Основи інтелектуальної власності
Договором про патентну кооперацію (РСТ);
вимогами Європейської патентної конвенції (ЄПК).
Згідно з першим варіантом - подачею заявки у відповідності до Договору РСТ, передбачається наявність двох фаз: міжнародної та національної.
Міжнародна фаза включає: подання міжнародної заявки, проведения пошуку та міжнародну публікацію. Крім того, за бажанням заявника може додатково проводитись попередня міжнародна експертиза заявки. Національна фаза - це процедура розгляду міжнародних заявок національними патентними установами країн, де проводиться патентування.
До недоліків цієї системи слід віднести відносно високу вартість послуг. А також неможливість змінити середньоскладений список країн патентування в процесі роботи над проектом, що на практиці трапляється досить часто. Тому нею доцільно користуватися лише при необхідності патентування об'єкта не менше ніж у чотирьох-п'яти країнах. Це дозволяє, як показує досвід провідних фірм світу, знизити витрати порівняно з традиційною схемою патентування.
Патентування за процедурою ЄПК дозволяє отримати патент, який буде чинним на територіях країн, вказаних у заяві. Процедура патентування за цією схемою не з дешевих і може порівнюватись хіба що з вартістю 4...5 окремих охоронних документів. Однак вона має і свої переваги. Згідно до вимог ЄПК, подається лише одна заявка, однією мовою, і через одного патентного повіреного, а патентна грамота одночасно захищає об'єкт у декількох країнах-учасницях ЄПК.
Крім згаданих, процедура патентування може також проводитись за системами, що передбачаються іншими регіональними угодами, наприклад, Євразійською патентною конвенцією, Африканською організацією інтелектуальної власності тощо.
Отже слід зважати, що процедура патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах є досить складною і вимагає значних коштів. Тому рішення про його проведення слід приймати лише на підставі проведення глибокого і всебічного аналізу ринку, власних можливостей і звичайно серйозних підстав. Серед останніх вирішальним може бути гарантія експортних поставок продукції або продаж ліцензії.
Контрольні питання
Чому потрібно захищати права винахідників?
Що таке винахід і чим він відрізняється від корисної моделі KM?
При яких умовах винаходу (KM) надається правова охорона?
Які умови патентоспроможності винаходу?
Як Ви розумієте ознаку "новизна" винаходу (KM)?
Що відноситься до об'єктів винаходу?
Що таке промислова придатність?
Які об'єкти не визнаються винаходами?
Що таке пріоритет винаходу і як він встановлюється?
Хто має право на одержання патенту на винахід або KM?
Хто визнається автором винаходу (KM)?
Яка процедура подачі заявки на винахід (KM)?
З чого складається заявка на видачу патенту на винахід (KM)?
Де шукати інформацію про технічні новинки?
ЩотакеМКВ?
Скільки основних розділів включає в себе МКВ та як вони позначаються?
Яка організація проводить експертизу заявок на винахід (KM)?
Які види експертизи бувають?
З якою метою винаходи та KM патентуються закордоном?
Як обрати правильну стратегію зарубіжного патентування?
Які види міжнародних заявок Вам відомі, зупиніться на їх особливостях.
3.3. ПРАВОВА ОХОРОНА ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ
Правова охорона промислових зразків тісно пов'язана з індустріалізацією промисловості та виникненням технологій масового виробництва. Вже у кінці XVII століття у провідних європейських державах майже одночасно з'явилися закони, що надавали правову охорону виробам текстильної промисловості та їх художньому оформленню. Поступово правовий захист естетичного оформлення промислової продукції розповсюдився і на інші її види. Сьогодні під промисловим зразком розуміють результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, а саме у тій її частині, яка візуально проявляється у зовнішньому вигляді виробу і характеризує його декоративне та естетичне вирішення, що в міжнародній практиці називається англійським словом "дизайн"[9].
Головна цінність дизайнерських рішень виробів масового виробництва у тому, що вони поліпшують продаж останніх. Загальновідомо, що ринок характеризується гострою конкуренцією між виробниками аналогічних товарів, і не останню роль у цьому відіграє їх зовнішній вигляд. Тож дуже часто саме дизайнерські рішення виробів є вирішальним фактором у боротьбі за покупця. Перевага, яку віддає виробник тому чи іншому малюнку або кольору тканини, тій або іншій формі посуду тощо, обумовлена прагненням задовольнити вибагливі і різноманітні смаки покупців.
Промисловий зразок є одним із об'єктів промислової власності, якому в Україні згідно Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12. 1993 р. № 3688-ХІІ, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21.12. 2000 р. № 2188-Ш та від 10.01. 2002 р. № 2921-Ш надається правова охорона.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промисловий зразок в Україні, регулюються цим Законом, а також міжнародними договорами, учасницею яких є Україна. Так, на сьогодні Україною підписано Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, Гаазьку угоду про міжнародне депонування промислових зразків та інші документи.
Право на промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.
Патент видається під відповідальність його власника без гарантії його чинності.
Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Укрпатенту (Державне підприємство "Український інститут промислової власності" Міністерства освіти і науки України, далі - Установа). Він може бути продовжений Установою, за поданням клопотання власника, але не більш ніж на 5 років.
Права, що випливають з патенту на промисловий зразок, діють від дати публікації відомостей в офіційному бюлетені Установи "Промислова власність" про його видачу [24].
Патент України на промисловий зразок діє тільки на території України.
3.3.1. Умови надання правової охорони промисловому зразку
Правова охорона в Україні надається промисловому зразку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.
Об'єктом промислового зразка, якому надається правова охорона, може бути форма, малюнок чи розфарбування або поєднання кольорів, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення його естетичних та ергономічних потреб.
Це дозволяє трактувати об'єкт правової охорони промислового зразка не у вигляді будови виробу або продукту, а як зображення, яке застосовується або відтворюється в таких виробах або продуктах.
Промисловий зразок є орнаментальним (декоративним) аспектом виробу, який диктується виключно його призначенням [9].
Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими.
Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основі якої покладена розвинута об'ємно-просторова структура (наприклад, зовнішній вигляд меблів, сільськогосподарської машини, люстри тощо).
Площинні промислові зразки являють собою композицію, в основі якої покладено двомірне лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйнято візуально як об'ємне (конфігурація, орнамент), наприклад, зовнішній вигляд килиму, хустки, тканини тощо.
Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, що властиві об'ємним і площинним зразкам (наприклад, зовнішній вигляд інформаційного табло, виставочної конструкції (композиції), посуду, на якому зображено малюнок, взуття, будівельної оздоблювальної плити, друкарські шрифти тощо).
Не можуть одержати правову охорону в Україні:
об'єкти архітектури, крім малих архітектурних форм (телефонних будок, кіосків, палаток), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;
друкована продукція як така (зміст текстової частини друкованої продукції не патентується. Однак конфігурація шрифту може бути об'єктом охорони);
об'єкти нестійкої форми, що відтворюються з рідких, газоподібних, сипких або їм подібних речовин тощо.
Такі об'єкти, в основному, призначені для використання в фонтанах, атракціонах та інших об'єктах садово-паркових і видовищно-масових споруд. Естетичне враження від використання таких рішень обумовлено гідродинамічними, кольорооптичними, світлодинамічни-ми і кінематичними ефектами. Візуально зафіксувати і адекватно відтворити новий зовнішній вид виробу, що виникає від їх використання, непросто. Естетична цінність таких рішень полягає саме у їх унікальності.
Обсяг правової охорони, що надається патентом, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (макета, малюнка). Тлумачення ознак повинно провадитись тільки у межах опису промислового зразка. Докладніше про це поговоримо дещо пізніше. А зараз наведемо тільки деякі визначення.
Макет - це просторове відтворення виробу в умовному матеріалі, який дає найбільш повне уявлення про зовнішній вигляд виробу.
Малюнок - це зображення виробу, яке виконується за допомогою графічних засобів.
Фотографія - це документ, який містить основну інформацію про промисловий зразок і дозволяє визначити обсяг його правової охорони.
Фотографія повинна давати повне, детальне уявлення про зовнішній вигляд виробу, яке дає змогу виявити його суттєві ознаки. Однак фотографія загального вигляду може і не відображати усі суттєві ознаки, якщо невірно вибрані ракурс, фон чи присутні бліки, тіні, сторонні предмети тощо.
3.3.2. Умови патентоспроможності промислового зразка
Згідно з законодавством, промисловий зразок буде відповідати умовам патентоспроможності, якщо він є новим і промислово придатним [9].
У тексті Закону промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Спробуємо розтлумачити ці заплутані юридичні визначення. Розглянемо для прикладу нове авто, що припало Вам до душі. Мабуть очевидно, що усі без виключення транспорті засоби на нашій планеті можна віднести до об'єктів промислової власності. Отож поринемо у віртуальний світ, де можна робити усе, що заманеться. Покладемо на операційний стіл Ваше улюблене авто, візьмемо до рук скальпель і перетворимося на мить у хірургів. Розріжемо капот і дістанемося до силового агрегату - двигуна. З погляду інтелектуальної власності він мабуть буде належати до об'єктів, що захищаються винаходами і корисними моделями, чи не так? Теж можна стверджувати і про ходову частину, і про усі без винятку електричні агрегати машини тощо. "Лейбо-чка" з назвою фірми виробника або моделі автомобіля, наприклад "BMV" або "Slavuta" буде відноситися до об'єктів, що захищаються законодавством про товарні знаки. А от те, що заграло на потаємних струнах Вашої душі і серця - її зовнішній вигляд, форма очей-фар, які так привітно всміхалися та підморгували, і буде об'єктом промислового зразка. Тобто, образно кажучи, те, що всередині автомобіля - стосується винахідництва, а зовнішній вигляд, дизайнерські рішення - сфера охорони промислових зразків. Відповідно і суттєві ознаки також стосуються художньо-конструкторських рішень виробу. Вони характеризують його композиційні особливості і впливають на процес формування зовнішнього вигляду виробу. Істотність ознаки промислового зразка визначається її участю у створенні зорового образу виробу, що дозволяє безпомилково виділити його з ряду аналогічних.
Несуттєві ознаки не впливають на формування зорового образу об'єкта. Звичайно, поділ ознак за суттєвістю досить умовний. Залежно від характеру об'єкта, мети дизайнерського рішення тощо однієї і тої самої ознаки можуть вважатися суттєвими або ні.
Як правило, суттєві ознаки промислового зразка в сукупності розташовуються у певній послідовності [14]:
образне рішення об'єкта;
склад і кількість основних композиційних елементів;
форма виробу чи (і) його частини (об'ємна характеристика, обрис, силует);
взаємне розміщення елементів (композиційне або компонувальне рішення);
пластичне рішення об'єкта або його елементів;
колористичне рішення;
декоративне рішення;
матеріал.
Пояснити термін "промислова придатність промислового зразка" в принципі не складно. Якщо певний об'єкт не можна відтворити промисловим способом, тобто його не можливо тиражувати за допомогою технологій масового виробництва, то такий виріб скоріше за все є витвором мистецтва і підпадає під охорону, як об'єкт авторського права.
Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх заявок, які раніше надійшли до Установи.
Промисловий зразок, на який вимагається правова охорона, повинен бути новим по відношенню до інших зразків, створених в усіх інших частинах світу, причому без будь-якого обмеження у часі і методів розкриття. Як відомо, для цього застосовуються будь-які доступні візуальні або словесні засоби.
Однак, що це за правило, якщо воно не має винятків. Тому передбачено виняток або спеціальний випадок розкриття інформації, який не впливає на новизну промислового зразка.
По-перше, якщо таке розкриття відбувається протягом визначеного періоду часу - шести місяців до дати подання заявки до Установи або. якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
По-друге, виняток стосується розкриття промислового зразка:
власником на офіційних або офіційно визнаних виставках;
власником під час проведення експериментів, подання в друкованих виданнях або у працях наукових конференцій;
без дозволу власника шляхом недобросовісного використання, порушення конфіденційності тощо.
3.3.3. Право на одержання патенту на промисловий зразок
Право на одержання патенту на промисловий зразок мають громадяни чи юридичні особи України або іноземних держав та їх правонаступники. Зокрема, право на одержання патенту на промисловий зразок мають:
автор або його правонаступник;
роботодавець автора або його правонаступник.
Автором результату творчої праці у галузі художнього конструювання, тобто промислового зразка, завжди буде вважатися фізична особа незалежно від її віку. Це може бути громадянин України, іноземна особа, особа без громадянства [9].
Власником патенту на промисловий зразок можуть бути громадяни, юридичні особи України або іноземних держав та їх правонаступники. Автором промислового зразка може бути тільки фізична особа або особи. Юридична особа може бути тільки власником патенту на промисловий зразок і ні за яких умов чи обставин не може визнаватися його автором.
Право на одержання патенту має як автор, так і його правонаступники - будь-які громадяни і юридичні особи, яким автор передав право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи, до яких право авторів переходить за договором або за заповітом.
Автору промислового зразки належить право авторства, котре є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.
Відносини між авторами визначаються угодою між ними.
Зупинимося ще на деяких аспектах авторського права стосовно патентів на промисловий зразок, що лишній раз доводить тісний зв'язок між ними.
При переході права автора на одержання патенту до інших осіб у всіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права. Правонаступництво повинно бути засвідчено відповідним документом.
Особисті немайнові права - це право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на промисловий зразок.
Авторів, які створили промисловий зразок спільною творчою працею, називають співавторами. Співавтори мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. Співавторство має місце лише тоді, коли воно набуває творчого характеру. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством (наприклад, консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо).
Склад авторів може бути змінений Установою за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, та особою (особами), яку (яких) пропонується включити або вилучити із числа авторів.
Відносини між авторами визначаються угодою між ними [14].
При переході майнового права автора на одержання патенту до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права. Правонаступництво повинно бути засвідчено відповідним документом.
Право на одержання патенту має роботодавець або його правонаступник, якщо промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків або конкретного завдання, яке одержано робітником від роботодавця.
До обов'язків автора промислового зразка входить інформування свого роботодавця у вигляді письмового повідомлення про досягнутий ним результат творчої праці з описом, що розкриває суть промислового зразка настільки ясно і повно, що робить можливим його використання.
Роботодавець зобов'язаний укласти письмовий договір з автором промислового зразка про винагороду і за його умовами видати йому винагороду відповідно до економічної цінності об'єкта промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.
Спори між автором та його роботодавцем щодо умов одержання винагороди та її розміру розв'язуються у судовому порядку.
Право на одержання патенту переходить до автора, якщо протягом чотирьох місяців від дати одержання повідомлення про створений ним промисловий зразок роботодавець не подасть заявки до Установи.
Право на одержання патенту на промисловий зразок, створений роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.
3.3.4. Порядок оформлення та подання заявки на промисловий зразок
Охорона прав на промисловий зразок не надається автоматично. Для її отримання особа, яка бажає одержати патент і має на це право, повинна подати до Установи правильно оформлену заявку на видачу патенту на промисловий зразок [24].
Заявку складають відповідно до Правил розгляду заявки на промисловий зразок, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02. 2002 р. №110.
За подання заявки та видачу патенту, підтримання його чинності, продовження строку дії патенту тощо сплачуються збори. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 22 05 2001р., заявник за подання заявки на промисловий зразок сплачує збір у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Сума збору, яку необхідно сплатити за подання заявки на видачу патенту на промисловий зразок, залежить від кількості заявлених варіантів. Якщо заявка на промисловий зразок містить від 2 до 10 варіантів, Вам необхідно буде додатково за кожний варіант сплатити збір у розмірі 0,1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Заявка - це сукупність документів, необхідних для видачі патенту.
Заявка повинна розкривати суть промислового зразка досить ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у відповідній галузі.
Заявник - це громадянин або юридична особа, яка подала заявку на видачу патенту на промисловий зразок.
- Право на подання заявки має автор, роботодавець або їх правонаступник.
За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).
Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені Законом та відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності.
Іноземні особи та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, повинні подавати заявку через патентного повіреного України.
Заявка повинна містити:
- заяву
про видачу
патенту з
обов'язковим
зазначенням
прізви
ща автора
(співавторів),
заявника (заявників),
а також їх адреси;
комплект фотографій з зображенням виробу (його макета, малюнка), що дають повне уявлення про зовнішній вигляд виробу;
опис промислового зразка;
креслення, схему, карту (якщо необхідно);
документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки;
інші документи, що додаються до заявки. Заявка складається українською мовою.
Заявка має стосуватися тільки одного промислового зразка, але може одночасно містити і його варіанти. Поняття "один промисловий зразок" застосовується як до одного виробу, так і до комплекту, певного набору виробів наприклад, меблевий гарнітур, сервіз тощо.
Один виріб - цілий виріб, наприклад, автомобіль або його частина, наприклад, бампер, фара, малюнок протектора.
Частину виробу може бути заявлено, якщо вона може виконувати самостійну функцію, має завершену композицію, призначена для застосування і може бути використана у цілому ряді виробів.
Варіантами промислового зразка може бути зовнішній вигляд виробів, які відносяться: до однієї функціональної групи; до одного класу Міжнародної класифікації промислових зразків (МКПЗ) [28]; подібні за сукупністю ознак і мають відмінності в несуттєвих ознаках; які сприймаються візуально, як, наприклад, декілька стільців, що відрізняються один від одного фактурою, кольором декоративної оббивки тканини тощо.
МКПЗ було вперше запроваджено у жовтні 1968 р. після підписання країнами учасницями Паризької конвенції з охорони промислової власності відповідної угоди, що відбулося на Дипломатичній конференції у м. Локарно (Швейцарія) [20]. У світовій практиці ця угода більше відома як Локарнська Угода. Сьогодні діє вже сьома редакція МКПЗ. Взагалі ідея міжнародної реєстрації промислових зразків не нова. Вперше її висловили ще у 1911 р. під час проведення Вашингтонської дипломатичної конференції.
Структура МКПЗ постійно вдосконалюється. На сьогодні перелік класів становить 31 конкретизовану позицію (наприклад, Клас 1 -харчі. Клас 17 - музичні інструменти тощо) Та ще додатково введений Клас 99 - різне. До цього класу віднесено, усі інші види виробів, які не увійшли до решти розділів 31 класу, що становить суттєву зручність. Адже поки певний вид виробів не сформовано, його все ж можна заявляти.
У 1997 р. Установою вперше в Україні було видано українською мовою покажчик МКПЗ. Україномовний варіант МКПЗ є перекладом з англійського автентичного тексту Локарнської класифікації. Він складається з тексту Локарнської Угоди, та інших міжнародних нормативних документів стосовно промислових зразків; переліку Класів; алфавітного переліку назв зразків та переліку назв зразків за класами.
Для встановлення дати подання заявки Установа перевіряє відповідність матеріалів заявки встановленим вимогам. Заявка відповідає цим вимогам, якщо вона містить принаймні такі матеріали:
клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою;
відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;
зображення виробу, що дає уявлення про його зовнішній вигляд;
частину, яка зовнішньо нагадує опис промислового зразка, викладену українською або іншою мовою.
Пріоритет заявки або просто пріоритет - це першість у поданні заявки.
Датою пріоритету вважається дата подання заявки до Установи чи відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет.
Якщо заявка на видачу патенту на промисловий зразок була подана спочатку в будь-якій іншій державі-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності або показана на офіційних або офіційно визнаних виставках у цих же країнах, то заявник може скористатися правом пріоритету.
Це означає, що протягом шести місяців від цих дат заявник може подати заявнику в Україні або будь-якої іншій державі-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності із збереженням дати попередньо поданої заявки або дати початку проведення виставки.
3.3.5. Експертиза заявки
Для того, щоб визначити, чи можливо на промисловий зразок, що заявляється, видати патент, експертний орган Установи проводить експертизу на відповідність вимогам, викладеним у Законі України "Про охорону прав на промислові зразки" [9] та у Правилах розгляду заявки на промисловий зразок. В Україні, як і в більшості держав, система експертизи передбачає формальну експертизу заявки на промисловий зразок.
Мета формальної експертизи:
встановити дату подання заявки;
перевірити належність промислового зразка, що заявляється, до об'єктів, яким надається правова охорона;
встановити дату пріоритету;
перевірити відповідність промислового зразка, що заявляється, вимозі єдності;
перевірити правильність оформлення всіх документів, що входять до складу заявки, на відповідність вимогам Правил.
З метою виключення видачі охоронного документа на тотожний промисловий зразок під час проведення експертизи заявки на промисловий зразок здійснюється перегляд усіх заявок на промисловий зразок, які надійшли до Установи до дати подання заявки, що розглядається.
Заявник має право з власної ініціативи за клопотанням (до дати одержання рішення про видачу патенту або про відхилення заявки) вносити до заявки виправлення і уточнення та надавати додаткові матеріали. До клопотання обов'язково має додаватися документ про сплату збору у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Крім того, заявник має право ознайомитись з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Установи. Копії патентних матеріалів, на вимогу заявника, мають бути надіслані йому Установою протягом одного місяця.
За результатами експертизи виносяться рішення про видачу патенту або рішення про відхилення заявки.
Якщо заявка відповідає встановленим вимогам та документ про сплату збору за подання заявки оформлений правильно, Установа надсилає заявнику рішення про видачу патенту.
Контрольні питання
1. Які з об'єктів промислової власності підпадають під правову охорону як промислові Зразки (ПЗ)?
Чим засвідчується право на ПЗ і які терміни його охорони?
Що може бути об'єктом ПЗ?
Коли ПЗ відповідає умовам патентоспроможності?
Що відносять до суттєвих ознак ПЗ?
У яких випадках розкриття інформації про ПЗ не порочить його новизни ?
Хто має право на одержання охоронного документу на ПЗ?
Кого визнають автором ПЗ і які права він набуває?
Хто може являтись власником патенту ПЗ?
Чи має сплачуватись грошовий збір при подачі заявки на ПЗ?
З яких документів має складатися заявка на ПЗ?
Який порядок подання заявок на ПЗ?
ЩотакеМЗПЗ?
Який вид експертизи передбачено при розгляді заявки на ПЗ?
3.4. ПРАВОВА ОХОРОНА ТОВАРНИХ ЗНАКІВ
3.4.1. Знаки для товарів та послуг
Історично так склалося, що люди здавна використовували спеціальні знаки та тавра, які витискали на глиняному посуді, випалювали на тілі власних тварин тощо. Метою цих дій було позначити власність на вироби, худобу...[20]. Наявність такої відзнаки відігравало вирішальну роль в спорах на ринку, кому належність товар, або при суперечці між сусідами з приводу власності табуна, і в інших життєвих ситуаціях. Коли ж між покупцем і виробником з'явився посередник - купець, який інколи завозив товар дуже далеко від місця його виробництва, то такий знак ставав ще й своєрідною гарантією його якості. Адже репутація окремих майстрів була досить різною. Покупець звичайно віддавав перевагу перевіреним товарам, виготовлених відомими йому майстрами, які розпізнавав за знайомим тавром.
Якщо на ринку одночасно опинялось декілька однотипних виробів різних майстрів, між ними обов'язково виникала конкуренція. І це було дуже добре, хоча будь-який товар і в ті давні часи вже був орієнтований на покупців з різним рівнем доходів. Однак кожен виробник безперечно прикладав максимум зусиль для підвищення якості та зменшення собівартості власної продукції. Це в кінцевому результаті призвело до розподілу праці і виникнення ремісничих цехів. Поступово в цехах та купецьких гільдіях індивідуальні печатки замінювались цеховим тавром або печаткою гільдії. Пізніше на зміну цехам прийшли мануфактури, які продовжили традицію постановки тавра на товарах, що випускалися.
Еволюційно в свідомості людей з'явилась і поступово зростала повага до товаровиробника, що продукував якісні вироби та до його тавра. Відповідно інтереси торговельного та промислового підприємництва вимагали законодавчого захисту власника тавра. Поява першого таврування товарів, з метою юридичного захисту результатів творчої праці на Заході відноситься до кінця середніх віків. Тавро ставилось і на митниці, виконуючи функцію своєрідної гербової марки, що засвідчувало про сплату мита.
Поступово позначення, що проставлялось на товарі у вигляді тавра, сприймалось покупцями як обов'язковий атрибут приналежності виготовлювача до певного ремісничого цеху або гільдії купців. Крім того, ця позначка одночасно відігравала і роль своєрідного знака якості.
По мірі перетворення дрібного кустарного виробництва у велике і поступового утвердження капіталістичних відносин відбулося формування національних ринків. В подальшому, у зв'язку із широким впровадженням машин виникло масове виробництво товарів. Це у свою чергу, сприяло бурхливому розвитку торгівлі і загостренню конкурентної боротьби. Для цього періоду розвитку суспільства характерне зростання ролі товарного знака в двох його основних проявах. З одного боку, як засобу індивідуалізації товарів, а з іншого - як інструменту реклами. На думку сучасних вчених-економістів, товарні знаки з'явились у той період, коли економічна система, базуючись на принципах конкуренції, вже не могла без них обійтись.
Сьогодні знак для товарів і послуг — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.
Здавна відомо, що аналогічні конкуруючі товари зовні розрізняються лише своїми товарними знаками. До їх основних функцій сьогодні відносяться:
індивідуалізуюча, яка полягає в тому, що знак забезпечує необхідну відмінність однорідних товарів (послуг) різних виробників, дозволяючи розпізнавати і запам'ятовувати за зовнішніми ознаками товари (послуги), які випускаються конкретним підприємством;
гарантійна, яка полягає в тому, що знак виступає гарантом якості товару, відомого споживачам;
рекламна, яка полягає в тому, що на основі психологічного впливу на споживача забезпечується стійкий інтерес до певного товару, який маркується знаком, та його виробника, що забезпечує таку популярність, тобто знак є неодмінним елементом реклами, за допомогою якої встановлюється зв'язок товару з його виробником.
Крім того, знак виконує й інші допоміжні функції, в тому числі стимулюючу, психологічну, виховну.
3.4.2. Правова охорона знака в Україні
Право на знак охороняється державою і засвідчується свідоцтвом.
Усі питання, пов'язані з одержанням та використанням права власності на знак в Україні, регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" Закону, введеним у дію Постановою Верховної Ради України від 23.12.93 р. № 3771-XII [7] та міжнародними договорами, учасницею яких є Україна.
На сьогодні Україна підписала Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, та ряд інших міжнародних договорів щодо знаків, а саме [14]:
Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знака (25.12.91 p.);
Договір про закони щодо товарних знаків (01.08.96 p.);
Найробській договір про охорону Олімпійського символу, (13.03.98 p.).
Правова охорона знака в Україні може бути одержана лише через його реєстрацію у Укрпатенті.
Свідоцтво є офіційним охоронним документом, що видається від імені держави уповноваженим на це патентним відомством України. Свідоцтво засвідчує право власності на знак. Строк дії свідоцтва становить 10 років і продовжується, за клопотанням власника свідоцтва, щоразу на 10 років. Кількість продовжень не обмежується.
Свідоцтво України діє лише на території України. Які дані містить свідоцтво?
Для того, щоб одержати свідоцтво на знак, слід подати до Науково-дослідного центру патентної експертизи заявку, оформлену згідно з "Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України