Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Правовое положение хозяйственных объединений (Украина)

Правовое положение хозяйственных объединений (Украина)

регулюють такі питання:

1. Умови створення об’єднань підприємств.

2. Правовий статус і порядок створення окремих підрозділів.

3. Порядок формування і використання майна, його правовий режим.

4. Загальні принципи управління об’єднанням.

5. Принципи розподілення фінансових результатів діяльності.

6. Правові і економічні аспекти здійснення господарської діяльності.

7. Права і обов’язки учасників об’єднання.

8. Порядок обліку і надання звітності групи підприємств, які входять до складу об’єднання та інше.

Відповідно, створення відокремлених підрозділів на практиці веде до виникнення проблем із-за відсутності їх чіткої регламентації в законодавчих актах України. Так, в нині діючому Цивільному кодексі України, а також в Законах України “Про господарські товариства” (ст.9), “Про підприємства в Україні” (ст.7) міститься лише положення про право підприємства створювати дочірні підприємства, а також філіали, представництва при відсутності визначення цих господарських суб’єктів, їх правового статусу, порядку створення і функціонування. Досвід інших країн показує, що подібні питання закріплені в спеціальних законодавчих актах, в Німеччині - в Акціонерному законі, у Франції - в Законі про торгові товариства, в Великобританії - в Законі про компанії, в Росії - в Цивільному кодексі і Законі “Про акціонерні товариства”. В Україні ці положення доцільно закріпити в спеціальному законодавчому акті, який буде регулювати діяльність об’єднань.

Процеси акціоннування державних підприємств і розвиток фондового ринку сформували економічну базу для створення в нашій країні холдінгових компаній. Основною метою їх створення в Україні є прагнення зберегти великі підприємства в умовах економічної кризи. Вони сприяють зміцненню коопераційних зв’язків, залученню нових інвестицій, збільшенню конкурентноспроможності багатьох видів вітчизняної продукції.

Сутність холдінга і його цілі створення пов’язані з формуванням відносин майнової підлеглості між самостійними економічними одиницями способом дроблення їх власності. Це дозволяє холдінговій компанії здійснювати контроль за ефективністю функціонування акціонерного капіталу дочірнього підприємства.

Розвиток такої форми об’єднання в Україні стримується недосконалістю нормативно-правової бази, кризовими явищами в економіці, недостатністю досвіду холдінгових компаній в процесі приватизації, тим що не розроблені принципи функціонування господарськиї суб’єктів, які входять до складу об’єднання.

На сьогоднішній день єдиним документом, безпосередньо регулюючим холдінгові відношення, є Положення про холдінгові компанії, які створюються в процесі корпоратизації і приватизації. Ним визначено, що холдінгова компанія - це господарюючий суб’єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших (одного чи більше) господарюючих суб’єктів. Суб’єкт, контрольним пакетом якого володіє холдінгова компанія, є дочірнім підприємством. Засновниками холдінгової компанії можуть виступати підприємство чи орган, якому доручено здійснювати управління державним майном.

Холдінгові компанії створюються шляхом поглинання одного господарюючого суб’єкта іншим в процесі приватизації. З метою запобігання монополізму Антимонопольним комітетом України був прийнятий ряд нормативних актів, які зазначають основні вимоги до створення холдінгових компаній і об’єднань взагалі.

Чинне законодавство України, зокрема частина 2 ст. 8 Закону України “Про підприємництво” , пункт 1. ст.3. і пункт 1 ст.5 Закону України “ Про підприємства в Україні” та частина 2 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” передбачають необхідність погодження у ряді випадків рішення про створення, реорганізацію суб’єктів підприємницької діяльності з Антимонопольним комітетом України. Такі випадки передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.94 р. За № 765 “Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків”, а щодо господарських товариств - Положенням про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11.05.94 р. За № 224.

Рішення про створення об’єднання потребує згоди Антимонопольного комітету України в усіх випадках.

Порядок розгляду заяв на одержання згоди визначається нормативними актами Антимонопольного комітету України.

У разі відмови Антимонопольного комітету України у наданні згоди на створення, реорганізацію суб’єкта підприємницької діяльності засновники останнього, які є юридичною особою, вправі звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним відповідного рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України.

В Положенні про холдінгові компанії, які створюються в процесі приватизації і корпоратизації, розглядаються питання, які пов’язані з обмеженнями на створення і діяльність холдінгової компанії. Створення холдінгової компанії не допускається, якщо це призводить до монополізації тих чи інших видів продукції (робіт, послуг) чи її частина на відповідному загальнодержавному чи регіональному ринку перевищує 35 %.

Так, в п. 19 Положення вказується, що створення холдінгової компанії в процесі приватизації і корпоратизації не допускається в таких галузях:

  • торгівля товарами широкого вжитку і продукцією виробничо-технічного призначення;

  • виробництві і переробці сільськогосподарської продукції;

  • громадському харчуванні і побутовому обслуговуванні населення;

  • автомобільному транспорті (крім товариств, які виконують переважно міжнародні перевезення).

Ці обмеження повинні бути переглянуті. Відомо, що холдінгові компанії є стійкими ринковими утвореннями і володіють більшою інвестиційною можливістю. В зв’язку з цим доцільно створювати такі компанії в сфері переробки сільськогосподарської продукції, тому що підприємства цієї галузі потребують значних інвестицій.

Крім того, в законодавстві про холдінгові компанії потрібно деталізувати права і обов’язки власників і органів управління, зокрема необхідно виділити такі аспекти:

  • як підпорядковується власнику директор підприємства, а також ступінь відповідальності за невиконання накладених на нього обов’язків;

  • в яких випадках настає право контролю над дочірніми підприємствами і чим воно обумовлено;

  • необхідність і правомірність вчинення головним підприємством внутрішнього аудиту в дочірніх підприємствах та інші питання.

Порядок ліквідіції об’єднання заснований на загальних вимогах цивільного законодавства відповідно до ліквідації юридичних осіб - підприємств. Правовий режим майна об’єднання, що ліквідується, визначається статутом об’єднання. Якщо в установчих документах це питання не врегульоване, то діє загальний порядок задоволення майнових прав та інтересів суб’єктів загальної долевої (спільної) власності.

Ліквідація об’єднання здійснюється:

  • по спільному рішенню засновників при втраті його учасниками зацікавленості в продовженні спільної діяльності та іншим підставам, які передбачені в установчих документах;

  • при зменшенні кількості учасників до одного;

  • по рішенню суду, який визнав недійсність установчих актів про створення об’єднання.

  • при банкрутстві об’єднання;

  • по іншим підставам, які обумовленні в чинному законодавстві України.

Ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України у випадках:

  • у зв’язку з закінченням затвердженого терміну її діяльності;

  • у зв’язку з неможливістю реорганізації ПФГ;

  • за ініціативою учасників ПФГ.

В таблиці 1 зведені нормативно-правові акти регулювання діяльності об’єднаннь підприємств в Україні.

Таким чином, в Україні існує система багатосуб’єктних об’єднань. Сьогодні ці структури взагалі вирішують проблеми, які виникають в наслідок недосконалого законодавства. В перспективі при формуванні досконалого і стабільного законодавства створення об’єднань повинно забезпечити рішення проблеми інтеграції не тільки управління, але і капіталу, що внутрішне припритаманне таким структурам і є головною складовою їх ефективної і стабільної діяльності на ринку.

Таблиця 1


Законодавче регулювання діяльності об’єднань

підприємств в Україні


Нормативно-правовий акт

Правовий статус

Порядок створення (функціо-нування)

Діяль-ність

Об’єкти права власності, правовий режим

Реоргані-зація

Умови виходу з об’єднан-ня

Облік і звітність

Цивільний кодекс України


+

– – – – – –

Закони України:









про власність


– – –

+

– – –

про підпрємництво


–

+

– – – – –

про підприємства в Україні


+

+

+

–

+

+

+

про господарські товариства


–

+

– – – – –

про промислово-фінансові групи


+

+

+

–

+

+

+

Положення про холдінгові компанії, що створюються в процесі корпоратизації і приватизації

–

+

+

–

+

– –

4.Органи управління об’єднання.


Пошук ефективних форм організації управління об’єднанням підприємств націлений на ствоерння цілістної, ефективної і гнучкої системи управління, що дозволяє найповніше реалізувати переваги об’єднання. Важливим моментом при цьому є виявлення кола питань, які повинні вирішуватися на рівні об’єднання. Залежно від організаційно-технічних і виробничо-господарських факторів можливі різні варіанти структур управління з різнем ступенем центраізації і виконання управлінських функцій (або відсутністю центарлізації управління діяльністю учасників об’єднання), різним числом ступенів та ланцюгів управління. Визначну роль в їх виборі грають цілі і стратегія об’єднання. В результаті створюється організаційна структура об’єднання, яка може бути представлена у вигляді ієрархічної піраміди управління, основу якої сладають органи управління об’єднання. Забезпечення ефективності управлінського процесу в значній мірі визначається раціональністю їх структури і компетенції.

Створючи об’єднання, підприємства самостійно визначають структуру його управління і згодом реалізують свої права по управлінню об’єднанням через уповноважені ними органи. Органи управління здійснюють свою діяльність на основі і у відповідності з установчими документами об’єднання.

Стаття 3 Закону України “Про підприємства в Україні” визначає правовий статус об’єднання підприємств. Питання структури і компетенції органів управління об’єднання в цій статті не зазначені. Не обмежена законодавчою регламентацією свобода діяльності підприємств, що об’єднуються, по організації і здійсненню управління об’єднанням обумовлює різний підхід до визначення структури, органів і їх компетенції.

Так, органами управління об’єднань можуть бути загальні збори членів, рада, дирекція, конференція, правління, виконавча або генеральна дирекція. Прийом в об’єднання нових членів і вирішення питань про зупинення членства, затвердження кошторису об’єднання, створення філіалів, представництв і фірм, наприклад в асоціації, можна віднести до компетенції дирекції, а в багатогалузевій регіональній господарчій корпорації — до компетенції правління.

При існуючому на практиці різноманітті найменувань органів об’єднання і їх компетенції легко виявити загальні для всіх видів доровільних об’єднань підприємств принципи:

  • колегіальність управління в об’єднанні;

  • створення представницьких органів і незалежних контрольних органів;

  • розподілення нормотворчої, виконавчої і контрольної компетенції між різними органами об’єднання.

Таким чином, в зв’язку з необхідністю узгодження інтересів учасників об’єднання структура органів об’єднання виявляється в значній мірі запозиченою із практики організації органів суб’єктів колективного піприємництва, а в об’єднаннях, організованих у формі господарських товариств, органи управління формуються з урахуванням вимог Закону України “Про господарські товариства”,

До таких органів можна віднести:

  • вищий (представницький) орган - загальні збори, конференція, збори представників, рада членів і т.і. (в подальшому - загальні збори);

  • спеціальний виборний орган, діючий в проміжках між загальними зборами - правління, рада, рада директорів (в подальшому правління);

  • виконавчий орган - дирекція, виконавча дирекція, генеральна дирекція, правління (в подальшому дирекція);

  • контрольний орган - ревізійна комісія.

В результаті такого ділення структура управління об’єднання стає багатоступінчастою, загальна політика визначається на вищому рівні (загальними зборами, правлінням), виконавчі функції здійснюює дирекція через відділи і служби цільового призначення, структура яких переорієнтована в залежності від поточного моменту. Координація діяльності може реалізовуватись через президентів і віце-президентів.

Інші права, що не входять до виключної компетенції, уповноважені органи можуть делегувати іншому органу, що передбачений статутом об’єднання і представляє інтереси учасників об’єднання.

Виключна компетенція загальних зборів господарського товариства - це:

  • внесення змін і доповнень в установчі документи об’єднання або їх затвердження у випадку повного обновлення;

  • прийняття нових учасників і виключення з об’єднання;

  • розгляд фінансових питань, обумовлених в установчих документах;

  • створення, обрання і відклик складу виконавчих і контрольних органів;

  • прийняття рішень про припинення діяльності об’єднання;

  • організаційні питання, зазначені в статуті.

Крім того, в компетенцію загальних зборів може входити прийняття рішень з інших принципово важливих питань з управління діяльністю об’єднання і його учасників:

  • затвердження стратегії та програми діяльності об’єднання:

  • затвердження балансу і бюджету об’єднання;

  • визначення розміру членських внесків;

  • створення і змінення розмірів спеціальних та інших фондів об’єднання, а також розмірів внесків, скидок та надбавок по внесках дя окремих учасників об’єднання;

  • створення банку об’єднання, аудиторських, фінансових, страхових компаній і їх підпорядкування безпосередньо загальним зборам або правлінню;

  • створення нових підприємств, в тому числі дочірніх, їх реорганізація і ліквідіція, затвердження статутів та положень;

  • затвердження правил, процедур і других внутрішніх документів по визначенню організаційної структури об’єднання;

  • визначення умов оплати праці посадових осіб об’єднання.

Наприклад, в компетенцію загальних зборів акціонерного товариства можуть включатися такі питання: придбання об’єднанням акцій, що випускає об’єднання або його учасники; створення чіткого правового режиму з питань страхування; затвердження договорів, укладених на суму, визначену установчими документами і др.

На розгляд вищогооргану об’єднання з ініціативи виконавчих органів можуть вноситися інші питання, що входять в компетенцію останніх.

Для ефективності управління об’єднанням велике значення має раціональне вирішення процедурних аспектів діяльності його органів. В установчих документах, як правило, визначається періодичність скликання загальних зборів, порядок скликання чергових та позачергових загальних зборів, кворум, порядок прийняття рішення по результатам голосування і др.

Так, в статуті виробничо-кооперативної асоціації “Експро” (м.Донецьк) закріплене положення про те, що чергові загальні збори членів асоціації скликаються не рідше одного разу на рік; члени асоціації письмово повідомяються про скликання загальних зборів не менше ніж за один місяць, позачергові збори скликаються радою, дирекцією або ревізійною комісією або з вимоги не менше 1/4 всіх членів асоціації для рішення термінових питань, що виникають в процесі діяльності асоціації і виходять за межі компетенції ради і дирекції; дата позачергових загальних зборів призначається з урахуванням часу, необхідного для їх підготовки. Загальні збори правомочні вирішувати винесені на їх розгляд питання, якщо на них присутні е менше 2/3 членів асоціації. Рішення загальних зборів приймається простою більшістю голосів, а з питань внесення змін і доповнень до статуту, а також припинення діяльності асоціації потрібно не менше 3/4 голосів представлених членів.

На чолі вищого органу об’єднання стоїть голова загальних зборів (президент), головною функцією якого є визначення стратегії об’єднання, яка потім затверджується зборами учасників.

Для постійного керівництва діяльністю об’єднання, а також для нагляду і контролю за роботою його виконавчої дирекції (в період між загальними зборами) в об’єднанні може бути створений спеціальний представницький орган - правління. Воно обирається загальними зборами з числа представників учасників об’єднання. До складу правління можуть входити також так названі зовнішні члени: крупні спеціалісти, вчені, представники інвестиційних компаній, громадських організацій, зацікавлених фірм. Наявність зовнішніх членів робить правління більш незалежним і об’єктивним, що сприяє налогодженню і закріпленню зв’язків об’єднання з іншими фірмами , організаціямиі установами, допомагає краще враховувати вплив зовнішніх факторів кон’юнктури, позиції урядових установ, громадськості та ін.

Правління обирається, як правило, кількістю 11-15 чоловік на визначений термін (до 5 років). Члени правління виконують свої функції в об’єднанні без звільнення від основної роботи. До складу правління за посадою входять президент об’єднання, віце-президент, голова та заступники голови правління, генеральний (виконавчий) директор.

Члени правління можуть бути відкликані в порядку, обумовленому статутом (наприклад, з пропозиції не менше 1/3 членів асоціації). У випадку вибуття члена правління до закінчення терміну його повноважень правління обирає нового члена на термін повноважень правління, що залишився, з наступним затвердженням загальними зборами об’єднання.

Правління скликається головою правління, президентом об’єднаня або дирекцією за необхідністю.

До компетенції правління, передбаченої установчими документами об’єднання, відносяться:

  • розробка і керівництво реалізацією стратегії і програм діяльності об’єднання, що прийняті його загальними зборами;

  • затвердження структури і кошторису на утримання штатного апарату дирекції;

  • розгляд питань про прийом до складу об’єднання нових членів і укладення з ними договорів;

  • встановлення загального порядку використання фондів, а також інших матеріальних і грошових засобів об’єднання;

  • прийняття рішень про створення, а також реорганізації створених об’єднанням підприємств, організацій і установ (їх філіалів);

  • прийняття рішеннь про фінансову допомогу членам об’єднання;

  • створення при необхідності робочих груп із представників учасників об’єднання для опрацювання окремих питань, пов’язаних з діяльністю об’єднання;

  • заслуховування звітів про діяльність дирекції;

  • прийняття актів (розпоряджень), регулюючих діяльність всередені об’єднання, з наступним затвердженням загальними зборами;

  • попередній розгляд питань, які виносяться на загальні збори;

  • рішення інших питань, які виносяться на обговорення правління з ініціативи дирекції.

Рішення правління визнаються правомочними, якщо в процесі їх прийняття були дотримані процедурні вимоги, що передбачені установчими документами (кворум не менше 2/3 членів правління, прийняття рішення простою більшістю голосів, голос голови правління є вирішанльним і т.і.).

Голова правління (або у випадку його відсутності - його заступник) веде засідання правління. Рішення правління заноситься в протокол що підприсується головою правління. Підготовку, облік і зберіганя протоколів здійснює дирекція. Копії протоколів розсилаються членам правління і членам об’єднання.

Не всі об’єднання створюють такий орган, як правління. Наприклад, органами концерну “Ост” (м.Донецьк) є рада, генеральна дирекція і ревізійна комісія. Склад і компетенція ради характеризують її як вищий орган концерну - загальні збори. Рада скликається один раз на рік. Відсутність правління в цьому випадку пояснюється невиликою кількістю членів об’єднання і їх географічною близькістю (концерн об’єднує 4-х учасників, всі вони розташовані на території м.Донецьк).

Виконавчим і розпорядним органом об’єднання є дирекція (виконавча дирекція, генеральна дирекція). Вона здійснює щоденну на професійній основі діяльність з керівництва поточною роботою об’єднання, реалізації програм, затверджених загальними зборами, виконанню рішень правління.

Персональний склад дирекції затверджує вищий орган — загальні збори, правління або президент об’єднання залежно від того, як це питання вирішено в статуті. В своїй діяльності дирекція підзвітна і підконтрольна загальним зборам і правлінню.

В компетенцію дирекції, як правило, включаються:

  • публікація для загального зведенняданих про склад органів об’єднання;

  • затвердження штатів апарату об’єднання, його філіалів, представництв, дочірніх підприємств і др.;

  • встановлення порядку діловодства і контролю в апараті об’єднання, його філіалах і представництвах;

  • визначення порядку і розмірів оплати праці фахівців позаштатного складу.

Дирекцією може бути розглянене будь-яке питання, що стосується діяльності об’єднання (якщо згідно установчим документвам рішення цього питання не входить в компетенцію іншого органу). Рішення дирекції впроваджується в життя наказами і розпорядженнями директора і його заступників згідно розподвленню обов’язків між ними.

Директор об’єднання забезпечує проведння розробленої комерційної і фінансової політики об’єднання, керує роботою дирекції на основі принципів одноголосності і единовластя (у разі незгоди з рішенням члени дирекції мають право повідомити про свою особисту думку загальним зборам або правлінню), використовуючи право:

  • вирішувати питання, пов’язані з укладанням об’єднанням контрактів, угод і договорів;

  • без довіреності діяти від імені об’єднання;

  • представляти об’єднання перед місцевими і центральними органами влади і управління, у стосунках з юридичними і фізичними особами, в тому числі за кордоном;

  • розпоряджатися майном об’єднання;

  • укладати угоди та здійснювати інші юридичні акти, видавати доручення, відкривати в банках розрахункові та інші рахунки об’єднання;

  • видавати накази, розпорядження, інструкції та інші акти;

  • приймати на роботу і звільнювати з роботи співробітників апарату об’єднання, а також його філіалів, представництв, встановлювати їм посадові оклади, застосовувати міри заохочуванняробітників об’єднання і накладати стягення на них;

  • розподіляти обов’язки між своїми заступниками та іншими робітниками об’єднання, визначати їх повноваження;

  • приймати рішення про пред’явлення від імені об’єднання претензій та позовів до юридичних осіб і громадян.

Частину повноважень директор делегує своїм заступникам. Останні в рамках своєї компетенції виконують обов’язки з керівництва діяльністю об’єднання на доручених ділянках робіт.

Оперативна діяльність об’днання, включаючи організаційну, валютно-фінансову, договірно-правову, маркетингову, адміністартивну, забезпечується апаратом об’єднання, що складається з кваліфікованих фахівців, а принаявності передумов для спеціалізації управління - спеціальних відділів (центральних служб).

Керівники основних структурних підрозділів штатного апарату об’єднання входять до складу дирекції.

5. Відмінність об'єднань підприємств від господарських товариств


Набирає сили процес добровільного об'єднання діяльності підприємств для вирішення виробничих і соціальних завдань, В цьому проявляється потреба в безпосередній взаємодії з іншими підприємствами і колективному використанні науково-технічного, виробничого, фінансового, інформаційного потенціалу кожного з них. Одночасно поширилось об'єднання зусиль і майна підприємців для проведення спільної діяльності в формі організації господарських товариств. Схожість об'єднань підприємств і господарських товарисгв, яка може виявитися при першому ознайомленні з їх правовим статусом, містить небезпеку різночитань при застосуванні правових форм і виникнення суперечливих правових ситуацій. Практика свідчить, що нерідко під одним і тим же родовим поняттям діють різні в економічному і правовому розумінні формування.

Так, господарська організація "Вуглесорб" засновувалась як господарська асоціація. В той же час за своїм правовим статусом була кваліфікована як товариство з обмеженою відповідальністю. Головною метою "Вуглесорбу" стала спільна діяльність 12 підприємств по виробництву і впровадженню сорбентів медичного, технічного та сільськогосподарського призначення, устаткування з їх застосуванням, діагностичного і лікувального обладнання, надання різноманітних послуг комерційного посередницького та іншого характеру. В коло діяльності асоціації не ввійшла координація основної господарської діяльності підприємств-учасників.

З прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України під 31 грудня 1992 р. № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" виникла правова ситуація, яка потребувала вирішення питання про віднесення "Вуглесорбу" до сфери його дії. В результаті асоціація припинила свою діяльність.

В цьому зв'язку здається актуальним висвітлити відмінність господарських об'єднань як об'єднань підприємств від господарських товариств як об'єднань підприємців.

Найперша з них полягає в суб'єктному складі, адже засновниками і учасниками господарського товариства можуть бути не тільки господарські організації, а й громадяни. До того ж товариство на відміну від об'єднань підприємств може складатися лише з одного учасника. Товариство з обмеженою відповідальністю, що складається з одного учасника, легалізоване в багатьох країнах ЄЕС, в тому числі і після прийняття Радою Європейських Спілок в 1989 р. відповідної Дванадцятої директиви по праву компанії.

Основна господарська діяльність учасників товариства незалежна від його функціонування.

Об'єднання ж підприємств є цілісною системою, в якій засновники доручають сформованому ними центру виконання постійної координації їх господарської діяльності у вирішенні складних виробничо-технічних, фінансово-господарських, соціально-економічних проблем, що виходять за межі окремих підприємств. Для цього підприємства делегують об'єднанню частину своїх повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з них, доручають виконання певних функцій, що не характерно для господарського товариства.

Відмінною рисою об'єднання є можливість покладення його функцій на одного з учасників об'єднання (згідно з договором або рішенням Уряду про створення об'єднання). Майно та результати фінансово-господарської діяльності таких об'єднань обліковуються на балансі того підприємства, на базі якого об'єднання виконує свої функції. Господарської ж товариство завжди має спеціальний апарат. Певна відмінність передбачена в законодавстві за складом потрібних установчих документів різних видів господарських товариств, хоча явної необхідності в цьому і не вбачається. Так, акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, а повне і командитне — установчого договору. Причини такої градації не зрозумілі. Різний підхід був би,' наприклад, виправданим; якби повні та командитні товариства не визнавались юридичними особами, як не визнаються такими повні та прості командитні товариства нормами німецького, голландського та італійського права, а також партнерство в англійському праві.

Практика складається так, що господарські товариства і господарські об'єднання в переважній більшості за власною ініціативою чи на вимогу органів, які виконують реєстрацію, затверджують свій статут, навіть якщо в законодавстві цього не вимагається. Мабуть, це пояснюється тим, що за раніше діючим законодавством всі юридичні особи мали свій статут (положення). Так чи інакше зміст статуту і установчого договору практично збігаються, що вносить певний дискомфорт до процесу створення господарської організації, виявляючи недоцільність такого підходу. Необгрунтованою виглядає, також відмова в діючому законодавстві від необхідності укладати установчий договір при створенні консорціуму, концерну: сторони домовляються про добровільне об'єднання і їх спільне рішення повинно бути закріплене у відповідному документі — багатосторонній угоді.

Установчі документи господарського товариства містять виключну інформацію про умови договірної угоди його учасників. В той час при створенні об'єднань можливе укладення окремих угод між об'єднаннями і його членами, які доповнювали б чи конкретизували права та обов'язки сторін.

На відміну від товариства, створюваного шляхом укладення договору, об'єднання може формуватися також за рішенням Уряду. Йдеться про управління державним сектором економіки.

В цьому плані відмінне також правове становище державних підприємств щодо права створювати об'єднання підприємств і господарські товариства: державні підприємства мають рівне з підприємствами інших форм власності право членства в об'єднанні, але позбавлені права засновувати товариства.

Принципово відрізняються цілі створення цих двох видів організацій. Господарське товариство створюється з конкретною метою одержання законного прибутку і розподілу його між учасниками шляхом виконання поставлених завдань, що входять до його спеціальної правоздатності. Ці завдання за своїм характером є локальними і не збігаються з поняттям основної господарської діяльності. Об'єднання ж утворюється для постійної координації основної господарської діяльності його учасників. З викладеного випливає різниця між господарським товариством і об'єднанням підприємств як комерційною і некомерційною організацією. Товариство, діяльність якого спрямована на одержання прибутку, є комерційною організацією. Об'єднання має бути визнане некомерційною організацією, оскільки його господарська діяльність або взагалі не пов'язана з одержанням прибутку, або прибуток від діяльності одержують безпосередньо підприємства, або він служить лише реалізації завдань, передбачених установчими документами.

Треба зазначити, що завдання і напрями діяльності об'єднань підприємств і господарських товариств частково можуть збігатися. Як статутом товариства, так і статутом об'єднання може бути передбачена організація спільних виробництв на основі об'єднання учасниками своїх фінансових і матеріальних ресурсів для виробництва продукції і реалізації її третім особам. Однак правовий режим спільних виробництв, і в першу чергу, механізм розподілу одержаного прибутку, абсолютно різний. Розподіл прибутку відбувається відповідно до цілей створення товариства (об'єднання). Прибуток останнього використовується, як правило, на утворення фондів об'єднання — резервного фонду розвитку виробництва, соціального розвитку тощо — для наступного використання в досягненні поставленої мети.

Відмінною рисою товариства є право його учасників на одержання дивідендів пропорційно до своєї частки в майні товариства. Прибуток, що залишився, використовується за іншими напрямами, які визначаються господарським товариством у відповідності з установчими документами.

Відмінний також правовий режим майна господарського товариства і об'єднання підприємств, яке формується з внесків їх учасників. Він базується на праві спільної власності сторін договору, але для товариства це — спільна часткова, а для об'єднання — спільна сумісна власність. Створене учасниками договору господарське товариство (об'єднання підприємств) як самостійний суб'єкт права володіє, користується і розпоряджається наданим йому майном на засаді повного господарського відання. Майно товариства розподілено на частки, належні його учасникам. Останні мають право за згодою решти його членів поступитися своєю часткою (частиною) іншим учасникам товариства чи третім особам. Винятком з правила може бути передбачене установчими документами право акціонера без узгодження з іншими акціонерами розпоряджатися своїми акціями (продати, подарувати, передати у спадщину), повідомивши про це органи управління акціонерним товариством. Це пояснюється відмінністю правового статусу паю і акції. Остання визнається цінним папером і знаходиться у вільному обігу, за винятком випадків, передбачених законодавством або установчими документами щодо іменних цінних паперів. Членство в товаристві, яке не є акціонерним, може засвідчуватися пайовим свідоцтвом, як в Швейцарії, але воно не є цінним папером.

У об'єднанні підприємств частка його учасників визначається лише в разі виходу з об'єднання або його ліквідації. Об'єктом спільної сумісної власності в даному разі є спільні фінансові й інші фонди, які акумулюють майно, передане об'єднанню як вступні, додаткові, цільові внески, а також прибуток, одержаний від їх використання. Частка в прибутку визначається відповідно до участі кожного з власників своєю працею і майном.

Вихід із господарського товариства здійснюється за згодою всіх його учасників, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства. Об'єднання підприємств користуються принципом безперешкодного виходу з нього: потрібно лише завчасно повідомити об'єднання про свій вихід.

Відрізняються принципи участі в управлінні об'єднанням і товариством.

Члени господарського товариства беруть участь в управлінні справами товариства відповідно до своєї пайки: за принципом "одна акція — один голос" тощо.

Члени об'єднань підприємств беруть участь в їх управлінні на засадах рівності: "Члени асоціації мають рівні права та обов’язки" (наприклад, ст. 4.1. Статуту асоціації українських банків - додаток 1).

Різниця є також у вирішенні питання про відповідальність. Учасники об'єднання не несуть відповідальності за його зобов'язаннями (наприклад, ст. 7.2. Статуту асоціації українських банків - додаток 1). . Інакше вирішується питання в товаристві з додатковою відповідальністю, повному та командитному товаристві. У товаристві з додатковою відповідальністю учасники відповідають за боргами своїми внесками в статутному фонді, а при недостатності цих сум — додатково до внеску кожного з них належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі. Граничний розмір відповідальності передбачається в установчих документах. Учасники повного товариства і деякі з учасників командитного несуть за його зобов'язаннями солідарну відповідальність всім своїм майном.

Певна різниця властива і праву вступу до складу іншого об'єднання (товариства). Для учасників товариства, як і більшості видів об'єднань, цс право не обмежене. Однак воно недоречне при створенні концерну.

Нагадаємо про можливість поєднання правових характеристик акціонерного товариства і об'єднання підприємств в одному організаційному формуванні, що обумовлено економічною та соціальною роллю акціонування у всіх ланках економіки.

6.Висновки і пропозиції.


Наведена класифікація об'єднань підприємств не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватись і в інші структури, які не передбачені чинним законодавством України. В даному випадку було б корисно перейняти досвід високорозвинених країн, законодавство і практика яких уже досить давно і вельми успішно вирішує більшість питань, пов'язаних з організацією і функціонуванням підприємств та їх об єднань.

Хочеться звернути увагу вітчизняних підприємців на виключну важливість юридично грамотного оформлення установчих документів при створенні нових господарських об'єднань, адже від того, наскільки точно в них буде виражена воля сторін, залежить стабільність і подальший розвиток як підприємств-членів об'єднання, так і об'єднання в цілому. Вдосконалення правового регулювання діяльності господарських об'єднань пов'язане і з врегулюванням діяльності всіх суб'єктів підприємницької діяльності, адже такі об'єднання складаються з окремих підприємств і господарських товариств. На цю проблему також слід звернути увагу законодавцям, особливо в тій частині, що стосується діяльності банків, об’єднань і трастових компаній. Можна навести багато прикладів, коли недосконалістю нашого законодавства користуються недобросовісні бізнесмени. Проте вказані проблеми існують не лише в Україні.

Отже, зважуючи на важливість чіткого юридичного врегулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, вважаю за необхідне, з врахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, створити такі закони, які з одного боку сприяли б вільному розвиткові економічних відносин, а з іншого — були б перешкодою для недобросовісних бізнесменів та інших любителів легкої наживи.

Однак аналіз нормативно-правової бази України показує, що створене на протязі останніх років законодавство, яке регламентує підприємницьку діяльність, направлено на врегулювання питань функціонування окремого підприємства як основної ланки економіки. Разом з тим, недостатньо уваги придіялється регламентації діяльності об’єднань підприємств. Так, ст.3 Закону України “Про підприємства в Україна” закріплює тільки право підприємств об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, а механізм регулювання їх функціонування відсутній. В зв’язку з цим доцільно в законодавчому порядку визначити норми, які регулюють такі питання:

1. Умови створення об’єднань підприємств.

2. Правовий статус і порядок створення окремих підрозділів.

3. Порядок формування і використання майна, його правовий режим.

4. Загальні принципи управління об’єднанням.

5. Принципи розподілення фінансових результатів діяльності.

6. Правові і економічні аспекти здійснення господарської діяльності.

7. Права і обов’язки учасників об’єднання.

  1. Порядок обліку і надання звітності групи підприємств, які входять до складу об’єднання та інше.

Потрібно переглянути обмеження при створенні холдінгових компаній. Відомо, що холдінгові компанії є стійкими ринковими утвореннями і володіють більшою інвестиційною можливістю. В зв’язку з цим доцільно створювати такі компанії в сфері переробки сільськогосподарської продукції, тому що підприємства цієї галузі потребують значних інвестицій.

Крім того, в законодавстві про холдінгові компанії потрібно деталізувати права і обов’язки власників і органів управління, зокрема необхідно виділити такі аспекти:

  • як підпорядковується власнику директор підприємства, а також ступінь відповідальності за невиконання накладених на нього обов’язків;

  • в яких випадках настає право контролю над дочірніми підприємствами і чим воно обумовлено;

  • необхідність і правомірність вчинення головним підприємством внутрішнього аудиту в дочірніх підприємствах та інші питання.

Досвід інших країн показує, що подібні питання закріплені в спеціальних законодавчих актах. В Україні ці положення доцільно закріпити в спеціальному законодавчому акті, який буде регулювати діяльність об’єднань.

Додаток 1.

Статут Асоціації українських банків

  1. Загальні положення.

  2. Асоціація українських банків (АУБ) (далі - Асоціація) діє на

    Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
    Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

    Поможем написать работу на аналогичную тему

    Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
    Нужна помощь в написании работы?
    Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: