направлений на задоволення індивідуальних і національних інтересів, що розвивалися в направлені прогресу.

Друга теорія була представлена відомим французьким теоретиком фінансового права кінця XIX - початку XX століття Гастоном Жезом. Велику популярність мав підручник Жеза по фінансовій науці і його трактат, присвячений проблемам теорії бюджету і бюджетного права.

В другій половині XX століття лінію Г.Жеза в науці фінансового права продовжив другий французький вчений - Поль Годме. Це відомий спеціаліст по цивільному і фінансовому праву. Він видав двохтомну роботу, в оригіналі названу «Публічні фінанси», а в нас переведену як «Фінансове право», так як робота в цілому присвячена цій галузі права. Автор починає своє дослідження з визначення фінансового права, під яким розуміється «галузь публічного права, предметом якої являються норми, що регулюють державні фінанси».


2.Розвиток науки фінансового права в імператорській Росії.


В Російській імперії фінансова наука, що народила згодом науку фінансового права, з'явилась значно пізніше, ніж у, Західній Європі.

Наука фінансового права в Росії також мала начальний період і розвивалась в лоні економічних творів. Петровські реформи при всій їх непродуманості і противоріччях мали важливе наукове і культурне значення. Виниклі зв’язки з західними країнами стали основою, на якій зародилась російська фінансова думка.

Перші спроби аналізу фінансового стану Росії були розпочаті ще в 1663-1667 роках (Котошихін, Крижа­ним, Посошков).

Найбільш видатним представником в петровські часи був І.Т.Посошков (1652 -1726 рр.) . Економіст і публіцист, практик - підприємець, який мав свій винокуренний завод і добре знав Росію по особистим спостереженням, Пососшков в головному творі «О скудости и богатстве» виклав програму фінансових, економічних і політичних перетворень. Посошков виходить із того основного положення, що в державі, або все багатство народу є в широкому смислі багатство державне, а «оскуднение» народне є «оскуднение» державне. «Худой тот сбор» - говорить Посошков, «который казну собирает и людей разоряет».

Роздуми Посошкова відносяться до економіки, торгівлі і фінансам, але він разом з тим підкреслює значення «праведных законов» для розвитку цієї сфер виробництва.

Помітну роль у формуванні і розвитку росій­ської фінансово-правової думки відіграв М.М. Сперанський (1772-1839 роки), державний діяч часів Олександра І і Миколи 1, автор різних проектів державних перетворень, в тому числі фінансових. В 1810 році у своїй записці «План фінансів», яка вносила порядок і наукову систему в управлінні фінансами Росії, він першим запро­понував надати державному бюджетові законодавчий характер, ввести прибутковий податок, створити центральний банк і випустити кредитні гроші. Його план був схвалений Державною Радою. Між тим це були ще тільки перші кроки до фінансової науки і науки фінансового права. У власному розумінні слова «фінансова наука» була привнесена в Росію західноєвропейськими вченими, перш за все німецькими, яких царський уряд регулярно запрошував до себе на роботу (X. Шльоцером, Т. Шторхом, А. Вагнером і іншими). Зокрема, в 1824 р. вперше було видано російською мовою підручник Християна Шльоцера «Початкові основи державного господарства». Через деякий час, в 1838 році, також російською мовою була опублікована книжка першого міністра фінансів Росії Є. Канкріна «Стислий огляд російських фінансів».

Важливе місце в історії економічної і фінансової думки в Росії належить М.І. Тургєнєву (1789 - 1871 рр.), суспільному діячу, письменнику і спеціалісту по фінансовим питанням.

М.І.Тургєнєв видав в 1818 році свою працю «Досвід теорії податків», що мав великий успіх і через рік був виданий знову. В цій роботі, що поклала початок російській фінансовій науці, автор стверджував, що кріпосницьке право являється перешкодою для економічних і фінансових успіхів Росії і його знищення відкриє дорогу до великого процвітання країни. М.І.Тургєнєв вважав, що «все благое основывается на свободе, а злое происходит от того, что некоторые из людей, обманываясь в своем предзначении, берут на себя дерзкую обязанность за других смотреть, думать, за других действовать и прилагать о них самое мелочное и всегда тщетное попечение».

30 - 4- роки XIX століття - часу, коли фінансова наука і фінансове право входить в учбові програми юридичних факультетів Московського, Петербургського і Казанського університетів. В 1839 році в Московському університеті створюється кафедра державних податків, в 40 - 50 -х роках виділяються три перші професори фінансового права в Росії: І.Я.Горлов, Є.Г.Осокін, Ф.Б.Мільгаузен. Прфесор І.Я.Горлов читав лекції по політекономії, фінансовому праву і статистиці в Санкт - Петербурзі в імператорському Олександрівському ліцеї і училищі правознавства.

В 1841 р. з'явився по суті перший російський підручник з фінансового права І.Я. Горлова «Теорія фінансів». Хоч в цьому підручнику саме поняття «фінансове право» ще вживається з різ­ними смисловими навантаженнями і змістом.

Вперше в сучасному розумінні термін «фінансове право» вжив професор фінансового права, декан юридичного факультету Казанського університету Є.Г. Осокін. Серед найбільш відомих його праць слід назвати: «Внутрішні митні збори в Росії» (1850 р.), «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» (1855 р.), «Про підвищення промислового податку і про історичний його розвиток в Росії» (1856 р.). Праця «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» була першою книжкою в Росії, де було вжито термін «фінансове право».

Професор Московського університету Ф.Б.Мільгаузен видав в 1865 році роботу під назвою «Фінансове право», що являє собою курс лекцій, в якому трактувались питання, пов’язані з бюджетом Російської держави, його прибуткової і витратної частини.

Період після скасування кріпосного права в Росії з 1861 р. і до 1917 р. був найбільш плідним у розвитку російської науки фінансового права. Особливо це стосується періоду з 80-х років XIX ст. до початку XX ст. В ці роки були створені три кафедри фінансового права: в Московському, Казанському і Новоросійському університетах. До цього періоду можна віднести розквіт діяльності видатного професора фінансового права Петербурзького університету В.А. Лебедєва, який опублікував в 1882 — 1883 рр. підручник «Фінансове право». Його з повним правом сучасники називали енциклопедією фінансового права і він був перекладений на основні європейські мови.

В 1883 р. була видана не менш яскрава книжка ярославського професора кафедри поліцейського і фінансового права І.Т. Тарасова «Нарис науки фінансового права», присвячена теоретичним питанням предмету і методу науки фінансового права, історії фінансових установ, аналізу законодавства в галузі фінансового управління.

Вражає географія написання і видання підручників і навчальних курсів з фінансового права. Крім уже вищеназваних книг, в 1883-1909 роках були підготовлені і опубліковані підруч­ники з фінансового права професорів Новоросійського університету І. Патлаєвського та С. Іловайського. Казанського уні­верситету — Д. Львова, Петербурзького Лісового інституту — В. Яроцького, Московського університету — Ф. Мільгаузена. І. Озерова, А. Нікітського. Київського університету — Г. Сидо­ренка, Харківського університету — М. Алексеєнка, Казансь­кого університету — Л. Вацури. Професор Московського уні­верситету І. І. Янжул, уродженець м. Василькова Київської гу­бернії, був єдиним академіком зі спеціальності «фінансове право», обраним в Академію наук Росії.

Необхідно окремо сказати про наукову діяльність І.І.Янжула (1846 - 1914 рр.), він досліджував податкову і митну політику, стверджуючи, що втручання держави в економіку, особливо через митну і податкову політику, визначає здійснення соціалізму. Основні роботи І.І.Янжули по фінансовому праву: «Досвід дослідження англійських не прямих податків» (1874 р.), і підручник «Основные начала фынансовой науки» (1897 р.). Курс цей став важливою віхою на шляху розвитку вітчизняної науки фінансового права, так як вказував на важливе значення правових аспектів в вивчені фінансової діяльності держави.

В перші десятиріччя XX століття розширюється тематика наукових досліджень, а саме, значну увагу приділяється проблемам державного бюджету і бюджетного права. З цієї точки зору особливо треба виділити «Учебник финансового права»

С.І.Іловайського, виданий в 1913 році. В роботі досліджені питання, пов’язані з державним бюджетом і бюджетним правом, аналізується фінансове господарство і державні витрати, касовий механізм і фінансовий контроль. Але в цілому робота мала імперичний характер і теоритичні питання фінансового права були відмічені поверхово.

Порівняно високим теоритичним рівнем дослідження відрізнялось і добре написана робота Е.Н. Берендтса «Російське фінансове право», видана в 1914 році. Автор розподіляє науку державного господарства і науку фінансового права.

Великий внесок в науку фінансового права внесли праці І.Х.Озерова, , Основні його роботи по фінансовому праву: «Подоходный налог в Англии» (1898 р.), «Главнейшие течения в развитии прямого обложенияв Германии» (1900 р.).

І.Х.Озеров - останній із могікан російської дореволюційної наки фінансового права. В написаній в 1917 році роботі «Разгром нашей экономической жизни», він показав загибель старої економічної і фінансової культури, що виросла на православній релігійно- етичному грунті, засвідчила рух нової Росії в економічне і фінансове Нікуда.

Цей плідний процес був призупинений першою світовою війною, а в 1917 році взагалі обірвався.


3. Розвиток науки фінансового права в Радянській державі.


В розвиткові радянської науки фінансового права виділяються якісно відмінні між собою два періоди. Перший включає час від захоплення більшовиками політичної влади в 1917 р, до кінця 30-х років, коли закінчився перехідний період від капіталізму до соціалізму, що на практиці означало повну заміну базисних і надбудовних суспільних відносин на принципово відмінних від попередніх основах. Це період важкого, а в окремі роки трагічного внутрішньоутробного розвитку цієї науки, часу її формування, визрівання, відмежування від інших, одним словом, період виникнення.

Головне завдання нової науки фінансового права (стару науку більшовики ліквідували, закривши кафедри фінансового права у вузах) було сформульовано у розділі V конституції РРФСР, який називався «Бюджетне право». В ньому були викладені принципи і сутність фінансової політики нової влади. На перше місце однозначно ставились «бюджетні інтереси» «диктатури трудящих». Не випадково першою науковою працею в Радянській Росії з питань фінансового права стала моно­графія А. М. Гурвича «Бюджетне право за законодавством РРФСР» (М., 1918 р.). Майже одночасно з нею також вийшла книжка А. А. Алексеєва «Бюджетне право народного представництва» (Харків, 1918р.).

Окрім названих вчених представниками радянської науки фінансового права в цей період були С. А. Котляревський, М. А. Гурвич, М. Д. Загряцков. Своїми дослідженнями вони підготували грунт для виникнення науки радянського фінансового права.

Формально початок другого етапу розвитку радянської науки фінансового права можна віднести до березня 1940 року, коли в журналі «Советское государство й право» була опублікована принципово важлива стаття Ю. А. Ровінського «Предмет радянського фінансового права».

В 1946 р. видається підруч­ник професора Н.Н.Ровінського, в 1952 р. — доцента М.А. Гурвича, в 1957 та 1961 рр. — професора Ю.А.Ровінського.

З 70-х рр. регулярно видавалися підручники, написані колективами авторів (в основному московськими) під редагуванням професорів Ю.А.Ровінського та С.Д.Ципкіна по черзі. В 1987 р. вийшов останній підручник «Радянське фінансове право» у видавництві «Юридична література» вперше під редагуванням не московських професорів, а Л.К.Воронової (Київ) та Н.І.Хімічевої (Саратов). У союзних республіках підручники з фінансового права за роки Радянської влади не видавалися. В Україні було видано два учбових посібника з фінансового права в 1973 р. українською мовою професором Вороновою Л.К. та в 1983 р. професором Вороновою Л.К. та доцентом Мартьяновим І.В. (Львів).

Тоді ж було опубліковано перший радянський підручник «Фінансове право». В них раніше фрагментарні, неповні, несистематизовані знання з радянського фінансового права були вишикувані в чітку, внутрішньо цілісну систему категорій і понять, з чітко окресленим предметом науки і її методами.

В 50 — 60 роки, всупереч політиці державного тоталітаризму та ідеологічного пресу було завершено розробку теорії соціалістичного фінансового права. Завдяки виділенню і всебічному обгрунтуваню таких фінансово-правових категорій і понять, як предмет і метод, сутність і зміст, система і джерела радянського фінансового права, фінансова діяльність соціалістичної держави, фінансова система соціалістичної держави, фінансове-правові акти і ряду інших концепція науки соціалістичного фінансового права набула цілісного характеру.

Найкраще були розроблені в цей період питання бюджетного права, пов'язані зі змістом бюджету, бюджетним регулюванням, бюджетним процесом. Безсумнівну цінність представляють собою розробки проблем бюджетної компетенції, бюджетних повноважень, бюджетно-правового статусу адміністративно-територіальних одиниць.

Найбільший внесок у цю справу зробили відомі вчені-юристи професори В. В. Бесчеревних, Л. К. Воронова, М. І. Піскотін, Н. І. Хімічева, С. Д. Ципкін.

Разом з тим слід відмітити, що розробка фінансово-правових категорій у статтях, підручниках і дисертаціях проходила в умовах виняткового панування публічних фінансів, функціонування жорстких централізованих фінансових структур, виняткових державних повноважень центру, бюджетної системи, що спиралась на Закон про бюджетні права СРСР і союзних республік від 30 жовтня 1959 року.

В союзних республіках підручники з фінансового права за роки радянської влади не видавались. Зрідка виходили тільки навчальні посібники . Про неувагу до науки фінансового права свідчить і те, що за всі часи радянської влади в СРСР захистили докторські дисертації з фінансового права тільки сім осіб (в Україні — тільки одна!).

Найбільш розвиненим виявилося бюджетне право, оскільки над різними його проблемами багато років працюють професори Піскотін М.І., Хімічева Н.І., Ципкін С.Д., Воронова Л.К., доценти Горбунова О.М., Кадькаленко С.Т. Над проблемами доходів державного бюджету і податків працюють доцент Карасьова М.В., доцент Пришва Н.Ю., бюджет­ного фінансування — професор Н.А Куфакова.

Десятиріччя панування в країні командно-адміністратив­ної системи були дуже несприятливими роками для розвитку фінансового права і фінансово-правової науки. Режим не переносив ідеологічного плюралізму. Думки про необхідність укріплення фінансово-кредитної системи, а разом з цим і фінансово-правової науки, могли розраховувати на розвиток і перетворення в життя тільки після схвалення їїх партійними з'їздами, пленумами.


4. Початок розвитку української науки фінансового права.


Власне українська наука фінансового права тільки починає розвиватись. Але розвивається вона не на голому місці, а сягає своїми коріннями в радянську фінансово-правову науку, а через неї в загальновідому своїми значними традиціями і досягненнями російську наукову школу фінансового права, вбирає в себе все більше елементів науки про публічні фінанси західноєвропейської цивілізації.

У вузах України працюють науковці, які внесли досить ва­гомий вклад у розвиток науки фінансового права, захистили кандидатські дисертації, викладають фінансове право на юридичних факультетах: Одеського університету — доцент Бекерська Д.А., Львівського — доцент В.М.Репецький, Київського —

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: