Місце адміністративного судочинства серед інших форм захисту прав, свобод та інтересів громадян
Виходячи із зазначеного, для здійснення аналізу юридичної природи права на захист в адміністративному суді уявляється доцільним використання положень цивільно-правової доктрини, але з обов’язковим відтворенням специфіки публічно-правових відносин, спір про право в яких є фактичною підставою звернення громадянина до адміністративного суду і відкриття провадження в адміністративній справі. Однак, у першу чергу, слід враховувати специфіку конституційних засад адміністративної юстиції. Така специфіка позначається на широкій юрисдикції адміністративних судів, до яких оспорюються акти Верховної Ради України, Президента України, Вищої Ради юстиції, які не зараховують до управлінських. Змістом предметної діяльності адміністративної юстиції є спори, зумовлені управлінською (адміністративною) діяльністю владних суб’єктів, а також правозастосовна сфера публічних правовідносин, де стороною спору є владний орган, посадові й службові особи. Під судовий контроль адміністративних судів підпадає діяльність суб’єктів влади, яка оспорюється фізичними чи юридичними особами [11, с. 36].
Специфіку судового адміністративного процесу як різновиду судової форми захисту прав, свобод, законних інтересів громадян доцільно визначати, виходячи з характеристики відповідності його ознак ознакам юридичного процесу. Такий підхід обраний, враховуючи, що відправлення правосуддя адміністративним судом здійснюється у такій самій формі, що і кримінальний, цивільний, господарський процеси – у процесуальній формі. Наступним аргументом доцільності саме такого підходу є наявність спільних за сутністю з іншими процесуальними формами відправлення правосуддя засад процесу – таких принципів як диспозитивність, змагальність сторін, наявність процедур перегляду справи.
Дійсно, судовий адміністративний процес має всі ознаки юридичного процесу: а) він виражається у здійсненні операцій з нормами права у зв’язку з вирішенням певних юридичних справ; б) здійснюється уповноваженим органом держави на користь зацікавлених суб’єктів права; в) закріплюється у відповідних правових актах – офіційних документах; г) регулюється процесуально-процедурними норами; д) забезпечується відповідними способами юридичної техніки; е) є юридичною формою діяльності відповідної гілки державної влади і повною мірою відображає особливості її функціонування; ж) є динамічним і характеризує досить складну діяльність відповідних органів державної влади; з) є стадійним; і) має послідовність стадій. Зміст кожної ознаки відтворює специфіку процесуальних відносин у сфері відправлення правосуддя адміністративним судом.
Першою ознакою виділено вираження судового адміністративного процесу через здійснення операцій з нормами права у зв’язку з вирішенням певних юридичних справ. Такою юридичною справою постає справа адміністративної юрисдикції. Стосовно норм, операції з якими здійснюються, доцільно зазначити, що вони належать до адміністративно-процесуальних. Такий висновок ґрунтується на опрацюванні доктринальних положень теорії адміністративного права і процесу, обґрунтованих О.В. Кузьменко [8, с. 10–11], Е.Ф. Демським. Так, Е.Ф. Демський адміністративні процесуальні нормами визначає як встановлені державою та забезпечені її примусом (організаційними заходами) формально-визначені, загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також інтересів держави у публічній сфері, розгляду і вирішення адміністративних справ [7, с. 55–56]. Принципово від зазначеного підходу точка зору О.В. Кузьменко не відрізняється. Разом із тим, слід зазначити, що вчені у своїх роботах уникають характеристики адміністративно-процесуальних норм, якими врегульовані відносини у сфері відправлення адміністративного судочинства, але вказують на їх наявність.
Наукова полеміка щодо доцільності такого узагальненого підходу до визначення сутності адміністративно-процесуальних норм виходить за межі предмета цього дослідження. Разом із тим, можна відзначити доцільність відокремлення тих адміністративно-процесуальних норм, якими врегульовані підстави, порядок здійснення судового адміністративного провадження, адже правова природа останнього є іншою, ніж правова природа управлінського процесу, адміністративної юрисдикції, пов’язаної із прийняттям рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Наступна ознака проявляється через наділення повноважень щодо відправлення правосуддя, спрямованого на вирішення спорів у публічно-правових відносинах, тільки адміністративного суду – власне суду, судді, який діє як адміністративний суд у випадку одноособового розгляду адміністративних справ. При цьому адміністративний суд вирішує спір про право в публічно-правових відносинах на користь зацікавлених у вирішенні справи адміністративної юрисдикції суб’єктів права.
Ще однією ознакою визначено закріплення процесуальних дій у відповідних правових актах – офіційних документах. У наукових дослідженнях, присвячених розвиткові адміністративно-процесуальних відносин, доведено, що такими актами є відповідні процесуальні акти-документи. Е.Ю. Швед визначає процесуальними актами-документами з адміністративних справ систему офіційних актів, які закріплюють процесуальні дії адміністративного суду та інших учасників адміністративного судового процесу на кожній його стадії (етапі), приймаються з дотриманням необхідної процесуальної форми та змісту з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Вчений зауважує, що процесуальні акти-документи в адміністративному судочинстві приймаються із дотриманням правил юридичної техніки [18]. Отже, з наведеного визначення можна зробити висновок про те, що специфіка процесуальних актів-документів з адміністративних справ визначається метою здійснення адміністративного судочинства. У розвиток зазначеної точки зору можна вказати на те, що така мета досягається шляхом провадження процесуальних дій. Якщо сукупність процесуальних дій завершуються прийняттям процесуального акта-документа у справі адміністративної юрисдикції, можна говорити про певну стадію судового адміністративного процесу.
Стосовно процедур відправлення адміністративного судочинства, слід зазначити, що, на відміну від цивільного процесу, судовий адміністративний процес не передбачає наказного провадження, мають певну специфіку процедури доказування, існує презумпція винності відповідача, яким, у більшості випадків, є державний орган, наділений владними повноваженнями, існують й інші особливості.
конституційний судовий право захист
Висновки
Отже, адміністративне судочинство постає однією з форм захисту прав, свобод та інтересів громадян. Його віднесено до різновиду судової форми захисту. Спільним з іншими судовими формами захисту ознаками названі:
являє собою діяльність суду як носія судової влади;
здійснюється в процесуальній формі, що визначена окремим процесуальним нормативно-правовим актом на рівні акта вищої юридичної сили – законодавчого акта;
дотримання процесуальної форми є гарантією прийняття законного та обґрунтованого судового акта у справі, яким оформлюється судове рішення, а отже – захисту прав, свобод, законних інтересів громадян, при цьому процесуальні дії закріплюються у відповідних процесуальних актах-документах;
універсальний характер, що дозволяє захистити будь-яке порушене право або законний інтерес;
забезпечує реалізацію специфічного за змістом та функціями конституційного права на захист як фундаментального процесуального засобу захисту.
Від інших судових форм захисту адміністративне судочинство відрізняється:
врегулюванням окремим процесуальним актом – Кодексом адміністративного судочинства України;
спеціалізацією предмета, оскільки ним є спори, зумовлені управлінською (адміністративною) діяльністю владних суб’єктів та правозастосовна сфера публічних правовідносин, в яких стороною спору є владний орган, посадові і службові особи;
особливостями процедур відправлення;
специфікою змісту та переліку процесуальних актів-документів, що визначається стадійністю судового адміністративного процесу.
Література
Крупчан О. Д. Запровадження адміністративної юстиції / О. Д. Крупчан // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2. – С. 83–84.
Кузьменко О. В. Адміністративна юстиція в Україні : навч. посіб. / Кузьменко О. В. – К. : Атіка, 2007. – 156 с.
Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України : підруч. / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій ; [за ред. О. В. Кузьменко]. – К. : Атіка, 2007. – 416 с.
Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : монографія / Кузьменко О. В. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.
Кузьмина М. Н. Юридический конфлікт: теория и практика разрешения / Кузьмина М. Н. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2008. – 256 с.
Кукурудз Т. Ю. Адміністративний договір: крок назад або вимога сьогодення / Режим доступу на 24.06.2009 р. : rusnauka/9._EISN_2007/Pravo/21413.doc.htm.
Лазько Г. З. Правова природа процесуального представництва у цивільному процесі : дис. … кандидата. юрид. наук : 12.00.03 / Лазько Гюльназ Заурівна. – К., 2006. – 190 с.
Литвин наказав БЮТ іти на вибори // Українська правда. – 2009. – 26 февр. – Режим доступу на 24.06.2009 р. : pravda/news/2009/2/26/90381.htm.
Локк Дж. Сочинения : в 3 т. –М. : Мысль, 1985. – Т. 1. – 622 с.
Лук’янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання : монографія / Лук’янець Д. М. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2006. – 367 с.
Малеин Н. С. Охраняемый законом інтерес / Н. С. Малеин // Сов. государство и право. – 1980. – № 1. – С. 30.
Малько А. В. Субъективное право и законный интерес / А. В. Малько// Правоведение. – 1998. – № 4. – С. 58–70.
Марцеляк О. В. Інститут омбудсмана: теорія і практика / Марцеляк О. В. –Х. : НУВС, 2004. – 448 с.
Марченко М. Н. Теория государства и права : учеб.-метод. пособ. / Марченко М. Н. – М. : ИКД «Зерцало - М», 2001. – 640 с.
Монтескье Ш. О духе законов // О свободе. Антология западноевропейской классической либеральной мысли. / Ш. Монтескье. – М. : Наука, 1995. – С. 73–97. – (Серия «Общественная мысль: исследования и публикации»).
Мотовиловкер Е. Я. Возникновение права на защиту / Е. Я. Мотовиловкер // Проблемы права на защиту и юридическая ответственность. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 1987. – С.4–10.
На Тернопільщині проходять вибори до облради. БЮТ залишається у бюлетенях // NEWSru // Україна // Неділя, 15 березня 2009 р. – Режим доступу на 24.06.2009 р. : newsru/ukraine/15mar2009/ternop.html.
Ненашев М. М. К дискуссии о сущности спора о праве. – Режим доступу на 24.06.2009 р. : yurclub/docs/theory/article11.html.
Николаенко В. Проблемы разграничения юрисдикции / В. Николаенко // Юридическая практика. – 2006. – № 13. – Режим доступу до журн. : yurpractika/article.php?id=10005844.
Общая теория права и государства : [учеб. / под ред. В. В. Лазарева]. – М. : Юристъ, 1996. – 472 с.
Осадчий А.Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій виконавчої влади у судах: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Осадчий Анатолій Юрійович. – О., 2004. – 175 с.
Основи адміністративного судочинства в Україні : [навч. посіб. / за заг. ред. Александрової Н. В., Куйбіди Р. О.]. – К. : Конус-Ю, 2006. – 256 с.
Основи адміністративного судочинства в Україні / [Рябченко О. П., Бутенко В. І., Ясинок М. М. та ін.]. – Суми : Вид-во «МакДен», 2008. – 200 с.
Пасенюк О. М. Адміністративна юрисдикція / О. М. Пасенюк // Юридична енциклопедія : в 6 т. / Ред.кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін./ О. М. Пасенюк. – К. : Укр. енцикл., 1998 – Т. 1: А – Г.
Пасенюк О. М. Адміністративна юстиція – на сторожі захисту прав учасників виборчого процесу / О. М. Пасенюк // Юстініан. – 2007. – № 10. – Режим доступу на 24.06.2009 р. : justinian/articlephp?id=2766.
Педько Ю. С. Публічно-правовий спір – предмет юрисдикції адміністративних судів України / Ю. С. Педько // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України : міжнар. наук.-практ. конф., 25–26 січня 2007 р. : [за заг. ред. проф. В.В. Комарова.]. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 249–252.
Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні : монографія / Педько Ю. С. – К. : Інст-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.
Размещено на