Види запобіжних заходів у кримінальному процесі
Висновок
Вищевказані заходи процесуального примусу ( запобіжні заходи ), як вже зазначалось, істотно обмежують свободу обвинуваченого.
Тому правильне застосування закону означає суворе додержання норм Конституції України, кримінальне - процесуального та іншого законодавства при провадженні в кримінальній справі та обранні міри запобіжного заходу.
Здійснюючи провадження в кримінальній справі, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд справляють виховний вплив не тільки на осіб, які безпосередньо беруть участь у кримінальному процесі, а й на інших громадян, залучення населення до боротьби зі злочинністю.
Кримінальне судочинство взагалі може й повинно бути ефективним засобом захисту прав і свобод громадян. Проте воно може бути й джерелом підвищеної небезпеки для індивідуума і суспільства в цілому, якщо не ґрунтується на демократичних і гуманних принципах або якщо вони проголошені, але не підтверджуються. Про це свідчить сама історія людства. Не випадково найважливіші демократичні й гуманістичні принципи кримінального процесу проголошені в таких основоположних міжнародних документах, як Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.). Кодекс поведінки службових осіб по підтриманню правопорядку (1979 р.), Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих людську гідність видів поводження і покарання (1984 р.), Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950 р.) та протоколи до неї. На жаль, положення цих документів далеко не повністю реалізовані в законодавстві і діяльності правоохоронних органів.
Список використаної літератури:
1. Конституція України. - К., 1996.
2. Закон України "Про міліцію". - К., 1990.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К., 1995.
4. Батюк В. Н. Задержание и заключение под стражу в стадии предварительного расследования. - К., 1990.
5. Березин М.Н., Гуткин И.М.,Чувилев А.А. Задержание в советском уголовном судопроизводстве.
6. Дубинский А.Я.,Сербулов В.А. Меры пресечения в советском уголовном процессе. - К., 1980.
7. Зинатуллин 3.3. Уголовно-процесуальное принуждение и его эффективность. - Казань, 1981.
8. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. - Воронеж, 1975.
8. Корнуков В.М. Мерьі процесуального принуждения в уголовном судопроизводстве. - Саратов, 1978.
10. Короткий Н.Н. Процессуальные гарантии неприкосновенности личности подозреваемого и обвиняемого в стадии предварительного расследования. - М., 1981.
11. Кудин Ф.М. Принуждение в уголовном судопроизводстве. - Красноярск, 1985.
12. Михеенко М.М., Нор В.Т., Шибко В.П. Кримінальний процес України. Підручник. К., 1992.
13. Петрухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процесуальное принуждение. - М., 1985.
14. Смирнов В. В. Арест как мера пресечения, применяемая следователем органов внутренних дел. - Хабаровск, 1987.
15. Чувилев А.А. Заключение под стражу в качестве меры пресечения.