Особливості методики розслідування вбивств, вчинених на замовлення
Яким способом було вчинено вбивство, яке знаряддя злочину при цьому використовувалось;
Якщо злочинці використовували вогнепальну зброю, то яку, кількість пострілів та відстань з якої вони були здійснені;
Де знаходилися потерпілий і злочинець, якщо вбивство вчинено з близької відстані;
Питання про те, як вели себе потерпілий і злочинець, чи розмовляли вони між собою;
Чи був потерпілий живим після зникнення злочинця, якщо так, то яка у нього була поведінка, що він говорив;
Хто перший підійшов до трупа і які дії вчинив щодо нього;
Як злочинець прибув на місце злочину і яким чином залишив його.
Питання стосовно особи, яка вчиниза вбивство, або замах на нього:
Чи знайомий свідок із злочинцем
Якщо злочинець свідку відомий, тоді хто цей злочинець, де проживає…
Якщо ні, тоді які його прикмети;
Чи не бачив він якої-небудь підозрілої особи до, під час або після вчинення злочну;
Якщо було декілька злочинців, то чи не називали вони один одного іменами чи прізвиськами;
Про ознаки предметів, транспортних засобів, якими користувалися злочинці;
Питання відносно потерпілого:
Чи знає свідок потерпілого, якщо так, то детальні відомості про нього;
Якщо труп особи поки що не виявлено, то ознаки зовнішності ймовірного потерпілого;
Що свідку відомо про факт його зникнення;
питання відносно джерел доказів:
чи був свідок очевидцем злочину чи дізнався про нього від когось іншого;
якщо був очевидцем, то яким чином та з ким опинився на місці злочину;
в яких умовах він спостерігав вчинення злочину;
якщо дізнався про вчинення злочину, то яким чином, від кого, за яких обставин, у присутності кого.
При встановленні особи потерпілого, необхідно опитати його знайомих. При цьому необхідно дізнатися, яким був стан його поведінки на передодні вчинення злочину, чи не виказував він опасіння з приводу можливості вчинення злочину щодо нього, чи не мав він наміру зустрітися з ким небуть.
Якщо злочин вчинено в квартирі чи офісі потерпілого, необхідно дізнатися хто до нього заходив, чи добровільно він увійшов в приміщення чи в супереч волі потерпілого.
При оцінці показань свідків необхідно виходити із професійних якостей свідка, його статевої орієнтації його расову належність (точніше всього дасть словесний портрет представник тієї ж раси).
При наданні детальної інформації, якщо намає підстав вважати, що особа перекручує відомості або приховує справжнього злочинця, можна скласти субґєктивний портрет підозрюваного. Такий портрет складається із застосуванням методу “Фоторобот”. Словесний портрет малюється за допомогою експертів-криміналістів, які спеціалізуються в даній діяльності.
Під час допиту свідків про конфліктні ситуації потерпілого з іншими особами, необхідно зґясувати не тільки характер конфлікта, але і причини його винекнення, встановити осіб з якими потерпілий знаходився у напружених стосунках, отримати відомості про осіб, яким відомо про конфліктні відносини потерпілого з іншими особами та можуть підтвердити такі відомості.
Для досягнення того, щоб свідок давав правдиву інформацію про подію злочину, іншу інформацію, яка повґязана з ним, або намакається уникнути від її надання, необхідно застосовувати такі тактичні прийоми ведення допиту:
Тактичні прийоми, які дозволяють перемогти небажання давати показання потерпілим, які обумовлені страхом помсти з сторони обвинуваченого;
Тактичні прийоми, спрямовані на виявлення неправдивої інформації;
Тактичні прийоми, що допомогають допитуємим особам згадати і як можна точніше викласти відому їм інформацію.
Прогнозуванню та подоланню неправдивих доказів сприяє зґясування характеру відносин свідків з потерпілим чи обвинуваченим. Як правило, така робота починається з моменту підготовки до проведення допиту.
Одним із багатьох методів подолання неправдивих показань є такий: слідчий задає свідку багато конкретних запитань про обставини злочину у швидкому темпі, а потім змінює порядок їхньої постановки. Таким чином може бути досягнута “заученість” сценарію злочину.
Існують і інші методи допиту свідків, але в тому чи іншому випадку слідчий повинен обирати саме таку тактику, яка найуспішніше буде сприяти отриманню інформації про обставини, що мають значення для розслідування справи.
Для отримання достовірної інформації про злочин, про знаряддя, спосіб вчинення злочину, про особу злочинця, про потерпілого та інші дані, які цікавлять слідство, необхідно провести експертизу, висновки якої грають чимале значення при встановленні обставин вчинення злочину.
Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.15
При вчиненні вбивства на замовлення найчастіше використовуються такі види експертиз:
Судово-медична експертиза;
Судово-балістична експертиза;
Вибухотехнічна експертиза.
Розглянем детальніше кожен із цих видів16.
В результаті проведення судово-медичної експертизи трупа, перш за все зґясовуються обставини, які притаманні всім видам насильницької смерті: час, причини настання смерті, розташування трупа, чи не змінювалась зміна пози трупа, які групові характеристики крові трупа тощо.
Якщо в процесі огляду трупа ми виявили, що що на його тілі існують ознаки вогнепальних поранень, тоді ми зможемо зґясувати такі обставини:
чи є ці поранення вогнепальними;
з якої відстані було прозведено постріл;
чи пройшла куля наскрізь, чи є поранення сліпим чи дотичним;
де вхідний і вихідний отвір, який напрямок ушкодженного каналу;
яким пострілом спричинено поранення;
постріли були спричинені поодинокими пострілами, чи стріляли чергами…
Якщо смерть настала внаслідок застосування гострого предмету, експертиза може встановити:
яким видом зброї були спричинені поранення;
чи був вчинений злочин предметом, який предґявили на експертизу;
яка послідовність нанесення тілесних ушкоджень;
в якому положенні знаходився потерпілий та яке ймовірне положення нападаючого та потерпілого в момент нападу;
з якою силою нанесено удар;
які параметри зброї, якою нанесені тілесні ушкодження;
Якщо смерть потерпілого настала внаслідок вибуху пристрою, тоді задопомогою експертизи можна встановити наступне:
при вибуху якого снаряду або пристрою настала смерть потерпілого (виникли тілесні ушкодження);
на якій відстані від жертви злочину відбувся вибух;
в якій позі знаходився потерпілий;
Виявлені з місця події залишки вибухівки, інші предмети направляються на інші види експертизи, такі як вибуховотехнічну та судово-хімічну.
У разі наявності підстави вважати, що смерть настала внаслідок отруєння особи, тоді судово-медична експертиза може встановити: чи настала смерть внаслідок отруєння; якою саме речовиною є отрута; яким шляхом введено отруту в організм людини; яка доза була введена в організм; чи не попала отрута в організм випадково тощо.
Під час огляду місця знаходження виконавця злочину можуть бути знайдені залишки його крові, слини та інші продукти його життєдіяльності, також, предмети, залишені ним. Це допомагає виділити групові приналежності злочинця, що дозволяє значно зменьшити коло підозрюваних осіб.
Наступною не менш важливою експертизою, яка дозволяє розкрити картину злочину є судово-балістична експертиза. Після її проведення експерти взмозі відповісти на такі питання:
коли зброя застосовувалась останній раз;
чи був вичищений канал ствола після пострілів;
чи видалялись маркіровочні знаки та які вони були;
чи не вистрілена куля, яка була видалена із трупа з даної зброї;
чи не був пристосований газовий пістолет для стрільби бойовими кулями;
до якого типу патрону відноситься дана куля чи немає на ній слідів проходження через іншу перешкоду…
В залежності від конструкції зброї можна вирішувати різноманітні завдання, які допомогають звузити коло осіб, підпадаючих під підозру. Також за допомогою дослідження пошкоджень різних предметів можна дізнатися про місце вчинення злочину, відстань від жертви злочину до місця знаходження трупу.
Вибухотехнічна експертиза дозволяє вирішити широкий спектр задач відносно встановлення факту вибуху, конструкції вибухового пристрою, виду та кількості вибухової речовини, обставин підготовки та вчинення вибуху.
По відношенню до вибухових пристроїв вирішуються таі питання:
чи є предмети знайдені на місці події частинами вибухового пристрою та якого саме;
спосіб виготовлення вибухового пристрою;
принцип введення його в дію;
яка вибухова речовина застосовувалась для заряду;
чи однакові вибухові речовини виявлені на місці події з тими, що виявлені у підозрюваного…
про обставини встановлюються такі відомості:
чи міг виникнути вибух в результаті обставин, які вказали свідки при їх допиті;
чи були у особи, яка приготувала вибуховий пристрій професійні навички;
який час повинна затратити людина на виготовлення такої вибухівки…
Можуть бути проведені інші види експертиз, які дозволять виявити корисні для слідства дані, але їх потрібно розглядати у кожному конкретному випадку.
При здійсненні експертизи слід додержуватися порядку проведення різних досліджень. Так перш за все посинна бути проведена дактилоскопічна експертиза, оскільки відбитки пальців рук, долоней як відомо залишаються нетривалий час і вони можуть бути пошкоджені в результаті проведення інших видів експертиз. Наступною слід провести біологічну експертизу потожирової речовини. І тільки після цього ми зможемо направити обґєкти на судово-балістичну та вибухотехнічну експертизу.
На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що їх вчинили.17
Якщо говорити більш конкретно про вбивства на замовлення, то органи дізнання повинні завжди вживати всіх заходів щодо затримання злочинця по гарячим слідам. Вони зобовґязані вчинити певне коло оперативних заходів, особливістю яких є те, що вони проводяться паралельно тобто одночасно для збільшення ймовірності викриття злочинця.
Можуть застосовуватися такі заходи:
Використання службової собаки. Воно значно ускладнюється у разі, якщо вбивства вчинені у великих містах, де вони, як правило, і вчинюються. Частіше над усе її використовують на місці події з розрахунку на те, що собака розпізнає запахові сліди злочинця, а також для обстеження місцевості і приміщень. За допомогою собаки знаходять речі, які належали злочинцю і були залишені ним на місці події. Однак пошук носіїв запахової інформації не повинен обмежуватися тільки місцем знаходження трупа. Необхідно обовґязково розширити його межі, зокрема у тих випадках, коли вбивство було вчинене із засідки із застосуванням вогнепальної зброї. В таких місцях може бути залишено зброю, гільзи, а також речі злочинця. Кінолог разом із слідчим оцінює знайдені обґєкти для визначення можливості розшуку злочинця із застосуванням службової собаки, а також можливості виїмки їх як носіїв запахової інформації. На прикінці роботи із собакою, кінологом фіксується у відповідному акті результати роботи із застосуванням службової собаки.
Наступним етапом роботи із запаховими слідами є їх перевірка по відповідним банкам даних та порівняння із запаховими слідами підозрюваних осіб.
У більшості випадків службова собака дозволяє визначити ймовірні шляхи відходу злочинців, що є дуже важливим для ведення розшуку злочинця.
Опитування свідків-очевидців. Попереднє опитування здійснюється до приїзду на місце слідчо-оперативної групи оперативними працівниками та дільничими інспекторами територіального управління міліції. Головною метою є збір інформації про які першими виявили труп потерпілого, а також осіб, які знаходились на місці вчинення злочину до моменту приїзду працівників міліції. Серед них встановлюються свідки, яким відомі обставини вчинення злочину, прикмети осіб або автомобіля, а також інші відомості, дозволяючі встановити картину події та здійснити переслідування злочинців по гарячих слідах. Складається список осіб, чиї показання становлять оперативний інтерес для розшуку зниклих злочинців, в нього також заносяться адреса і телефони таких осіб.
При опитуванні свідків-очевидців їм задаються такі питання:
Чи не підходив хтось до потерпілого до того, як його вбили;
В що була одягнена ця особа, прикмети його зовнішності;
Така особа може бути в зговорі з злочинцями і вказати кілеру намічену жертву.
Із прибуттям на місце події оперативної групи опитування продовжується, але вже під керівництвом слідчого. Слідчий приймає участь в такому опитуванні з метою отримання найбільш повної інформації про подію злочину.
Перш за все опитуються жильці дому, поблизу якого або в якому було вчинено злочин. В першу чергу це можуть бути сусіди по квартирі. Їм задаються такі питання:
Чи не бачили вони поблизу місця події підозрілих осіб;
Які прикмети їх зовнішності, в що вони були одягнені…
Чи не помітили вони біля автомобіля потерпілого сторонніх осіб, які нібито ремонтували автомобіль, але насправді встановлювали вибуховий пристрій…
Обстеження місцевості. Цей захід проводиться для пошуку покинутої зброї або автомобіля, на якому вбивці зникли з місця події.
Для обстеження навіть невеликої території необхідна значна кількість працівників та велика кількість часу. Тому не завжди такий захід є доцільним. Іноді достатньо провести обхід та перевірку району, де було вчинено вбивство, а також прилеглих до нього територій. Така робота здійснюється силами нарядів патрульно-постової служби міліції, дільничими інспекторами міліції та силами громадскості. При її виконанні необхідно мати на увазі, що багато злочинців знають оперативні можливості працівників міліції при введенні в дію оперативних планів “Сирена”, “Буран” тощо. Тому далеко від місця події на автомобілі вони не відїжджають: вони кидають транспортний засіб або пересідають на інший автомобіль.
В місцях виявлення автомобіля злочинців проводяться заходи по пошуку та опитування очевидців відносно осіб, які покинули автомобіль та прикметах тієї машини, на яку пересіли злочинці.
Отримані відомості повинні бути негайно передані оперативному черговому управління міліції для організації переслідування злочинців по гарячим слідам із урахуванням нових свідків.
Переслідування злочинців по гарячим слідам. У випадку вчинення вбивства на замовлення із використанням транспортних засобів затримати злочинців інколи вдається за рахунок введення в дію оперативних планів, таких як “ Сирена”, “Грім” та “Буран”. Але їх ефективність цілком залежить від оперативності дій чергового, який миттєво передає найновіші відомості і орієнтування про злочинців, місця їх переховування. Оскільки в місті достатньо багато постів ДАІ, то ймовірність досягнення успіху при проведенні такого роду заходів досить велика. Але на практиці мета таких заходів досягається у рідких випадках. Частіше, у випадках, якщо було вчинено відкритий напад в громадському місці та з його моменту не пройшло 10-15 хвилин.
В таких випадках очевидців слід опитати за допомогою альбому з найбільш типовими видами облич. Також їх слід опитати про ознаки автомобілю. Тут також можливе застосування типового альбому з марками автомобілів.
Слідчому необхідно зґясувати які прикмети запамґятались свідкам-очевидцям (прикмети автомобіля, зовнішності злочинця, одяг тощо). Відомості про автомобіль можна отримати і у інших осіб. Наприклад, у водіїв, які випадково опинилися поряд із автомобілем злочинців. Необхідно сконцентрувати увагу свідків на ознаках автомобіля, який довго стояв біля місця вчинення злочину із включеним двигуном, куди після вчинення пострілів сіли злочинці і миттєво покинули місце події. Необхідно дати вказівки оперативним працівникам отримати інформацію про всі автомобілі, які стояли в районі вчинення злочину з тим, щоб в подальшому встановити їх власників, серед яких можуть бути і особи, які мають корисну для слідства інформацію.
Отриману інформацію слідчий повинен як можна швидше передати черговому управління ОВС. Зокрема таку інформацію: про маршрут злочинців, про номер автомобіля, про його марку, колір. Розшукові ознаки доводяться до нарядів ППСМ, ДАІ, водіїв радіофікованих громадських служб, працівників АЗС, залізничних переїздів… Організовується переслідування по напрямкам руху автомобіля злочинців.
Розвідувально-пошукові заходи на місці події. Такі заходи можуть проводитися з метою отримання відомостей про можливих осіб, вчинивших вбивство на замовлення, виявлення додаткових свідків, а також фактів, які мають значення для розкриття злочину. Розвідувальна робота повинна бути проведена працівниками карного розшуку. Її суть полягає у тому, що встановлюється та фіксується розмова між людьми. Тобто інформація отримується із розмов місцевих жителів або співробітників. Така робота ведеться із застосуванням сил та засобів працівників, які обслуговують дану територію, наприклад, використовується агентура. Її націлюють на виявлення осіб, які проявляють підвищений інтерес до роботи медичних працівників (які цікавляться чи залишились потерпілі живими чи ні), працівників правоохоронних органів (чи не встановили вони на осіб злочинців, які здобуті докази).
Окрім агентури для таких заходів слід залучати працівнків служби кримінального пошуку. За їх допомогою можна виявити очевидців вчиненого злочину інших свідків, які не бажають давати показання в силу тих чи інших причин, дізнатись про думку окремих громадян про подію злочину тощо.
Загороджувальні заходи. Доцільним при розкритті вбивств на замовлення є проведення загороджувальних заходів. Оскільки, як вже розглядалося, виконавцями вбивств на замовлення можуть бути злочинці, які запрошуються для виконання “замовлення” з інших міст, областей і навідь інших країн. Тому не виключена можливість, що злочинець одразу після вчинення злочину, намагатиметься повернутися на місце свого прошивання.
Загорожувальні заходи проводяться працівниками міліції. Їх ефективність залежить від тих віхідних даних, якими вони володіють18. Наприклад, якщо є портрет злочинця, то необхідно обовґязково забезпечити наряди міліції таким портретом. У разі відсутності фотографії необхідно забезпечити працівників хоча б фотороботом розшукуваного, а також словесним описуванням зовнішності злочинця із урахуванням всіх його особливостей. У разі впізнання свідками злочинця по фотототеці, то портрет злочинця може бути персоніфіковано.
При встановленні подібності фоторобота з підобліковими особами, то дається заява органам внутрішніх справ про доставлення його до слідчого, який вже і буде встановлювати чи був він причетний до вчинення злочину, чи мало місце збігання прикмет. Все це дозволяє цілеспрямовано вести розшук і перевірку осіб, яких ми маємо підстави підозрювати у вчиненні злочину.
Органи дізнання за дорученням слідчого можуть виконувати і інші дії, повґязані із обшуком і виїмкою матеріалів, які мають значення для розшуку злочинця по гарячим слідам. Наприклад, по мобільному телефону можна дізнатися, всі вхідні та вихідні дзвінки потерпілого, які йому надсилались повідомлення.
Слідчий вправі затримати та допитати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, а орган дізнання – затримати її за наявності таких підстав:
коли цю особу застали при вчиненні злочину, що, як правило, не характерно для вбивств на замовлення, або безпосередньо після його вчинення;
коли очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
коли на підозрюваному або його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні цього злочину можна затримувати лише у тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особу підозрюваного.19
Як правило, особа злочинця встановлюється за допомогою оперативно-розшукових та слідчих дій на попередніх етапах розслідування справи.
При встановленні особи необхідно зґясувати прізвище, імґя, по батькові злочинця, місце її проживання, звґязки з іншими особами, спосіб життя, розпорядок дня тощо.
Далі можуть виникати два випадки:
Перший – якщо особа не підозрює, про ведення за ним спостереження. В таких випадках проводиться засідка працівниками карного розшуку. Найдоцільніше її проводити біля місця проживання злочинця: біля підґїзду будинку, біля його квартири. Оперативні працівники затримують підозрюваного при виході його із квартири, з будинку. В квартирі в такому випадку затримання проводити недоцільно, оскільки злочинець може зачинитись з середини і за час проведення взлому квартири оперативними працівниками закінчити життя самогубством.
У другому випадку – якщо підозрюваний здогадався про ведення за ним спостереження – залучається спеціальний підрозділ при управлінні по боротьбі з організованою злочинністю – “Сокіл”. В такому разі затрииання проводиться в житлі підозрюваного з метою недопущення його інформування інших осіб про те, що він опинився в “колі зору” правоохоронних оргінів.
Одразу затриманому розґяснюються його права:
знати в чому його підозрюють;
давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і побачення з ним до першого допиту – у справах про цей злочин участь захисника є обовґязковою відповідно до ст.45 п.4 КПК. Захисник надається з моменту затримання особи чи предґявлення їй обвинувачення;
подавати докази;
заявляти клопотання і відводи;
вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання;
подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;
при наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
Про затримання підозрюваного орган дізнання або слідчий зобовґязані скласти протокол, в якому зазначають підстави, мотиви затримання, зазначається про розґяснення підозрюваному його пав, а також обставини затримання (час, місце, пояснення затриманого тощо). Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови його підписання затриманим про це зазначається в протоколі.
Орган дізнання, слідчий зобовґязані попередити одного з його родичів про затримання підозрюваного.
Затримання підозрюваного не може тривати більше 72 годин. Протягом цього терміну слідчий зобовґязаний провести наступні дії:
Допит підозрюваного;
Обшук його оселі або інших місць його перебування;
Проведення експертизи;
Впізнання;
Відтворення (у разі його зізнання у вчиненні вбивства).
Після закінчення цього строку слідчий обирає одне з двох рішень:
Звільняє підозрюваного – якщо не підтвердилася підозра у вчиненні вбивства, вичерпався встановлений строк затримання або затримання було здійснене з порушенням вимог, які передбачені чч.1,2 ст.106 КПК;
Доставляє підозрюваного до судді з поданням про обрання до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Наступним і одним із найважливіших етапів розслідування є допит підозрюваного. Допит підозрюваних по справам цієї категорії – це дуже складне завдання, оскільки особи, які підозрюються у вчиненні вбивства на замовлення спочатку не визнають свою участь у ньому. Це пояснюється тим, що такі злочини являють собою підвищену суспільну небезпечність тому покарання за їх вчинення передбачається дуже суворе.
Особи, які причетні до вчинення вбивства на замовлення, у більшості випадків мають значний кримінальний досвід. Тому деякі тактичні прийоми20, такі як:
Розґяснення того, що чистосердечне зізнання та допомога в розслідуванні помґякшує покарання;
Вказування на те, що приховування фактів вчинення злочину можуть лише затягнути розслідування і обтяжити покарання,
не дають бажаних результатів.
У всіх випадках розслідування найкращим було б спочатку допитати тих осіб, чия роль при вчиненні вбивств була не основною, а другорядною, наприклад, посередники у вчиненні вбивства. Відповідно до них буде обране меньш суворе покарання. Якщо з матеріалів справи випливає, що існує декілька посередників, то доцільно спочатку допитати першого, тобто, який безпосередньо не контактував з виконавцем. При цьому йому слід розґяснити, що його вина помґякшується тією обставиною, що він найбільш віддалений від вчинення злочину, чим інший посередник і тим більше його виконавець.
Слідчому слід навести приклад, якщо є така можливість, з іншої кримінальної справи по факту вчинення вбивства на замовлення, в якій посереднику була призначено більш мґяку міру покарання.
Іншим тактичним прийомом може бути повідомлення допитуємому таких відомостей про замовника, які здатні викликати у нього відчуття неприязні до замовника. Наприклад, розґяснення посереднику яку замовник отримав вигоду із цього вбивства у порівнянні з мізерним гонораром, який йому виплатили.
При версії про участь у виконанні зочину двох виконавців замовлення – першим краще допитати того, чиї фізичні дані не в повній мірі відповідають уявленню про злочинця, який вчиним вбивство на замовлення, наприклад, жінка, неповнолітній.
Предметом допиту може бути відносини між припускаємим замовником і потерпілим, посередником і виконавцем. При допиті виконавця необхідно зґясувати місце його знаходження під час вчинення злочину, зґясувати всі обставини вчинення злочину (про місце, час, обстановку, засоби, дії інших осіб, потерпілого). При такому допиті доцільно використовувати такі прийоми:
Проведення допиту у підвищеному темпі, з максимальною деталізацією зґясовуваних обставин;
Проведення повторного допиту в такому ж темпі, але зі зміною порядку запитань, що задаються;
Виявлення суперечностей у свідченнях з метою зґясування правдивості свідчень підозрюваного;
Іноді, коли відчувається, що підозрюваний сумнівається яку лінію поведінки йому обрати правдиву чи неправдиву, результативним може бути метод, коли допит ведеться двома слідчими, один з яких намагається загострити ведення допиту, а інший – помґякшити. Таке ведення допиту допомагає розхитуванню позиції підозрюваного із установкою на приховування чи перекручення фактів.
Одним із найбільш ефективних прийомів під час допиту підозрюваного є предґявлення йому викриваючих його доказів. Однак, не слід перейматися тим, що окремі докази, які предґявлялись не дали бажаних результатів, оскільки їх предґявлення залишається у підсвідомості підозрюваного і в подальшому здійсненні допиту із застосуванням різних методів становить досить високу ймовірність отримання бажаних результатів.
При достатньо високій освідченності слідчого про обстановку вчинення злочину, слідчий може описати її підозрюваному, що примусить його вважати, що слідству відомі всі обставини вчинення злочину, а тому він своїм зізнанням не ускладнить свій стан, а лише помґякшить його.
У випадку зізнання підозрюваним, він детальним чином допитується про всі обставини вчинення злочину та його злочинну діяльність вцілому.
У замовника зґясовується:
Коли, по якій причині у нього виник умисел організувати вбивство;
Яким чином він підшукав виконавця злочину (безпосередньо або через посередника);
Де, коли, яким чином була досягнута домовленість з посередником, виконавцем злочину;
Яка винагорода була обіцяна посереднику та виконавцю;
Чи був їм виданий аванс, якщо так, то в якому розмірі, коли, хто при цьому був присутній;
В якому розмірі, коли і де було проведено остаточне розрахування.
Всі співучасники допитуються про взаємовідносини між ними, про виконані кожним з них дій по підготовці, організації та вчиненні вбивства.
Посередник детально допитується про те, яким чином він підшукав виконавця. Чи схиляв він його до вчиненні злочину, де, коли та при яких обставинах вступив з ними в контакт для отримання згоди на виконання замовлення на вбивство. Чи зустрічався з ним після вбивства, якщо так, то у звґязк з чим, де. Чи повідомив його виконавець про виконання замовлення.
Після проведення допиту підозрюваного складається протокол відповідно до ст 106 КПК.
Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. 21
Для осіб, які вчинили такий злочин, як вбивство на замовлення може бути застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки санкція ст.115 ч.2 перевищує три роки позбавлення волі.
Місцями досудового увґязнення для тримання осіб, щодо яких обрано такий запобіжний захід є слідчі ізолятори. В окремих випадках вони можуть перебувати в тюрмі або в місцях тримання затриманих.
Для обрання запобіжного заходу орган дізнання, слідства вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке подання має бути розглянуто судом протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного.
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного і доставку його в суд під вартою. В такому випадку затримання не може перевищувати 72 годин, а у разі коли особа перебуває за межами міста, в якому знаходиться суд, - не більше 48 годин з моменту доставки затриманного в цей населенний пункт.
Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, предґявлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного, а при необхідності бере пояснення у особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він зґявився і виносить постанову:
Про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;
Про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
На постанову судді може бути подана апеляція до суду вищої інстанції протягом трьох діб з дня винесення постанови. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи зґясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення рішення з цього питання, та суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного – до пґятнадцяти діб, про що виноситься постанова.
Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно перевищувати двох місяців. У випадку, коли розслідування справи закінчити в цей строк неможливо, а підстав для його заміни на більш мґякий немає, він може бути продовжений:
до чотирьох місяців – за поданням, погодженим з прокурором, зкий здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання, слідства, або самим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
до девґяти місяців – за поданням, погодженим з заступником Генеральго прокурора України, прокурором АРК, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів;
до вісімнадцяти місяців – за поданням, погодженим з Генеральним прокураром України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.22
У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у вище зазначені строки неможливо і за відсутності підстав для заміни запобіжного заходу на більш мґякий, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у данній справі, має право дати згоду на направлення справи до суду в частині доведенного обвинувачення. Наприклад, якщо доведено, що особа для виконання замовлення на вбивство незаконно придбала вогнепальну зброю, то прокурор має право направити справу до суду з обвинуваченням за відповідною статтею Кримінального кодексу України. В такому випадку справа в частині нерозслідуваних епізодів злочинної діяльності виділяється в окреме провадження і закінчується у загальному порядку.
Такі строки обчислюються з моменту взяття під варту, а у випадку коли взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання.
У строк тримання підозрюваного під вартою включається час його перебування на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу.
У разі закінчення терміну тримання під вартою, орган дізнання, слідчий, прокурор зобовґязані негайно звільнити особу з-під варти.
Під час тримання підозрюваного під вартою, слідчий зобовґязаний докласти всіх зусиль для повного та всебічного розслідування кримінальної справи.
Наступною слідчою дією, яка неодмінно має бути проведена є обшук.