Особливості призначення неповнолітньому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням
Являє також інтерес досвід використання пробації в країнах Західної Європи. Так, в Фінляндії після реформи 1976 р. широко застосовується інститут пробації та умовне звільнення від застосування покарання у виді позбавлення волі; одночасно засудженим може призначатися покарання у виді штрафу [3, с.90]. В Англії та Уельсі у рамках пробації як альтернативного позбавленню волі покаранню, не пов’язаного з ізоляцією від суспільства, суд з метою підвищення ефективності та контролю за поведінкою неповнолітнього може покласти вимогу, зміст якої полягає у забороні терміном до 60 днів брати участь в будь-якій суспільній діяльності або публічних акціях або виконання спеціальної програми поведінки, наприклад, спільної з іншими засудженими роботи тощо [1, с.64]. Чималий інтерес має правовий досвід з цих питань Швеції. Цікаво, що КК цієї країни не робить різниці між покаранням та іншими кримінально-правовими заходами, а тому до покарань віднесені умовне засудження, пробація, примусові заходи медичного характеру тощо. Окрім того немає чіткої відмінності між основними і додатковими покараннями, а тому припустимим є призначення одночасно покарання та кримінально-правових заходів, безумовного і умовного покарання [16, с.13]. В цій Скандинавській державі розрізняються умовне покарання та пробація. Перше призначається з випробувальним терміном у два роки і може поєднуватися з обов’язковими роботами. При цьому зі згоди потерпілого засудженому суд може визначити власною працею або іншим чином компенсувати заподіяну шкоду. На відміну від умовного покарання, пробація (глава 28 КК Швеції) може поєднуватися зі штрафом у вигляді штрафо-днів незалежно від того, чи передбачений він у санкції відповідної статті. Пробація може також поєднуватися із тюремним ув’язненням від 14 днів до 3 місяців або – зі згоди обвинуваченого – з громадськими роботами на термін від 40 до 240 годин. Пробація триває три роки з моменту початку виконання покарання. Пробація призначається судом у випадку, якщо він вирішить, що штраф як покарання є недостатнім. Особі, до якої застосована пробація, суд може також призначити – звичайно, за потреби – відповідне лікування. У тому випадку, якщо особа, яка відбуває пробацію, порушує її вимоги, спостережна рада може оголосити цій особі попередження або ухвалити рішення про продовження утримання цієї особи під наглядом після року пробаційного періоду. КК Швеції також передбачає, що у тому випадку, якщо засуджений значною мірою нехтує своїми обов’язками, то спостережна рада пропонує прокурору звернутися до суду з метою скасування пробації [16, с.223-231]. При цьому пробація може поєднуватися із тюремним ув’язненням лише у випадку, якщо це безумовно необхідно, враховуючи кримінальну значимість злочину або попередню злочинну діяльність особи [8, с.243]. Із 1999 р. у Швеції діють спеціальні виховні центри поводження із молоддю. За неповнолітніми засудженими в цій державі встановлюється нагляд терміном до 3 років, який, однак, як правило, закінчується вже через рік. Із 1994 р. в Швеції запроваджено покарання у вигляді громадських робіт, яке є альтернативою позбавленню волі до одного року. При цьому громадські роботи можуть бути пов’язані як із пробацією, так і з умовним засудженням [12, с.10].
В Концепції реформування кримінальної юстиції України від 8 квітня 2008 р. передбачається створення служби пробації, яка б, по-перше, виконувала відповідні види покарань, а, по-друге, забезпечувала суд інформацією про соціальну характеристику особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, з метою визначення найбільш адекватного для цієї особи запобіжного заходу або виду покарання 6, с.9-10].
У цьому зв’язку положення ст.ст. 75-78, 104 КК України потребують суттєвого вдосконалення. Напрямами вдосконалення цих статей є розширення обов’язків, які покладаються на звільненого від покарання за рахунок введення, зокрема, відвідування різних освітніх (навчальних) заходів і спеціалізованих програм, встановлення для них своєрідної „комендантської години”, тобто заборони виходити на вулицю з дому у певні години доби (наприклад, з 20 вечора до 8 ранку) та перебувати у певних місцях (наприклад, барах, гральних закладах, дискотеках тощо), відшкодування заподіяних збитків (останнє пропонується у згаданому законопроекті про гуманізацію кримінальної відповідальності) тощо. Одночасно слід посилити нагляд за поведінкою таких неповнолітніх з боку кримінально-виконавчих інспекцій з метою контролю за дотримання встановлених судом правообмежень. Перспективним видається передбачити в законодавстві можливість поєднання звільнення від відбування покарання неповнолітніх за ст.104 КК України з одночасним виконанням, наприклад, громадських робіт як покарання, що значно підвищить ефективність такого звільнення. Слід також законодавчо виключити можливість повторного звільнення неповнолітнього від покарання за ст.104 КК України, якщо протягом іспитового терміну він вчиняє новий умисний злочин. З українських дослідників А. Чугаєвська вбачає переваги інституту звільнення від покарання з випробуванням у можливості посилення ефективності як загальної профілактики стосовно осіб, які потенційно можуть вчиняти злочини невеликої або середньої тяжкості, так і індивідуальної профілактики стосовно тих, хто вже вчинив злочин [3, с.90]. Проте ми не можемо погодитись із пропозицією А. Чугаєвської виключити зі ст.76 КК України обов’язку особи пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або іншого соціально небезпечного захворювання, оскільки нерідко саме ці захворювання грають роль детермінант (умов) при вчиненні неповнолітніми багатьох злочинів (насильницьких, корисливих, пов’язаних із обігом наркотичних речовин тощо), а тому відповідне лікування може зіграти позитивну роль у корегуванні протиправної поведінки цієї категорії засуджених.
пом'якшуючий покарання неповнолітній умовний
Размещено на