чергу,
держава, яку
акредитують,
повинна не
зловживати
дипломатичними
привілеями
й імунітетами
та користатися
ними винятково
з метою здійснення
функцій представництва.
Дипломатичні
привілеї й
імунітети
розділяються
на привілеї
й імунітети
дипломатичного
представництва
й особисті
дипломатичні
привілеї й
імунітети. Крім
закріплених
у нормах Віденської
конвенції про
дипломатичні
зносини дипломатичні
представництва
можуть мати
привілеї й
імунітети, що
існують у силу
міжнародних
звичаїв. Багато
з нині закріплених
у міжнародному
праві привілеїв
й імунітетів
пройшли через
стадію міжнародного
звичаю. Дипломатичні
привілеї та
імунітети мають
абсолютний
характер, тобто
вони не можуть
бути порушені
чи обмежені,
а також вони
носять транзитний
характер, тобто
розповсюджують
свою дію після
перетину кордону
іноземної
держави. Дипломатичні
привілеї та
імунітети є
взаємопов’язаними
та взаємозалежними,
це єдине, комплексне
поняття, але
з точки зору
історії питання
і природи кожної
з його складових
(тобто імунітету
- з одного боку,
і привілеїв
- іншого) виокремлюють
й деякі особливості
цих складових.
Дипломатичні
привілеї та
імунітети в
повному обсязі
розповсюджуються
лише на квотованих
дипломатів,
вони розповсюджуються
на членів сім’ї
дипломатичного
агента, які
проживають
разом із дипломатом.
Також розповсюджуються
на працівників
адміністративно-технічного
персоналу
тільки на час
виконання ними
їх службових
обов’язків.
При тлумаченні
питання про
імунітет слід
враховувати
таку особливість,
що імунітет
надається
державі, яка
акредитує, в
цілому, а не
співробітникам
дипломатичних
представництв.
Саме тому в
ст.32 Віденської
конвенції 1961
р. підкреслюється,
що від імунітету
від юрисдикції
дипломатичних
агентів і осіб,
що користуються
імунітетом,
можуть відмовитися
тільки держави,
що акредитують,
а не самі ці
особи.
Таким
чином, дипломатичні
привілеї та
імунітети
даються не для
того, щоб ігнорувати
закони, правила
і звичаї держави
перебування,
а з метою більш
ефективного
виконання
дипломатичним
представництвом
і його персоналом
своїх функцій
у повній відповідності
з нормами
міжнародного
права і внутрішньодержавного
права країни
перебування.
Список використаної
літератури
1. Буткевич
В.Г., Мицик В.В.,
Задорожній
О.В. Міжнародне
право. Основні
галузі, Київ,
"Либідь", 2004.
2. Дмитрієв
А.І., Муравйов
В.І. Міжнародне
публічне право,
Київ, "Юрінком
Інтер", 2000.
3. Міжнародне
право: Навч.
посібник / За
ред. М.В. Буроменського
- К.: Юрінком Інтер,
2005.
4. Блищенко
И.П. Дипломатическое
право.2-е изд.
М., 1990.
5. Ковалев
А.А. Привилегии
и иммунитеті
в современном
международном
праве.М., 1986.
6. Сандровский
К.К. Дипломатическое
право: Учебник.
К., 1981.
7. Лукашук
И.И. Международное
право. Особенная
часть. - М., 1997. - С.57.
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Поможем написать работу на аналогичную тему
Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному
проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.