Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
Фахівці зазначають, що досвід вирішення проблемних питань щодо материнства та дитинства, який демонструють сьогодні Великобританія, Ізраїль, Німеччина, Швеція свідчить про можливість цілеспрямованого формування такої системи, яка поєднує високу господарську ефективність і соціальну орієнтацію економіки, соціальні гарантії, які надаються кожній людині, і індивідуальну відповідальність за власний добробут, систему, в якій одне з головних місць раз і назавжди відводиться охороні материнства і здоров’я майбутніх поколінь [28, 93].
В той же час, дещо інші підходи існують в Сполучених Штатах Америки. Так, в період проведення "Нового курсу" були вперше законодавчо зафіксовані права, пов'язані з соціальним забезпеченням.
Найбільш важливим в системі джерел, що їх закріплюють, став Акт про соціальне забезпечення 1935 р. Всі соціальні виплати згідно з ним здійснюються за рахунок страхових внесків працівників і підприємств. Слід звернути увагу на те, що до цих пір в США не існує системи страхування, а отже, і відповідних виплат на випадки хвороби, а також вагітності і пологів.
Якщо взяти інші країни американського континенту, то, наприклад, в Бразилії відпустка по вагітності і пологам із збереженням робочого місця і заробітної плати надається на 120 днів. На встановлених законом умовах надається і відпустка по батьківству; згідно § 1 ст. 10 Акту про конституційні перехідні положення ця відпустка складає п'ять днів. Дітям і іншим малолітнім утриманцям трудящого гарантується безкоштовне користування дитячими яслами і садами до досягнення 6-річного віку. Щодо одноразової допомоги при народженні дитини, то вона досить значна в матеріальному еквіваленті, як характерно для таких європейських країн, як: Німеччина, Нідерланди, Австрія, де її рівень перевищує 3 тис. євро [22, с.54].
Найбільш наближеною до України системою соціального захисту при народженні та подальшому догляді за дитиною є система, яка діє в Російській Федерації.
Основними актами, які регулюють питання про державні допомоги громадянам, що мають дітей, є Федеральний закон “Про державну допомогу громадянам, що мають дітей”, прийнятий Державною Думою 26 квітня 1995 року, а також Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги громадянам, що мають дітей, затверджене Ухвалою Уряду Російської Федерації від 4 вересня 1995 р. N 883 (із змінами і доповненнями).
В Російській Федерації допомога по вагітності і пологам виплачується жінкам за період відпустки по вагітності і пологам, який надається їм відповідно до статті 165 Кодексу законів про працю РФ і Федеральним законом від 19.05.95 N 81-фз "Про державну допомогу громадянам, що мають дітей".
Тривалість вказаної відпустки складає сімдесят (у разі багатоплідної вагітності - вісімдесят чотири) календарних дні до пологів і сімдесят (у разі ускладнених пологів - вісімдесят шість, а при народженні двох і більше дітей - сто десять) календарних днів після пологів. Жінкам, що стали на облік в жіночій консультації в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів) додатково до допомоги по вагітності і пологам виплачується одноразова допомога у розмірі 50 відсотків мінімальної оплати праці, а з 01.01.97 - у розмірі мінімального розміру оплати праці.
При викидневі, що наступив після закінчення 196 днів вагітності, допомога видається на загальних підставах. Підставою для призначення допомоги по вагітності і пологам є виданий в установленому порядку лікарняний листок. Інші документи не можуть служити підставою для виплати допомоги. У разі втрати лікарняного листка допомога може бути видана по його дублікату.
Допомога по вагітності і пологам видається у розмірі 100 відсотків заробітку. З 1 січня 2006 року одноразова допомога при народженні (усиновленні) дитини в Російській Федерації виплачувалась у розмірі 8000 рублів. За статистичними даними, максимальний розмір вказаної допомоги за повний календарний місяць складав: - в 2002, 2003, 2004 роках - 11700 рублів; - в 2005 році - 12480 рублів; - в 2006 році - 15000 рублів; - в 2007 році - 16125 рублів [33, с.173].
Для призначення вказаної допомоги необхідно представити: заяву; довідку органів загсу про народження дитини; довідку з місця роботи (служби, навчання) іншого батька про неотримання допомоги.
Незайняті громадяни повинні також прикласти до заяви виписки з трудової книжки, військового квитка або іншого документа про останнє місце роботи (служби, навчання), завірені в установленому порядку. Опікун повинен пред'явити виписку з рішення органу місцевого управління про встановлення опіки.
В цілому, всі вказані умови передбачені і законодавством України, яке навіть дублює терміни надання допомоги по вагітності і пологам, що обумовлено існуванням довгий час єдиної правової системи колишнього СРСР, в межах якої відбувалось формування принципів соціального захисту громадян.
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ
2.1 Порядок виплати одноразової допомоги при народженні дитини
Одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 № 2240-III та “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 № 2811-XII .
Особи, застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, таку допомогу отримують за місцем своєї роботи, а не застраховані - в органах праці та соціального захисту населення за місцем проживання (реєстрації).
Згідно Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1751 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року „Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 року № 13”), одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога призначається за місцем проживання (реєстрації) заявника, також може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з народженням підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Особам, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Необхідно зазначити, що для виникнення права на даний вид соціальної допомоги важливе значення має страховий стаж.
Страховий стаж це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.
До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів [6].
Особливості призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування врегульовані спеціальним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. № 13
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — застраховані особи), за рахунок коштів державного бюджету.
Призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.
Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання застрахованої особи за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації або місцем проживання.
Відповідно до цього Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через шість календарних місяців з дня народження дитини.
При народженні двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.
Для призначення одноразової допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту подаються такі документи:
1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
2) копія свідоцтва про народження дитини та довідка, видана державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини (крім випадків, коли смерть дитини настала до її реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану).
Жінка, яка постійно проживає (зареєстрована) на території України та народила дитину під час тимчасового перебування за межами України, подає легалізовані в установленому порядку документи компетентних органів країни перебування, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено законодавством;
3) копія рішення суду про усиновлення чи відповідних органів про встановлення опіки — для усиновителів та опікунів.
У разі смерті дитини здійснюється одноразова виплата частини суми допомоги на підставі довідки про народження дитини або копії свідоцтва про народження дитини, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану, чи легалізованих в установленому порядку документів компетентних органів країни перебування, що засвідчують народження дитини.
Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
- настання інших обставин, передбачених законодавством.
Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини.
У разі смерті отримувача допомоги, виплата допомоги поновлюється, якщо інша застрахована особа (один з батьків дитини, усиновитель чи опікун) звернулася протягом шести місяців після припинення виплати допомоги із заявою про її призначення до органу праці та соціального захисту населення за місцем свого проживання.
Контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами та державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім’ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.
У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.
Виплата застрахованій особі допомоги при народженні дитини в разі її влаштування до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання внаслідок смерті одинокої матері, обох батьків, усиновителів, опікуна до моменту виповнення дитині одного року, відмови матері (батьків) від утримання та виховання дитини до моменту виповнення дитині одного року, а також у разі позбавлення батьківських прав батьків дитини здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення за місцезнаходженням дитячого закладу (будинку дитини) на рахунок дитини, відкритий у банківській установі.
У разі смерті дитини державний орган реєстрації актів цивільного стану подає протягом 10 днів після реєстрації смерті дитини органу праці та соціального захисту населення відповідні відомості за встановленою формою.
Необхідно зазначити, що з 1 квітня 2005 року було забезпечено підвищення розміру допомоги при народженні дитини для осіб застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та для не застрахованих осіб.
Так, одноразова допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 березня 2005 року, надавалась у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини (8 497,6 грн.).
При цьому, і на сьогоднішній час виплата частини суми допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму у грошовій формі (3 384 грн.).
Решта суми допомоги, кратної 13,6 розміру зазначеного прожиткового мінімуму (5 113,60 грн.), виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини протягом 12 місяців після місяця народження дитини в грошовій формі.
Допомога виплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем народження дитини, у розмірі, що дорівнює зазначеному прожитковому мінімуму, із збільшенням суми, що виплачена у попередньому місяці, на 2,2 відсотка. При цьому частка щомісячної суми у розмірі більш як 50 копійок округляється до 1 гривні. Остаточний розрахунок проводиться в останньому місяці виходячи із суми, кратної 13,6 зазначеного прожиткового мінімуму.
Контроль за цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами та державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім'ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.
У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.
Необхідно згадати і про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 503 були внесені зміни до Порядку призначення і виплат допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Внесенням відповідних змін було врегульовано, зокрема питання оформлення допомоги при народженні дитини, реєстрація народження якої була здійснена в іноземних компетентних органах.
У зв'язку із зазначеним, громадянка України, яка постійно проживає в Україні, і при цьому народила дитину під час тимчасового перебування за межами України, має право на оформлення збільшеної допомоги при народженні дитини у розмірі 8,5 тис. грн.
Для призначення одноразової допомоги при народженні дитини в таких випадках необхідно подати легалізовані в установленому порядку документи про народження, видані іноземним компетентним органом.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року №13 виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування з 1 січня 2007 року призначаються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Таким чином, на сьогоднішній час за розглядуваним видом допомог громадяни звертаються до управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.
Вказані вище норми та положення стосуються громадян, які підлягали загальнообов’язковому соціальному страхуванню.
В свою чергу, особи, які не підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з народженням дитини, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності [6].
При цьому, відповідно до ст. 22 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" взяття на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду
здійснюється:
- юридичних осіб (відокремлених підрозділів юридичних осіб) та фізичних осіб - підприємців - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень Фонду;
- фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день отримання від них відповідної заяви.
Юридичні особи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника в такі строки:
- юридичні особи - з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду;
- відокремлені підрозділи юридичних осіб - з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду, за умови самостійного здійснення розрахунків по оплаті праці;
- фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - в день одержання робочим органом відділення Фонду в установленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником;
- фізичні особи - підприємці, які не використовують найману працю, - з дня взяття їх на облік в робочому органі відділення Фонду, за умови виявлення бажання брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності на добровільних засадах;
- фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - з дня отримання від них робочим органом відділення Фонду відповідної заяви.
Повідомлення про взяття на облік надсилається страхувальнику наступного робочого дня з дня набуття ним статусу страхувальника.
Зняття з обліку страхувальника здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним та проведення остаточного розрахунку.
Порядок надання одноразової допомоги при народженні дитини незастрахованим особам визначений Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Одноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Одноразова допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Усиновителям та опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки.
У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину [7].
Одноразова допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.
У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Стаття 12 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” визначає розмір допомоги при народженні дитини і передбачає, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2.2 Особливості призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Відповідно до ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.
Зазначена допомога надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується застрахованій особі щомісяця з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення, але не пізніше ніж по день досягнення дитиною зазначеного віку включно.
Усиновителям та опікунам допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається не раніше дня прийняття рішення суду про усиновлення чи відповідного органу про встановлення опіки.
У разі виходу на роботу застрахованої особи до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною виплата допомоги припиняється з дня її виходу на роботу. Виплата допомоги може бути продовжена за умови подання копії або витягу з наказу (розпорядження) про вихід на роботу на умовах неповного робочого часу.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму.
Допомога із врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї призначається на шість місяців.
Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
До складу сім’ї особи, що звернулася за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, включаються:
- чоловік (дружина);
- рідні, усиновлені та підопічні діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації;
- неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками;
- непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;
- жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
Підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є заява застрахованої особи, наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки по догляду за дитиною, а для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”,— заява застрахованої особи та розпорядження виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) за місцем здійснення їх обліку як страхувальників.
Застраховані особи — суб’єкти підприємницької діяльності разом із зазначеними документами подають:
1) суб’єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку:
- довідку про реєстрацію у Фонді, видану виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;
- довідку про сплату єдиного податку, видану органом податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;
2) суб’єкти підприємницької діяльності — добровільно застраховані особи:
- довідку про реєстрацію та сплату внесків до Фонду, видану робочим органом Фонду за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
У разі призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку така довідка подається органу праці та соціального захисту населення щокварталу.
Якщо застрахована особа — суб’єкт підприємницької діяльності у період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не може провадити підприємницьку діяльність та сплачувати страхові внески до Фонду, вона повинна припинити підприємницьку діяльність, знятися з обліку у Фонді та звернутися до органу праці та соціального захисту населення за призначенням відповідної допомоги як незастрахована особа, про що робочим органом Фонду видається довідка із зазначенням дати зняття її з обліку.
Усиновителі та опікуни додають до зазначених вище документів для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку копію рішення суду про усиновлення чи рішення відповідних органів про встановлення опіки.
Застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за її заявою та на підставі довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною та виплату їй допомоги по догляду за дитиною припинено (із зазначенням дати).
Якщо застрахована особа вийшла на роботу в режимі повного робочого часу до закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, страхувальник-роботодавець повинен протягом п’яти днів з дня видання наказу про припинення зазначеної відпустки повідомити про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованої особи.
Необхідно зазначити, що порядок надання та виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років особам, які не були застраховані також має свої особливості.
Так, наприклад, на виконання статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей:
1) допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір);
2) для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про середньомісячний сукупний дохід сім’ї, визначений згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан усіх членів сім’ї;
3) до складу сім’ї особи, що звернулася за призначенням допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають