Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Представництво в цивільному праві

Представництво в цивільному праві

представни­ком або особою, яку представляють, обмежено дієздатною;

визнання фізичної особи, що є представни­ком або особою, яку представляють, безвісно відсутнім тощо.

передоручення (оскільки передоручення за­сновується на раніше виданій довіреності, то з припиненням дії останньої втрачає силу і передоручення).

Припинення довіреності є припиненням пов­новажень представника. У зв'язку з цим у осо­би, яку представляють, і його правонаступників виникає низка обов'язків. Особа, що видала до­віреність і згодом скасувала її, зобов'язана спо­вістити про скасування особу, якій довіреність видано, а також відомих йому третіх осіб, для представництва перед якими була видана дові­реність. Подібні дії повинні здійснити правона­ступники (спадкоємці вмерлого громадянина і правонаступники реорганізованої юридичної осо­би) у випадку:

припинення довіреності внаслідок припи­нення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;

смерті громадянина, що видав довіреність, визнання його недієздатним, обмежено дієздат­ним або безвісно відсутнім.

Після припинення довіреності особа, якій во­на була видана, зобов'язана повернути довіре­ність особі, яку представляє. Вона має це зроби­ти «негайно», тобто у мінімально короткий строк, як тільки у неї з'явиться можливість.

Особливим випадком припинення довірено­сті є її скасування особою, яку представляють (ст. 249 ЦК). Таке обопільне право на односторон­нє припинення довіреності пов'язане з довірчим характером такої угоди. Тому довіреність може бути в будь-який час скасована особою, що ви­дала її, а особа, якій була видана довіреність, може в будь-який час відмовитися від неї. Відмова від цього права є нікчемною, за винятком випадків, коли довіреність видана як безвідклична на пев­ний час (ч. 4 ст. 249 ЦК).

Скасування довіреності має юридичне значення для представника і третіх осіб лише в тому ви­падку, якщо вони були сповіщені про це. Ска­сування довіреності тягне припинення повнова­жень представника. У зв'язку з цим у особи, яку представляють, і його правонаступників виникає низка обов'язків. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, зобов'язана сповістити про скасування особу, якій довіреність видано, а та­кож відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права і обов'язки стосовно третьої особи, що виникли внаслідок дій представника або його за­ступника до того, як вони дізналися або повинні були дізнатися про припинення довіреності, зберігають силу для особи, що видала довіреність і його правонаступників. Це правило не застосо­вується, якщо третя особа виявилася несумлінною, знала або повинна була знати до здійснення або в момент здійснення угоди з представником, що дія довіреності припинилася.

Частина 4 ст. 249 ЦК передбачає, законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Це по­ложення є винятком із загального правила, вста­новленого ч. 1 цієї ж статті, про нікчемність від­мови довірителя від свого права на скасування довіреності. Застосовуватися воно має до тих випадків, коли впевненість представника та тре­тьої особи у стабільності повноважень, передба­чених у довіреності, може бути визначальною для встановлення та існування відповідних право­відносин. Слід зазначити, що, хоча у ч. 4 ст. 249 говориться про можливість встановлення у за­коні «права особи видавати безвідкличні дові­реності на певний час», але, очевидно, в цьому випадку, швидше, має йтися не про «право» осо­би, а про обмеження права останньої на скасу­вання довіреності протягом певного часу, що ґрунтується на його попередній згоді на таке обмеження.

Згідно ст. 250 ЦК представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою статті 250 ЦК.

Висновки


Представництво дає можливість оптимізації та активізації придбання та реалізації цивільних прав і обов'язків (у тому числі в галузі підприємництва), а для недієздатних та обмежено дієздатних громадян, а також для юридичних осіб є основним засобом їх участі в цивільному обігу. Таким чином, представництво виступає як одна з важливих гарантій реальності здійснення цивільних прав і виконання обов'язків суб'єктами права і в умовах розширення кількості учасників економічних відносин, посилення їхньої автономії виступає як ефективний засіб здійснення розвитку та пожвавлення цивільного обігу.

З іншого боку, посилення уваги до питань захисту прав людини загострює проблему встановлення меж залучення до реалізації прав та обов'язків суб'єкта права інших осіб та забезпечення додержання принципу неприпустимості втручання у справи приватної особи поза її волею.

Зазначені та інші зміни, які відбулися останніми роками з суспільному та господарському житті України, суттєво розширили сферу застосування представництва, зумовлюючи потреби адекватного правового регулювання відповідних відносин.

З цього приводу слід зазначити, що новий Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 p., містить низку новел стосовно представництва, зокрема щодо поняття представництва та підстав його виникнення, розуміння сутності довіреності, наслідків діяльності в інтересах іншої особи без повноваження та з перевищенням повноважень тощо.


Перелік використаної літератури


Конституція України.


Цивільний кодекс України.


Закон України «Про нотаріат».


Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004.


Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні. — X.: Консум, 1999.


О. А. Підопригора, Д. В. Боброва: Цивільне право. Ч. 2. – К.: 1996.


Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 1998. — Ч. 1.


Гражданское право Украины. Учебное пособие под ред. Ю.А.Заики. К., 1998.


Сєвєрова Е.С. К вопросу об отраслевой принадлежности института представительства //Актуальні проблеми держави і права: 36. наук. пр. - Одеса, 2000. - № 9. - С 281-284.


Сєвєрова Є.С. Представництво як засіб реалізації громадянами своїх прав: від римського права до сучасного права України //Держава і право. - 2001. - № 13. -С.33-35.


1 Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 461

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: