Виникнення держави. Юридичний факт
1) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил; 2) знаходження Збройних Сил на військовому положенні в останні 6 місяців перебігу строку позовної давності. Складні юридичні склади – сукупність фактів, поява яких потрібно в суворо визначеній послідовності. Наприклад, до юридичних фактів, що тягне виникнення спадкування, відносяться:
1) юридичні факти, які повинні існувати до моменту відкриття спадщини (наприклад, стан у шлюбі; походження дітей від спадкодавця тощо; заповіт) при спадкуванні за заповітом,
2) юридичний факт відкриття спадщини, який настає в момент смерті спадкодавця;
3) акт прийняття спадщини.
2.2 Види юридичних фактів
Різноманітні юридичні факти цивільного права класифікуються за різними підставами. Традиційно за ознакою залежності їх настання від волі суб'єктів вони поділяються на дії і події. Дії відбуваються волею суб'єктів – фізичних, юридичних осіб, публічно-правових утворень. До них належить більшість юридичних фактів. Однак норми цивільного права пов'язують настання юридичних наслідків і з бездіяльністю. Наприклад, якщо постачальник не поставив передбачену договором поставки кількість товарів або не виконав вимоги покупця про заміну недоброякісного товару у встановлений строк, покупець має право придбати непоставлені товари в іншої особи з віднесенням на постачальника всіх необхідних і розумних витрат на їх придбання. Невиконання підрядником обов'язки своєчасно приступити до виконання договору підряду породжує право замовника відмовитися від виконання договору і зажадати відшкодування збитків.
У залежності від того, відповідають дії вимогам законів, інших нормативних актів та умовам договору або порушують їх, вони поділяються на правомірні і неправомірні. Неправомірні дії, що виступають як юридичні факти, різноманітні. До них відносяться, наприклад, заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадянина, невиконання зобов'язання, здійснення угоди, явно суперечною основам правопорядку чи моральності. Наслідком здійснення неправомірних дій є, як правило, настання цивільно-правової відповідальності, хоча воля правопорушника не була спрямована на настання цих юридичних наслідків. Вони настають у силу вказівки закону. Наприклад, заподіяння шкоди майну громадянина чи юридичної особи породжує обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі; придбання або збереження майна без законних підстав за рахунок іншої особи породжує у набувача обов'язок повернути потерпілому придбання або збереження майна.
Правомірні дії розрізняються за ознакою спрямованості волі особи, яка вчинила ці дії, на юридичні акти і юридичні вчинки. Юридичні акти – правомірні дії, спрямовані на досягнення юридичних наслідків. Найбільш важливе значення має їх класифікація на односторонні, двосторонні і багатосторонні акти. Односторонні юридичні акти тягнуть юридичні наслідки незалежно від волі інших осіб. Це, наприклад, публічна обіцянка нагороди, скасування довіреності що її видав особою, скасування дарування, складання заповіту та ін Двосторонні та багатосторонні юридичні акти (договори) тягнуть юридичні наслідки при наявності узгодженої волі двох і більше осіб (договір купівлі-продажу); договір простого товариства. До юридичних актів належать угоди, адміністративні акти, рішення суду. Угоди – найбільш поширена підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин. Згідно зі ст. 153 ЦК угодами визнаються «дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків». Таким чином, угоди – вольові дії суб'єктів цивільного права, спрямовані на досягнення цивільно-правових наслідків. Так, укладаючи договір довічного змісту з утриманням, платник ренти має на меті придбати у власність житловий будинок, квартиру, земельну ділянку чи іншу нерухомість, а одержувач ренти – довічно отримувати утримання з утриманням. Адміністративні акти, тобто акти державних органів і органів місцевого самоврядування є юридичними фактами, що породжують цивільні права і обов'язки лише у випадках, прямо передбачених законом. Число цивільних прав та обов'язків, безпосередньо виникають з адміністративних актів, незначно. Сюди можна віднести видачу державним органом або органом місцевого самоврядування суб'єкту права ліцензії на заняття певною діяльністю; реорганізацію юридичної особи у формі його поділу або виділення з його складу одного чи декількох юридичних осіб, здійснювану за рішенням уповноваженого державного органу; видачу ордера на житлове приміщення, який зобов'язує житлово-експлуатаційну організацію укласти з особою, яка одержала ордер, договір найму житлового приміщення. Іноді адміністративні акти передують виникненню цивільних правовідносин, наприклад, вчинення опікуном угоди з відчуження, у тому числі обміну або дарування майна підопічного, має передувати дозвіл на здійснення такої угоди органу опіки та піклування. Адміністративні акти можуть спричинити за собою припинення цивільних правовідносин. Так, зобов'язання припиняється, якщо його виконання стає неможливим у результаті видання адміністративного акта. Адміністративні акти, на відміну від угод, є владними актами державного органу або органу місцевого самоврядування і породжують, як правило, адміністративні відносини. І лише в прямо передбачених законом випадках вони служать підставою виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин. На динаміку цивільних правовідносин можуть впливати і судові рішення, під якими розуміються судові акти суду загальної юрисдикції, арбітражного суду і третейського суду. Прикладом виникнення цивільних правовідносин на підставі рішення суду є визнання судом права власності на самовільну споруду. Рішення суду про розмірному зменшенні покупної ціни при виявленні покупцем не обумовлених продавцем недоліків тягне за собою зміну договору купівлі-продажу. А рішення суду про викуп державою або продажу з публічних торгів безгосподарно умістів культурних цінностей є однією з юридичних фактів, що припиняють право власності.
Юридичними вчинками визнаються правомірні дії суб'єктів цивільного права, з якими норми права пов'язують настання певних цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи були вони здійснені з метою викликати зазначені наслідки чи ні. Прикладами юридичних вчинків є знахідка загубленої речі, виявлення скарбу, створення твору літератури, науки, мистецтва. Юридичні наслідки при вчиненні юридичних вчинків настають у силу вказівки закону, незалежно від спрямованості дій вчинила їх особи. В одних випадках, здійснюючи юридичний вчинок, особа прагне до досягнення певних юридичних наслідків, а в інших – ні. Проте наслідки будуть одні і ті ж. Таким чином, спрямованість дій особи на певні юридичні наслідки носить факультативний характер. При здійсненні юридичного вчинку цивільно-правові наслідки можуть наступити і всупереч волі суб'єкта права. Наприклад, затримання особою бездоглядних домашніх тварин викликає в нього обов'язок повернути їх власнику навіть у тому випадку, якщо затримала їх особа не бажає цього.
Цивільне законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин і з подіями, тобто обставинами, які виникають, розвиваються і припиняються незалежно від волі суб'єкта (суб'єктів), у відношенні якого (яких) можуть виникнути певні правові наслідки. Подія може виникнути і в результаті дії людини. Наприклад, пожежа житлового будинку, що виник в результаті підпалу. У даному випадку підпал є подією для власника будинку, але не для палія, яка вчинила протиправну дію. У залежності від того, обумовлено виникнення подій волею людини чи ні, події прийнято підрозділяти на абсолютні та відносні. Абсолютні події – такі явища, виникнення яких не залежить від людини: повінь, землетрус, снігові замети, закінчення часу і т. п. Відносні події – такі явища, які виникають в результаті дії осіб, але розвиваються незалежно від їх дій. Наприклад, настання смерті в результаті заподіяння тілесних ушкоджень. Отже, подія відрізняється від дії не стільки за характером їх походження, скільки характером розвитку процесу цих явищ. Події носять неволевой характер у своєму процесі, незалежно від причини їх виникнення, тоді як дії є вольовими не тільки у своїй причини, а й у своєму процесі Досить значний вплив на виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин надають терміни, тобто відрізки часу, мають початок, тривалість перебігу і закінчення. Термін – об'єктивна категорія, яка не залежить від волі і діяльності суб'єктів цивільних правовідносин. Разом з тим терміни не є особливими юридичними фактами, існуючими поряд з подіями і діями. Вони відносяться до відносних подій, оскільки, говорячи про терміни, не можна взагалі заперечувати впливу на них волі людей. Терміни є вольовими за їхнім визначенням: тривалість термінів, їх межі встановлюються нормами цивільного законодавства, угодою сторін, судом. У залежності від наслідків юридичні факти діляться на правостворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі і правовосстанавлівающіе. Правостворюючі є такі юридичні факти, з настанням яких цивільне законодавство пов'язує виникнення цивільних правовідносин. Так, однією з підстав набуття права власності на нерухоме майно є набувальна давність. Якщо громадянин, який не є власником майна, володіє ним добросовісно, відкрито і безперервно не менше 15 років, то він набуває на це майно право власності. Правозмінюючі юридичні факти – такі юридичні факти, настання яких тягне за собою зміну цивільних правовідносин. Так, передача товару неналежної якості може спричинити за собою відповідне зменшення купівельної ціни. Правоприпиняючі є такі юридичні факти, з настанням яких цивільне законодавство пов'язує припинення цивільних правовідносин. Обставини, з якими може бути пов'язане припинення цивільних правовідносин, різноманітні. Наприклад, надання відступного може спричинити за собою припинення зобов'язання; визнання індивідуального підприємця, який є комісіонером, неспроможним (банкрутом) тягне припинення договору комісії. Правовідновлюючи юридичні факти – такі юридичні факти, з настанням яких закон пов'язує відновлення прав та обов'язків, втрачених раніше суб'єктом цивільних правовідносин. Наприклад, явка особи, визнаної безвісно відсутньою, призводить до відновлення деяких цивільних правовідносин. Особливістю цих юридичних фактів є те, що вони не породжують нового, а відновлюють раніше припинило існування правовідносини в межах його колишнього існування. У науці цивільного права крім юридичних подій та юридичних дій виділяють так звані факти-стану. Це досить складна правова категорія, природа якої достатньо не з'ясована. Проте стану не є якоюсь особливою різновидом юридичних фактів поряд з подіями і діями. Ці юридичні факти характеризуються відносною стабільністю і тривалим періодом існування, протягом якого неодноразово, самостійно або разом з іншими юридичними фактами породжують цивільно-правові наслідки. Прикладами станів є: стан в шлюбі, спорідненості, утриманство, непрацездатність і ін. Класифікація юридичних фактів може здійснюватися: а) за тих наслідків, які вони тягнуть, і б) по властивості самих юридичних фактів. Класифікація за тих наслідків, які тягнуть юридичні факти, не викликає труднощів, але і не має великого практичного значення. З цієї точки зору різняться юридичні факти, що встановлюють правовідносини, факти, що змінюють правовідносини, і факти, що припиняють правовідносини Ч Зміна вже існуючих правовідносин може стосуватися суб'єктів права або суб'єктів обов'язки (перехід прав чинності успадкування, дарування, заміна зобов'язаного особи іншою чинності угоди і т. п.). Зміна правовідносини може торкатися також зміст прав і обов'язків сгорон (розширення обов'язків сторін щодо нової угоди, заміна одного обов'язку іншої, наприклад заміна зобов'язання передати право власності на річ зобов'язанням відшкодувати збитки, зміна термінів і т. п.). А.Ф. Клейнмап до трьох зазначених видів юридичних фактів приєднує четвертий: факти, «що перешкоджають виникненню прав і обов'язків». До них він відносить «такі факти, за наявності яких угода є недійсною: недієздатність, примус, обман, помилка, кабального, удаваної угоди і т. п.» Проте неважко помітити, що включення в класифікацію юридичних фактів згаданої четвертої категорії не узгоджується з визначенням юридичних фактів, як наведеним вище, так і з тим, яке дає сам автор, що розуміє під юридичними фактами «такі фактичні обставини, з наявністю або відсутністю яких правова норма пов'язує правові наслідки» Чи можна, виходячи з цього визначення, відносити до числа юридичних фактів такі обставини, властивість яких полягає саме в тому, що вони не тягнуть правових наслідків? Різниця юридичних фактів по їх наслідків не може мати серйозного теоретичного і, як сказано ви-шо, практичного значення. Досить зазначити, що одні й ті ж факти можуть породжувати одні правовідносини і припиняти інші, змінювати треті. Таке значення в деяких випадках може мати, наприклад, договір. Смерть особи може одночасно і припиняти правовідносини (пов'язані з особистістю померлого) і служити підставою для виникнення нових правовідносин, налрімер у галузі спадкового права. Набагато більш істотна класифікація юридичних фактів за характером, властивостями самих фактів. Найважливіше значення при цьому має та обставина, чи залежать або не залежать юридичні факти від волі людей, чи становлять вони результат їх свідомої діяльності. Юридичне значення можуть мати не тільки свідомі дії осіб, але й обставини, не залежать від їхньої волі – події. Роблять іноді вказівку на те, що до юридичних фактів слід відносити також стану (перебування особи на військовій чи іншій службі, стан у шлюбі, спорідненість і т. п.) У дійсності, той чи інший стан входить до фактичного сочетав, передбачений гіпотезою норми, і в цьому сенсі є «передумовою» правовідносин, але юридичним фактом, що обумовлює виникнення (зміну або припинення) правовідносини, воно не є. Таким може бути виникнення або припинення того чи іншого стану, наприклад одруження, усиновлення, прийняття громадянства, вступ до лав Радянської Армії чи закінчення військової служби і т. п., народження сина, яка обумовлює виникнення спорідненості. Все це юридичні факти, але вони цілком підходять під категорію юридичних дій або подій. Одні правовідносини можуть виникати в силу виникнення того чи іншого стану, інші можуть приурочиваться до якого-небудь факту, події при наявності даного стану, наприклад встановленню непрацездатності. Правовідносини в суспільств, досягнення повноліття сина, порушення норм ведення війни, оголошення блокади при наявності стану воїни і т. п. Що стосується самого стану, як такого, як деякого триваючого процесу, то воно не породжує саме до себе пікакіх правовідносин. Також і наявність деяких прав, наприклад права власності, необхідно для здійснення такої операції, як договір здачі в найм речі, але не право власності, а зазначений договір у даному випадку є юридичним фактом. В наведених міркуваннях про стан як юридичний факт позначається змішання фактичного складу з юридичним фактом. У всякому разі, якщо відносити стану до числа юридичних фактів, то цілком очевидно, що не можна класифікувати юридичні факти на дії, події і стани. Дії відрізняються від еобитіі за тією ознакою, що перші залежать від людської волі. а другі-ні; стану же відрізняються від дій і подій своїм триваючим характером, тобто за зовсім іншою ознакою. До дій відносяться лише виражені зовнішнім чином вчинки людей. Не є діями переживання, ті чи інші психічні стани індивідів, а також, з іншого боку, вчинки, вчинені без участі свідомості або волі, у тому числі вчинені під дією насильства. Крім того, в ряді випадків, для настання юридичних наслідків необхідно, як правило, щоб дія скоєно було дієздатним особою. Тільки при цьєї умови вчинок може розглядатися як дія особи. Під дією розуміються пе тільки ті чи інші волевиявлення, які отримують зовнішнє вираження в рухах особи, а й бездіяльність, тобто відсутність рухів, також є вираженням певного внутрішнього стану індивіда. Що стосується дій, тобто свідомих вчинків людей, які відповідають їх волі, то вони також розпадаються на дві головні групи – на правомірні і протиправні. До перших належать такі дії, як односторонні розпорядження, договори, акти посадових осіб, винахід, створення автором будь-якого твори та ін, тобто всі дії, дозволені нормами права і здійснювані в рамках правопорядку. Іншу групу дії становлять-дії неправомірні, протиправні – правопорушення. Дії правомірні, в свою чергу, розпадаються на кілька груп. Найважливішим видом правомірних дій є юридичні акти, тобто такі волевиявлення, що безпосередньо спрямовані па встановлення, зміну або припинення правовідносин. Сюди відносяться, по-перше, угоди, тобто юридичні акти, які зумовлюють виникнення правовідносин, які стосуються галузі цивільного, колгоспного права тощо, – інакше кажучи, такі правовідносини, в яких не виявляється відносин владарювання і підпорядкування; і, по-друге, адміністративні акти, тобто акти органів державного управління, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, які відносяться до інших галузей права (адміністративного, фінансового і т. п.). Іншою групою правомірних дій є дії, які спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин у силу певного об'єктивного результату незалежно від того, чи були ці правомірні дії спрямовані на такі наслідки чи ні. Прикладом може служити виготовлення речі з матеріалу, що належить іншій особі («специфікація»), створення художнього твору, яке тягне за собою виникнення правовідносин, пов'язаних з авторським правом. Те ж відноситься до знахідки, винаходу, виконання умов, які передбачають призначення премії або нагородження та ін.
2.3 Юридичний склад
Юридичний факт – це життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі. Юридичний факт – передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права. Функції юридичних фактів: • функція залучення суб'єкта права до правовідносин; • функція породження правосуб'єктності, її набуття або виникнення (наприклад, з народженням дитини виникає громадянство; для створення підприємства необхідна реєстрація). Отже, юридичні факти не тільки служать підставою для виникнення, зміни і припинення конкретних правовідносин, а й цілеспрямований рух останніх є головним наслідком юридичних фактів.
Юридичні факти класифікуються за різними підставами
| Види юридичних фактів за юридичними наслідками: | ||
| правозмінюючі | правоприпиняючі | правоутворюючі |
| – юридичні факти, з якими норми права пов'язує виникнення правовідносин (наприклад, наказ ректора про зачислення абітурієнта К. до вузу) | – юридичні факти, з якими норми права пов'язує зміна правовідносин (наприклад, наказ ректора про переведення студента К. з очної на заочну форму навчання) | – юридичні факти, з якими норми права пов'язує припинення правовідносин (наприклад, наказ ректора про видачу студенту К. диплома про закінчення вузу) |
Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правоутворюючим, правозмінюючим, правоприпиняючим для суб'єктів, які є сторонами у правовідносинах. Так, факт смерті громадянина – обставина, що припиняє правовідносини між померлим і його дружиною, дітьми. Одночасно це є і правоутворюючим фактом, тому що після закінчення певного строку з дня смерті громадянина виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією права дружини, дітей на спадщину.
| Види юридичних фактів за вольовою ознакою: | |
| діі | подііЇ |
| – вольова поведінка суб'єктів права, з якою пов'язані виникнення, зміна та припинення правовідносин (наприклад, угода, постанова слідчого, рішення суду) | – юридичні факти, що виникають, змінюються і припиняються поза волею людей (наприклад, природне стихійне явище, смерть) |
| обставини | |
| – складні юридичні факти, які охоплюють своїм змістом дії та події (наприклад, безвісна» відсутність, місце проживання, недієздатність), їх використання об'єктивно необхідне в трудовому, сімейному, кримінальному праві та ін. | |
| діі | |
| правомірні | неправомірні |
| відповідають вимогам норм права (договір) | Не відповідають вимогам норм права (договір) |
| Правомірні дії | |
| юридичні акти | юридичні вчинки |
| – дії, пов 'язані зі вступом особи в конкретні правовідносини з наміром досягти певного юридичного наслідку (наприклад, звернення громадянина з заявою до державного органу про прописку) | – дії, що не пов'язані зі вступом особи в конкретні правовідносини і незалежно від їх наміру спричиняють юридичні наслідки (наприклад, фіктивний шлюб породжує у разі народження дітей всі юридичні обов'язки, пов'язані з утриманням і вихованням дітей) |
| Неправомірні дії | |
| злочини | проступки |
| – передбачені законом суспільне небезпечні винні діяння (дії або бездіяльність), що спричиняють за чинним законодавством, кримінальну відповідальність. Злочин відрізняється від проступку більшим ступенем суспільної небезпечності | один із видів правопорушень, який полягає у винній дії або бездіяльності, що спричиняють за чинним законодавством, дисциплінарну чи адміністративну відповідальність. Проступок відрізняється від злочину меншим ступенем суспільної небезпечності |
| Події | |
| абсолютні | відносні |
| (наприклад, смерть людини породжує наслідки: майно переходить до дружини, дітей, тобто виникають спадкоємні правовідносини, змінюється склад учасників правовідносин, суб'єктом яких був померлий) | (наприклад, смерть застрахованої особи в результаті вбивства спричиняє наслідки незалежно від того, з якої причини відбулося позбавлення життя – виплачується страхова премія сім'ї; у спадкоємців убитого виникають правовідносини з органом страхування) |
| Види юридичних фактів за складом: | |
| прості | складні (фактичні склади) |
Нерідко для виникнення передбачених правовою нормою юридичних наслідків потрібен не один юридичний факт, а сукупність фактів. Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права (виникнення, зміна або припинення правовідносин), називається фактичним (юридичним) складом.
Приклад. Для зачислення до вищого навчального закладу необхідні: загальна середня освіта, підкріплена документом; успішна здача вступних іспитів; документ, що свідчить про внесення певною суми за навчання (якщо це комерційний навчальний заклад); наказ ректора про зачислення до вузу.
| Фактичні склади | |
| прості | складні |
| включають факти, що належать до тієї ж самої галузі законодавства. Наприклад, для укладення шлюбу необхідна сукупність фактів: взаємна згода осіб, що вступають до шлюбу; досягнення ними шлюбного віку; відсутність у кожного з них зареєстрованого в органах РАГСу шлюбу; відсутність між ними родинних відносин, дієздатність осіб, що вступають до шлюбу. Всі ці факти передбачені однією галуззю законодавства – шлюбно-сімейним | включають факти, що належать до різних галузей законодавства. Наприклад, пенсійні правовідносини можуть виникнути лише за наявності трьох фактів: досягнення встановленого законом віку, наявності виробничого стажу, рішення органу соціального забезпечення про нарахування пенсії. Тут досягнення встановленого законом віку та наявність необхідного виробничого стажу передбачені нормами трудового законодавства, а рішення органу соціального забезпечення – це сфера адміністративного законодавства |
Фактичний склад не слід плутати з подіями – складними юридичними фактами. Юридичний факт – це життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі. Юридичний факт – передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права. Функції юридичних фактів: – функція залучення суб'єкта права до правовідносин; – функція породження правосуб'єктності, її набуття або виникнення (наприклад, з народженням дитини виникає громадянство; для створення підприємства необхідна реєстрація). Отже, юридичні факти не тільки служать підставою для виникнення, зміни і припинення конкретних правовідносин, а й цілеспрямований рух останніх є головним наслідком юридичних фактів.
Одже, формування категорії «юридичний факт» пов'язане з переробкою, осмисленням і систематичним викладом римського права його пізнішими дослідниками. Загальне поняття юридичного факту, як і поняття правовідносини, римськими юристами сформульовано не було. Своїм існуванням термін «юридичний факт» зобов'язаний відомому німецькому правознавцю Фрідріху Карлу фон Савіньї (одному із засновників історичної школи права), який у своїй праці «Система сучасного римського права» (1840 р.) писав: «Я називаю події, які призводять до виникнення або закінчення правовідносин, юридичними фактами». У сучасної навчальної літератури увагу в основному приділяється класифікації юридичних фактів, а саме поняття залишається в тіні. Автори, як правило, обмежуються визначенням юридичного факту, що формулюється практично однаково і звучить наступним чином: «Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин». Проте в плані понятійної характеристики юридичних фактів можна відзначити їх наступні характерні риси:
1. За своєю соціальною природою юридичні факти – це звичайні життєві обставини, які самі по собі не мають властивість викликати юридичні наслідки. Така якість надається їм юридичними нормами, і може статися так, що законодавець на якомусь етапі розвитку суспільних відносин перестане пов'язувати правові наслідки з даними юридичним фактом. Проте робиться це не довільно, не через примху законодавчого органу, а під впливом закономірностей суспільного розвитку. Тому юридичні факти мають глибоку суспільну природу і являють собою ще один вихід права на практику, ще один канал зв'язку права з соціальною сферою. Таким чином, юридичні факти – це суспільно-юридичні явища.
2. Юридичні факти опосередковує рух правових відносин (виникнення, зміна, припинення). І якщо правосуб'єктність розглядати як особливого роду юридичне право в рамках общерегулятівних правовідносин, то фактичні умови правосуб'єктності (вік, осудність і т. п.) за своєю природою і механізму дії теж є юридичними фактами.
3. Юридичні факти викликають правові наслідки лише у взаємодії з правовими нормами. Юридичний факт виконує роль «пускового механізму» по відношенню до норми права, він запускає її в дію. У цьому плані юридичні факти можна розглядати як ланки, що пов'язують норми права та правові відносини.
4. Вказівки на юридичні факти та їх опис містяться в гіпотезах юридичних норм. Поряд з нормами та суб'єктами права юридичні факти виступають однією з передумов виникнення правовідносин. Юридичні факти, як і всякі життєві обставини, вельми різноманітні і можуть бути класифіковані за різними підставами: 1) за характером породжуваних юридичних наслідків – правообразующіе, правозмінюючі і правоприпиняючі; 2) за характером дії – факти однократної дії (закінчення терміну, нанесення матеріальної шкоди) і факту-стану (стан у родинних стосунках, стан непрацездатності), 3) за характером зв'язку з індивідуальною волею учасників правовідносини-юридичні діяння (дії і бездіяльність) і юридичні події. Події можуть бути абсолютними і відносними. Абсолютні події взагалі не пов'язані з волею людини (наприклад, стихійне лихо). Відносними є події, які не залежать від волі учасників саме даного правовідносини, але залежать від волі інших людей. Наприклад, вбивство для кримінальної правовідносини є юридичною діянням, а для цивільних правовідносин спадкування – юридичним подією, 4) з точки зору відповідності правовим розпорядженням діяння можна розділити на правомірні і неправомірні. Останні, у свою чергу, – на злочини і провини (за ступенем суспільної небезпеки); 5) залежно від вольової спрямованості правомірні дії діляться на індивідуальні акти (відбуваються з метою викликати певні правові наслідки), юридичні вчинки (норми права пов'язують з ними правові наслідки незалежно від вольової спрямованості суб'єкта, в силу самого факту діяння) та результативні дії (правові наслідки пов'язуються не з самою дією, а з його результатом, наприклад, результатом творчої діяльності); 6) залежно від ступеня складності юридичні факти поділяються на одиничні юридичні факти і фактичні склади (системи юридичних фактів).
Список використаних джерел
1. Конституція України із змінами, внесеними згідно із Законом України №2222-IV від 08.12.2004 р.
2. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. – 3-тє вид., змін, й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. –247 с. 3. Правознавство: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова – 3-є вид., переробл. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с. 4. Сердюк В. Еволюція функцій держави в процесі розвитку суспільства // Юридична Україна. 2006. №12 (48). 5. Скакун О.Ф. Теорія держави та права (енциклопедичний курс): Підручник. – Х.: Еспада, 2007. – 840 с. 6. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.6 Юрінком Інтер, 2006. – 688 с. 7. Тихомиров О. До проблеми розуміння функцій сучасної держави: Підприємництво, господарство і право. 2009. №1. 8. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд. Л.М. Шестопалова. – К.: Прецедент, 2004. – 224 с. 9. Іванова З.Д. Юридичні факти й виникнення суб'єктивних прав громадян // Радянська держава й право. – 1980. – №2. – С. 37. 10. Укpаїна. Закони. Цивільний кодекс Укpаїни: Кодекс, закони, постанови, коментаpі: – Ужгоpод: ІВА, 2005. – 313, [4] с. – (Всі кодекси Укpаїни). 11.Біpюков І. А. и др. Цивільне пpаво Укpаїни: Заг. ч.: [Hавч. посіб. для студентів спец. вузів] / Біpюков І. А., Заіка Ю.О., Співак В.М. – К.: Hаук. думка, 2000. – 304 с. 12. Бойко М.Д. и др. Цивільно-пpавові документи: Зpазки заяв, скаpг, договоpів, заповітів, доpучень, контpактів, актів з цивільно-пpавових питань /