Xreferat.com » Рефераты по государству и праву » Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування

Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування

довідки депутатів, надає депутатам слово для усних запитів, запитань, а також зауваження щодо ведення сесії;

- проводить голосування депутатів з питань, які потребують прийняття рішень відповідної ради та оголошує його результати;

- на початку відкритого голосування оголошує кількість пропозицій, які пропонуються на голосування, уточнює їх формулювання, нагадує, якою більшістю голосів може бути прийняте рішення;

- дає доручення, пов’язані з забезпеченням роботи сесії ради, постійним комісіям ради.

Депутат виступає на засіданні після надання йому слова головуючим. Виступи проводяться, як правило, з трибуни, а за згодою головуючого - із залу. Депутат може виступити з одного і того ж питання не більше двох разів . Передача права на виступ на користь іншої особи не допускається . Слово по порядку ведення засідання, для довідки, відповіді на питання та для роз’яснення може бути надано головуючим поза чергою.

Голова ради, його заступник мають право взяти слово в будь-який час, кількість їх виступів з одного і того ж питання не обмежуються.

Виступаючий не повинен вживати грубих і некоректних висловів закликати до незаконних та насильницьких дій. В разі порушення цього правила головуючий має попередити виступаючого, а при повторному порушенні вправі позбавити його слова. Для повторного виступу в такому разі слово даному депутату по цьому ж питанню не надається. Якщо виступаючий взяв слово без дозволу головуючого він може бути його позбавлений. Якщо виступаючий відхилився від обговорюваної теми, головуючий може закликати його дотримуватись теми що обговорюється. Якщо виступаючий продовжує припускатись такого порушення Регламенту, то після одного попередження він може бути позбавлений слова.

Запитання доповідачам і співдоповідачам подаються письмово або ставляться усно, в ході обговорення доповідей головуючий зобов’язаний забезпечити виявлення різноманітних думок з обговорюваного питання.

Обговорення питання, яке розглядається, припиняється за рішенням ради. Пропозиція про припинення обговорення ставиться на голосування. Якщо депутат не встиг висловитись у зв’язку з припиненням обговорення, за його бажанням текст його виступу може бути додано до протоколу сесії.

Після припинення обговорення доповідач і співдоповідач мають право взяти заключне слово. Після закінчення обговорення питання головуючий на сесії оголошує про початок голосування.


2.2 Порядок прийняття рішення Ради. Голосування в органах місцевого самоврядування


В другому розділі курсової роботи я зупинюсь на порядку прийняття рішень ради.

Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов’язково проводиться у випадках передбачених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.10

За пропозицією не менш як однієї третини присутніх на засіданні депутатів ради на сесії проводиться поіменне голосування шляхом опитування депутатів ради за алфавітним списком. При цьому голос голови ради не враховується.

Розгляд пропозицій, доповнень і зауважень до проекту рішення ради проводиться після прийняття радою внесеного проекту рішення за основу. В разі, коли проект рішення не приймається за основу, питання по якому був підготовлений проект рішення знімається з порядку денного сесії. Якщо проект рішення прийнято за основу, ставляться на голосування поправки і пропозиції до нього. Головуючий на сесії інформує депутатів про кількість пропозицій, що надійшли на голосування, уточнює їх формулювання. У разі коли дві або більше пропозицій стосуються одного і того ж питання рада проводить голосування по пропозиціях у тому порядку, в якому їх внесено.

Перед голосуванням по кількох поправках або пропозиціях, які суперечать одна одній, головуючий на засіданні послідовно оголошує їх зміст і, якщо немає зауважень до їх змісту, переходить до голосування кожної поправки чи пропозиції. Якщо рада прийме першу поправку інші на голосування не ставляться.

При проведенні відкритого чи поіменного голосування, в разі необхідності підрахунок голосів проводиться лічильною групою. Голосування може бути проведено без підрахунків голосів за явною більшістю голосів, якщо жоден з депутатів не вимагатиме іншого. Якщо один або декілька депутатів вимагатимуть підрахунку голосів, проводиться підрахунок тих, хто голосував ‘за’, ‘проти’, чи ‘утримався’ . При голосуванні з одного питання кожен депутат має один голос і подає його за пропозицію, проти неї, чи утримується при голосуванні. Голосування по проекту рішення проводиться в цілому за все рішення або по пунктах та розділах, а потім в цілому.

Рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу ради, крім особливих випадків, передбачених законодавством.

У необхідних випадках для прийняття рішення необхідно провести таємне голосування. Для його проведення, а також визначення результатів по ньому з числа депутатів обирається відкритим голосуванням лічильна комісія. До неї не можуть входити депутати, чиї кандидатури висунуто до складу органів, що обираються. Комісія обирає зі свого складу голову і секретаря комісії, при цьому рішення комісії приймаються більшістю голосів її складу.

Під контролем лічильної комісії виготовляються бюлетені для таємного голосування за встановленою формою і у визначеній кількості. В бюлетені для таємного голосування включаються всі питання, які розглядалися радою для включення в списки для таємного голосування і за яких проголосувало не менше половини від кількості депутатів присутніх на сесії.

Час, місце голосування, порядок його проведення встановлюються лічильною комісією на основі регламенту і оголошуються головою комісії. Перед початком голосування виборчі скриньки опечатуються, перевіряються і пломбуються головою у присутності членів комісії. Голосування проводиться у приміщенні за наявності кабіни для таємного голосування. Кожному депутату видається один бюлетень пі його особистий підпис. Після цього депутат користується правом голосу. Депутат, який присутній на сесії, але не одержав бюлетень, або одержавши бюлетень, не опускає його у виборчу скриньку, вважається таким, що утримався.

Після закінчення голосування лічильна комісія підраховує голоси. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від загального складу ради. Про результати таємного голосування складається протокол. При виявленні помилок у порядку та процедурі проведення голосування проводиться повторне голосування.

Рішення ради підписує голова ради. З цього моменту воно й набирає чинності, якщо не встановлено іншого строку введення його в дію. Рішення ради надсилаються відповідним підприємствам, установам, організаціям, посадовим особам і доводяться до відома громадян. На вимогу громадян їм може бути видана копія рішення.

Рішення, прийняті у межах компетенції ради є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, іншими організаціями та посадовими особами, а також громадянами. Рішення ради, які не відповідають Конституції і законам України визнаються незаконними.

2.3 Вирішення Радами питань місцевого значення, проведення в життя рішень вищестоящих органів влади, забезпечення додержання законності і правопорядку


Ради, як органи місцевого самоврядування правомочні вирішувати питання віднесені Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування” до їх відання. Виключною компетенцією місцевих рад є питання, що стосуються місцевого значення. Це можуть бути питання соціально-економічного і культурного характеру, у галузі фінансів і управлінській діяльності, у галузі торгівлі, транспорту та зв’язку; будівництва; у сфері освіти, охорони здоров’я, фізкультури і спорту тощо. Відповідно до покладених обов’язків ради приймають рішення про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу. А також у необхідних випадках за поданням голів рад приймають рішення про утворення інших виконавчих органів.

Одним з важливих етапів у роботі ради є доведення власних рішень до народу, тому з цього погляду дуже доречними є рішення рад про заснування засобів масової інформації відповідної ради, а також про призначення та звільнення їх керівників.

Рішення рад завжди спрямовані на підтримку демократичних принципів та принципів законності. Взяти хоча б рішення про недовіру сільському чи міському голові, або скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; або прийняття рішення про проведення місцевого референдуму.

Важливим з усіх боків є прийняття та затвердження місцевого бюджету, а також затвердження звіту про його виконання. Невід’ємними при цьому є питання про утворення позабюджетних цільових ( у тому числі валютних ) коштів, затвердження положень про ці кошти; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.Важливим з усіх боків є прийняття та затвердження місцевого бюджету, а також затвердження звіту про його виконання. Невід’ємними при цьому є питання про утворення позабюджетних цільових ( у тому числі валютних ) коштів, затвердження положень про ці кошти; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Як уже було зазначено левову частку займають економічні питання. Так ради встановлюють для підприємств та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розмір частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; приймають рішення щодо відчуження комунального майна. Ради також затверджують місцеві програми приватизації, а разом з тим і перелік об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначають доцільність, порядок та умови приватизації об’єктів права комунальної власності; вирішують питання про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого в процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Окрім того ради приймають рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, а також визначають межі цих повноважень та умови їх здійснення. Вирішують питання про створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування комунальних підприємств, установ, організацій, визначення повноважень цих органів, а також вирішують відповідно до законодавства питання про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями.

Актуальними на місцевому рівні є питання землеустрою.

В зв’язку з цим ради вирішують питання земельних відносин, затверджують відповідно до закону ставки земельного податку, розміри плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад. Відповідно до прийнятих рішень надаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також скасовуються такі дозволи.

Приймаються рішення про організацію територій та об’єктів природозаповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; вносяться пропозиції до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.

Важливими на місцях є питання безпеки громадян, тому ради приймають рішення, що стосуються діяльності міліції та її підрозділів на тій чи іншій території. Ради вживають заходів щодо упорядкування адміністративно-територіального устрою. Відповідно затверджуються програми місцевого містобудування, генеральні плани забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації. Встановлюються відповідно до законодавства правила з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Робота рад тісно пов’язана з принципом демократизму. Так, вони приймають рішення про дострокове припинення органів територіальної самоорганізації населення, які є базовою частиною місцевого самоврядування. Ради приймають участь у затвердженні статуту територіальної громади, вирішують питання про мову, якою користуються у своїй роботі Ради.

Рішення, що приймаються радою, втілюються в життя виконавчими органами, що утворюються при раді. Тому робота рад в деякій мірі залежить від роботоспроможності її виконавчого органу.

Так приймаються рішення щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав і законних інтересів громадян. Так вирішуються питання про створення загонів міліції, що утримуються за рахунок коштів місцевого самоврядування про чисельність працівників міліції та витрати на їх утримання. Відбувається співпраця з органами суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури.

Важливим моментом у роботі рад є повноваження щодо соціального захисту населення: встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до установлених законодавством гарантій; вирішення питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам праці та війни, сім’ям загиблих військовослужбовців, інвалідам з дитинства, багатодітним сім’ям, у придбанні будівельних матеріалів, в будівництві індивідуальних жилих будинків, проведення капітального ремонту житла.

До відання рад відносяться питання, що стосуються управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам, або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання.

Таким чином, повноваження місцевих рад стосуються виключно питань місцевого самоврядування і спрямовані на покращення життєустрою населення та його безпеку.


2.4 Здійснення Радами контрольних функцій і повноважень


Місцеві ради є виразниками державної волі на місцях. Тому їх діяльність не обмежується лише прийняттям рішень місцевого значення. Вони здійснюють інші функції, які саме диктуються прийнятими рішеннями.

Таким чином в даному розділі я зупинюсь на контрольних функціях та повноваженнях місцевих рад.

Місцеві ради приймають рішення про необхідність проведення перевірок в межах їх компетенції щодо діяльності розташованих на її території підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, а також державних органів і органів об’єднань громадян.

Звичайно є зрозумілим, що рада уповноважує на такі перевірки певних осіб, як правило це є депутати відповідних рад, які й входять з пропозицією до ради про перевірку законної діяльності тих чи інших органів. При наявності такого уповноваження, тобто прийняття рішення відповідною радою депутат може брати участь у перевірках, що проводяться за їх рішенням.

Після проведення певних контрольних дій депутат приймає для себе певне рішення щодо законності діяльності певного органу, доцільності його подальшого функціонування і таке інше. Тобто депутат підводить певні підсумки проведеної роботи, складає її результати.

Про результати перевірки та пропозиції щодо них депутат повідомляє раді або її органу, або голові ради, за рішенням чи дорученням яких здійснювалась перевірка.

Після детального ознайомлення з поданими матеріалами виноситься певне рішення, при цьому депутат має право вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень керівникам (власникам) підприємств, установ, організацій і органів, діяльність яких перевірялась, а також органам, яким вони підпорядковані, порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких сталося порушення. В разі виявлення порушень чинного законодавства України депутат може звернутися з цього приводу до відповідних державних органів.

Як відомо рішення ради приймаються на відповідних пленарних засіданнях, що є формою діяльності місцевих рад і не лише них. На цих засіданнях приймаються, розглядаються усі найважливіші питанні місцевого значення. Проте не завжди усі питання, рішення, дії відповідних органів стосовно яких проходить розгляд є зрозумілими, законними.11

Так от існує ще одна досить важлива форма контрольної діяльності рад, а точніше сказати частина депутатської діяльності в якій безпосередню участь беруть і ради.

Отже, депутат має право на депутатський запит.

Депутатський запит – це заявлена попередньо або на пленарному засіданні ради вимога депутата до голови, заступника голови ради, виконавчого комітету, керівників відділів, управлінь та інших органів виконавчого комітету, до керівників підприємств, установ, організацій, розташованих на території ради, незалежно від форм власності, а також до голови відповідної державної адміністрації, його заступників, керівників відділів, управлінь та інших служб місцевої державної адміністрації вирішити питання, дати офіційне роз’яснення або викласти позицію з питань, що мають суспільне значення і належать до відома ради.

Слід зазначити, що запит може бути внесено депутатом або групою депутатів у письмовій або усній формі. При цьому запит обов’язково підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради, по ньому проводиться обговорення, голосування, після чого приймається рішення.

Голова ради доводить текст запиту до відома інших депутатів, а також до відповідного органу або посадової особи, до яких його звернуто.

Орган або посадова особа, до яких звернуто запит, зобов’язані у встановлений радою строк дати усну або письмову відповідь на нього. Відповідь на запит розглядається на пленарному засіданні.

При розгляді запиту на пленарному засідання у необхідних випадках можлива присутність сторони щодо якої розглядається питання, а також можлива присутність органів, посадових осіб, які можуть дати конкретні відповіді пояснення з питань, які є специфічними для певного виду діяльності.

Окрім депутатського запиту існує ще одне право депутата, яке тісно переплітається з діяльністю ради – це право на депутатське запитання.

Депутатське запитання – це засіб одержання депутатом інформації або роз’яснення з тієї чи іншої проблеми. На запитання, яке внесено депутатом, повинна бути отримана чітка, логічна, а головне аргументована відповідь.

Якщо відповідь на запитання має важливе значення не лише для депутата, а й взагалі для всієї ради, то воно може бути оголошено на сесії ради. В усіх інших випадках відповідь дається депутату індивідуально.

Необхідно також зупинитись ще на одному моменті. Місцеві ради можуть створювати у своєму складі тимчасові контрольні комісії, які являються органами ради і здійснюють контроль з конкретно визначених радою питань, що належать до її повноважень.

Тимчасова контрольна комісія ради при здійсненні контролю з визначеного радою питання вправі залучати для участі в роботі спеціалістів по цьому питанню, експертів та інших необхідних комісії осіб. Засідання комісій проводяться, як правило закрито. Члени комісії та залучені для участі в її роботі інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала відома їм у зв’язку з роботою комісії.

По підсумках своєї роботи тимчасові контрольні комісії ради подають звіти та пропозиції на розгляд ради.

Висновки


Визначивши конституційно-правові основи функціонування місцевого самоврядування, Конституція фактично завершила пошук варіантів місцевого самоврядування в Україні, який був позначений наявністю суперечливих, а часом і протилежних підходів відносно того, бути чи не бути місцевому самоврядуванню і яким воно стане в Україні.

Таким чином, первинним суб'єктом місцевого самоврядування Конституція проголошує не адміністративно-територіальну одиницю, а територіальну громаду як певну самоорганізацію громадян, об'єднаних за територіальною ознакою з метою задоволення в межах закону своїх колективних потреб і запитів та захисту своїх законних прав і інтересів. Іншими словами, в Конституції йдеться про підвищення ролі різноманітних форм безпосередньої участі територіальних громад - жителів сіл, селиш;. міст в управлінні місцевими справами.

Формами безпосереднього здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх самоврядних повноважень є місцеві вибори та референдуми.

Іншими словами, в Конституції йдеться про підвищення ролі різноманітних форм безпосередньої участі територіальних громад - жителів сіл, селиш;. міст в управлінні місцевими справами.

Формами безпосереднього здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх самоврядних повноважень є місцеві вибори та референдуми.

Рішення зборів, прийняті в межах чинного законодавства, є обов'язковим для виконання органами територіальної самоорганізації громадян, усіма громадянами, які проживають на відповідній території.

Тим часом це ніякою мірою не означає приниження місця і ролі виборних та інших органів місцевого самоврядування, оскільки місцеве самоврядування може ефективно функціонувати лише за умови оптимального поєднання безпосередньої і представницької демократії. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. До цих органів в Україні, як і, зрештою, в переважній більшості демократичних країн, відносяться: сільські, селищні, міські ради, що складаються з депутатів, обраних на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування; районні і обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Щоправда, порядок формування цих органів залишився за межами конституційно-правового регулювання.

Як свідчить зарубіжний досвід, розглянутий в моїй роботі, саме виборні органи місцевого самоврядування є основними носіями самоврядних повноважень, головною формою самоорганізації територіальних громад.

Не можна також залишити поза увагою і Закон України Про місцеве самоврядування в Україні, як основоположний, важливий і прогресивний нормативний акт який докладно роз’яснює і доводить положення Конституції України відносно місцевого самоврядування .


Список використаних джерел


Конституція України від 28.06.96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – ст.141

Закон України “Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. - № 24. – 1997. - Ст.170

Закон України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994. - N 24. - ст.180

Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.: Атіка, 200. – с.12

Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. - № 3. – 1998. – с.24-27

Делія Ю. Місцеве самоврядування як суб’єкт конституційних правовідносин // Право України. - № 11. – 1999. – с.25-27

Коваленко А. Місцеве самоврядування і природа ознаки межі // Право України. - № 2. - 1997. – с.24-26

Коментар до Конституції України. — К., 1996. — С. 311—312.

Конституційне право України. За ред. В.Ф. Погорілка. – К., “Наукова думка”. – 1999. – 733с.

Конституційне право. Під ред. В.В. Молдаван, В.Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996. – 312с.

Куйбіда В., Чушенко В. Поняття місцевого самоврядування в Україні // Право України. - № 5. – 1998. – с.25-28

Лаврик В. Місцеве самоврядування в Україні: більше запитань ніж відповідей // Право України. - № 7. – 1999.- с.41-43

Лучин В.О. Конституционные нормы й правоотношения. — М.. 1997. – 243с.

Основи конституційного права України. за ред В.В. Копейчікова. –К., “Юрінком” 1997. – 329с.

Прокопа І. Сільські поселення в системі місцевого самоврядування // Право України. - № 7. - 1998.- с.19-21

Смирнова Т. Форми реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядування за Конституцією України // Право України. - № 5. - 1998. – с.21-24

Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. Харьков. 1998. – 352с.

1 Лаврик В. Місцеве самоврядування в Україні: більше запитань, ніж відповідей // Право України. – 1999. - №7. – с.42

2 Делія Ю. Місцеве самоврядування як суб’єкт конституційних правовідносин // Право України. - №11. – 1999. – с.25

3 Відомості Верховної Ради України № 24, 1997 Ст.170

4 Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніціпальне право). Навчальний посібник. – К.: Атіка, 200. – с.12

5 Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – ст.141

6 Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. - №3. - 1998. - с.25

7 Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. - №3. - 1998. - с.25

8 Прийнята Постійною Конфепенцією Місцевих і Регіональних Органів влади Європи Ради Європи 18 березня 1992 року

9 Коментар до Конституції України. — К., 1996. — С. 311—312.

10 Відомості Верховної Ради .№ 24, 1997.

11 ЗУ “Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” // ВВРУ № 24 ст. 11,12

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: