Загальна характеристика і види злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку
Можна зробити висновок, що в цілому зміст норм КК України, які визначають екоцид, узгоджується із змістом відповідних положень міжнародного кримінального права.
Висновок
Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку – це ті злочини, які в усьому світі визнаються найбільш суспільно небезпечними і з ними мають боротися всі країни світу без винятку. Це зумовлено тим, що ці злочини можуть загрожувати існуванню всього людства.
У даній роботі я намагалася дати загальну характеристику цим злочинам та описати деякі з них, а також порівняти норми національного закону з нормами міжнародного права щодо такого злочину як екоцид. На мою думку попередження цього злочину є дуже актуальним зараз, коли навіть природні катастрофи (такі як викликання цунамі, смерчу, лавини) може викликати людина.
Проаналізувавши дані злочини можна дійти висновку, що більшість з них – злочини з формальним складом.
Щодо диспозицій цих злочинів, то більшість з них є відсильними, тобто потребують звернення до інших нормативно-правових актів, які не є кримінальним законом.
Необхідно також відмітити, що в Кримінальному кодексі 1960 року був відсутній розділ, присвячений цим злочинам, хоча такі злочини вже мали місце.
Щодо проблеми найманства, то її наявність зумовлена низьким рівнем забезпеченості громадян. Особливо гостро проблема найманства стояла під час Чеченської кампанії, коли чимало українців жертвували своїми життями для того, щоб прокормити свої сім’ї в Україні.
Слід також мати на увазі, що давність притягнення особи до кримінальної відповідальності та давність виконання щодо неї обвинувального вироку не застосовується у випадку, якщо особа вчинила один із злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що говорить про їх особливу суспільну небезпечність.
Список використаних джерел
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 р.
Женевська конвенція від 12 серпня 1949 р.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України/ За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та допов. – К.: Атіка, 2005. – 1063 с.
Савченко А.В. та ін. Сучасне кримінальне право України: курс лекцій/ А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько. – 2-ге вид. виправл. та доповн. – К.: Вид. Паливода, 2006 р. – 635 с.
Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина. Навч. посіб. для юрид. вузів/ Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 503 с.
Хохлова І.В., Шем’яков О.П. Кримінальне право України (особлива частина) за станом на 03.03.2006.: Навч. посіб. для ВНЗ. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 685 с.
В. Миронова. Наукове тлумачення ст. 438 КК України про порушення законів та звичаїв війни.// Право України. – 2004. - №11. – с. 85-87
О. Наден. Найманство: міжнародно-правове визначення та проблеми криміналізації.// Право України. – 2005. - №3. – с. 90-94
М. Куцевич. Проблемні аспекти об’єктивної сторони складу злочину «екоцид» за КК України// Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №1. – с.131-134
М. Куцевич. Екоцид за нормами міжнародного кримінального права// Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №9. – с.125-128
www.cis.minsk
www.pravoznavec
23