Порядок провадження по застосуванню адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення
О. Бандурка і М. Тищенко роблять слушний висновок, що дії суб’єкта адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, в тому числі за вчинення якого передбачається застосування виправних робіт, спрямовані на встановлення складу і характеру правопорушення, особи правопорушника, а також причин та умов, що сприяють неправомірному діянню, таким чином вони органічно охоплюються вищезазначеними етапами [3, С. 179].
Завершується судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування конфіскації та оплатного вилучення, прийняттям постанови (у перспективному законодавстві використовується термін “адміністративний акт”) [8]. Незважаючи на те, що у ст. 284 КпАП України визначено, що за змістом може існувати три види постанов, однак, враховуючи той факт, що виправні роботи не можуть застосовуватися до осіб, які не досягли повнолітті, відповідно мова може йти лише про можливість судді прийняти один із двох видів постанов:
а) про застосування (накладення) конфіскації та оплатного вилучення;
б) про закриття справи (у випадку оголошення усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу, або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, або наявності обставин, які виключають провадження у справі).
Постанова, як і будь-який правозастосовний документ, повинна містити певні реквізити (ч. 2 ст. 283 КпАП України), оголошуватися негайно після закінчення справи (ч. 1 ст. 285 КпАП України). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а також на прохання потерпілого і йому. Копія вручається під розписку. У разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (ч. 3 ст. 285 КпАП України).
Третя стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення. За вчинення яких передбачається застосування конфіскації та оплатного вилучення, є факультативною, залежить від прояву ініціативи певних осіб, виступає “загальною важливою гарантією дотримання законності і обґрунтованості застосування виправних робіт” [5, С. 176]. Враховуючи специфіку провадження у справах, що розглядаються, слід зазначити, що в даному випадку зміст цієї стадії є дещо специфічним, у порівнянні із розглядом справ про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування інших видів адміністративних стягнень.
Ч. 2 ст. 187 КпАП України передбачає, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення, в даному випадку конфіскації та оплатного вилучення, є остаточною і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягає, за винятком випадків, передбачених законами України В той же час ст. 294 КпАП України закріплює положення про те, що всі постанови у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування конфіскації та оплатного вилучення, можуть бути скасовані або замінені за протестом прокурора, самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора – головою вищестоящого суду. Тобто про прояв ініціативи з боку будь-яких інших учасників провадження не може бути і мови.
Завершальною стадією провадження у справах про застосування конфіскації та оплатного вилучення є виконання постанови судді. Її сутність полягає у практичній реалізації відповідного стягнення, призначеного правопорушнику.
Як вже зазначалося у вітчизняній адміністративно-правовій науці (наприклад, роботи В. Поліщука, С. Ващенка, В. Колпакова, А. Комзюка та ін.) [76, С. 100], від того, як послідовно реалізовано постанову про адміністративне стягнення, наскільки справу доведено до завершення залежить рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їх попередження, результативність виховання громадян в дусі точного та неухильного дотримання законів [7, С. 100].
Сам факт винесення постанови про застосування конфіскації та оплатного вилучення є формальністю, якщо він не доведений до свого логічного завершення. На це свого часу звернув увагу Д. Бахрах [8, С. 313]. Тільки після того, коли порушник відчув встановлені в адміністративному стягненні (зокрема у виправних роботах) правообмеження та незручності, він може усвідомити протиправність своїх дій та припинити діяльність, спрямовану на порушення законодавства. Як слушно зазначає І. Бородін, деталізуючи положення роботи М. Масленнікова, що саме в межах цієї стадії реалізуються адміністративні стягнення, що в кінцевому підсумку є показником ефективності всього провадження [6, С. 160], а можна навіть і додати, що ефективність і самого адміністративного стягнення і взагалі протидії адміністративним правопорушенням.
Література
адміністративний провадження протокол порушення
Богатирьов О. Методологія випровадження кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі. / О. Богатирьов // Право України. – 2004. – №7. – С. 21-25.
Богатирьов О.Г. Періоди розвитку кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (історико-правовий аспект). / О.Г. Богатирьов // Юридична Україна. – 2004. – №5. – С. 63-68.
Богатирьов О.Г. Правове і організаційне забезпечення виховно-профілактичного впливу на засуджених, які стоять на обліку інспекцій виправних робіт: автореф. дис. … канд. юр. наук: спец. 12.00.08 / О.Г. Богатирьов. – К., 1996. – 24 с.
Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР / Г.П. Бондаренко. – Л.: Вища школа, 1975. – 176 с.
Бондаренко Г.П. Административный штраф, условия и порядок его применения в современный период: автореф. дис. … канд. юр. наук: спец. 12.00.02. / Г.П. Бондаренко. – Х., 1966. – 23 с.
Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: монографія / І.Л. Бородін. – К.: Алеута, 2007. – 184 с.
Ващенко С.В. Основи адміністративного права (загальні поняття, категорії, схеми): навч. посібник. / С.В. Ващенко, М.М. Долгополова. – Запоріжжя: Юр. ін-т МВС України, 2005. – 106 с.
Ващенко С.В. Адміністративна відповідальність: навч. посібник. / С.В. Ващенко, В.Г. Поліщук. – Запоріжжя : Юр. ін-т МВС України, 2001. – 142 с.
Ващенко С.В. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень: навч. посібник. / С.В. Ващенко, В.Г. Поліщук / За заг. ред. В.П. Пєткова. – Запоріжжя: Юр. ін-т МВС України, 2000. – 72 с.
Ведєрніков Ю.А. Адміністративне право України: навч. посібник / Ю.А. Ведєрніков, В.К. Шкарупа. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336 с.
Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України: монографія. / Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: Верже, 2000. – 241 с.
Коломоєць Т.О. Щодо ефективності адміністративних штрафів. / Т.О. Коломоєць // Право України. – 2001. – №2. – С. 84-87.
Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
Колпаков В. Адміністративний проступок: критерії, визначення / В. Колпаков // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №5 (47). – С. 51-52.
Лук’янець Д.М. Проблеми застосування конфіскації як адміністративного стягнення. / Д.М. Лук’янець // Право України. – 2006. – №2. – С. 110-112.
Максимов И.В. Система административных наказаний: понятие и признаки. / И.В. Максимов // Государство и право. – 2005. – №4. – С. 18-27.
Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. / И.В. Мартьянов. – К.: Вища школа, 1985. – 55 с.
Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. / М.Я. Масленников. – Воронеж: Воронежский ун-т, 1990. – 209 с.
Размещено на